Тил книги:
Вибрані вірші у перекладах з польської Наталії Лобас і Юрія Завадського
Фотографія на обкладинці: Домінік Фіґєль
Упорядники: Наталія Лобас, Юрiй Завадський
Дизайн обкладинки: стронґовський
Макет i верстка: Юрій Завадський
Мачєжиньскі П. тьфу, тьфу /Переклад з польської Лобас Н., Завадський Ю. — Тернопiль: Видавництво «Крок», 2011. — 86 с.
“вже приблизно пів року
Республіка Польща забороняє мені писати вірші
публікувати їх в серйозних літературних журналах
та отримувати гонорар …”
— засобом маскування та алеґорії поет не раз висловлював своє ставлення до сучасної культури та особливостей організації життя в рідній йому Польщі. Його болить не лише звична для нас недалекоглядність, лінь і застиглість, яка запановує в культурному середовищі та політикумі, але головно перспектива кожної окремої особи, яка зростає та діє в умовах, що не дають побачити творчій, живій, потенційно сильній людині хоча б якусь перспективу. Він змішує в своїй поезії все, що лише дається до змішування, а якщо окресі теми та проблеми не змішуються, то він робить із них важку та небезпечну для “культурних бюрократів” суспензію.
Ми звернули голови на схід, видивляючись загрози та порятунку, безвиході та шляхів, проте рідко коли себе запитуємо чи знаємо, що робиться від нас так близько, у Польщі? Чи знаємо чим живе сучасна польська молодь? Чого їм бракує, куди вони йдуть, у що вірять? Поезія П.Мацєжинського є виразником поширеного в молодіжному середовищі вільного та незаанґажованого в реліґію та політику світогляду, який не пасує до загального ідеологічного русла. Мацєжинський не національніст, не демократ, не анархіст, не борець за права сексуальних меншин, не марґінал, не політик, не.., не.., не…
Пйотр Мацєжиньскі — народився 1971 року. Дебютував 1993 року в ґданському літературно-мистецькому часописі “Tytuł”. Вірші публікував у “Czas Kultury”, “Kwartalnik Artystyczny”, “Studium”, “Akcent”, “Opcje”, “Lampa”, “Fraza”, “Ha!art”, “Kartki”, “Kultura”, “Portret”, “Pracownia”, “Autograf”, “Migotania, przejaśnienia”, “Nowy Wiek”, “Undergrunt”, “Przegląd Artystyczno-Literacki”, “Graffiti”, “Tygiel Kultury”, “Pro-Arte”, “Odgłosy”, “Kursyw”, “Bulion”, “Akant”, “Megalopolis”, “Pogranicza” та інших виданнях. Він є лауреатом багатьох загальнопольських літературних конкурсів, з-поміж яких: im. Haliny Poświatowskiej, Marka Hłaski, Stanisława Grochowiaka, Rafała Wojaczka, Edwarda Stachury, Jana Śpiewaka i Anny Kamieńskiej, Leopolda Staffa, Czasu Kultury, o Puchar Wina, Turnieju Łgarzy. Видав поетичних буклет “Filet z makreli” (“Філе скумбрії”) як літературний додаток до двомісячника “Opcje”, Катовіце 2000, і книги “Danse macabre i inne sposoby spędzania wolnego czasu” (“Danse macabre та інші способи проведення вільного часу”), видавництво “Zielona Sowa”, Краків 2001, “tfu, tfu” (“тьху, тьху”), Ha!art, Краків 2004, “Odrzuty” (“Відходи”), Ha!art, Краків 2007, “Zbiór zadań z chemii i metafizyki” (“Збірник завдань з хімії та метафізики”), Ha!art, Краків 2009.
Зустріч з Пйотром Мачєжиньским відбудеться під час Шостого міжнародного літературного фестивалю у Львові 15-19 вересня 2011 року.
Більше про поета на блозі Юрія Завадського – http://yuryzavadsky.com/…
текст (цілунок)
текст (цілунок)
текст (цілунок)
текст (цілунок)
тест
тест
тест
тест
текст (цілунок)
текст (цілунок)
текст (цілунок)
текст (цілунок)
її протесту
смокче
тулиться
смокче
тулиться
текст її протесту
тест її протесту
стать її протесту
смокче
тулиться
смокче
тулиться
текст її протесту смокче
їй груди.
