pincet, Zsuf, RaveBox, МО Коза презентують:

фестиваль електронної музики Гамселить!
Тернопіль, 20-22 квітня 2012

20 квітня (п’ятниця)
Рейв / Коза Бар (бульвар Шевченка 23) / 21:00-2:00

Sinestetik (Київ)
DJ GoLets
DJ Loki Lander
zavgosp (dj)
Відео-інсталяція – Андрій Базюта
Вхід – 25 гривень

21 квітня (субота)
Експериментальна музика / галерея Бункермуз (бульвар Шевченка, 1) / 20:00-3:00

V4W.ENKO (Київ)
Mokri Dereva (Київ)
ZSUF (Тернопіль)
IAEA Headquarters (Запоріжжя)
The Workers (Львів)
zavgosp (live) (Тернопіль)
Відео-інсталяція – Андрій Базюта
Вхід – 30 гривень

22 квітня (неділя)
Електронна імпровізація і поезія / галерея Бункермуз / 18:00-22:00

Drumтиatr: Іздрик та Семенчук (Львів)
Андрій Антоновський (Барселона)
ZSUF + Завадський (Тернопіль)
Ecotone + Шубєнков (Львів)
Володимир Білик (Житомир)
& friends (Тернопіль)
Вхід – 15 гривень

Абонемент на весь фестиваль – 50 гривень.

9 березня, в день народження Тараса Шевченка, вперше в історії Національної спілки письменників України відбулося «шевченківське» вручення членських квитків молодим письменникам. Біля підніжжя пам’ятника генію українського слова у присутності сотень киян та гостей міста, що прийшли вшанувати великого Кобзаря, молоді літератори отримали квитки з рук заступника голови НСПУ Володимира Шовкошитного і секретарів Володимира Барни та Сергія Пантюка. Разом з квитками молоді автори отримали запрошення на загальноукраїнське шевченківське свято. «Слово Шевченка живе і така кількість молодих авторів, які впевнено крокують в літературу, це яскраво підтверджує!» – зазначив у своєму виступі один з наймолодших письмеників Вано Крюгер.

Проте офіційним врученням членських квитків свято не закінчилось. Після святкового знимкування та коментарів для ЗМІ, молода письменницька спільнота перебазувалася до конференц-зали Будинку Письменників, де розпочались святкові поетичні читання. Зрозуміло, що у шевченківські дні все має починатися з Шевченка. Так і сталося, бо першим виступив поет, бард, журналіст і актор Кирило Булкін з моновиставою за поемою Т.Г. Шевченка «Кавказ». Перенесенння класики в сучасну площину виявилося надзвичайно вдалим – йому довго аплодували.

А далі були вірші – і Шевченкові, і свої. Їх читали Ірина Надворна (Ужгород), Ірина Мулярчук і Володимир Биньо (Львів), Наталя Трикаш (Полтава), Анна Лукашева (Донецьк), Галина Мартинюк і Юрко Завадський (Тернопіль), Софія Стасюк (Луцьк), Ірина Мельник (Рівне), Ірина Зелененька і Ольга Зайцева (Вінниця), Анна Атаманенко і Вано Крюгер (Київ). Підтримала поетів молода письменниця-прозаїк з Ялти Олена Масленикова.

Вечір закінчився і непомітно переріс у неформальне спілкування, яке тривало до пізнього вечора. Адже ще однією метою таких заходів є саме налагодження контактів між творчою молоддю та активізація їхньої діяльності.

Джерело: http://ualit.org/…

17 лютого 2012 року (п’ятниця) 19:00
Києва гора, Руський клуб «Культ Ра»
м. Київ, вул. Володимирська, 4

З поезією Юлії Скороди ми будемо:
- мислити навиворіт
- шукати кайфів
- вчитись бути гарними коханцями
- аналізувати дружбу
- пересуватися в астралі між країнами і містами
- аналізувати своє дитинство
- ловити мурахи на своєму тілі
- спілкуватися з автором по-панібратськи
- сміятись і плакати…

Словом, будемо в лютневий день грітися затишком «Культу Ра» та розвінчувати
одні і творити інші стереотипи у свої голівоньках. Ну… ви зрозуміли

18+

Вхід вільний. Вихід теж

Бронювання столиків в «Культ Ра» за тел: +38 (044) 331 59 48

Реквізити видання:
Скорода Ю. Cтереотипи. – Тернопіль: Видавництво «Крок», 2011. – 116 с.
ISBN 978-966-2362-83-1–

Про авторку:
Юлія Скорода – западенка-ірраціоналка. Народилася 1988 року в м.Долина на Івано-Франківщині.
Здобула свої виші в Національному університеті “Острозька академія”. За освітами інформаційний
аналітик, фахівець зі звязків з громадськістю, перекладач, викладач англ.мови. Жила в Моршині,
Долині, Острозі, Нетішині, Канаді. Наразі зупинилася в Києві, працює піарщиком. Основні
пристрасті – авіація, скайдайвінг, йога. «Стереотипи» – дебютна збірка поезій авторки.

