Category Archives: Translations/Переклади

Les Wicks with GIRT – Beside The Road To War

Listen and download: Les Wicks with GIRT – “Beside The Road To War”

The Les Wicks poem “Beside the Road to War” with Les himself at the microphone. Musical backing features Martin on the Shakuhachi in a simple but haunting piece of music by GIRT.

This week we’ve taken time out from the album to work on a collaboration with award-winning Australian poet Les Wicks. We are creating musical backings for two of his poems, “Beside the Road to War” and “Healed and Hurt”.

Source: http://girt.tv/

Selina Tusitala Marsh – Salt / Селіна Тусітала Марш – Сіль

ніби Бог розсипав сіль
на свій опівнічний обрус

ніби Джибранове Чудовисько
кинуло плащ Красуні
через воду –
його м’яке світло згасло
в каятті

ніби зірка іншою блакитною зіркою
згадувала про зникнення кожної з матерів
і запалювала її обличчя на тисячі років

ніби матарікі*
зістрибнув зі сторінки календаря
прямуючи моїми судинами
униз крізь пальці
згинаючись аби зірвати
фіолетову орхідею.


* Матарікі – так Маорі називають сузір’я Плеяди. З Матарікі пов’язаний Національний Новий Рік в Маорі.

© Юрій Завадський, адаптація, 2011

Continue reading Selina Tusitala Marsh – Salt / Селіна Тусітала Марш – Сіль

Konai Helu Thaman – Living among the trees / Конаі Гелу Таман – Живучи поміж дерев

(Для Ренді)

дев’ятнадцять років
це довгий час
за теперішніми стандартами
можливо сама земля
дозволила жити
поміж дерев

прожив життя під
чистим небом не піддаючись
смакові штормів
ти не був самотнім
якщо дивився в суть чи понад усе
крізь намети
мовчазних пісень

ці останні кілька днів
рухалися мляво
і як дощ повільно опускалися
поміж рослинами вимагаючи росту
я чітко тебе бачу
тримаючи твою руку

© Юрій Завадський, адаптація, 2011

Continue reading Konai Helu Thaman – Living among the trees / Конаі Гелу Таман – Живучи поміж дерев

Konai Helu Thaman – They Won’t Leave / Конаі Гелу Таман – Не залишаться

Мені сумно лише думати
Про моїх співвітчизників,
Які знову в дорозі,
Спаковані, як сардини,
Їдять риб’ячі голови
І недоїдки з вишуканих готелів,
Де вони миють начиння
У вільний час.
Громадяни другого сорту
Їхні родичі;
Палячи дешеві цигарки,
Сходячи кров’ю після п’яних бійок.
Ховаючись у запліснявілі плащі,
Готові одружитися з будь-ким,
Поки візи не втратили чинність;
Отримати зелену карту,
Тоді розлучитися з дружиною
Через несумісність.

© Юрій Завадський, адаптація, 2011

Continue reading Konai Helu Thaman – They Won’t Leave / Конаі Гелу Таман – Не залишаться

Sudesh Mishra – The Rowers / Судеш Мішра – Веслярі

Сувора погода. Ми веслуємо між двох скель
До третьої, що, очевидячки, поки недосяжна.
Ми це передчували перед відплиттям із порту,
Тремтливу назву якого з’ясувати неможливо.
Перед нами протока висолопила язика,
Ця страхітливо мертва смуга клянеться
Спрямувати нас безпечно поза мис пульсуючих ножів.
Це даремна обітниця, бо ж одна наша віра –
Предмет сумніву, ґрунтовний, неоціненний,
Як стиґмата оболонки – емблема судна,
Що позначає перехід у буття поза часом.
Отак, між двох скель, ми спрямовуємо носа
До третьої, що не убуває і не росте,
Впевнені, що наше досягнення окупить наші старання.

© Юрій Завадський, адаптація, 2011

Continue reading Sudesh Mishra – The Rowers / Судеш Мішра – Веслярі

Jim Morrison – Poems from “Wilderness” / Джим Моррісон – Вірші з “Wilderness”

ВІДКРИТA

Ніч молода
і наповнена спокоєм
Не можу описати
як вона вдягнена
Вона згодиться на дивні пропозиції
На все що ти запропонуєш
На все аби догодити гостеві

 

СИРЕНИ

Опівнічний
кримінальний метаболізм лісу провин
Гримучі змії свистять кастанєтами

Забери мене з цієї зали дзеркал
Це бридке скло

Ти тут
Чи ти виглядаєш так
Як ти би міг так коли
ніхто ніколи б не зміг

 

* * *

Чому я п’ю?
Бо так я можу писати вірші.

Часом, коли все це вилітає геть,
і все, що потворне, хилиться
до глибокого сну
Існує пробудження
і все, що залишається, є правдивим.
Коли тіло розграбоване,
дух стає міцнішим.

Пробач мені, Отче, бо я знаю,
що роблю.
Хочу почути останнього Вірша
останнього Поета.

© Юрій Завадський, адаптація, 2011

LES WICKS – TWO HOURS / ЛЕС ВІКС – ДВІ ГОДИНИ

Ти йдеш геть
у лискучій металевій сукні.
Вилощена, придбала ритм
буркотливою пасткою
гасового неба.
Наша розмова вищить, ніби розбиті коліщата валізи.
 
Усі чиновники на лікарняних
або стажуються до
заміщення посад.
Малі правди залишаються невпорядкованими,
тоді як “ти йдеш” просто стоїть тут
понад застійною гаттю фактів.
 
Існує позиція
така ж важлива,
але все, що почуваю
це печатка митниці,
зморшка паперу на оптимістичній паспортній світлині.
 
Повітря-моноліт як задраєний люк.

© Юрій Завадський, адаптація, 2011

Continue reading LES WICKS – TWO HOURS / ЛЕС ВІКС – ДВІ ГОДИНИ

Лес Вікс – Короткий життєпис / Les Wicks – Short biography

Les Wicks in 2010 by Susan Adams
(Фото: Susan Adams)

Лес Вікс (1955) – австралійський поет, видавець і редактор. Він володіє довжелезним списком здобутків у літературі, видавничій та фестивальній діяльності. Отримав ряд літературних нагород. Видав вісім поетичних книг: “The Vanguard Sleeps In” (1981), “Cannibals” (1985), “Tickle” (1993), “Nitty Gritty” (1997), “The Ways of Waves” (2000), “Appetites of Light” (2002), “Stories of the Feet” (2004), “The Ambrosiacs” (2009).

Лес Вікс виріс у передмісті Сіднея. Грав у гурті “Iron Mouth”. В’єтнам роз’єднав його сім’ю, і Лес рано навчився бути самостійним. У 17 вперше опублікував вірша і організував страйк серед учнів середніх шкіл. Він отримав історичну освіту в Універистеті Маквері, а також здобув безліч навиків, мешкаючи в Сіднеї та Лондоні. Наприкінці 1970-х вперше спробував себе як видавця – разом із Биллом Ферров організував видавництво “Meuse Press”, яке орієнтувалося на високі стандарти в австралійській поезії. Лес Вікс був співорганізатором Спілки поетів у Новому Південному Вельсі. З 1980-х, після отримання диплома в галузі індустріального права в Університеті Сіднею, працював як правозахисник в інтересах багатьох професійних спілок.