(с) Юрій Завадський, адаптація, 2011
More/Далі »
Коли стинають голову вона часто йде обертом
Наступає щось подібне до головокружіння
Ніби загубив голову
Добре коли своя голова на в’язах
а як дві краще
Можна дозволити собі втратити одну голову
Але щоб не подумали що з головою не дружиш
Береш оту голову в руки
Бо ж не пропаща голова
Бо ж не половою набита
Хоча там тарганів вистачає
які все лізуть і лізуть в голову
що аж голова гуде або пухне
може тому що клепки немає
І серед них є свій головний головнокомандувач – тарганячий цар
І не скажеш вже що без царя в голові
Тому дехто рекомендує в таких випадках
Як профілактичний засіб
посипати голову попелом
Але часом у такий ситуації
якісь безголові тешуть кілок на голові
або поголовно б’ються головою об стіну
така собі головоломка або головотяпство
і від того їм в голову вдаряє як не кров то сеча
і виходить імпровізована головомийка і потрібно сушити голову
а що вже казати про решту: мисливців за головами
говорючі голови песиголовців головоногих з головогрудними та головохордовими тощо
Джерело: http://batacat.blogspot.com/…
* * *
вигнанчі завірюхи
змирені аркуші
впольованих
облич
уривають
в націях
сурми
порогів
той
чия
оповідь
утримує
(в пітьмі метелика)
скришені
квіти пісків -
на зрадливому ложі
застає
назбираний
крик дитини
* * *
renegade blizzards
reconciled sheets
of captured
faces
interrupt
in nations
trumpets
of thresholds
the one
whose
tale
holds
(in the darkness of the butterfly)
crumbled
flowers of sands –
on the treacherous couch
encounters
the gathered
wails of a child
(с) Михайло Григорів, ориґінальний текст / Mykhailo Hryhoriv, original.
(с) Yury Zavadsky with Les Wicks, Catalina Girona and Andríi Antonovskyi, translation
Жахне літо на обрії що його споглядаю
з вікна що виходить на вулиці
Ось де все має статися де кожен собі
тиняється, зазирає аж ген у відкриті
неодинокі серця щоб відкрити вогонь
на всіх вулицях
як на вулицях про які ти читаєш щодня
які є мережею що нею мандруємо в центр
які є енергією що наповнює життя
і розпирає радістю всі екрани
Більш я не можу сидіти на місці!
Хочу туди де не почуватимусь так погано
Забирайтеся з цього маленького острова допоки цілі мости
(моє серце – теж болюча штука)
Ні я хочу сидіти й дивитися кіна
а потім йти спати, собі в голові
Хтось гупає по ній тяжченною палицею наче ворог
саме той хто повинен змінити лице на впізнаване
потім зникає поза вікном поза пістолетом
Наче самотній герой що пробирається центральною вулицею
кричить Де ти? Просто хочу знати
всіх ангелів смерті під американським небом!
Ледве можу розгледіти всі будинки що зачорнюють небо
доки воно не стає бурею з пляшок
потім блакитніє на мить допоки дихаєш
і ти розумієш що досі наче живий і жити хотів би
але опинився б деінде можливо десь в Африці
Почни все спочатку коли все темнішає надовкіл
і світ прямує туди куди й повинен
За переможця стає хтось кого ми бачимо в своєму спільному минулому
хто знову перевертається у могилі
Це так важливо коли хтось помирає а ти стаєш на його місце
і ніколи більш не втрачаєш ані хвилини
© Юрій Завадський, адаптація, 2011
More/Далі »
Питають мене чи я колись думав про кінець
світу, і я відказую: “Заходьте, заходьте, дайте-но
нагодувати вас сніданком, заради Бога”. По кількох
крихтах їм багнеться говорити про життя по смерті.
“Йой,” – кажу. – “А ви бачили гусінь що скелетує
зелене листя(1)?” Тоді вони говорять про
відкуплення та кількох обраних сидіти як раз
біля Нього. “Що робити?” – питаю. – “Просто сидіти?” Я
оточений розлюченими зомбі. “Скуштуйте
лимонного пляцка, купив учора
в пекарні Три Пси.” Але вони наполягають поговорити про
мою душу. Щось хилить на сон і мені всюди починають
ввижатися метелики. “Чи, прошу пана, не хотіли б ви
передрімати, мені б хотілося.” Вони потрохи відступають
від мене, зникають за дверима, прямують до моїх
сусідів, чорна хмара над їхніми головами, і
вони не бачать нічого безкінечно.
—
(1) В ориґіналі – гусінь, схожа до The Grapeleaf Skeletonizer, Harrisina americana.
© Юрій Завадський, адаптація, 2011
More/Далі »
Еол на акації(1)
Пустельний вітер зодягнений в згрубілий пісок
свавільний гавкіт
зриває бляшану обшивку
зі смертей
кирпатих автобусів Сілвертону що
обрубані наче сирець опалу
втиснені в рамки ганебної неволі
лісосмуг як верблюди.
Пунктуація ворон
закріплена в повітрі.
Земля – наші легені
але мухи вислужилися як стогони бурі.
Мурахи збиті з пантелику
червоножильним хребтом
кварцу.
У цьому затишку
загубилися мої очі. Вітер – течія
лишень кістки гріються
на задушливому піску – той хребет кенгуру
манірно сидить, на 90° до
периметру каменя.
