Ernst Jandl – schtzngrmm / Ернст Яндль – трншш

трншш
трншш
т-т-т-т
т-т-т-т
рррншшшшш
т-т-т-т
ш—-ш—-ш
рншш
рншш
рншш
рррншшшшш
трн
трн
т-т-т-т
т-т-т-т
трншш
трншш
тсссссссссс
ррнт
рррррнт
рррррррррнт
тр
тр
т-т-т-т-т-т-т-т-т-т
тр
рншш
рншш
т-т-т-т-т-т-т-т-т-т
тр
тр
тр
тр
тр
рннннннннннннннннннннннн
т-тт

Original:

schtzngrmm
schtzngrmm
t-t-t-t
t-t-t-t
grrrmmmmm
t-t-t-t
s——c——h
tzngrmm
tzngrmm
tzngrmm
grrrmmmmm
schtzn
schtzn
t-t-t-t
t-t-t-t
schtzngrmm
schtzngrmm
tssssssssssssssssssss
grrt
grrrrrt
grrrrrrrrrt
scht
scht
t-t-t-t-t-t-t-t-t-t
scht
tzngrmm
tzngrmm
t-t-t-t-t-t-t-t-t-t
scht
scht
scht
scht
scht
grrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrr
t-tt

ПОЕТИЧНИЙ ШТАНҐЕЛЬ: Микола Шпаковський і Юрій Завадський

zavadsky_shpakovsky_13-11_low

Микола Шпаковський і Юрій Завадський
ПОЕТИЧНИЙ ШТАНҐЕЛЬ
13 листопада 2013 року о 18:00
у книгарні “Є” у Тернополі на Валовій, 8

Поети вимірюватимуть свою поетичну потенцію, представивши нові книжки, видані видавництвом “Крок”: “Шафа шамана” Миколи Шпаковського та “Пейпербек” Юрія Завадського. Книжки можна буде придбати безпосередньо в книгарні “Є”.

Інформаційна підтримка: book-ye.com.ua, krokbooks.com, 87.te.ua, yuryzavadsky.com, bukvoid.com.ua, chytomo.com, litakcent.com, doba.te.ua, vilne.org.ua

ЗАПЛУТАВСЯ В…

Не йняв віри в руйнування храму
та прикрощі перероджень,
а писав попри спокусу не писати,
а ні?

Обрав собі курс на самість і фраґменти,
на крики, дощі, оксид алюмінію, хром.
Я не вмів співати.

Пече тонка ріка, через когось
стаєш прикрий, через іншого –
гірший.

У руці: полива на камені,
працювати: знаходити себе між людей,
кажучи: оце я, другий ряд, третій зліва,
а ні?

Відмовився від багатьох переваг і комфортів,
коліс і буттів, кому залишив
перейняті віри, метали та богородиці?

Нагромадження гіркоти на кінці язика,
зіскочив на ці камені, що, як люди,
без потреби.

Premiera tomiku poezji Piotra Macierzyńskiego pt. “kwik”

Korporacja Ha!art zaprasza na premierę tomiku poezji Piotra Macierzyńskiego pt. “kwik” do krakowskiego Czułego Barbarzyńcy! Podczas wydarzenia odbędzie się premierowy pokaz klipu Justyny Król do wiersza “XXX [nie wiem czy Justyna jeszcze pamięta…]”. Prowadzenie: Piotr Marecki.

• • •

Drogi ubogi!

“Ubogi”, bo stoi u Ciebie, że poeci rodzą się na ubogich glebach. No i cytujesz jeszcze kogoś, kto mówi, że trzeba upaść na głowę i jeszcze wciągnąć krew nosem, żeby zachwycać się poezją. No więc upadłem na głowę i wciągnąłem.

No i dobrze się w Twoim “chlewie” czułem, wśród tych kwików i chrząknięć. Niezła z Ciebie świnia, potrafisz odsłonić się maksymalnie (“w poezji jest trochę inaczej niż w boksie”). Ja w ogóle dobrze się czuję z poetą, który napierdala głową w pocztową skrzynkę, a jego ukochana dupa musi ją potem otwierać nożem. Który jest jak kot wykąpany i wystawiony na mróz z hipotermią w oczach skrobie w szybę. Który bity przez kolegów w dzieciństwie mści się na niepełnosprawnej dziewczynce i pisze o tym wiersz. Który, onanizując się, odkrywa, że duszy nie da się oszukać ręką. Który o protezach swego ojca pisze tak: “tata nigdy nie bał się psów / zawsze kopał je protezą […] miał nogę na każdą okazję”. Potwór, nie człowiek ten Twój ojciec. Mam nadzieję, że jego protezy zżarły mu już korniki. Ale pamiętaj, dzięki niemu mogłeś napisać te wiersze. Mam Cię z głowy?

Janusz Rudnicki

• • •

Piotr Macierzyński (ur. 1971). Wiersze publikował między innymi w “Studium”, “Kwartalniku Artystycznym”, “Lampie”, “Akcencie”, “Ha!arcie”, “Opcjach”, “Czasie Kultury”. Wydał tomiki “Danse macabre i inne sposoby spędzania wolnego czasu” (2001), “tfu, tfu” (2004), “Odrzuty” (2007), “Zbiór zadań z chemii i metafizyki” (2009), “antologia wierszy ss-mańskich” (2011). Więcej na stronie: http://www.piotrmacierzynski.republika.pl/.

Видавництво «Крок» на 20 Форумі видавців у Львові та 8-ий Львівському міжнародному літературному фестивалі

Видавництво «Крок» на 20 Форумі видавців у Львові та 8-ий Львівському міжнародному літературному фестивалі
10 – 15 вересня, Львів

12 вересня 13:00-13:45 год.
Презентація книги: Богдан Боденчук «Море».
Штука (вул. Котлярська, 8)
Богдан Боденчук, Юрій Матевощук, Микола Шпаковський.

12 вересня 14:00-14:45 год.
Презентація книги: Ейвінд Юнсон. «Ще раз, капітане!». Переклад – Олег Король.
Кав’ярня Леваковського (пл. Катедральна, 3)
Юрій Завадський, Олег Король

12 вересня 15:00-15:45 год.
Відкриті читання: літературна студія 87 та презентація антології «87. Том 2».
Музей-ресторан «Сало» (просп. Свободи, 6/8)
Юрій Завадський, Юрій Матевощук, Василь Колісник, Сашко Бугаєнко, Маряна Судова, Богдан Боденчук та ін.

12 вересня 16:00-16:45 год.
Авторська зустріч з Девідом Масгрейвом (Австралія). Модератор Юрій Завадський.
Музей історії Релігії (пл. Музейна, 2) Юрій Завадський

13 вересня 13:00-13:45 год.
Презентація книги: Микола Шпакоський «Шафа Шамана».
Дзиґа (вул. Вірменська, 35)
Юрій Завадський, Микола Шпаковський

13 вересня 15:00-15:45 год.
Презентація серії “Pixels”
Штука (вул. Котлярська, 8)
Юрій Матевощук та автори серії Pixels.

13 вересня 16:00-16:45 год.
Презентація: роман канадського письменника Фрейзера Сазерленда «Втрачений паспорт. Життя та слова Едварда Лейсі» у перекладі Альбіни Позднякової та Вікторії Сєдової.
Львівський Державний природознавчий Музей НАН України
Юрій Завадський, Альбіна Позднякова.

13 вересня 18:00-18:45 год.
Авторська зустріч з Енріком Казасесом (Каталонія). Модератори Каталіна Джіроне і Андрій Антоновський
Театр ім. Леся Курбаса (вул. Леся Курбаса, 3)
Андрій Антоновський, Казасес Енрік, Джірона Каталіна, Юрій Завадський.

14 вересня 14:00-14:45 год.
Презентація нових книг поетичної перекладної серії
Музей-ресторан «Сало» (просп. Свободи, 6/8)
Казасес Енрік Камалі Дарен Лейла Абдулаєва Галина Яновська та ін.

14 вересня 21:00-21:30
Музично-поетична імпровізація Дарена Камалі (Нова Зеландія) і Юрія Завадського (Україна).
Відкрита сцена у проїзді Крива Липа (проїзд “Крива Липа”)
Юрій Завадський
Камалі Дарен

14 вересня 21:00-05:00
«Ніч поезії і музики нон-стоп»: 20 поетів і гурти «PabloPavo i Ludziki» (Польща), Ян Бедерман (Росія), «DRUMТИАТР», «ZAPASKA» (Україна). Вхід: 30 грн.
Перший український театр для дітей та юнацтва (вул. Гнатюка, 11)

15 вересня 14:00-14:45 год.
Презентація роману канадської письменниці Крістіни Кілбурн «Дорогами озера Ґоу Гоум».
Кав’ярня Леваковського (пл. Катедральна, 3)
Юрій Завадський, Кілбурн Крістіна, Рос Ґоді

15 вересня 15:00-15:45 год.
Презентація книги: зібране Юрія Завадського «Пейпербек».
Дзиґа (вул. Вірменська, 35)
Юрій Завадський, Юрій Матевощук

Дарен Камалі (Нова Зеландія). Казки, вірші та пісні підводного світу

Камалі Д. Казки, вірші та пісні підводного світу /Переклад з англійської Лейли Абдуллаєвої. — Тернопіль: Видавництво «Крок», 2013. — 54 с.

Музика та океан

«Заглибитись у подорож Океанією та разом отримати задоволення від моєї рідної культури та мови крізь подорож на човнику-вака поезії» – у слові до українського читача пропонує тихоокеанський письменник і перформер Дарен Kaмалі. Тож отак, із перших сторінок поетичної збірки «Казки, вірші та пісні підводного світу» розумієш: окрім не зовсім сентиментальної подорожі, чекає екзотика не тільки образна, а й лексична. Тому, до слова, vaka — каное.

У книжці багато океану. А відтак, суші. Проте її менше. Остання, зокрема, опредметнюється в деревах – манговому, пальмі. «Кокосова пальма» відкриває збірку, і чи не тому під час читання десь на обрії постає світове дерево: «Задовго до появи цивілізації // кокосова пальма // стояла самотньо // посеред безлюдного тихоокеанського острова // погойдуючись у такт з морським бризом. // Молодий кокосовий горіх впав з її верхівки // покотився пляжем // до велетенського океану // і поплив від острова до острова // залишаючи насіння на кожному з них». Ось заявлена у назві особливість збірки – казковість і тяжіння до пісенності. Лиш, якщо у звичних нам казках діють лисички-сестричики-вовчики-баратики, то тут, зокрема: «Діти матері-Восьминога // народжені плавати вільними // Манта-Рей зі зламаним хвостом // і Гігантський Кальмар // Тагалоа-Ву-Аумакуа // об’єднані з океаном // охоронці глибин // що захищають наші острови».

Далі, якщо йти за координатами, розміченими книжкою, – предки-наступники: «у голові дзвенять мов дзвони // спогади тих часів // коли я згадую про мій народ // із перламутрових островів // від Фіджі до Аотеароа1 у дев’яносто другому». Діалог ведеться чи не постійно: «я чую, як промовляють предки мої // старайся з усіх сил і не падай духом // своє вчора не розрухуй // не забувай старі добрі часи, мій сину // гей, послухай». І: «швидко життя проживаючи // про минуле не забуваючи // не маючи іншого вибору // окрім як спостерігати // політ часу // ніщо не вічне // люди відходять // острови стають космополітичними // легальний чужинець у передмісті // щойно з літаючої тарілки // що мандрує алеями та скверами».

Дарен Kaмалі розповідає, крім іншого, про єднання «з цими людьми стали // братами / сестрами / матерями / // батьками // ми — тихоокеанський народ // ми — родина // це стало розширенням мого світу».

Тут треба зупинитися і трохи озирнутися. Дарен згадує життя у Вейсарі (у п’ятдесяти хвилинах їзди від столиці Фіджі). «Моя фіджійська вимова була настільки ж поганою, як і його англійська, але принай¬мні у нас було щось спільне. Ми одразу потоваришували з Етуате. Ми розповідали історії, кожен своєю мовою, і так виникла наша дружба».

Оповідаючи далі, виникають нові дружби, навіть якщо вони дистанційно-книжкові.

Довідково:

Дарен Камалі — поет і перформер з Нової Зеландії. Народився на Фіджі у родині, що походить з островів Фіджі, Футуна та Волліс. Активно працює як письменник, культурний діяч, наставник з літературної творчості, організатор фестивалів та літературних акцій. Займається промоцією тихоокеанської культури, вливаючи її мотиви в свою вель¬ми сучасну творчість. Його твори тісно пов’язані з життям на островах Фіджі та в Новій Зеландії. Разом із дружиною створив спільноту Niu Navigations (http://www.niunavigations.com/).

Лейла Абдуллаєва — навчалась у Львівському національному універ¬ситеті імені Івана Франка за спеціальністю «англійська філологія». Перекладач-аматор, техрайтер. У повсякденному житті не дотична до літератури. Переклала українською цю книжку Дарена Камалі та Ґер¬труди Стайн «Tender Buttons». Працює над перекладом роману китай¬ської режисерки та письменниці Xiaolu Guo.

Під час Форуму видавців 2013 року у Львові відбудуться зустрічі з Дареном Камалі: 14 вересня о 14:00 презентація поетичної серії видавництва «Крок» у Музеї-ресторані «Сало»; Музично-поетична імпровізація Дарена Камалі (Нова Зеландія) і Юрія Завадського (Україна) 14 вересня о 21:00 на відкритій сцені у проїзді Крива Липа. Книжку Дарена Камалі «Казки, вірші та пісні підводного світу» можна буде придбати на стенді видавництва «Крок» під час Форуму видавців (№407, 3 поверх).

Карло Міла (Нова Зеландія). Риба-мрія пливе



Міла К. Риба-мрія пливе /Переклади з англійської, коментарі та післямова Ганни Яновської. — Тернопіль: Видавництво «Крок», 2012. — 156 с.

Щирість, інтимність, смак Нової Зеландії

Карло Міла — письменниця й журналістка тонґансько-самоансько-європейського походження. Народилася в місті Роторуа, Нова Зеландія, 1974 року. У передмові до українського видання пише: «Просто казково, що мої вірші перекладено українською мовою. Я вірю, що поезія здатна долати відстані й мовні бар’єри, знаходячи шлях до серця читача. Для мене надзвичайна честь мати оцю українську версію моєї книжки, яка пройшла свій шлях від моєї частини світу до вашої. Сподіваюся, вона знайде відгук. ’Офа ату». Останнє — офа ату тонґанською означає привіт, вітання.

Із післямови перекладачки Ганни Яновської: «Строкатість книжки, власне, дає всі підстави замислитись: а з чого ж вона зроблена? З чого взагалі складається творчість новозеландської поетки Карло Міли?

На думку авторки, яку вона втілила в упорядкуванні книжки, такими складниками є: друзі-побратими-вчителі — Океанія — виклик — ко¬хання — громадянська позиція — рід.

За походженням Карло Міла, як і більшість міського населення По¬лінезії, — хафе касі, людина мішаного походження. Поетка говорить про свою ідентичність так: «Мати різнорідне походження — це двосічний меч».

Океанія, що тече жилами поетки, сповнена зворушливих деталей, які наш читач не бачив на екзотичних картинках, зате знає на власному подібному досвіді: детективні та комедійні серіали, усілякі «Ангели Чарлі», паперові ляльки, ікони на килимках тайванського походження, хлопці з дредами, дискотеки з повільними танцями тощо… Тільки тлом для цього всього — розкиданість островів, океан, простір, простір…

Світів, у яких розгортається життя авторки, ліричної героїні і всіх на¬вколо, принаймні два: міський і сільський. Карло Міла бачила зблизь¬ка обидва і не ідеалізує жоден. Головна вада міста — всім усе байдуже. Протиставити цій реальності село не вдається, бо авторка бачила вживу полінезійські села. Небайдужість і згуртованість людей там, однорідність їхньої моралі має чимало переваг. А проте чи таку на¬родну мораль (зазначимо в дужках, аж ніяк не унікальну в світі) можна. У такій ситуації авторка і її лірична героїня балансують між двома світами, перебуваючи приблизно в тому згаданому вище місці, де два океани спливаються і обмінюються кольорами.

У Карло Міли одразу впадає в око щирість і темпераментність роздачі характеристик, а також те, що в її поезіях надзвичайно гарних людей і місць набагато більше, ніж надзвичайно поганих. Щирого захоплен¬ня в цій книжці на порядок більше, ніж щирої зневаги.

