З нагоди 60-літнього ювілею поета Володимира Дячуна

“Коаґула – це зліп, згусток”, – так розпочинається інтродукція першої книги поета Володимира Дячуна, члена Тернопільської організації Національної Спілки письменників України. “Це згусток енергії плоду, що [..] летить на родюче безмежжя землі, щоб дати початок новому життю. Це, врешті, нависаючий обрис краплі, що відірветься ось-ось від загалу і зірветься вниз. Це, напевне, і сконденсований вияв думки, що заповнює кожну пoру паперу”, – в цих словах, як бачимо, поетичне кредо поета. Його досягнення в творчості доводять правоту такого бачення.
Continue reading З нагоди 60-літнього ювілею поета Володимира Дячуна →

Анатолію Косарєву – 60!

Найбільша цінність літературної критики в тім, що здатна вона представити досвід індивідуального читання літературного тексту, і досвід цей надалі може бути використаний як про- чи анти- образ твору, якого собі творить інший читач. Це – надихає, і це – головний арґумент на користь літературної критики поза політикою та комерцією. Розпочинаючи мову про творчість Анатолія Косарєва, прагнеться бачити саме такою незаанґажованою нашу невелику розвідку.

Continue reading Анатолію Косарєву – 60! →

Карпенко О. Сонник для канатоходца. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2007. – 96 с.

Сьогодні мало залишилося поезії. А ще менше – справжніх поетів. А попит на поезію – зовсім непомітний. Проте час від часу доля все ж таки тішить нас поодинокими книгами, вистражданими та гідними. Власне, хотів би звернути увагу на книгу тернопільського російськомовного поета Олега Карпенка “Сонник для канатоходца”. Ця вже третя книга поета після “Columbarium” та “Чешуя барана”.

Continue reading Карпенко О. Сонник для канатоходца →

Дишкант Ю. Гітарна кров. Поезії. – Рівне: Волинські обереги, 2007. – 52 с.

Не треба думати, що літературна критика – спосіб дошкулити літераторові, зброя масового знищення поетів. Аж ніяк. Проте критика перетворюється на вбивче лезо, коли письму передує погане упередження, намір зашкодити. Це дійсно так. Разом із цією невеликою розвідкою, хай гострою та відвертою, хотілось би передати нашу надію на перспективність молодого поета з Тернопільщини Юхима Дишканта.

Continue reading Дишкант Ю. Гітарна кров →

Юрій Завадський. Віртуальна література. Нарис типології та поетики. Монографія, 2009 рік

Завадський Ю.Р. Віртуальна література. Нарис типології та поетики: Монографія. – Тернопіль: Підручники і посібники, 2009. – 130 с. (Бібліотека наукового альманаху “Studia methodologica”)

Ця книга – перша в Україні монографія, присвячена зв’язкам літературного мистецтва та віртуального середовища. У праці пропонуються основи дослідження нового літературного різновиду, вказано перспективи його розвитку й дослідження. Основний корпус цієї книги складає текст дисертації Завадського Ю.Р. на здобуття вченого ступеня кандидата філологічних наук. Захист дисертації відбувся 12 жовтня 2006 року в Тернопільському національному педагогічному університеті імені Володимира Гнатюка.
Continue reading Юрій Завадський. Віртуальна література. Нарис типології та поетики →