Category Archives: Writings/Писання

Selina Tusitala Marsh – Let Open Free / Селіна Тусітала Марш – Хай відкриється свобода

         Юрію

Чуєш як голосні ворушать губами
б’ються чорними крилами
в пружні й тягучі приголосні
слова широкі, глибокі слова
штовхають м’які і лагідні перед себе
наче пір’їною по язику
наче по вигину круглим дотиком
слова за своїм законом
сунуть сторінки коном
цей потік слів
ці спокусливі поштовхи
ритму, рими
спрямовують його
і ось вже ріка
повновода гнучка
ось вже веде візерунки тугі
ділячи землю й свідомість
на береги.

Хай буде.

Звук.

Хай буде він невгамовним
мов дощ по склу

хай слова стікаються в блакитні й бурі калюжі
хай сторінкою буде гра світла легкого на шкірі
хай сторінка належить цій миті й порі
хай лишається нашою в передранкові години
хай так само нашою буде і на світанку
хай слова посунуть туманами
над тернопільськими ланами
the rain in Ukraine falls gently on the plain
сміймося разом
часто
хай діти наших слів махають нам із балконів
над яблунями
за картопляними полями в ебеновому багні
хай наші слова виростають із власної шкіри
хай на них лускають чорні рядки
хай вони проходять крізь землю в пошуках сонця
хай сторінка буде нашим язиком а чорнило нашим вином
зітрімо кордони
хай душа опанує спокій
і хай запанує хаос і почнеться безлад
спресуй їхню справу у звук що є нами
хай він знає наш голос
пульс і подих
ввиссввфист драми
що його звужені губи несуть
їжмо яблука у високих травах
медитуймо в бабчинім кріслі
споглядаючи старий став, суєту комарів
хай комарі стануть апострофами, кусаючи звуки, що сходять з вуст,
і деякі літери зазнаватимуть дискримінації.
ходімо кружним шляхом до звуків оцих —
навпростець не можна
хай спасенного дня зійдуться всі звуки і знаки зі сторінок
і миготливих екранів
хай відкриється, що рядок здатний з’єднати материки
з’єднати нас
піко до піко
хай прийде звук.

Я його бачу в дальтонічному горілчаному куражі
я чую, як його вистукують слова по шкірі моїй
я чую його у Львові, Окленді, Нью-Йорку, Лаґосі, Барселоні, Відні,
я чую цей звук в Антарктиді

Я чую звук
Відкриється

Я чую слово
Свобода

——-
Піко — маор. пуп

© Ганна Яновська, переклад

Sudesh Mishra / Судеш Мішра

Sudesh Mishra was born in Suva and educated in Fiji and Australia. He has been, on different occasions, the recipient of an ARC Postdoctoral Fellowship, the Harri Jones Memorial Prize for Poetry and an Asialink Residency in India. Sudesh has taught at Flinders University, Deakin University and the University of Stirling. He was Visiting Professor at the Fiji National University in 2010 and helped establish the School of Communication and Creative Arts. He is the author of four books of poems, including Tandava (Meanjin Press) and Diaspora and the Difficult Art of Dying (Otago UP), two critical monographs, Preparing Faces: Modernism and Indian Poetry in English (Flinders University and USP) and Diaspora Criticism (Edinburgh UP), two plays Ferringhi and The International Dateline (Institute of Pacific Studies, Suva), and several short stories. Diaspora Criticism (2006) is widely regarded as a milestone text. Sudesh is also (with Seona Smiles) the editor of Trapped, an anthology of writing from Fiji, and has had his work published in many ranked journals, including Social Text, Subaltern Studies, Meanjin, Ariel, Journal of Postcolonial Writing, Fulcrum, Borderlands, New Literary History, Oxford Literary Review and Emergences. He has contributed commissioned papers to significant postcolonial readers, encyclopedias and dictionaries and his creative work has appeared in a wide array of publications, including Nuanua: Pacific Writing in English since 1980, The Indigo Book of Modern Australian Sonnets, Lines Review: Twelve Modern Young Indian Poets, Over There: Poems from Singapore and Australia, Sixty Indian Poets, The Bloodaxe Book of Contemporary Indian Poetry and Concert of Voices: An Anthology of World Writing in English. He is on the editorial board of four international journals: Journal of South Asian Diaspora, Asiatic, Double Dialogues and S/Z. He was a member of the judging panel for the Commonwealth Writers’ Prize (Australasia) in 2006-7 and has read his work at a number of literary festivals, including The Adelaide Festival of Arts, The New Zealand Festival of Arts, The Sydney Writers’ Festival and The Edinburgh Book Festival. Sudesh is working on a fifth collection of poems, a collaborative project on popular Hindi cinema (with Vijay Mishra) and a series of papers on minor history. He is Professor in Literature, Language and Linguistics.

юрійзавадський крик

Завадський Ю. Крик – Тернопіль: Видавництво «Крок», 2012. – 82 с.
ISBN 978-617-692-005-2
В оформленні обкладинки використана фотографія Ольги Кліпкової.
Дизайн, макет і верстка: Юрій Завадський.

0 0 0 0 0 0 1 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0, – нова книга Юрія Завадського не налаштована на спілкування, хоча й зберігає ознаки тексту. Хай навіть цей текст суцільний та чомусь поділений на фраґменти-вірші, книга прагне зробити крок вбік, зісунувшись до щоденної неоформленості та непорозуміння. Яким чином нулі породжують в своїй порожності композиційний згусток і тверду частку одиниці, що таке мова і яким шляхом вона перетворюється, де межа словесності, читаності, етики?

Немає нічого, що було б беззмістовним, існує лише межа, за якою людина не розуміє, не бачить, не чує, – з-за цього кордону виринають окремі знаки, згуки та плями, точки та лінії, риски та відтиски. Із нагромадження цих елементів твориться текст, який ніби й сором дооформлювати, рекреувати, налаштовувати на зрозумілість. Він як відбиток протектора на засніженій дорозі чи раптовий спалах сірника у темряві.

Про автора: Юрій Завадський (1981) – поет, науковець, видавець, перекладач. Працює і мешкає в Тернополі, займається активною видавничою та культурницькою роботою. Відомий виступами з використанням фонетичного матеріалу, що видобувається артикуляцийним апаратом українського мовця. Автор кованої книги “Ротврот” в співавторстві з Андрієм Антоновським (Каталонія) та Василем Гудимою (Україна). Зреалізував музично-поетичний альбом з гуртом ZSUF. Альбом перебуває у вільному завантаженні в мережі через сайти zsuf.org та yuryzavadsky.com.

Видавництво «Крок» засноване в Тернополі Юрієм Завадським. Спеціалізується на виданні художньої літератури, провадить перекладні проекти та програми культурного обміну. З часу заснування, видавництво видало ряд важливих та цінних наукових праць, літературних книг, налагодило бурхливу культурну роботу в Тернополі та поза його межами. Однією з гілок роботи є перекладні проекти, що вилилися в налагодження культурних взаємин з Іспанією, Каталонією, Швецією, Польщею, Австралією, Новою Зеландією, США.

модель 0501201200001-8

e a e a e a e a e a e a e a e a e
e a e aa aa
a e ae ae a e ae ae ae ae
a e a e a e a e a e a e e e e a
a e
а а e
a a a a a a a a a e
aaaaaaaaaaaaa a a a a a a a a e
aaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaa e
aaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaa e
eeeeeeeee e eeeeeeeeeeeeeeeeeee e eeeeeeeeeeeeeeeeeeeeeeee e
aeaeaeaeaeaeaeaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaae
aeaeaeaeaeaeaeaeaeaeaeaeaeaeeaeaeeeeeaeaeaaaaaeaaeeeaeaaaaeaeea e
e a a a a a a a a a a a a a a a a a a a
e e e e e e e e e a a a e a e e a e e a
a e a
eeeeeeeeeee a a a a a a a eeeeee
e a a e eaeaeaeeaeaeeeeaeaaaaaaaaaaaa
e a e a e a e a e a e a e a e a e a e a e a e a e a e a

день народження ZSUF

zsuf-2011

день народження ZSUF
“Коза”, Тернопіль
17 грудня 2011 року о 21:00

Акція відбувається за підтримки видавництва “Крок”.

Вхід – 20 гривень.

Братимуть участь:

Музика:
Drumтиатр (Львів-Станіслав-Калуш)
Futurin (Київ)
Amistad (Дніпропетровськ)
Bodhysatva (Тернопіль)
Adibas (Тернопіль)
Хопта (Тернопіль)
Тренер (Тернопіль-Карістос)

Література:
Розігрів від покоління 87: Мар’яна Судова, Юрій Матевощук, Василь Колісник, Юля Бабак
Юрій Завадський (Тернопіль-Петриків)
Мірко Боднар (Львів)
Мар’яна Максим’як (Львів),
Микола Шпаковський (Львів-Теребовля)
Юлія Скорода (Київ)
Грицько Семенчук (Львів-Проскурів)
Артем Полежака (Київ)
Іздрик (Львів-Калуш)

Livepaint:
SWB (Тернопіль)

Video:
ZSUF

Пйотр Мацєжинський: “Я б не хотів, щоб мої тексти читали в школах”.

Пйотр Мачєжинський (фото: Домінік Фіґєль)
фото: Домінік Фіґєль

Пйотр Мацєжинський (Piotr Macierzyński) — досить відома і, водночас, досить суперечлива постать сучасної польської поезії. Його вірші зачіпають за живе, викликаючи захоплення або ж обурення. Аналогічно розходяться думки критиків. Легко оцінювати творчість класика, введеного в пантеон святих від літератури, ризиковано говорити про вірші живого поета. Найкращий коментар — то автокоментар. Пропонуємо інтернет-розмову з  Мацєжинським про його творчість та переконання. Наталя Лобас

Наталя: Скільки має спільного Пйотр Мацєжинський  з Твоїх віршів із реальним Мацєжинським?

Пйотр: Я б хотів, щоб якнайбільше, і в певному сенсі так, як є. Твір завжди спирається на переживання, роздуми, лектури автора. Навіть якщо це почуті історії — почуті, а отже переосмислені тим, хто пише. Навіть вимисел обмежується досвідом автора.  Але є також другий бік цієї фальшивої монети. Мова — знаряддя недосконале. Бреше. Не передає реальності. Крім того, і так ми завжди показуємо лише фрагмент. Навіть якби ми хотіли поставити знак рівності між автором та ліричним суб’єктом, такі дії приречені на поразку. А шкода.

Continue reading Пйотр Мацєжинський: “Я б не хотів, щоб мої тексти читали в школах”.

Літстудія 87: sun behind the clouds

8 жовтня о 06:00 за місцевим часом відбулись закриті літературні читання літературної студії 87 “Sun behind the clouds”. У читаннях брали участь Богдан Боденчук, Юлія Валах, юрійзавадський, Юрій Матевощук, Мар’яна Судова, Юлія Бабак. Музичний супровід: Святослав Стадничук та Андрій Чупік. Зйомка: Вова Луцишин.