LES WICKS – EPISODIC GRATIFICATION / ЛЕС ВІКС – ЕПІЗОДИЧНЕ ЗАДОВОЛЕННЯ

Убий кота.
 
Твого імені замало.
Довірся своїм рукам.
Убий кота. Зроби Це.
Не дай жебракам забрати все, зберися.
Твій вибір – сьогодні на сьогодні.
 
Таємниця в шаровості, не втерпіти…
гарне життя є приростом шарів.
Досі ти досяг
подружжя, іпотеки, влади й гідності,
ніщо не піддасться
означеності зими.
 
І ти повинен будеш убити кота,
 
який не мав імені,
можливо, лише раз пещений,
безглуздо гордий в хвилинній небезпеці.
Ще гірше тоді, коли шрами –
пікантно-синюваті, а зуби – відсутні,
але глухе котяче виття
розгрібає сонну ніч.
 
В нього ніколи не було людей,
але в свій спосіб він знає точний заклик до їжі.
Джефрі сказав так. Підійти, схопити,
тоді задушити. Зловісна, миттєва бійка –
дряпається перед смертю.
Цей чоловік кинув помаранч, порожній панцир –
він упав, як втомлений подих. Той
порожній кістяний м’яч,
похований під поголеним квадратом дерну №4.
 
Наступного дня подував вітер прошутто,
його власна віра в комфорт
зігрівала недільні руки.
Нам відомий цей вибір. Кінець.
Він перетворюється на спрямовану комету
первісного щастя.
Трава виросла яскравішою.
Все вагоме перемагає.
 
Кожна сторінка
в нікудишніх біографіях –
значніша, значніша,
аніж сон на вістрі чарів.
 
Крадії, кайдани і Hugo Boss
дивують дітей, які, повернувшись зі школи,
стають схожими на татуся,
і дружина тренує стегна
у кімнатах, повних світла.
 
© Юрій Завадський, адаптація, 2011

Continue reading LES WICKS – EPISODIC GRATIFICATION / ЛЕС ВІКС – ЕПІЗОДИЧНЕ ЗАДОВОЛЕННЯ

ПОЕЗІЯ НОВОЇ ЗЕЛАНДІЇ – З англійської переклала Ганна ЯНОВСЬКА

Земля НЗ: нотатки перекладача

Нова Зеландія і схожа й не схожа на колишню британську колонію. Корінним населенням цих островів є птахи та плазуни: усі ссавці, крім кажанів, є прибульцями. З людей першими тут оселилися так звані племена мисливців на моа (гігантських птахів, на сьогодні вже знищених). Відтак ці племена витіснив чи асимілював полінезійський народ маорі — вправні воїни, мореплавці й різьбярі.
Потім на береги островів висадилися білі люди. Те, що було далі, можна прочитати в книжках із історії; утім, маорі виявилися важче приборкуваними, ніж, скажімо, австралійські аборигени.
У двадцятому столітті, особливо в його другій половині, новозеландські митці, як, скажімо, свого часу американські, переросли гордість колонізаторів і прислухалися до голосу землі — ніби й своєї, та водночас незасвоєної. І цей гіпнотичний голос рвав греблі та породжував різкі, яскраві й неповторні явища, — очевидно, неуникненні на справжньому стику двох культур. Проте ні в США, ні в Австралії спосіб життя й мислення колишніх колонізаторів не піддався аборигенним чарам настільки сильно. Тож енергетичний вплив культури маорі на сучасну “білу” новозеландську культуру важко не помітити. Не виключено, що причина тут полягає в несподіваній спільності стосунків зі світом. Адже і маорі, і білі люди припливли з далеких країв — і котрий край їм тепер називати батьківщиною? Ці пташині острови на краю світу? Легендарну країну Гаваїкі, з якої в прадавні часи відпливли човнами у відкрите море предки, розсіявшись Тихим океаном до самого острова Пасхи (деякі маорі й сьогодні відтворюють свій родовід аж до членів команд тих суден)? А чи, приміром, Британські острови, які там і зараз є вже такою самою Гаваїкі?
І що маємо сьогодні? Білий новозеландець називає себе так, як його назвали тубільці, — пакеха. Регбісти перед матчем вдягають на стегна пов’язки й танцюють хака — ритуальний танок воїнів маорі. Говірка ківі, зрозуміла новозеландцям різного походження, становить такий собі германо-полінезійський суржик. Варто також зауважити, що символіка місяців у новозеландській поезії, як на українські звички, страшенно викривлена (адже коли у Північній півкулі зима, у Південній — літо, і, наприклад, квітень є фактично жовтнем).
Більшість текстів, поданих тут, я знайшла через сайт Новозеландського поетичного центру www.nzepc.auckland.ac.nz. За цей ресурс і дружню допомогу я глибоко вдячна адміністраторці сайту Мішель Леґґотт. Картина, яку формують наведені вірші, є скоріше суб’єктивною, яскравим віконцем у невідому зелену землю. Тому спеціалісти могли б мені закинути відсутність багатьох важливих імен. Так, подана добірка випадково виявилася всуціль “білою”, хоча тубільної романтики в ній не бракує. При цьому зауважимо, що, наприклад, старійшина новозеландської поезії Хоне Туваре свідомо уникає рідного етнічного колориту у своїх творах.
————
© Ганна Яновська, 2006, переклад, стаття, довідки про авторів.

Що я ще можу сказати? Слухайте звуки цієї мови. Розмовляйте з цими людьми й тваринами. Принюхуйтеся до подиху землі, істот і механізмів.
Перекладач кидає весло й ступає на берег першим.
Ганна Яновська

Саймон Вільямсон
Тама Те Ора

Вона мала владу над нашими іменами
вона вишикувала нас
“Твоє ім’я Ґарі”
“Ні — я відповів —
Моє ім’я Тама Те Ора1”
“Віднині твоє ім’я — Ґарі”
Білі завжди знали більше
Британія наче Країна Богів
де думки керують світом
Усі ці люди про яких ми дізналися
були англійці і християни
а не маорі й хау-хау2
як мій коро3
Ауе! Я вчився і вчився
рахувати гроші
говорити про Королеву найкраще
і мої ванау4 сказали
“Шлях маорі — вимирання
вчись бути таким як пакеха5”
Мене били коли я говорив своєю мовою
і моя вая стала мам
Потім я пішов на цивільну службу
і навчився законів пакеха
тепер я живу за цими законами
серед пакеха
Для моїх темношкірих братів я білий
а для білих я просто горі6
Але зараз зустрівши мене
ви краще не звіть мене Ґарі
бо ім’я моє моє ім’я — Тама Те Ора
і воно несе в собі тих хто уже пішов
хто приплив з Гаваїкі7
щоб уникнуть війни
Це ім’я
записане на кістках моїх
Так що краще
більше не звіть мене Ґарі
————
1 Мовою маорі Тама Те Ора — Син Життя.
2 Хау-хау — маорійська релігійна течія, що виникла в другій половині ХІХ століття на основі місцевих вірувань та юдейського і християнського вчень. Адепти хау-хау брали активну участь у війнах проти європейських колонізаторів.
3 Коро — дід.
4 Ванау — родичі.
5 Пакеха — білі люди, європейці.
6 Горі — образлива назва маорійців.
7 Гаваїкі — міфічна прабатьківщина маорі та інших полінезійських народів.
Оригінал: http://www.book.co.nz/william.htm

