KrokBooks.com: Богдан Боденчук (Україна). Море

Боденчук Б. Море. — Тернопіль: Видавництво «Крок», 2013. — 50 с.

Очікування моря

Була спокуса назвати цей текст «Боденчук і море», відсилаючи до обсцесивного рибалки, але Богданові Боденчуку пощастило більше – його рибина на свободі, відтак він у солодкому очікуванні її.

Поетична збірка Богдана Боденчука «Море» має досить небезпечні складники. Серед них: любов, вона, ми, море і ще кілька проюзаних поколіннями понять, від чого вони, з одного боку, обросли інтерпретаціями, і самі по собі можуть правити за повноцінні тексти, але, з іншого, — відтягнувши на себе коц, ладні звести сказане до чергової мінестрелевої історії про Двох і Кохання. Проте все інакше.

Вируливши від небезпек овульгарнення, автор вийшов на свій шлях широкий, і таки зумів сказати нове та в новий спосіб про мовлене-перемовлене. Зрештою, нема нічого нового під цим сонцем.

І біля цього моря. Воно, отже, розлилося обкладинкою, присутнє чи не в кожному тексті в той чи інший спосіб: «А хочеш ми зникнемо десь біля моря // де хвилі молитву читають», «Ми як маяки у морях одинокі // Даємо іноді надію як світло для інших». Вода, як відомо, набирає різних форм, так і тут. В одному випадку: життєва волога, місця зародження життя, зрештою, й з’яви Афродіти. Тому до моря щораз вертається і звертається ліричний герой. В іншому випадку: море — топос омріяний та очікуваний. Топос здійснення: «І кохати тебе сильніше // Торкаючись ранкової води із якої сходить сонце // Води по якій ходив Ісус».

Далі таке: «мені від вулиць і міст нічого уже не потрібно // я твоє море терпке допоки у мене є ти». Вимальовується струнка композиція тези-антитези: місто-море; у першому – цигарки, вулиці, кухні, інше – наповнене піском і сонцем. Місто, як реально наявний топос; море, як щось, що існує на іншому рівні. Хоча час від часу одне заплітається у інше: «Любов моя до тебе наче місто // Така ж одинока і трішки заплутана // Наосліп веде до своєї пристані // Стрибає у ріки тікає від русла».

Так само й «ти»-«ми» постійно присутнє: «ти знаєш і десь в далекому піднебессі // у наші серця вливають море», «у мене є ти а більше мені нічого не треба», «я твоє море терпке допоки у мене є ти». Роздвоєння на себе та іншого: відкрито та/або приховано. Інший присутній завжди, його очікується: «малювати двері відкритими // щоб ти могла увійти в них». Образ іншого маячить на горизонті, але залишається недосяжним і водночас вживленим, що позбавляє необхідності лиття сліз та інших рідин: «Ти живеш у моїх легенях // ти живеш у моєму слові».

Незважаючи на романтичність самої фігури очікування, бадьорить те, ще вона неовульгарнена та не загнана у загінчик того, що англійською гарно кличуть cаlf або puppy love, себто інфантильні виплакування й милування у стилі Дафніса і Хлої, Марусі та її кавалера. «Ми з тобою такі от собі пароплави //Що стараються тихо пливти оминаючи хвилі // Ми з тобою беззвучно німі».

Так само, як текстами розливається інший, ними розливається очікування. Очікування заради очікування, як мета і засіб. Очікування її та моря: власне, проектування себе у той-час-коли. «Знаєш напевно найважче чекати // Коли ти востаннє цілуєш уста осінні», «Мені б покинути все // пережити без тебе цю осінь і зиму // Зігріватись теплом зовсім інших // щоб не мерзнути у долоні».

І як доважок: символізм, звісно, гнила річ, але чорт забирай, таки добре на закінчення процитувати останній вірш на останній сторінці: «а поки ти дівчинко слухай // пісні що рятують від смутку і болю // зачитуй поетів виписуй фрази буденні // чекаючи свого кохання що // пливе до тебе як човен».

На додаток:
Богдан Боденчук: поет, учасник літературної студії «87» ім. Юрія Завадського, організатор культурних подій, учасник гарту ALLSTARS, переможець П’ятого західноукраїнського поетичного батлу 2013 року. Наразі працює вчителем світової літератури.