Презентація антології сучасної шведської поезії “18 поетів із Гетеборга”

29 жовтня 2011 року о 17:00 в барі Коза
презентація антології сучасної шведської поезії “18 поетів із Гетеборга”
у перекладах українською мовою львів’янина Лева Грицюка.
Книга видана у Тернополі видавництвом “Крок”.
Проект здійснено за підтримки Шведської Культурної Ради.

Continue reading Презентація антології сучасної шведської поезії “18 поетів із Гетеборга”

“iuriizavadskyi” (“юрійзавадський”), Ternópill, 2003 /Переклад каталонською А.Антоновський, К.Джірона, Ф.Джелонк

dolor
els peus tallats fins les llindes
les mans trinxades fins les baldes

l’edifici malferit d’infància

Continue reading “iuriizavadskyi” (“юрійзавадський”), Ternópill, 2003 /Переклад каталонською А.Антоновський, К.Джірона, Ф.Джелонк

20 хвилин: Новозеландська поетеса представила тернополянам свою книгу

Селіна Тусітала Марш навчає новозеландської й тихоокеанської літератури і літературної творчості в Університеті Окленду, Нова Зеландія. Вона є першим островитянином, який отримав ступінь доктора філософії на новозеладському факультеті англійської філології.
Новозеландська поетеса Селіна Тусітала Марш вперше завітала в Україну. Використовуючи мову тіла, читала свої поезії і для тернополян в галереї “Бункермуз” 21 вересня.
Зустріч виявилася дещо імпоровізаційною, а тому не всі охочі могли поспілкуватися із гостею, каже тернопільський письменник Юрій Завадський.
– Селіна є учасником Шостого міжнародного літературного фестивалю у Львові, – розповідає він. – На моє запрошення вона погодилася відвідати ще одне західноукраїнське місто – Тернопіль.
Літераторка презентувала свою першу книгу, назва якої у перекладі із новозеландської звучить приблизно “Тихоокеанський островитянин, який швидко говорить”. До речі, у 2009 році вона отримала за неї національну премію.
– Ми познайомилися із Селіною через Інтернет, – продовжує Юрій. – Я переклав кілька її текстів українською мовою і надіслав їй. Якщо чесно, працювати з поезіями авторки було досить складно. Адже мова жителів Нової Зеландії трохи специфічна.
Окрім робіт поетеси, зацікавило тернополянина ще й походження Селіни. За його словами, вона має має самоанське, тувалійське, британське і французьке походження. Мама – самоанка, а тато – європеєць. Свого часу вони емігрували в Нову Зелендію.
– Мама Селіни була неписьменною, але дуже хотіла, щоб її донька зростала у звичаях і традиціях Нової Зеландії, – каже він. – Проте поетеса шкодує, що майже не розмовляє самоанською мовою. У 2004 році Селіна Тусітала Марш захистила докторську дисертацію з англійської філології. До речі, вона – єдини вихідець із Тихоокеанських островів, яка захистила дисертацію. Вона вивчала літературу місцевих культур, і у своїй роботі відкрила світові імена раніше невідомих літераторів. Наразі поетеса викладає в Оклендському університеті, який входить у 50 найкращих вузів світу.
Звертаючись до тернополян, новозеландська гостя заговорила українською – “Добрий день”. Ще, як вона розповіла, знає слово “дякую” та записала всі назви страв, які їла в Тернополі.
– Тусітала – це моє дівоче ім’я, – говорить вона. – Тусі означає “вказувати початок”, а “тала” – “історія, розповідь, байка”. Перший свій вірш написала в 11 років про небезпечність атомної бомби. Він викликав резонанс серед людей, і я зрозуміла, що можу силою слова впливати на процеси, що відбуваються в суспільстві. Тож найбільше змальовую проблеми місцевого населення, але не забуваю і про інтимну лірику.
Поезію Селіни Тусітали Марш люблять новозеландські письменники, бізнесмени й навіть міністри. Кілька творів вона зачитала й тернополянам. Читаючи, жінка не просто дивилася в книгу. Вона увесь час імпульсивно жестикулювала, ніби малювала в повітрі якісь образи. До того ж, читання супроводжувала музика.
– Я люблю не тільки читати свої тексти, а й показувати їх, – акцентує гостя. – Хочу, щоб люди проникли всередину моїх віршів, відчули їхнє дихання.
Наприкінці зустрічі поетеса висловила сподівання, що в майбутньому ще обов’язково завітає в Тернопіль, щоб продовжувати вивчати українські традиції.

Наталія БУРЛАКУ

Джерело: http://te.20minut.ua/…

Jacqueline Carter – Thoughts on what’s happening on Waiheke Island / Джеклин Картер – Думки про те, що коїться на острові Вайгеке

О пів на першу ночі

Сиджу на твоєму ґанку

п’ючи вино яке ти б не допив
курячи цигарки які ти б не підкурив.

Наближається шторм.

За спиною
сохнуть
кістки такапу*.

На плитці
в каструлі
фарбується кікі**.

У моєму серці
що потроху
закохується

стрілянина…

Я навіть не припускала
що мені колись набриднуть

речі такого ж кольору
що й кров червоне вино

що й саме вино

що приходять з припливом
і відходять з відпливом.

І я гадаю це добре
для тих
які надалі
творять своє

“бути”

у поступі

буття

які створили

E Rongo,
whakairia
ki runga
kia tina!

Tina!

Haumi e!
Hui e!
Taiki e!***


* Такапу (маор. takapu) – маорійська назва баклана.
** Кікі (маор. kiekie) – в цьому випадку це тканина, виготовлена з рослини з тією ж назвою. Тканину фарбують давнім способом, додаючи суміш із рослин.
*** Ронґо,
постань і височій
з долів
непорушно і твердо!

Непорушно і твердо!

Неперервний!
Врожайний!
Помічник у жнивах!

Ронґо – дитя Ранґа та Папа, бог-покровитель рослин, які вживаються в їжу.

Continue reading Jacqueline Carter – Thoughts on what’s happening on Waiheke Island / Джеклин Картер – Думки про те, що коїться на острові Вайгеке

Лев Грицюк: Раґнар Стрьомберґ – НІЧОГО/ЩОСЬ

Скрізь смерть і безладдя
Не приховувати нічого і приховувати щось
у світлі забуття

Безладдя і смерть скрізь
Скрізь молитва про — хай би ніколи це не закінчувалось

про — не приховувати нічого і приховувати щось
у світлі забуття

11 лютого 1980 року

Переклав Лев Грицюк

Selina Tusitala Marsh at Bunkermuz gallery, Ternopil, Ukraine / Cеліна Тусітала Марш у ґалереї Бункермуз, Тернопіль, Україна


Селіна Тусітала Марш /Selina Tusitala Marsh/ на video.tochka.net

AU/UA: Contemporary Poetry of Ukraine and Australia / Сучасна поезія України та Австралії

AU/UA

AU/UA

Contemporary Poetry of Ukraine and Australia
Edited by Les wicks, Yury Zavadsky and Grigory Semenchuk
Digital book
/
Сучасна поезія України та Австралії
За редакцією Леса Вікса, Юрія Завадського і Григорія Семенчука
Цифрова книга

AU/UA: Сучасна поезія Австралії та України /Упор. Лес Вікс, Юрій Завадський і Григорій Семенчук. ― Тернопіль-Сідней: Крок, Meuse Press, 2011. ― 126 с.

Дизайн обкладинки: стронґовський
Макет і верстка: Юрій Завадський
Мова видання: англійська, українська.

Download PDF / Завантажити PDF (9,6 MB)

Ha!art: Piotr Macierzyński na Ukrainie

Niezwykle miło nam poinformować, że konsekwentnie wydawane przez Korporację Ha!art wiersze Piotra Macierzyńskiego doczekały się ukraińskiego przekładu. Książka pt. “тьфу, тьфу” (czyli “tfu, tfu”) to wybór czterdziestu pięciu wierszy w tłumaczeniu Н.Лобас і Ю.Завадського. Tom ukazał się nakładem wydawnictwa Kpok.

Джерело: http://ha.art.pl/…

Susan Hampton – On the Bright Road / Cюзан Гемптон – На Брайт Роуд

Susan Hampton

Дехто телефонує й питає про Брайт
Роуд. Брайт Роуд, наскільки я знаю,
у східній Вікторії, і з певних міркувань
це чудове місце варто відвідати.
Я не знаю, які міста з’єднує Брайт Роуд,
або яке шосе поблизу нього.
Так само, як я ніколи не була в Джіпсленді,
я ніколи не була в Брайт.

Значні білі плями себе самого якось вміщають
у свойому глибокому сховку – не наважуюся назвати це богом –
друго себе, постколоніального бога,
вже більш не королеву чи короля, а діючого суб’єкта
в царині суб’єктивності, де
твого найкращого бога можеш зустріти лише після найгіршого себе.

(c) Сюзан Гемптон, ориґінальний текст; Susan Hampton, original text
(с) Юрій Завадський, переклад; Yury Zavadsky, translation

Les Wicks in “Vsesvit” / Лес Вікс у “Всесвіті”

У 7-8 числі журналу “Всесвіт” опубліковано добірку віршів австралійського поета Леса Вікса у перекладах Юрія Завадського. Невдовзі буде розміщено інформацію про номер на офіційній сторінці журналу.

KrokBooks.com: ЛЕС ВІКС. ТІНІ ЧИТАННЯ / LES WICKS. SHADOWS OF THE READ

wicks_krokbooks

Вибрані вірші, адаптовані з англійської Юрієм Завадським.
Упорядники: Лес Вікс, Юрiй Завадський
Дизайн обкладинки: стронґовський
Макет i верстка: Юрiй Завадський
Мова видання — українська, англійська.

Видання книги та візит поета став можливим завдяки допомозі Уряду Австралії за посередництва Мистецької Ради Австралії, органом підтримки та розвитку культури.

Вікс Л. Тіні читання. Shadows of the Read. ― Тернопіль-Сідней: Видавництво Крок, 2011. ― 32 c.

Невелика двомовна добірка представляє україномовному читачеві творчість австралійського поета Леса Вікса, який цього року запрошений на Шостий міжнародний літературний фестиваль під час Форуму видавців у Львові. Він є автором восьми поетичних книг, кілька з них перекладені на іноземними мовами. Твори Леса Вікса характеризують як “суб’єктивні й захоплюючі, доступні й безпосередні” (Варвік Вінн, “Australian Book Review”), а також “розмаїті, динамічні, гуманні, асиметричні й вчасні (Дженіфер Мейден).

Вже понад 35 років Лес Вікс бере участь у величезній кількості фестивалів, навчає в школах, університетах у всіх куточках своєї країни-континенту. Друкувався в більш ніж двохстах різних журналів, антологій та газет у чотирнадцятьох країнах дев’ятьма мовами. Провадить майстер-класи і керує видавництвом “Meuse Press”, яке засереджується на таких синтетичних мистецьких проектах, як малярсько-поетичні інсталяції на автобусах і твори, опубліковані на поверхні ріки. Разом із Юрієм Завадським і Григорієм Семенчуком завершив укладання першої антології сучасної української та австралійської поезії “AU/UA” українською та англійською мовами, яка буде репрезентуватися під час літературного фестивалю цьогоріч.

