72738115_2397613536954402_9035591526893223936_n

Poets in Transylvania 2019

“Poets in Transylvania”, ediția a VII-a, se deschide joi, în 24 octombrie, de la ora 18, la sediul din Piața Mică al Muzeului ASTRA / Revistei Transilvania.

Vor fi prezenți poeți din 16 țări, scriind poezie în 14 limbi – toți căutând împreună Frumusețea.

Poemele vor fi citite în limba originală – traducerile în engleză și în română vor fi proiectate pe ecran & vor fi disponibile în antologia Festivalului.

Intrarea este liberă, în limita locurilor disponibile.

Festivalul este organizat de Muzeul ASTRA, prin Revista Transilvania – și cofinanțat de Primăria Municipiului Sibiu prin Agenda Culturală.

big_wojciech-bonowicz-fot.-k.-dubiel-4

Войцех Бонович – Молоді пані

В неї короткі товсті ноги. Бюст і живіт
однаково випуклі. Біле волосся зав’язане
у хвіст. Коли компостує квиток трамвай рушає
але вона навіть не здригнеться. На її пальцях

блищать два перстені. Маленькі дірки на ковнірі
майже непомітні ніби їх залишила дитина-вампір.
Її широке лице освічує салон «вісьмірки». Потім
входить інша: тендітна фігура на високих

підборах з тонкою талією з перчиком
на верхній губі. Брюнетка зав’язала волосся так
щоб додати собі кілька сантиметрів зросту. З неї досить
бути малою вона губи підкреслила червоною помадою

але вона надто дрібненька щоб змогла видертися
на перше місце. Надто ніжно доторкається
металевих труб надто обережно компостує.
Попри те відважно стає поряд із першою а «вісімка»

везе її до роботи на другий бік Вісли.

*

Войцех Бонович (1967) – польський поет, публіцист, журналіст. Закінчив полоністику Яґеллонського університету в Кракові. Дебютував 1995 року як поет. Автор дев‘яти поетичних книжок. 2002 року його поетична книжка “Повне море” отримала Літературну Нагороду Ґдиня. Написав біографію священника та філософа Юзефа Тішнера, яка мала великий резонанс у Польщі. 2012 року отримав орден “Срібний Хрест Заслуги” за досягнення в громадській і видавничій діяльності. Працює та мешкає у Кракові.

Вірші зі збірки «Друга рука» (2017), видавництво «А5»
Фото: K. Dubiel
Переклав Юрій Завадський в рамках програми SAMPLE TRANSLATIONS @ POLAND, серпень 2019 року.

44536679_1052996044870346_4047130997072855040_o

Ґабріела Фечору / Gabriela Feceoru – Шість віршів

*

Калі,
сьогодні ввечері чую голоси із сусідського телевізора, коли мені більше не хочеться закладати навушники,
стою криво на ліжку з горбом на спині наче я вдома 2009 року
не сумую за мамою, не сумую за татом у декотрі ночі я накликаю якісь
знайомі обличчя вони не приходять я зайшла надто далеко щоби їх кликати
їм не приходити Я бути самотній цього вечора мій син спить поряд
він не вимовляє ані слова ми будемо вимовляти на цьому кінці світу крізь
підліски якими я пробираюся і після твоєї появи ми пробиратимемося разом заклавши спілкування на підбори
завше говорю про минуле так наче це одне що важить якщо ти якщо ти би
прийшов як це би змінило долю лише мить благості і
мить поки я чекаю аж відсохне листя і надійде зима

Я люблю чоловіка з минулого року і я уявляю себе його найкращою шкільною подругою
ми списували географію ми ховали шпаргалки на екзамені ми були
молодими й у мріях не хвилювалися що вчителька підловить нас на шахрайстві
і вона забрала нам з-під носів аркуші і наші сховки дзвеніли пусткою
лишень ручки застигли в руках.
ми були в тому самому сховку це гігантський простір
я сягнула по пенал і він також
зі мною не в мріях ми не були такими крихітними
можеш здогадуватися що ми піднялися разом і вийшли з класу
ми повинні були чекати в коридорі поки інші

закінчать писати в мене була ручка з Брна він мені привіз
я її берегла в скриньці для спогадів
саме там і поштівку саме там і візитівку там і
флакончик парфумів подарований в Клюй уся скринька пахла
парфумами як і я сама я шаленію від думки про те
як Всесвіт стиснений в скриньці яка я закохана з минулого
року в чоловіка як я зациклююся на реальності шукаючи його
як безпрограшно пробуджуюся щоранку в будапештській атмосфері
й оглядаюся на минуле декотрі спогади мене рятують декотрі змушують
лизати стіни.

