Хочу знати
одну річ.

Знаєш, як воно є:
якщо дивлюся
на крашталевий місяць, на червону гілку
неспішної осені в моєму вікні,
якщо торкаюся
побіля вогнища
невідчутного попелу,
чи зморкуватого тіла колоди,
все провадить мене до тебе,
ніби все, що існує:
запахи, світло, метали
були мізерними човнами
до тих острівців тебе, що чекають на мене.

Отож, тепер,
якщо ти по-трохи перестаєш любити мене,
я переставатиму по-трохи любити тебе.

Якщо раптом
мене забудеш,
не шукай мене,
я вже тебе забув.

Якщо думаєш про це довго і навіжено,
вітер прапорів,
що пролітає крізь моє життя,
і вирішуєш
залишити мене на березі
серця, де я вкорінився,
пам’ятай
що того дня,
тієї години,
я здійму руки
і моє коріння відкріпиться
шукати іншої землі.

Але,
якщо кожного дня,
кожної години,
відчуваєш, що ти на мене приречена
невблаганною солодкістю,
якщо кожного дня квітка
здіймається до твоїх уст, шукаючи мене,
ох, любове моя, моя кохана,
у мені всьому вогонь розгоряється,
у мені ніщо не пригасло і не забулося,
моя любов засіває твою любов, кохана,
і як задовго ти живеш, це буде в твоїх руках,
не залишаючи моїх.

Переклад за підрядником Юрія Завадського, 2015