Листи Івана Іова до Юрія Завадського
24 травня 2000 р.
М.Хмельницький
Добрий день, дорогий Юрко!
Дякую за листа, за збірку “Імовірність”. Кваплюся відповісти, бо людина я обов'язкова – чого і Тобі, друже, бажаю! Хоч справи зі здоров'ям кепські. Вже далеко за північ, друкувати не можна, то відписую власноруч. Якось мій земляк, письменник і громадський діяч із Мюнхена, Юрій Семенко писав, що В.А.Доленко, його учитель у політиці, якого С.Єфремов згадує в “Щоденнику”, повчав, що неввічливо писати листи друкарською машинкою. Тож даруй за почерк. Сьогодні написався вірш. (Дивіться вибрані вірші >> з листів до Юрія Завадського, вірш "Докір"- ред.) Для чого переписав сю поезію. Звичайно, не для хизування, а щоб наголосити на тому, що всі пошуки обов'язково повинні вибухнути у традиції. Тобто, нестандартні форми: акровірші, мезовірші, лабіринти, моновірші, анаграми із перерозподілом слова, паліндроми - раки літеральні, візуальні речі, центони, тавтограми, брахіколони, взагалі – гра словом, музично-поетичні експерименти повинні відлунювати у традиційних віршах – шедеврах-перлинах. Я Тобі зробив довільний перелік того, що обов'язково приведе до зауму. Те, що Ти цікавий Поет вагомо засвідчує і збірка, і вірші віддруковані на машинці, і приятелювання із В.Дячуном**. Молодець, що до цієї непростої справи намагаєшся підступити з наукового боку. На жаль, “Зорову поезію” М.Сороки я надіслав Є.Барану, що викладає давню українську л-ру в Прикарпатському університеті. Віриш, Юрку, сам відчуваю голод за текстами Кручьоного, Бурлюка, Шкурупія. Се не наша вина, що жили в імперії. Росіянам було легше. Але Камєнський Васілій у мене здається є. Щось є з Семенка. Здається серія “Шкільна бібліотека”. Працюю ж тоді, коли приходить натхнення, що у зв'язку з операцією, буває не так часто як хотілося. Словом, озивайся! Буду радий допомогти. Не люблю листів сухих, безпредметних. Пізніше детальніше і уважніше перечитаю збірку Твою. І скажу, що йдеш Ти вірним шляхом! Вітай знайомих.
З повагою, щиро Іван Іов.
29 липня 2000р.
м.Хмельницький
Дорогий Юрко!
Даруй, що затримався із відповіддю. Твоя конструкція "Творення вірша"* засвідчує, що став Ти на шлях авангардовий не випадково. А який цей тернистий шлях Ти вже відчув на собі, на долях добірок віршів для газети "Свобода"**. Від Володі Дячуна я одержав листа із Польщі: дав йому свої координати, але, певне, щось змінилось у його планах і він до Хмельницького не втрапив. Шкода, звичайно. Він дуже добре ставиться до Тебе. І мені приємно, що маєш побратимів, які Тебе розуміють і завжди готові підтримати. При нагоді передавай мій уклін=вітання Волод. Дячуну. А я тим часом надсилаю передостанній примірник збірки "Чернетка", який маю. Було б цікаво почути Твою думку про надіслане. Метри соцреалізму її не сприйняли. Хоч, у свій час, вона зникла миттєво. Як і вся літературна братія, потерпаю від неможливости видрукувати збірки. На черзі у видавництві "Поділля" збірка "Словопис", але хтозна коли побачить світ. Чим увінчалися Твої мандри до львівських бібліотек? Чим живе Львів? Ігор Трач занонсував (нрзб) у бібліотеці альманаху "Зерна"*** мою збірку "Вічнiстю живемо!" (з поезій останніх, передостанніх, а може і вічних...). Тож працюю над збіркою. Бачу її традиційною. У цьому ключі й працюю.
Пиши! Міцно тисну правицю - Іван Іов.
26 серпня 2000р.
м.Хмельницький
Добрий день, дорогий Юрасю!
Даруй, що забарився із відповіддю. Сподівався, що зустрінемося у Тернополі, в Galerei. Петро Сорока запросив на "здибанку" із Ганною Черінь.