Про видавництво. Видавництво “Крок” засноване в Тернополі Юрієм Завадським. Спеціалізується на виданні художньої літератури, провадить перекладні проекти та програми культурного обміну. З часу заснування, видавництво видало ряд важливих та цінних наукових праць, літературних книг, налагодило бурхливу культурну роботу в Тернополі та поза його межами. Однією з гілок роботи є перекладні проекти, що вилилися в налагодження культурних взаємин з Іспанією, Каталонією, Швецією, Польщею, Австралією, Новою Зеландією, США. Видавництво є офіційним співорганізатором фестивалю “Молода республіка поетів” разом із Форумом видавців у Львові.

KrokBooks.com: Пйотр Мачєжинські. тьфу тьфу

Пйотр Мачєжинські. тьфу тьфу

Тил книги:

Пйотр Мачєжинські. тьфу тьфу (тил)

Вибрані вірші у перекладах з польської Наталії Лобас і Юрія Завадського

Фотографія на обкладинці: Домінік Фіґєль
Упорядники: Наталія Лобас, Юрiй Завадський
Дизайн обкладинки: стронґовський
Макет i верстка: Юрій Завадський

Мачєжиньскі П. тьфу, тьфу /Переклад з польської Лобас Н., Завадський Ю. — Тернопiль: Видавництво «Крок», 2011. — 86 с.

вже приблизно пів року
Республіка Польща забороняє мені писати вірші
публікувати їх в серйозних літературних журналах
та отримувати гонорар …


— засобом маскування та алеґорії поет не раз висловлював своє ставлення до сучасної культури та особливостей організації життя в рідній йому Польщі. Його болить не лише звична для нас недалекоглядність, лінь і застиглість, яка запановує в культурному середовищі та політикумі, але головно перспектива кожної окремої особи, яка зростає та діє в умовах, що не дають побачити творчій, живій, потенційно сильній людині хоча б якусь перспективу. Він змішує в своїй поезії все, що лише дається до змішування, а якщо окресі теми та проблеми не змішуються, то він робить із них важку та небезпечну для “культурних бюрократів” суспензію.
Ми звернули голови на схід, видивляючись загрози та порятунку, безвиході та шляхів, проте рідко коли себе запитуємо чи знаємо, що робиться від нас так близько, у Польщі? Чи знаємо чим живе сучасна польська молодь? Чого їм бракує, куди вони йдуть, у що вірять? Поезія П.Мацєжинського є виразником поширеного в молодіжному середовищі вільного та незаанґажованого в реліґію та політику світогляду, який не пасує до загального ідеологічного русла. Мацєжинський не національніст, не демократ, не анархіст, не борець за права сексуальних меншин, не марґінал, не політик, не.., не.., не…

Пйотр Мацєжиньскі — народився 1971 року. Дебютував 1993 року в ґданському літературно-мистецькому часописі “Tytuł”. Вірші публікував у “Czas Kultury”, “Kwartalnik Artystyczny”, “Studium”, “Akcent”, “Opcje”, “Lampa”, “Fraza”, “Ha!art”, “Kartki”, “Kultura”, “Portret”, “Pracownia”, “Autograf”, “Migotania, przejaśnienia”, “Nowy Wiek”, “Undergrunt”, “Przegląd Artystyczno-Literacki”, “Graffiti”, “Tygiel Kultury”, “Pro-Arte”, “Odgłosy”, “Kursyw”, “Bulion”, “Akant”, “Megalopolis”, “Pogranicza” та інших виданнях. Він є лауреатом багатьох загальнопольських літературних конкурсів, з-поміж яких: im. Haliny Poświatowskiej, Marka Hłaski, Stanisława Grochowiaka, Rafała Wojaczka, Edwarda Stachury, Jana Śpiewaka i Anny Kamieńskiej, Leopolda Staffa, Czasu Kultury, o Puchar Wina, Turnieju Łgarzy. Видав поетичних буклет “Filet z makreli” (“Філе скумбрії”) як літературний додаток до двомісячника “Opcje”, Катовіце 2000, і книги “Danse macabre i inne sposoby spędzania wolnego czasu” (“Danse macabre та інші способи проведення вільного часу”), видавництво “Zielona Sowa”, Краків 2001, “tfu, tfu” (“тьху, тьху”), Ha!art, Краків 2004, “Odrzuty” (“Відходи”), Ha!art, Краків 2007, “Zbiór zadań z chemii i metafizyki” (“Збірник завдань з хімії та метафізики”), Ha!art, Краків 2009.

Зустріч з Пйотром Мачєжиньским відбудеться під час Шостого міжнародного літературного фестивалю у Львові 15-19 вересня 2011 року.

Більше про поета на блозі Юрія Завадського – http://yuryzavadsky.com/…

Selina Tusitala Marsh – protest / Селіна Тусітала Марш – протест

текст (цілунок)
        текст (цілунок)
            текст (цілунок)
                текст (цілунок)
тест
    тест
        тест
            тест
текст (цілунок)
        текст (цілунок)
            текст (цілунок)
                текст (цілунок)
                    її протесту
смокче
      тулиться
            смокче
                  тулиться
текст її протесту
тест її протесту
стать її протесту
смокче
      тулиться
            смокче
                  тулиться
                        текст її протесту смокче
                              їй груди.

(с) Юрій Завадський, адаптація, 2011

Continue reading Selina Tusitala Marsh – protest / Селіна Тусітала Марш – протест

Андрій Антоновський – Голова

Коли стинають голову вона часто йде обертом
Наступає щось подібне до головокружіння
Ніби загубив голову
Добре коли своя голова на в’язах
а як дві краще
Можна дозволити собі втратити одну голову
Але щоб не подумали що з головою не дружиш
Береш оту голову в руки
Бо ж не пропаща голова
Бо ж не половою набита
Хоча там тарганів вистачає
які все лізуть і лізуть в голову
що аж голова гуде або пухне
може тому що клепки немає
І серед них є свій головний головнокомандувач – тарганячий цар
І не скажеш вже що без царя в голові
Тому дехто рекомендує в таких випадках
Як профілактичний засіб
посипати голову попелом
Але часом у такий ситуації
якісь безголові тешуть кілок на голові
або поголовно б’ються головою об стіну
така собі головоломка або головотяпство
і від того їм в голову вдаряє як не кров то сеча
і виходить імпровізована головомийка і потрібно сушити голову
а що вже казати про решту: мисливців за головами
говорючі голови песиголовців головоногих з головогрудними та головохордовими тощо

Джерело: http://batacat.blogspot.com/…

Михайло Григорів – “вигнанчі завірюхи…” / Myhailo Hryhoriv – “renegade blizzards…”

Михайло Григорів / Myhailo Hryhoriv

* * *

вигнанчі завірюхи

змирені аркуші
впольованих
облич
уривають
в націях
сурми
порогів

той

чия
оповідь
утримує

(в пітьмі метелика)

скришені
квіти пісків –
на зрадливому ложі
застає
назбираний
крик дитини

* * *

renegade blizzards

reconciled sheets
of captured
faces
interrupt
in nations
trumpets
of thresholds

the one

whose
tale
holds

(in the darkness of the butterfly)

crumbled
flowers of sands –
on the treacherous couch
encounters
the gathered
wails of a child

(с) Михайло Григорів, ориґінальний текст / Mykhailo Hryhoriv, original.
(с) Yury Zavadsky with Les Wicks, Catalina Girona and Andríi Antonovskyi, translation

Anne Waldman – Revolution / Ен Вальдман – Революція

Anne_Waldman, 1988

Жахне літо на обрії що його споглядаю
з вікна що виходить на вулиці
Ось де все має статися де кожен собі
тиняється, зазирає аж ген у відкриті
неодинокі серця щоб відкрити вогонь
на всіх вулицях
         як на вулицях про які ти читаєш щодня
які є мережею що нею мандруємо в центр
які є енергією що наповнює життя
і розпирає радістю всі екрани
                Більш я не можу сидіти на місці!
 
Хочу туди де не почуватимусь так погано
Забирайтеся з цього маленького острова допоки цілі мости
(моє серце – теж болюча штука)
Ні я хочу сидіти й дивитися кіна
а потім йти спати, собі в голові
Хтось гупає по ній тяжченною палицею наче ворог
саме той хто повинен змінити лице на впізнаване
потім зникає поза вікном поза пістолетом
Наче самотній герой що пробирається центральною вулицею
кричить Де ти? Просто хочу знати
всіх ангелів смерті під американським небом!
 
Ледве можу розгледіти всі будинки що зачорнюють небо
доки воно не стає бурею з пляшок
потім блакитніє на мить допоки дихаєш
і ти розумієш що досі наче живий і жити хотів би
але опинився б деінде можливо десь в Африці
Почни все спочатку коли все темнішає надовкіл
і світ прямує туди куди й повинен
За переможця стає хтось кого ми бачимо в своєму спільному минулому
хто знову перевертається у могилі
 
                Це так важливо коли хтось помирає а ти стаєш на його місце
                і ніколи більш не втрачаєш ані хвилини

© Юрій Завадський, адаптація, 2011

Continue reading Anne Waldman – Revolution / Ен Вальдман – Революція

James Tate – A Knock On The Door / Джеймз Тейт – Стукіт у двері

James Tate

Питають мене чи я колись думав про кінець
світу, і я відказую: “Заходьте, заходьте, дайте-но
нагодувати вас сніданком, заради Бога”. По кількох
крихтах їм багнеться говорити про життя по смерті.
“Йой,” – кажу. – “А ви бачили гусінь що скелетує
зелене листя(1)?” Тоді вони говорять про
відкуплення та кількох обраних сидіти як раз
біля Нього. “Що робити?” – питаю. – “Просто сидіти?” Я
оточений розлюченими зомбі. “Скуштуйте
лимонного пляцка, купив учора
в пекарні Три Пси.” Але вони наполягають поговорити про
мою душу. Щось хилить на сон і мені всюди починають
ввижатися метелики. “Чи, прошу пана, не хотіли б ви
передрімати, мені б хотілося.” Вони потрохи відступають
від мене, зникають за дверима, прямують до моїх
сусідів, чорна хмара над їхніми головами, і
вони не бачать нічого безкінечно.


(1) В ориґіналі – гусінь, схожа до The Grapeleaf Skeletonizer, Harrisina americana.

