Australia/Австралія

Sudesh Mishra – The Rowers / Судеш Мішра – Веслярі

Сувора погода. Ми веслуємо між двох скель
До третьої, що, очевидячки, поки недосяжна.
Ми це передчували перед відплиттям із порту,
Тремтливу назву якого з’ясувати неможливо.
Перед нами протока висолопила язика,
Ця страхітливо мертва смуга клянеться
Спрямувати нас безпечно поза мис пульсуючих ножів.
Це даремна обітниця, бо ж одна наша віра –
Предмет сумніву, ґрунтовний, неоціненний,
Як стиґмата оболонки – емблема судна,
Що позначає перехід у буття поза часом.
Отак, між двох скель, ми спрямовуємо носа
До третьої, що не убуває і не росте,
Впевнені, що наше досягнення окупить наші старання.

© Юрій Завадський, адаптація, 2011

Продовжувати читання

LES WICKS – TWO HOURS / ЛЕС ВІКС – ДВІ ГОДИНИ

Ти йдеш геть
у лискучій металевій сукні.
Вилощена, придбала ритм
буркотливою пасткою
гасового неба.
Наша розмова вищить, ніби розбиті коліщата валізи.
 
Усі чиновники на лікарняних
або стажуються до
заміщення посад.
Малі правди залишаються невпорядкованими,
тоді як “ти йдеш” просто стоїть тут
понад застійною гаттю фактів.
 
Існує позиція
така ж важлива,
але все, що почуваю
це печатка митниці,
зморшка паперу на оптимістичній паспортній світлині.
 
Повітря-моноліт як задраєний люк.

© Юрій Завадський, адаптація, 2011

Продовжувати читання

Лес Вікс – Короткий життєпис / Les Wicks – Short biography

Les Wicks in 2010 by Susan Adams
(Фото: Susan Adams)

Лес Вікс (1955) – австралійський поет, видавець і редактор. Він володіє довжелезним списком здобутків у літературі, видавничій та фестивальній діяльності. Отримав ряд літературних нагород. Видав вісім поетичних книг: “The Vanguard Sleeps In” (1981), “Cannibals” (1985), “Tickle” (1993), “Nitty Gritty” (1997), “The Ways of Waves” (2000), “Appetites of Light” (2002), “Stories of the Feet” (2004), “The Ambrosiacs” (2009).

Лес Вікс виріс у передмісті Сіднея. Грав у гурті “Iron Mouth”. В’єтнам роз’єднав його сім’ю, і Лес рано навчився бути самостійним. У 17 вперше опублікував вірша і організував страйк серед учнів середніх шкіл. Він отримав історичну освіту в Універистеті Маквері, а також здобув безліч навиків, мешкаючи в Сіднеї та Лондоні. Наприкінці 1970-х вперше спробував себе як видавця – разом із Биллом Ферров організував видавництво “Meuse Press”, яке орієнтувалося на високі стандарти в австралійській поезії. Лес Вікс був співорганізатором Спілки поетів у Новому Південному Вельсі. З 1980-х, після отримання диплома в галузі індустріального права в Університеті Сіднею, працював як правозахисник в інтересах багатьох професійних спілок.

LES WICKS – EPISODIC GRATIFICATION / ЛЕС ВІКС – ЕПІЗОДИЧНЕ ЗАДОВОЛЕННЯ

Убий кота.
 
Твого імені замало.
Довірся своїм рукам.
Убий кота. Зроби Це.
Не дай жебракам забрати все, зберися.
Твій вибір – сьогодні на сьогодні.
 
Таємниця в шаровості, не втерпіти…
гарне життя є приростом шарів.
Досі ти досяг
подружжя, іпотеки, влади й гідності,
ніщо не піддасться
означеності зими.
 
І ти повинен будеш убити кота,
 
який не мав імені,
можливо, лише раз пещений,
безглуздо гордий в хвилинній небезпеці.
Ще гірше тоді, коли шрами –
пікантно-синюваті, а зуби – відсутні,
але глухе котяче виття
розгрібає сонну ніч.
 
В нього ніколи не було людей,
але в свій спосіб він знає точний заклик до їжі.
Джефрі сказав так. Підійти, схопити,
тоді задушити. Зловісна, миттєва бійка –
дряпається перед смертю.
Цей чоловік кинув помаранч, порожній панцир –
він упав, як втомлений подих. Той
порожній кістяний м’яч,
похований під поголеним квадратом дерну №4.
 
Наступного дня подував вітер прошутто,
його власна віра в комфорт
зігрівала недільні руки.
Нам відомий цей вибір. Кінець.
Він перетворюється на спрямовану комету
первісного щастя.
Трава виросла яскравішою.
Все вагоме перемагає.
 