У Петра Сороки, в "Сповіді сльозою" я натрапив на таке: "Кожен жанр, як мені видається, вимагає відповідних технічних засобів. Повість і роман треба писати кульковою ручкою, вірші - олівцем, мемуари - чорнильною ручкою, а монографії найкраще набирати на комп'ютері". Особисто мені завжди імпонувала чорнильна ручка. Пізніше в тексті друкованому живчик почерку випромінюватиме енергію словодумки. Завжди май це на увазі. Звичайно, мені до вподоби Твоє наближення до Слова у збірочці "юрійзавадський"*** (з'єднай ім'я й прізвище). Я колись це зробив у зб."Періодична система слів". Образне мислення аж хлюпає у віршах "біль", "страх", "ранкове", "повноліття" (прекрасне поєднання цифри 8 у слові) і т.д. Майже у кожному тексті є знахідки. І це приваблює. Є поети зла і є поети добра. Видається, що Ти належиш до других. Тому намагайся уникати речей на кшталт "(всі ми)", "спека", чи як у тексті "світло" - "кігтиків протягу", "кігтиків дощу" - "отого кігтястого звіра". Колись мої Мама казали - "Не клич його, він сам прийде". Я розумію твоє ощадливе ставлення до Слова, але воно, як у вірші "гра" після "б п м" прагне волі=свободи. Хотілося, щоб Ти це відчував! Будь розкутішим. А для цього - читай грінченків словник, як твір художній. Перепрошую за митарство. Твоє бажання організувати перфоманси спонукало мене "залізти" в архів. Надсилаю "виставкові" вірші. Один з них присвячений Тетяні Назаренко - теоретикові візуальної поезії з Канади. А ще "Різдвяна вірша". Щось мовчить Волод. Дячун. Мав до мене заїхати з Кракова. Передавай вітання щире йому. А ще вкладаю вірш, присвячений Василеві Ванчурі. Чекаю від Тебе шедеврів=перлин. Вправляйся у традиції. Це - корисно для авангардових м'язів (нрзб).
Успіхів, дорогий Юрасю!
Щиро Іван Іов.
Різдво Богородиці
21 вересня 2000 року
м.Хмельницький
Добрий день, дорогий Юрко=Юрасю!
Твої листи перетворюють мою робітню в сузір'я пірамід із якихось архівних папок=течок, часописів, книг і рукописів. Класик марксизму любив "ритися" в книгах, а я люблю копатися в своєму "подільському" архіві, де поміж сторінками ще віє вологою туман із Темзи і стали гербарієм трави із канадських прерій. Віриш, набридло зважати на кепське здоров'я - нікуди не встигати, завше баритися з листами… Сьогодні засів за розлогого листа до Тебе, дорогий друже, на відбитку статті "Образ слова" відомої Тобі Тетяни Назаренко - січневе число "Всесвіту" за 1995 р. під рубрикою "Письменник. Література. Життя". Сподіваюся, що Ти її відшукаєш у будь-якій бібліотеці. А тепер конкретніше, ідучи за Твоїм листом. Заголовок "юрійзавадський". На мою думку, треба з'єднати ім'я і прізвище. Це моя думка. Тобі не обов'язково на неї зважати. Із друком збірки не дуже квапся. Чому? Оце відшукую "Твою" папку і знову вчитуюся у збірку. Де подівся твір "Творення вірша" (наочність)? Він би став окрасою збірки. Даруй за вимогливість, але збірка повинна стати подією, якщо вже ти наважився "розірвати павутину сплетену зі звуків". Де епатаж? Де барвозвук? Де "вольфрамове тіло" юріязавадського, яке розжарюватиме до білого міщанина, якому до лямки Поезія. Я чекаю від Тебе несподіваних, цікавих, приземлених, опертих на ґрунт традиційних віршів, а поруч із ними - божевільний, шалений аванґард. Ти можеш не дослуховуватися до моїх порад, і ще раз наголошую, але найґеніальніша на білому світі простота. Варто йти паралельними шляхами. Це не роздвоєння, а пошук власного его. І я вдячний, що доречно "вписав" у ліста вірш "Страх" і "І теплі долоні і нафтова лямпа…" Юрку! Кожен вірш має починатися несподівано. От як колись починав Андрій Вознєсенський, даруй за цитування москальською, бо в Україні майже немає таких початків: "Снімітє Лєніна с дєнєг!" Так приземлюю до примітиву, щоб Ти зрозумів, що вірш має починатися з болю, з якоїсь надірваності всередині, а наступні рядки - метафоричні, образні повинні грати на перший рядок і на ударну кінцівку. Твій записник повинні переповнюванти неологізми, істинно українські слова, якими Ти на "кістяк" вірша нарощуєш м'язи, ліпиш вродливе обличчя, статуру і т.д. і т.п. Микола Мірошниченко п'є із …(нрзб) вино у Криму (там є геніальний кримськотатарський поет Юнус Колдим), коли він повернеться із Сімферополя, то я візьму в нього електронну адресу Тетяни Назаренко. Давно до неї не озивався. А ще вкладаю дискурс із її докторської дисертації про мою творчість (англійською) і переклад ліцеїстки москальською, щоб ти зробив залюбки її статтею, передрукувавши українською на комп'ютері чи машинці. І оперативно мені повернув. Згода? На коментарі юної дослідниці не звертай уваги. Певне завдяки моєму характерові у мене не збереглося жодної Миколиної збірки: ні "Око", ні "Рік-осокір" ("Око", Поезії,-К., Рад.письменник. 1989.-138с.) - бібліографію знайшов у ночатку своєї якоїсь незавершеної статті "Микола Мірошниченко як …(?)". А ще вкладаю до конверта добірку віршів для газети "Свобода". Зайди до редактора Миколи Яковича Ротмана*, на Живова,11, і передай йому уклін і вірші. Звичайно, мене цікавить Твоя думка про них. До побачення.
З вірою і надією на Тебе - Іван Іов.
P.S.: Вітай П.Сороку, В.Дячуна, Я.Павуляка…
8 жовтня 2000 року
хірургічне відділення
обласної лікарні
м.Хмельницький
Добрий день, дорогий Юрко=Юрасю!
11 жовтня (за пашпортом), а 2-го жовтня (за батьківським листом до старшої сестри Тані) мені виповнилось і виповнюється 52 роки. І зустрічаю свій День Ангела, на жаль, у місці, що не вельми підходить для учт=трапез - в хірургічному відділенні. Я Тобі писав, що почуваюся кепсько. Словом, майже щоночі викликали "швидку" - таке загострення. Довелося лягати в лікарняну палату, хоч і потрібно було це зробити планово, бо промайнув рік від часу проведення операції - резекція виразки шлунку. Дружина вкрай засмучена, та і в мене на душі і шкрябання, і березневі перелюби котів. Аналізи, крапельниці, ота особлива самотність, що спонукає до спогадів, роздумів, коли нічого не хочеться. Та все ж, перш ніж вирушити до ескулапів, ув обласному видавництві "Поділля" встиг узяти вже віддруковані зошити(нрзб) моєї десятої збірки "Словопис", яка була підписана до друку ще у квітні ц.р. А також на пошті отримав Твого листа і, на думку дружини, дуже вдало перекладений Тобою дискурс Тетяни Назаренко. Дякую Тобі, дорогий друже! І радий, що фрагменти Тобі придадуться до курсової роботи. Сю ніч мені снилися вербально-зорові вірші, які я намагався запам'ятати. Але лікарня нагадує чимось казарму, де замість команди "Підйом!" - лунає "На уколи!". Букво-зоровірш(нрзб) я назвав "Матері". Великі літери тримають на руках малі, ніби дітей.
Дописую листа вже вдома. Сьогодні 24 жовтня. Олексій Тимощук дав мені координати бібліотеки укр.поезії в Інтернеті: poetry.uazone.net Може стане Тобі у пригоді. "Вигріб" із поштової скриньки гору листів. У т.ч. й від Ігоря Трача. А тим часом збірка "Вічністю живемо!", яка має вийти у б-ці "Зерен" готова тільки наполовину. Вкладаю із неї вірша "З пожовклого конверта".
