Іван Іов

ЛЮБІТЬ МЕНЕ ВРОЖАЄМ І ЗЕМЛЕЮ

ВІНОК СОНЕТІВ

Сонет 12

Вже кров хмільна перебродила медом,
роботою, любов'ю і життям. 
У цім Степу я б'юсь чутливим нервом, 
надихавши вогню в тугі вуста.

І вечори піднявши догори,
я видихну у них круті світанки –
не спопеліє день, а догорить,
як вся стерня, весела й наостанку.

Нуртує кров, гарячі хвилі горне,
ще скільки в ній і блискавок, і грому,
що не туман світа, а сивий дим...

Хай Степ мене обійме і пригорне
і одведе од чорної біди,
...А на ріллі залишаться сліди.