Серед поезій Карло Міли, які найчастіше шукають в інтернеті, здебіль¬шого інтимна лірика: «Це любов», «Прощавай, прекрасний принце», «Гачок і поплавець», «Їм чорний шоколад, слухаючи вибачення Пола Голмса». Інтимна, та й не дуже інтимна лірика поетки подекуди вияв¬ляється дуже тілесною. Фізіологізм у Карло ненав’язливим не назвеш, але наявність своєї тілесності й чуттєвості не лише в героїв-людей, а так само й в океану (у вірші, який у цю книжку не увійшов), у шоко¬ладного батончика, дощу та інших форм життя теж по-своєму єднає світ.

Серед тих чуттів, якими героїня Карло Міли пізнає світ, аж ніяк не останнє місце належить смакові. Райдуга смаків, яка розкинулася на сторінках «Риби-мрії…», просто феєрична — від глобалізованого полу¬ничного йогурту чи шоколаду і туго звареного варення до австра¬лійських закусок мармайту й віт-біксу, полінезійських більш чи менш традиційних наїдків ота іка (сира риба з лаймом по $15.99 кіло), пові масіма (описана в авторській примітці чітко й неапетитно — чи не єдина неприємна страва на всю збірку), а ще уму, лу, фаїкакаї, поке… Через смак та їжу описується і кохання, і увага закоханої матері до своїх дітей, і насолода від книжки, і расові ознаки, і голос, насичений чи то перегаром, чи чаєм із бергамотом, а може бути й «солоний попкорн твоєї усмішки».

Громадянська лірика в цієї поетки теж багато в чому йде «від тіла», що й надає такої живості віршу «Їм чорний шоколад…», де «звичайний расизм» ходить навколо цілком живих людей: батька героїні, її друзів і закоханостей, просто людей не як статистичних одиниць, а як істот, котрих майже можна помацати: «скінхеди не висовуються / голять¬ся не так радикально / надто багато реґбійних м’язів / у кокосових біцепсах / мені казали що я вершки котрі підіймаються на поверхню /найкращий врожай / полінезійська королева / стійкий / солодкий шоко¬ладний солдатик».

У такому людському, живому контексті читачеві може бути цікаво погратися в пошук аналогій з українською реальністю на зразок «ло’і хоосі яке продається без перекладу» (сало — воно і є сало?) або яблук із написом на ціннику «Труянда Океанії» («Нікторин» наших ринків, такий самий екзотично-малозрозумілий, як європейська емблематич¬на квітка в Полінезії, де її як символ заступають плюмерія, іланг-іланг (мосо’ої — самоанська квітка духів) тощо). А може, виявити громадян¬ський пафос і поставити поряд однаково урочисто укладені і зраджені договір Ваїтанґи і Переяславську раду?

Щирість, темперамент, тепла самоіронія, якась внутрішня доброта й увага до чи не всіх знайомих виявів життя в гармонійному багато¬голоссі мов і культур стали, вочевидь, чинниками присудження цій смачній і живій книжці премії за найкращий дебют. Хоча джерелом назви виявляється моторошнуватий вірш про привиди минулого, риба-мрія, як водиться, бадьоро б’є хвостом і з цікавістю підпливає до далеких берегів».

KrokBooks.com: юрійзавадський (Україна). пейпербек

юрійзавадський. пейпербек. — Тернопіль: Видавництво «Крок», 2013. — 458 с.

Паперова спина юріязавадського

Мабуть, вірші Юрка Завадського це вірус, бо читаючи їх, налаштовуєшся на його дикцію, стаєш ніби дочірнім його підприємством. Його диктаторство вчувається у кожному рядку «Пейпербеку», надрукованому на ностальгійному a la газетному папері, – всього трохи більше 460 жовтих, шорстких сторінок, обгорнутих помаранчевою обкладинкою у стилі олдскульних пінгвінів (привіт від Стронґовського) і все те у зручному форматі поклади-в-кишеню.

За допомогою книжечки зібраного «Пейпербек» кожен може повноформатно погратися у юріязавадського, чи повправлятися в артикуляції (примітка: гра ускладнюється тим, що тре відійти від майже магнетичного бажання поепігонствувати).

Про те, що всередині. А там причаїлися 11 частин. Прикметно, що три з них означені юрійзавадський, остання – Бонус. Спершу – «СЛИПСТРІМ». За ним «Спазм» – укомплектована передмовою, котра бодай щось та розповідає: «Якось спробував склеїти те, що давно бродило в голові, і змішати нові й старі техніки, про що собі мріяв. Вірші дивним чином закрутилися довкіл духової музики, дихання й прадавніх звуків, що виходили з кісток, легень і рук розкиданих землями людей».

Далі – відкрите плавання. Пояснення що, як і чому можна збирати у текстах, так само, як Маріо збирав гриби, мандруючи різними площинами: «Писати безпосередньо, що це означає, // кому воно потрібне і скільки воно може // коштувати, мій дорогий друже», «Мова // нарешті розтане, зробиться вільною, чи ні. // Окремішній голос, що нагадує про повноту запахів», «І говорити літери з великої літери, // і друзів мати за літери, і літери за випадки», «На межі між сіллю і корінням // відмерлого моря виростає артикуляція // Синтаксис розбита дорога».

Далі звуки. Зокрема, у частинах юрійзавадський. Серед іншого, маємо фонетичні портрети: нічних комах, спокою, затишку, розвитку, етс, етс. Читаючи, дозволяєш запротоколеному порядку літер розпадатися, щоби потім вони волею внутрішніх донорно-акцепторних зв’язків виводили сакральні хороводи. І покладаєшся на свій язик.

Групуючи знаки, символи, чуєшся звіриною, наприклад, гепардом, що має вполювати зебру, що, коли біжить, стає суцільним зоровим трікстером: «A A A A a a a // [ ] [ ] [ ] // a a a a a a ///a a A A Aa Aa// Aa AAa AAa a a // a [ ] a [ ] // a [ ] [ ] [ ]».

Зрештою, чотири з половиною сотні сторінок – це потужне джерело сенсів і каналів виходу. Путівник у світ поезії, але сказано: «Поезiя — не в письмi, // Се вже напевне». Так що доста.

І повертаючись до назви. «Пейпербек», сиріч паперова обкладинка, але бек – ще й може означати «спина». Паперова спина. Кажуть, бережи спину, watch your back – стережися, спина – то твоє найслабше місце, ворог – він б’є туди. А ще таке – спина – то ніби твоє, але його не бачиш, тому й буває спина білою, за сією простою аналогією – збірка – вона, ніби теж частина автора, але споглядає її чительник. І вирішує, стріляти у спину, чи ні.

KrokBooks.com: Богдан Боденчук (Україна). Море

Боденчук Б. Море. — Тернопіль: Видавництво «Крок», 2013. — 50 с.

Очікування моря

Була спокуса назвати цей текст «Боденчук і море», відсилаючи до обсцесивного рибалки, але Богданові Боденчуку пощастило більше – його рибина на свободі, відтак він у солодкому очікуванні її.

Поетична збірка Богдана Боденчука «Море» має досить небезпечні складники. Серед них: любов, вона, ми, море і ще кілька проюзаних поколіннями понять, від чого вони, з одного боку, обросли інтерпретаціями, і самі по собі можуть правити за повноцінні тексти, але, з іншого, — відтягнувши на себе коц, ладні звести сказане до чергової мінестрелевої історії про Двох і Кохання. Проте все інакше.

Вируливши від небезпек овульгарнення, автор вийшов на свій шлях широкий, і таки зумів сказати нове та в новий спосіб про мовлене-перемовлене. Зрештою, нема нічого нового під цим сонцем.

І біля цього моря. Воно, отже, розлилося обкладинкою, присутнє чи не в кожному тексті в той чи інший спосіб: «А хочеш ми зникнемо десь біля моря // де хвилі молитву читають», «Ми як маяки у морях одинокі // Даємо іноді надію як світло для інших». Вода, як відомо, набирає різних форм, так і тут. В одному випадку: життєва волога, місця зародження життя, зрештою, й з’яви Афродіти. Тому до моря щораз вертається і звертається ліричний герой. В іншому випадку: море — топос омріяний та очікуваний. Топос здійснення: «І кохати тебе сильніше // Торкаючись ранкової води із якої сходить сонце // Води по якій ходив Ісус».

Далі таке: «мені від вулиць і міст нічого уже не потрібно // я твоє море терпке допоки у мене є ти». Вимальовується струнка композиція тези-антитези: місто-море; у першому – цигарки, вулиці, кухні, інше – наповнене піском і сонцем. Місто, як реально наявний топос; море, як щось, що існує на іншому рівні. Хоча час від часу одне заплітається у інше: «Любов моя до тебе наче місто // Така ж одинока і трішки заплутана // Наосліп веде до своєї пристані // Стрибає у ріки тікає від русла».

Так само й «ти»-«ми» постійно присутнє: «ти знаєш і десь в далекому піднебессі // у наші серця вливають море», «у мене є ти а більше мені нічого не треба», «я твоє море терпке допоки у мене є ти». Роздвоєння на себе та іншого: відкрито та/або приховано. Інший присутній завжди, його очікується: «малювати двері відкритими // щоб ти могла увійти в них». Образ іншого маячить на горизонті, але залишається недосяжним і водночас вживленим, що позбавляє необхідності лиття сліз та інших рідин: «Ти живеш у моїх легенях // ти живеш у моєму слові».

Незважаючи на романтичність самої фігури очікування, бадьорить те, ще вона неовульгарнена та не загнана у загінчик того, що англійською гарно кличуть cаlf або puppy love, себто інфантильні виплакування й милування у стилі Дафніса і Хлої, Марусі та її кавалера. «Ми з тобою такі от собі пароплави //Що стараються тихо пливти оминаючи хвилі // Ми з тобою беззвучно німі».

Так само, як текстами розливається інший, ними розливається очікування. Очікування заради очікування, як мета і засіб. Очікування її та моря: власне, проектування себе у той-час-коли. «Знаєш напевно найважче чекати // Коли ти востаннє цілуєш уста осінні», «Мені б покинути все // пережити без тебе цю осінь і зиму // Зігріватись теплом зовсім інших // щоб не мерзнути у долоні».

І як доважок: символізм, звісно, гнила річ, але чорт забирай, таки добре на закінчення процитувати останній вірш на останній сторінці: «а поки ти дівчинко слухай // пісні що рятують від смутку і болю // зачитуй поетів виписуй фрази буденні // чекаючи свого кохання що // пливе до тебе як човен».

На додаток:
Богдан Боденчук: поет, учасник літературної студії «87» ім. Юрія Завадського, організатор культурних подій, учасник гарту ALLSTARS, переможець П’ятого західноукраїнського поетичного батлу 2013 року. Наразі працює вчителем світової літератури.

Про збірку «Море» відгукнулися:
Дмитро Лазуткін: «Боденчук продовжує шукати власний спосіб наближення до сакрального світу. Його поетика через побутові речі вступає у нескінченний діалог зі світом зникомих, але й до болю знайомих почуттів».
Юрій Завадський: «запізнюється, в поспіху дошукуючись нових слів, котрими сказав би все належно… Книжка «Море» навчить нас бачити нову сучасну поезію, непричесану й неочікувану, і навчить автора бути раціональнішим у формі й жорсткішим у спілкуванні зі своїм персонажем».
Андрій Любка: «вірші Богдана Боденчука такі різні, що його не можна назвати окремо «ліричним», «іронічним», «громадянським», «сучасним», «традиційним», «провокативним», «римованим» чи «неримованим» поетом, бо він є всім цим водночас».
Богдан-Олег Горобчук: «Море» — це передовсім збірка лірики, поезії очікування і передчуттів».

Презентація книжки відбудеться під час Форуму видавців у Львові 12 вересня о 13:00 в Штуці (Львів, вул. Котлярська, 8). Книжку можна буде придбати на стенді видавництва “Крок” (Палац мистецтв, стенд №407, 3 поверх).

KrokBooks.com: Микола Шпаковський (Україна). Шафа шамана

Стихії, голосні та приголосні

Шпаковський М. Шафа шамана /Микола Шпаковський. — Тернопіль: Видавництво «Крок», 2013. — 72 с.

Приблизно таке та його похідні змішалися у поетичній збірці «Шафа шамана» Миколи Шпаковського. Прикрашена всевидним оком на палітурці, вписаним у трикутник, локалізований у межиніжжі, — з перших сторінок дає простір для рефлексій.

Далі назва — важливий контрапункт — повна гри зі звучанням. «Йшлося про обігрування шиплячих звуків та певну абстракцію, яка містить загадку для мене самого: хто є я, що далі та що є справжнє. Шафа ─ це місце, в якому складені різні речі, згодом деякі викидаються, а на їхньому місці з’являються нові. Слово «шаман» тут не означає буквального чарівника, мольфара чи мага», — пояснює Микола Шпаковський.

Усередині збірки, як у скрині Пандори, теж доста символів. Почати бодай з того, що поділена на частини, котрі відповідають стихіям. Від шаманства у текстах – інвокаційність й заклинальність, виражена у ритміці, що наштовхує на розспівність й наспівність. Зрештою, є пряме відсилання: «поети могли б запросто воскрешати померлих // як в притчах // де круп’є стає на добрий шлях сіяча // де митник продає свої нирки // щоби тільки узріти те // царство». Наступне — слова, що рідняться одне з одним повторюваними елементами, і тоді: «А кров крижана аж пражиться», «менестрелі міняють у Марти магніти на мирту», «стан сутностей сливе стабільний», «одноооке небо спить // одинокі пальці замерзли». Натрапляння на такі частини приносить особливе задоволення від їх вимовляння й входження у голосно-приголосневий транш.

Населені в різний спосіб знаками та символами, тексти стають перетином сакрального й буденного, зокрема: «моя кохана наречено // медовий місяць // проведемо // не в Толедо // не в Гамбурзі // не в плаванні // гайнемо в // Сербію // у Чорногорію // або Білорусь», «що відбувається в твоєму розумі // і в сонці серця також // чи іграшки там уночі // святкують День Людини // чи ні», «бабуні, що знають усі ймення Бога напам’ять і число Його екіпажу — // намагаються балакати впевнено, не маючи вже навіть сили грішити».

А координатність розділів впливає на те, щоб ті символи припасувати у певні місця, підштовхує помічати пташинні перельоти, «мої вітряки // для твоїх крил», повітря для подушок безпеки, чути звуки, як «дихаю на літеплі зорі» в одній частині; у іншій – зауважувати, як «поливає вона сонних зівак», читати про те, що «пили вони так, аж розчинялися пломби», і так далі.

Хоча, зрештою, «вірш ніколи не передасть дотику // він щонайбільше – скалка на мізинці // солоний льодяник для випльовування», тому варто закінчувати з описом.

Довідково: Микола Шпаковський народився 13 листопада 1983 року в с. Конопківка на Тернопільщині. Закінчив факультет психології в Люблінському Католицькому Університеті ім. Івана Павла ІІ, стипендіат Фундації Івана Павла ІІ. Засновник і учасник багатьох поетично-музичних проектів в Любліні, Тернополі та Львові. Зокрема, актуального наразі гурту «Шафа Шамана». Перекладає із польської. Лауреат ІІІ-ї Літературної Премії видавництва «Смолоскип», номінант-переможець Міжнародного Кінофестивалю «Куб», лауреат ІІ-ї Літературної Премії ім. Богдана-Ігоря Антонича.

Перша презентація книжки відбудеться під час Форуму видавців у Львові 13 вересня 2013 року о 13:00 у ґалереї “Дзиґа”, Львів, вул. Вірменська, 35.
Книжку можна буде придбати на стенді видавництва “Крок” (Палац мистецтв, стенд №407, 3 поверх).

28 СЕРПНЯ – МИСТЕЦЬКИЙ ПІКНІК ПІД ЗАМКОМ

zamok_2013

Тернопільська міська рада та Мистецьке об’єднання Коза продовжують традицію свята нашого замку.
Цього року ми проводимо його у вільному форматі пікніка. Глядачі зможуть зручно розташуватися на подушках і спостерігати за подіями міні-фесту. Серед атракцій свята – концерт, поетичні читання, лицарські змагання, художня ділянка та купа всього.
Запрошуємо всіх!

28 серпня 2013 / середа
галявина під Тернопільським замком

В програмі свята:

14:00 – Середньовічний ярмарок, історична кухня, майстер класи (стрільба з луку, виготовлення кольчуги, виготовлення середньовічної книжки, ковальство за середньовічними технологіями).

15:00 – Колективне розмальовування ретро-футуристичного Тернополя.

16:00 – Барабанний етнічний джем-сейшн. Майстер класи гри на етнічних ударних.