Є великий сенс у коментарях до явищ - "дотикова", "смакова", "запахова" поезія. Не сумнівайся щодо "Творення вірша", бо є внутрішня сумісність текстів. Безумовно, неабияк цікавий Zivan Zivkovic, Signalizam. А щодо римованих Твоїх речей - намагайся сяйнути(нрзб) настроєм, усим арсеналом художніх засобів. Я од Тебе чекаю вибухових пошукових речей, бо в Тебе є те, що багатьом і не снилося, починаючи з моральних чеснот - доброти і закінчуючи любов'ю до Слова. Хай здійснюються Твої мрії. Щиро Іван Іов.
1 листопада 2000 року
м.Хмельницький
Добрий день, дорогий Юрко=Юрасю=Юрію!
Віднедавна Твоє ім'я мені бачиться ось у такому вигляді:
юріюзавадському
.... . . ..... . .
..... ... .. . . ..... ..
... ....... ... ... ......... ....
. ..... .... Ю .... ... .... . .
.... . . . . ..
.. ... ...
.. .
Тобто, літера "Ю" і бджолиний рій. Ю+рій! Дякую за листа, за "Ґенезу сигналізму" Zivana Zivkovica, і також за газету "Zвірші"*. Оце повідкладав усе, бо вийшла збірка "Словопис". Отож, із приязню надсилаю. По-перше, виведи "Ю" в авреолі бджолиного рою з допомогою комп'ютерної графіки на папір і це буде в якій пошуковій збірочці або в "метелику" присвята Тобі. По-друге, оперативно напиши рецензію на "Словопис" і мені надішли на відому адресу. Я ж обов'язково, тільки "розв'яжу трохи руки", відгукнуся на "Zвірші". У свій час я писав про криворізьку "Загублену торбу". Газету знайшов і теж надсилаю. Мені видається, що Тобі варто написати Володі Гончару, який у глибині єства чимось схожий на Тебе. Отож, його адреса: [..]. Посилаючись на мене, скажеш, що Іван Іов хоче, щоб ми спізналися і т.д. Микола Мірошниченко поїхав на батьківщину - в Луганськ. Вичитує збірку для Німеччини "Вічністю живемо!". Оце попутно вкладаю вірша з цього рукопису "З пожовклого конверта". А я пишу Тобі листа, поглядаючи на пригодницьку повість Петра Сороки "На ясні зорі Запоріжжя", бо треба негайно дати рецензію. А це змушує "пірнути" в зовсім інші часи=епохи, які мені близькі й зрозумілі, ніби я жив у Козаччину. Це, може, тому, що все життя збираю матеріали про кошового Івана Сірка. У дитинстві я ріс=виростав на переказах=легендах про нього. У газеті "Проскурів" я дав шматочок із роману майбутнього "Письмак". І Тебе, Юро, прошу - не цурайся - прози, дискурсів, виливати на папері якесь своє особистісне бачення білого світу. А ще, будь-ласкав, передай збірку панові академіку Р.Т.Гром'яку. Буду вдячний! Чи передав Ти вірші Миколі Ротману? Ледь не забув! А твої вірші мені запам'ятались у якійсь давній публікації, здається, в "Літературі плюс", якщо не помиляюся. Електронна адреса пані Тетяни Назаренко: [..]. Можеш теж послатися на мене, передавши їй вітання, повідомивши, що у мене вийшла з-ка "Словопис" і я хочу мати її точну адресу у Вінніпезі.
Міцно тисну правицю - Іван Іов.
17 листопада 20001 року
м.Хмельницький
Добрий день, дорогий Юрко=Юрасю!
Рецензія на "Словопис" вища будь-якої хвальби! Оце тільки-но почав себе краще почувати, та написав "Вітер у кишені..."* Зважаючи на мій настрій, прав сей відгук як Тобі заманеться. Я ніде не встигаю, а від того мучуся=караюся. Рецензія на повість Сороки просувається важко. А це непокоїть, бо пообіцяв зробити рецензію оперативно. Юрко! Газета прекрасна! Так тримати!
Мих.Стрельбицький(нрзб) із Винниці надіслав збірку поезій "Під небом Коновалюка". Ілюстрована творами Федора Коновалюка - майстра пейзажу і портрета. Василь Рябий із Коломиї надіслав альманах "Коломийську хвилю", де є моя есея про Тараса Мельничука. Микола Мірошниченко читає мого рукописа "Вічністю живемо!" для Ігора Трача.
