Завадський Ю. Крик – Тернопіль: Видавництво «Крок», 2012. – 82 с.
ISBN 978-617-692-005-2
В оформленні обкладинки використана фотографія Ольги Кліпкової.
Дизайн, макет і верстка: Юрій Завадський.

0 0 0 0 0 0 1 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0, – нова книга Юрія Завадського не налаштована на спілкування, хоча й зберігає ознаки тексту. Хай навіть цей текст суцільний та чомусь поділений на фраґменти-вірші, книга прагне зробити крок вбік, зісунувшись до щоденної неоформленості та непорозуміння. Яким чином нулі породжують в своїй порожності композиційний згусток і тверду частку одиниці, що таке мова і яким шляхом вона перетворюється, де межа словесності, читаності, етики?

Немає нічого, що було б беззмістовним, існує лише межа, за якою людина не розуміє, не бачить, не чує, – з-за цього кордону виринають окремі знаки, згуки та плями, точки та лінії, риски та відтиски. Із нагромадження цих елементів твориться текст, який ніби й сором дооформлювати, рекреувати, налаштовувати на зрозумілість. Він як відбиток протектора на засніженій дорозі чи раптовий спалах сірника у темряві.

Про автора: Юрій Завадський (1981) – поет, науковець, видавець, перекладач. Працює і мешкає в Тернополі, займається активною видавничою та культурницькою роботою. Відомий виступами з використанням фонетичного матеріалу, що видобувається артикуляцийним апаратом українського мовця. Автор кованої книги “Ротврот” в співавторстві з Андрієм Антоновським (Каталонія) та Василем Гудимою (Україна). Зреалізував музично-поетичний альбом з гуртом ZSUF. Альбом перебуває у вільному завантаженні в мережі через сайти zsuf.org та yuryzavadsky.com.

Видавництво «Крок» засноване в Тернополі Юрієм Завадським. Спеціалізується на виданні художньої літератури, провадить перекладні проекти та програми культурного обміну. З часу заснування, видавництво видало ряд важливих та цінних наукових праць, літературних книг, налагодило бурхливу культурну роботу в Тернополі та поза його межами. Однією з гілок роботи є перекладні проекти, що вилилися в налагодження культурних взаємин з Іспанією, Каталонією, Швецією, Польщею, Австралією, Новою Зеландією, США.

l’edifici malferit d’infància

por
au dorm
les parets forfollen
transvassa’t la tranquil·litat

amb les espatlles de guix
deixaran peuades els gossos
ronyosos

m’agrada
equilibrar el dia
però que et vingui al cap com clarejava

m’agrada

equilibrar la son
però que et vingui al cap abismal

poble
enganxós i càlid
el camp ple de reblons

dalles de quietud

inhumà
fins i tot no hi ha ningú a qui dir-ho

digues

fins i tot no hi ha els endintres de qui mirar

mira

parlen pulmons porosos
exhalant el silenci del poble

lèxic del silenci
.
. .
. . .
. . . .

(títol)

ultima trobada
dels oblidats ocells
del rúfol cel
del somriure teu

com ara tu amb mi
com ara

ocells
que sacsegen
el cel

simpatia
queden nomes
empremtes de peus

aquest
aquell
o allò totalment altre

aigua dolça
d’ulls

temps
no cal res
tornarà de nou
tot el passat

del passat me’n recordaré
com d’un desert
a l’ull

records
no moguis
que

obrir de bat a bat
la son

fòsfor del temps
fòsfor dels dits

matinal
els crits dels arbres
s’engendren a les arrels
і es dispersen per les branques

però de la mà peixo
uns quants sospirs
ganduls

llum
tan misteriós

urpetes de corrent d’aire
formiguegen per l’esquena
(potser així
troben el seu anorreament)

tan possible

urpetes de pluja
repiquen contra la xapa

l’animal aquell amb urpes
què poc que el sento

estiu
visc fàcil

em perdo per tot arreu
per trobar-me
cada dia

majoria d’edat
afusellat el marc de l’aire

di8 bocins
de zavadsky

(tots nosaltres)
pudor que fan
els contenidors amb deixalles
a la xafogor

de tant en tant algú apareix
home o dona
ullant a dintre
buscant qualsevol cosa nutritiva

de tant en tant algú apareix
home o dona
passa per davant
sense respirar
pudor que fan
els contenidors amb deixalles
a la xafogor

sonet verd
el temps enfila les gotes
al fil de l’instant
a
però fa olor a segat

les mans trenquen la teranyina
teixida dels sorolls
a
però a davant dels ulls: distàncies

