Translations/Переклади

СЕРГІЙ ПРИЛУЦЬКИЙ – ОДИНАДЦЯТА ЗАПОВІДЬ

палячи ввечері на балконі
з видом на заднє подвір’я продуктового магазину
не думаєш ні про що
просто спостерігаєш як коти
ніби злі духи
б’ються біля смітника
за шматок ліверної ковбаси
а робітник електролампового заводу
випивши за кіоском торпеду плодового
несе додому мішок цибулі
щоб потішити жінку
щоб жінка не била
щоб жінка принаймні любила
хоча кохання
двадцять років як послало їх подалі

а на лавці за будинком
під гітарний гул
дівчата роблять мінет
а пацани згадують Льоху з «Монтани»
і помста дозріває під їхніми
чорними куртками

допаливши цигарку йдеш у кухню
п’єш молоко
і чуєш як сусід згори
твій шкільний воєнрук
б’є жінку головою до кахлю

і що б не казали
апостоли батьки чи твій дільничний
забудь усі заповіді
і постарайся полюбити
це страхіття

Продовжувати читання

Aðalsteinn Ásberg Sigurðsson / Адельстейн Асберґ Сіґурдсон – Свідомість

Вершники досі скачуть кам’янистими схилами
зустрічаються у верхогір’ї
ховають мечі до піхов.

Чи я чую відзвук
блакитного дзвону
чи це інший вік мене кличе?

Вечір відгомону.
Нові осідлості можуть
постати в цьому старому світі.

Віталь Рыжкоў – НАСУПЕРАК / НАВСУПЕРЕЧ

Життя продовжиться тобі навсупереч –
незадоволена ти йдеш, насуплена,
зсудомило щелепи з гніву й сумніву…
Життя продовжиться тобі навсупереч,
навсупереч.

Ти чуєш, сучко? –
все навсупереч!

На сонні очі переддень насунутий –
твоєю користуючись відсутністю –
в легкому ступорі у двері стукаю:
“Життя продовжиться!..
Тобі навсупереч!..”

Шкода мені, правда, але, по суті, це
життя продовжиться тобі навсупереч.

Ніби це камінь, що з душі мені зсунувся:
Життя –
продовжиться…

Віталь Рыжкоў – Насуперак @ Беларускае Лiтаратурнае Радыё

Уладзь Лянкевич – “ворони кричать голосами капризних дітей…” / Уладзь Лянкевіч – “вароны крычаць галасамі капрызных дзяцей…”

ворони кричать голосами капризних дітей
великий смітник крони дерев ровер
калюжами у дворі описує одне за одним
вісімка коло вісімка коло вісімка коло

ями і рівчаки дорожнього покриття об’їжджає
ночами від людей подалі катається привид ровера
на бульварі самі крутяться руль і педалі
колесо проколене колесо проколене колесо проколене

вороний ровер примара мрія привид велосипедний
обіцяний тобі у дитинстві але не подарований
невідомо скільки уже він так їздить
довкіл дому колами довкіл дому колами довкіл дому колами

Продовжувати читання

Уладзь Лянкевич – “покажи, що ти ховаєш у руці” / Уладзь Лянкевіч – “пакажы, што ты хаваеш у руцэ…”

* * *

«мене в дитинстві мати називала – Ляля»
– з її слів

покажи, що ти ховаєш у руці
пальчики ніби в ляльки, зробленої зі шматочків крейди
і що довше вона водить рукою по моєму волоссі
коротшають її пальці, стираються, списуються
а я сивію
ніжки її, коли танцює, залишають малюнки
а трохи пізніше, як забракне грошей, ми влаштуємо тебе на роботу
ти будеш наносити розмітку (куди досі не заїжджали колеса машини)
лише тепер я розумію, чому вона не вміє плавати (чому ти не вмієш плавати, лялечко)
крейду легко покривдити
крихка
хто тебе зібрав з крейдинок? що залишилися в зарослих мохом класах
закотилися під вчительський стіл
старі дерев’яні дошки покрила зелень, хтось прикрасив маєм
лабіринти щілинок у затерному паркеті, рубці
летіли сороки, вхопили уроки
я чув, що на морі-океані стоїть білий камінь
діди над морем пролітали, їхні сльозинки на камінь упали

ти звідти?

