Скриньки
Слова – як іграшки, які можна
сховати до скриньки, а потім
цю скриньку до скриньки, і скриньку –
до шухляди. Їх можна зачиняти,
вони малі, їх можна ховати, вони
мої, їх можна приховувати, хоча
їх читаю, хоча їх
віддати на поталу долі, як
монети, купую за них тишу.
Слова – як скриньки, можна в них
заховати всі правила гри,
всі усмішки, все, що
наче слово в слово
заховати можна, світ
можна зачиняти, він малий,
його можна ховати, він
мій, його можна приховувати, хоча
саме від нього я втікаю,
віддаю себе на поталу долі, як
монети, за себе купую порожнечу.
Сухарі
Голуби, як листя на гіллі
похмурого дерева.
Градація сірості та всеосяжного
смутку, як на вицвілій
фотографії. На першій сторінці
газети для згірклих
орнітологів немає для них
хліба.
Над новогутським ставом ми кришили
сухарі для качок, щоби зверхньо
спостерігати, як вони між собою змагаються.
Кіт з’їдає роз’їханого голуба
Кіт з’їдає роз’їханого
голуба – здираючи шматки з бетону,
нагадує мені сцени з national geographic,
а в такому міському ключі.
Міська дичина, трохи справжньої
природи між бетонками, що застигли соляними
стовпами – я говорю, а ти просиш, щоби випадково
я не писала про це вірші, це ж таке
турпістичне.
Як де добре ти мене знаєш.
Я знову зробила фото, знову
мобілка. Кіт не позував, не показав
закривавленої морди.
Анна Мазеля – докторантка культурознавства Academia Ignatianum у Кракові. Народилася й мешкає на Новій Гуті. Отримала кілька нагород як поетка-початківець. Друкувалася в альманахі «Силаба», часописах «Цегла», «Краків». Поетичний дебют «Глибоко, низько» 2016 року отримав нагороду в рамках конкурсу ім. Анни Свірщинської.
Опрацювання та переклад Юрія Завадського, 2021 рік. Проєкт “20z21” за підтримки стипедіальної програми Gaude Polonia.