17:00 – Поетичні читання “87 і друзі”

Учасники:
Тарас Малкович (Київ),
Василь Карп’юк (Івано-Франківськ),
Роман Штігер (Львів),
Юрій Завадський (Тернопіль)
+ студія 87: Юрій Матевощук, Мар’яна Судова, Василь Колісник, Юля Бабак, Юля Валах, Марта Томахів, Ірина Розвадовська, Світлана Андріїшина, Роман Воробйов, Сашко Бугаєнко. Максим Мукомела, Богдан Боденчук.

18:00 – Лицарський турнір «Меч Короля Данила» у номінації «щит-меч», лекція по озброєнню та обладунках Галицько-Волинського князівства,та середньовічної кухні, середньовічні ігри.

19:00 – Музичний пікнік від Кози:

Fidel Trio Quartet (Львів)
BeBoBul (Чернівці)
Zapaska (Кам’янець-Подільський)

22:30 – Вогняне шоу.

Технічний партнер – музичний центр Бастер.

Aotearoa Pacific Poet Heads to Ukraine: Daren Kamali

On the 7th of September, Aotearoa/ Pacific performance poet Daren Kamali will head to the Ukraine to present and perform at the 8th Literary Festival in Lviv. This opportunity made possible by an independent publisher Yury Zavadsky – KROK Publishers Ternopil, Ukraine. Ukrainians are fascinated by Pacific literature and poetry as they live far from the ocean. Daren’s first self-published book entitled ‘Tales Poems and Songs from the Underwater World’ (2011) is the 5th NZ/Pacific authored book to be translated by Krok Press into Ukrainian. Daren’s poetry performance fuses a unique blend of poems, Fijian chants, melodies, rap and spoken word.

Daren’s book is a bilingual book of English and Fijian, the island of his birth and upbringing. Daren arrived in Wellington in 1992 at the age of 17 years old. Always with a passion for music, Daren was introduced to the world of poetry by Pacific community worker and poet Rev Mua Strickson-Pua. Daren has represented as a delegate for New Zealand Arts at the Pacific Arts Festival in 2004 (Palau) and 2012 (Solomon Islands). Also the Fulbright and Creative New Zealand Pacific Writer in Residence at the University of Hawaii, Manoa in 2012. Completes this year with a manuscript for his second book and a Bachelor of Creative Writing from the Manukau Institute of Technology.

Daren is booked for tour dates in Ukraine, London and Dubai from the 7 – 30th of September 2013 – taking Aotearoa/ Pacific poetry and performance to unsuspecting ears and hearts in Europe, the UK and Dubai. Not bad for someone who was a street poet 10 years ago busking on the street corners of Auckland city.

ADDITIONAL INFORMATION

Short Bio:
Daren Kamali is and International Pacific Poet/ Author/ Teacher Artist of Fijian/ Wallis and Futuna ancestry – migrated to New Zealand in 1992. Graduates with a Bachelor in Creative Writing from the Manukau Institute of Technology in 2013. Graduated with a Diploma in Creative Writing and student of the year award in 2011. Launched his first self published bilingual Book/CD (English/Fijian) Tales, Poems and Songs from the Underwater World in NZ, Fiji and Hawaii – Debut album in 2000 – ‘Immigrant Story’ and EP album ‘Keep it Real’ in 2005. proudly sponsored/ funded by Creative NZ and Pacific Education Centre. Daren has performed/presented on stages in NZ, Australia, USA, Hawaii, Fiji, Tahiti, Tonga, Rarotonga and Palau since 1999 with dates booked in September 2013 for Ukraine, London and Dubai. “My dream is to take Pacific poetry as far and wide as possible”. Co- Founder of the South Auckland Poets Collective (2007) and Co – Director of Pacific poetry company ‘Niu Naviagations’ (2012). Creative arts Facilitator/ Teacher artist/ Mentor since 2004. A former member of the first NZ/Pacific poets collective “POLYNATION” (Queensland Poetry Festival and Going West Festival 2008). Daren fuses voices of chants, melodies, rhymes, rap and harmonies in Fijian and English into his writings and performances. Themes of his work are drawn from his migration and upbringing in Fiji and NZ. His creations range from contemporary to traditional styles, ancient, new, islands, city, Pacific, arts, language, people, the ocean, culture, passion and life experiences.

“I draw from the strength of my Fijian roots, culture, spirituality, thoughts, feelings, emotions, people, places and time. My writing is a vehicle that provides a powerful ability to express myself and generations gone on a page, performance allows me to that page and recreate for the stage”. Daren is also Co-Director of Niu Navigations with his partner and spoken word poetry artist Grace Taylor.

Video of Daren in performance http://www.youtube.com/watch?v=vOO_TB2EVVE

Переможці поетичного конкурсу DICTUM!

Перше місце: Юлія Мусаковська
1001402_714458568580203_659892429_n

Друге місце: Ірина Шувалова
996924_714458478580212_507124761_n

Третє місце: Наталія Єрьоменко
12686_714458338580226_334745298_n

Фіналісти: Олена Заславська, Елла Євтушенко, Любов Якимчук, Томаш Деяк, Ірина Батащук, Катерина Грушовська, Максим Мукомела.

Фотки, відео та інша інформація про конкурс в розділі Події.

Конкурс DICTUM: 10 фіналістів

Шановні друзі! Раді повідомити, що до другого туру поетичного конкурсу «Dictum» видавництва «Крок» увійшли:

Ірина Батащук, Катерина Грушовська, Наталія Єрьомєнко, Елла Євтушенко, Олена Заславська, Томаш Деяк, Максим Мукомела, Юлія Мусаковська, Ірина Шувалова, Любов Якимчук.

Ті, хто надсилав заявки на участь у конкурсі, можуть узяти участь у виступах, пройшовши додаткову реєстрацію о 17:00 (кількість учасників обмежена).

Гала-концерт поетичного конкурсу відбудеться 17 серпня 2013 року о 18:00 в арт-барі «Коза» (м. Тернопіль, бульвар Тараса Шевченка).

Реєстрація учасників розпочнеться о 17:00.

Оголошення переможців відбудеться після гала-концерту.

Міжнародний фестиваль мистецтв «Франко.Місія»

В Україні з’явиться потужний культурний проект Міжнародний фестиваль мистецтв «Франко.Місія», який пройде на Львівщині з 19 по 28 липня 2013 р. «Франко.Місія» постала з об’єднання двох великих фестивалів «Fort.Missia» та «Франко Фест», які вирішили упродовж десяти днів створити масштабний і різножанровий мистецький рух.
Вхід на всі заходи фестивалю – безкоштовний!

На фестивалі «Франко.Місія» виступлять:
Nino Katamadzе & Insight (Грузія), Олег Скрипка та Лє Ґранд Оркестр, Кому Вниз,Тарас Чубай та Плач Єремії , Тhe Lemon Bucket Orkestra (Канада), KATYA CHILLY GROUP, Ryan Socash Duet (США-Польща), Крихітка, Berlinska Dróha (Німеччина), Kozak System, KALO CHAVO (Сербія), Місько Барбара & Josef Ostřansky (Україна – Чехія), ДримбаДаДзиґа, The Washing Machine (Польща), Калєкція, AtmAsfera, The Stylacja (Польща), ShockolaD, Corna Kruswa (Німеччина), Rock-H, Marinita & Agabeyli Brothers (Україна-Азербайджан), ГИЧ оркестр, дитяча студія Петрос, Zapaska, Miąższ (Польща), Абу-Касимові Капці, Рутенія, Andrew Kokhan Blues Band, Kofei.IN , The Mandry, Vinipuz Mob, КораЛЛі, Джалапіта, DrumТиАтр, Фіолет, Один в каное, Bandurband, Триста8ісім, Патриція, Kind of Zero feat Марвінок, Funk Masters та ще багато інших проектів.

Потужною буде літературна та мистецька програма, яким фестиваль приділяє особливу увагу.

Серед письменників-учасників найрізноманітніших проектів будуть Оксана Забужко, Олег Лишега, Василь Голобородько, Василь Герасим’юк, Віктор Неборак, Галина Пагутяк, Володимир Лис, Юрій Прохасько,Євген Михеда, Олена Герасим’юк, Тарас Прохасько, Володимир Єшкілєв, Юрій Винничук, Василь Карп’юк, Лесь Белей, Галина Крук, Юрій Іздрик, Маріанна Кіяновська, Катерина Калитко, Ігор Павлюк, Григорій Семенчук, Юрій Завадський, Мар’яна Савка, Катерина Оніщук та інші.

Перфоманси, гепенінги, land-art об’єкти будуть творити кілька десятків митців з різних міст України та з-за кордону. Зокрема: Юрій Єрмоленко, Олександр Нікітюк, Роберт Саллер, Стас Туріна, Юрій Білей, Павло Ковач (junior), Данило Ковач, Анатолій Татаренко, Антон Варга, Ярослав Футимський, Сергій Радкевич, Андрій Хір, Karol Rębisz, Nordyk, та Kamil R. Filipowski. Куратором візуальної частини фестивалю буде знаний митець, фіксатор дійсності, арт-директор галереї «Дзиґа» Влодко Кауфман.

Об’єднання «Fort.Missia» та «Франко Фесту»

Два фестивалі, Франко-фест та Форт.Міссія, вирішили об’єднати свої зусилля.
Розпочне спільну акцію 19-21 липня фестиваль Fort.Misia в околицях села Поповичі, а далі ми запросимо учасників, публіку з фортів та ту, яка захоче долучитися по дорозі, чотири наступні дні мандрувати разом із нами з мистецькими акціями по місцях, що лежатимуть на шляху до Нагуєвичів, щоб 26-28 липня завершити спільну акцію Франко-фестом.

Молоді амбітні фестивалі, організовані молодими людьми з якнайширшими культурними інтересами. Обидва фестивалі вже встигли заявити про себе як відкриті і налаштовані на різні культурні сфери та середовища. Обидва стали мультижанровими, об’єднані намаганням працювати з сучасною музикою, театром, літературою, візуальним мистецтвом.
читати весь текст

Обидва заледве чи можна охарактеризувати як «молодіжні», вони скоріше мислять себе як відкриті території для чогось нового, аніж снобістськи орієнтовані на легко прогнозовані та наперед визначені «смаки» старшої чи (насправді не менш снобістської) публіки молодшої генерації.
Мета обидвох фестивалів була і залишається однаковою – популяризація мистецтва і культурне співробітництво. То чому не почати із себе і не зробити щось разом? Щоб однакова мета стала спільною.

Зробити разом щось для того, щоб показати потужність української культури, коли митці та організатори здатні об’єднуватися і проводити спільні пошуки нової естетичної якості.

Бо що таке культура, як не діалог і не спільна справа, яка робиться на свій страх і ризик, без будь-яких очікуваннь, без наперед прорахованої реакції, справа, яка робиться чесно. Кожне мистецтво – це питання без заготованої відповіді.

Час і простір в мистецтві мають власні закони, відмінні від буденних. Кілька просторів може існувати водночас і кілька часів відбуватися в одному місці. Можна бути в кількох місцях водночас. І два доданки цілком можуть становити одиницю; можуть об’єднуватись і не зливатись в одне.

Не впевнений, чи хотів би надто застановлятися над питанням, як сам Франко ставився до Першої світової. Багато українців, серед них і Франко, покладали великі надії на Першу велику війну, сподіваючись, що вона запустить механізми становлення і визволення народу. Натомість вона відкрила (але не викликала) століття масакр, 20-те століття. Що тут скажеш?..

Великі мрії невіддільні від великих ілюзій. Взаємна ця єдність не раз дивуватиме і згірчуватиме нас – зрештою ще й останніми роками. Чи можуть помилятися мрійники та візіонери? Китайці казали: у великого дерева – велика тінь. Навколо яскравої індивідуальності завжди багато руху, відгуків, розбурханих думок, захоплених і ненависних поглядів, але також і багато пліток, чуток, домислів.

Залишається знизати плечима і продовжувати вірити у те, що робиш – в облагороджуючу, очищуючу та гуманізуючу силу мистецтва. У те, що воно може й не здатне, як казав Вістан Оден про поезію, нічого змінити, але здатне врятувати.

Врешті, що таке форт? Оборонна споруда. У нашому випадку – оборона мистецтва і літератури від їхніх ворогів. Хто скаже, що Нагуєвичі – не форт, який слід захищати, не плацдарм? Хіба Франко, принаймні для галичан, – не наше все?

Оновити, відновити, зробити наново, зробити новим. Захищати ми будемо від-роджуючи, даючи нове життя, поглядом новичка ми заново хочемо глянути на те, до чого звикли, на те, що стало загальним місцем, locus communis. Наново побачити Франка, виходячи із вже дуже давньої максими Езри Паунда – make it new.
Це It у сентенції є старим, бо що може бути старшим за це? Колись слова були звільнені від синтаксису, ноти від традиційної гармонії і колір та лінії від перспективи. Драматичні твори стали музичними і музика стала візуальною, і тексти стали скульптурні.

Франко врешті повернувся до того, з чого починав і що було найважливішим для нього, тяжко відпрацювавши своє життя, втомлений трудами і днями, щоб випередити свій час творами останніх кількох років життя (що б не говорили про те літературознавці). Тепер ми озираємося назад, щоб поглянути вперед.

Юрій Кучерявий

Місце та час проведення:

– оборонні форти Першої Світової війни в с. Поповичі неподалік Шегині на кордоні України та Польщі (19 – 21 липня);

– мандрівка фестивалю від Поповичів до Нагуєвичів (22 – 25 липня): м. Судова Вишня, с. Вишня (палац Фредра-Шептицьких), м. Самбір, м. Добромиль, м. Дрогобич

– с. Нагуєвичі, 10 км від Дрогобича (26 – 28 липня);

Довідка:

«Fort.Missia» – легендарний фестиваль, який проходить на унікальних оборонних фортах Першої світової війни на кордоні між Україною і Польщею у с. Поповичі неподалік від с. Шегині. Це ексклюзивна територія – сюди можна потрапити тільки раз на рік і тільки на фестиваль. www.fortmissia.com

«Франко Фест» – найбільш успішний молодий український фестиваль 2012 року, який з першого разу зібрав 30 тис. людей у селі Нагуєвичі, де народився Іван Франко. Кожен гурт, який виступає на фестивалі, спеціально готує пісню на вірші Івана Франка та презентує її в Україні. www.frankofest.org.ua

Птахи

Ніколи не знав
назв птахів
імен персонажів

Питаєш в мене поради
в мене лише недовіра
і недобачення

Футбол за плечима
на чужому даху
як незалежність

Житиму далеко
спільними будуть
хіба що птахи

Кілька разів
намагався закінчити гру
але вплутувався
знову

Маючи часу вдосталь
і запахів три десятки
слухав у темряві крила

Розумію що люди
як справжні примати
злягаються потемки

Вітряно

Хвилююся

Неодмінно психологізований краєвид
і не можу писати

Не зовсім знаю не зовсім був
товстішає краєвид 2HB
за мінусом двох
іржавих вантажівок

Вчора вітряно і неодмінно
набридливий машинний переклад
і звідти кілька корисних слів

Аж нерви беруть
коли стаю сам над словом

Цигарка

Вулиця безіменна, як жарівка сорок ват,
для мене пряма, часом ні.

Прикро, коли скло надтріснуте,
для вас, без ніг і голів.

Автобус, налитий мастилом по шиби,
котрого нема як утилізувати.

Вона собі прикурює потаємно
за гаражем тонку цигарку.

Ця вулиця непомітна, монотонна реклама
побутової хімії.

Таксист

Достойно чекати покарання
за нехіть до праці, в термінах стислих наук
відкривати собі небачені досі
постаті горбанів і карликів.

Лисий таксист із повним ротом прокльонів,
найвиразніший лідер усіх ситуацій,
де комети стають враз м’якими від газів,
а міжпланетні відстані до смерті нездоланними.

Переміщення, що гнучке й обережне,
особливо здається небезпечним,
а його невичерпні загрози
дивляться з-під брів таксистової доньки.

Не йти, не намагатися, не вписувати себе
в переліки випадкових суддів,
у рожевих фальбанках і сексистських сукнях
шукати якогось кутка, щоб посцяти.

Мені все ж здається, що вписані в розклад події
найпотворніші та найгіркіші, він каже,
іржавіють половину життя,
а половину блякнуть під сонцем.

А третю свою половину, що більша за інші,
ставлять коми в чужому тексті
і не можуть покластись на ближнього,
бо ближній зійшов на ніщо.

Таксист закурив, і пахло соляркою з димом,
а його донька ставала виразним зразком
недовіри до богоматері,
в ґумаках і купальнику.

