Жахне літо на обрії що його споглядаю
з вікна що виходить на вулиці
Ось де все має статися де кожен собі
тиняється, зазирає аж ген у відкриті
неодинокі серця щоб відкрити вогонь
на всіх вулицях
         як на вулицях про які ти читаєш щодня
які є мережею що нею мандруємо в центр
які є енергією що наповнює життя
і розпирає радістю всі екрани
                Більш я не можу сидіти на місці!
 
Хочу туди де не почуватимусь так погано
Забирайтеся з цього маленького острова допоки цілі мости
(моє серце – теж болюча штука)
Ні я хочу сидіти й дивитися кіна
а потім йти спати, собі в голові
Хтось гупає по ній тяжченною палицею наче ворог
саме той хто повинен змінити лице на впізнаване
потім зникає поза вікном поза пістолетом
Наче самотній герой що пробирається центральною вулицею
кричить Де ти? Просто хочу знати
всіх ангелів смерті під американським небом!
 
Ледве можу розгледіти всі будинки що зачорнюють небо
доки воно не стає бурею з пляшок
потім блакитніє на мить допоки дихаєш
і ти розумієш що досі наче живий і жити хотів би
але опинився б деінде можливо десь в Африці
Почни все спочатку коли все темнішає надовкіл
і світ прямує туди куди й повинен
За переможця стає хтось кого ми бачимо в своєму спільному минулому
хто знову перевертається у могилі
 
                Це так важливо коли хтось помирає а ти стаєш на його місце
                і ніколи більш не втрачаєш ані хвилини

© Юрій Завадський, адаптація, 2011

Continue reading Anne Waldman – Revolution / Ен Вальдман – Революція →