Дикий схід

старі люди як яблука на яблуні чекають вітру
вичікують
молодих закопують під деревом
там лизатиме їх земля вилиже їм
рани по стерні рани

говорила йому мати говорила йому бабця
ніхто нічого не сказав

ті ж відходили ще повільніше
наче боялися що в них щось відберуть
не закопають де належить

вичікують

люди в лісах ще довго вили а було вже темно



Мати

заборгувати землі чи можна цього не боятися
садити в неї несіння чекати поки зійде
що буде м’якою коли в неї ляжеш
заборгувати собі жменю крихкої матерії
мати до неї пошану і шнурок на гілці
у разі чого

красти її коріння охрестити батьківством
запліднити потім пагони з лона
вибирати
копати
борознити

могилу домом назвати в ній поволі дозрівати
сподіватися що із кінцем літа прийдуть
і підтвердять що там насправді
щось насправді і що так повинно бути
солоно гірко терпко



Сон про дім

у цьому домі колись ми лягали спати
а було нас чотирнадцятеро в одній тісній хаті
густе повітря ми різали ножем на нерівні шматки

хтось пішов по воду до криниці
у гучному пищанні жінок відбивався відлунням із далекою горою
ми хотіли мати його не совісті але було нам все одно

такою долею ми ділимося неохоче як останньою скибкою

діряві кошики повні диких грушок снилися мені довго
а після тяжкої роботи цей сон був такий святим
що плач сумних дітей полегко байдужів

ми були нечутливими усі наші частини

потім пори року оберталися
сумні обличчя людей видавали облуду
ліниво повертали в себе зворотні наслідки
літніх пополуднів



Катажина Шведа (1990) – поетка і фотографка. Вона виросла в Низьких Бескидах у Вжосовій Поляні. Викладачка іспанської та англійської мов за освітою, випускниці університету ім. Йоганна Вольфганга Ґете у Франкфурті-на-Майні. Нагороджена творчою стипендією міста Кракова (2020). Мешкає та працює в Кракові. Досліджує свій лемківській спадок.

Опрацювання та переклад Юрія Завадського, 2021 рік. Проєкт “20z21” за підтримки стипедіальної програми Gaude Polonia.