*

Я чую шурхіт твоєї куртки коли
я підношу руки

я чую пилосмок і як вода капає
до ванни що твій батько кашляє що
зів’яли ґіацинти твоєї мами
і твої очі вогняно-сині

інтоксикована самотність я почуваюся
такою далекою в цьому стані
веремії речей мені
речі стали

відчуттями начебто стою
біля столу їм канапку падає
дощ у горнята і на стіл падає
дощ на серветки на

канапку з грибами падає
дощ і на крісла і на
наплічник дівчини і на її капелюха і
на її сукні

ми рухаємося до іншого столу від
цього столу ми бачимо інший
він пахне піском і за ним
квітучі дерева

які там хотіла побачити
дощ який ти повинен був
відчути крісло між нами
вільне і свобода крісла

пробуває з тобою я не плакатиму ні
коли кліпаю я бачу тебе я зупиняюся
бачу хлопців довкіл
оточених хмарами

я простягаю руку щоб торкнутися тебе під
капелюхом дощ спинився
я приношу тобі силу

краще не йти не хвилюйся
ніхто не губиться в марноті
відставляю горня

вдаю що не бачу тебе повертаюся
до розмов із людьми поруч
повітря приносить сюди спокій
повітря перед моїм ротом повітря

до котрого ти так близько як повітря.

*

мій хлопець пішов сонячного теплого дня
і від нього мені залишилися всі форінти і форінти
я привезла все до своєї країни
я навіть їм виміняла

монети однією я гралася на долівці
між одягом у шафі а коли я виміняла її
щоранку і щоночі
вона падає одним лиш профілем догори

я не знаю вартості цієї монети я не спробувала
порушити свій ранковий комфорт
і щоночі я почуваюся наче в тому ж місці
де він покинув мене посеред урбаністичної пустки

відкритою всім вітрам а я
закрита насправді я все ще прагну
писати що я можу вимовити східень
між словами сонце полегшує справу

я нотую на аркушах усе що
необмежене я накладаю обмеження і не можу водночас
передати собі святковість дня
народження з кріслами та столами
з дверима вітрин широко відчиненими
смуга кожних дверей
наче чоловік якого люблю понад усе

навіть дійсність що мені зчужіла
він усе поламав щоб я все поглинала
цілком спорожнив мене з усього
в усьому світі мені все закінчилося знову

що залишив мені лиш слова і з цим
я віддаляюся дуже близько його рота
близько до його вух
у його вухах в його роті у ньому

його руки і на його столі і на його подушці
він не плакатиме не спатиме
і це все робить нас ближчими бо ми
з нашими ротами впритул навіть коли мій рот

це рот моєї поезії і моє вухо це вуха
моєї поезії і така що граю себе поміж
всіх людей попри яких проминаєш килимом
твоїх кроків і моїх книг які я бережу та читаю

вибірково але завжди зі стоса
біля ліжка одна з них улюблена і навіть якщо
я змінюю стос я не гублю улюблену книжку і
не позичаю нікому часто беру до рук і кладу

під голову під рушник коли маю мокру голову щоб
не намочити її не зіпсувати

*

хто тобі брехав

скажи мені хто тобі брехав
хто брехав тобі
скажи хто тобі брехав

і якщо я знайду тебе на околиці
лежма лежма
і возитиму тебе містом безцільно
наше місто безцільне

я палахкотіла в склепінні літнього вітру
палахкотіла довго
збирала слова що
ти їх писав мені назовні
я зберегла зберегла
зберегла зберегла

я дійсно тебе люблю ти сказав
постирадло можна випрати
і ти не просто краплі
ти мені не просто краплі

хто тобі брехав
скажи мені хто тобі брехав
хто тобі брехав
скажи мені хто тобі брехав

