Із телевізора втоми
абсорбую тебе неуважно.
Мабуть, у тому
є переваги.
Не варто просити
часу, котрого нема:
ще словами не ситий,
але вже тюрма.
Хотів сказати:
– Повчальна твоя любов. –
але все позаду.
Я не сплю, бо
ти повертаєшся
принизливою розмовою.
І допоки є ця сльота –
димить румовище.
*
Зарозбуявся, ледве себе заспокоїв,
вибачився, заплатив, позіхнув.
Тепер ніби моніторю крізь прозірку
що з тобою коїться.
Незвіддаля, а з кишені роздерті банкноти,
не куплю за них вже ніколи твоєї свободи.
Люди, здається, роздягнені до проводів роботи,
люди без цноти.
Чи ти у книжці, чи в метрійному поцілунку,
чи у коньячному вечорі, чи…
Відсутність твою без обов’язків і розлук
не перевершити.