Організація та афіша від 87.te.ua

Андрій Антоновський з Барселони – не лише поет, перекладач з каталонської на українську і навпаки, а й талановитий художник і перформер. Називає себе українським неофутуристом.

Уродженець Хмельницького, Андрій з 2001 року мешкає та працює в Барселоні, де став активним учасником мистецького і літературного процесу Каталонії – автономної області Іспанії. Він регулярно публікується у каталонській періодиці, бере участь у багатьох поетичних та полідисциплінарних фестивалях.

З 2002 року разом зі своєю дружиною, американсько-каталонською перекладачкою Каталіною Джіроною переклав каталонською мовою класиків і сучасних українських авторів – Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесю Українку, Павла Тичину, Богдана-Ігоря Антонича, Ліну Костенко, Юрія Андруховича, Сергія Жадана та інших.

Сучасна українська культура, на думку Андрія Антоновського, надмірно вариться у власному соку, тому міжкультурні контакти вкрай необхідні. Своєрідним містком між українською і каталонською літературами в Барселоні стала кнайпа «Летрафіріт», що в перекладі означає «хворі на літери». Там Андрій з Каталіною влаштували вечір української поезії.

- Андрію, якось пізно вночі в Барселоні я пив «Бакарді» на площі Бакарді, і в той момент я збагнув, що в таких місцях, де площі називають іменами людей, які придумали всесвітньовідомі напої, має бути все в порядку з поетами і поезією. Як би ти описав того поетичного бога, який ширяє над Каталонією?
Каталонці кажуть: в нас поетів – під кожним камінчиком. Така неймовірна кількість творчих особистостей, гадаю, пов’язана, як ти влучно помітив, з напоями, а в першу чергу, з вином, і тому той бог, очевидно, сам Діоніс. Взагалі, каталонці, на мою думку, справжні діонісійці… Звісно, що Діоніс, як і будь-який бог, втілюється так, як йому заманеться, отже, говорити про якийсь конкретний візуальний образ бога-натхненника мені складно, але сподіваюся, що вигляд в нього захопливий.

- Ти через вино поїхав до Барселони? Що тебе спонукало виїхати десять років тому?
Насправді, Барселона не була моєю метою, до якої я цілеспрямовано намагався дістатись. Думаю, що до цієї “перлини біля моря” мене завів звичайнісінький блуд. Було бажання поїхати кудись – світ за очі. Якийсь такий романтичний потяг до мандрів і, як це не звучатиме банально, – бажання побачити світ, адже просто виїзд з рідного Проскурова десь до Києва чи до того ж Львова не змінив би, за великим рахунком, майже нічого. Я поблукав “європами”, де тільки мене не носило, куди тільки не заводило… Про це можна оповідати довго, але врешті я опинився тут… Виходить так, що блуд часом буває навіть корисним.

- Чому ти взявся саме за перекладацьку діяльність, адже ти сам себе називаєш перекладачем-аматором, а це нелегкий труд?
Як і багато інших речей в моєму житті – я сам дивуюся з того – це сталося несподівано… У якийсь певний момент, після багатьох років мешкання у Каталонії, прийшло усвідомлення, що в Україні ми взагалі майже нічого не знаємо ані про Каталонію, ані про її мову, ані про її літературу. Я не кажу про фахівців, але й серед вченого люду спеціалістів з каталонської катма. Почав цікавитись, чи щось перекладали, хто і коли – і результат виявився невтішним: десяток оповідань та віршів – як на літературу з тисячолітньою історією, замало. А про велич та багатство каталонської літератури свідчить такий факт, що навіть сам великий Сервантес надихався творами каталонського письменника Жоана Мартореля, автора видатного твору Середньовіччя “Тірант Білий”, що вважається прообразом сучасного роману…
Почалось з малого: разом з перекладачкою Каталіною Джіроною ми переклали декілька віршів сучасного каталонського поета Енріка Казасеса, потім вірші поетки Естер Шарґай… І пішло, і поїхало… Зрозуміло, що й про українську літературу в Каталонії знають обмаль. Ми почали перекладати українських поетів каталонською. Ось таким робом я став перекладачем, і тепер ця справа займає увесь мій робочий час, хоча це мене прогодувати не може. Де ви бачили багатих поетів, а тим паче перекладачів? Я займаюсь цим на голому ентузіазмі, адже не можна лишати такі величезні літератури неперекладеними. Я впевнений, що настане час і в Україні відкриють для себе каталонську літературу, а в Каталонії – українську. Але про ці речі можна розповідати дуже довго, важко втиснути в три рядки п’ятирічний досвід… Забагато всього відбулося за цей час. Подорожі з каталонськими поетами до України, запрошення українських до Каталонії, фестивалі, презентації збірок тощо.

