Батьківщина пилу,
батьківщина подиху
Я шукав
перетинав кордони стічні
канали
скелясті гори
Але бачив лише міста вітрини
людей які кочували
на причинених валізках
чекаючи випадку
який забере їх до іншої далини́
Сходило сонце
Немає дому
Твоє гаряче тіло хололо шаленством
Батьківщина пилу
батьківщина подиху
зачинилася над головами
*
Пам’яті Радка
І знову все тут
цокання будильника
схід сонця дитячі лютощі
морквини в бульйоні
І знову все тут
відірваний ґудзик
волосок на кам’яній підлозі
Спільні фото з Парижу
тепер на поличці
Вітер холод ранковий
коли пробуджуюся
в твоєму ліжку безсоромно
живий
Напис на мисці
Нічого не повторюється
як усмішка дикторки
Вода не перемінюється у вино
а глиняні черепки у вимерлі племена…
Тост
Сидимо за столом
п’ємо склянками горілку
за тих які за стіною
за стіну що надтріснула в нас
Обпечене горло
і пекучі сльози
За вікном олово
важкий крок конвою
досвітня зоря що випалює
тавра на наших тілах
мов німий пастух
Літо 1988
Я повернувся з довгої подорожі
Це було кілька років кілька міст
одна ніч з однією закоханістю
Нема що розповідати
У Торонті літо тривало століттями
я мешкав у піддашші
і спав голий на підлозі
Уночі протипожежними сходами
прийшли єноти і почали мене обнюхувати
Я був ще живий
Вранці я надибав купки гівна
Позмітав їх і викинув у смітник
Тепер за п’ять років
пам’ятаю це найвиразніше
Нічого іншого
Наприклад
чому ти мене покинула
Повернення з еміґрації
Порожня кишеня
У кутиках підшивки
протухлий тютюн
Мацей Пйотр Прус (1958) – польський журналіст, письменник, поет і аніматор культури. Вивчав полоністику в Яґеллонському університеті. У період 1981–1984 років, у період воєнного стану, він перебував у еміграції у Франції. Він був членом редакції місячника «Kontakt». У 1984 році повернувся до Польщі. Мацей був членом редакційної ради журналу «Bez Dekretu», що виходив поза цензурою у 1980-х роках. У 1987 році він повернувся до Франції, де керував літературною секцією місячника «Kontakt», що виходив у Парижі. З 1988 року він жив у Канаді, де, серед іншого, працював як будівельник, садівник, доставник піци та вихователь в дитячому будинку. Він був головним редактором місячника «Max», заступником головного редактора місячника «Playboy», а у 2000–2001 роках – головним редактором тижневика «Przekrój». Потім він став співвласником краківського клубу «Piękny Pies». У 2010–2015 роках разом із Петром Біконтом керував розмовним журналом «Gadający Pies». Він видав два томи віршів, три романи, збірку оповідань та літературний репортаж «Wyznania właściciela klubu Piękny Pies».
Фотографія: Krzysztof Wołoczko
Опрацювання та переклад Юрія Завадського, 2021 рік. Проєкт “20z21” за підтримки стипедіальної програми Gaude Polonia.