(distàncies)

el camí capgirat
s’empassa l’aigua
com herba

les coses parlen
de la buidor

luxúria
quan ella camina
s’aixeca sobre els dits dels peus

departament
de protecció dels drets
del consumidor
de la província de ternópill

xafogor
la fotuda finestra que grinyola

avortó de cel
sobre el marc

pastoral
i la resta als teus ulls
aou iïe

iïe aou
і la fulla nerviada del palmell

timidesa
et paralitzes

s’encenen els cabells dels camps

gairebé paraules
no trobades

diferència d’edat
15
225
3375

18
324
5832

pena
espelma a les mans

et desvetlles de sobte
dones a llum els teus ulls
і em busques

el meu cos volfràmic
amb la tensió de la sorra
s’arroenta

perquè distancies
perquè el silenci dels teus cabells
perquè les meves mans inofensives

ulls ploren
sorra

encants
gaudeix

vindran
mesos com castanyes
1
les converses semblaran
com boires
2
el teu petit palmell
em rodolarà per la galta
3
4
5

і no dir el demés
com no saber res

tretze de juliol
la elèctrica del vent
(gust de ferro a la boca)

absència que

castanyers eternament joves
fonent-se

espera
. . .

groc
groc
groc

. . .

a casa
1234567890

і res no queda pel món
pel món
pel món

ze di
11
12
13
14
15
16
17
18
19

un altre cop l’hora
dotze sis
dotze sis
dotze

com ara tu amb mi
com ara

soledat
s’arronsaran les espatlles
no sé

el cap de banda a banda
no

no sé
no
perquè tan silenciós

el vers passat
vas regalar-me el dring

continuació

(. . .
no me’n recordo)

Traducció d’Andrí Antonovsky, Catalina Girona i Francesc Gelonch. 5-2010.

Замість “а” падає камінь, замість “о” падає камінь. Замість звуку — тиск, замість ноти — бетонний мур, пластикова пляшка, цегла, дим. Музиканти гурту “ZSUF”, що розпоряджаються звуками за власними ідеями, компонуючи ряди безпредметних непроґнозованих композицій, представляють черговий етап своєї творчості, який не менш є важливим для їхнього партнера та співавтора нового альбому поета Юрія Завадського.

Гурт експериментальної психоделічної музики “ZSUF” з Тернополя відомий неймовірними імпровізаційними можливостями вже одного разу успішно представив спільну роботу з Юрієм Завадським на фестивалі “L2” 2009 року в Любліні, Польща. З того часу багатий спільний матеріал набував щоразу нових станів, перетворившись врешті на повноцінний музичний альбом, який доступний для вільного завантаження на сайті гурту zsuf.org.

Гармонійна єдність zsuf’івських мотивів із фонетичною поезією вибудовує давно очікуваний місток між літературним мистецтвом, перформенсом, театром, музикою, графікою, виробництвом шумів, криків, голосів, дотиків, рухів, тіней. Фонетична поезія віднедавна знайшла свого слухача в Україні, хоча з великим зусиллям переборює стіну “змістовної” літератури, яка звикла видаватися правдомовною, говорячи ті ж самі формули, які властиві класичному аванґарду. Фонетичні єдності набувають смислу в роті, у вусі, на долоні, перетворюючись на самих слухачів, перебираючи на себе переживання. Літера стає переживанням, звук стає переживанням, фонема стає еталоном переживання. Звідки прийшла безпредметність? — не найголовніше запитання, хоча відповідь на нього втомлює простотою. Інша справа — яку перспективу вона приховує, коли зливається зі звуковим неартикульованим потоком, залишаючись незалежною? Психоделія гурту “ZSUF”.