Будь мені самописцем у скринці,
упередженим родичем, каже,
бо двигун цього стану заклинив,
а решта родини відкусила би вухо за правду.

Співставив потвор і потвор,
коли більше не треба їм авторитетів,
і не треба святкових обгорток
для цього заскнілого всесвіту.

Народив і позбувся чуття відповідності,
адже звик до пропорцій міських краєвидів,
звик, що платити за правду така ж зрозуміла манера,
як писати чи сцяти.

Випив, і бачив, що це не початок,
і, каже, мені наплювати,
всі мене знають, що я маю мозок як олово,
і російською мовою приварене хамство до шкіри.

Коли зупиниться рух, і я зголоднію,
ковтатиму всесвіт назад.

Презентація серії перекладної поезії у книгарні Є

Видавництво Крок представляє серію перекладної поезії: «Жовтоока» Раґнара Стрьомберґа (Швеція), «Tusitala» Селіни Тусітали Марш (Нова Зеландія), «Від Гаваїв до Аотеароа» Альберта Вендта (Нова Зеландія) та «Фосфоресцентні канарки» Енріка Казасеса (Каталонія)

ea (part)

ea

a a aaa a aaa a a aaa aa aaaa aaa aaaa aa aaaaa aaa aaa aaa a a aaa a
a a a a a a a a aaaaaa a a a a aaaaaa a a a a aaaaaaaaaaaaa a a a a a a a a
a a a a a a a a a a a a a a a aaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaa
aaaaaaaaaaaaaaaaa aaa aaaaa aaaaaaaaaaa aaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaa
aaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaa a a a a aa a a aa a aaa aa aaaaa aaaaa aa aaaa aaaa
a aaaaaaaaaaaaaaa aa aaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaa aaaaaa aaaaaaaaaaaaaaaa
aaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaa e g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g
g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g
g g g g g g g g g g g g
g.
g.
g.
g.
g.
g.
g.
g.

aaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaa a a a a aaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaa
agagagagagagagaga
aaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaa a
aaaaaaaaaaaaa a
aaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaa a
g.
a.
g.

iiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiig
iiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiig
iiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiig
iiiiiiiiiiiiiiiiiiiig
i i i i ig
i i i i i i i i i i i i i ig
iiiii ig
iiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiii i i i i i i ig
ig

oe oe oe oe oe oe oe oe ig
aaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaae
aaaaaaaaaaaaaaaaaaaae
aaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaae ae

ae ga ae g ae ig ae g
aoeig aoeig ig
eago eago eagu egu egi
eaagi eaegigu a eogu
arg ag ig
ag ogi ar
aro gi an gi ra
rog ari ga ogr

aeoa aeoa aeoa aeoa

n nnnn nnnnnnnnnnnnnnnnnnn
a p a pa pa a pa p a a aaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaa
ppppppppppppppp

zgbp zgbrrrrrrrrrrrrrrrrr zgbp p p p p p p
p p p p p p p p p p p p p p p p p p
p p p p p p p p p p

zgbrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrr rrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrr
agbrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrr zgb agb zgb agb
agb zzzzzzzzzzzzzzz
agbzpa agbzpzzzzzzzzzzzzzzzz a z a z

nkp a p nkp a p nkp a p nkp a p
apkn apkn apknp apknp a p kpn a p a
pkn a pkn pkn a pkna

teeeeeeeeeeeeeeeeeeeeeeeeeee
atatatatatatatatatata
tooooooooooooooooo t a t a t a
tooooooooooooo t a t a t a t a
aaaaaaaaaaaaaaa oooooooooot ooot ot ot
tro ot t t t t t t t
t.

eaeaeaeaeaeaeaeae
e a e aa aa
a e ae ae a e ae ae ae ae
aeaeaeaeaeaeeeea
ae
ааe
aaaaaaaaae
aaaaaaaaaaaaa a a a a a a a a e
aaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaa e
aaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaa e
eeeeeeeee e eeeeeeeeeeeeeeeeeee e eeeeeeeeeeeeeeeeeeeeeeee e
aeaeaeaeaeaeaeaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaae
aeaeaeaeaeaeaeaeaeaeaeaeaeaeeaeaeeeeeaeaeaaaaaeaaeeeaeaaaaeaeea e
eaaaaaaaaaaaaaaaaaaa
eeeeeeeeeaaaeaeeaeea
aea
eeeeeeeeeee a a a a a a a eeeeee
e a a e eaeaeaeeaeaeeeeaeaaaaaaaaaaaa
eaeaeaeaeaeaeaeaeaeaeaeaeaea
ea

eka gr trrrrrrrrr
eka gorrrrrr ek k k k
otrrrrrrrr ek ek ek
o k k k k k k k k k k k k k
o t
o tk
o tk
o o o
tk grrrr
tk grrrr tk gr
r.
r. r.
a.

gtk gtk gtk gtk gtk gtk gtk gtk gtk
gtk gtk gtk gtk gtk gtk gtk gtk
gtk gtk gtk gtk gtk gtk
eeeeeeeeeeeeeeeeeeeeeeeeeeeeeeeeeeeeeeeeeeeeee

g tk
g tk
g tk
eeeeeeeeeeeeeeeeeeeeeeeeee

e.
e.
g.

g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g
g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g
g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g
g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g
g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g
g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g
g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g
g.
g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g
g g g g g g g g g g
g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g
g g g g g g
g g g g g g g g g
g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g
g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g
g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g
g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g

a.e a.o a.e a.e a.o a.e a.o a.e a.e a.o

atrrrrrrrrrrrrrrrrr atrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrr
atrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrr atrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrr
errrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrr
trrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrr errrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrr

tg
tgtr
tgtr e
tgtr ae
aer aera aertrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrr
trrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrr trrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrr
trrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrr
o t k
o t k
o t k
o t k
orrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrr
errrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrr orrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrr
trt errrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrr
tar tor tra ert
t
t
t
t
t t t t t t t t t t t t t t t t t t t t t t t t t t t t t t t t t t t t t t
t
t
t
t
t
t
t t t t t t t t t t t t t t t t t t t t t t t t t t t t t t t t t t
traaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaa
t t t t t t t t t t t t t
errrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrr
er errrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrr

ea ea eat ea t t t ea t eao eao oo ooooooooooo eaot eaot
atto atto atta atta tatta tatto attoat attoattoat
tatoat attoattoat tatta atta otta ottoat
atta atta atta atta atta aa aa aa aa aa aa
a a a a a a a a a a a a
a.
a.
a.
o.
t t t t

tro aoaeo tro aaaoea
tro aooaooa tro aooooaoa
aoooaoa
aooaooaaaaoa
oaoaooaoooooaaaaaaa
aoooaooao
aoooaoaooaoa
ooooooooa
oaoaoaoaaaa
aaaaaaaaaaaaaao
aaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaao
aaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaao
tro a
tro o
tro o
tro o
tro o
tro o
tro o

oooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo
ooooooooo ooooooooooooooooooooooooo o ooooooooooooooooo
o o o o oooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo
o oooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo
o o oooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo
o o o o ooooooooooooooooooooooo ooo ooo ooo ooo ooo oooooooo
o o o o o o o oooooooooooooooooooooooooooooooooooooo
o ooooooooo o o oooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo
o o o o o oooooo o o o o o ooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo
oooooooooo o o o o ooooooooooooooooooooooooooooooooo
ooooooooooooooooo o o o o o ooooooooooooooooo
o o o ooooooooooooooooooooooooooooooo
o o o o o ooooooooooooooooooooooooooooooooo
o o o oooooooooooooo o o o oo oooooooooooooooooo
oooooooooooooooooooooooooo o o o o oooooooooooooooooo
o ooooooooooooooooooooooooooooooooo o o o ooooooooooo
ooooooooooooooooooooooooooo o oooooooooooooooooooooooooooo
ooooooooooo o oooooooooooooooooooooooooooooooooooooo
oooooooooooooooooooooo o ooooooooooooooooooooooooooooooo o o
oooooo o oooooooooooooooooooo o o o o o ooooooooooooooooooooo
oooooooooooooooooooo o o o o o o o o o ooooooooooooooooooooooooooo
oooooo o o ooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo
o o o o o o o ooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo
ooooooooooooooooooooooooooooooooo o o o o oooooooooooooo
ooooooooooooooo o oo o ooooo ooo o oooo o oooooooooooooooooooooooo
ooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o o o oooooooooooooooo
ooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o o
ooooooooooooooo o o o o o o o o o o oooooooooooooooooooooo
oo o ooo oooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o o o o
o o o ooo oooo ooo o o ooooo ooooooooooooooooooooooooo o o oo o
o o o o o o ooooooooooooo ooo oooo o o oo o o oooo o o o oooooooo
o o o ooooooooooooooooooooooooo o o o o oooooooooooo o o o oooo o
o o ooooo o o o ooooooooooo o o oooo o oooooooooooooooo o o oo o ooooo
ooooooooooooooooooooooo o o oooooooooooooo o o o o oooooooooooooooooo
oooooooooooooooooooooooo o oooooo oooo oooo ooooo oooooooooooooo
ooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo oo
oooooooooooooo o o o ooooooooooooooo o o ooooo o o oooooo
o o o o oo ooooooooooooo o oooo ooo oooooooooooooo
o o oo oooooooooo o o ooooooooooooo oooo ooo ooo ooo ooooooo
oooooo ooooooo ooooooo ooooooooooooo oooooooooooo ooooooo
ooooo oooooo ooooooooo oo ooo ooo ooo ooo o oo ooo ooo o o ooo oo
oo ooo ooo oooooo ooo oooooo ooo ooooo ooo o oooo ooo ooooooooooooo ooo
ooo oo ooo oo oooo oooo ooo oooo oooo oooooo o oooo oooo oooo
ooooo ooo oooooo oooo o oooo oo ooo ooo ooo ooo oooooooo ooo oooooo
oooo oooooo ooo ooo o o oooo oo o ooooo oooo ooo ooo oooo

gftr gftr gftr gftr gftr gftr gftr gftr gftr gftr gftr gftr
trrrrrrrrrrrrrrrrrgf trrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrgf trrrrrrrrrrgf trgf trrrrgf
trrrrrrrgf trrrgf trrrrrrrrgf trrrrrrgf trgf trgf trgf trgf trgf trgf trgf trgf trgf
trgf trgf trgf trgf trgf trgf trrrrgf trrrrgf trrrrrrrgf trrrrrrrgf trrrrgf trgf trrrgf
trrrrrrgf trrrrrrrrrrrrrrrrgf trrrgf trgf trgf trgf trgf trgf trgf trgf trgf trgf
trgf trgf trgf trgf trgf trgf trgf trgf trgf trgf trgf trgf trgf trgf
trgf trgf trgf trgf trgf trgf trgf trgf trgf trgf trgf
trgf trgf trgf trgf trgf trgf gftr trgf gftr trgf gftr trgf gftr trgf gftr
trgf gftr trgf gftr trgf gftr trgf gftr

a. a.
a. o. a. o. tr tr aoff aoff aoff aoff aoff aoff a. a. a. a. a. a. a. a.
a.
aoff o. aoff o. aoff o. aoff o. aoff o.
aoff o. aoff o.
aoff o. aoff o. aoff o.
aoff o.
aoff o. aoff o. aoff o. aoff o. aoff o.
aoff o. aoff o. aoff o.
aoff o. aoff o.
aoff o. aoff o. aoff o.
aoff o.
aoff o. aoff o. aoff o. aoff o.
o. o. o. o. o. o. o. o. o. o.

aaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaa
aaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaa
aaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaa
aaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaa
aaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaa
aaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaa
aaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaa
aaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaa
aaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaa
aaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaa
aaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaa
aaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaa
aaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaa
aaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaa
aaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaa
aaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaa
aaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaa
aaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaa
aaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaa
aaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaa
aaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaa
aaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaa
aaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaa
aaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaa
aaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaa
aaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaa
aaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaa
aaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaa
aaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaa
aaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaa

gf o gf o gf o gf oooooooooo gf oooooooooooooooooooooooo
gf o gf o gf o gf o
gf o gf o gf o gf o gf o gf o gf o gfo
gf o gfo gf o gf o gf o
ooooooooooooooooooooo gf o gf o gf o gf o gf o

gf
gf
gf
gf
gf
gf
gf
gf
gf
gf
fffffffffffffffffffffffffffffffffffffffff
gf
gf
gf
gf
fffffffffffffffff
gf
gf
gf
gf

oooooooooooooooooooooooooo o
ooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
oooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
oooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
oooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
ooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
oooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
ooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
ooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
ooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
ooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
oooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
ooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
ooooooooooooooooooooooooooooooo o
oooooooooooooooooooooooooooooooo o
oooooooooooooooooooooooooooooo o
ooooooooooooooooooooooooooooo o
ooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
ooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
oooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
oooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
oooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
oooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
ooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
oooooooo o
oooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
ooooooooooooooooooooooooooooooo o
oooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
ooooooooooooooooooooooooooooooooo o
ooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
ooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
ooooooooooooo o
ooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
oooooo o
oooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
oooooooooooooooooooooooooooo o
oooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
ooooooooooooooooooooooo o
oooo o
oooooooo o
oooo o
oooooooo o
oooo o
oooo o
oooooo o
ooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
ooooooooo o
ooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
ooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
oooooooooooooooooooooooooo o
oooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
oooooooooooooooooooooooo o
oooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
oooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
oooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
oooooooooooooooooooooooooooooooooo o
oooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
ooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
ooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
ooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
ooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
ooooooooooooooooooooooooooooooo o
ooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
oooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
oooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
oooooooooooooooooooooooooooooooooo o
oooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
ooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
oooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
ooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
oooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
oooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
ooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
oooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
ooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
ooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
ooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
oooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
ooooooooooooooooooooooooooooo o
oooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
oooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
oooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
oooooooooooooooooooooooooooo o
ooooooooooooooooooooooooooooooooo o
ooooooooooooooooooooooooooooooooo o
oooooooooooooooooooooooooooooooo o
ooooooooooooooooooooo o
oooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
oooooooooooooooooooooooooooo o
oooooooooooooooooooooooooooooo o
ooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
ooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
oooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
ooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
oooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
oooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
oooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
ooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
ooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
ooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
oooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
oooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
ooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
ooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
oooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
ooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
oooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
ooooooooooooooooooooooooo o
ooooooooooooooooooooooo o
ooooooooooooooooooooooooo o
ooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
ooooooooooooooooooooooooo o
oooooooooooooooooooooooooooooooooo o
oooooooooooooooooooooooooooooooo o
ooooooooooooooo o
ooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
oooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
ooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
oooooooooooooooooooooooooooo o
ooooooooooooooo o
ooooooooooooooooooooooo o
ooooooooooooooooooooooo o
ooooooooooooooo o
oooooooooooooooooooooo o
oooooooooo o
ooooooooooooooooooo o
ooooooooooooo o
oooooooo o
ooooooooooo o
oooooo o
ooooo o
ooooooo o
ooo o
oo o
oooo o
o o o

Poems from May 14, 2013 / Вірші 14 травня 2013 року

Перевага в уяві Взаємна замінність
Оптимальна кількість слів у потоці
Сиґнал що минає Зблиск

*

На сраці порцеляна
підперезана магнітом
що притягує гуляк

Заклала музику на вуха
притиснулася до скла спати

Потвора що працює в мармурі
е е и а і

*

Сім’я вільна від статі й закону
коли всі поспішають виживати

Ти жіночко ти Ти
вицвіла

*

Розповідь про швидкість

ОК не крийся Смоґ

Можу пів на пів

А на е

*

Середина ріки Небажаний спокій
можливий лише за умови
що покинеш і покинеш

Бучач можливий під моїми нігтями
і пиво і розм’якла натура зрілого чоловіка
котрої він не приховує

*

Нема пісень в нового покоління
або я про це нічого не знаю
з дієсловами Людина жіночої статі

Пісні-пшениця Пісні-копії
Короткі зуби Дизельний ритм

Не належу собі як лірика
Моя перемога-опір

[NaPoWriMo] Bonus / Бонус

31

Спазмолітик-птах

Зелені крони

Перемишль          у Перемишлі

32

Армоване піднебіння
переглодало кору й окалину
мільйонами фіктивних тон
і болючими очима

Натискай кнопку          виймай монету          чекай

33

Пляшка          сторінка          сходи

Кубометри всесвіту
дріб’язок екватором якого
не вистачить сил

За життя не зможу стільки відстаней
скільки діаметрів там

Ось вона пляшка
залишений так
ні з ким не мав
нічого не собі
і поетка з якою          штиль


34

Аналог цифри          перископ
прабгупада в моїх черевиках
далекобачення дає мені сил
не вгавати і не боятися вмерти

Словами привідкрив тиражність
і навіть імовірність голоду

Ти як я перескакував з
пагорба на пагорб і
навіть досяг
не знаю чого

Віддалі          віддалі наминають
колеса
я собі ти          а ти собі

35

Сніг раптом крізь шум і слова і весільний галас

Що мені як часник
і слово Кабрамата
перший не перший

Т т т
т т т
мені як часник

36

Остерігався          мураха

Нагромаджував нагороди
стверджував що ненависть
щезає ненароком коли
вищерблюється точило
як сільський священик

Це хвилева природа мови
що кущиться і цвіте

Остерігався і того що чужі дружини
будуть ласі до прикметників
і стосуватимуть технології
перевірені хоч небезпечні

37

Я не можу собі відповісти
чи хтось помітить мої зусилля

Говорить мовою без кісток
і вичавлює пиво зі слів

Українська географія

Е ееее

Я не можу собі відповісти
чи говорити мовою зусилля
і вичавлювати слова з кісток
не можу собі відповісти

Василь Махно і видавництво «Крок» презентують книжку «Я хочу бути джазом і рок-н-ролом…» з гуртом Nameless у Коза Барі

19 травня 2013 року о 19:00 у Коза Барі Василь Махно і видавництво «Крок» презентують нову книжку «Я хочу бути джазом і рок-н-ролом. Вибрані вірші про Тернопіль і Нью Йорк» 2013 року разом із гуртом Nameless (Тернопіль, Україна).