© Юрій Завадський, адаптація, 2011

Continue reading James Tate – A Knock On The Door / Джеймз Тейт – Стукіт у двері

Les Wicks – Aeolus at the Mulga / Лес Вікс – Еол на акації

Еол на акації(1)

Пустельний вітер зодягнений в згрубілий пісок
свавільний гавкіт
зриває бляшану обшивку
зі смертей
кирпатих автобусів Сілвертону що
обрубані наче сирець опалу
втиснені в рамки ганебної неволі
лісосмуг як верблюди.
Пунктуація ворон
закріплена в повітрі.
Земля – наші легені
але мухи вислужилися як стогони бурі.
Мурахи збиті з пантелику
червоножильним хребтом
кварцу.
У цьому затишку
загубилися мої очі. Вітер – течія
лишень кістки гріються
на задушливому піску – той хребет кенгуру
манірно сидить, на 90° до
периметру каменя.
Заглиблюйся, не переймайся. [приспів]
Гнів ему
розсипається мов насіння з моїм наближенням.
Цього вихідного дня
ноги провалюються в мелений перець.
Ми створити багато
мінливих ґенів що вібрують
у наших руках.
Вагання – ця невблаганність закриває рота
перемагає, визбирує те
світло що його прихід ми вчували від каміння.
Смерть на замовлення
застигла доля що впокорює
озлість нового сенсу.
Лише килимок під порогом стокілометрової порожнечі.
Відступлення є молитвенним
самокатуванням,
ставимо садна.
Бог міг бути вітром
і небо – плямина…
поодаль від його рук.


(1) В ориґіналі – мулґа, різновид пустельного дерева. Дерево символізує віддалену місцевість, глибокі села, провінцію, безлюддя.

© Юрій Завадський, адаптація, 2011

Continue reading Les Wicks – Aeolus at the Mulga / Лес Вікс – Еол на акації

Selina Tusitala Marsh – Guys like Gauguin / Cеліна Тусітала Марш – Такі хлопці як Ґоґен

220610 News Photo: Shane Wenzlick/Suburban Newspapers Fairburn Primary School student Jonathan Cutajar and Poet Selina Tusitala Marsh.

І

дяка Буґенвілю(1)
за те що прагнув молодої землі
тож такі хлопці як Ґоґен можуть мріяти
і мріяти
згодом потягти своє сифілітичне тіло
углиб тропіків
аби перевірити свої мистецькі припущення
про те як нецивілізовані
дозрілі наче папая
є найкращою сировиною
миловидно незворушною
що звисає мов золоті препубертатні бруньки
сіючи німфоманію
для таких хлопців як Ґоґен.

ІІ

дяка Бальбоа(2)
за те що перетнув Панамський
перешийок
в 1513 році
і нарік наш океан
Південними морями

агов, дяка тобі, Васко(3)
за те що зробив нас
своїм підчерев’ям
західною протилежністю всього
своїм нічним жахіттям
своїми снами наяву
перекрученням всіх своїх законів
своєю найтемнішою фантазією

дяка за те що розумів землю як тіло
Північ, його голову
повну раціональності
логічні сезони
змісту
культивовані сади
свідомості
посіяної в чоловічному
охайному образі
висока еволюція
до світла

дяка що зробив з Півдня
ероґенну зону
тілесну й сексуальну
чуттєву й природню
причаєну в тіні
темного жіночого інстинкту
населеного африканцями
азіатами, американцями
і тепер нами


(1) Луї-Антуан граф де Буґенвіль – французький адмірал та першовідкривач, сучасник Джеймса Кука, керівник першої французької навколосвітньої подорожі. Велика частина його відкриттів пов’язана з Тихим океаном.
(2) Васко Нуньєс де Бальбоа – кастільський конкістадор, засновник першого іспанського міста на американському континенті. У 1513 році перейшов Панамський перешийок і відкрив так звані Південні моря, які ми тепер іменуємо Тихим океаном.
(3) Авторка має на увазі того самого Васко Нуньєса де Бальбоа.

(c) Юрій Завадський, адаптація, 2011

Les Wicks – Short biography 2 / Лес Вікс – Коротка біографія 2

Les Wicks. Pic. by Michael Reynolds

Лес Вікс (Les Wicks) – австралійський поет, працював залізничником і профспілковим адвокатом. Його твори характеризують як “суб’єктивні й захоплюючі, доступні й безпосередні” (Варвік Вінн, “Australian Book Review”), а також “розмаїті, динамічні, гуманні, асиметричні й вчасні (Дженіфер Мейден).

Вже понад 35 років Лес Вікс бере участь у величезній кількості фестивалів, навчає в школах, університетах у всіх куточках своєї країни/континенту. Друкувався в більш ніж двохстах різних журналів, антологій та газет у чотирнадцятьох країнах дев’ятьма мовами. Провадить майстер-класи і керує видавництвом “Meuse Press”, яке засереджується на таких синтетичних мистецьких проектах, як малярсько-поетичні інсталяції на автобусах і твори, опубліковані на поверхні ріки. Його восьма книга – “Ambrosiacs” (Island, 2009). Працював разом із Юрієм Завадським і Григорієм Семенчуком над укладанням першої антології сучасної української та австралійської поезії відповідно українською та англійською мовами. Веб-сторінка автора: http://leswicks.tripod.com/lw.htm

*

Les Wicks, Australian poet, has been a rail-worker & union advocate.His work has been described as personal & engaging, accessible & immediate (Warwick Wynne, Australian Book Review) & varied, nimble, humane, wry & well timed (Jennifer Maiden).

Over 35 years Wicks has performed at a vast number of festivals, schools, universities etc. around his continent/country. Published in well over 200 different magazines, anthologies & newspapers across 14 countries in 9 languages. Conducts workshops & runs Meuse Press which focuses on poetry outreach projects like art/poetry collaborations on buses & work published on the surface of a river. His 8th book is the Ambrosiacs (Island, 2009). He has worked with Dr Yury Zavadsky on compiling the first anthology of contemporary Ukrainian/Australian poetry in Ukrainian & English.

http://leswicks.tripod.com/lw.htm

English and Ukrainian version: Сollage from the poisonous book “Сhlorine” by Yury Zavadsky and Andriy Antonovsky

English version:

In, onesel is, of edge deeper side – and –
domes – till – face chopped off with leaves,
to her from under k! – ally? nitrogen fertilizer –
go on herself, go on, you. Nev to!.. For
this. Boo will reach… Ny! Both – shcha! No
deliver the lagniappe – not – beed – Comin
shoo! And he. ly. in shoo, boo ow”, so yu, shch
al? Over that!” An’ li, ra foreman, di
i, shch se yu so, – ev moo! I yu: zo ryv, fore
well, shch curs, shch ly. Wi loo Ye alka-overr
bitter on sha ty. An’ jy dy… Behin la
by evil. rhm, in self, n no: beg yt, an’ in ini! On ess.
P hundr-bla er… Oh with sheep collar
tooh, winz – I’m on weekend. Oloness! Smoky al!
Ots woma-th coo-bah hall Ook-eeper. – Oh
by ans”?

Ukrainian version:

В, собо є, краю глибшим бік – і –
куполів – аж – лице обсічене з листям,
їй з-під к! – льно? азотно-тукового –
сама собі ідіть, ідіть, ти. Нев ту!.. По
ця. Бу дійде… ни! Обидва – ща: Не
доставиш могорича – не – бадь – Приїз
шу! І він. ний – в шу, бу кось”, то ю, щ
кий? За та!” А ли, ра бригадиром в. Ді
ї, щ До зо ба, – зл му! Я ю: зо рів, бри
ну, щ руг, щ лі. Ві лу Є алка-перер
гіркувато на ша ти. І жі ди… Позаг ла
зла. рм, – в ся, н ні: поч іт, і в іні! На ть.
П сто-бла ій… О з овечим коміром
тухи, вин – Я вихідна. чка! Викур ий!
Оц жено-з ку-ба зала Га лтер. – О
ами”?

(c) Yury Zavadsky (Юрій Завадський), 2011

Selina Tusitala Marsh – Not another nafanua poem / Селіна Тусітала Марш – Жодного іншого вірша нафануа

Варіант 1.

Жодного іншого вірша нафануа

Жодного іншого вірша нафануа(1) вона не може від них почути прагнучи злитися з потоком культури в новому тисячолітті на електричному вака(2) боюся але її тінь відлунює з темряви і лишень біг сестри нуа(3) тої яка залишалася вдома й годувала свого батька коко-алаіса(4) витираючи підборіддя і виманюючи ключа від шафи де захований туалетний папір для фалеуіла(5) надворі допоки її войовнича сестра нищить стереотипи в океанічних масштабах боюся але заради того ця оповідь як її сестра змушена підміняти вкрадені кокоси які залишила на сака(6) що їх узяла войовниця не спитавши дозволу аби приховати жіночність боюся але заради того хто повинен був годувати аіґа(7) збирати кало(8) банани і папаю сиплячи їх в мішки і тягнучи на макеке фоу(9) аби виручити ку’пе(10) на державну школу для дітей щоб вивчились і поїхали геть щоб могли повернутися і відкрити ресторан в Апіа(11) і врешті почати вливатися в потік капіталізму що перетікає наповнюючи каналізації вулиці безлюдні дороги віддалених сіл окрім села нафануа бо хтось мусить це розповісти сказала тінь.


(1) Нафануа – ім’я богині війни в самоанців. Нафануа є божеством у більшості полінезійців. На Самоа село Фалеалупо на острові Саваії є домом Нафануа. Вожді з віддалених поселень часто навідуються до Фалуалупо за благословенням від Нафануа перед початком воєн.
(2) Вака – маорійське каноє, достатньо велике, аби перетнути океан. Завдяки вака древні маорі дісталися з Полінезії до Аотеароа, тобто Нової Зеландії.
(3) Нуа – скорочення від імені Нафануа.
(4) Коко-алаіса – солодка самоанська страва з рису та кокосу.
(5) Туалет.
(6) Вечеря.
(7) В самоанській мові охоплює значенням сім’ю, родину, рід тощо. Аіґа – це кілька сімей, об’єднані зв’язками крові, шлюбів, приймацтва, і на чолі стоїть матаі – голова, батько.
(8) Кало – інакше “таро” – їстівний коренеплід, який здебільшого росте в реґіоні Тихого океану.
(9) Місцевий ринок, де продають вирощені в околицях овочі, фрукти, рибу та вироби ремісників.
(10) Гроші.
(11) Апіа – столиця й найбільше місто на Самоа.

Варіант 2.

Жодного іншого вірша нафануа

Жодного іншого вірша нафануа(1) вона не може від них почути прагнучи злитися з потоком культури в новому тисячолітті на електричному вака(2) боюся але її тінь відлунює з темряви і лишень біг сестри нуа(3) тої яка залишалася вдома й годувала свого батька коко-алаіса(4) витираючи підборіддя і виманюючи ключа від шафи де захований туалетний папір для кибля надворі допоки її войовнича сестра нищить стереотипи в океанічних масштабах боюся але заради того ця оповідь як її сестра змушена підміняти вкрадені кокоси які залишила на вечерю що їх узяла войовниця не спитавши дозволу аби приховати жіночність боюся але заради того хто повинен був годувати родину збирати кало(5) банани і папаю сиплячи їх в мішки і тягнучи на ринок аби виручити гроші на державну школу для дітей щоб вивчились і поїхали геть щоб могли повернутися і відкрити ресторан в Апіа(6) і врешті почати вливатися в потік капіталізму що перетікає наповнюючи каналізації вулиці безлюдні дороги віддалених сіл окрім села нафануа бо хтось мусить це розповісти сказала тінь.


