Езра Паунд. Адаптація Юрія Завадського, 2010
САД
Ніби сплутаний слизький шовк, несений подувом попри стіну,
Вона йде повз паркан стежки в Кенсінґтонських садах,
І вона поступово помирає
від якоїсь емоційної анемії.
І навколо набрід
Брудних, землистих, незнищенних дітей жебраків.
Вони успадкують землю.
У ній кінець розмноження.
Її нудьга вишукана й непомірна.
Вона хотіла б, щоб хтось до неї заговорив,
І лякається, що я
Вчиню так нерозсудливо.
Джим Моррісон. Адаптація Юрія Завадського, 2010, завдяки Н.Л.
НЕПОРОЧНІ, КАМЕНОВАНІ
Я ось що тобі скажу… Жодна вічна винагорода нам не належить за розтрату світанку.
У ті минулі дні все було простішим і заплутанішим.
Однієї літньої ночі, йдучи до пристані, я зустрівся з двома юними дівчатами,
блондинку звали Свобода,
темненьку – Вигода.
Ми розмовляли, і вони розповіли мені цю історію.
І ось послухай…
Я розповім тобі про тексаське радіо і всеохоплюючий ритм,
легкоплинний, повільний та нерозважливий, як декотрі нові мови,
що досягають твоєї голови холодом, нежданою злістю божественного гінця.
Дозволь розповісти про сердечний біль і втрату бога,
блукаючи, блукаючи в безнадійній ночі.
Тут, ось, довкола немає зірок.
Тут, ось, ми, непорочні,
каменовані.