Перша книжка серії української поезії видавницва «Крок» представляє вибрані вірші про Тернопіль і Нью Йорк відомого українського поета Василя Махна. Книжка складається з двох частин: «Джаз» і «Рок-н-рол». Вірші в різний спосіб пов’язані з географічними пунктами, котрі відіграла в поетовій долі важливу роль. Цей том, як і всі наступні книжки серії, містить коротке інтерв’ю з поетом, зумисне спроектоване для цього видання.

поезія — мабуть перейде в слова і зникне в провінції
від постійного пошуку сенсу життя і провізії
де все сходить з рук
бліді поетески помалу спиваються
співають пісень — акушерством займаються
і блядством — як вислід душевних мук
Василь Махно

…Юрій Завадський: Найголовніше: сьогодні стиль Вашого поетичного письма впізнається відразу; чи можете розповісти про власне бачення поетики та принципів побудови свого поетичного тексту?
Василь Махно: Я прихильник деталей, я урбаніст, мої поетичні деталі виринають з пам’яті місця, а самі ці місця розпорошені у багатьох сферах від Тернополя і Нью-Йорка до метафізики. На сьогодні я вже бачу свої пагорби та долини, якими мені довелося перейти, щоби пружність поетики та форми не переставали взаємодіяти поміж собою, якимось чином впливаючи на естетику та емоцію вірша. Мої принципи доволі стихійні, якщо говорити про побудову вірша, вони не однозначні й не визначені раз і назавжди. Формально моя внутрішня боротьба поміж верлібром та римованим віршем так і не вирішена; тематично — Нью-Йорк як текст мною до кінця не дописаний, ніяких принципів написання вірша я не маю, бо схильний мислити, що цей словесний вибух твориться з конкретики та метафізики, а тому якомусь аналізові важко піддається…

Один рядок / One line

а е о а е о а е о а е е е е е е е е і і і і і і і і і і і і і е е е е е о а е о а е і і і і а е а е а е а е а е а е а е а е а о о о о о о о о о і е і е і і і і і і і і а а а а а а е е е е о о о о о е а а е е е е а е е а еа еа е а еоеоаоеоаоеоаоеоаоеоаоеоаоеоаоеоаоеоаоеоаоеоаоеоаоеоаоеоаоеоаоеоаоеоаое і і і і і і і е а і

[NaPoWriMo] Day 30 / День 30

          Для Ґрейс

Світло          авто
одне          потім

Один текст за всі випадки
мільйон ключів замість романтики
і рукописний зшиток замість книжки
звідти вийняв кількох людей
і залишив

Яблуко-концентрат в’яне від пересторог

Торністер з книжками
і знову книжки на книжках
і книжки в носі
і книжки в

Захований у закутку фаєрплейс

Засинають круасани подруг
і невиразних партнерів

А а а а а
піднеси собі рейтинґ
звуком

Горло          горло

Різко починаєш
і музика налагоджується
але вже існує

І ти          ти ось          в підвищеному
осад          маленька          магазин
двоє відвідувачів          книга-самець

Дихає геммонд ніби повні легені азоту
а сам він недоторкана плутанина
електричних шляхів
сублімує живий організм
і відкриваючи двері до саду
мастурбує маючи собі на увазі
колишній запал

Без співу цього разу
без дихання
без церкви

Ще кілька знаків
дорога закінчиться там
де перегрітий мотор
сам собі виїсть пластмасу
і загублена в місті дівчинка
стане самостійною одиницею
в системі гуртожитків

Ключ          де ключ
параметри не співпадають
пілотний ескіз цього всесвіту
на смітник

 
*

 
          For Grace

Light          car
one          then

One text for all occasions
million keys instead of romance
and handwritten notebook instead of book
some people taken out of it
and left for myself

Precautions make concentrated apple wither

Backpack with books
books on books again
books up to the neck
books in the

Fireplace hidden in the corner

Croissants fell asleep in the hands
of girls and unexpressive partners

A a a a ah
rise your rating to the top
by the sound

Throat          throat

You start abruptly
and the music gets right
but already exists

And you          you’re here          at the risen
aftertaste          baby          a shop
twee customers          he-book

Hammond breathes as if with a lungfull of nitrogen
as if it is untouched confusion
of electric ways
a live organism sublimates
and opening a door to the garden
masturbates meaning
bygone flame

This time no song
no breath
no church

Some more signs
the road will end where
the overheated motor
will eat its own plastic
and the little girl lost in the city
will become an autonomous unit
in the hostel system

Key          where’s the key
the parameters don’t match
throw the pilot draft of this world
to dump

Translated by Hanna Yanovska

[NaPoWriMo] Day 24 / День 24

Хтось сказав
якби все було інакше
його б називали
Великий Адольф

Націоналісти стискають зуби
і шукають собі когось на жертву й героя

Інші істи шукають лише
героїн

 
*

 
Someone said
if it could be in other way
he would be called
Adolf the Great

Nationalists set their jaws
and look for someone to be victim and hero

Other ists look only for
heroin

[NaPoWriMo] Day 10 / День 10

          Для Дарена

На межі          між сіллю і корінням
відмерлого моря          виростає артикуляція

Синтаксис          розбита дорога
годую приблудних псів          розчісую спини

Я наскрізь проходжу будинки

Планета як гвинт
якого стримує від розкручування
удавана притомність

Прикінці          бездоріжжя

 
*

 
          for Daren

On the border          between salt and the roots
of faded sea          articulation grows

Syntax          a shattered road
I feed abandoned dogs          comb their backs

I walk through houses

The planet is like an airscrew
kept from winding
by pretend sanity

At the end          no roads

Translated by Hanna Yanovska

[NaPoWriMo] Day 9 / День 9

Заледеліний зсередини

Допоки малолюдно
і цей чоловік так само зіпершись
одною рукою на палицю
згорбившись облікує
безколірних мев
з міського озера

Ранок чорний
як а

Допоки малолюдно
і цей чоловік так само зіпершись
одною рукою на палицю
згорбившись облікує
безколірних мев
з міського озера

Заледеліний зсередини

[NaPoWriMo] Day 8 / День 8

                    для Кірі

Ти          навпаки

Падаю в ніч          коли дніє
коли день          уже ночіє
          рахую на пальцях

Планета-холодець
людина-гуркіт

Вірш про погоду
і дводенцівка

 
*

 
                    to Kiri

You’re          vice versa

I’m falling into the night          when it days
when it’s a day          it nights there
          I’m counting on my fingers

Planet-jelly
human-roar

Poem about the weather
and dvodentsivka

Dvodentsivka – means literally two woodwind pipes (dentsivka). Two dentsivkas are joined together into one instrument. It is tranditional to Hutsuls in Ukrainian Carpathians.

[NaPoWriMo] Day 4 / День 4

Н          н          н          н          н          н
загострення          опір          огида
середина          нікому          не

Держава
атавізм

Пияцтво дорівнює

Нікого нема
сам із гальбою

[NaPoWriMo] Day 3 / День 3

А ти ніколи не чув
квітка і борода
риб’ячий хвіст у кишені
нісенітниця

Хто йому винен
хай вип’є собі          посіпака

На вітрі
притримуючи барретіну
одною рукою

Барретіна – народна каталонська червона шапка.

 
*

 
But you never heard
flower and beard
fishtail in a pocket
nonsense

Himself to blame
let him drink          myrmidon

In the wind
holding barretina
with one hand

Barretina – traditional Catalan hat.

[NaPoWriMo] Day 2 / День 2

І круг          до блиску
ранку          не сподівався
як флоєра з грудей
випирає          і стогне

Руки з молоком          гній          вода
сама по собі отава
поза часом

Колеса-мегаліти          вириваючи
плоть

Флоєра – особлива гуцульська сопілка.
Отава – трава другого “врожаю”.

 
*

 
And disc          to shine
I did not expect          the morning
as floyera of the breast
bulges          and moans

Hands with milk          manure          water
otava itself
is timeless

Wheels-megaliths          wresting
the flesh

Floyera – kind of a panpipe often played in the Carpathian mountains by Hutsuls.
Otava – second grass in a year.

[NaPoWriMo] Day 1 / День 1

Не сказати          нічого
не

Не мовчав собі наодинці          говорив
не мовчав із тобою          говорив
не сказав          нічого
не          і не

Дистанція від правого слова          двокрапка
і          і          і          і
прекрасно

Звідки          діджеріду

Діджеріду – духовий інструмент австралійських абориґенів.

 
*

 
Not to tell          anything
not

Did not keep silent by myself          talked
did not keep silent with you          talked
did not tell          nothing
not          and not

Distance from the right word          colon
and          and          and          and
wonderful

Where from          didgeridoo

Didgeridoo is a wind instrument developed by Indigenous Australians.

 

[NaPoWriMo] National Poetry Writing Month

I decided to take part in NaPoWriMo, or National Poetry Writing Month with my friends from New Zealand. I’ll write my poems in Ukrainian and translate them into English as soon as possible. So please be patient and lenient. I’ll post all poems under category NaPoWriMo: 30 poems in 30 days / 30 віршів за 30 днів.

Yury Zavadsky

 

About NaPoWriMo

NaPoWriMo, or National Poetry Writing Month, is an annual project in which participating poets attempt to write a poem a day for the month of April.

NaPoWriMo was founded in 2003, when poet Maureen Thorson decided to take up the challenge (modeled after NaNoWriMo, or National Novel Writing Month), and challenged other poets to join her. Since then, the number of participants has gotten larger every year, and many writers’ organizations, local, national and even international, organize NaPoWriMo activities.

Need more information? See the Wikipedia entry for NaPoWriMo!

KrokBooks.com: Продаж книг

Книги видавництва «Крок» можна придбати:
– в магазинах Книгарні Є,
– книгарні Смолоскип у Києві на Межигірській
– книгарні Ярослав Мудрий у Тернополі на Руській,
– мережі книгарень Дім книги.

Також всі книги можна замовити безпосередньо у видавництві згідно прайс-листа та каталога. Доставка може бути здійснена накладеним платежем УкрПоштою з включенням вартості пересилання, а також перевізниками Нова Пошта чи Нічний експрес коштом замовника.

Просимо контактувати з нами в такий спосіб:
телефоном +38 0352 248436 (Пн-Пт, 8:00 – 16:00)
електронною поштою info@krokbooks.com
особисто вул. Гайова, 56, Тернопіль (Пн-Пт, 8:00 – 16:00)
сторінка http://krokbooks.com

Будемо раді з Вами познайомитися!

Krokbooks.com: Фрейзер Сазерленд. Втрачений паспорт

Сазерленд, Ф. Втрачений паспорт. Життя та слова Едварда Лейсі /Пер. з англ.: Позднякова А., Сєдова В. — Тернопіль: Видавництво «Крок», 2013. — 536 с.
ISBN 978-966-2362-38-1

Переклад з англійської Альбіни Позднякової і Вікторії Сєдової

Переклад отримав підтримку Канадської культурної ради.
We acknowledge the support of the Canada Council for the Arts.
Nous remercions de son soutien le Conseil des Arts du Canada.

Original English-language edition published in 2011 in Canada by BookLand Press. Original title ‘Lost Passport: The Life and Words of Edward Lacey’ by Fraser Sutherland. Author’s photo by Irene Li.

  

       Якщо тебе спитають: «Ти гей чи натурал?»,
       скажи: «Не знаю, хлопці, я, мáбуть, заблукав».
          
Едвард А. Лейсі

Ця книга – відвертий роман про людину, яка вміла перетворювати кожен десь свого життя на пригоду. Едвард Лейсі належав до тих рідкісних письменників Північної Америки, які були добре обізнані в проблемах Третього світу кінця ХХ століття. Будучи вправним промовцем і багатомовним перекладачем, він вчителював у Мексиці, Трінідаді, Бразилії, Таїланді та Індонезії. У студентські роки в п’ятдесятих роках дебютував як поет. І друзі, і суперники добре пам’ятають цього дивного чоловіка: незалежного і товариського, педантично відстороненого і шанобливо ввічливого, довічного ворога усілякої влади. У далекі 1950-і він став одним із перших письменників, які звернулися до теми сексуальних меншин. Видатний канадський поет Едвард Лейсі належить до невеликої когорти літераторів, які відомі далеко за кордонами їхньої батьківщини.

Фрейзер Сазерленд походить з Нової Шотландії, по якій багато подорожує. Мешкає в Торонто, провінція Онтаріо, Канада. Його твори публікувалися у друкованих та онлайнових журналах і антологіях, перекладені французькою, італійською, албанською, сербською мовами, мовою фарсі, а тепер і українською. Перш ніж стати вільним письменником і редактором, Фрейзер Сазерленд працював репортером і штатним письменником у кількох великих газетах та журналах. Сазерленд брав участь у написанні та редагуванні словників, і він, мабуть, єдиний канадський письменник-лексикограф. Минулого року Фрейзер Сазерленд видав свою десяту збірку поезій «Філософія якби». З-поміж його доробку варто виокремити книги «Наївний стиль: Дослідження творчості Гемінґвея і Каллагана» та «Джон Ґласко: Есей і бібліографія». «Втрачений паспорт: Життя та слова Едварда Лейсі» — шістнадцята книга письменника.

СЛИПСТРІМ / SLIPSTREAM

для Леса Вікса

Океан на щодень, думав, що коан. Не мав смаку ні до чого, втомлений після перельотів і тривання назовні. Хто, коли прямував собі вулицею, оточений містом, нена`висним. Почувався еміґрантом, ніколи не було по-інакшому, чужинці, чужинці.

Слітний спів не давав забути про колишній дощ, пахнув іржею. Справилля цього міста, гамузом скидане побіч, залишило осторонь поступ і скрики. Налагодив собі спілкування за допомогою оників й одиниць, а все ж перехрестя низеньких безбарвних вулиць не стали ближчими ані на крок. Тут місто, і там місто, відтяти б його, як палець.

Вулицею Коцюбинського, ліворуч на Петрушевича, праворуч на Веселу, на світлофорі ліворуч, вулицею Крушельницької, ліворуч на Замкову, праворуч Руською, Мазепи, Бережанською.

Не чекав, знайшов неспокій собі безкоштовно, втратив біль безкоштовно, здобув собі хвороби. Мав би зустрітись, скасував сніданок, заперечив собі метафори, переносив ознаки безпосередньо. Лікувався невпевнено, балакав розкуто про механізацію і злодійство, простував поволі до транспорту, привабливий для злодюг і шанувальників речитативу. Океан, океан, океан, з мільярдом хвиль, котрі не згасали в долонях, коли вихоплював дещицю, заради себе самого.

Слипстрім, рецензія, симболоґія, поліфонік, гінтерланд, фонолоґія, каталітик, вапорайз.

Писати безпосередньо, що це означає, кому воно потрібне і скільки воно може коштувати, мій дорогий друже. Організація свят, що провадять до колапсу, і електрика, що прокладає собі шлях до розуміння всесвіту. Електрика, що все пишеться з великої літери, електрика, кому грошей, електрика, розтин.