(1) Нафануа – ім’я богині війни в самоанців. Нафануа є божеством у більшості полінезійців. На Самоа село Фалеалупо на острові Саваії є домом Нафануа. Вожді з віддалених поселень часто навідуються до Фалуалупо за благословенням від Нафануа перед початком воєн.
(2) Вака – маорійське каноє, достатньо велике, аби перетнути океан. Завдяки вака древні маорі дісталися з Полінезії до Аотеароа, тобто Нової Зеландії.
(3) Нуа – скорочення від імені Нафануа.
(4) Коко-алаіса – солодка самоанська страва з рису та кокосу.
(5) Кало – інакше “таро” – їстівний коренеплід, який росте в реґіоні Тихого океану.
(6) Апіа – столиця й найбільше місто на Самоа.

Варіант 3.

Жодного іншого вірша нафануа

Жодного іншого вірша нафануа(1) вона не може від них почути прагнучи злитися з потоком культури в новому тисячолітті на електричному каное боюся але її тінь відлунює з темряви і лишень біг сестри тої яка залишалася вдома й годувала свого батька кокосовим рисом витираючи підборіддя і виманюючи ключа від шафи де захований туалетний папір для кибля надворі допоки її войовнича сестра нищить стереотипи в океанічних масштабах боюся але заради того ця оповідь як її сестра змушена підміняти вкрадені кокоси які залишила на вечерю що їх узяла войовниця не спитавши дозволу аби приховати жіночність боюся але заради того хто повинен був годувати родину збирати картоплю банани і папаю сиплячи їх в мішки і тягнучи на ринок аби виручити гроші на державну школу для дітей щоб вивчились і поїхали геть щоб могли повернутися і відкрити ресторан в столиці і врешті почати вливатися в потік капіталізму що перетікає наповнюючи каналізації вулиці безлюдні дороги віддалених сіл окрім села нафануа бо хтось мусить це розповісти сказала тінь.


(1) Нафануа – ім’я богині війни в самоанців. Нафануа є божеством у більшості полінезійців. На Самоа село Фалеалупо на острові Саваії є домом Нафануа. Вожді з віддалених поселень часто навідуються до Фалуалупо за благословенням від Нафануа перед початком воєн.

(c) Адаптація Юрія Завадського, 2011

Continue reading Selina Tusitala Marsh – Not another nafanua poem / Селіна Тусітала Марш – Жодного іншого вірша нафануа

Selina Tusitala Marsh – Short biography / Селіна Тусітала Марш – Короткий життєпис

cp-selina-tusitala-marsh

Д-р Селіна Тусітала Марш навчає новозеландської та тихоокеанської літератури і літературної творчості в Університеті Окленду, Нова Зеландія. Селіна має самоанське, тувалійське, британське і французьке походження. “Тусітала” – це ім’я її дідуся, це титул, даний шотландському авторові Роберту Луїсу Стівенсону, який мешкав останні свої роки на Самоа, що дослівно означає “оповідач історій”. Селіна є першим островитянином, який отримав ступінь доктора філософії на новозеладському факультеті англійської філології. Її перша поетична добірка “Fast Talking PI” (AUP, 2009) (розлого перекладається українською як “ТО (тихоокеанський островитянин), що швидко говорить”) отримала престижну премію “Ню Зіланд Пост” імені Джессі МакКей за першу книгу в 2010 році. Її вірш “Not another nafanua poem” (“Жодного іншого вірша нафануа”) був обраний для публікації в книзі “Найкращі з найкращих новозеландських віршів” (VUP, 2011). У 2011 році Селіна Тусітала Марш є учасником Шостого міжнародного літературного фестивалю у Львові.

Continue reading Selina Tusitala Marsh – Short biography / Селіна Тусітала Марш – Короткий життєпис

Український літературний подкаст – Юрко Іздрик читає вірші Павла Тичини

Український літературний подкаст — це спроба нового покоління усвідомити та переосмислити українську прозу та поезію. Також це можливість для сучасних українських авторів розповісти про свої творчі плани та віддати шану тим, хто вплинув на їх формування як митця та особистості.

Ведуча подкасту: Ірина Славінська
Звукорежисер: Олексій Крапивко
У подкасті використані фрагменти народної музики у виконанні Ярослава Джуся.

Епізод 2. Юрко Іздрик читає вірші Павла Тичини
Краще з’їсти кирпичину, ніж читать Павла Тичину? Впевнені? Юрко Іздрик розіб’є ці дитячі комплекси. Недаремно він знаний дослідник алхімії людського мозку та слова. Поезії про павучків, сколопендр і цикад — такого Павла Тичину ви ще не чули.

Український літературний подкаст створений на замовлення компанії Pocketbook International, що має українське коріння та є одним з провідних світових виробників електронних пристроїв для читання. Ми дивимось у майбутнє пам’ятаючи про минуле. Нашою місією є створення нових продуктів, що роблять пізнання легким та доступним, а навчання — цікавим та захоплюючим.

…/Yurko_Izdryk_4ytae_virshi_Pavla_Tychyny.mp3

Джерело: http://podcaster.org.ua/…

Лес Вікс в Україні!

14-21 вересня 2011 року до України завітає австралійський поет Лес Вікс (Les Wicks) для участі в Міжнародному літературному фестивалі у Львові під час Форуму видавців. Також запланований ряд виступів у культурних осередках України.

Про поета >>
Адаптації віршів українською >>

Організація та підтримка візиту: Видавництво “Крок” та “Форум видавців”.

LES WICKS – MILK BEACH / ЛЕС ВІКС – МОЛОЧНИЙ ПЛЯЖ

Молитва є цим баскетболом відмов,
вимитим на береговій смузі.
 
Вірш – усередині того м’яча,
повітря від тиском.
 
Сльози вимагають практики.
 
Ми загорнуті в отруйні бинти літа.
Як завжди
лікування стає карою.
Ми здіймаємося і падаємо,
тож не можемо бути лише плоттю,
хоча, можливо, є чимось меншим
за суму нашого сміття.
 
Все це
під насмішкуватою фіґою –
мій список нещасть
є всього лиш аркушем паперу,
навіть мої пальці повторюють
“якось та й буде”.
 
Жодна риба не втрачає сну через Правосуддя.
Вони самі собі затишок, відносини і сховок.
Під заклик поромних муедзинів
кожен баскетбол пляжується
у свою дуже особливу мить.

© Юрій Завадський, адаптація, 2011

Continue reading LES WICKS – MILK BEACH / ЛЕС ВІКС – МОЛОЧНИЙ ПЛЯЖ

Газета “20 хвилин”: Тернополянка презентувала книгу із назвою “*”

Збірку віршів під назвою “*” презентувала у Тернополі студентка-поетеса Марта Томахів у четвер, 5 травня. Дівчина читала свої вірші під музичний супровід гітариста одного з тернопільських гуртів та розповідала про те як народилася її перша збірка.
– Книжка була готова уже чотири місяці тому, однак лише тепер вона побачила світ, – розповіла Марта. – Дуже довго готувалася до цієї презентації. Це є перша моя книга і перша видана збірка віршів учасника клубу “87”.
Зі слів дівчини, людей, які працювали над виданням, немало здивувала назва збірки – символ замість букв. Однак окрім назви подекуди трапляється ще й незвичний вміст. Скажімо, речення може починатися із м’якого знаку, а апостроф може бути автономною частиною речення.
Деякі вірші у збірці зовсім не зрозумілі. Скажімо, “Хтос оньз вавс апоцкахв кахв ьлиб буду віти і лун заєм” – два рядка із одного з віршів. Однак є у збірці вірші написані звичайною літературною мовою. Серед них і верлібри (вірші без рими проте із ритмом – прим.ред.), і звичайні римовані вірші.
Ілюстрації до книги виконала тернопільська студентка, подруга Марти Зоряна Бай. А упорядником став керівник літературної студії “87”, до якої належить авторка, Юрій Завадський. Збірку можна придбати у міських книгарнях.

Selina Tusitala Marsh – naming myself / Селіна Тусітала Марш – називаючи себе

2010ceremony_selina tusitala marsh

“Тусітала”
оповідач байок
яких я ніколи не чула
до вчорашнього дня
народжений далеко
для іншого життя

сьогодні
байка яку розповідаю –
моя власна
їхнятвоя
шлях пошуку
щоразу більшого
із Самоа
із мого святого осердя

байка яку розповідаю
прокнижить собі шлях
крізь усність історій
вічність таємниць
необхідність насильства
просторість тиші
переказуючи життя

“тала тусі”*
перекажи книгу
ословлений дух засмаги
в теоріїтворчості
наше звучання
славиться


* Самоанське слово “tala” приблизно означає “відкривання”, “розповідь”, “історія”, а “tusi” – “писати”, “зображати”, “вказувати початок”.

(c) Адаптація Юрія Завадського, 2011

Continue reading Selina Tusitala Marsh – naming myself / Селіна Тусітала Марш – називаючи себе

РАҐНАР СТРЬОМБЕРҐ. ПОЗА БУРЕЮ (у перекладі Лева Грицюка)

РАҐНАР СТРЬОМБЕРҐ. ПОЗА БУРЕЮ

«The West is the best»
Джим Моррісон

Гетеборг — друге за величиною місто Швеції, один із основних промислових центрів країни, порт, шведське «торгове вікно» на захід. А також «культурний антагоніст» столиці — Стокгольма, місто зі своєю окремою культурою та мистецькою тусовкою.

Очевидно, є міста, пошану яким складаєш укладенням поетичних антологій. Так Сергій Жадан свого часу зробив антологію сучасної віденської поезії «Діти Райнера і Марії» (2004). У ній він — упорядник, перекладач, автор післямови. «Мені хотілось, аби моя співучасть у цій антології, доручення до цих поетів, мали суто приватний характер, мені загалом так зручніше займатись літературою… «— пише Жадан, — «[в] цьому випадку було надзвичайно цікаво з ними всіма перезнайомитись, це був той випадок, коли мені від них нічого не було потрібно, ну, майже нічого — там, пару збірок для перекладу, пару консультацій щодо якихось незрозумілих місць у цих збірках, та й все, жодної тобі корпоративності, жодного тобі наведення культурних мостів між братніми літературами, жодного літпроцесу…»

Continue reading РАҐНАР СТРЬОМБЕРҐ. ПОЗА БУРЕЮ (у перекладі Лева Грицюка)

РІЗНИЦЯ

Втомився від руху, спонтанності,
Увійшов, розчервонілий, в тонкій одежині,
Увесь у бризках світла,
Несила відмитись від радості.

Відповідав на питання, так,
Ні, поряд – відкривала долоню
Дівчина, синіла, мов брук,
На дві третини з води.

