Іван Іов

ЛЮБІТЬ МЕНЕ ВРОЖАЄМ І ЗЕМЛЕЮ

ВІНОК СОНЕТІВ

Сонет 13

Вже від землі росту зерном і небом, 
крізь дні і ночі - високо, досвітньо –
зірками обрій пам'ятати треба –
за них колосся молодо досвітить.

Так дорожу дощами і снігами –
хоч інеєм, а буде чим укритись. 
Так повен тиші, що звучу громами, 
де вітер-степовик ночує в скиртах.

Усі розлуки стрілися Степами, -
колосяться гарячими жнивами,
прожитими за літо це — літами.

Вагітні, мов жінки, духм'яні скирти
заторкують шляхи, як струни скрипки,
на все життя озвучують світанок.