візьми куртку
зроби це знову
візьми куртку
і позич мені

хто тобі брехав
скажи мені хто тобі брехав
хто тобі брехав
я скажу тобі хто мені брехав

хто брехав тобі
ти брехав мені

*

несвідомо я шукала тебе я
пішла вулицями заглядала під
автівки у стічні труби і
труби були порожніми

шафи шафи були
переповнені одягом – моїм одягом
я ж одягали твій одяг
мій одяг маю на увазі

що давала всім зрозуміти що я це ти
я показала всім нашу атмосферу
що я створила з наших долонь з губ з очей з
чіл з волосся з підошов з
голосів тремтливих

я шукала тебе бездумно я
запитувала друзів людей як
ти де ти що ти робиш з
ким ти я продовжувала паломництво крізь

гидкі дільниці міста
чужинцем у цьому місті ти так добре ховаєшся
що я просто дивуюся
ти доводиш мене до нестями ах

віддаль поміж нас була би меншою якби
порахувати її поземо я підсумовую
відстань і час протягом якого
я сумую і відшукую чужинця

у цьому місті закладаюся що він шукає мене
між стінами я закладаюся що він
дуже шукає мене обмацує стіну і
виходить я біжу йому назустріч

цегла і стіна до стіни
мого чужинця у місті мені болить
ізоляція твої руки
мене лікуються допомагають чимось

навіть розписане білим
місце яке я зруйнувала
наповнюється і дарує
почуття спазму наповнення

вийми скалку скалку ах
чужинцю крутиш мене
між пальцями своїми губами
у твоїх руках моє життя прекрасне

Я розгадала себе у твоєму роті коли
довго пробувала в цьому всесвіті
порожниста пастка мутованого неба

всі коло мене собаки подивляють
ти дивуєшся співаючи пісню
крісса блазіни* якщо все одно
ми робимо власними руками дарунок

і що мінет нічого не змінив
в мене був на це спосіб, щоб не віддавати
подаровані подарунки тому що
твої друзі запитуватимуть

де твої сережки де твої сережки
через які закохався друже
ти пахнеш морем
я пахну морем

коли мене не стало більше він
сам штурхав палицею
щоби довести

що це не працює так
що самих лише кліпів
не досить мені

* Румунський співак

переклав з англійської Юрій Завадський

Fot . Renata Dąbrowska

Piotr Czerski / Пйотр Черський

Досвітня пісня

Четверта ранку. Перший промінь сонця
пробивається як голка крізь куртину повік,
і тут же приглушений ґонґ, який повертається відлунням
і б’ється у черепі, як останній дзвоник.

Така сцена злочину: тонкі смуги шкіри
проблискують де-не-де поміж постелі,
холодна вологість якої ховає в собі певні
таємниці м‘язів, таємниці нутрощів.

З-за лаштунків аж до ліжка звивисту стежку визначають
розкидані пасма зіжмаканого одягу,
скиданого на підлозі в шаленому поспіху.

Ким єси, чуже тіло? Чому ти тут лежиш?

*

16 вересня 2018 року, у неділю, біля п’ятнадцятої
я поїхав трамваєм до Бжежна, там
трохи покрутився, а потім пішов
пляжем до Єліткова, де купив італійське морозиво
ванільно-вершкове, середнє, у великій вафлі
і довго сидів на лавці, і повільно їв морозиво,
було смачне, лише це, нічого більше.


*

Він і вона. Сидять на м’яких кріслах
в теплій кімнаті. Важко розгледіти обличчя.
Вона перекинула ногу через боковину: гола стопа
занурена в густий потік світла, що
вливається сюди крізь відчинені балконні двері
і що їх ділить навпіл (подалі темна риска
лісу розрізає золоті поля під блакитним небом).
Важко розгледіти обличчя. Вони дивляться одне одному в очі.
На краях світла вилискують пилинки, на шкірі
палахкотить жаринками курява. Коли вдихнеш –
розпадеться всесвіт.