Мій дорогий друже, в землі викопні рештки дизельних двигунів, каміння з церков і каміння з голів. Між пальцями проросла трава, найнесподіваніша.

Усе автомобіль, що ламається і вбиває, пальці коротші за траву, ґімнастика, звинувачення. У дівчаток виростають сини, вони народжують ще дітьми, прибираючи інших прізвищ і локацій. Залишають у собі найголовніший ґен, коли сирена сповіщає про розлад усіх систем і неконтрольовану витрату електроенерґії. Прикінці, так чи так, заробіток.

Позбувся якось сиґнальної системи, коли все склеїлося сяк-так. Як грушевий сік, до ліктів наповнивши всю середину.

Їй забаглося злягання, і бридка сутність запульсувала посеред натовпу. Все склеїлося, і подітися нема куди, від розбурханої натури. Поспіхом відтинав собі пальці на ногах і руках, аби лиш позбутися клейковини, стояв по-школярськи, застиг від дотику, вкушений її пальцем. Мені не до того, одягнися, соромно, вглядаючись у свою настовбурчену плоть.

Вікнина, проковтує навколишні села, глибока блакитна зона, не відпускає, раптом.

Не можу писати, поряд авта припарковані абияк, порожнє шосе. Клавіша на лептопі залипає, ряди згадок про одну літеру. Мова нарешті розтане, зробиться вільною, чи ні. Окремішній голос, що нагадує про повноту запахів.

Іван Франко, стоїть справжній, з торбинкою хліба, з болячками і впертістю. Виходить на пагорб, оточений оранкою, сьогодні.

Подивився на мову, знатиме як, знатиме форму, розмітку вулиць. Знаки теж мають свою найнебезпечнішу зброю, ставить собі чайника, робить каву, страждає від аритмії.

Кілька разів на рік купував собі здатність на спілкування, не шукав ручного керування, просто користувався послугами третіх осіб. В’язнів знав поіменно, всього небагато, проте ненароком звільнився. Стать має значення, але не тут.

Що означає кожна з літер, ось про що думав, і ось про що забув. Заощадив собі хвилеву природу звуку, і кольорові плямки на папері.

Без того, щоб мати друзів, котрих ніколи не бачив, і не мати друзів, котрі мозолять очі, і зневажати друзів, котрі тобі трапилися колись. І говорити літери з великої літери, і друзів мати за літери, і літери за випадки. І матерів за випадки, і поеми за випадки, і сльози за випадки, і сонця за випадки, і народження homo sapiens за випадки, і відкриття нових континентів поза межами розуміння за випадки, і спалені на пустищі авта поза межами розуміння за випадки, і відкриття пустищ поза ареалами homo sapiens без розуміння, без випадків, без друзів.

Вода-поглинач, що сунулася супроти потоку повітря, блакитна сквала, рятує плавця. Історії без початків, це дискурс тілозміни, мій дорогий друже.

Дівчина росла у спідниці, блідла все глибше, вода їй рідна, порожні осінні пляжі, де пляшки перемелювалися з піском. Тільки спокою думкам, ставала дорослішою, боячись релокації, босонога, начитувала собі вірші на камеру. Людині нестає того, чим вона володіє, тоді пошук чужого тіла в просторі, як випадковий мимохідень, з торбою харчів. За ним кілька псів, штемпованих, із числом на вусі.

Стала ближчою, коли поодаль. Стосунки навспак, однина до множини, ніби шума на вопаді хвилі, електричні опори, трансфер, кольорування, ерудовані шпетні продавчині з магазину поодаль. Саме вони володіли таємницями жіночого щастя, знали розклад припливів і відпливів, чекаючи на рятункову зубату рибу, котра раптом не стала загрозою.

Скажи тепер, кому найменше шкодить упередження, і кому найменше завартувало життя серед псів, і розбита дорога, непомірна ворожість, скупчення газів і пияцтво їздових. Старі міські газети віддавна принишкли, намокли і розійшлися на хвилях.

Коли краєвид визначає себе між рекламами і шильдами магазинів, вечір. Кому ці невизначеності, хочеться їсти, хтось губиться в натовпі студентів, а здавалося, що знайоме лице.

Означені волею до крові, вистригають собі волосся на тім’ї, поки пси навздогін не пустяться і не вистрашать своїм гавкотом юних мам із візочками. Дивно, як люди перетікають один в одного, вагони риплять, пов’язані рухом і дротами. Ось тіло моє.

Міг би ненавидіти не більше, і речі, не на своїх місцях. Гори наповнюються людськими тілами та розповідями, коли подолав і швидкість, і незручне сусідство, і вийняв із пам’яті локації аптек і пияцьких кнайп.

Лікарня з розповідей, як обряд поховання, не хотів говорити про це, вдавав, що не чув, переходив на іншу лексику, коли йшлося про спільність. Візьми собі одне слово, розмісти його якнайдалі, перед ним нагромадь інших слів, більше дієслів, менше статики.

Прання, дощ, невагомість. Твоя чоловіча сила, біля мене.

Що відмовляються від передарованого, навздогін гуцульським селам, поодаль доріг і монументів. Коли запізно, бачив інший варіант розвитку історії, осміяний.

Гірська дорога, вимита до каменю потоками, розорана колесами лісовозів, жовта, м’яка. Ледве дійшов, біля калюжі води, жаби завмерли, а сам, зі спрагою та болем, ще крок, рівномірно дихав. Запах нічого, повітря і повітря, в якому нема вже мені минулого, червоне небо, голодного голос.

Нестерпно, коли люди виносили сміття, кожен у своєму мішку свій непотріб, хвороби підступають, і хворіти ніколи. Темна півмаса ранкового неба, півнакип на дверях авта, залютованого катастрофою, півтіло напівмертвого, мій дорогий друже.

І раптом настало світло, і ти мав хвилину поправити собі зачіску. Нескінченний, коли один текст наставав після іншого, обіцяючи роз’яснення та завершення, проте надавав інерції просуватися вглиб самого себе, збираючи обличчя забутих істот, з якими довелося злягатися. З пакунками, вміст яких, таємниця, його не було, друг чи супутник, що був поінформований про незавершеність і поспільний обов’язок крихкотілості.

Це невідома ментальна субстанція, додаткова нирка, частина мозку, щось раніше недосвідчене організмом, від чого відмовитися ніяк. В’язаною рукавицею пані витирає скло, бачити вулицю, зі снігом.

Острівні народи, і їхнє каміння. Шквал насувається, здалеку, як стіна, теплий вітер. Космос, побудований людиною, не потребує затвердження та узгодження, чоловік із голими грудьми, посланець, може говорити, адже сам собі, творець. Шквал, як стіна.

Не зрозумів цього шуму, і цієї слівності, і непробутності, а рух від неможливості до неможливості, від залежності до залежності, від переступу до переступу, від дзвінкості до глухості, зумовив собою океан. Сказати б, на різних кінцях планети, неподалік, але далі ніяк, сумирний клімат цього шматка універсуму геть розбестив людство-недолітка, без принуки, його екземпляри таки віднайшли собі дорогу крізь океан.

Батьки приховуватимуть подробиці довіку, покупець може не промовити й слова, гість лише падає на порозі, заледенілий. Якби нам дали волю, кажуть.

*

To Les Wicks

Ocean every day, I thought, it’s a koan. Can taste nothing, tired of flights and staying outward. Who, when went down the street, hated about the city. Felt like some immigrant, nothing was in another way, strangers, strangers.

Rain-soaked singing did not let me to forget about the former inclemency, rusty smell. Equipment of this city, indiscriminately thrown nearby, it left aside the progress and screams. Organized the communication using ‘zeros’ and ‘ones’, and still crossings of low-pitched colourless streets do not become closer. Here is a city, and there is a city would cut it off, like a finger.

Kotsyubynsky St., left on Petrushevych St., right on Vesela St., left at traffic lights, through Krushelnytska St., left on Zamkova St., right to Ruska St., through Mazepa St., Berezhanska St.

Did not wait, found anxiety for free, lost pain for free, gained illnesses. Should meet, canceled breakfast, denied for myself the metaphors, carried the features directly. Treated uncertainly, chatted relaxed about mechanization and theft, walked slowly to the transport, attractive to thieves and fans of the recitative. Ocean, ocean, ocean, of one billion waves, which have not faded in the palms when whipped out a piece, for himself.

Slipstream, recension, symbology, poly-phonic, hinterland, phonology, catalytic, vaporise.

Writing directly, what does it mean, who needs it and how much it might cost, my dear friend. Organization of holidays, which leads to collapse, and electricity, whiwhat had forgotch makes its way to the understanding of the universe. Electricity that is spelt with a capital letter, electricity, to whom money, electricity, autopsy.

My dear friend, there are fossils of diesel engines, stones of churches and stones from heads in the ground. The grass grew up between the fingers, the most unexpected.

All is a car, that breaks down and kills, my fingers shorter than grass, gymnastics, accusation. Girls grow up sons, they give birth as children, taking other names and locations. Leave in themselves the most important gene, when the siren heralds the disorder of all systems, and uncontrolled power outlay. In the end, in one way or another, earnings.

One time lost the signal system, when all glued somehow. Like pear juice, filled the body up to the elbows.

She wanted to fuck, and the ugly essence began to pulse in the crowd. All glued, and can go nowhere, from an agitation. Haste to cut my fingers and toes to just get rid of glue, standing like schoolboy, frozen because of the touch, bitten by her finger. Preoccupied elsewhere, dress yourself, ashamed, looking at one’s engorged flesh.

Viknyna*, swallows the surrounding villages, deep blue zone, doesn’t let to go, suddenly.

I cannot write, cars parked along somehow, empty highway. Key on a laptop stucks, lines of the references to one character. Language finally will melt, will become free, or not. Separate voice that recalls the completeness of odors.

Ivan Franko**, stands true, with a bag of bread with sores and stubbornness. He comes up on a hill, surrounded by furrows, today.

Looked onto the language, will know how, will know the shape, the layout of streets. Signs also have their most dangerous weapon, puts the pot on the fire, makes a coffee, suffers from arrhythmia.

Several times a year bought the ability to communicate, not looking for a manual control, simply used the services of third parties. Knew the prisoners by name, just a little, but inadvertently released. Sex is important, but not here.

What do each of the letters mean, that’s what he thought about, and that’s what he forgot. Saved himself wave nature of sound, and colour stains on paper.

Without that, what is it to have friends, one has never seen, and have no friends, who callus ones eyes, and despise friends, that happened to me before. And to speak the letter beginning of capitalized letters, and to perceive friends as letters, and letters as occasions. And mothers as occasions, and poems as occasions, and tears as occasions and suns as occasions, and the birth of homo sapiens as occasions and the discovery of new continents beyond understanding as occasions and cars burned on wasteland beyond understanding as occasions, and discoveries of wastelands outside the ranges of homo sapiens without understanding, without occasions, without friends.

Water-absorber that dragged against airflow, blue shark, rescues swimmer. Stories without beginning, this discourse of body-changing, my dear friend.

Girl grew in a skirt, paled deeper, the water is dear to her, empty autumn beach where bottles are milled with sand. A little time for calming of thoughts, getting older, fearing of relocation, barefoot she reads her poems on camera. It’s not enough for her what she has, then search for another body in a space, as random passer-by, with a bag of food. Behind him several dogs, stamped***, with their number on the ear.

She became closer, when away. Relations backward, singular to plural, like spume on the fall of wave, electricity pylons, transfer, coloring, erudite tidy shopwomen from the store away. Only they possess the secrets of woman’s happiness, know schedules of tides, waiting for rescue toothy fish, which suddenly doesn’t become a threat.

Tell me now, who are less harmed with prejudices, and whom the life among dogs cost less, and broken road, excessive hostility, accumulation of gases and drinking of coachmen. Old city newspapers became silent a long time ago, soaked and parted in the waves.

When landscape defines itself between advertising and shop’s shutters, evening. To whom are these uncertainties, somebody is hungry, someone lost in the crowd of students, and felt that one had a familiar face.

Marked with a will to blood, cut their hair at the crown, while barking will not chase them and scare young mothers with strollers. Suprising, how people are flowing into one another, wagon’s squeak related with traffic and wires. This is my body.

I could hate no more, and displaced things. Mountains are filling with human bodies and stories, when overcome speed, and awkward neighborhood, then pulled out of the memory the locations of pharmacies and taverns.

Hospital, made of the stories, like a burial rite, would not talk about it, pretend, that not heard, changed the lexics, when meant the community. Take one word, put it away, stockpile other words before it, more verbs, less statics.

Washing, rain, weightlessness. Male strength, nearby me.

What waive of regifted, chasing Hutsul**** villages, away from roads and monuments. When too late, saw another version of history, ridiculed.

Mountain road, washed to stone by streams, plowed by lumber trucks, yellow, soft. Hardly came, near a puddle of water, frogs are immobilised, and myself, with thirst and pain, another step, breathing evenly. The smell of nothing, the air and the air, in which there’s no past for me longer, red sky, voice of hungry one.

Unbearable, when people carried out rubbish, each in his own bag his own rubbish, diseases loom, and one has no time to get sick. Dark chunk of morning sky, half-scoria on the doors of car, soldered, half-body of half-dead, my dear friend.

And then light appeared unexpectedly, and you had a minute to fix a hair-style. Infinite, when one text was appearing after another, promising clarification and completion, but provided inertia to move deeper into oneself, collecting faces of forgotten creatures, with which one had to copulate. With the package, the contents of which, the mystery, someone was not here, a friend or companion, who was informed of incompleteness and social duty of body fragility.

It is unknown mental substance, additional kidney, part of the brain, something not previously experienced by body, from which one can’t refuse. Lady is wiping the glass with knitted mittens, see the street, and snow.

Island nations and their stones. Squall looming afar, like a wall, a warm breeze. Space, built by man, does not require approval and coordination, a man with a bare chest, messenger, may speak, as he is by himself, the creator. Squall as a wall.

Did not understand this noise, and this honesty, and cut short, and movement from the inability to inability, from dependence to dependence, from transgression to transgression, of voicing to silence, led to an ocean. One can say, at different ends of the planet, nearby, but can’t be further, quiet climate of this piece of the universe completely corrupted mankind-teenager, without compulsion, his specimens finally have found their way through the ocean.

Parents will hide the details forever, the buyer can not say a word, the guest only falls on the doorstep, encrusted in ice. If we were given with freedom, they say.

Transformed into English by Les Wicks and Yury Zavadsky

__________
*Viknyna [veek ny’ nah] (Ukrainian) – little but very deep spring or lake of clear water.

**Ivan Franko [eeh va’n fra’n ko] – one of the biggest Ukrainian writers ever. Many times visited village Vikno, Galizia (Ukraine nowadays), known for its ‘viknyna-s’.

*** Homeless dogs in Ukraine are sterilized and numbered, and they walk freely with a plastic numbers on ears.

**** Hutsuls is an ethnic formation, located in Ukrainian Carpathians.

KrokBooks.com: Альберт Вендт (Нова Зеландія). Від Гаваїв до Аотеароа / Albert Wendt (New Zealand). From Mānoa to a Ponsonby Garden

Вендт А. Від Гаваїв до Аотеароа /Переклади з англійської, коментарі та передмова Ганни Яновської. — Тернопіль: Видавництво «Крок», 2012. — 96 с.
ISBN 978-617-692-104-2

First published by Auckland University Press in 2012 in New Zealand. Original title ‘From Mānoa to a Ponsonby Garden’. Ukrainian translation published under licence given by Auckland University Press (http://www.press.auckland.ac.nz).

Дизайн серії, обкладинки, макет: стронґовський
Ідея: Юрій Завадський
Верстання: Юра Пікасо

Переклад отримав підтримку Культурної ради Нової Зеландії-Аотеароа
Creative NZ

*

Ми вдома, Хоне, після чотирьох гавайських років
тільки от холод зимовий видуває смачне тепло
цих островів із моїх кісток

Оригінальна назва поетичної книжки видатного новозеландського письменника і художника Альберта Вендта дослівно звучить так: «Від Маноа до саду Понсонбі»: тобто її географія починається з веранди автора в долині у передмісті Гонолулу, переїжджаючи разом із ним на веранду в одному з районів Окленда (Нова Зеландія). Зміна пір року в садах обрамлює щоденникові подробиці простих і не дуже подій, навіює поетові ліричні роздуми про життя і смерть, старість і вічність.

У своєму гавайському домі Альберт Вендт спостерігає з веранди рух тіней на величних горах Ко’олау, намагається вихопити з найширшого спектру думок, уявлень, чуттєвих вражень квінтесенцію життя, його дух — те, що полінезійці називають словом маулі.

