Юрій Завадський у літературному марафоні “Час читати!” від Форуму видавців у Львові
12.04.2011 – Спеціалізована середня ЗОШ № 91, Львів, Варшавська, 58
12.04.2011 – Середня ЗОШ № 20, Львів, Скидана, 18
LES WICKS – BESIDE THE ROAD TO WAR / ЛЕС ВІКС – ПОБІЛЯ ШЛЯХУ НА ВІЙНУ
Наче крило керавонґа*
розчісує скуйовджене повітря
або б’ючкий натяг цього пересиченого ставу, -
дозволь мені поледарювати.
Крім сполоху-крику кажанів, фруктових опадів осілого дерева,
гілля зрощене побіля струмка, завширшки в долоню…
хвилинна затримка наслідковості пуголовка.
Білий какаду вовтузиться і бурчить -
ми не можемо просити тиші,
тож дозволь мені поледарювати.
Фондові ринки валяться, потім набирають обертів,
белькотіння грошей на цілій планеті.
Дороги розтягуються, аби вміститись на наші попереки,
як вояцький табір на спірній землі.
Кирилиця білого
на чорному лебединому крилі
не план битви ані для жодного ґенерала.
Але очі мої – люзні,
ті шляхи не розколять світу.
Виклик свавільної курки літакам угорі,
по чому повертаюся в дні арґументів у жестах
все ще печерних -
“нам треба ще”, “вони хочуть нашого”. Знову Жадоба й Переляк.
Вербовий трал у ставі,
вугрі архівують історію мулу.
Пора змінити дикунських богів -
вони почали й виграли кожну із воєн.
Люди Книги
мали би викинути свої книги геть.
Надійшли часи, коли кров
переважує чорнило.
Я зобразив усі маловидні крихти,
спочатку зрозумів, потім -
зумів… без прожекторів і публіки.
Мій батько мертвий,
хай антрацитові черепахи пильнують підвалин;
ми співатимемо наші гімни до риб.
Мева розштурхує хмару на мілині -
твій сон потривожили! І ти – обід!
Що нас оточує – не є безтурботним.
Ворони співають “Маленьку овечку”**, за кожну
травину – змагання.
Але це насильство миготливого ока, гул шкіри.
Прикувати кожного можновладця до вицвілих дерев’яних лавок,
допоки вприск вабика не впокорить їхні руки.
Знерухомлені повіки здадуться
на користь дня з випадковим харчем.
Це буде спрощенням – говорити,
спрощенням – заперечувати,
нам потрібні миротворці
для патрулювання наших голів. З “ледарювати” як нашою молитвою,
привчити себе говорити “досить”. Розум слухатиме,
як кожний день стає
його власною заявою про наміри.
—
* Австралійська чорна птаха з жовтими очима.
** “Mary had a little lamb” – дитяча пісенька про овечку. Австралія відома розведенням овець, і їхні ферми часом досягають розмірів країн. У зв’язку варто згадати маловідомий бік цієї справи, що там ягнятам деколи вибирають очі, аби вони далеко не заходили.
© Юрій Завадський, адаптація, 2011
*
Аудіо-запис вірша в авторському виконанні Леса Вікса в супроводі гурту “GIRT“: Les Wicks with GIRT – “Beside The Road To War”
Василь Махно – Перед цвітінням сакури
бути вибраним серед покликаних
що пропахли овечими сиками
що в гафтованій нитці пришиють
тінь ріки до лиця і шиї
щоб землею щоразу смикати
щоби всім хто під снігом зіщулиться
ці японські вилиці й вулиці
час який ми позичили в борг
віддає нам японський бог
ну а дітям – по смаженій булочці
щоби пахнути снігом й цинамоном
цвітом сакури чаєм – цунамі
чорним поясом – стиль самурая -
острови як чоло накривають
гієрогліфи смерти цинаві
тільки пси що знайшлися і вижили
прибережнє затоплення вишило
їм пейзаж із безлюддя й металу
кораблі під мостами – й настало
спілкування стихами віщими
всі кінці в цих стихах із початками
з сімома золотими печатками
персть і перстень з водою – і твердь
і заводить в цунамі їх смерть
залишивши живимянголятко
вертоліт що завис рятувальний
схожий був на обряд ритуальний
над водою що стихла й несла
-янголятко в човні без весла -
мабуть з виживших було останнє
смикне хвиля за берег й рукав
трісне скеля і зникне ріка
потяг з’їде з затоплених колій
вертоліт що накручує кола
за горою в тумані зника
біла марля як знак на лиці
білий риж на сьогодні в руці
і лічильник що виміряв тіло
і дитя що від втоми присіло
склавши руки як риба плавці
Джерело: Приватний лист
Les Wicks with GIRT – Beside The Road To War
Listen and download: Les Wicks with GIRT – “Beside The Road To War”
The Les Wicks poem “Beside the Road to War” with Les himself at the microphone. Musical backing features Martin on the Shakuhachi in a simple but haunting piece of music by GIRT.