33 1/3

Перший день весни проводить на горі, курячи
залишки гашишу із зимових запасів, знайдених
у шухляді (поміж – ага, онде вони лежали –
рахунками за світло і папкою вже зітлілих листів,
до котрих десь хтось усе ще нараховує умовні
відсотки). Унизу розкладається місто, розлите
в долині великою калюжею, що оточена білою
шкаралупою передмість. Над нашими головами ліниво
крутиться сталевий щит неба, наразі ніби
прозоріший, бо просвічуються крізь нього
сором’язливо зазвичай приховувані таємниці космосу:

все близько і щоразу ближче, планети
без зусиль притягуються, трамваї комет
зі скрипінням розвертаються на кінцевій зупинці.
Мікрорівень: косі лінії дерев прямують до точки
збігу, маршрути птахів перетинаються
нескінченно часто. Навіть ми, навіть себе
ми маємо, здається, на витягнуту руку.
Феноменальна омана – у заповільненому фільмі
можна це помітити виразніше, ніж завжди:
ось долоні минають одна одну, десь там, поміж,
у так званому просторі, може за міліметр одна від одної,

тому час повертатися. Обережно, повільно, дрібнопіщаним
узбіччям, порослим кущами трави,
підносячи повінь каміння, що виховзує
з-під черевиків, невеликі піщані лавини, що сунуться
у бік висипу. Обережно: ще один
фальшивий жест – це вже забагато, хоча б
один непотрібний крок – це крок задалеко.
Запізно: маленька нерівність, невеликий відступ,
раптовий поворот, ляпас, але все марно,
руйнування все ж стає неконтрольованим,
втрата рівноваги виявляється неповоротною. Земля

вислизає з-під ніг.

Переклав Юрій Завадський

190305_L1000087

Видавництво «Крок» – Продаж книжок

Що ми робимо?

Ми видавництво, друкарня, фестивальна аґенція і точка перетину. Наші дороги непрості, ми долаємо перешкоди та робимо свою справу. Ми щасливі, якщо завдяки нам люди знайомляться, відкривають собі небачені досі континенти літератури, оцінюють, безоглядно люблять і небезпідставно недолюблюють. Наші книжки закохували людей, наші книжки розбивали серця. Страшна сила в цій купі паперу, що змащена фарбою.

У серії видавництва «Крок» – 33 книжки за 7 років. Це нові для українського читача імена, а поміж авторів – основоположники сучасних національних літератур, найсміливіші дослідники поезії, молоді й нестримні промовці, глибочезні тихі лірики. Наша центральна серія чекає поповнень.

Ми друкуємо книжки та поліграфічну продукцію на замовлення. Сміливо запитуйте нас, якщо Ви надумали друкуватися, маєте потребу виготовити книжку, брошуру, газету, часопис. Ми можемо Вам допомогти в переддрукарській підготовці, надрукувати видання й доставити в стислі терміни. Заповнюйте форму на сторінці «Друкарня», ми відповімо протягом двох робочих днів.

Щороку видавництво «Крок» ініціює візити іноземних літераторів до України. Автори беруть участь у фестивалях та представляють свої книжки в перекладах українською мовою. Ми будуємо мости поміж географічно далекими країнами, народами та мовами, і вони стають щоразу ближчими українському читачеві. Ми відкрили та перевідкрили літературу Нової Зеландії, Австралії, Канади, Швеції, Фінляндії, Норвегії, Ісландії, Данії, Литви, Латвії, Білорусі, Росії, Польщі, Німеччини, Шотландії, Ірландії, Каталонії, Македонії, Словаччини, Чехії, Грузії. Відтепер ми почали поволі писати літопис наших щорічних пригод. Знайомтеся, читайте, любіть і ненавидьте.

Де придбати книжки?

Книжки можна замовити безпосередньо у видавництві. Скористайтеся формою на сторінці видавництва Замовлення книжок.

51417513_10214170467755896_1211254148398317568_o

Марлена Нємєц – Три вірші / Marlena Niemiec – Trzy wiersze

*
тобі випадають вії під тиском світла
усі кольори разом чорні мов камені
ти пахнеш сріблом молоко загоїть усі твої рани нігті й волосся
втопи в меді коли не звертаєш уваги вибухають зірки
з усіх сторін рівновага сліпі пальці
(тверді цукерки сховані під язиком тріскочуть)

*
моя гостія – соняшник і кров із розбитих колін
зрізаю тобі серпом волосся земля поглинає твій запах
у роті зачиняю світло найтепліше місце де дихаєш
твої слизькі нігті це луб найстарших дерев
на всьому листі – очі
серцебиття поза контуром – прозоре
міжвимірний колообіг трав і дощу

*
з плодючої крові деколи народжуються квіти чи світло
з лівого боку світу пульсує форма місяць із інею
планети кричать до нас крізь хвилі венера – тривога
тіло поростає пижмо вика хвощ деревій землисті пальці –
солом’яні коси кришаться коли ти не дивишся
небо в блискітках
електромаґнетично вниз

*

Марлена Нємєц (1997) – поетка, студентка третього курсу польської філології, мешкає в Кракові.

