Дріжджівня
 
У старому будинку, що гніздився під коминами, мешкав зелений дятел, глухий, як пень. Через розбиті вікна ми кидали йому хліб і мурах. Усюди валялася деревина, а тинк на стінах нагадував сувої Тори. Ми ще не знали, що в руїнах над рікою схована мала синаґоґа. Гниле листя пахло дріжджами. Ми спостерігали, як намокають носаки наших черевиків. Батько ніколи не хотів повірити в те, що дятел сміється, як людина. Зрештою, там жили й інші птахи, не більші за великого пальця. Була осінь, а сніг випав аж у березні.
 
 
Лічниця
 
У підвалі під лічницею зберігали яблука та картоплю. Батареї були блакитні, а стара пані К., яка мала ключ, мешкала в дерев’яному будинку. Ми мусили накрасти трохи картоплі, бо зима була лютою. Пані К. тримала ключ на полиця біля печі. У нею були два коти. Вони здавалися величезними і сиділи за столом. Ключа ми не знайшли, тому цілу зиму їли суху мацу. Біля лічниці була колись пекарня. Власник виїхав набагато раніше, але не замалював напису «Bäckerei»*. Коти жили в лазничці та, здавалося, не впускали пані К. досередини.
 
* Пекарня німецькою.
 
 
Червоний квадрат на білому тлі (Малевич)
 
Останні будинки посувалися до виходу, я розглядав їхній сховок за костелом. На другому поверсі показували фільм, щоденний той самий, хоча щоразу з новою кінцівкою. У комірчині для вугілля чигали полиці з книжками. Колись я вкрав одну з них, в неї була чорна обкладинка і пахла вона теплим сном. За вікном – кивот* і жінка, яка обтинає нігті на ногах, а на полицях ряди однакових книжок. Того дня фільм закінчився значно раніше, і я мусив вештатися спорожнілими вулицями. Я заглядав до кожної щілини, шукаючи вивтікалих дверей, клямок-еміґрантів.
 
* В оригіналі «табернакулум» – теж шафа-містилище святих речей і текстів.
 
 
Білий квадрат на білому тлі (Малевич)
 
Згоріла жарівка в підвалі. Отрута для щурів, пилюка. Я не знаю, який з велосипедів мій, всі однакові. Намагаюся знайти двірника, він поїхав до родичів. У коробці я тримаю кості для гри, перечіпаюся за чиїсь лижви. Я був певний, що маю ключ, я не віддав пляшки з кефіру. Довгі сходи: треба ставати через сходинку, майже падаю. Друкарські машинки (я на блошиному ринку). Хтось складає на клейонці зіпсуті будильники, інший співає. Я шукаю жарівок, але є лише опудала жаб і кротів. Ремонтують дах у турецьких светрах, треба встигнути на потяг.
 
 
Злодії
 
Під лісом мешкали злодії, які крали гриби та ходили святити хати. Натомість уночі співали незрозумілих пісень. У них були зелені плащі, хоча зустріти їх було важко. Гриби тримали в плетених кошиках. Врешті, це зовсім не був ліс, це нeправда, в столяр розповідав нам, що за річкою загинув чоловік. Гинуло птаство, жінка перестали ходити до лазні. М’яч падав нам у річку, ми мусили бігати за ним аж до цегельні. Нас попереджали, що в старій цегельні мешкають злодії, які часто сміються, і розмовляти з ними не можна. Напевне, це чоловік прикріпив аркуш до однієї сосни, але ніхто не зміг там нічого прочитати.
 
 
Рік вітру
 
Був рік, коли дув холодний вітер. Річка, руїні цегельні, довколишні пагорби – всюди досягав вітер і страшив Е., сусідську дочку. Того ж року народилися мертві телята, шойхет* подався в далеку подорож, а ми рвали яблука з кривих дерев край дороги. Ми не хотіли їсти м’яса, було страшно! Здалеку долітали відголоски нетерплячих чайників; ночі твердих подушок, шорстких ковдр. Вітер скидав черепиці, не дозволяв нам говорити про сни, притягав лише червоні хмари. Тоді востаннє я бачив сусідську дочку, Е., а може швидше Х. Я пам’ятаю, як мимрила сумну й веселу мелодію, яку я почув багато років пізніше, на концерті в синаґозі.
 
* У єврейській традиції – особа з відповідною підготовкою та дозволом, яка вбиває тварин.

Якуб Корнгаузер (1984, Краків) – польський поет, перекладач, есеїст, редактор, літературознавець та літературознавець, академічний викладач Ягеллонського університету, доктор гуманітарних наук у галузі літературознавства. У 2014 році здобув ступінь доктора гуманітарних наук у галузі літературознавства на філологічному факультеті Яґеллонського університету, працює асистентом Інституту романської філології Яґеллонського університету та Центру досліджень авангарду на факультеті полоністики Яґеллонського університету. Співробітник Інституту польської філології при Університеті Росії Адама Міцкевича у Познані. Займається теорією та історією авангардних рухів ХХ століття, експериментальною літературою, сучасною поезією та культурою Центральної Європи та романських країн.

Фотографія: Maria Eichler, https://pomorska.pl/jakub-kornhauser-w-chojnicach-zdjecia/ga/11910278/zd/23118838

Опрацювання та переклад Юрія Завадського, 2021 рік. Проєкт “20z21” за підтримки стипедіальної програми Gaude Polonia.