Іов І.П. Віск іксів. Вірші. - Сімферополь: ДОЛЯ, Кримськотатарське видавництво художньої літератури, 2001 р. - 68 с. ISBN 966-7980-01-4

Укладач дванадцятої збірки - автор, Поет Іван ІОВ. За його словами "ця збірка - ледь відхилені двері у творчу майстерню-робітню шаленим зоряним протягом, що й душу продимає наскрізь". Отож, увійдіть у "відхилені двері" - і, можливо, відчуєте те, що знав і бачив Поет за життя...

Редактори: Мірошниченко М.М., Басиров В.М.
Передмова: Жулинського М.Г.
Вступне слово: Іова І.П.

СЛОВО ПРО ІОВА

"О як струні
лежати у труні...»

Іван Іов,
"Барвінок".

Навіки запеклося «сузір'я слів на сонячних губах» літературного пророка Іова. Закінчилися для нього на цій грішній землі "банкети мови», але Іванові «зоряні букети» перетворень-перероджень Слова у філософські узагальнення будуть для нас завжди іскритися, палахкотіти, вибухати феєрверками алітерацій, асонансів, символів...

Для біблійного пророка Іова бог Ягве відміряв довгі-довгі роки випробувань: дарував йому 140 років земного життя і неземні страждання. Пророк Іов - цей стражденний праведник сприймав біди й нещастя, втрати свого багатства, смерть синів і дочок, хвороби, страждання - зі стоїчною гідністю: «Господь дав. Господь і взяв - благословенне ім'я Господнє!»

Для літературного пророка Іова доля відміряла коротке земне життя, але страждати судилося багато, особливо в останні роки, коли невиліковна хвороба гасила творчу енергію добровільно розп'ятого на хресті слова Поета.

Як і біблійний Іов, він любив сакральні числа сім, три, п'ять, бо вони виражають ідею досконалості, високої доцільності, гармонійної стабільності. Та найбільшою спокусою, найжаданішою звабою для Івана Гова було Слово, над яким він ще студентом чаклував, заворожений паліндромами — раками літеральними - віршами-перевертнями Івана Величковського.

Пам'ятаю 1996 рік, вихід Іванової «Чернетки» - буйство акровіршів, паліндромів, логогрифів, анаграм... Цей «перерозподіл слова» відкривав загадкову, утаємничену гру логіки й фантазії яскравого поета, для якого не було меж у словорозумінні пригаслих, присипаних попелом узвичаєного сприйняття, стандартного мислення смислів і зорових перетворень.

Як Іван Іов поривався на Міжнародний конгрес візуальної поезії «Еуе Rhymes», який мав відбутися в Едмонтоні (Канада), як поспішав видати свій поетичний Буквар — «Періодичну систему слів», як вимогливо добирав свої поезії до майбутньої «Антології україномовної візуальної поезії", з якою душевною спрагою і наївною тривогою чекав відгуків на свої поезоексперименти, бо ж зізнався: «... Не заздріть мені! Це виснажлива, совісна, копітка не праця, а самокатування»!

Де він вишукував кошти на видання своїх книг, мізерних за тиражами, вимучених, вистражданих, але завжди новаторських, оригінальних за змістом, образною структурою і за художнім оформленням, один Бог знає. Хоча всіх, хто йому допомагав, намагався згадати, подякувати, зігріти присвятою, листовне... Майже всі книги роздаровував, відсилав і затаєно очікував, якою ж буде реакція. А ми не завжди поспішали відгукнутися, привітати, хоча й знали, кожен сигнал — знак про Його Слово був даром — співтворчості, без якої Іван Іов не мислив життя в поезії.

Пірнаєш в мову хмар-води-роси - 
З ниток дощів'я вузлики в'язати.
Вод липня і відлуння віддаси,
Щоб згодом щедрим поглядом узяти.
	(«Semiotike — «знак» з грецької).

Любив Іван ці знаки, які таїлися в текстах - «в підтексті смислу і у тексті змісту», які творили в його багатій уяві «бенкети мови» і провокували читацьку уяву на зваби словогри.

«До мови йдеш від ясел-домовини...» - написав він у вірші «Майстерня слів» із присвятою Миколі Мірошниченку — такому ж натхненному виборювачеві нових мистецьких територій для українського слова.

Двері в "майстерні слів" Івана Іова відчинені. Назавжди. І кожен із нас зможе задивлятися «ув очі слів, у їхні світлі і вродливі лиця», бо ці слова в образному сузір'ї витвореного дивовижним даром Поета навіки запеклися на його сонячних губах.

Микола ЖУЛИНСЬКИЙ.