Miłosz Biedrzycki / Мілош Беджицький: Добре було придумувати слова

Обурливо

Обурливо, нахабно підсвічене сьогодні
небо, і смачно, з шарами ванільних оболоків,
лимонних, подалі полуничних, ще далі
афинові, які тут, неподалік устя Рудави,
частіш усе ж називаються: чорничними.
А все це полите гранатовим сиропом,
з якого стирчать скісні риски після літаків.

Я б його випив таким через соломинку, разом із
блискавками. Але що воно хоче мені сказати,
в чім зміст його послання? Чи не зашкодить йому
цей вихід в естетичні витребеньки?
Чи не втратить воно з поля зору свою ж повагу та вагу?
Туман по плечі, який принесло з-над річки,
на розі Оболоні, неподалік стадіону Ювенії, здобить
дикі срібні трави.




Чижини, сонце,

коли в околицях спочатку була фабрика будинків.
Коли виготовлено вже всі будинки,
залишилися лопухи та бур’яни.
Тепер забудівельник виставив пузаті багатоповерхівки
у веселих кольорах, хоча за ґратами.
А радше: парканом із прутів.
Замкнений круг. Добре було придумувати слова
і цими грудами, гирями, кулями
ціляти у велику шибу, що відокремлює
як подумав від так сказав, як відчув від зробив.
(Велика скляна наречена, яку розбирає
і розбирає наречений, а що). Аж виявилася
великим склопакетом, шестиразово клеєним
з еластичним опором проти куль.
У точках попадання: ямки та помутніння.
Серце в цятки.




Я застала Чеслава Мілоша перед смертю

Я застала Чеслава Мілоша ще перед смертю,
коли він їв на Сенацькій вулиці піцу просто з коробки.

Я вже ніколи не буду в стані
прийняти його за авторитет.

Де там: їв. Вижерав. Руками. Отой,
хто найбільше повинен був цінувати порцеляну. Ніколи.

Якщо ми відкинемо єдність творчості та життя,
що нам залишиться? Аномія.

Що ти там мимриш? Що ти би написав у вірші,
про те, як дусиш немовлят і їси їх на сніданок?

По-перше, ми трохи тебе знаємо,
і зрозуміли би, що ти клеїш дурня.

Найімовірніше. По-друге, навіть, якби це була
правда, то це би зовсім не виставляло тебе

в доброму світлі.


Мілош Беджицький (1967) — поет, перекладач, інженер-геофізик. Один із найвідоміших авторів так званого «покоління brulion’у» (Марцін Светлицький, Яцек Подсядло, Марцін Сендецький, Гжегож Врублевський та ін.). Редагував часопис brulion, публікувався у виданнях Tygodnik Powszechny, Czas Kultury, Nowy Nurt, Boston Review. Лауреат багатьох літературних премій. Твори перекладено англійською, російською, словенською, українською, арабською, болгарською, ісландською, іспанською, італійською, каталонською, китайською, коса, литовською, німецькою, сербською, словацькою, турецькою, чеською мовами. Перекладає з англійської та словенської мов. Племінник словенського поета Томажа Шаламуна.

Опрацювання та переклад Юрія Завадського, 2021 рік. Проєкт “20z21” за підтримки стипедіальної програми Gaude Polonia.