— А ще я не замислюючись викидаю метафори з лірики — і вона стає холодною, як мармур, — додає поет. — Якось моя одногрупниця сказала, що в моїй поезії такий спокій, що аж зимно. Іноді це виходить дуже смачно, стає навіть боляче від прочитаного.
Завадський переконаний, що поезія і реальність — різні світи. І стверджує, що в його житті все по-інакшому, ніж у віршах. Він говорить з читачем так, як хоче. У його творах живе нечемний персонаж, який, на відміну від автора, курить, п’є і часто б’ється.
Любов ЛАЗУКА