Іван Іов

ЛЮБІТЬ МЕНЕ ВРОЖАЄМ І ЗЕМЛЕЮ

ВІНОК СОНЕТІВ

Сонет 7

Там обрій на пташиному крилі 
співав про землю і співав про небо. 
У нього по той бік ще літ і літ,
великих драм, а ще - людських комедій.

А нам із цього боку славно, добре –
побравшися за руки поспішаєм, 
та віддаляється поволі обрій, 
щоби наблизитись до нас врожаєм.

Увесь - до колоска, до соломини... 
І нас ніхто в дорозі цій не спинить –
попутний вітер у спітнілі спини,

а він по ниточці блукає синій.
Об нього б'ються ще пшеничні хвилі -
зрівняємось в житті, а не в могилі.