Марк Янг

Єдиноріг

Чекаю. Цікаво мені, чи приїдеш сьогодні.
Та сама напруга,
металевий присмак у роті.
Десь там,
у ясному повітрі вечірньому, гудуть літаки,
наче бомби несуть до землі.
У кожному з них повно мандрівників,
і деякі з них на своїх туристських стежках
скоро постукають у мої двері,
щоб дізнатися, як живуть на іншій півкулі.
Я проведу їх моїм будинком, повз павичів,
повз перських котів, повз чудні загадкові витвори
давно забутих племен. А тоді відчиню
двері в кімнату таємну, де квіти та феєрверки
глушать сморід поту єдинорога,
він там живе.
Копита його крешуть іскри,
аж дивитися боляче. Він зголоднів.
Скоро буде час годувати.
Чекаю. Цікаво мені, чи приїдеш сьогодні.
————
Оригінал: http://www.nzepc.auckland.ac.nz/authors/young/unicorn.ptml

Рімке Енсінг

Любовна пісня з Хокіанги1

У глибокім дуплі старого пурирі2
дикі бджоли зібрали мед. І гудуть
свою пісню в затінку листя ясного, і п’ють
із жагучих квітів зеленої сутіні.
І нам теж дісталося сповна цього нектару,
і ми дивимось, як світло рушить вигадливу тінь
крізь широкі навіси гілок. Лежимо,
згадуючи, як виростали будинки з місцевого лісу
(в основному з каурі, агатису австралійського,
ще й з червоного дерева блоки), а вітер з затоки
легкий, як твої обійми в цій літній траві,
білій від сонця. Воно теплим язиком
лиже наші тіла, солоні від моря, в якому таніва3
живе серед скель у кублі з бурих водоростей.
Ми гойдаємося за лініями, що наближаються, і тікають,
і сходяться знов, мов коханці, на хвилях, не займаних
чайками, і в цій коловерті наші тіла урочисті,
як пагорби, зліплені переказами давнішими,
ніж сумовита прадавня ваята4 й імення минулого
під синім мінливим листям небес.
————
1 Хокіанга — затока біля західного узбережжя Північного острова Нової Зеландії.
2 Пурирі — розлоге новозеландське дерево.
3 Таніва — у маорійському фольклорі — страшний водяний дух.
4 Ваята — вид маорійських пісень.
Оригінал: http://headworx.eyesis.co.nz/poetry/talking_sample.php

Нола Боррелл

Туатара1
Тримай дистанцію:
ти тут новенький,
самовпевнений і кострубатий.
Ще один крок —
і ти мене не побачиш ніде,
так і знай, не побачиш.
Я тобі раджу: слід завжди
ховатись. Я ж бо навчився дечого
за 200 мільйонів років.
Захоплюй відповідну
екологічну нішу,
наприклад, одну з цих труб.
Що вирячився на мене?
Я полюю на сцинків2 і вет3,
а то й на таких, як я.
Якщо самиця не танцює,
я кусаю її за шию,
а потім уже беру.
Хоча що там, я радий компанії.
Підвищуйте нашу чисельність
і знижуйте вашу.
Не те щоб я цим переймався…
Я ж пережив динозаврів,
то переживу й вас.
Скільки-скільки, кажеш, ви тут живете?
————
1 Туатара — новозеландська реліктова ящірка. Назва перекладається з маорійської як “шипи на спині”. Відома також як гатерія.
2 Сцинк — рід дрібних ящірок.
3 Вета — комаха з ряду прямокрилих (тобто родич коників, цвіркунів і сарани). Крім Нової Зеландії, водиться також у Південній Африці, Південній Америці, Австралії. Новозеландська вета може виростати до 9 см завдовжки (за ваги 70 г). Живе в дуплах, норах. Назва походить від маорійського ветапунга (бог / богиня всього потворного).
Оригінал: http://www.vuw.ac.nz/turbine/borrell.html

Лоріс Едмонд

На дорозі Те Авамуту

А це був птах сріблясто-чорний,—
сріблястий, бо летів назустріч
так низько, ніби хтось його поранив,—
але тепер вже пізно думать
про це, бо, не відчувши ні удару,
ні спротиву розігнаних коліс,
я вбила птаха.
І вітер десь закинув жмут
сріблясто-чорних пелюсток.
А я збиралася спинитись,
та десь за милю вже забула.
А він лишився там — лежить,
ні докору, ні захисту не має,
між тих численних помилок,
що я минула, не спинившись.

Оригінал: www.nzepc.auckland.ac.nz/authors/lauris/teawamutu.ptml

Третій

Я не знаю, як мені описати третього, але
тими днями, коли сотні голубів злетілися в місто,
кинулися догори величезними туркотливими оберемками
у вікно твоє й упали чорним градом на труби, карнизи
будинків навпроти, він з’явився, він увійшов —
назвімо його чоловіком. Він розпустив своє сизе пір’я.

Його незмигний погляд сяяв; він став
слугою і тлумачем, господарем і чародієм,
він викладав дивовижні картини гармонії
зі шматочків кохання розколотого і сумнівів;
це ти його, мабуть, до мене прислав, розуміючи
мою слабкість. Мені він видався гарним.

Я прийшла до тебе холодним квітневим вечором,
літні голуби відлетіли, ти був зайнятий;
у важкому синьому світлі третій був дуже високим
і старанно гострив металеві свої кігті.
Коли я злякалася, ти підійшов, тихо став поруч із ним
і подивився на мене спокійно, не впізнаючи.

Оригінал: http://www.nzepc.auckland.ac.nz/authors/lauris/third.asp

Джеймс К. Бекстер

Пара сандалів

Пара сандалів, чорні старі штани,
Шкірянка на плéчі — я маю рушати, друзі,
В темряву, в холод, до першопочатку,
Де ребра предків — це крокви будинку зустрічей1.
Вікна вибиті, а підлога біла
Від пташиного посліду — саме там
Зберуться духи, щоб настановити мене на путь.
А коли зійде туман,
Те ра ріте тону те Атуа —
Сонце, яке мов Бог,—
Прогріє мої кістки, а стріли його
Простромлять безформну глину моєї душі до осердя.
Гемі2.
————
1 Будинок зустрічей — споруда для важливих зборів у маорі.
2 Гемі — маорійська транскрипція імені Джеймс.