Принеси відпочинок, казала,
В зім’ятій обгортці,
Залізо всуціль розірване вітром,
Ось воно,
На двох –
Одне.

Bocaaboca / Ротврот

Video / Відео: Vasyl Hudyma / Василь Гудима.

Книгу «Ротврот» створили українські поети Юрій Завадський з Тернополя та Андрій Антоновський з Барселони; передмову до книги створив унікальний каталонський письменник Карлес Ак Мор; транслітерацію та переклад на каталонську здійснила Каталіна Джірона; книгу здизайнував Василь Гудима та спільно зі своїм братом Михайлом Гудимою створив у залізі; книгу видали в співпраці з тернопільським видавництвом «Крок».
Continue reading Bocaaboca / Ротврот

Sam Hunt – Winter Solstice Song / Сем Гант – Пісня зимового сонцестояння

Sam Hunt
Sam Hunt

Ми можемо вірити в дива,
легкого дня, як цей.
За п’ять хвилин сходу сонця
прорвався, вперше за довгі тижні,
поцілунок.
Я маю на увазі настання сходу
і п’ять хвилин до нього,
що просто пішли на хуй.
          Але це
найкоротший день року,
коли все може статися,
дива “без проблем”.
 
Сонце п’ять хвилин із нами,
приходить і йде геть з поцілунком.
Ми віримо в дива. Оте одне, любов,
це все, що маємо.

(с) Юрій Завадський, адаптація, 2011

Continue reading Sam Hunt – Winter Solstice Song / Сем Гант – Пісня зимового сонцестояння

David Mitchell – night through the orange window / Девід Мітчел – ніч крізь помаранчеве вікно

David Mitchell (Photograph: Dying Orpheus 1972)
David Mitchell (Photograph: Dying Orpheus 1972)

ніч крізь помаранчеве вікно

(і)

Сьогодні ввечері
в бурштиновому теплі
її глибокового сну
я боротимусь за сезонного себе

проживаючи знову
дощ і мряку її посмішки

тож тепер
за таємничий момент
її обличчя –
в маренні мого горла
шепіт її блідих уст –
по моїй соленій шиї
моїх плечах

тож тепер
у тиші
моменту
ми знову йдемо
тією юною ніччю
і це

крок за повільним кроком
в тремтіння.

(іі)

Там ніч
і це
ти нахилилася
твоє плече в світлі багаття
помережане
витонченими синцями
вересу

ніжність і ніжність і ніжність

твоя холодна рука
була на моєму обличчі
мені – спокійному –
ніжність як зітхання що згасає
бліда як відзвук твоїх очей що закриваються

твоя тонка рука
йде моїм обличчям
пробує мого рота
зупиняється на горлі аби послухати –
мою кров
      її навіжене змагання

твоя тонка рука
йде моїм обличчям
мені – спокійному –
ти – наче сліпа

ніжність і ніжність і ніжність

твоя тонка рука

біля моїх очей губ
і пасм яскравого волосся
злегка вигинається
униз усіма тендітними левадами
твоєї осінньої шкіри

твоя холодна рука
йде моїм обличчям
щоб дізнатися форму аморфного
щоб закарбувати час на похмурому обличчі
пелюстці посмішки
або на переляку
занадто вродлива аби розмовляти

тиша –
твій собор.

(ііі)

Сьогодні ввечері
у величезному просторі цього застиглого моменту
у цьому столітті
між дзвоном і блакитною зіркою
крізь решето стривоженого повітря
що відсіює голоси з вулиці
в мене є ти – така
яка ти насправді.

Десь там зірка дзвенить як дзвін
смерть. день. народження. ніч.

Я не можу володіти тобою знову
безпечно як зараз

ти –
     звук спеки
     у саду
     що визріває

ти –
     перша маленька лілея смерті
     бездиханна
     приходиш зачудована
     задихаючись на підступах до
     мого сірого обличчя –
     я приголомшений

ти –
     грієшся від незапаленого вогнища
     від запаху невипалого дощу
     відлуння музики
понад усім чорно-білим озером

ти –
це не має імені
чим ти є
неписальне

смерть. день. народження. ніч.

Десь там зірка дзвенить як дзвін
зморшки теплої паніки понад бідним днем
його гігантського обличчя.
голос його великий
крізь
     усе небо
кличе Уліса.

Це не те, що я самотній
у світі
без тебе –
але це те що я самотній
у тобі
без тебе

Сьогодні ввечері
я володію тобою такою яка ти насправді
між; без;
так багато світів
складених як карти
між дзвоном і блакитною зіркою

хто не хотів би гігантського викрику?

(iv)

Пам’ятаю її як п’яту пору року
вона
що прийшла неочікувано
в ті пісні місяці
соромлячи пунктуальні блакитні вечори
гордою вічністю своєї плоті

вона
що любила гордо
викликаючи подив і трошки природнього остраху
що обхопила довгими холодними пальцями
тонкими і блідими як світанок
моє товсте обличчя
що блукала співаючи
моєю освітленою головою
розсіюючи спогади про майбутнє
як розжарене каміння
     чи троянди

вона
що обережно вхопила мої вуста
поміж свої дрібні холодні зуби
що цілувала лушпинки моїх неповоротких очей
тож я також можу плакати
за життям

я пам’ятаю її як п’яту пору року
що прийшла неочікувано
і вродливою промайнула

© Юрій Завадський, адаптація, 2011

Continue reading David Mitchell – night through the orange window / Девід Мітчел – ніч крізь помаранчеве вікно

LES WICKS – BESIDE THE ROAD TO WAR / ЛЕС ВІКС – ПОБІЛЯ ШЛЯХУ НА ВІЙНУ

Наче крило керавонґа*
розчісує скуйовджене повітря
або б’ючкий натяг цього пересиченого ставу, –
       дозволь мені поледарювати.

Крім сполоху-крику кажанів, фруктових опадів осілого дерева,
гілля зрощене побіля струмка, завширшки в долоню…
хвилинна затримка наслідковості пуголовка.
       Білий какаду вовтузиться і бурчить –
       ми не можемо просити тиші,
       тож дозволь мені поледарювати.

Фондові ринки валяться, потім набирають обертів,
белькотіння грошей на цілій планеті.
Дороги розтягуються, аби вміститись на наші попереки,
як вояцький табір на спірній землі.
Кирилиця білого
на чорному лебединому крилі
не план битви ані для жодного ґенерала.
       Але очі мої – люзні,
       ті шляхи не розколять світу.

Виклик свавільної курки літакам угорі,
по чому повертаюся в дні арґументів у жестах
все ще печерних –
“нам треба ще”, “вони хочуть нашого”. Знову Жадоба й Переляк.

Вербовий трал у ставі,
вугрі архівують історію мулу.
Пора змінити дикунських богів –
вони почали й виграли кожну із воєн.
       Люди Книги
       мали би викинути свої книги геть.
       Надійшли часи, коли кров
       переважує чорнило.

Я зобразив усі маловидні крихти,
спочатку зрозумів, потім –
зумів… без прожекторів і публіки.
Мій батько мертвий,
хай антрацитові черепахи пильнують підвалин;
ми співатимемо наші гімни до риб.

Мева розштурхує хмару на мілині –
твій сон потривожили! І ти – обід!
Що нас оточує – не є безтурботним.
Ворони співають “Маленьку овечку”**, за кожну
травину – змагання.
Але це насильство миготливого ока, гул шкіри.

Прикувати кожного можновладця до вицвілих дерев’яних лавок,
допоки вприск вабика не впокорить їхні руки.
       Знерухомлені повіки здадуться
       на користь дня з випадковим харчем.

Це буде спрощенням – говорити,
спрощенням – заперечувати,
нам потрібні миротворці
для патрулювання наших голів. З “ледарювати” як нашою молитвою,
привчити себе говорити “досить”. Розум слухатиме,
як кожний день стає
його власною заявою про наміри.


* Австралійська чорна птаха з жовтими очима.
** “Mary had a little lamb” – дитяча пісенька про овечку. Австралія відома розведенням овець, і їхні ферми часом досягають розмірів країн. У зв’язку варто згадати маловідомий бік цієї справи, що там ягнятам деколи вибирають очі, аби вони далеко не заходили.

© Юрій Завадський, адаптація, 2011

*

Аудіо-запис вірша в авторському виконанні Леса Вікса в супроводі гурту “GIRT“: Les Wicks with GIRT – “Beside The Road To War”

Василь Махно – Перед цвітінням сакури

бути вибраним серед покликаних
що пропахли овечими сиками
що в гафтованій нитці пришиють
тінь ріки до лиця і шиї
щоб землею щоразу смикати

щоби всім хто під снігом зіщулиться
ці японські вилиці й вулиці
час який ми позичили в борг
віддає нам японський бог
ну а дітям – по смаженій булочці

щоби пахнути снігом й цинамоном
цвітом сакури чаєм – цунамі
чорним поясом – стиль самурая –
острови як чоло накривають
гієрогліфи смерти цинаві

тільки пси що знайшлися і вижили
прибережнє затоплення вишило
їм пейзаж із безлюддя й металу
кораблі під мостами – й настало
спілкування стихами віщими

всі кінці в цих стихах із початками
з сімома золотими печатками
персть і перстень з водою – і твердь
і заводить в цунамі їх смерть
залишивши живимянголятко

вертоліт що завис рятувальний
схожий був на обряд ритуальний
над водою що стихла й несла
-янголятко в човні без весла –
мабуть з виживших було останнє

смикне хвиля за берег й рукав
трісне скеля і зникне ріка
потяг з’їде з затоплених колій
вертоліт що накручує кола
за горою в тумані зника

біла марля як знак на лиці
білий риж на сьогодні в руці
і лічильник що виміряв тіло
і дитя що від втоми присіло
склавши руки як риба плавці

Джерело: Приватний лист

Les Wicks with GIRT – Beside The Road To War

Listen and download: Les Wicks with GIRT – “Beside The Road To War”

The Les Wicks poem “Beside the Road to War” with Les himself at the microphone. Musical backing features Martin on the Shakuhachi in a simple but haunting piece of music by GIRT.

This week we’ve taken time out from the album to work on a collaboration with award-winning Australian poet Les Wicks. We are creating musical backings for two of his poems, “Beside the Road to War” and “Healed and Hurt”.

Source: http://girt.tv/

Selina Tusitala Marsh – Salt / Селіна Тусітала Марш – Сіль

ніби Бог розсипав сіль
на свій опівнічний обрус

ніби Джибранове Чудовисько
кинуло плащ Красуні
через воду –
його м’яке світло згасло
в каятті

ніби зірка іншою блакитною зіркою
згадувала про зникнення кожної з матерів
і запалювала її обличчя на тисячі років

ніби матарікі*
зістрибнув зі сторінки календаря
прямуючи моїми судинами
униз крізь пальці
згинаючись аби зірвати
фіолетову орхідею.


* Матарікі – так Маорі називають сузір’я Плеяди. З Матарікі пов’язаний Національний Новий Рік в Маорі.