Заглиблюйся, не переймайся. [приспів]
Гнів ему
розсипається мов насіння з моїм наближенням.
Цього вихідного дня
ноги провалюються в мелений перець.
Ми створити багато
мінливих ґенів що вібрують
у наших руках.
Вагання – ця невблаганність закриває рота
перемагає, визбирує те
світло що його прихід ми вчували від каміння.
Смерть на замовлення
застигла доля що впокорює
озлість нового сенсу.
Лише килимок під порогом стокілометрової порожнечі.
Відступлення є молитвенним
самокатуванням,
ставимо садна.
Бог міг бути вітром
і небо – плямина…
поодаль від його рук.
—
(1) В ориґіналі – мулґа, різновид пустельного дерева. Дерево символізує віддалену місцевість, глибокі села, провінцію, безлюддя.
© Юрій Завадський, адаптація, 2011
More/Далі »
І
дяка Буґенвілю(1)
за те що прагнув молодої землі
тож такі хлопці як Ґоґен можуть мріяти
і мріяти
згодом потягти своє сифілітичне тіло
углиб тропіків
аби перевірити свої мистецькі припущення
про те як нецивілізовані
дозрілі наче папая
є найкращою сировиною
миловидно незворушною
що звисає мов золоті препубертатні бруньки
сіючи німфоманію
для таких хлопців як Ґоґен.
ІІ
дяка Бальбоа(2)
за те що перетнув Панамський
перешийок
в 1513 році
і нарік наш океан
Південними морями
агов, дяка тобі, Васко(3)
за те що зробив нас
своїм підчерев’ям
західною протилежністю всього
своїм нічним жахіттям
своїми снами наяву
перекрученням всіх своїх законів
своєю найтемнішою фантазією
дяка за те що розумів землю як тіло
Північ, його голову
повну раціональності
логічні сезони
змісту
культивовані сади
свідомості
посіяної в чоловічному
охайному образі
висока еволюція
до світла
дяка що зробив з Півдня
ероґенну зону
тілесну й сексуальну
чуттєву й природню
причаєну в тіні
темного жіночого інстинкту
населеного африканцями
азіатами, американцями
і тепер нами
—
(1) Луї-Антуан граф де Буґенвіль – французький адмірал та першовідкривач, сучасник Джеймса Кука, керівник першої французької навколосвітньої подорожі. Велика частина його відкриттів пов’язана з Тихим океаном.
(2) Васко Нуньєс де Бальбоа – кастільський конкістадор, засновник першого іспанського міста на американському континенті. У 1513 році перейшов Панамський перешийок і відкрив так звані Південні моря, які ми тепер іменуємо Тихим океаном.
(3) Авторка має на увазі того самого Васко Нуньєса де Бальбоа.
(c) Юрій Завадський, адаптація, 2011
Лес Вікс (Les Wicks) – австралійський поет, працював залізничником і профспілковим адвокатом. Його твори характеризують як “суб’єктивні й захоплюючі, доступні й безпосередні” (Варвік Вінн, “Australian Book Review”), а також “розмаїті, динамічні, гуманні, асиметричні й вчасні (Дженіфер Мейден).
Вже понад 35 років Лес Вікс бере участь у величезній кількості фестивалів, навчає в школах, університетах у всіх куточках своєї країни/континенту. Друкувався в більш ніж двохстах різних журналів, антологій та газет у чотирнадцятьох країнах дев’ятьма мовами. Провадить майстер-класи і керує видавництвом “Meuse Press”, яке засереджується на таких синтетичних мистецьких проектах, як малярсько-поетичні інсталяції на автобусах і твори, опубліковані на поверхні ріки. Його восьма книга – “Ambrosiacs” (Island, 2009). Працював разом із Юрієм Завадським і Григорієм Семенчуком над укладанням першої антології сучасної української та австралійської поезії відповідно українською та англійською мовами. Веб-сторінка автора: http://leswicks.tripod.com/lw.htm
*
Les Wicks, Australian poet, has been a rail-worker & union advocate.His work has been described as personal & engaging, accessible & immediate (Warwick Wynne, Australian Book Review) & varied, nimble, humane, wry & well timed (Jennifer Maiden).
Over 35 years Wicks has performed at a vast number of festivals, schools, universities etc. around his continent/country. Published in well over 200 different magazines, anthologies & newspapers across 14 countries in 9 languages. Conducts workshops & runs Meuse Press which focuses on poetry outreach projects like art/poetry collaborations on buses & work published on the surface of a river. His 8th book is the Ambrosiacs (Island, 2009). He has worked with Dr Yury Zavadsky on compiling the first anthology of contemporary Ukrainian/Australian poetry in Ukrainian & English.
http://leswicks.tripod.com/lw.htm
