країною людей тварин і богів
минаєш дачні городи за ґратами парканів
нерухоме листя дерев’яні будки кобальт вицвіла зелень
клапті подертої мішковини минаєш лантухи накриті брезентом
в облозі свіжого снігу сосни з мідними стовбурами розкидані
відра поламані гойдалки зігнуті дорожні знаки — куди їхати?
перед тобою віадуки слимаки балюстради як скручені мушлі
мости над верхівками дерев — минаєш хисткі конструкції кранів
ажурні контури з коміксів невдатних шаманів
які забули про пір’я та принади минаєш бундючну залогу в кільтах
без звуку велосипед зі схиленим вершником лижника індиґо
з бамбуковою палкою бороданя на самокаті
минаєш час з поганого боку ти сам
заплющуєш очі щоб не випали
чекан у піску
двофазна система виконати чи зрадити — не зривай
голос щоб говорити пробач соціалізація не вдалася як іншим
розв’яжи чужу краватку-віндзор другий простий день як під лінійку
жарівок — вібрують блакитно — без неба обійдеться хоча
чекан у піску наче менш стабільно вентилятор розпилює
старі мелодії намір найкраще продаваний: занепад чи інфляція
фітнес
надмірна увага може бути вбивчою присутність
пече мов бродіння в інеї випаровує зона комфорту
сховок останній остання вада близька відстань
а що тут відштовхує спітніла голова в пустельному піску
морозне сонце білий шум у вухах (я не замовляла
ці звуки) тож власне нещільність потом втомлює потім
кінетика надто однакові кроки маячіння біля мети скрегіт
у ліктях із кожним щоденним вибором
порожній ґенератор вимотаний мотор вимикається
задвиготів двигун до подвигу
just in time
вже біжить жене чимдуж розставляєш думки мов конспект
щоби встигнути все до часу летить звідки знаєш
що знадобиться коли не знаєш як закінчиться тому ловиш моменти –
абсолютний хіт! культові моделі на літо чи вигідні роки популярні
в сучасних контекстах як вату впихаєш враження і нічого
не вибухає! такі чудові вихідні щось треба робити хоча тіло
непокірне і не пам’ятаєш обличчя це нонсенс так без –
пристрасно коли можна треба дихати ненастанно
краєвид
(видиво)
сюди зносиш професії свята паради у кожному селі орлики*
орлята на футболках присохлі стиґми березове гілля в руках
займаєшся сірим джоґінґом двоколірні категорії: прибудинкова нарація
і пастель передмість синтетичні сітки — скажеш по левелах
виграєш! – щоб рослабитися прошу пива в склі вина в урні голосів
з велосипедів з позадорожників з демонстрацій з понаднормових
беззмістовно віддані у цьому положенні застаю краєвид
* Під такою загальною назвою у Польщі знають громадські спортивні майданчики, побудовані державним коштом.
soundbite
відкусити звук щоби гарно і щоби нічого не сказати
сказати контролювати темп звільнити vibe зі сторінок
і голосових зв’язок скоротити сенс до есенції фону не
треба зазвичай відволікає — say it loud! випереджуй
слоґани з підсумуванням позицій коротке повідомлення лапає
за горло вдаване зворушення після оглядання всіх
сходів і заходів білий стає улюбленим кольором
червоний стає улюбленим кольором колір стає
улюбленим кольором (якщо не має кольору — це сором)
прилягання (залежність)
це час прилягання до чужих тіл і відчуттів жестів
під натиском у гущі гиблювання різниць — ти без слів
лише з образів кладеш кліше клеїш до іншого
впихаєш у себе повноту групової терапії вправно
всотуєш приємність з громадського користування
твоя перешкода як шепіт шкіпера шамір тиші
Агата Пувальська – поетеса. Закінчила юридичний факультет Яґеллонського університету. Вона посіла друге місце на XXVII Національному конкурсі поезії ім. Рафала Воячека, отримала відзнаку на XXVII Національному конкурсі польської поезії ім. Марека Гляско, лауреатка 40-го Національного конкурсу поезії Польщі ім. Галини Посвятовської. Аґата дебютувала в альманасі “Połów” 2019 року.
Опрацювання та переклад Юрія Завадського, 2021 рік. Проєкт “20z21” за підтримки стипедіальної програми Gaude Polonia.