Іван Іов

ЛЮБІТЬ МЕНЕ ВРОЖАЄМ І ЗЕМЛЕЮ

ВІНОК СОНЕТІВ

Сонет 6

Тепло віків наморених вражає. 
Копнеш - і заступ на Тім Світі чуть!
Криниця у глибини вирушає, 
де ріки до річок завжди течуть.

Узявши від зіниць моїх полин, 
й твої турботи з молодого личка,
прикривши небом життєдайну синь, 
попід степи тече вода з кринички.

Цей сніп з обжинок світить їй зерном,
і колоски, як золоте руно.
Відро відгонить, як глибінь, намулом...

Вітри пашать-палають в небі орлім, 
пересиха в криниці, наче в горлі! 
Черпнеш, а там сучасне і минуле.