Оригінал: http://www.vuw.ac.nz/modernletters/bnzp/2001/baxter.html

Про авторів:

Саймон Вільямсон народився 1968 р. в Нгаруаваї. Складав не лише вірші, а й пісні, співав у фолькових гуртах. Також різьбив дерев’яні скульптури, малював. Трагічно загинув у 1999 році.
Оригінал вірша “Тама Те Ора” був опублікований у єдиній книжці поета “Storyteller: Poems 1988—1999” (HeadworX, Wellington, 2003).

Марк Янг народився 1941 р., нині мешкає на Тропіку Козерога в Австралії. Є публікованим поетом понад 45 років (його тексти широко друкувалися й друкуються в паперових та інтернет-виданнях у різних країнах) — має десять власних книжок, з них шість поетичних. Був одним з упорядників нещодавно виданої антології хайку, автор праці про новозеландський живопис. Є одним з авторів Новозеландського електронного центру поезії, крім того, має дві власні сторінки в інтернеті.
Вірш “Єдиноріг” надрукований у першій збірці Янга “The Right Foot of the Giant” (Bumper Books, Wellington, 1999).

Рімке Енсінг народилася в Ґронінгені, Нідерланди, 1939 р. У 1951 р., ще навіть не знаючи англійської, переїхала з батьками до Нової Зеландії, де мешкає досі. 1967 р. отримала ступінь магістра й почала викладати в Оклендському університеті новозеландську літературу (до 1999 р.). 1977 р. упорядкувала першу антологію новозеландської жіночої поезії “Private Gardens”. Вірші широко публікувалися як у Новій Зеландії, так і за кордоном, книжка вибраної поезії “Talking Pictures” вийшла 2000 р. (видавництво HeadworX). Сьогодні є дослідником-стипендіатом в Оклендському університеті.
Оригінал вірша за адресою http://headworx.eyesis.co.nz/poetry/talking_sample.php

Нола Боррелл народилася в Новій Зеландії. Дебютувала в середині 1990-х. Її вірші друкувалися, зокрема, в антологіях Новозеландської поетичної спілки, журналах, на інтернет-сайтах; має публікації в Австралії, США, Великій Британії. Колишній секретар комітету Новозеландської поетичної спілки. Цікавиться хайку, активно популяризує цей вид мистецтва, є однією з організаторів національної майстерні хайку (2005). Працювала як соціолог, викладачка англійської мови, консультант.
“Туатара” вперше опублікована 2001 року на літературному веб-сайті “Turbine”, що належить Міжнародному інституту сучасної літератури (Веллінгтон). У 2004 р. вірш надруковано в антології “Spirit Abroad: A second selection of New Zealand spiritual verse” (упорядники Пол Морріс, Гаррі Рікеттс, Майк Ґрімшоу).

Лоріс Едмонд народилася 1924 р. Дебютна книжка її поезій “In Middle Air” (1975) отримала літературну премію PEN. З того часу Едмонд видала 16 поетичних книжок (за які отримала численні відзнаки), мемуари (1994 і 2001), роман і п’єси для театру та радіо. Працювала логопедом, викладачкою англійської мови, редактором; 1988 року здобула ступінь почесного доктора з літератури в університеті Мессі. Померла від серцевого нападу в січні 2000 р., залишивши п’ять дочок і сина.
Вірші “На дорозі Те Авамуту” і “Третій” надруковані в книжці “Selected Poems 1975-2000” (редактор K. O. Арвідсон, видавництво Bridget Williams Books; 2001)

Джеймс Кейр Бекстер народився 29 липня 1926 р. в Данедіні в сім’ї фермера й дочки професора. Рано виявив поетичне обдарування: перша книжка, опублікована у вісімнадцять років, мала великий успіх. Від цього часу в його житті події відбувалися ніби у двох паралельних світах: досягнення в літературі й проблеми в житті, пов’язані зі складним характером і алкоголем. Далеко не всі його вірші знайдено та опубліковано й сьогодні. Творчість легендарного поета сповнена глибинних асоціацій, пов’язаних із кельтською та маорійською міфологіями: шотландець за походженням, Бекстер мав велику симпатію до корінного народу Нової Зеландії, був одружений із маорійкою. До кінця життя поезія приносила Бекстерові не лише славу, а й великі проблеми через критичне ставлення до деяких явищ у суспільстві, особливо в останні роки життя, коли він пішов від дружини й дітей. Тоді Бекстер осів у комуні в містечку Єрусалим на річці Вангануї, де змінив своє ім’я Джеймс відповідно до маорійської вимови на — Гемі. За два місяці до смерті поет пішов і з комуни, вочевидь знаючи, що на нього чекає. Деякий час жив у знайомого художника Майкла Іллінгворта, де написав три останні вірші — два на шпалерах на стіні й один (під назвою “Ода Окленду”) на кухонному столі. Помер поет в Окленді через три дні після того, як залишив приятелів дім, 22 жовтня 1972 р. від множинного коронарного тромбозу. Перекладений текст є однією зі “шпалерних поезій”, написаних тоді, коли Джеймсові залишався тільки тиждень земного життя.
Оригінал вірша за адресою http://www.vuw.ac.nz/modernletters/bnzp/ 2001/baxter.html

Ганна Яновська народилась у Харкові 1980 року. Закінчила Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, лінгвіст. Належить до літературного конгломерату “Весло слова”. Як поетка друкувалася в колективних збірках і в періодиці, брала участь у літературних фестивалях, опублікувала кілька дитячих поетичних книжечок. Перекладає українською мовою сучасну австралійську, новозеландську, африканську, британську поезію, а також англомовну поезію деяких інших країн. Переклади надаються для публікації вперше.

Джерело: http://www.vsesvit-journal.com/…

Вечір сучасної шведської поезії: вірші з «18 поетів із Гетеборга» читають К. Форсберґ і Л. Грицюк

Карл Форсберґ
Карл Форсберґ

4 березня, п’ятниця, 16.00
Галерея «Дзиґа» (Львів, вул. Вірменська,35)
ВХІД ВІЛЬНИЙ!

Вечір сучасної шведської поезії: вірші з антології «18 поетів із Гетеборга» читають Карл Форсберґ і Лев Грицюк.

Розмова вестиметься про сучасну шведську поезію, гетеборзьку літературну сцену, роль літературних часописів та багато-багато іншого.

Модерує Софі Енґстрьом, перекладає Ганна Мамчур.

За підтримки Шведського інституту.

*

Карл Форсберґ (нар. 1977 р. у Гетеборгу) — відомий шведський літературознавець, поет, перекладач. Вивчав мистецтвознавство та естетику. Працює з культурою та інформаційними технологіями. Редактор і видавець скандинавського часопису «Aorta», що разом із Видавництвом Карла Форсберґа підтримує ретроґардистський напрямок у літературі та мистецтві. Працював у культовому шведському поетичному часописі «Lyrikvännen» та на «Форумі поезії та прози», що займається професійною організацією літературних читаннь. Співзасновник літературного фестивалю «Textival». Редактор вебпорталу www.retrogarde.org. (Вікіпедія: http://sv.wikipedia.org/wiki/Carl_Forsberg)

Лев Грицюк — скандинавіст, перекладач зі шведської та англійської.