© Юрій Завадський, адаптація, 2011

Continue reading Selina Tusitala Marsh – Salt / Селіна Тусітала Марш – Сіль

Konai Helu Thaman – Living among the trees / Конаі Гелу Таман – Живучи поміж дерев

(Для Ренді)

дев’ятнадцять років
це довгий час
за теперішніми стандартами
можливо сама земля
дозволила жити
поміж дерев

прожив життя під
чистим небом не піддаючись
смакові штормів
ти не був самотнім
якщо дивився в суть чи понад усе
крізь намети
мовчазних пісень

ці останні кілька днів
рухалися мляво
і як дощ повільно опускалися
поміж рослинами вимагаючи росту
я чітко тебе бачу
тримаючи твою руку

© Юрій Завадський, адаптація, 2011

Continue reading Konai Helu Thaman – Living among the trees / Конаі Гелу Таман – Живучи поміж дерев

YURYZAVADSKY ZSUF

Instead of “A” the rock is falling, instead of “O” the rock is falling. Instead of the sound there is pressure, instead of the note there are concrete wall, plastic bottle, bricks, smoke. The musicians of the band “ZSUF” are performing the next stage of its own art; disposing the sounds by their own ideas; compiling the rows of objectless, unexpected compositions; the stage what is consequential to their partner and coauthor of the new album – the poet Yuriy Zavadskyy. The band of experimental, psychedelic music “ZSUF” from Ternopil is famous by incredible improvisational abilities. The ones had presented successfully in the mutual performance with Yuriy Zavadskyy in the festival “L2”in Lublin, Poland in 2009. Since then the valuable common material had obtained by new angles and in result transmuted in the free music album available in http://zsuf.org.

The balanced unity of ZSUF’s motives with phonetic poetry builds long expected bridge between literary art, performance, theatre, music, graphic, production of noises, screams, touches, moves, shadows. Not so far the phonetic poetry had found the listeners in Ukraine. Such poetry with huge tugs has been struggling with the “right” literature’s wall what has presented as trustful and has brought the same formulas as the classic vanguard. The phonetic units get the sense in the mouth, the ear, the palm, ones become own listeners and get the expressive feelings. The letter became the expression, the sound became the expression and the phoneme became the etalon of the expression. From where has the unobjected come? This is the main question, but the answer has bored by the simplicity. By the other side just another question appears – what independent perspective has under the merged unarticulated flow of sound hidden? There is the psychedlia of the band “ZSUF”.

See/listen more here:

http://zsuf.org/
http://yuryzavadsky.com/
http://www.myspace.com/zsufreal
http://www.youtube.com/results?search_query=zsuf&aq=f

Konai Helu Thaman – They Won’t Leave / Конаі Гелу Таман – Не залишаться

Мені сумно лише думати
Про моїх співвітчизників,
Які знову в дорозі,
Спаковані, як сардини,
Їдять риб’ячі голови
І недоїдки з вишуканих готелів,
Де вони миють начиння
У вільний час.
Громадяни другого сорту
Їхні родичі;
Палячи дешеві цигарки,
Сходячи кров’ю після п’яних бійок.
Ховаючись у запліснявілі плащі,
Готові одружитися з будь-ким,
Поки візи не втратили чинність;
Отримати зелену карту,
Тоді розлучитися з дружиною
Через несумісність.

© Юрій Завадський, адаптація, 2011

Continue reading Konai Helu Thaman – They Won’t Leave / Конаі Гелу Таман – Не залишаться

Sudesh Mishra – The Rowers / Судеш Мішра – Веслярі

Сувора погода. Ми веслуємо між двох скель
До третьої, що, очевидячки, поки недосяжна.
Ми це передчували перед відплиттям із порту,
Тремтливу назву якого з’ясувати неможливо.
Перед нами протока висолопила язика,
Ця страхітливо мертва смуга клянеться
Спрямувати нас безпечно поза мис пульсуючих ножів.
Це даремна обітниця, бо ж одна наша віра –
Предмет сумніву, ґрунтовний, неоціненний,
Як стиґмата оболонки – емблема судна,
Що позначає перехід у буття поза часом.
Отак, між двох скель, ми спрямовуємо носа
До третьої, що не убуває і не росте,
Впевнені, що наше досягнення окупить наші старання.

© Юрій Завадський, адаптація, 2011

Continue reading Sudesh Mishra – The Rowers / Судеш Мішра – Веслярі

Jim Morrison – Poems from “Wilderness” / Джим Моррісон – Вірші з “Wilderness”

ВІДКРИТA

Ніч молода
і наповнена спокоєм
Не можу описати
як вона вдягнена
Вона згодиться на дивні пропозиції
На все що ти запропонуєш
На все аби догодити гостеві

 

СИРЕНИ

Опівнічний
кримінальний метаболізм лісу провин
Гримучі змії свистять кастанєтами

Забери мене з цієї зали дзеркал
Це бридке скло

Ти тут
Чи ти виглядаєш так
Як ти би міг так коли
ніхто ніколи б не зміг

 

* * *

Чому я п’ю?
Бо так я можу писати вірші.

Часом, коли все це вилітає геть,
і все, що потворне, хилиться
до глибокого сну
Існує пробудження
і все, що залишається, є правдивим.
Коли тіло розграбоване,
дух стає міцнішим.

Пробач мені, Отче, бо я знаю,
що роблю.
Хочу почути останнього Вірша
останнього Поета.

© Юрій Завадський, адаптація, 2011

LES WICKS – TWO HOURS / ЛЕС ВІКС – ДВІ ГОДИНИ

Ти йдеш геть
у лискучій металевій сукні.
Вилощена, придбала ритм
буркотливою пасткою
гасового неба.
Наша розмова вищить, ніби розбиті коліщата валізи.
 
Усі чиновники на лікарняних
або стажуються до
заміщення посад.
Малі правди залишаються невпорядкованими,
тоді як “ти йдеш” просто стоїть тут
понад застійною гаттю фактів.
 
Існує позиція
така ж важлива,
але все, що почуваю
це печатка митниці,
зморшка паперу на оптимістичній паспортній світлині.
 
Повітря-моноліт як задраєний люк.

© Юрій Завадський, адаптація, 2011

Continue reading LES WICKS – TWO HOURS / ЛЕС ВІКС – ДВІ ГОДИНИ

Андрій Антоновський на каналі “Інтер”

Наші в Іспанії: заради чого ризикує життям єдина в світі українка-тореадор з Херсона? Як одеситка стала секс-символом іспанського кіно? Що довелося пережити поету-авантюристу з Хмельницького заради життя у Барселоні?

Колаж, з книги “Хлор” разом із А.Антоновським

ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь,
ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь,
ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь,
ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь,
ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь,
ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь,
ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь,
ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь,
ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь,
ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь,
ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь,
ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь,
ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь,
ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь,
ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь,
ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь,
ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь,
ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь,
ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь,
ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь,
ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь,
ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь,
ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь,
ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь,
ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь,
ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь,
ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь,
ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь,
ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь,
ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь,
ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь,
ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь,
ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь,
ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь,
ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь,
ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь,
ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь,
ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь,
ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь,
ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь,
ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь,
ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь,
ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь,
ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь,
ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь,
ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь,
ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь,
ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь,
ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь,
ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь,
ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь,
ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь,
ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь,
ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь,
ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь,
ь, ь, ь, ь,

Колаж, з книги “Хлор” разом із А.Антоновським

?к бл?дн?ц? зб?йд?ж?н?? в?дк?н?т? вс?м?? ст??л? ?л?к? п?р?д н?м? Зд??т?с?? н?к?л? н? д?в?л?с? в?н? в т?к? м?др? ? л?д?н? ?ч?? щ?? м?ж?? пр?св?тл?н? вл?сн?м ? б?л?м? г?рк?т?? с?м?тн?ст?? н?б?л? зд?тн?ст? з?з?р?т? т?к пр?н?кл?в? ? в д?ш? ?нш?м? Н??к?й н? р?д?ч? ? п?м?т?в ?? ст?н? ?кл?кн?в? р?зп?т?в л?г?дн?? Н?в?т? н? зн??ч?? хт? в?н? ? ч? сп?вч?тт? й?г? в?рт?? Дв?? л?д?й? з?вс?м н?зн?й?м?х? в?п?дк?в? з?стр?л?с?? ? ?с? т?к??? Пр? м?т?р? пр? б?т?к? щ? з?п?т?в? Д? пр?ц?в?л?? Сл?х?в ?? ск?п? з?зн?нн?? ? в?л?к?? в с?в?н? г?л?в? й?г? в?с? ч?с з?чл?в? п?к?в?в?л?? н?б? пр?йм?л? б?з ?с?д? ?? ж?тт?в? зр?в?? й п?м?лк?? ? н?вм?л? к??тт? пр?йм?л?? вс? д?л? ч?т??ч? з?пл?т?н? кн?г? ?л?ч?н?г? ж?тт??

П?ч?в?л? ?л?к?? ?к п?м?тн? в?дт?? в н?й кр?г? ?зл?бл?н?ст? пр?т? с?б? ? пр?т? вс?х? ?к п?в?л? п?в?рт??т?с? в?н? д? ч?г?с? л?дс?к?г?? щ? б?л? п?р?д т?м ?ж? н?б? н?в?к? втр?ч?н?? Зг?д?м ? с?м? з?п?т?л? ст?р?г?? ч?г? в?н т?т? Ст?р?ж??? ч? щ??

Лес Вікс – Короткий життєпис / Les Wicks – Short biography

Les Wicks in 2010 by Susan Adams
(Фото: Susan Adams)

Лес Вікс (1955) – австралійський поет, видавець і редактор. Він володіє довжелезним списком здобутків у літературі, видавничій та фестивальній діяльності. Отримав ряд літературних нагород. Видав вісім поетичних книг: “The Vanguard Sleeps In” (1981), “Cannibals” (1985), “Tickle” (1993), “Nitty Gritty” (1997), “The Ways of Waves” (2000), “Appetites of Light” (2002), “Stories of the Feet” (2004), “The Ambrosiacs” (2009).

Лес Вікс виріс у передмісті Сіднея. Грав у гурті “Iron Mouth”. В’єтнам роз’єднав його сім’ю, і Лес рано навчився бути самостійним. У 17 вперше опублікував вірша і організував страйк серед учнів середніх шкіл. Він отримав історичну освіту в Універистеті Маквері, а також здобув безліч навиків, мешкаючи в Сіднеї та Лондоні. Наприкінці 1970-х вперше спробував себе як видавця – разом із Биллом Ферров організував видавництво “Meuse Press”, яке орієнтувалося на високі стандарти в австралійській поезії. Лес Вікс був співорганізатором Спілки поетів у Новому Південному Вельсі. З 1980-х, після отримання диплома в галузі індустріального права в Університеті Сіднею, працював як правозахисник в інтересах багатьох професійних спілок.

LES WICKS – EPISODIC GRATIFICATION / ЛЕС ВІКС – ЕПІЗОДИЧНЕ ЗАДОВОЛЕННЯ

Убий кота.
 