- Як сьогодні виглядає українська поезія порівняно з іншими?
Українська поезія і література взагалі є рівною серед рівних між, так би мовити, “великими” літературами, а власне українська поезія є універсальною, всеохопною, нема таких тем, яких би вона не торкалася… Можна скаржитися, мовляв, тривалий час гнобили її, вона здала позиції, стала нецікавою, неживою і таке інше, але це абсолютна неправда.
Українська поезія нам просто невідома, ми не знаємо наших поетів і не віддаємо їм належної шани. Наприклад, Павло Тичина. Досі багато хто його уявляє як одіозного партійного поета, а згадаймо “Замість сонетів і октав”. Такого більше ніхто в українській поезії написати не зміг, це справжній шедевр, хоч призабутий і знехтуваний… Це про минуле, але і сучасна поезія не відстає, вона повна дуже цікавих авторів. Мене, скажімо, приємно вразила поезія Ірини Шувалової, я з задоволенням читаю твори Василя Махна, а також наших живих класиків Голобородька та Григоріва. І список може бути занадто довгим.

- Відомо, що в Каталонії популярні ідеї сепаратизму, окремого від Іспанії життя й розвитку. Чи не міг би ти пояснити, в чому причина нелюбові Барселони і Мадрида? Це варіант Україна-Росія чи український Захід-Схід?
Слово «сепаратизм» несе в собі забагато ідеологічних штампів, я би назвав це явище правом на самовизначення, рухом до незалежності, бо стосунки Барселони з Мадридом (читай Каталонії з Іспанією) дуже подібні на стосунки України з Росією. Я б сказав, що Україна і Каталонія – близнючки. 300 років тому Королівство Араґон (конфедерація Каталонії та Араґону з столицею у Барселоні) після жорстокого протистояння з Кастилією під час Війни за Іспанський спадок втратило свою незалежність і було остаточно інкорпоровано до складу новітньої Іспанії, наслідком чого стало придушення каталонської мови, культури, науки тощо. Іспанським Бурбонам каталонська ідентичність була, як кістка в горлі, закони подібні валуєвському циркуляру були видані одразу після завоювання Каталонії вже у 1715 році. На початку ХХ ст. в Каталонії зародився рух за самовизначення та відокремлення від Іспанської корони, але Громадянська війна 1936-1939 років перекреслила ці починання з приходом до влади Франко зі старими-новими методами репресій всього каталонського. Гаслом франкістського режиму було “Єдина, велика та вільна Іспанія”, в якій іншим мовам та культурам, крім іспанської, місця не було. А треба зазначити, що Іспанія є багатонаціональною країною, всупереч усталеному баченню її як одномовної та монокультурної, адже її населяють баски, каталонці, окситанці, галісійці, астурійці і ще багато інших народів з власними мовами і культурами. Мадрид виконує роль імперського центру, який усіма можливими силами намагається уніфікувати країну, іспанізуючи всі народи, але зрозуміло, що деякі з цих народів зовсім не згодні з такою ситуацією. Якщо говорити про басків – це збройна боротьба, про каталонців – політична.

