Жак Дерида писав, що творити – це відходити. Відходити не тільки від свого шатра, щоб писати, а й відходити від самого свого письма. Відбігати кудись далеко від своєї мови, надати їй волю або покинути її, дозволити їй прямувати кудись, самотньо та без засобів до існування. Покинути слово. Бути поетом це означає покинути слово.
Дозволити, щоб воно промовляло само. Юрко ненав’язливо і ніби знехотя пропонує вірші. Він зовсім не переживає, аби сподобатися читачеві. А навіщо? Те, що споживають усі – попса. Краще відокремитися від загалу і серйозно, з неабияким нахабством ревізувати усталені традиції. Зрештою, у авторові нічого такого скандального не має, він розумний хлопець, знає багато, любить свою правду. Нова збірка – особлива, і я б сказала – є найпривабливішою добіркою за всі роки його творчої роботи. За словами Юрія Завадського – фонетична поезія набагато серйозніша та відкритіша від просто поезії, замуленої синтаксисом, до якого усі звикли.
Джерело: http://nter.net.ua/…