Літературно-меморіальний
музей-квартира
Павла Тичини
в Києві
)
)
Інтер'єр кабінету
Хто б не завітав до цього дому, гостинний господар спочатку запрошував гостя до свого улюбленого кабінету. На стінах біля письмового столу портрети Михайла Коцюбинського, який благословив семінариста Тичину як поета, Миколи Подвойського, котрий в семінарії опікувався як старший малим Павлусем, академіка Олександра Білецького, якому Павло Григорович присвятив поему "Срібної ночі", фото з академіками Олександром Богомольцем та Володимиром Філатовим, портрет болгарського письменника Івана Базова і вірменського просвітителя Хачатура Абовяна, твори яких перекладав Тичина, картини Миколи Глущенка, Олексія Шовкуненка. Праворуч - кабінетний рояль поета, адже Тичина був талановитим музикантом. "Гарно пишеться під пальмою", — писав якось у листі Павло Григорович.
Інтер'єр вітальні
Біля старовинного годинника, який вже півстоліття урочисто-мелодійно відбиває години, бачимо малюнки Павла Григоровича, в книжковій шафі - 86 томів енциклопедичного словника Брокгауза і Ефрона, передплатні видання. Відвідавши цеп гостинний дім, поетеса Любов Забашта лишила запис: "В кімнаті, де зупинилася історія і слухає безсмертні слова князя української поезії, сидіти було на диво не боязко. Які прості і сердечні люди живуть у цьому домі!"
)
)
Інтер'єри кабінету
На стіні картини Олексія Шовкуменка, Михайла Дерегуса, Олени Кульчицької, Василя Касіяна, Володимира Заболотного, котрі часто відвідували цю затишну господу, фотографії дружини Лідії Петрівни, Павла Григоровича з першою вчителькою Серафимою Миколаївною Морачевською, якій поет присвятив вірші, теплі спогади. Біля дзеркала - сувеніри.
Рояль, на якому майстерно грав Тичина і навколо якого збиралися друзі - композитори Григорій Верьовка, Юрій Мейтус, Елеонора Скрипчинська, Віктор Косенко, Михайло Вериківський, співаки Іван Паторжинський, Іван Козловський, Зоя Гайдай. На стінах картини Олексія Шовкуненка, Бориса Піаніди, праворуч вгорі картина репресованого художника Юхима Михайліва "Сум Ярославни", внизу - картина Андрія Коцки "Будь здорова, Закарпатська Україно".
)
)
Письмовий стіл у кабінеті. У "Кобзарі" записка Лідії Петрівни - великого друга поета, турботливої і відданої дружини, де олівцем написано: "Цей малесенький "Кобзар" П.Г. завше з собою возив, куди б він не їхав, у нього в чемодані був цей "Кобзар", праворуч - "Тронка" Олеся Гончара з позначками Павла Григоровича, окуляри поета, гуцульський письмовий набір. Скільки за цим столом виникало задумів, скільки було хвилин високої творчості і зневіри...
Цей дзбан - безцінний дарунок вірменських друзів - письменників, поетів, артистів, які привезли цю унікальну археологічну знахідку (1 ст. н.е.) з Вірменії на знак пієтету до нашого поета. Тичина-поліглот досконало вивчив вірменську мову, дружив з письменниками, поетами, художниками Вірменії, неодноразово відвідував цю країну, перекладав вірменську поезію українською мовою. Багато його творів побачили світу Вірменії. До речі, одна з вулиць Єревана носить ім'я Павла Тичини, У цьому домі часто гостював всесвітньо відомий художник Мартирос Сар'ян, відома поетеса Сільва Капутікян.
)
)
Інтер'єр спальні
Це кімната смутку. Праворуч - ліжко Павла Григоровича, де 16 вересня 1967 року перестало битися серце поета, ліворуч - ліжко дружини Лідії Петрівни. На стіні картини Олексія Шовкуненка, Карпа Трохименка, фотопортрети Павла Григоровича, на письмовому столі - меморіальні речі поета.
Інтер'єр бібліотеки
"Книгоград" Павла Тичини - так називав літературознавець Іван Ільєнко бібліотеку поета, яка налічує понад 20 тисяч книжок. З них близько 5 тисяч - це книжки з дарчими написами та автографами гостей, що побували в затишному домі поета й імена яких є окрасою літератури, науки, культури. На столі - письмовий набір, виготовлений вихованцями Дрогобицького дитячого будинку і подарований Павлу Григоровичу коли той був народним комісаром освіти (1945-1948 рр.), косівська керамічна ваза - дарунок колективу видавництва "Молодь" своєму улюбленому авторові.
)
)
Бандура... Вона супроводжувала Павла Тичину впродовж його довгого творчого життя. Часто, втомившись від напруженої праці, поет перебирав її струни і тихо співав "Пісню козака", яку написав ще чернігівським семінаристом:
"Не журись, козаче, Голови не гни, Не козак, хто плаче - Пісню затягни!"
Він приятелював з кобзарем Федором Кушмериком, захоплювався творчістю кобзаря Остапа Вересая, присвячував їм статті, вірші.
Адреса музею:
01004
Україна
м.Київ,
вул.Терещенківська,5, кв.1,3
тел. 234-43-27,
тел./факс. 228-40-01
е-mail: tetjana@svitonline.com
До Вашої уваги також план-схема прилеглих вулиць та найближчих станцій метро до вулиці Терещенківської.
)
Музей працює без вихідних днів.
Вартість вхідного квитка:
для дорослих - 1 грн,
для учнів, студентів,
пенсіонерів - 50 коп,
неділя - день безкоштовного
відвідування.
головна - твори - про поета - малюнки - новини
розробка Юрія Завадського