Софі Енґстрьом — викладачка шведської мови у Львівському національному університеті імені Івана Франка, редакторка www.viewpoint-east.org. (Шведська викладається на Кафедрі іноземних мов Факультету міжнародних відносин Львівського національного університету імені Івана Франка.)

Ганна Мамчур — викладачка шведської мови у Львівському національному університеті імені Івана Франка.

WhyTranslator: ГАНС АРП у перекладі Наталки Сусяк

arp

ГАНС АРП
КОНФІГУРАЦІЯ ІІ

1
яйце з вогню. яйце з води. яйце з вітру у шовковому мішку. яйце з повітря.
стоїть чоловік і стоїть жінка. сидить чоловік і сидить жінка. лежить чоловік і лежить
жінка.
драбина з кісток, сперта на стовбур із м’яса.
чоловік має палицю з кісток. жінка має палицю з м’яса.
стоїть яйце. сидить яйце. лежить яйце.

Пер. Наталка Сусяк

Джерело: http://levhrytsyuk.blogspot.com/…

KrokBooks.com: 18 поетів із Гетеборга /Переклад зі шведської Лева Грицюка

18 поетів із Гетеборга /Переклад зі шведської Лева Грицюка

18 поетів із Гетеборга /Переклад зі шведської Лева Грицюка. – Тернопіль: Крок, 2011. – 244 с.

«Еммануїл Сведенборґ вважав, що Рай виглядає, як Гетеборг, тим часом як Пекло він відвів Еребру» — пише гетеборзький поет Раґнар Стрьомберґ. І розповідає одну історію, що з гумором описує різницю між Стокгольмом та Гетеборгом: на автобусній зупинці зустрічаються молодий поет та старша пані. Між ними зав’язується розмова. Пані запитує, чим займається молодик. «Я — поет», — відповідає він дещо засоромлено, але не без гордості. У Стокгольмі пані вигукує: «Як же цікаво! Де мені знайти щось із того, що Ви написали?» У Гетеборгу ж усе виглядає інакше: «Он воно як. Жити з цього можна?»

Гетеборг — друге за величиною місто Швеції, один із основних промислових центрів країни, порт, шведське «торгове вікно» на захід. А також «культурний антагоніст» столиці — Стокгольма, місто зі своєю окремою культурою та мистецькою тусовкою.

«У цьому місті ніхто не сховається, у цьому місті до всього, крім серйозності, ставляться серйозно. У Гетеборгу поет мусить довести протилежне, тут є тільки те, що є, і ніхто не завоює чиїсь поваги або навіть чийогось зацікавлення, просто назвавши себе поетом. Тут близько до моря й до самозневаги й далеко до неба й завищеної самооцінки. Може, до неба не так уже й далеко, адже світло завжди йде з провінції.» (Р. Стрьомберґ)

Серед поетів та поеток, які ввійшли до антології сучасної гетеборзької поезії «18 поетів із Гетеборга», — Йоганнес Анюру, Давід Вікґрєн, Сара Галльстрьом, Лінн Гансéн, Ліна Екдаль, Гелена Ерикссон, Еліза Інґварссон, Кеннет Клеметс, Йорґен Лінд, Анна Маттссон, Ульф Карл Улов Нільссон, Фредрик Нюберґ, Раґнар Стрьомберґ, Маурітц Тістельо, Крістіна Фалькенланд, Атена Фаррохзад, Кристофер Фолькгаммар і Памела Ясков’як.

«Захід — найкращий», казав колись Джим Моррісон, якого цитує Стрьомберґ. Захід Швеції — особливий, а Гетеборг — унікальний. Маємо надію, з допомогою поезії це місто тепер стане ближчим і нам.

Лев Грицюк – скандинавіст, перекладач зі шведської та англійської.

Переклад отримав підтримку Шведської ради з питань культури.

Переклад зі шведської: Лев Грицюк

Оформлення обкладинки: стронґовський

Макет і верстання: Юрій Завадський

2011, 244 c.

Для преси: Прес-реліз

Vasyl Makhno – DACIA 1300*

Translated from the Ukrainian by Orest Popovych

It was during Ceausescu’s rule and when old buildings were collapsing
That people of Bucharest rode in wagons drawn by cows
and only the birds circling above the countryside were free

The car was bought by his father with money paid to him monthly
by the Securitate for being an informer
At that time it was new and envied by all

That night he drove with his girl thereby providing some light to the city
because the electricity was being sold abroad
also the right of the Jews to emigrate was being exchanged for hard currency

Then everyone wanted to be a Jew in order to flee
and everyone wanted to live in Paris since everyone knew French
no worse than Tristan Tzara or Mircea Eliade

She sat beside him in tears her pregnancy had made him irritated
He asked her to light his cigarette
and then he stopped ran out of the car and with all his might kicked the tires

as round as her belly


*A Romanian car manufactured during the Cold War

Джерело: http://www.madhattersreview.com/…

“Вільне життя”: Пйотр Мацєжинскі: “Кажу про несказане”

Сканований документ

«Молодіжний майдан» представляє до уваги «літературоманів» розповідь польського літератора Пйотра Мацєжинского, що побував у Тернополі.

Джерело: http://vilne.org.ua/…

LES WICKS – PROSPECTUS / ЛЕС ВІКС – ПЕРСПЕКТИВА

Ми зжували гори –
земля-оболонка.
Зірки в камені
годують наш кістковий голод.

Що залишається?
Астероїдне життя,
сміття й свинцевий пил.
Будь позитивним,
радіоактивним.
Наше майбутнє спалахує, ніби кашель у темряві.

© Юрій Завадський, переклад, 2011

Continue reading LES WICKS – PROSPECTUS / ЛЕС ВІКС – ПЕРСПЕКТИВА

LES WICKS – Terminal One / ЛЕС ВІКС – ТЕРМІНАЛ 1

Випадкові молекули, осінній заколот
крізь автоматичні двері
навощені кавою перед
залом очікування.
Аби підрізати рай, волікти хмару
до керамічного басейну цього дня –
ось справа зірок.

Наплічний крам і скручена бавовна,
безвільні очі,
ми – грані й опори.
Безпека кордонів джинсового одягу…
Кабіна, двері, оплески з розгубленими цьомками,
цей (о шостій ранку!) сімейний офіціоз.
Моя дочка повернулася
з медалями й абсентом Холодної війни.

© Юрій Завадський, переклад, 2011

Continue reading LES WICKS – Terminal One / ЛЕС ВІКС – ТЕРМІНАЛ 1

Les Wicks – Someone Slipping Up / Лес Вікс – Хтось вислизає

Окремий будинок – тривожний,
як миші, багатоніжки й терміти, що боряться за домінування.

