*
тут усе почалося. цілина і черствий хліб. закликання за іменем,
адже надано нам імена і відіслано в дорогу. відбити обличчя через кальку, сховати
під подушку. обличчя хлопця, який навчив нас швидко прощатися
і не скидати одягу. не скидати одягу померлих,
не носити одягу з померлих.
тут усе почалося. кольорові сандалі з канади і дівчинка, яка ховається
від нас у лісі. її тіло було таким же блідим, але не пахло землею.
землею пахнуть ті, які з праху постали, а потім перетворилися на каміння.
її маленькі перса в наших пальцях. її дрібні перса в нашій мові.
її тіло в нашому, і нехай так залишається.
тут усе почалося. зима та сліди на снігу. тіло, що його переносять з місця
на місце, чекання, коли загасять світло. лампадки у вікнах і мама,
яка лускає квасолю. зерня за зерням.
*
дивлюся, як ти зникаєш. мама йде з поля і складає в’язанки з гороху, скручує їх
на колінах. у нас брудні руки після поховання ненароджених мишей,
безволосі тіла кладемо в кишені, дивимося на зголоднілих котів.
дивлюся, як ти зникаєш. мені сім років, і я ота жінка з реклами шампуню,
схиляю голову й цілую всіх чоловіків, яких господь бог
зміг помістити біля своєї подоби.
чи тіло завжди буде хлопцем, який кілька секунд
тримав неонове світло? ловимося за руки, трава скрипить під стопами.
коли вночі пахне квітка маґнолії, я не знаю, що тобі сказати.
З книжки “Спориш”
канікули з Монікою
удень ми лежали на розігрітому асфальті та втікали від автомобілів, які раптом наближалися. ми вечорами ходили
на замулений став, у якому не вдалося виростити жодної риби.
Мірек і Янек мали важкий від води одяг.
Моніка – нафарбовані синів повіки. лінія підкреслює
колір райдужки та збільшує очі, вона казала.
поцілунки хвилювали нас більше, ніж смерть.
першість
врешті треба буде там прибрати.
винести меблі, виїджені міллю
хутра з норок і лисиць, які взимку берегли її ніжну шию.
потрібно буде також відкрутити прилаштовану до сітки
навпроти вікна годівничку, з якої
стадо ситих горобців і синиць зривалося в літ.
куди поділися птахи?
З книжки “Зимівля”
Уршуля Хонек (1987) – польська поетеса. Друкувалася в періодиці. Володарка Гран-прі 9-го Національного конкурсу поезії Польщі імені Райнера Марії Рільке 2013. Дебютний том поезії «Спориш» приніс їй нагороду «Orfeusz» – премію «Поезія». У 2018 році вона опублікувала свою другу поетичну книгу «Під дзвінком», за яку була нагороджена Краківською книгою місяця і потрапила у фінал премії «Поезія» премії «Orfeusz». Лауреат Краківської премії міста літератури ЮНЕСКО (2020). У 2021 році в рамках Познанської літературної премії вона була номінована на премію Станіслава Баранчака. Уршуля Хонек походить із Рацлавиць (поблизу Горлиць). У 2021 році вона опублікувала ще один том поезії під назвою «Зимівля».
Фотографія: Grzegorz Bogdał, https://www.szymborska.org.pl/projekty/nagroda-im-adama-wlodka/laureaci/
Опрацювання та переклад Юрія Завадського, 2021 рік. Проєкт “20z21” за підтримки стипедіальної програми Gaude Polonia.