Збірка, що вийшла друком у Польщі вкінці 2011 року, є, водночас, і логічним продовженням попередніх, і абсолютно новим етапом. Це так само, як і попередні, збір конкретних історій конкретних (і в цій конкретиці надзвичайно типових) людей, однак обмежених у конкретному хронотопі: друга світова війна, Аушвіц, Овенцім. І контрданс, доведений до дуельної гостроти: перший розділ книги становлять «Wiersze Oświęcimskie» — історії в’язнів, другий розділ – «Wiersze ssmańskie» — історії тюремників. Та це не танець жертви з убивцею. Це той же хоровод смерті, у котрому перед лицем Танатос всі рівні: хто помер, і хто живий, хто убивав, і хто убитий. Тут нема понять добра і зла. Епіграфом, взятим із Камю, Мацєжинський одразу розставляє акценти: «Зло і цнота є випадком або капризом». Смерть у «Антології есесівських віршів» – це хліб насущний, так само як крематорій – місце роботи.

Хоча у цій збірці немає образу альтер его поета – Пйотра Мацєжинського, як у попередніх, однак автор проектує на концтабірну дійсність образ інтелігента, поета, котрий, разом з тим, що повинен давати собі раду у нових обставинах, не хоче забувати також і про інший вимір буття.

Для есесівців їхня праця у таборі не постає чимось надзвичайним, не більше, ніж кожна інша робота, котру кожен порядний німець та арієць повинен сумлінно виконувати. І власне, у такому протиставленні жахливої екстраординарності буття в’язнів, вирваних зі звичного оточення та перенесених у дійсність, гіршу за пекло, та рутинної повсякденності буття табірної обслуги. Робота, як кожна інша. Однак за плечима кожного есесівця стоїть автор, озброєний баченням з перспективи майже цілого століття, й відверто іронізує, змушуючи читача розставляти вірні акценти:

Загалом, відповідно до структури книги, героїв цих віршів можна розбити на два табори: з одного боку есесівці, з іншого боку їх жертви. І за кожним із них відчувається єдина, чітка та послідовна авторська свідомість: у коментарях, у міжрядкових алюзіях, а в основному, у глибокій іронічності та амбівалентності розповіді. Чіткий поділ книги дає змогу авторові досягти цілковитої конфронтації сторін, пропонуючи читачеві почергово два погляди на одну подію — голокост. А навіть і три — відавторська позиція ще в жодній із книг Мацєжинського не була такою чіткою. Зрештою, не знайдемо тут якихось нових фактів чи ще більш шокуючих, ніж на сьогодні відомі, ситуацій з концтабірного життя. Заслуга Мацєжинського не так у підборі епатажного матеріалу, скільки у його, матеріалу, щоденності, жахливій у своїй простоті буденності. Не відходячи від улюбленого концепту, Мацєжинський натомість до краю загострює іронію своїх текстів. Концепт, іронія та поліфонія– це найважливіші риси збірки.

Проблематика «Антології есесівських віршів» не вражає різноманітністю, однак самі проблеми заторкують найболючіші точки існування людини. На задній план відходить таке важливе для ранішого Мацєжинського кохання, натомість загострюється проблема абсурдності людського життя, відносності цінностей. Одним з найважливіших екзистенційних питань залишається проблема віри, Бога та, особливо, теодицеї.
Гротескна та, разом з тим, до краю іронічна картина розмови Гітлера з Богом у вірші «Бог втішає Адольфа Гітлера» становить лейтмотив нової (у порівнянні з попередньою творчістю) метафізики Мацєжинського:

ти увесь час був в моїх руках (1)
іграшкою котра мала завдання розширити студії
над поняттям теодицеї

Творчість сучасного польського поета, представника покоління сімдесятих, Пйотра Мацєжинського становить надзвичайно цікавий матеріал не тільки для літературознавця. Це свого роду культурний феномен. Простими словами, з мінімумом поетикальних прикрас, автор не тільки дає зріз сучасної йому дійсності (події, котрі відбуваються у поезії Мацєжинського, як не парадоксально взагалі звучить таке поєднання, спокійно можуть бути перенесені у будь-яку точку нинішньої цивілізації західного типу), а з такою ж легкістю пропонує власну оцінку і здійсненим, аксіологічно усталеним фактам.

(1) Так говорить укінці вірша Бог до Гітлера

	Книга Пйотра Мацєжинського українською в перекладах Наталі Лобас і Юрія Завадського: Мачєжиньскі П. тьфу, тьфу /Переклад з польської Лобас Н., Завадський Ю. — Тернопiль: Видавництво «Крок», 2011. — 86 с.
	Книги Пйотра Мацєжинського на сайті видавництва “Ha!art”: Antologia wierszy ssmańskich (2011) Zbiór zadań z chemii i metafizyki (2009) Odrzuty (2007) tfu, tfu (2004)