- Як тобі живеться там? Наскільки каталонці подібні до нас, що таке взагалі каталонський характер?
Як на довгій ниві… Життя скрізь складне, але я знайшов себе тут. Знайшов свою другу половину і по-простому, по-людськи щасливий і нещасний водночас… Це складно описати… Зрозуміло, що Україна мене вабить і тягне до себе, але й Каталонія мені вже стала рідною, я насправді причарований і закоханий у цю землю і людей. Може бути, що каталонці в чомусь подібні до нас, щось у їхньому характері нагадує мені рідне, українське. Нарід, який перебуває в ситуації, дуже подібній до нашої – я маю на увазі й історичний, і культурний, і мовний аспекти – мусить мати спільні риси, точки дотику. Описуючи характер каталонців, я би сказав це двома словами – “здоровий пофіґізм”. Це чудове вміння не звертати уваги на безліч дрібничок і одночасно знати, що і до чого. Каталонці прагматичні, але при цьому і запальні, що в принципі схоже на українців. Каталонці співають сумних пісень, але ж вміють врізати і жваву “жоту” (це такий танок), каталонці гарні господарі і щедрі амфітріони… Хіба не так і в Україні? Однак і вад своїх вистачає… Але про це не будемо.

Розмовляв Влад ТРЕБУНЯ

Джерело: http://gk-press.if.ua/…

Субота 11 лютого 2012 року о 17:00
Книгарня “Смолоскип”, Київ, вул. Межигірська, 21

Завадський Ю. Крик – Тернопіль: Видавництво «Крок», 2012. – 82 с.
ISBN 978-617-692-005-2
В оформленні обкладинки використана фотографія Ольги Кліпкової.
Дизайн, макет і верстка: Юрій Завадський.

0 0 0 0 0 0 1 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0, – нова книга Юрія Завадського не налаштована на спілкування, хоча й зберігає ознаки тексту. Хай навіть цей текст суцільний та чомусь поділений на фраґменти-вірші, книга прагне зробити крок вбік, зісунувшись до щоденної неоформленості та непорозуміння. Яким чином нулі породжують в своїй порожності композиційний згусток і тверду частку одиниці, що таке мова і яким шляхом вона перетворюється, де межа словесності, читаності, етики?

Немає нічого, що було б беззмістовним, існує лише межа, за якою людина не розуміє, не бачить, не чує, – з-за цього кордону виринають окремі знаки, згуки та плями, точки та лінії, риски та відтиски. Із нагромадження цих елементів твориться текст, який ніби й сором дооформлювати, рекреувати, налаштовувати на зрозумілість. Він як відбиток протектора на засніженій дорозі чи раптовий спалах сірника у темряві.

Про автора: Юрій Завадський (1981) – поет, науковець, видавець, перекладач. Працює і мешкає в Тернополі, займається активною видавничою та культурницькою роботою. Відомий виступами з використанням фонетичного матеріалу, що видобувається артикуляцийним апаратом українського мовця. Автор кованої книги “Ротврот” в співавторстві з Андрієм Антоновським (Каталонія) та Василем Гудимою (Україна). Зреалізував музично-поетичний альбом з гуртом ZSUF. Альбом перебуває у вільному завантаженні в мережі через сайти zsuf.org та yuryzavadsky.com.

Видавництво «Крок» засноване в Тернополі Юрієм Завадським. Спеціалізується на виданні художньої літератури, провадить перекладні проекти та програми культурного обміну. З часу заснування, видавництво видало ряд важливих та цінних наукових праць, літературних книг, налагодило бурхливу культурну роботу в Тернополі та поза його межами. Однією з гілок роботи є перекладні проекти, що вилилися в налагодження культурних взаємин з Іспанією, Каталонією, Швецією, Польщею, Австралією, Новою Зеландією, США.

День народження ZSUF
“Коза”, Тернопіль
17 грудня 2011 року о 21:00

Акція відбувається за підтримки видавництва “Крок”.

Вхід – 20 гривень.

Братимуть участь:

Музика:
Drumтиатр (Львів-Станіслав-Калуш) and VJ Samborsky
Futurin (Київ)
Amistad (Дніпропетровськ)
Bodhysatva (Тернопіль)
Adibas (Тернопіль)
Хопта (Тернопіль)
Тренер (Тернопіль-Карістос)

Література:
Розігрів від покоління 87: Мар’яна Судова, Юрій Матевощук, Василь Колісник, Юля Бабак
Юрій Завадський (Тернопіль-Петриків)
Мірко Боднар (Львів)
Мар’яна Максим’як (Львів),
Микола Шпаковський (Львів-Теребовля)
Юлія Скорода (Київ)
Грицько Семенчук (Львів-Проскурів)
Артем Полежака (Київ)
Іздрик (Львів-Калуш)

Livepaint:
SWB (Тернопіль)

Video:
ZSUF

DRUMТИАТР у ІВАНО-ФРАНКІВСЬКУ

18 грудня 18.00, книгарня «Є» в Івано-Франківську (вул.Незалежності, 31)

запрошує на презентацію книги Юрія Іздрика «Underword». Це нова унікальна збірка філософської прози й поезії Іздрика, видана у форматі авторського мистецького альбому. Underword, як і зазначено в титулі — альбом, себто добірка улюблених текстів, колажів і фото автора.
Іздрик знову пропонує нам концептуальну art-book, але цього разу барвисту, гламурну і цілком позбавлену дискурсу.

