Іван Іов
ВІНОК СОНЕТІВ
Мене плугами краяли Степи, голублять запахущою ріллею! Я пив росу і блискавиці пив, - любіть мене врожаєм і землею!
В задумі зерен сяйво кольорів, тепло віків наморених вражає, там обрій на пташиному крилі і небо диха золотим врожаєм.
Воно зерниться зорями вночі – коріння світла на моїм плечі. Загінки жнив святкові, мов алеї...
Вже кров хмільна перебродила медом, вже від землі росту зерном і небом – ЛЮБІТЬ МЕНЕ ВРОЖАЄМ І ЗЕМЛЕЮ!
<< повернутися на головну сторінку книги