Переклад Юрія Завадського за публікацією на сторінці http://magazynwizje.pl/…

46933257_2050509785007700_2121869412234428416_o

Wieczór poezji tarnopolskiej z Jurkiem Zawadzkim

Zapraszamy wszystkich miłośników nowych mediów, awangardy, poezji i literatury na wieczór poezji tarnopolskiej z Jurkiem Zawadzkim!

Jurij Zawadski (1981) – ukraiński poeta, wydawca, tłumacz literatury polskiej, noise artysta. Wydał dotąd dziewięć tomów poetyckich, w tym partytury wierszy dźwiękowych (poezja fonetyczna/sound poetry). Na Ukrainie znany jest jako poeta ekstremalny, stale poszukujący nowych środków wyrazu i gatunków poetyckich.

Poezja dźwiękowa Zawadskiego prezentuje się doskonale w połączeniu z noisem. Jurko ma na swoim koncie nagranie albumu z zespołem ZSUF, obecnie współpracuje również z grupą SUBPRODUKT. Swoje projekty prezentował dotąd w Barcelonie, Lublinie, Wrocławiu, Krakowie, Sztokholmie, Lwowie, Charkowie, Kijowie czy Mińsku. Jest założycielem i szefem tarnopolskiego wydawnictwa KROK, na łamach którego ukazują się m.in. ukraińskie przekłady literatury światowej, szczególnie poezji. Z inicjatywy Zawadskiego ukraiński czytelnik mógł zapoznać się z twórczością takich polskich twórców jak Piotr Macierzyński, Jarosław Mikołajewski, Adam Wiedeman czy Bronka Nowicka.
Sound poetry czyli poezja dźwiękowa to jeden z tradycyjnych gatunków tzw. awangardy poetyckiej. Jurij Zawadski prezentuje nie tylko wiersze dźwiękowe, tworzy również środowisko współdziałania. Wiersze klasyków gatunku przedstawia na swój sposób, stosując różnorodną technikę artykulacyjną.

30 listopada poeta zaprezentuje wybór swoich wierszy w tłumaczeniach Marcina Gaczkowskiego (wybór ukazał się niedawno na łamach wrześniowego numeru czasopisma eleWator).

Facebook: https://www.facebook.com/events/369782946921071/

133540_446081072097725_414885293_o

Мартина Буліжанська, з книжки “візійна”

земля – земля

долоня як коричнева болотяна мазь, людська. ці люди дійсно бачать
       – босі, слідами ніг визначають
ритм. обертають рідке ядро. пухнасті нічні метелики осілі на полотнах
матерії оточують їх. прошу темряви,
оглядова платформо. зміни напрям ріки, руйнуй, чави
і бий на сполох, бо може бути вже сьогодні.

*

ескіз: сильвія вейн

рисунок вуглем, на якому обличчя – древня спіраль сестри архімеда.
коралі життя
і смерті надягнені на пальці блищать
і блищать сині кістки стіп, що крутяться як стіл для віджа
(тоді, коли померла остання панна вейн).
лише волосся, те перше, як підлісок, зійшло солоною водою,
а не стільником меду.

Переклав Юрій Завадський

21743610_1804266106270242_700863442280629858_o

Яніна Осевська, з книжки “Блакитна хвиля”

шукай щілину в недосконалості скла
через яку промінь освітив би незнане
і зняв би більмо з неземних діл

шукай подряпини на туманній поверхні дзеркала
як шраму з якого потече правда крові
на ніч темної душі та визначить напрям

шукай потемки відображення в спокої вод
занурся в себе і побач обличчя дитини
якою ти був поки не загасили в тобі радість

Переклав Юрій Завадський

literary agency