Модератор – Галина Петросаняк

ГРАЮТЬ DRUMТИАТР

ВХІД ВІЛЬНИЙ І БАЖАНИЙ

DRUMТИАТР ЦЕ

Izdryk Yurko – mc, guitar,piano
Semenchuk Grigory – dj, mc.
Yevhen Samborsky – vj, art
If-Ro – vj, photo

DrumТиАтр видає краут-рокові експерименти в дусі Can або Neu! — звісно ж, з тією самою монотонною читкою. Виникає спокуса порівняти їх з російською хвилею «абстрактного» хіп-хопу (СБПЧ, Есть Есть Есть тощо). З іншого боку, щось подібне міг грати і Tricky — якби виріс десь під Івано-Франківськом і не сприймав би власну музику всерйоз.

http://www.reverbnation.com/drumТИАТР
http://www.myspace.com/drumtuatp
https://www.facebook.com/drumtuatp

день народження ZSUF
“Коза”, Тернопіль
17 грудня 2011 року о 21:00

Акція відбувається за підтримки видавництва “Крок”.

Вхід – 20 гривень.

Братимуть участь:

Музика:
Drumтиатр (Львів-Станіслав-Калуш)
Futurin (Київ)
Amistad (Дніпропетровськ)
Bodhysatva (Тернопіль)
Adibas (Тернопіль)
Хопта (Тернопіль)
Тренер (Тернопіль-Карістос)

Література:
Розігрів від покоління 87: Мар’яна Судова, Юрій Матевощук, Василь Колісник, Юля Бабак
Юрій Завадський (Тернопіль-Петриків)
Мірко Боднар (Львів)
Мар’яна Максим’як (Львів),
Микола Шпаковський (Львів-Теребовля)
Юлія Скорода (Київ)
Грицько Семенчук (Львів-Проскурів)
Артем Полежака (Київ)
Іздрик (Львів-Калуш)

Livepaint:
SWB (Тернопіль)

Video:
ZSUF

Субота, 17 грудня 2011 року о 18:00
«Бункермуз» мистецька галерея, бульвар Шевченка,1, Тернопіль

Видавництво «Крок» ( http://krokbooks.com/ ) презентує поетичну збірку «ЛЮДИ» – другу книгу молодої авторки Мар’яни Максим’як, яка вийшла друком у видавництві у 2011 році. До неї увійшли вибрані поезії авторки, написані протягом восьми років.

Автор передмови до збірки поет та перекладач Остап Сливинський говорить про вірші Мар’яни наступне: «Рядки Мар’яни Максим’як – найвищою мірою елегійні. Такі, що пишуться, коли розійшлися гості, погасли світла і лишилося тільки одне світло, непевне, нізвідки, ні для кого. Подеколи мені здається, що тут, у цих віршах, більше подиху, ніж письма, уяви чи бачення».

Довідка про авторку:

Мар’яна Максим’як народилась у м. Бучач на Тернопільщині. Закінчила Український Католицький Університет та Львівський національний університет імені Івана Франка. Пише поезію, прозу. Авторка дебютної збірки «Solo душі» («Каменяр», Львів 2004) та збірки вибраних поезій «ЛЮДИ» («Крок», Тернопіль 2011).

Учасниця численних Всеукраїнських та Міжнародних літературних фестивалів та проектів, зокрема літературних тандемів з Тарасом Прохаськом, Мар’яною Савкою, новозеландською поеткою Селіною Тусіталою Марш.

У 2010 році отримала заохочувальну премію літературного конкурсу видавництва “Смолоскип” за поетичну збірку “Цифри, що танцюють”. Активна у галузі відеопоезії, її відео вірші у 2011 увійшли до шорт-лісту двох Всеукраїнських відеопоетичних премій («БУК» та «CYCLOP»). Вірші перекладено англійською мовою та на іврит.

Живе та працює у Львові.