Translations/Переклади

ilona

Ілона Вітковська – з книжки “Люцифер перемагає” / Ilona Witkowska – z tomiku “Lucyfer zwycięża”

Люцифер перемагає

пташки, пташки
ці фестони світла
вони – колючий дріт

*

мудрощі з-під магазину й церкви

а після випивки буду сцяти у вікно та кричати –
мабуть щось із блядь,
саме слово блядь,
ціла ріка повільного веслування потемки

*

психоделічний папужка

не спалося, то я встав,
поїв картоплі з цибулею,
а потім пестив твої перси й лоно.
ти розставила ніжки як песик;

дуже тебе люблю.

я не почуваюся виїбаною,
почуваюся обдуреною.

я не почуваюся виїбаною,
почуваюся обдуреною.

*

знаю про любов усе

любов для мене

 

Переклад з польської Юрія Завадського, 2018 рік за виданням Ilona Witkowska, Lucyfer zwycięża, Wydawnictwo: Korporacja Ha!artISBN: 978-83-65739-24-7, 2017

 Фото авторки зі сторінки http://kriscwik.blogspot.com/…
oczak

Малґожата Очак – #polishgirl / MAŁGORZATA OCZAK – #polishgirl

я не розрізняю напрямків
бо я з країни якою проходить лінія поділу
на схід вавилонської вежі

тут усе чудово гоїться
кабінет психіятра в ґетто на розі
дають раду кожній рані
вогнетривке єврейське твориво

але ґатунків божевілля тут усе ж більше
як жіночих імен

роблю що можу роздражнюю собі легені
отрутою що пахне манґо заспокоюю
але все ж боюся того самого що моя дитина
що свині коли їх багато можуть з’їсти людину

Джерело: https://pismointer.wordpress.com/…

970894_525068287555575_528408461_n

Юрий Завадский – СВОБОДНЫЙ ЧЕЛОВЕК НЕ РОДИЛСЯ (перевод Дмитрия Кузьмина)

Я был не один, а с кем-то.

Мы вдвоём собрались куда-нибудь
между густым тёмным небом
и чёрною пашней.

Казалось, такое вот небо — моё,
и земля с перегноем — вроде моя.

И мы остановились, и этот как будто конец дороги
не был концом, также как небо с пашней
не были нам границами.

В потёмках мы развели меж собой костёр,
смотрели друг другу в красные лица.
Мой нежный друг, я спал на твоей груди,
незаметно пил росу слюны у тебя изо рта,
тайком обнимал себя твоею рукой,
по крайней мере, мне так казалось.

Мне казалось, что твоя нежность —
где-то между густым предгрозьем и ранней жатвой,
между смертью параноика и рожденьем свободного человека,
между светом мохнатого дня и темнотой моих внутренностей,
я был весь пред тобою,
и ты подошёл ко мне,
по крайней мере, мне так казалось,
и кинул алеющий уголёк
мне за ворот.

(Перевод с украинского Дмитрия Кузьмина)

leszek_szaruga_01_by_soulconfessor-d45v9y2

Лєшек Шаруґа – Два вірші

ПРИЙШЛИ

про це не можна мовчати
про це не можна говорити
про це треба знати

треба пам’ятати без слів
треба пити чорне молоко
треба складати вірші

варвари вже прийшли
врешті візьмуть слово

*

ДІДУСЬ, ОЛЕКСАНДР КУРЕЦЬКИЙ

мого дідуся батька
моєї мами забили
там лопатою коли я був
у Мюнхені знайомі
запропонували
поїхати до
Дахау

я ніколи
не відвідую концентраційних
таборів це
не мій
світ мій
світ

Переклад з польської мови Юрія Завадського, 2017

15965086_10209872465547116_7124913202337099770_n

Йоанна Дзівак – The virgin suicides

Ми сідали на пластикові сумки, щоби
не примерзнути до крісел, або на кольорові
журнали. Я ніколи такою не буду, я говорила, як оті
люди, що зараз під нами, усі такі
з паперу та друкарської фарби. Любов уже

назавжди перша, до скону і до кінця
травня. Писання не так, як тепер, без участі
комп’ютера й есемесок, аркушик, переданий
під партою на уроці біології: як задовго витримаєш
із заплющеними очима?

З книжки: Joanna Dziwak, sturm & drang

© Joanna Dziwak
© Юрій Завадський

tomasz-pulka

Томаш Пулка – Ас

Певний польський поет носить дві пачки
бо коли йому душно то палить лайтові.

Мені поки що бракує на дві пачки
але надійде час і куплю собі чотири

і буде такий день що не запалю.