Кожна сторінка
в нікудишніх біографіях –
значніша, значніша,
аніж сон на вістрі чарів.
 
Крадії, кайдани і Hugo Boss
дивують дітей, які, повернувшись зі школи,
стають схожими на татуся,
і дружина тренує стегна
у кімнатах, повних світла.
 
© Юрій Завадський, адаптація, 2011

Продовжувати читання

LES WICKS – PROSPECTUS / ЛЕС ВІКС – ПЕРСПЕКТИВА

Ми зжували гори –
земля-оболонка.
Зірки в камені
годують наш кістковий голод.

Що залишається?
Астероїдне життя,
сміття й свинцевий пил.
Будь позитивним,
радіоактивним.
Наше майбутнє спалахує, ніби кашель у темряві.

© Юрій Завадський, переклад, 2011

Продовжувати читання

LES WICKS – Terminal One / ЛЕС ВІКС – ТЕРМІНАЛ 1

Випадкові молекули, осінній заколот
крізь автоматичні двері
навощені кавою перед
залом очікування.
Аби підрізати рай, волікти хмару
до керамічного басейну цього дня –
ось справа зірок.

Наплічний крам і скручена бавовна,
безвільні очі,
ми – грані й опори.
Безпека кордонів джинсового одягу…
Кабіна, двері, оплески з розгубленими цьомками,
цей (о шостій ранку!) сімейний офіціоз.
Моя дочка повернулася
з медалями й абсентом Холодної війни.

© Юрій Завадський, переклад, 2011

Продовжувати читання

Les Wicks – Someone Slipping Up / Лес Вікс – Хтось вислизає

Окремий будинок – тривожний,
як миші, багатоніжки й терміти, що боряться за домінування.

Зимове сонце – підлещується в останні свої години,
моє серце, як сівалка, стукоче
на згорбленій веранді.

Сім’я аж надто далеко.
Опосуми б’ються вночі на даху,
даремні слова,
обернені на бляшанки з нагостреними краями.

© Юрій Завадський, переклад, 2011

Продовжувати читання

LES WICKS – POOL / ЛЕС ВІКС – БАСЕЙН

Хоча б деколи
потворне олово
наземний пагорб у кожному
західному передмісті визначає порядок на подвір’ї.
Хоча б світлина
депутатів-сталіністів місцевої ради
з довгими рядами підлітків у військових одностроях.
Той кишковий спазм від хлору коли ти пірнаєш попри
розділювальні лінії плавців.

Деколи простір попід
неприглядним водоспадом –
бурлячий забій води, що теше
піщаник у своєму потоці.
Сонце філігранно обрізається навислими яснами,
дрібною скоричневілою за життя рибою
і крихітними квітами чагарників
(зблизька вони екстраваґантно кольоровані/
обожнювані птахами і комахами)

Вода падає на мозолясті руки
рот випускає неспокійний подих
тоді ти закорінений і заглиблений
в австралійському серці.

© Юрій Завадський, переклад, 2011

Продовжувати читання

PETER MINTER – GLIMPSE / ПІТЕР МІНТЕР – ПРОБЛИСК

Або ж тут, або між
хвилями через край, що синтезують
срібло, кам’янисто-зелені, витончений подих,
націлений у пісок уст і розпилені кулі,
наче святі нюти в рядах корабельних носів,
небесні катастрофи, країна, де говорить кров,
блакитний спалах блискавки
вихлюпнувся разом із монотонним транспортом,
розгарячілим, в піні й гівні, твого серця
темна лінза,
потемніла з-поміж мого люблячого чола.
Вірні очі не мають свідків,
статична сила сонця
є ніжністю розгорненою.

© Юрій Завадський, переклад, 2011

Продовжувати читання

PETER MINTER – VOYAGER / ПІТЕР МІНТЕР – МАНДРІВНИК

Це може знову початися звідси,
літо на вістрі миттєвої війни,
    
нічне цвітіння під хоробрістю,
палантин із міських зірок,
    
де оливкове листя
у щойно впорядкованих парках
    
виглядає трохи втрачено на вітрі,
виразно м’яко
    
і сухо, як місячне сяйво.
Всі міста впадуть
    
у відкрите небо,
твій епідерміс зораний супутниками
    
тільки штовхне тінь
у детонуюче післяцвітіння
    
вуглеводневих потоків.
Отож, прощавай, вийди і знайди
    
що там кажуть
про трансформацію, іскри, сміття
    
і найзеленіші серця. Вийди,
допоки світ думає, що ти тут.

© Юрій Завадський, переклад, 2011

Продовжувати читання