Листи Івана Іова до Євгена Барана

I.

2000, червень 18.

Добрий день, дорогий друже Євгене!

Вельми вдячний за листа. У мене теж, зважаючи на пору року, гаряча пора. Оце "відірвався" від автобіографічного роману-есеї "Письмак", щоб відіслати Тобі вірша, який невідь з чого народився=написався. Думаю, що вія ще в цьому році побачить світ у збірці "Вічністю живемо", яку планує видати в Німеччині Ігор Трач. Мені надіслав дві світлини з тернопільського "збіговиська" Петро Сорока. І таке навіялося. Особливих новин немає. Правда, вже із Вінніпегу обізвалася дослідниця візуальної поезії, літературознавець Тетяна Назаренко. Вона й захищалася в Канаді по модерній поезії, а працювала то в Альбертському університеті, то десь в Америці.

Це прекрасно /тьху=тьху=тьху!/, що в Тебе росте син - кажуть, що дітей хвалити не можна, що по вінця справ. До речі, у мене сильніше враження від "Позадесятників", ніж від "Цеху поетів". Та й усі пошуки - це чернетки! Як на мене, то вояж /пошуки/ повинні оновлювати Слово і сяяти в шедеврах=традиції. Інша справа, що не все вдається. Єдиними мірилами=критеріями залишаються почуття Читача. А справжній літературознавець - се геніальний Читач. І тому Тобі треба обов'язково відновити ведення щоденника прочитаних книг. Хоч я теж розчарований тим, що не з'явилося серед дебютантів-смолоскипівців і т.д. Поета який би розпочав епоху, започаткував її ... Є окремі рядки, строфи, але катма філософії, є настрій, але немає Поезії. Прикро!

Навзаєм передавай щире вітання Олегові Короташу. Був би вдячний, коли б Він надіслав кілька чисел "Плероми". Будь ласка, попрохай Олега від мого імені.

Допобачення. Найсердечніше - Іван Іов.

2.

25 жовтня 2000 р.

М.Хмельницький.

Дорогий Євгене! Вітаю!

Вітаю із виходом збірника літературно-критичних статей "Звичайний читач". За много літ мав щастя, справжнє щастя поспілкуватися із Талановитим Читачем, з яким суголосний, з яким можна посперечатися, а то й помовчати. Петро Сорока листівкою /Емма Андієвська/ описав презентацію. І я щиро порадів за Тебе! На жаль, здоров'я змушує триматися дому, але подумки я був з Вами!

Я до Тебе, Євгене, обзивався віршем із, як на мене, не випадковою присвятою. Прикро, що Ти відбувся мовчанням. А оце нарешті "відібрав" у видавництві сигнальні примірники "Словопису" і надсилаю один з них Тобі. Сподіваюся, що залюбки перечитаєш надіслане. Буду, звичайно, радий вісточці від "нєістового" Євгена. "Кримська світлиця" видрукувала нещодавно сторінку з моєю добіркою і словом Мик.Мірошниченка, який у наступному номері дав прекрасні переклади Юнуса Кандима. Свою місію я виконав!

Допобачення. Міцно тисну правицю, щиро - Іван Іов.

3.

4 листопада 2000 р.
М.Хмельницький.

Дорогий Женю=Євгене! доброго дня!

Сподіваюся, що крім виходу "Талановитого читача" Тебе можна привітати із новосіллям! Гуртожитки в моїй пам'яті - се щонайменше вампіри. Тож хочеться, щоб в новій оселі=помешканні Тебе, родину Твою і всіх ближніх оминали десятою дорогою лікарняні палати, а писалося натхненно і щасливо!

Безумовно, негайно скомпонуй запитання для діалогу і я оперативно дам відповідь на них. Це має бути цікаво! І в Тебе, дорогий друже, усе для цього є. І, будь ласка, не звертай уваги на безпідставні закиди, бо пишуча братія, як правило, нікого крім себе не читає. Заздрю щиро і світло, що маєш можливість перечитувати І.Нечуя. Я іноді беру його до рук покрадьки, коли кепсько почуваюся і ,.. розкошую. Вірю, що Твій розділ про Нечуя буде незвичайним. А я пишу рецензію==есе "На ясні зорі Запорожжя" П.Сороки. У кабінеті - хаос, бо мушу зверталися до свого буцімто архіву, щоб написане було читабельним принаймні.

Безперечно, "Зорову поезію" можеш притримати на час, який Тобі необхідний. Мені не горить! Теж переймаюся реалізацією мізерного тиражу "Словопису". Здибав у Хмельницькому якусь елітарну картинну Galerei де вона продаватиметься. А Ти знаєш, оце трохи "розв'яжуться" руки і обов'язково відгукнуся на Твого "Звичайного читача". До речі, Олегові Солов'ю у Донецьк теж надіслав "Словоиис". Десь і Микола Мірошниченко там - він родом із Луганської області. Петро Сорока має написати післяслово до зб. "Вічністю живемо!" Обіцяє, що навідається до Хмельницького. Особливих новин немає. Ага! Подав два прозові шматки для короткої прози Придніпров'я: "Від Підмогильного до ...", яку готує для "Кур'єру ..." Надія Тубальцева.

Вітай дружину із побажанням швидкого видужування. Щиро твій - Іван Іов.