Чи воно подібне до тонкого срібного світла, яке не забуду,
коли західні промені сонця востаннє торкнуть Ко’олау?
Чи воно таке, як кислуватий смак антихолестерину,
який обіцяє безжирне життя після смерті?
Чи воно таке, як сонарний політ сови у безстрашну пітьму,
хоч сова і не знає природи свого польоту?

Він іде на роботу слід у слід за своєю дружиною, овіяний мінливим ароматом її парфумів. Він, врешті-решт, пише із шаленого Лас-Вегаса послання своєму другові Хоне Туваре, патріарху новозеландської поезії.

Друга, новозеландська частина книжки складається з великого циклу поезій, кожна з яких має назву «Сад». На фоні цих садів ходить старість, шаленіє цунамі, втрачаються друзі, а проте над садами панує дух оновлення, у цих віршах багато погідних добрих усмішок. Тут кішка з ностальгійним ім’ям Маноа полює на комах, печуться пироги, сяють яскравим пір’ям птахи-рибалочки, заїжджають у гості внуки.

Книжка цього надзвичайного полінезійця сповнена стиглою, щедрою життєвою енергетикою: її автор, паспортно немолодий іменитий письменник, здається, сам не сприймає занадто серйозно свій вік і супутні проблеми.

Звичайно, тому що набагато важливіші любов, дружба, і взагалі — маулі.

*

Альберт Вендт (народився 1939 року в Апії, столиці Самоа) — видатний новозеландський поет, прозаїк, драматург і художник самоанського походження. Є заслуженим професором Оклендського університету (до виходу на пенсію викладав новозеландську та полінезійську літературу, літературну майстерність). З 1970-х років має значний вплив на літературне середовище Нової Зеландії (Аотеароа) та Океанії, є редактором антологій сучасної полінезійської поезії. Його публікації, часто ним особисто проілюстровані, складно перелічити. 2000 року отримав від новозеландського уряду орден «За заслуги». Як художник 2008 року мав власну виставку в Окленді. Зрештою, читач скоро переконається, що Альберт Вендт належить до тих митців, навколо яких неминуче формується особливе творче середовище.

Ганна Яновська народилася 1980 року в Харкові в родині фізиків. За освітою лінгвіст. Викладає англійську мову в НТУ «Харківський політехнічний інститут». Вірші, есе й переклади опубліковано в численних паперових та електронних виданнях. Учасниця літературних фестивалів у Харкові, Києві, Дніпропетровську, Мінську та ін. Авторка збірки віршів і перекладів «Волохата книга» (2008), «Поеми першого січня» (2011), обидві книжки з авторськими ілюстраціями. Перекладає англомовних авторів із різних куточків світу — зокрема африканських, австралійських, новозеландських (переклади з новозеландської та південноафриканської поезії друкувалися в журналі «Всесвіт»). У її перекладі та з коментарями опубліковано книжку новозеландсько-самоанської поетки Селіни Тусітали Марш «Tusitala» («Крок», 2012). Робить витинанки на власні сюжети.

Білорусько-шведські літературні дні у Львові (17-19 травня 2013 року)

У травні Львів прийматиме справжнісінький “десант” білоруських, шведських та українських письменників: до України прибуде Litteraturresan: Belarus/Vitryssland (“Літературна подорож: Білорусь”).

Через проблеми з білоруськими візами для шведських організаторів і напружену дипломатичну ситуацію між Білоруссю та Швецією, проект подорожує сусідніми з Білоруссю країнами. На львів’ян та гостей міста чекатимуть два літературні вечори (п’ятничний і суботній) у Театрі Леся Курбаса, семінар про сучасну літературу в Білорусі й Україні, семінар про дитячу літературу в Білорусі, Швеції й Україні та багато інших літературних подій.

Планується, що перший вечір у Театрі Леся Курбаса відкриє шведський посол у Білорусі Стефан Ерикссон. Уже погодилися приїхати шведська поетка Єнні Вранґборґ, білорусько-шведський поет і перекладач Дмитро Плакс, титулований шведський музикант Даніель Вікслунд; очікується ще з десяток відомих імен.

Василь Махно. я хочу бути джазом і рок-н-роллом. вибрані вірші про Тернопіль і Нью-Йорк

Василь Махно. я хочу бути джазом і рок-н-роллом. вибрані вірші про Тернопіль і Нью-Йорк. Тернопіль, Крок, 2013

Книга вийде друком на початку 2013 року.

Василь Махно. я хочу бути джазом і рок-н-роллом. вибрані вірші про Тернопіль і Нью-Йорк

Ідея та укладання серії: Юрій Завадський
Дизайн обкладинка, макет і верстка: стронґовський

*

Юрій Завадський: Ваша віра в поезію, її голод і її надмірності: відчуваєте, що Ваша робота як поета сьогодні набуває іншого змісту? Чи не змінилося Ваше бачення власного стилю, коли Ви увійшли в інший літературний контекст?

Василь Махно: Дванадцять років тому, коли переді мною постав вибір країни і міста, який для поета може бути самознищенням, або ж новим імпульсом ( і як складеться цього ніхто не може передбачити), я вперше відчув, як Ви висловилися, голод поезії: я тоді накинувся на Нью-Йорк. Вибір, виїзд та нові мовні потоки лише за посередництвом віршів урівноважили голод і надмірність. Я відчув, що Нью-Йорк можна використати як підручний матеріал, ну так, як будівельний матеріал для слів, щоби укласти їх в речення, а речення перетворити на внутрішній ритм вірша. Зміст моєї поезії перетворився на виправдання змісту вибору. Але усе це не прийшло миттєво і не було так легко. Нью-Йорк продиктував мені на вухо моє призначення, він наче відділив мої колишні тернопільські слова та уявлення, показавши нові простори і нові можливості мови – тобто місце її призначення, місце, в якому мова переходить, як в хімічній реакції, у нові сполуки. Переміщення у сучасному світі – і не лише фізичне – не буває без особливого роду втрат. Ці втрати, я б сказав, також мають якийсь позитив, вони таки змінють тебе. У нових, на тоді, віршах про Нью-Йорк я змінив кути зору, виставивши оптику так, щоби через деталі і реальні вулиці міста можна було відчути його українську тему, не приписану атрибутами, а виключно через мову, виключно через голод слів, заповнення ними порожнин у моєму особистому досвіді і досвіді поезії. Мене за цей час змінювали не лише імена, але й країни, міста, летовища, рівнини, пагорби й мови, якесь перенасичення життєвим простором, сучасним і не тільки сучасним.

Юрій Завадський: З усього засилля книг, добрих і не надто, часом стає чуття, щоби вихопити котрусь одну, що не лише надається до читання, але може наповнити наш простір собою. Яких книг бракує Вам, пане Василю, на американському континенті, і якими Ви б хотіли поділитися з Україною?

Василь Махно: Насправді, я перенасичений книгами. Інколи, щоби уявити що книги, які вже написані і які нас оточують, чи ми про це здогадуємося чи ні, аґресивно нападають на нас, – я приходжу до бродвейської крамниці «Стренд» і стою перед різними виданнями, піднімаючись з поверха на поверх. Я бачу книжки щойно завезені з друкарень, раритетні видання, тисячі альбомів з репродукціями; стелажі з поетичними книжками, прозою, мапами… Я знаю, що ці книжки можуть бути потрібні якомусь аспірантові, або вдареному бібліофілові, але їх кількість, зібрана в одному місці, творить простір гармонії і лабіринт небезпеки, тому кожне щойно написане слово, вірш, укладена збірка, – викликають у мене імпульс боротьби за тонкий простір серед тих щільно укладених томів. Я думаю, що книг не бракує, а Інтернет надає можливість читати те, що хочеш і лише час дозволяє читати те, що можеш.

Юрій Завадський: Чи варто остерігатися українській поезії чогось особливо небезпечного? Що може загрожувати літературі, що твориться й існує в певних середовищах і містах, в реґіонах і країнах?

Василь Махно: Якщо поезія відчуває небезпеку – вона відпускає поперед себе прозу. Проза підминає усе й усіх, поезія твориться для тонших повітряних потоків, тому їхнє змагання виключає розмови про переможців. Для української поезії особливо помітних небезпек я не бачу, хоч не можу сказати, що не бачу її світла і тіней. В поезії, на мій погляд, існують золоті, срібні та транзитні часи. У часи переходу вона мусить переорганізуватися, це непростий період для будь-якої літератури: відпадають усталені цінності, ритми і форми, способи вислову, приживається те, що спочатку відкидається, відторгується. Взагалі поетичний вік у поета – нагадує мені коротке, якщо не сказати, миттєве, – життя цикад, вони випалюють своїми голосами якусь частину простору і залишають по собі пам’ять. Поезія вся в пам’яті, якщо пам’ять потрібна, то й поезія продовжує існувати, навіть, якщо це вже й луна по тому, що видавало цей неповторний мелодійний голос. Я колись написав, що поезія зникне в провінції. Я не мав на увазі виключно провінцію географічну, а провінцію, як останню точку, периферію, за якою починається нищення високого, його не сприйняття і не потрібності, що по суті, є смертельною дозою для будь-якого мистецтва. Я уважаю, що пейзаж, себто усе, що оточує поета може впливати на нього, місце також бачиться мені визначальним, але не все цим можна пояснити, інколи якась периферія в одному часі переповнюється талантами, і вони змінюють усе навколо. Звичайно, що такої зміни не потребуюють поки що Нью-Йорк, Париж чи Берлін.

Юрій Завадський: Найголовніше: сьогодні стиль Вашого поетичного письма впізнається відразу; чи можете розповісти про своє власне бачення поетики та принципів побудови свого поетичного тексту?

Василь Махно: Я прихильник деталей, я урбаніст, мої поетичні деталі виринають з пам’яті місця, а самі ці місця розпорошені у багатьох сферах від Тернополя і Нью-Йорка до метафізики. На сьогодні я вже бачу свої пагорби та долини, якими мені довелося перейти, щоби пружність поетики та форми не переставали взаємодіяти поміж собою, якимось чином впливаючи на естетику та емоцію вірша. Мої принципи доволі стихійні, якщо говорити про побудову вірша, вони не однозначні й не визначені раз і назавжди. Формально моя внутрішня боротьба поміж верлібром та римованим віршем, так і невирішена; тематично – Нью-Йорк, як текст – мною до кінця недописаний, ніяких принципів написання вірша я не маю, бо схильний мислити, що цей словесний вибух твориться з конкретики та метафізики, а тому якомусь аналізові важко піддається.

Юрій Завадський: Вірите в порядок?

Василь Махно: В поезії чи у світі? Я вірю у ланцюг випадковостей, які чомусь впорядковані.

Юрій Завадський: Книга про Тернопіль і Нью Йорк: вона може бути книгою про майбутнє?

Василь Махно: Майбутнього ніколи не буває без минулого, наше уявлення про світ й слова підживлюються пам’яттю місця. Тернопіль чи Нью-Йорк – це міста минулі й майбутні, так само, як і вірші про них, не важливо – коли вони написані. Важливо інше – ця книжка, книжка-диптих, джаз і рок-н-ролл, Тернопіль і Нью-Йорк, Схід і Захід, світло і тінь, янь та інь. Це поєднання непоєднуваних міст, місць та пам’ятей, ефект гримучої суміші. У цій книжці вірші колишні й теперіші, я – колишній і теперішній. У ній особлива музика місця, на яку я хотів наголосити у самій назві. Чи вона про майбутнє? Поезія завжди про майбутнє, принаймні, про майбутню тугу за минулим.

Грудень 2012

З новіших віршів

Вода-поглинач, що сунеться супроти потоку повітря, блакитна сквала, рятує плавця. Історії без початків, це дискурс тілозміни, мій дорогий друже.

Ти ростеш у спідниці, бліднеш все глибше, вода тобі рідна, порожні осінні пляжі, де пляшки перемелюються з піском. Тільки спокою думкам, стаєш дорослішою, боячись релокації, босонога, начитуєш собі вірші на камеру. Людині нестає того, чим вона володіє, тоді пошук чужого тіла в просторі, як випадковий мимохідень, з торбою харчів. За ним кілька псів, штемпованих, із числом на вусі.

Стала ближчою, коли поодаль. Стосунки навспак, однина до множини, ніби шума на вопаді хвилі, електричні опори, трансфер, кольорування, ерудовані шпетні продавчині з магазину поодаль. Саме вони володіють таємницями жіночого щастя, знають розклад припливів і відпливів, чекаючи на рятункову зубату рибу, котра раптом не стане загрозою.

Скажи тепер, кому найменше шкодить упередження, і кому найменше завартувало життя серед псів, і розбита дорога, непомірна ворожість, скупчення газів і пияцтво їздових. Старі міські газети віддавна принишкли, намокли і розійшлися на хвилях.

Відкриття бібліотеки-музею “Літературне Тернопілля”

Запрошуємо на відкриття бібліотеки-музею “Літературне Тернопілля”, 6 грудня 2012 р. о 12:00, Тернопіль, вул.Франка, 21

Тернопільська міська ЦБС запрошує всіх небайдужих, шанувальників української книги, поціновувачів творчості митців нашого міста, спонсорів та меценатів приєднатися до створення бібліотеки-музею “Літературне Тернопілля”. Основна мета створення – збереження літературного надбання краю, згуртування громади міста у відродженні славетних традицій красного письменства Галичини. Відроджуємо культуру нашого краю разом!

Literary Festival at the National University of Samoa

A regional literary festival with an all-sensory appeal will provide a high note for the end of the year at the National University of Samoa (NUS).

Drama, poetry, films, book launches, academic presentations, wearable art exhibitions, performing arts, discussion and debate will provide a variety of work which some of the NUS lecturers have labeled ‘a conference with an attitude’.

“We hope that our festival will provide a feast of creativity and that everyone will enjoy the event,” said the Chair of the Organising Committee, Associate Professor Silafau Dr Sina Va’ai.

The event from Tuesday 27 through to Friday 30 November is based on the theme, ‘Pacific Literature and the Blue Continent: Dreams and Realities’.

It looks at challenges relating to survival, empowerment, climate change, globalization and sustainability amidst a post-colonial context of rapid change by way of presentations,

“The basic purpose is to promote South Pacific Literatures and Languages and to do that through a celebration of the writer, texts, and performances,” said Silafau.

“The South Pacific Association for Commonwealth Literature and Language Studies (SPACLALS) conferences are held every 3 years but this is a special NUS branch event which we have labelled a festival given the celebratory nature of this year.”

This year there has been a strong emphasis on including the work of the young.

“There are performances from schools who have won the drama inter-secondary Rotaract competition to celebrate the 50 years of Samoa’s independence.

“We have confirmed that St Mary’s College the 1st prize winners, and Fa’atuatua College the runner up will be performing on Wednesday 28th November. We also have a ‘Young Writers’ panel of eight young gifted people who will be talking about their creative endeavours and sharing some of their work with us.

The use of technology in publishing will also be discussed and explained, said Silafau.

“Author, Lani Wendt-Young will be sharing her expertise on e-book production as a way into the global market for all our writers in the Pacific. We also will showcase a wearable art fashion show from NUS students and a performance from Fiona Collins and other artists on the theme ‘let me hear your whisper’ and a dramatisation of the keynote speakers, Professor Konai Helu Thaman’s, famous piece ‘You the choice of my parents’.

We have invited secondary schools to send representatives of their senior classes and their teachers to hear Professor Konai Thaman’s keynote address on Wednesday 28th November since she is the UNESCO Professor of Education at USP.

Other highlights include a delegation from the University of Auckland and other Aucklanders such as Dr. Selina Tusitala – Marsh and Darren Kamali who are high-profile Pacific island poets in Aotearoa. There is also a poetry reading which is open to all at the STA fale on Wednesday evening.

Silafau said literary festivals such as this are extremely important.

“There is great concern about literacy in the contemporary Pacific. In fact there is a conference for Pacific teachers of English in the first week of December this year at USP in Suva to discuss these very issues. We hope this festival helps to promote solutions by encouraging the love of reading and learning in both the written and spoken forms”

For those attending the festival, there are many benefits, she said.

“People get to celebrate creativity and discuss the relevance of literary texts and their representations of the societies of the Pacific.

This then addresses many social and economic issues pertinent to the Blue Continent or Oceania with a particular focus on our own communities in Samoa.”

The presentations will be published in the international publication of SPACLALS, namely the SPAN Journal in mid 2013.

The NZ High Commissioner, His Excellency Nick Hurley, will be opening the festival on Wednesday morning at 9am as an important gesture towards the 50th anniversary of the Treaty of Friendship and being one of the major sponsors of the festival.