Я Тобі дякую за комп'ютерну графіку візуалів. Тільки над Ю замість крапок зроби рій із прізвища Завадський.
в й з
а а к и Ю з
З с ь к д а а
ь ь в
Мені здається, що вірш од цього виграв. Вкладаю один текст вичитаний і один відбиток не читаний. Може згодиться. Пиши, чекаю.
Щиро Іван Іов.
2 грудня 2000 року
м.Хмельницький
Дорогий друже, Юрію=Юрко=Юрасю!
Пишу у час "безсоння" на ксероксному відбитку, який зробив "забігши" із лікарні на пошту. Міська газета "Проскурів" видрукувала Твій науковий дискурс, який я, здається не на зле, "пом'якшив" заголовком*. Учора у мене був цікавий день. Приїхав із Тернополя до лікарні, де я в вже майже тиждень лежу, побратим-філолог Степан Федорів. Я йому тепло розповідав про Тебе. Електронну адресу Т.Назаренко уточню через М.Мірошниченка, який достеменно із нею листувався...
А продовжую листа цього вже ранком, бо дуже вже ж хочеться "вкинути" сьогодні листа у скриньку. На свій клопіт, ще й окуляри забувся у тумбочці. Вважай, що пишу навпомацки. Оце тільки-но розрахуюся із лікарняними справами, то візьмуся за "друкописа" "Вічністю живемо!" Ця збірка матиме не більше 50 віршів. Традицію. Хочеться щось присвятити Тобі. До речі, мені сю ніч снилися традиційні вірші, які я присвячував Юнусу Колдиму із Сімферополя. Пам'ятаю окремі рядки, образи. Але коли те все напишеться(нрзб).
Обіймаю щиро Іван Іов.
З Різдво М! Христови
5 січня 2001 року
м.Хмельницький
Дорогий Юро=Юрасю і вся славна родина Завадських. З Новоріччям епохальним, із Різдвом Христовим щиро Вас вітаємо разом із дружиною Валею. Міцного здоров'я, щастя, любові, добра і мудрості зичимо найсердечніше. Хай здійсняться усі Ваші мрії=задуми! А ще дякую за неабияку духовну підтримку, бо власне й з вітаннями забарився, бо лежав у лікарні. Навіть не мав можливості "заглянути" в Інтернет, де часопис (із Луганська!) "Бахмутський шлях" вмістив мої вірші поруч із Мих.Холодним зі вступним словом Василя Голобородька. Може, Юро, надішлеш мені ту дивиницю(нрзб): сайт Інтернету: [..]. Сподіваюся, що Ти успішно склав сесію і вже з В.Дячуном "водите" вертепну козу, то кланяйся йому від мене і вітай з Різдвом Христовим! З Тернополя до мене в лікарню приїздив мій однокашник Степан Федорів. Зробив якісь світлини у палаті, але так і не відгукнувся, бо лікарняні враження якісь жалюгідні. З колишнього Іова лишилися шкіра та кості. Ще раз дякую Тобі за порозуміння, прагнення допомогти у цій критичній ситуації. Твоя листівка прикрашує трюмо. Я ж кинувся по кіосках, але вітальних листівок вже не міг придбати. Отож, сприймай цей лист як розфарбовану віншувальну різдвяну листівочку. Я надіслав Володі Гончару примірник "Zвірші" у Кривий Ріг. Дуже хотілося, щоб Ви не загубилися, щоб Кривий Ріг і Тернопіль бодай таким чином поріднилися. Петро Сорока надіслав №3-4 (6-7), 2000р. "Сову"*, де вміщена моя добірка віршів "Зоряна пасіка" і "вріз" мій до добірки Василя Рябого із Коломиї. Надсилаю страшенно традиційний вірш "Товариству" (дивіться головну сторінку - ред.) для газети "Zвірші". На мою думку, він впишеться у яскраві тексти молодих.
Міцно тисну правицю, щиро - Іван Іов.
P.S.: Передавай усім знайомим вітання!
Вірші Iвана Іова з листів до Юрія Завадського
Листи Івана Іова до Євгена Барана