Іван Іов

ЛЮБІТЬ МЕНЕ ВРОЖАЄМ І ЗЕМЛЕЮ

ВІНОК СОНЕТІВ

Сонет 9

Воно зерниться зорями вночі, 
роїться і гуде його сіяння — 
то подихом-диханням на щоці, 
а то безсонням і моїм коханням.

Ці зорі, як зерна мого зіниці –
просвічують і душі, і світи.
Тобі весна моєї долі сниться,
в цю ніч собі сама приснишся ти.

Поміж густими, щедрими снопами, 
моя ти вірність і моя ти пам'ять. 
Нехай побільша радісних провин...

І я лежав, як насінина-зірка,
і колос повний виливавсь, як мірка –
вточивши світла до моїх кровин.