Іван Іов

ЛЮБІТЬ МЕНЕ ВРОЖАЄМ І ЗЕМЛЕЮ

ВІНОК СОНЕТІВ

Сонет 10

Корінням світла на моїм плечі 
кохані руки колосками стисли. 
Гули дощі, як ратая плачі, -
зібрали до зернини все не встигле.

Надійним другом був йому метал,
Земля крутила поле із штурвалом. 
В Степу з народом смирним я лежав 
і добра втома щастя рятувала.

Я міг роздати вечори погожі 
закоханим, які на мене схожі. 
Світити їм до ранку подорожник.

Уперше зазвучали їм роками, 
щоб любі руки пахли колосками 
у мозолях, зернисті - не порожні.