Двері до іншого вірша
Відчинив; заспокоївся.
Хотів написати “необачний”,
Хотів написати “музика”.
Чекав собі неспокою, а надійшов
Зі стисненими зубами,
Зосереджений,
Зовсім зс зос з
Сз всм рв.
*
На хвилі, розгойдуючись, ніби не я,
За враженнями — початок.
Неґативно заряджений, у долоні —
Останній лід, сьогорішний.
Прапор України — відтінок червоного,
Без обміну досвідом, без гніту.
Краплю води, викинув.
*
…і той, і ще той…
Пабло Пікассо
І ііі ііі, іі. І ііііі і.
Згорблені, і ізольовані,
І єретичні, і ось вони, необачні,
І дороги, і щелепи, і оптимальні,
І поступливі, і хворі, і ті,
І ще інші, мацаками тримаються
За свої черевики, криниці,
І ті, обмежені зором, прозорі,
Знекровлені, і ті, що назустріч.
*
Дарії Лопушинській
Почав би ходити, ще раз,
Відкриваючи для себе
Гострі пороги,
І сало з чорним хлібом,
І себе, наділеного статтю.
Себе пробудити не можу,
Розгублений, втрачаю свій час.
Ранок — спроба все зберегти,
Жовті згадки, плюсквамперфект,
Пісок під нігтями,
Сині сливи з хробаками,
Олівець, олівець, олівець,
Олівець звільнення, олівець
Звільнення.
*
Ви двоє залишилися,
Вібродзвінок, наодинці
Вирушаю, повернуся
Ввечері, небагато
Вірити, ще менше
Знати.
*
Економіка, економіка.
Дорога вперед, молитись на вервиці,
Закоротка, від любові
Очманіла. Взяв собі за мрію
Дорогу, асфальт під колесами,
Бензин, рушій почуттів,
Незахищеність, і пошепки.
І пошепки: ґлюкоза обрáз,
Дівчина і музика, дівчина і
Музика, дві дівчині,
І дівчата-повії, і дівчата —
В жертву змієві.
*
Вчора народився, сьогодні помер,
А сей безлистяний ліс стоятиме.
Стисло, розмірено,
Як машина для вбивства.
Ненависть, як неспання.
*
Достатньо так, і не інакше,
Достатньо сим робом,
А не іншим, не чужими
Розмовами, не позиченими
Вітаннями, байдуже до звичок,
Ліси без листя, дороги без руху;
Оксиґен, спакований в бронхи,
З димом цигарок, брязкіт,
Дзеркало, яке розчленовує,
Як музика;
Зі злості: залізо, дзеркало;
Зі злості виріс, і вже пізно
Ставати під.
© Юрій Завадський, 2012
