Олександр ВІЛЬЧИНСЬКИЙ
«20 хвилин», 7 травня 2010 р.
Надскладне завдання ставить перед собою ще молодий, хоча вже не настільки, як це прийнято вважати, тернопільський поет Юрій Завадський. Відтак і у рецензента завдання не з простих. Та й звичайним пересічним читачам, тим, хто все таки ризикне, також не позаздриш:
ерст кел ерст
келер ерст тер
олер керст орт
колер ст тор
орлст терст лер
глер глор оргл
Оце й усе, у значенні – увесь вірш із не менш промовистою назвою: “Без назви”.
І перше питання, яке виникає: для чого все це? Тобто в ім’я чого всі ці муки? Експеримент заради експерименту, чи просто дурня? Можливо, якби не знав Юрка особисто так і подумав би, каюсь! Крім того, це вже не перша його збірка, яку я тримаю в руках і пробую не лише прочитати, а й зрозуміти.
А можливо, просто певні труднощі із вимовлянням слів (Юрко у житті вельми симпатично заїкається) і були поштовхом до написання:
гх гк гкг
кш сш
лд лр зд… –
це вже рядки з іншого вірша, якого автор назвав “Розвиток”. У якийсь момент я навіть упіймав себе на думці: а, може, це просто якісь вправи із арсеналу логопеда?.. Як би там не було, але сміливості та упертості у Завадського не віднімеш: із збірки у збірку продукувати нерозбірливі звуки під українськими назвами, подекуди із реченням-двома пояснень, або навмисним викручуванням-перекручуванням відомих слів. За бажання, це можна сприйняти і як протест, правда, не зрозуміло проти чого, а можна і як свідоме консервування себе на рівні вічного початківця? Бо ж звуконаслідування, так звана фонетична поезія – це за великим рахунком вправи для початкуючих, і не більше.
Однак… А що якби у свій час Казимір Малевич також нічого більше, окрім чорного квадрата на білому тлі? Не факт, що тоді той його квадрат взагалі хто-небудь помітив би. Але чи це була б проблема Малевича, чи наша з вами? І все ж, мені давно кортить прочитати від Юрка Завадського щось більш “нормальне”. Якщо вже силабо-тонікою ніяк, то хоча б пару-трійку верлібрів. Ну, а вже потім нехай і ці “Нічні комахи” прилітають:
сшш згшшш
млбннн шшб шшв
згзз згзз вл шшс
шшшс –
(до речі, щось справді дуже схоже на нічне вовтузіння за віконною шибкою), то може тоді б і питання: для чого все це – не було б таким неминучим?