*

tomasz_pulka-korporacja-haart

Томаш Пулка (1988-2012) – польський поет, пов‘язаний із краківським літературний середовищем. Вивчав полоністику в Яґеллонському університеті. Автор п’яти поетичних книжок. Разом із Романом Пробощом, Лешеком Онаком, Лукашем Подґурні та Пйотром Пулдзяном Плуценнічаком творив артблоґ “Тихий Набіау”. Був учасником групи “Перфокарта”, котра займається кібернетичною поезією – її творенням та просуванням. Страждав роздалами, після невдалої спроби самогубства лікувався. Не приховував того, що вживав наркотики, а його улюбленою формою “нарконавтики” були психоделіки. Внаслідок трагічного збігу обставин втонув ув Одрі 9 липня 2012 року.

miedzy_wierszami__miedzy_ksiazkami__poeci__roman_honet_czesc_2

Роман Хонет – мотузки

жінка, як прощаєшся з нею,
і смерть, коли тебе приймає,
говорять одне й те ж – мусиш іти

над зануреним у тишу містом
і дітьми в цьому місті, котрі перетворюються вночі
в потік облич і голосів, але вже вкритих кришталем, льодом

раптом птах як опахало з утрамбованого снігу –
твоя тінь попередня

перед настанням тіла

і товща землі, котра їх прийняла

13528659_10154217241068808_3235363010678772549_n

Малґожата Лебда, з книжки “Matecznik”

лице: лекція малярства

під лісом помер старий батьків друг
ми навідувалися до нього взимку його долоні нагадували
пазурі хижого птаха на глиняні талірчики наливав
падевого меду і плескав у долоні бачачи обліплені солодким лиця

батько шепотів переконуючи йому в горлі
живе погане тому якщо молитися за це його горло
то ж і проти того що там живе

це від нього я взяв перший рій каже батько коли
здоймаємося полями щоб востаннє доторкнутися до його долоні

у холодній халупі розглядаю засушене лице
друга мого батька думаю про малярські амбіції
смерті про те яким чином видобуває тіні
як обережно роздає барви

*

перелік: народження і різня

побілена стіна обори слугує батькові за нотатник
ґрафітним олівцем записує дати запліднення
корів і вираховує народжених і померлих тварин

увечері ведемо ялівку до бика
батько обирає цього з-під лісу швейцара симентальської породи
бик виявляється здоровенним з носа йому звисає стальне кільце
питаюся батька чи не розчавить корову він ніжний заспокоює

хлопці з-під лісу ведуть мене до стодоли до її воріт
тонкими цвяхами поприбивали ропух ми молимося
до них кажуть низько вклоняючись істотам

*

Малґожата Лебда (1985) виросла в гірському селі Желєзнікова Вєлька у польський Бескидах. Поетка, науковець, фотограф. Займається екстремальними видами спорту, туризмом та альпанізмом. Мешкає у Кракові.

З інтерв’ю з Лукашем Ґресічаком: Це дуже особиста розповідь. Хоча може саме вона є дуже універсальною? Коли моя попередня книжка “Granica lasu” повставала кілька років, то “Matecznik” я написала відносно швидко, в неперервному, – боюся цього слова, але це зроблю, – божевіллі. Я дуже вагалася, чи показувати ці вірші світові. За мить до того, щоб надіслати книжку до видавницва WBPiCAK у Познані, я жахнулася, що в кожному вірші з’являється батько. Пишучи, я не усвідомлювала, що він настільки заповнив простір цієї поезії. Джерело фото й інтерв‘ю: wyborcza.pl

14690942_875884889213495_459058093354447074_n

Багатоголосся у Львові

14690942_875884889213495_459058093354447074_n

28, 29, 30 жовтня у “Дзизі” – поетичні читання у рамках спільного форуму литовських, українських, білоруських письменників “Багатоголосся у Львові”.
Найкращі українські поети і перекладачі познайомлять присутніх із текстами авторів, знакових для литовської та білоруської літератур. Присутні матимуть унікальну можливість долучитися до світу інших мов, інших мов культур.

Щовечора початок о 18:00.
Вхід — вільний.

Корнеліус Плателіс – Катерина Калитко
Дайва Чепаускайте – Юлія Мусаковська
Юргіта Яспоніте – Катріна Хаддад
Біруте Йонушкайте – Валянціна Аксак
Відас Моркунас – Олена Гусейнова
Артурас Валіоніс – Олена Герасим’юк
Тадас Жвірінскіс – Ірина Старовойт
Уладзімір Арлов – Юрій Завадський

Подробиці тут: http://dzyga.com/

pasolini1

П’єр Паоло Пазоліні, із “Семи віршів для Нінетто”

1.

Ти був зі мною
і цим пишався.
Але, тримаючи руку на кермі авта,
промовив: “Не можу далі йти. Мушу залишитися тут, на самоті.”

Залишившись тут, трапиш до пастки,
Ми усі трапимо. Не знаю як і коли, але трапимо.
Роки, що складають життя, зникають.

Ти притихлий, задуманий. Я знаю, що це любов
нас роздирає.

Я віддав тобі
всю силу свого буття,
допоки ти був смиренний і гордий, і корився долі,
яка тебе виснажувала. Ти не знаєш тепер,
що чинити, коритися чи ні.

Не можу вдавати, ніби твій спротив
не завдає мені болю.
Я можу бачити майбутнє. А там кров на піску.

 

2.

Думаю про тебе і кажу собі: “Я його втратив.”
Не можу знести болю і краще б я помер. Хвилина
чи більше минає, і я все переосмилюю. Із радістю

набираюся снаги від твого образу. Відмовляюся плакати.
Моя свідомість змінена.
Тоді знову я приймаю тебе, втраченого і самотнього.

Хто цей потворний пан,
який не розуміє, що турбує його найбільше? Чи ти
чи не ти цей Інший,

той, хто завше програє, не вмираючи?
“Він” є моїм двійником: я, педантичний. “Він”, невимушений.

Знання про “Нього” змінило все в моєму житті.
Він каже, що якщо я загублюся – він мене знайде.
Він знає, що якщо він загубиться – я помру.

Переклад з англійського перекладу.