P.S. Що у Тебе нового? Хай нам щастить! Іван Іов.

4.

З Новоріччям! З Різдвом Христовим!

4 січня 2001 року
м.Хмельницький.

Дорогий пане=брате, Женю=Євгене!

Міцного здоров'я, щастя, добра і земних радощів з дружиною Валею зичимо усій славній родині Баранів у Новому році, Віці і Тисячолітті! Хай Ваші мрії стануть реальністю! Оце силоміць усадив себе за письмовий стіл, бо щойно вийшов Із лікарні і почуваюся дуже кепсько, Після крапельниць-уколів лишилася шкіра та кості. Та ще голова і ... задуми. Якось інстинктивно Михайло Стрельбицький із Вінниці інстинктивно відчув: "Нема від Тебе чуток, - пише. - Чи не хворієш бува?". Як у воду дивився. Тож даруй, брате, що озиваюся із запізненням, щоб належно віншувати з вікопомним Тисячоліттям, а ще подякувати найсердечніше за "Словопис Івана Іова /Штрихи до поезії/". Кладучи руку на серці, зізнаюся, що був приємно подивований Твоїм чутливим проникненням у матеріал. Я запропонував Твій дискурс ще до обласної газети "Подільські вісті". Петра Сороку попередив про назву збірки "Каліграфія", яку Ти пропустив із переліку. Він ще до Нового Року надіслав мені № 3-4/6-7/, 2000 р. часопис "Сова", де в "Книгоринку" занонсований і Твій "Звичайний читач". А ще дав Петро мою добірку віршів "Зоряна пасіка" і добірку Василя Рябого "Усамітнений голос" із моїм врізом "Поет, що ворожить на ... цвяхах". До речі, у свій час Василь Рябий дав мені Твою адресу. Якщо часопис втрапив до Твоїх рук, то напиши, як у Тебе враження од віршів. Ледь не забув. Дорогий Женю! Бережи , будь ласка, себе, пошануй серце, бо Бог дав Тобі те, що багатьом не снилося і в снах золотих ... Був би Тобі вдячний, якби якимось чином до мене втрапив "Четвер", бодай число 9, або якісь перечитані номери, або ж "двійники". А ще дякую Тобі за "відкриття" Олега Солов'я. Він мене вразив "Патагонією" Михайля Семенка /Бібліотека альманаху "Кальміус"/ /Кассіопея-Донецьк, 2000/. З нетерпінням чекаю, коли Вія поставить крапку в Збірці "Останній хадж". Я десь підсвідоме відчуваю, що Ти теж пишеш неординарні авторські тексти і благаю Тебе, Женю, не барися із їх виданням. Все, що Ти написав - добірне ЗЕРНО, а не солома. Будь самим собою: добрим, ніжним, лагідним, щирим, чесним. А за горлянку най рвуть зарізяки! Я пишаюся, що Україна, Світ має Тебе - без літературної зашореності, не звульгаризованого ідеологією - тактовного, люб'язного, витриманого і витонченого! Звичайно, се потребує захисту. Тонка самоіронія в Тебе є; є друзі! Знай про це! Божевілля "зарізяк" - це їх спосіб бачення світу. І вони будуть нести за це виду. За жорcтокість, яка ніколи не була мірилом літературного життя, а тільки жорстокістю. І не переймайся цим!

Дякую Тобі за "Двадцять запитань поетові Іванові Іову від критика Євгена Барана". Ними Ти, дорогий друже, перевернув якусь своєрідну "Склянку часу". Поволі буду відповідати - тільки дай Боже сили! Зважаючи на це, трішки забарюся. Та й відповіді - цікаві, несподівані - теж потребують часу. На здобуття Національної премії імені Т.Шевченка висунуто цікаві імена: Вольвач, Гірник, Пашковський, Римарук, Рубан. Павло Гірник подарував мені збірки "Брате мій, вовче" /Асоціація Українських письменників, ч. Сучасність, Кальварія, Львів, 2000/ і "По війні", яка висувається на премію і видана Інститутом громадянського суспільства у Києві. Шрифт вельми не читабельний.

Міцно тисну в обіймах, щиро Твій - Іван Іов.

Пиши, що у Тебе нового? Як здоров'я? Мене вже "дістали" із Аме- риканського Інституту Біографії, визнавши людиною 2000-го року. Ти от пишеш про їхню систему. Хочуть, щоб конче надіслав якісь доляри за довідник у шкіряній палітурці, а ще за грамоту їхню. Адзуськи! От у кого треба вчитися виманювати гроші. Світ божеволіє! Та нам своє ро- бити - ставати на ноги і писати невмирущі тексти, а ще дружити і під- тримувати одне одного, щоб донести до людей те, що щедро сипнув у ду- шу Всевишній.

З любов'ю Іван Іов.

P.S. Оце трапилася "під руку" стаття Юрія Завадоького Із Терно- поля "Життя промовляє, що маєш життя...", то й вкладаю до конверта. Автор -талановитий юнак, який тішиться поки що власним невизнанням, але се в майбутньому Прекрасний Поет, літературознавець. Дай Боже, не помилитися! Я йому присвятив візуальну поезію "Юрієві Завадському": /.../. Словом, літеру "Ю" охоплює рій літер із прізвища. Ю+рій.

Листи Івана Іова до Юрія Завадського