Зимове сонце – підлещується в останні свої години,
моє серце, як сівалка, стукоче
на згорбленій веранді.

Сім’я аж надто далеко.
Опосуми б’ються вночі на даху,
даремні слова,
обернені на бляшанки з нагостреними краями.

© Юрій Завадський, переклад, 2011

Continue reading Les Wicks – Someone Slipping Up / Лес Вікс – Хтось вислизає

Лев Грицюк: Інтерв’ю з перекладачем: 33. Юрій Завадський

Як Ви стали перекладачем?

Від себе йдучи, шукав завжди вислову тих форм, які б дали мені задоволення, викликали те враження, яке мені особливо необхідне. Звідти — моя поетична творчість, моя викладацька робота, моє перекладацтво. Хоча в переклад не вірю, і переклад іґнорую. Намагаюся адаптувати текст, не без власних стильових орієнтацій. Не вірю в переклад, скажу ще раз, прошу вивчати мови, ставати вище свого походження, а коли це зайве — то байдуже, працюй, живи.

Continue reading Лев Грицюк: Інтерв’ю з перекладачем: 33. Юрій Завадський

Лев Грицюк: Comparative Translations – “Дванадцять” Курта Швіттерса в перекладах Ю. Завадського і Л. Грицюка

КУРТ ШВІТТЕРС
ДВАНАДЦЯТЬ

Один Два Три Чотири П’ять
П’ять Чотири Три Два Один
Два Три Чотири П’ять Шість
П’ять Шість Чотири Три Два
Сім Сім Сім Сім Сім
Вісім Один
Дев’ять Один
Десять Один
Один Одинадцять
Десять Дев’ять Сім Вісім Шість
П’ять Чотири Три Два Один

Пер. Юрій Завадський

*

КУРТ ШВІТТЕРС
ДВАНАДЦЯТЬ

Один два три чотири п’ять
П’ять чотири три два один
Два три чотири п’ять шість
Шість п’ять чотири три два
Сім сім сім сім сім
Вісім один
Дев’ять один
Десять один
Одинадцять один
Десять дев’ять вісім сім шість
П’ять чотири три два один

Пер. Лев Грицюк

Джерело: levhrytsyuk.blogspot.com

LES WICKS – POOL / ЛЕС ВІКС – БАСЕЙН

Хоча б деколи
потворне олово
наземний пагорб у кожному
західному передмісті визначає порядок на подвір’ї.
Хоча б світлина
депутатів-сталіністів місцевої ради
з довгими рядами підлітків у військових одностроях.
Той кишковий спазм від хлору коли ти пірнаєш попри
розділювальні лінії плавців.

Деколи простір попід
неприглядним водоспадом –
бурлячий забій води, що теше
піщаник у своєму потоці.
Сонце філігранно обрізається навислими яснами,
дрібною скоричневілою за життя рибою
і крихітними квітами чагарників
(зблизька вони екстраваґантно кольоровані/
обожнювані птахами і комахами)

Вода падає на мозолясті руки
рот випускає неспокійний подих
тоді ти закорінений і заглиблений
в австралійському серці.

© Юрій Завадський, переклад, 2011

Continue reading LES WICKS – POOL / ЛЕС ВІКС – БАСЕЙН

PETER MINTER – GLIMPSE / ПІТЕР МІНТЕР – ПРОБЛИСК

Або ж тут, або між
хвилями через край, що синтезують
срібло, кам’янисто-зелені, витончений подих,
націлений у пісок уст і розпилені кулі,
наче святі нюти в рядах корабельних носів,
небесні катастрофи, країна, де говорить кров,
блакитний спалах блискавки
вихлюпнувся разом із монотонним транспортом,
розгарячілим, в піні й гівні, твого серця
темна лінза,
потемніла з-поміж мого люблячого чола.
Вірні очі не мають свідків,
статична сила сонця
є ніжністю розгорненою.

© Юрій Завадський, переклад, 2011

Continue reading PETER MINTER – GLIMPSE / ПІТЕР МІНТЕР – ПРОБЛИСК

PETER MINTER – VOYAGER / ПІТЕР МІНТЕР – МАНДРІВНИК

Це може знову початися звідси,
літо на вістрі миттєвої війни,
    
нічне цвітіння під хоробрістю,
палантин із міських зірок,
    
де оливкове листя
у щойно впорядкованих парках
    
виглядає трохи втрачено на вітрі,
виразно м’яко
    
і сухо, як місячне сяйво.
Всі міста впадуть
    
у відкрите небо,
твій епідерміс зораний супутниками
    
тільки штовхне тінь
у детонуюче післяцвітіння
    
вуглеводневих потоків.
Отож, прощавай, вийди і знайди
    
що там кажуть
про трансформацію, іскри, сміття
    
і найзеленіші серця. Вийди,
допоки світ думає, що ти тут.

© Юрій Завадський, переклад, 2011

Continue reading PETER MINTER – VOYAGER / ПІТЕР МІНТЕР – МАНДРІВНИК

JUDITH BEVERIDGE – TO THE ISLANDS / ДЖУДІТ БЕВЕРІДЖ – НА ОСТРОВИ

Я візьму звук вітру чи плескітливе
     занурення баклана і музику
почує будь-який човняр в стрімких течіях
     співаючи про відплиття на Острови.

Я візьму цинкове арпеджіо грузила коли воно
     котиться по дерев’яній пристані і шурхіт
крабів у сипкому гравії і дряпання
     шил вздовж корпусів яхт.

Я візьму ребристий хор моря
     і човни і рок-н-рольний вереск
припливу що його вітер провадить
     через скелі. Дивись – я не знаю

досить про те як дістатися Островів лишень
     те що почула з човнярської пісні
і від чоловіка який шукав на вістрі миса
     між камінням місце без солі

і птаства. А може я візьму
     старого міхура із корком а мева
ширятиме понад мідіями і птах
     пірнатиме назад у море. Може я візьму

пісню морської губки що занурюючись заспівує
     а потім задихається наповнюючи
рибальські мішки на ялах. Може й
     лиман шепоче про спадень

чи крячки понад затокою так само як
     пірнальники співають про те як затримують
подих і пливуть кілька тихих хвилин
     з молитвою. Я візьму мевину висоту

і плюскіт молюсків і осине гніздо
     що висить паперовою лампою під пристанню
і маленький човник що відпливає. Навіть
     рибалок що тягнуть камінням косяки риб

навіть моряків на розгойданих палубах
     навіть останній подих мушлі що зрівнялася
з обрієм. Я візьму політ
     орла причалений в очах дітей

і голоси людей тих які кажуть
     хто зробив це хоча може протяг
скрипить у кроквах мева скрегоче
     із пристані вітер вигукує

вздовж причалів і зітхання пірнальників
     чутні в тихих водах їхнього дихання
коли ті шукають звільнення із глибин
     це все що знатиму про знаходження Островів.