я хвилююся, коли ти печеш що-небудь з муки, я боюся, аби ти не заблукала в ній, не сховалася,
а печиво твоє завжди з таким чарівним смаком
а раптом це ти щоразу частинку себе у тісто кришила?
а родзинки у пирозі – це твої зіниці? чоловічки? лялечки?

Продовжувати читання

Ilona Witkowska, z książki ‘Spendida realta’ / Ілона Вітковська, з книжки ‘Spendida realta’

малі балконні виконавці сумних хітів

ми не знаємо яким чином сьогодні блищати адже
простота є надзвичайно важливою.

ще тліє вогнище, але те, що говорю, вже було.

*

в коло співаємо ту саму пісеньку

ми усвідомили, що стоїмо з відкритими ротами.
за пів року усвідомили, що так стоїмо.

існує якась межа порожнечі, така доза,
більше якої вже ні, вже навіть ніщо.

*

свято

дивимося на машину для виготовлення цукрової вати.
невідомо, що робити з другою рукою. втечі немає.

чоловік, що робить вату, порізав пальця,
а діти думають, що це малинова.

*

розкіш

пані в хутрі. виглядає як горобець.
як самі лиш пір’їни, без птаха, збиті в кульку.

підскакують в клітці, не усвідомлюючи відсутності.

© Ilona Witkowska, text
© Юрій Завадський, переклад

Ernst Jandl – schtzngrmm / Ернст Яндль – трншш

трншш
трншш
т-т-т-т
т-т-т-т
рррншшшшш
т-т-т-т
ш—-ш—-ш
рншш
рншш
рншш
рррншшшшш
трн
трн
т-т-т-т
т-т-т-т
трншш
трншш
тсссссссссс
ррнт
рррррнт
рррррррррнт
тр
тр
т-т-т-т-т-т-т-т-т-т
тр
рншш
рншш
т-т-т-т-т-т-т-т-т-т
тр
тр
тр
тр
тр
рннннннннннннннннннннннн
т-тт

Original:

schtzngrmm
schtzngrmm
t-t-t-t
t-t-t-t
grrrmmmmm
t-t-t-t
s——c——h
tzngrmm
tzngrmm
tzngrmm
grrrmmmmm
schtzn
schtzn
t-t-t-t
t-t-t-t
schtzngrmm
schtzngrmm
tssssssssssssssssssss
grrt
grrrrrt
grrrrrrrrrt
scht
scht
t-t-t-t-t-t-t-t-t-t
scht
tzngrmm
tzngrmm
t-t-t-t-t-t-t-t-t-t
scht
scht
scht
scht
scht
grrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrr
t-tt

Дарен Камалі (Нова Зеландія). Казки, вірші та пісні підводного світу

Камалі Д. Казки, вірші та пісні підводного світу /Переклад з англійської Лейли Абдуллаєвої. — Тернопіль: Видавництво «Крок», 2013. — 54 с.

Музика та океан

«Заглибитись у подорож Океанією та разом отримати задоволення від моєї рідної культури та мови крізь подорож на човнику-вака поезії» – у слові до українського читача пропонує тихоокеанський письменник і перформер Дарен Kaмалі. Тож отак, із перших сторінок поетичної збірки «Казки, вірші та пісні підводного світу» розумієш: окрім не зовсім сентиментальної подорожі, чекає екзотика не тільки образна, а й лексична. Тому, до слова, vaka — каное.