This week we’ve taken time out from the album to work on a collaboration with award-winning Australian poet Les Wicks. We are creating musical backings for two of his poems, “Beside the Road to War” and “Healed and Hurt”.
Source: http://girt.tv/
Selina Tusitala Marsh – Salt / Селіна Тусітала Марш – Сіль
ніби Бог розсипав сіль
на свій опівнічний обрус
ніби Джибранове Чудовисько
кинуло плащ Красуні
через воду -
його м’яке світло згасло
в каятті
ніби зірка іншою блакитною зіркою
згадувала про зникнення кожної з матерів
і запалювала її обличчя на тисячі років
ніби матарікі*
зістрибнув зі сторінки календаря
прямуючи моїми судинами
униз крізь пальці
згинаючись аби зірвати
фіолетову орхідею.
—
* Матарікі – так Маорі називають сузір’я Плеяди. З Матарікі пов’язаний Національний Новий Рік в Маорі.
© Юрій Завадський, адаптація, 2011
Konai Helu Thaman – Living among the trees / Конаі Гелу Таман – Живучи поміж дерев
(Для Ренді)
дев’ятнадцять років
це довгий час
за теперішніми стандартами
можливо сама земля
дозволила жити
поміж дерев
прожив життя під
чистим небом не піддаючись
смакові штормів
ти не був самотнім
якщо дивився в суть чи понад усе
крізь намети
мовчазних пісень
ці останні кілька днів
рухалися мляво
і як дощ повільно опускалися
поміж рослинами вимагаючи росту
я чітко тебе бачу
тримаючи твою руку
© Юрій Завадський, адаптація, 2011
YURYZAVADSKY ZSUF
Instead of “A” the rock is falling, instead of “O” the rock is falling. Instead of the sound there is pressure, instead of the note there are concrete wall, plastic bottle, bricks, smoke. The musicians of the band “ZSUF” are performing the next stage of its own art; disposing the sounds by their own ideas; compiling the rows of objectless, unexpected compositions; the stage what is consequential to their partner and coauthor of the new album – the poet Yuriy Zavadskyy. The band of experimental, psychedelic music “ZSUF” from Ternopil is famous by incredible improvisational abilities. The ones had presented successfully in the mutual performance with Yuriy Zavadskyy in the festival “L2”in Lublin, Poland in 2009. Since then the valuable common material had obtained by new angles and in result transmuted in the free music album available in http://zsuf.org.
The balanced unity of ZSUF’s motives with phonetic poetry builds long expected bridge between literary art, performance, theatre, music, graphic, production of noises, screams, touches, moves, shadows. Not so far the phonetic poetry had found the listeners in Ukraine. Such poetry with huge tugs has been struggling with the “right” literature’s wall what has presented as trustful and has brought the same formulas as the classic vanguard. The phonetic units get the sense in the mouth, the ear, the palm, ones become own listeners and get the expressive feelings. The letter became the expression, the sound became the expression and the phoneme became the etalon of the expression. From where has the unobjected come? This is the main question, but the answer has bored by the simplicity. By the other side just another question appears – what independent perspective has under the merged unarticulated flow of sound hidden? There is the psychedlia of the band “ZSUF”.
See/listen more here:
http://zsuf.org/
http://yuryzavadsky.com/
http://www.myspace.com/zsufreal
http://www.youtube.com/results?search_query=zsuf&aq=f
Konai Helu Thaman – They Won’t Leave / Конаі Гелу Таман – Не залишаться
Мені сумно лише думати
Про моїх співвітчизників,
Які знову в дорозі,
Спаковані, як сардини,
Їдять риб’ячі голови
І недоїдки з вишуканих готелів,
Де вони миють начиння
У вільний час.
Громадяни другого сорту
Їхні родичі;
Палячи дешеві цигарки,
Сходячи кров’ю після п’яних бійок.
Ховаючись у запліснявілі плащі,
Готові одружитися з будь-ким,
Поки візи не втратили чинність;
Отримати зелену карту,
Тоді розлучитися з дружиною
Через несумісність.
© Юрій Завадський, адаптація, 2011
Sudesh Mishra – The Rowers / Судеш Мішра – Веслярі
Сувора погода. Ми веслуємо між двох скель
До третьої, що, очевидячки, поки недосяжна.
Ми це передчували перед відплиттям із порту,
Тремтливу назву якого з’ясувати неможливо.
Перед нами протока висолопила язика,
Ця страхітливо мертва смуга клянеться
Спрямувати нас безпечно поза мис пульсуючих ножів.
Це даремна обітниця, бо ж одна наша віра -
Предмет сумніву, ґрунтовний, неоціненний,
Як стиґмата оболонки – емблема судна,
Що позначає перехід у буття поза часом.
Отак, між двох скель, ми спрямовуємо носа
До третьої, що не убуває і не росте,
Впевнені, що наше досягнення окупить наші старання.
© Юрій Завадський, адаптація, 2011
