Іван Іов

ЛЮБІТЬ МЕНЕ ВРОЖАЄМ І ЗЕМЛЕЮ

ВІНОК СОНЕТІВ

Сонет 1

Мене плугами краяли Степи!.. 
Борознували серце, наче поле, -
щоб на все небо вияснився погляд 
і щоб ходою зерен я ступив.

Зелений дощ навхрест пучками солить: 
так хочуть пити скиби і грудки, 
що, спрагу і Дніпро уже не втолить, 
як ці обійми - спалахи руки!

І доля тягне борозни, як волок, 
зерно думок посіяне по них, 
я головою зболено поник,

як небо ще не зірваних волошок... 
Думки вже є, але немає слів –
вони зерном ворушаться в землі.