Про збірку «Море» відгукнулися:
Дмитро Лазуткін: «Боденчук продовжує шукати власний спосіб наближення до сакрального світу. Його поетика через побутові речі вступає у нескінченний діалог зі світом зникомих, але й до болю знайомих почуттів».
Юрій Завадський: «запізнюється, в поспіху дошукуючись нових слів, котрими сказав би все належно… Книжка «Море» навчить нас бачити нову сучасну поезію, непричесану й неочікувану, і навчить автора бути раціональнішим у формі й жорсткішим у спілкуванні зі своїм персонажем».
Андрій Любка: «вірші Богдана Боденчука такі різні, що його не можна назвати окремо «ліричним», «іронічним», «громадянським», «сучасним», «традиційним», «провокативним», «римованим» чи «неримованим» поетом, бо він є всім цим водночас».
Богдан-Олег Горобчук: «Море» — це передовсім збірка лірики, поезії очікування і передчуттів».

Презентація книжки відбудеться під час Форуму видавців у Львові 12 вересня о 13:00 в Штуці (Львів, вул. Котлярська, 8). Книжку можна буде придбати на стенді видавництва “Крок” (Палац мистецтв, стенд №407, 3 поверх).

KrokBooks.com: Микола Шпаковський (Україна). Шафа шамана

Стихії, голосні та приголосні

Шпаковський М. Шафа шамана /Микола Шпаковський. — Тернопіль: Видавництво «Крок», 2013. — 72 с.

Приблизно таке та його похідні змішалися у поетичній збірці «Шафа шамана» Миколи Шпаковського. Прикрашена всевидним оком на палітурці, вписаним у трикутник, локалізований у межиніжжі, — з перших сторінок дає простір для рефлексій.

Далі назва — важливий контрапункт — повна гри зі звучанням. «Йшлося про обігрування шиплячих звуків та певну абстракцію, яка містить загадку для мене самого: хто є я, що далі та що є справжнє. Шафа ─ це місце, в якому складені різні речі, згодом деякі викидаються, а на їхньому місці з’являються нові. Слово «шаман» тут не означає буквального чарівника, мольфара чи мага», — пояснює Микола Шпаковський.

Усередині збірки, як у скрині Пандори, теж доста символів. Почати бодай з того, що поділена на частини, котрі відповідають стихіям. Від шаманства у текстах – інвокаційність й заклинальність, виражена у ритміці, що наштовхує на розспівність й наспівність. Зрештою, є пряме відсилання: «поети могли б запросто воскрешати померлих // як в притчах // де круп’є стає на добрий шлях сіяча // де митник продає свої нирки // щоби тільки узріти те // царство». Наступне — слова, що рідняться одне з одним повторюваними елементами, і тоді: «А кров крижана аж пражиться», «менестрелі міняють у Марти магніти на мирту», «стан сутностей сливе стабільний», «одноооке небо спить // одинокі пальці замерзли». Натрапляння на такі частини приносить особливе задоволення від їх вимовляння й входження у голосно-приголосневий транш.

Населені в різний спосіб знаками та символами, тексти стають перетином сакрального й буденного, зокрема: «моя кохана наречено // медовий місяць // проведемо // не в Толедо // не в Гамбурзі // не в плаванні // гайнемо в // Сербію // у Чорногорію // або Білорусь», «що відбувається в твоєму розумі // і в сонці серця також // чи іграшки там уночі // святкують День Людини // чи ні», «бабуні, що знають усі ймення Бога напам’ять і число Його екіпажу — // намагаються балакати впевнено, не маючи вже навіть сили грішити».

А координатність розділів впливає на те, щоб ті символи припасувати у певні місця, підштовхує помічати пташинні перельоти, «мої вітряки // для твоїх крил», повітря для подушок безпеки, чути звуки, як «дихаю на літеплі зорі» в одній частині; у іншій – зауважувати, як «поливає вона сонних зівак», читати про те, що «пили вони так, аж розчинялися пломби», і так далі.

Хоча, зрештою, «вірш ніколи не передасть дотику // він щонайбільше – скалка на мізинці // солоний льодяник для випльовування», тому варто закінчувати з описом.

Довідково: Микола Шпаковський народився 13 листопада 1983 року в с. Конопківка на Тернопільщині. Закінчив факультет психології в Люблінському Католицькому Університеті ім. Івана Павла ІІ, стипендіат Фундації Івана Павла ІІ. Засновник і учасник багатьох поетично-музичних проектів в Любліні, Тернополі та Львові. Зокрема, актуального наразі гурту «Шафа Шамана». Перекладає із польської. Лауреат ІІІ-ї Літературної Премії видавництва «Смолоскип», номінант-переможець Міжнародного Кінофестивалю «Куб», лауреат ІІ-ї Літературної Премії ім. Богдана-Ігоря Антонича.

Перша презентація книжки відбудеться під час Форуму видавців у Львові 13 вересня 2013 року о 13:00 у ґалереї “Дзиґа”, Львів, вул. Вірменська, 35.
Книжку можна буде придбати на стенді видавництва “Крок” (Палац мистецтв, стенд №407, 3 поверх).