ІМ’Я
Жовтий: номінативний обов’язок,
Мовлення, поштові марки.
Жовтий: наче вода,
Провокація, поштові марки.
Купи горілки: про себе
Не розповідай, спільність стала
Недосяжною ціллю, ідеї
Не можуть співжити.
Щойно передбачив появу жебрачки
З течкою лікарняних засвідчень і виписок.
У пожертві відмовив.
Твій вік – несподіванка,
Самоконтроль.
ДОРІВНЮЄ
Увімкни ліхтар, не засни,
Невизначений, субтельний.
П’ятнадцять сорок вісім.
Наступна година – понаднормове життя,
Продовження зрад і спорожнення.
Ти бачиш процес, що рухає нами, чи…
Одного разу знекровившись,
Став донором і прикрістю,
Виріс на собі, споживши себе,
Чужий і чужомовний,
Пішохід, із музикою в кишені.
КРЕДИТИ
Здавалося, місце для себе людина
Творить, дорівнює, діє.
І написане – обґрунтоване потом і смертю;
Але ні.
Не назавжди – собі.
От скажи:
– Я, тобі, ти, хтось…
Пиво, що ним став би вільним,
Розлили на стіл, спалах,
Яким би став рухомим,
Лише мить, поети, якими
Мав би розчинятися, ще не виплачені.
ОБМІН
Кожен день – початок; відклади цивілізації
Дорівнюють голоду й дискомфорту.
Автомобіль, наче розбита голова,
Сіріє між «покинути» й «збагнути».
«Наче» – теж загрозливе,
Розповідаєш коли про все.
Про тебе я знаю кілька фактів =
Про тебе я знаю небагато.
Боявся, що розмова з кимось –
Проекція, перспектива.
Відмовчувався.
Обертається поспіх милицями
Й самотою.
Ставши людиною випадково,
Не став носієм зобов’язань.
Хоча «до» чи «після» –
Звук, без імен, неґречність.
ШВИДКІСТЬ
Рідко тепер
Вибачають.
Будівництво зворотнє,
Прокляття, напевне.
Зостався собі неозброєний,
Що навіть своє чужіє,
І люди стають
Різноспрямованими.
Виживання –
Непомітне.
НАСТУПНИК
Початок – середина.
Дівчина, понад силу, з валізою,
У розповіді –
Розпачлива, розбалансована.
Молодець, якщо вважаєш,
Ніби потрібна.
У гаманці –
Незрозумілий початок відносин,
Від спільної кухні, до слова.
– Мені скло забилося в руку,
Мені літери – не кирилиця,
Мені окуляри не ті,
Мені не так, – сказати б.