Завантажити в .PDF: “юрійзавадський. крик. ескіз книги. тернопіль, 2010″

Надскладне завдання ставить перед собою ще молодий, хоча вже не настільки, як це прийнято вважати, тернопільський поет Юрій Завадський. Відтак і у рецензента завдання не з простих. Та й звичайним пересічним читачам, тим, хто все таки ризикне, також не позаздриш:

ерст кел ерст
келер ерст тер
олер керст орт
колер ст тор
орлст терст лер
глер глор оргл

Оце й усе, у значенні – увесь вірш із не менш промовистою назвою: “Без назви”.

І перше питання, яке виникає: для чого все це? Тобто в ім’я чого всі ці муки? Експеримент заради експерименту, чи просто дурня? Можливо, якби не знав Юрка особисто так і подумав би, каюсь! Крім того, це вже не перша його збірка, яку я тримаю в руках і пробую не лише прочитати, а й зрозуміти.
А можливо, просто певні труднощі із вимовлянням слів (Юрко у житті вельми симпатично заїкається) і були поштовхом до написання:

гх гк гкг
кш сш
лд лр зд… –

це вже рядки з іншого вірша, якого автор назвав “Розвиток”. У якийсь момент я навіть упіймав себе на думці: а, може, це просто якісь вправи із арсеналу логопеда?.. Як би там не було, але сміливості та упертості у Завадського не віднімеш: із збірки у збірку продукувати нерозбірливі звуки під українськими назвами, подекуди із реченням-двома пояснень, або навмисним викручуванням-перекручуванням відомих слів. За бажання, це можна сприйняти і як протест, правда, не зрозуміло проти чого, а можна і як свідоме консервування себе на рівні вічного початківця? Бо ж звуконаслідування, так звана фонетична поезія – це за великим рахунком вправи для початкуючих, і не більше.

Однак… А що якби у свій час Казимір Малевич також нічого більше, окрім чорного квадрата на білому тлі? Не факт, що тоді той його квадрат взагалі хто-небудь помітив би. Але чи це була б проблема Малевича, чи наша з вами? І все ж, мені давно кортить прочитати від Юрка Завадського щось більш “нормальне”. Якщо вже силабо-тонікою ніяк, то хоча б пару-трійку верлібрів. Ну, а вже потім нехай і ці “Нічні комахи” прилітають:

сшш згшшш
млбннн шшб шшв
згзз згзз вл шшс
шшшс –

(до речі, щось справді дуже схоже на нічне вовтузіння за віконною шибкою), то може тоді б і питання: для чого все це – не було б таким неминучим?

- Збірка поезій «Ротврот» це книга в залізі, книга з важкою завісою, книга з вільними аркушами, книга без пагінації, книга вільна від умовностей, книга з текстами-обріями, книга-інтернаціонал, книга про мову, книга про залізо, книга про те, як ми говоримо, книга про те, як говорить залізо, – резюмує співавтор видання Юрій Завадський.

У час, коли культура перебуває у повному анальному астралі та трансомедитативному стані будь-який більш-менш живий рух привертає увагу. Таким-то рухом і стало створення «Ротвроту».
Видання створене у співавторстві з українським поетом з Барселони Андрієм Антоновським. Книга білінгвічна – писана українською та каталонською мовами. Передмову до неї створив унікальний каталонський письменник Карлес Ак Мор. Транслітерацію та переклад на каталонську – Каталіна Джірона. Книгу здизайнували Василь та Михайло Гудими. Видали її в співпраці з тернопільським видавництвом «Крок».

Ідея в металі народилася в Юрія Завадського і Василя Гудими.

- Ми робимо літературу, ковалі роблять свої просторові об’єкти, – коментує пан Юрій. – Ми нікого не вчимо жити, не ведемо за собою народ і не маємо пошани до всілякої політики – ми робимо мистецтво, позбавлене зайвого, яке має своє місце та свою вартість, яку можна зрозуміти лише в мистецькому контексті. Технологія – головна ідея книги. В ній – тексти про тексти, про говоріння і українську мову. Обкладинка – говорить про залізо, кування, вed4 огонь і спеку в кузні. Тому й назва збірки «Ротврот» – рот – як центральний комплекс органів, що відносяться до артикуляційного апарату. Книга є абстрактом тексту, конденсатом поштовхів до асоціацій, що попри наше бажання звертає наші очі до себе самого, до плям фарби на папері, до глибини мови та графіки, до глибини самого читача. Це книга, що закута в сталь, готова до вжитку як технологія, але не як тло тексту. Вона сама за себе говорить, вона не позичає мову в середовища поза собою.