У книжці багато океану. А відтак, суші. Проте її менше. Остання, зокрема, опредметнюється в деревах – манговому, пальмі. «Кокосова пальма» відкриває збірку, і чи не тому під час читання десь на обрії постає світове дерево: «Задовго до появи цивілізації // кокосова пальма // стояла самотньо // посеред безлюдного тихоокеанського острова // погойдуючись у такт з морським бризом. // Молодий кокосовий горіх впав з її верхівки // покотився пляжем // до велетенського океану // і поплив від острова до острова // залишаючи насіння на кожному з них». Ось заявлена у назві особливість збірки – казковість і тяжіння до пісенності. Лиш, якщо у звичних нам казках діють лисички-сестричики-вовчики-баратики, то тут, зокрема: «Діти матері-Восьминога // народжені плавати вільними // Манта-Рей зі зламаним хвостом // і Гігантський Кальмар // Тагалоа-Ву-Аумакуа // об’єднані з океаном // охоронці глибин // що захищають наші острови».

Далі, якщо йти за координатами, розміченими книжкою, – предки-наступники: «у голові дзвенять мов дзвони // спогади тих часів // коли я згадую про мій народ // із перламутрових островів // від Фіджі до Аотеароа1 у дев’яносто другому». Діалог ведеться чи не постійно: «я чую, як промовляють предки мої // старайся з усіх сил і не падай духом // своє вчора не розрухуй // не забувай старі добрі часи, мій сину // гей, послухай». І: «швидко життя проживаючи // про минуле не забуваючи // не маючи іншого вибору // окрім як спостерігати // політ часу // ніщо не вічне // люди відходять // острови стають космополітичними // легальний чужинець у передмісті // щойно з літаючої тарілки // що мандрує алеями та скверами».

Дарен Kaмалі розповідає, крім іншого, про єднання «з цими людьми стали // братами / сестрами / матерями / // батьками // ми — тихоокеанський народ // ми — родина // це стало розширенням мого світу».

Тут треба зупинитися і трохи озирнутися. Дарен згадує життя у Вейсарі (у п’ятдесяти хвилинах їзди від столиці Фіджі). «Моя фіджійська вимова була настільки ж поганою, як і його англійська, але принай¬мні у нас було щось спільне. Ми одразу потоваришували з Етуате. Ми розповідали історії, кожен своєю мовою, і так виникла наша дружба».

Оповідаючи далі, виникають нові дружби, навіть якщо вони дистанційно-книжкові.

Довідково:

Дарен Камалі — поет і перформер з Нової Зеландії. Народився на Фіджі у родині, що походить з островів Фіджі, Футуна та Волліс. Активно працює як письменник, культурний діяч, наставник з літературної творчості, організатор фестивалів та літературних акцій. Займається промоцією тихоокеанської культури, вливаючи її мотиви в свою вель¬ми сучасну творчість. Його твори тісно пов’язані з життям на островах Фіджі та в Новій Зеландії. Разом із дружиною створив спільноту Niu Navigations (http://www.niunavigations.com/).

Лейла Абдуллаєва — навчалась у Львівському національному універ¬ситеті імені Івана Франка за спеціальністю «англійська філологія». Перекладач-аматор, техрайтер. У повсякденному житті не дотична до літератури. Переклала українською цю книжку Дарена Камалі та Ґер¬труди Стайн «Tender Buttons». Працює над перекладом роману китай¬ської режисерки та письменниці Xiaolu Guo.

Під час Форуму видавців 2013 року у Львові відбудуться зустрічі з Дареном Камалі: 14 вересня о 14:00 презентація поетичної серії видавництва «Крок» у Музеї-ресторані «Сало»; Музично-поетична імпровізація Дарена Камалі (Нова Зеландія) і Юрія Завадського (Україна) 14 вересня о 21:00 на відкритій сцені у проїзді Крива Липа. Книжку Дарена Камалі «Казки, вірші та пісні підводного світу» можна буде придбати на стенді видавництва «Крок» під час Форуму видавців (№407, 3 поверх).