Між тим я візьму сонячний вітер
     що наповнює морські губки і густе
треноване дихання в легенях весляра
     що везе невагомий вантаж через рифи.

© Юрій Завадський, переклад, 2011

Continue reading JUDITH BEVERIDGE – TO THE ISLANDS / ДЖУДІТ БЕВЕРІДЖ – НА ОСТРОВИ

Ezra Pound – Garden / Езра Паунд – Сад

Езра Паунд. Адаптація Юрія Завадського, 2010

САД

Ніби сплутаний слизький шовк, несений подувом попри стіну,
Вона йде повз паркан стежки в Кенсінґтонських садах,
І вона поступово помирає
від якоїсь емоційної анемії.

І навколо набрід
Брудних, землистих, незнищенних дітей жебраків.
Вони успадкують землю.

У ній кінець розмноження.
Її нудьга вишукана й непомірна.

Вона хотіла б, щоб хтось до неї заговорив,
І лякається, що я
Вчиню так нерозсудливо.

Jim Morrison, An American Prayer / Випадкові переспіви з Джима Моррісона з “АМЕРИКАНСЬКОЇ МОЛИТВИ”

Джим Моррісон. Адаптація Юрія Завадського, 2010, завдяки Н.Л.

НЕПОРОЧНІ, КАМЕНОВАНІ

Я ось що тобі скажу… Жодна вічна винагорода нам не належить за розтрату світанку.

У ті минулі дні все було простішим і заплутанішим.
Однієї літньої ночі, йдучи до пристані, я зустрівся з двома юними дівчатами,
блондинку звали Свобода,
темненьку – Вигода.
Ми розмовляли, і вони розповіли мені цю історію.
І ось послухай…
Я розповім тобі про тексаське радіо і всеохоплюючий ритм,
легкоплинний, повільний та нерозважливий, як декотрі нові мови,
що досягають твоєї голови холодом, нежданою злістю божественного гінця.
Дозволь розповісти про сердечний біль і втрату бога,
блукаючи, блукаючи в безнадійній ночі.
Тут, ось, довкола немає зірок.
Тут, ось, ми, непорочні,
каменовані.

Continue reading Jim Morrison, An American Prayer / Випадкові переспіви з Джима Моррісона з “АМЕРИКАНСЬКОЇ МОЛИТВИ”

Piotr Macierzyński в перекладах Наталі Лобас

X X X

вже другий раз сусід насрав у під’їзді
першу купу можна було легко обминути
друга зроблена ніби кожні дві сходинки була для любителів
гри в класики

ми просили його щоб опам’ятався
не думай що Бог любить трійцю сказав я
користуючись хвилиною тверезості яку він переживав
як чорну віспу раз на все життя

довго нам чекати не довелось і однак
третя купа здивувала всіх
гімно на списку мешканців
гімно високо на стіні

хтось інший соромився б
але насправді ми всі йому задрили
ніхто з нас не вміє так розслаблятися

@ http://www.piotrmacierzynski.republika.pl/…

3 жовтня 2010 року у супроводі гурту ZSUF відбувся виступ польського поета, філософа і скандаліста Пйотра Мацєжинського

Пйотр Мацєжинський from yuriy on Vimeo.

Джерело: http://nasravdamus.livejournal.com/

Кав’ярня “Кабінет” у Львові: поет Пйотр Мацєжинський

2 жовтня 2010 року о 18:00 в кав’ярні “Кабінет” (Львів, Винниченка) відбудеться зустріч з польським поетом Пйотром Мацєжинським. Творчість поета українською мовою представляє Юрій Завадський. Прозвучать переклади текстів П.Мацєжинського, виконані Наталією Лобас та Юрієм Завадським. Модерує зустріч Юрій Кучерявий.

Поет Пйотр Мацєжинський у Тернополі

Piotr Macierzynski w Tarnopolu

3 жовтня 2010 року о 18:00
під Тернопільською Липою на вул. Листопадовій
у супроводі гурту ZSUF
та 4 жовтня 2010 року о 14:30
в ауд.87 Тернопільського національного педагогічного універиситету ім.В.Гнатюка
разом із Літературною студією “87”

А також 2 жовтня зустріч з Пйотром Мацєжинським в кав’ярня “Кабінет” у Львові о 18:00!
найчастіше нагороджуваний польський поет, філософ і скандаліст
Пйотр Мацєжинський
доводитиме, що
ми нічого не знаємо про сучасну Польщу!

“вже приблизно пів року
Республіка Польща забороняє мені писати вірші
публікувати їх в серйозних літературних журналах
та отримувати гонорар …”
— засобом маскування та алеґорії поет не раз висловлював своє
ставлення до сучасної культури та особливостей організації життя в
рідній йому Польщі. Його болить не лише звична для нас
недалекоглядність, лінь і застиглість, яка запановує в культурному
середовищі та політикумі, але головно перспектива кожної окремої
особи, яка зростає та діє в умовах, що не дають побачити творчій,
живій, потенційно сильній людині хоча б якусь перспективу. Він змішує
в своїй поезії все, що лише дається до змішування, а якщо окресі теми
та проблеми не змішуються, то він робить із них важку та небезпечну
для “культурних бюрократів” суспензію.
Ми звернули голови на схід, видивляючись загрози та порятунку,
безвиході та шляхів, проте рідко коли себе запитуємо чи знаємо, що
робиться від нас так близько, у Польщі? Чи знаємо чим живе сучасна
польська молодь? Чого їм бракує, куди вони йдуть, у що вірять? Поезія
П.Мацєжинського є виразником поширеного в молодіжному середовищі
вільного та незаанґажованого в реліґію та політику світогляду, який не
пасує до загального ідеологічного русла. Мацєжинський не
національніст, не демократ, не анархіст, не борець за права
сексуальних меншин, не марґінал, не політик, не.., не.., не…

Про поета
Пйотр Мацєжиньскі — народився 1971 року. Дебютував 1993 року в
ґданському літературно-мистецькому часописі “Tytuł”. Вірші публікував
у “Czas Kultury”, “Kwartalnik Artystyczny”, “Studium”, “Akcent”,
“Opcja”, “Lampa”, “Fraza”, “Ha!art”, “Kartki”, “Kultura”, “Portret”,
“Pracownia”, “Autograf”, “Migotania, przejaśnienia”, “Nowy Wiek”,
“Undergrunt”, “Przegląd Artystyczno-Literacki”, “Graffiti”, “Tygiel
Kultury”, “Pro-Arte”, “Odgłosy”, “Kursyw”, “Bulion”, “Akant”,
“Megalopolis”, “Pogranicza” та інших виданнях. Він є лауреатом
багатьох загальнопольських літературних конкурсів, з-поміж яких: im.
Haliny Poświatowskiej, Marka Hłaski, Stanisława Grochowiaka, Rafała
Wojaczka, Edwarda Stachury, Jana Śpiewaka i Anny Kamieńskiej, Leopolda
Staffa, Czasu Kultury, o Puchar Wina, Turnieju Łgarzy. Видав поетичних
буклет “Filet z makreli” (“Філе скумбрії”) як літературний додаток до
двомісячника “Opcje”, Катовіце 2000, і книги “Danse macabre i inne
sposoby spędzania wolnego czasu” (“Danse macabre та інші способи
проведення вільного часу”), видавництво “Zielona Sowa”, Краків 2001,
“tfu, tfu” (“тьху, тьху”), Ha!art, Краків 2004, “Odrzuty” (“Відходи”),
Ha!art, Краків 2007, “Zbiór zadań z chemii i metafizyki” (“Збірник
завдань з хімії та метафізики”), Ha!art, Краків 2009.