Для того, щоби зрозуміти книгу, читач не мусить робити щось більше, аніж він звик: йому достатньо віддатися потокові книги, прийнявши її правила та умови. Поезії, розміщені у книзі – фонетичні.
- Такі вірші сприймається важко і не всіма, – попереджає поет. – Такого в українській літературі ще не було. Ми відкрили фонетичну поезію в дві тисячі десятому році. Власне, деякою мірою в українській літературі вже була зроблена спроба роботи над такою формою вірша. Вона зустрічалася в нашій авангардній літературі шістдесятих-сімдесятих років двадцятого століття. Але те, що ми створили, є абсолютним новаторством. Сутність фонетичної поезії полягає у високій концентрації абстрактного. Це апелювання до мовних реалій, до того що та як ми говоримо. Кожен сам інтерпретує її. Її потрібно слухати та промовляти. Тільки так написане оживає та набуває сенсу. Пізнати цю поезію можна тільки через відчуття того, що відбувається у тебе в роті під час мовлення. Кожного разу цю поезію можна читати та інтерпретувати по-різному, так само, як і кожен сприймає її по-своєму.

Творці книги констатують, що сьогодні аудиторія людей, яких зацікавить видання, обмежена. Але, каже Василь Гудима, завтра ця ситуація може змінитися.

– Для того, щоби рухатися вперед, треба думати, – розповідає він. – Треба сприймати нове. Таким новим є книга. Власне, мета її створення – привернути увагу до сучасної фонетичної поезії. Таке ж видання, але у звичному форматі не викликало б такої істерії. Навіть для того, щоби відкрити цю книгу треба напружитися. Одна сторінка важить близько десяти кілограмів, тому найбільше вагу слова відчув водій, коли віз книгу до Барселони.

На формі книги наголошує Юрій Завадський:

– Ми спробували вийти за межі носія інформації, надавши йому право на самостійність. Ми запитали себе: на чому зосереджена нарація, де центр тексту, кому надана першість: книзі, тексту, асоціаціям, пальцям? «Ротврот» – носій інформації, що переказує нам те, про що давно кричать усі, хто захотів відкрити очі на сучасну книгу: він інформативний.

Завантажити (44.4MB)

Джерело: http://dzyga.com/podcast/…

Унікальні ковані книги – творіння рук ковалів з Тернопільщини. Важить кожна з них – 20 кілограмів.
Вартість – близько 2,5 тисяч євро. Втім продавати їх не будуть. Майстри робили їх не для продажу, а для мистецтва. Особливою гордістю є обкладинка – для її виготовлення застосовували оригінальний підхід.

Василь Гудима (коваль): “А от оця фактура, що на книжці, я її просто в горні довгим контрольованим процесом випалював вуглець. Ну, коли метал нагрівається, довго гріється, вигорає вуглець. Там кисень і от завдяки цьому получається така фактура. В принципі так само як вона оптично зв’язується з поезією.”

Восени ковані книги, а їх виготовили шість примірників – презентують на Книжковому форумі у Львові. Цікаво, що три з них українською мовою, а ще три у перекладі каталонською. Поезія на сторінках – набір звукових асоціацій. Тексти надруковані на акварельному папері, який у книгах не використовують. Аркуші всередині скріплені так, що їх можна міняти місцями.

Василь Гудима (коваль): “Спонукає глядача думати і абстрагуватися від цього тексту в свій світ якийсь там. Кожен глядач, кожен читач, коли втручається в книгу, він формує для себе от інше враження ніж поет.”

Навчалися ремеслу брати у Космачі. До цього їх спонукав батько-коваль. Згодом звели кузню у своєму дворі. Художньо цим ремеслом займаються вже чотири роки. Серед витворів ковалів є металевий фотоапарат, залізна дримба та скрині з вітражами.

Джерело: http://www.24tv.com.ua/…