Also the Chinese Embassy, UN Women, the Samoa Observer and Newspapers in Education (NIE), the Samoa Tourism Authority (STA), the Prime Minister’s Department, Ministry of Education, Sports and Culture (MESC), Le Vai, SSAB, and NUS have shown great support of this event.

Source: http://www.samoaobserver.ws/

Albert Wendt, interview with Ms Jody Fotu Jackson-Becerra

How fast is the evolution of the Samoan Culture? Where do you think it is going? and Is it bad or good? (question from Herman Walter Arp).

Albert Wendt:

This is a very difficult question.

It’s a very large question about a whole culture and its history and how it is changing. My novels especially try to answer it. My novels embody how I see the history and culture of Samoa over the years, from its origins to now. I didn’t intend them to be that way. In my search to understand myself using my writing, I wrote the novels and so forth. And the Wendt fictional world I’ve created embody my beliefs, preferences, philosophies, prejudices, attitude, and so forth. And many people don’t like my fictional world, my version of Samoa and so forth. I don’t mind that at all. We all have our versions of ourselves and our ways of life, and those as I’ve said depend of who and what we are. And in basic ways, cultures change according to their own laws and not to how we want and expect them to change and be!

When you want me to make a moral judgement of those changes by asking ‘is it bad or good’? I’ve given the answer in my writing over the years. Because of my own moral vision and preferences, I see some of the changes as being beneficial and others as being ‘bad’ or detrimental. Others see it differently. And so it always will be.

In my old age, so to speak lightly, I’m more forgiving and tolerant. As you know, from my books I was and still am angry about colonialism and all its manifestations, and about political corruption and racism, and exploitation of the weak by the powerful, and other things.

Despite all my griping and complaints and attacks on many aspects of our society and way of life, I have to admit that I’ve had a very very privileged life compared to most people!

[..]

Source: http://savaii.blogspot.co.nz/

Uroczysta inauguracja Dreptaka Mirona Białoszewskiego

Tablica informacyjna o Mironie Białoszewskim i Teatrze Osobnym zostanie uroczyście odsłonięta na Placu Dąbrowskiego 17. listopada w samo południe. Na cześć nazwania dreptaka Dreptakiem będzie można podreptać, a przy okazji spotkać ludzi z Fundacji im. Mirona Białoszewskiego, którzy to organizują.

Sobota, 17 listopada 2012 roku o 12:00

Event at Facebook.

Презентація роману Руслана Боднарука “Віддзеркалення” у книгарні “Ярослав Мудрий” у Тернополі

15 листопада о 17:00
Презентація роману Руслана Боднарука “Віддзеркалення”.
Книгарня “Ярослав Мудрий”, вул. Руська, 19. м. Тернопіль.

Модератор: Юрій Матевощук

“Погляд, наче причина відображення, як залежність існування від чогось, де префікс «від» є головним комунікатом. Запропонована автором книга це певний виклик тому, що нас оточує, відображення світу в дзеркалі одного погляду. Боротьба еґо та альтер еґо, загадка наших облич та того, що ховається за ними. Текстуальна невагомість, яка нікого не залишить байдужим”

Selina Tusitala Marsh (New Zealand). Tusitala

The first Ukrainian publication of poems by Selina Tusitala Marsh is a rare opportunity for Ukrainians of making close acquaintance with modern New Zealand literature – in fact, with modern Pacific in general. The book, named Tusitala as well, has been published by the Krok publishing house. The translation, compilation and commenting is done by Hanna Yanovska, a Ukrainian performing poet, essayist, translator and linguist, who has already worked with New Zealand literature before.

Here are some fragments of the Ukrainian translator’s afterword:

Try on this role by saying: “I come from New Zealand”. Or even tougher: “I come from the Cook’s islands. I come from the COOK’S islands!”. So what, didn’t my motherland have any name before my islands were visited by a ship with James Cook on the captain’s bridge? One should be aware of this shizofrenic feeling to really understand the Pacific.

In many aspects, Selina’s poetry is a self-portrait of Polynesia, a lady mostly portrayed by foreign artists. And their pictures were, in fact, both true and false. I don’t think that most of those portrayers, except of R. L. Stevenson, seriously cared about making difference between the reality and their fantasies or ideas about what they see. But anyway the model starts speaking. And she talks strikingly. She is surprisingly able to curse, to tease, to let out ugly secrets. Do the words: “Gauguin, you piss me off” offend you? But how many of Ukrainians are not happy at all with our country being called “the land of beautiful women”? And should I explain who needs those “beautiful women” and what kind of need that is?

Tusitala’s characters exist simultaneously in several spaces: in the space of the past, in the space of the routine present, and in the space of the transcendental. The sequence of the poems in the book, and the very nature of them show: over and over again, we take our speed – through our personal and genetic memory, through our kitchen with pots and a record-player, through the street hieroglyphs – to fly up. And there it will open free. For a brief moment, maybe. But we are to return there.

The work of the translator was not only poetic, though she did her best to render the rhythms, the play and easiness of the spoken word and the very sensuality of Selina’s language. Alongside with re-singing and re-telling the author’s words, she had to guide the reader carefully and deeply into a totally exotic world, known to them mostly from Gauguin’s paintings, books by Thor Heyerdahl or Jack London and maybe some kitch pictures and stories by the authors hardly having any idea of Pacific culture. Ukrainian Tusitala requires a lot of cultural and linguistic comments. The long afterword, among other things, retells the legend of Hinemoa and Tutanekai, contains an essay about Maui, his deeds and his role in Polynesian image of the world, the other essay about the famous (but quite unknown to a typical Ukrainian reader) mutiny on the Bounty.

The result resembles some exotic fruit: it looks tasty, it is fresh, juicy and spicy – and if you try, it turns out to be quite digestible and wholesome.

Publisher’s page: krokbooks.com

“Кабінетна” зустріч з Володимиром Павлівом

Мистецьке об’єднання “Дзиґа” презентує зустрічі
у кав’ярні-книгарні “Кабінет”
(Львів, Винниченка, 12)

1 листопада, четвер, 18:00
Володимир Павлів

У пошуках Галичини

вхід вільний

Розмова вестиметься навколо двох книг, які щойно побачили світ: «У пошуках Галичини» Володимира Павліва та третього видання «Енциклопедії нашого українознавства», яку написали Олександр Кривенко та Володимир Павлів.

Володимир Павлів – один з найбільших інтелектуальних ворохобників теперішньої Галичини і остання його книга має всі шанси стати чи не найбільш обговорюваною суспільстві.

Continue reading “Кабінетна” зустріч з Володимиром Павлівом

LEM 2012 – 17th EXPERIMENTAL MUSIC MEETING GRÀCIA – BARCELONA

Andríi ANTONOVSKIY
(Khmelnitskiy / Barcelona)

dijous 25 d’octubre, 21 h
Bar del CC La Sedeta
c/ Sicília, 321

entrada gratuïta / free admission

batacat.livejournal.com/

El LEM torna a comptar enguany amb projectes poètics sense títol – propost.org per inocular al dispositiu una (im)pertinent dosi de ràtzia poètica. Concretament, una dosi doble. Tot comença amb la revolta catalanociríl•lica d’Andríi Antonovskiy, poeta i pintor (aquest sota el nom de Baton) ucraïnès establert a Barcelona des del 2001 i una presència habitual per bé que sempre sorprenent a les cites i conclaves poètics de Catalunya. Antonovskiy és un guerrer estepari de debò, una fera sense domesticar que clava dentades versiculars i es mou amb múscul rocker per paratges eclèctics, mostrant en tots ells una encomiable capacitat no només de supervivència, sinó també d’evolució amb èxit. Ara que sembla evident la necessitat d’esperits sanguinis és un bon moment per reivindicar en aquest inici de la nit propost al bar de La Sedeta el gaudi d’aquest espècimen en llibertat.

El LEM vuelve a contar este año con projectes poètics sense títol – propost.org para inocular al dispositivo una (im)pertinente dosis de razia poética. Concretamente, una dosis doble. Todo empieza con la revuelta catalanocirílica de Andríi Antonovskiy, poeta y pintor (en este caso, bajo el nombre de Baton) ucraniano afincado en Barcelona desde 2001 y una presencia habitual aunque siempre sorprendente en las citas y cónclaves poéticos de Catalunya. Antonovskiy es un verdadero guerrero estepario, una fiera sin domesticar que clava dentelladas versiculares y se mueve con músculo rocker por parajes eclécticos, mostrando en todos ellos una encomiable capacidad no solo de supervivencia, sino también de exitosa evolución. Ahora que parece evidente la necesidad de espíritus sanguíneos es un buen momento para reivindicar, en este inicio de la noche propost, en el bar de La Sedeta, el disfrute de este espécimen en libertad.

This year LEM will once again house projectes poètics sense títol – propost.org to inject it with an (im)pertinent dose of poetic raiding. Specifically, a double dose. It all begins with the Catalan-Cyrillic revolt at the hands of Andríi Antonovskiy, a Ukrainian poet and painter (under the name of Baton) who moved to Barcelona in 2001 and is a common, yet always surprising, presence at the poetic sessions and conclaves of Catalonia. Antonovskiy is a real warrior from the steppe, a wild animal that gnashes his versicular teeth and moves through eclectic settings, while showing an enviable capacity not only for survival but also for successful growth. A time like now, when the need for sanguine dispositions is sorely evident, it is a good moment to come down to the La Sedeta bar to support the delight of this species in the wild.

Видавництво «Крок» презентує серію книг «Pixels»

Видавництво «Крок» та Літературна студія 87 представляють нову серію книг «Pixels».
Серія вже налічує 15 книг, серед яких: Василь Колісник «Pixels», Юрій Матевощук «Alive», Ірина Розвадовська «Грань», Талка Глід «ГеліоТропи», Володимир Федосик «Зоряний пил», Олеся Тенюх «Куля» , Олеся Шмира «Павутина людських доль», Марія Мастикаш «Відтінки», Юрій Вітяк «Кармазинове небо», Олександр Петрук «Діва ночі», Ярослав Панасюк «»Тексти, які читають перед розстрілом», Катерина Максимова «Втрачена пам’ять», Ірина Скакун «Всесвіт за 78-й», Роман Воробйов «Безсоння», Володимир Вакуленко «Ми, провінція». Частиною Pixels може стати кожен.

Джерело: http://nasravdamus.livejournal.com/

Видавництво «Крок» та Літературна студія 87 представляють нову серію книг «Pixels»

11 жовтня 2012 року о 18:00 в ґалереї Бункермуз, Тернопіль, бульвар Шевченка.

Видавництво «Крок» та Літературна студія 87 представляють нову серію книг «Pixels».

Комунікація – це ключ до творення культури. Обмін інформацією. Pixels – як засіб творення комунікації. Метою цієї серії є об’єднати авторів з різних частин нашої країни, різних університетів, студій, світоглядів та віку, як поетів, так і прозаїків, есеїстів та публіцистів, як початківців, так і тих, хто вже встиг сказати своє слово у літературі.

Серія вже налічує 15 книг, серед яких: Василь Колісник «Pixels», Юрій Матевощук «Alive», Ірина Розвадовська «Грань», Талка Глід «ГеліоТропи», Володимир Федосик «Зоряний пил», Олеся Тенюх «Куля» , Олеся Шмира «Павутина людських доль», Марія Мастикаш «Відтінки», Юрій Вітяк «Кармазинове небо», Олександр Петрук «Діва ночі», Ярослав Панасюк «»Тексти, які читають перед розстрілом», Катерина Максимова «Втрачена пам’ять», Ірина Скакун «Всесвіт за 78-й», Роман Воробйов «Безсоння», Володимир Вакуленко «Ми, провінція». Частиною Pixels може стати кожен.

Continue reading Видавництво «Крок» та Літературна студія 87 представляють нову серію книг «Pixels»

Three poems, 10/2012 / Три вірші, 10/2012

Перший рядок.

Місто-кенґуру,
розпатране бамперами,
бачу в калюжі,
заходить як дим,
у вікно.

Йди в сраку,
дорогий мій друже,
дев’ятий рядок.

Не до співу гортані,
їхній харч,
дороги.

Прикро,
вас розстрілювати,
кохані мої безголовці,
кома перед як?

Трохи.
Останній рядок.

*

Якось сталося, що с.
Вкрився і заснув.
Чужий ніс виріс,
щосили випхав назовні
мовчанку, ніч.
Щось не звик,
прозові тексти,
слова на а.

а а а А А А А А Е Е Е
про розп проз поз, ні.

*

Яблуко в морозиві, хліб і масло,
питний газ, нітрат, біглюконат,
йоґурт і сало, яєшня, розпушувач,
нагадує завтрашній день,
і позавтрашній,
іншого, крапку,
героїзм, октет.

Karlo Mila – Wednesday afternoon / Карло Міла – Полудень в середу

мій тато має таку “забаву”
миє підлогу
замість відра в нього зливник
ганчірки він одягає на ноги
і миття надає ритму його рухам
він просить мене прочитати
етикетку на пляшці
він хоче щоб наша підлога блищала
і сміється коли (на диво)
йому це вдається
ось таким я буду його пам’ятати
який місячною ходою посувається підлогою кухні
з ганчірками під ногами
“так мене вчила моя мама”
каже
“я ніколи не думав
що мені треба буде сорок років
аби врешті почати робити так як вона казала”

*

Карло Міла народилася 1974 року в місті Роторуа (Нова Зеландія), її батько походить з Тонґа, а її мати – Пакега, тобто зі змішаної з європейцями сім’ї. Вона виросла в Північному Палмерстоні і зараз мешкає та працює в Окленді. Карло публікувала свої твори в антологіях “Whetu Moana”, “Short Fuse: The Global Anthology of Fusion Poetry” і “Coffee and Coconuts”. Карло часто виступає з поетичними читаннями в Окленді. Велика доля її творів присвячена проблемам самовизначення та самобутності народів Тихого океану.

2005 року опублікувала першу поетичну книгу “Dream Fish Floating” (Веллінґтон, видавництво “Huia”). 2008 року видала книгу “A Well Written Body”, в якій в одне ціле поєднала графіку і текст. Вірш “Wednesday afternoon” увійшов до списку найкращих віршів Нової Зеландії за 2003 рік.

Карло так коментує свого вірша:

“Цей вірш про мого батька, Мака ‘Улу’аве Міла, який походить з Тонґа. Я мешкала з ним, коли навчалася на аспірантурі та закінчувала під керівництвом Алберта Вендта працю над літературним проектом в Університеті Окленду. Згідно з цим проектом кожного тижня ми повинні були писати нового вірша. Я сиділа в нашій кухні, споглядаючи, як мій тато миє підлогу, і вірш вискочив йому просто з рота на аркуш паперу, що лежав переді мною.

Якась іронія прихована в тому, що мій батько не вміє читати, особливо, коли слова відіграють таку важливу роль у моєму житті. Він – один із тих тихоокеанських батьків, хто пристрасно вірить в потребу здобуття освіти для дітей. Він є одним з наймудріших і найвпертіших чоловіків, котрих я знаю, попри те, що він неписьменний. Я намагалася написати багато віршів про нього, але мені ще ніколи не вдавалося вмістити в такій короткій сцені всю його енергію та особистість з надприродньою точністю. Я завжди посміхаюся, коли читаю цього вірша перед аудиторією: мені ніколи не вдається правильно відтворити його акцент!”

Джерела: Pasifika Poetry, Best New Zealand Poems.

© Karlo Mila, original text, 2003
© Yury Zavadsky, translation, 2012

Excerpt from “ea”

[..]

oe oe oe oe oe oe oe oe ig
aaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaae
aaaaaaaaaaaaaaaaaaaae
aaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaae ae
ae ga ae g ae ig ae g
aoeig aoeig ig
eago eago eagu egu egi
eaagi eaegigu a eogu

arg ag ig
ag ogi ar
aro gi an gi ra
rog ari ga ogr
aeoa aeoa aeoa aeoa

n nnnn nnnnnnnnnnnnnnnnnnn

a p a pa pa a pa p a a aaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaa
p p p p p p p p p p p p p p p
zgbp zgbrrrrrrrrrrrrrrrrr zgbp p p p p p p
p p p p p p p p p p p p p p p p p p
p p p p p p p p p p
zgbrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrr rrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrr
agbrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrr zgb agb zgb agb
agb zzzzzzzzzzzzzzz
agbzpa agbzpzzzzzzzzzzzzzzzz a z a z

nkp a p nkp a p nkp a p nkp a p
apkn apkn apknp apknp a p kpn a p a
pkn a pkn pkn a pkna
teeeeeeeeeeeeeeeeeeeeeeeeeee

[..]

poetry blog / international literary agency