Організатори та партнери:
Громадське об’єднання ТЕРНОПІЛЬСЬКА ЛИПА,
Тернопільський національний педагогічний університет ім. В. Гнатюка,
Майстерня Слова, Майстерня Звуку, Юрій Завадський,
Тернопільська організація Національної спілки художників України
Видавництво наукової та художньої літератури “Крок”, Літературна студія “87”

Piotr Macierzyński / Пйотр Мацєжиньскі

autor

Пйотр Мацєжиньскі — народився 1971 року. Дебютував 1993 року в ґданському літературно-мистецькому часописі “Tytuł”. Вірші публікував у “Czas Kultury”, “Kwartalnik Artystyczny”, “Studium”, “Akcent”, “Opcja”, “Lampa”, “Fraza”, “Ha!art”, “Kartki”, “Kultura”, “Portret”, “Pracownia”, “Autograf”, “Migotania, przejaśnienia”, “Nowy Wiek”, “Undergrunt”, “Przegląd Artystyczno-Literacki”, “Graffiti”, “Tygiel Kultury”, “Pro-Arte”, “Odgłosy”, “Kursyw”, “Bulion”, “Akant”, “Megalopolis”, “Pogranicza” та інших виданнях. Він є лауреатом багатьох загальнопольських літературних конкурсів, з-поміж яких: im. Haliny Poświatowskiej, Marka Hłaski, Stanisława Grochowiaka, Rafała Wojaczka, Edwarda Stachury, Jana Śpiewaka i Anny Kamieńskiej, Leopolda Staffa, Czasu Kultury, o Puchar Wina, Turnieju Łgarzy. Видав поетичних буклет “Filet z makreli” (“Філе скумбрії”) як літературний додаток до двомісячника “Opcje”, Катовіце 2000, і книги “Danse macabre i inne sposoby spędzania wolnego czasu” (“Danse macabre та інші способи проведення вільного часу”), видавництво “Zielona Sowa”, Краків 2001, “tfu, tfu” (“тьху, тьху”), Ha!art, Краків 2004, “Odrzuty” (“Відходи”), Ha!art, Краків 2007, “Zbiór zadań z chemii i metafizyki” (“Збірник завдань з хімії та метафізики”), Ha!art, Краків 2009.

Piotr Macierzyński, wybór wierszy w tłumaczeniach na język ukraiński/Пйотр Мацєжиньскі, кілька віршів в перекладах українською мовою

Переклад з польської Юрія Завадського

© Юрій Завадський, перeклади
© Piotr Macierzyński, wiersze

Поети без парашута

не вимагаймо від священика неможливих речей
відомо що духівник не може
бути добрим поетом

навіть Біблія бере слово в цій справі
не можна служити двом господарям
бо ж або поезію будеш ненавидіти
а службу священичу шанувати
або одного триматимешся
а другим знехтуєш

коли ти поет
важко бути кимось
іншим

легше верблюдові пройти крізь вушко голки
ніж священику написати добрий вірш

навіть вагання є непевним
пошук служить одному лишень віднайденню
правди давно вже відкритої

я коли шукаю йду на ризик
і можу знайти навіть арґументи
що підривають мій світогляд
гроші на горілку
нову скриньку Пандори
священик завжди виконує сальто з парашутом

у віршах священики як в американських фільмах
відомо який буде кінець

духівник навіть не може бути щирим
коли б він написав про своє пияцтво
приставання до прислужників
конвеєрні відправи померлих
й очікування допоки прийде на сповідь
цицата донька паламара
тут же дізнався би від єпископа
що став поетом

аж після анафеми
він би відкрив що немає тем
про які не можна писати

що єдиною цензурою
є власна зіпсутість

ніхто над ним не чатує
і ніхто нічого не може йому заборонити

що немає імперативу навернення
і треба пошукати серйозного сенсу життя

“Zbiór zadań…”

Continue reading Piotr Macierzyński, wybór wierszy w tłumaczeniach na język ukraiński/Пйотр Мацєжиньскі, кілька віршів в перекладах українською мовою

yuryzavadsky/oleh karpenko – scream (russian adaptation) / юрійзавадський/олег карпенко – крик (російська адаптація)

КРИК

юрій завадський/юрий завадский
олег карпенко/олег карпенко

Редактор: Богдан Боденчук

Мова — російська.

© Юрій Завадський, 2009
© Олег Карпенко, 2009

Continue reading yuryzavadsky/oleh karpenko – scream (russian adaptation) / юрійзавадський/олег карпенко – крик (російська адаптація)

Ernst Jandl/Ернст Яндль

* * *
ііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііі

сусс
б
б
кх———————х
оммммммммм
г————————г
ііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііі

сусс
явв
явввв
явввввв
явввввввв
пннннннннннннннннннннн
паннннннннннннн
ііііііііііііііііііі
ііііііііііііііі
ііііііі

сусс

Continue reading Ernst Jandl/Ернст Яндль

Piotr Macierzynski/Пйотр Мацєжиньскі

* * *
ніколи не забуду того як ми кохалися
коли ти раптом сказала
“тільки роби так щоби не було дітей”

занадто тебе люблю
щоб твій чоловік міг читати цього вірша
спокійно

може я повинен найняти охоронця
для ліричного героя
але якби я збрехав у вірші що ми не кохалися

по кілька разів потім засинали від утоми
пробуджувалися і знову кохалися так що вранці коли задзвонив домофон
я навіть не міг одягти трусів

або що не любив кохатися з тобою
навіть у присутності Ерика який лише вдавав що спить
Бог мені б цього не пробачив

Continue reading Piotr Macierzynski/Пйотр Мацєжиньскі

Tadeusz Rozewicz/Тадеуш Ружевич

Косичка

Коли всіх жінок
із вагонів поголено
чотири в’язні
липовими мітлами
вимітали й громадили волосся

Під чистими шибами
лежить затверділе волосся
подушених в газових камерах
в тому волоссі шпильки
та кистяні гребінці

Їх не просвітлює світло
не розвіює вітер
не торкає долоня
ні дощ ні цілунки

У великих скринях
клубочиться сухе волосся
подушених
і сіра косичка
мишачий хвостик зі стрічкою
за котрий посмикують в школі
невиховані хлопці

Continue reading Tadeusz Rozewicz/Тадеуш Ружевич