Твого імені замало.
Довірся своїм рукам.
Убий кота. Зроби Це.
Не дай жебракам забрати все, зберися.
Твій вибір – сьогодні на сьогодні.
 
Таємниця в шаровості, не втерпіти…
гарне життя є приростом шарів.
Досі ти досяг
подружжя, іпотеки, влади й гідності,
ніщо не піддасться
означеності зими.
 
І ти повинен будеш убити кота,
 
який не мав імені,
можливо, лише раз пещений,
безглуздо гордий в хвилинній небезпеці.
Ще гірше тоді, коли шрами –
пікантно-синюваті, а зуби – відсутні,
але глухе котяче виття
розгрібає сонну ніч.
 
В нього ніколи не було людей,
але в свій спосіб він знає точний заклик до їжі.
Джефрі сказав так. Підійти, схопити,
тоді задушити. Зловісна, миттєва бійка –
дряпається перед смертю.
Цей чоловік кинув помаранч, порожній панцир –
він упав, як втомлений подих. Той
порожній кістяний м’яч,
похований під поголеним квадратом дерну №4.
 
Наступного дня подував вітер прошутто,
його власна віра в комфорт
зігрівала недільні руки.
Нам відомий цей вибір. Кінець.
Він перетворюється на спрямовану комету
первісного щастя.
Трава виросла яскравішою.
Все вагоме перемагає.
 
Кожна сторінка
в нікудишніх біографіях –
значніша, значніша,
аніж сон на вістрі чарів.
 
Крадії, кайдани і Hugo Boss
дивують дітей, які, повернувшись зі школи,
стають схожими на татуся,
і дружина тренує стегна
у кімнатах, повних світла.
 
© Юрій Завадський, адаптація, 2011

Continue reading LES WICKS – EPISODIC GRATIFICATION / ЛЕС ВІКС – ЕПІЗОДИЧНЕ ЗАДОВОЛЕННЯ

Колаж, з книги “Хлор” разом із А.Антоновським

в, його спі.вучих лідентова. Віки промовивитись. Одиола о в ою ь, і сповіддає з соборнбридає студентовної в бажаями, і сльозувати тайами, і ерній. Для неї, зачаєлухає со Стоїть птаха, поглянні розгадати дивні якісь загадки, розшифрнописи вікіор щв, собе повкою музить обваом. Материди даикою, гримють плен далеавку, і, мами піов над вулканд чче жагас виверн ізго мовправославними месами, піснеспівами, шепоою спо вен грілом е повипадалЗачіпляін ще повнккстазом людсивівінах сстим духхами, в якт каялист, предківщзвичкою посі них туа ньо дбі гніздбор, йоніздом, і могіж плами обрзна все ту Завоисами купвкиолів виме одалювався щин обкут,рис – граціа висоозний, нкій но силуетина стуиштованні, обкизінутому довкження, загрхають уави бур не всбо, ія глиго, врвши, почиаз ожинає дихвати: відба граами на сте на ся над г тих веють ночлетів тисячочання, послту нному достбінь йоупну “мур”. Зачзику сфеувши людкотить наину, замуш собе кожорі плавнека, щйдані і заої виса улюблю з обору, наї тихиличками панева лелує тільклиски неби чероти нвона сторо нед їба та споми вукухає оійна ясору. Внбор ніе величажкістьвіший, ніт тривожитьс. І нікати, пульсуоли н, надій., на йоність собго верхах. Якочі сощо о такій поену сворі повер титуту Микби щола Будент металуро він, ясіч, тається ззуя, щона рб нгустим медвянижабенятами сао віддгійного, талік поблри міінссяці плрає срібі шааглай, сттра акао окутаискує пли Зачіпляи з гніесом, озизда. Підвелаоднієї з бокових багу, щнь. Тілав, задеву – ужлясте залась, заась, чгравою розбуркана, чр голои за лелечау ьких порло винепокоїмостила соляють ньцій, щого й опівнворушилічний чав цес, кое не джметь мои заторчиадках, елестить вне шодаіз шльки стангів ад залилясаною в місядочнім ски по сякойві нкж уденьпиниться на маітургій, перели вжлунює лі нітніх, що розкидані по

Колаж, з книги “Хлор” разом із А.Антоновським

-на у бі-, -ів; і, зм-, -є в со-, -н, і ви-,
-ю з пр-, -ми в за-, -а, а на-, -ти б, ан-,
-ми, в я-, -сь, і сп-, -ми, і сль-, -ми, і е-,
-у, і, мо-, -ть у не-, -о, і вс-, -о о та-,
-я з ін-, -ні і за-, ​-єї з бо-, -ли з гн-,
-ом, і мі-, -ю з жа-.

Колаж, з книги “Хлор” разом із А.Антоновським

В, собо є, краю глибшим бік – і –
куполів – аж – лице обсічене з листям,
їй з-під к! – льно? азотно-тукового –
сама собі ідіть, ідіть, ти. Нев ту!.. По
ця. Бу дійде… ни! Обидва – ща: Не
доставиш могорича – не – бадь – Приїз
шу! І він. ний – в шу, бу кось”, то ю, щ
кий? За та!” А ли, ра бригадиром в. Ді
ї, щ До зо ба, – зл му! Я ю: зо рів, бри
ну, щ руг, щ лі. Ві лу Є алка-перер
гіркувато на ша ти. І жі ди… Позаг ла
зла. рм, – в ся, н ні: поч іт, і в іні! На ть.
П сто-бла ій… О з овечим коміром
тухи, вин – Я вихідна. чка! Викур ий!
Оц жено-з ку-ба зала Га лтер. – О
ами”?

ПОЕЗІЯ НОВОЇ ЗЕЛАНДІЇ – З англійської переклала Ганна ЯНОВСЬКА

Земля НЗ: нотатки перекладача

Нова Зеландія і схожа й не схожа на колишню британську колонію. Корінним населенням цих островів є птахи та плазуни: усі ссавці, крім кажанів, є прибульцями. З людей першими тут оселилися так звані племена мисливців на моа (гігантських птахів, на сьогодні вже знищених). Відтак ці племена витіснив чи асимілював полінезійський народ маорі — вправні воїни, мореплавці й різьбярі.
Потім на береги островів висадилися білі люди. Те, що було далі, можна прочитати в книжках із історії; утім, маорі виявилися важче приборкуваними, ніж, скажімо, австралійські аборигени.
У двадцятому столітті, особливо в його другій половині, новозеландські митці, як, скажімо, свого часу американські, переросли гордість колонізаторів і прислухалися до голосу землі — ніби й своєї, та водночас незасвоєної. І цей гіпнотичний голос рвав греблі та породжував різкі, яскраві й неповторні явища, — очевидно, неуникненні на справжньому стику двох культур. Проте ні в США, ні в Австралії спосіб життя й мислення колишніх колонізаторів не піддався аборигенним чарам настільки сильно. Тож енергетичний вплив культури маорі на сучасну “білу” новозеландську культуру важко не помітити. Не виключено, що причина тут полягає в несподіваній спільності стосунків зі світом. Адже і маорі, і білі люди припливли з далеких країв — і котрий край їм тепер називати батьківщиною? Ці пташині острови на краю світу? Легендарну країну Гаваїкі, з якої в прадавні часи відпливли човнами у відкрите море предки, розсіявшись Тихим океаном до самого острова Пасхи (деякі маорі й сьогодні відтворюють свій родовід аж до членів команд тих суден)? А чи, приміром, Британські острови, які там і зараз є вже такою самою Гаваїкі?
І що маємо сьогодні? Білий новозеландець називає себе так, як його назвали тубільці, — пакеха. Регбісти перед матчем вдягають на стегна пов’язки й танцюють хака — ритуальний танок воїнів маорі. Говірка ківі, зрозуміла новозеландцям різного походження, становить такий собі германо-полінезійський суржик. Варто також зауважити, що символіка місяців у новозеландській поезії, як на українські звички, страшенно викривлена (адже коли у Північній півкулі зима, у Південній — літо, і, наприклад, квітень є фактично жовтнем).
Більшість текстів, поданих тут, я знайшла через сайт Новозеландського поетичного центру www.nzepc.auckland.ac.nz. За цей ресурс і дружню допомогу я глибоко вдячна адміністраторці сайту Мішель Леґґотт. Картина, яку формують наведені вірші, є скоріше суб’єктивною, яскравим віконцем у невідому зелену землю. Тому спеціалісти могли б мені закинути відсутність багатьох важливих імен. Так, подана добірка випадково виявилася всуціль “білою”, хоча тубільної романтики в ній не бракує. При цьому зауважимо, що, наприклад, старійшина новозеландської поезії Хоне Туваре свідомо уникає рідного етнічного колориту у своїх творах.
————
© Ганна Яновська, 2006, переклад, стаття, довідки про авторів.

Що я ще можу сказати? Слухайте звуки цієї мови. Розмовляйте з цими людьми й тваринами. Принюхуйтеся до подиху землі, істот і механізмів.
Перекладач кидає весло й ступає на берег першим.
Ганна Яновська

Саймон Вільямсон
Тама Те Ора

Вона мала владу над нашими іменами
вона вишикувала нас
“Твоє ім’я Ґарі”
“Ні — я відповів —
Моє ім’я Тама Те Ора1”
“Віднині твоє ім’я — Ґарі”
Білі завжди знали більше
Британія наче Країна Богів
де думки керують світом
Усі ці люди про яких ми дізналися
були англійці і християни
а не маорі й хау-хау2
як мій коро3
Ауе! Я вчився і вчився
рахувати гроші
говорити про Королеву найкраще
і мої ванау4 сказали
“Шлях маорі — вимирання
вчись бути таким як пакеха5”
Мене били коли я говорив своєю мовою
і моя вая стала мам
Потім я пішов на цивільну службу
і навчився законів пакеха
тепер я живу за цими законами
серед пакеха
Для моїх темношкірих братів я білий
а для білих я просто горі6
Але зараз зустрівши мене
ви краще не звіть мене Ґарі
бо ім’я моє моє ім’я — Тама Те Ора
і воно несе в собі тих хто уже пішов
хто приплив з Гаваїкі7
щоб уникнуть війни
Це ім’я
записане на кістках моїх
Так що краще
більше не звіть мене Ґарі
————
1 Мовою маорі Тама Те Ора — Син Життя.
2 Хау-хау — маорійська релігійна течія, що виникла в другій половині ХІХ століття на основі місцевих вірувань та юдейського і християнського вчень. Адепти хау-хау брали активну участь у війнах проти європейських колонізаторів.
3 Коро — дід.
4 Ванау — родичі.
5 Пакеха — білі люди, європейці.
6 Горі — образлива назва маорійців.
7 Гаваїкі — міфічна прабатьківщина маорі та інших полінезійських народів.
Оригінал: http://www.book.co.nz/william.htm

Марк Янг

Єдиноріг

Чекаю. Цікаво мені, чи приїдеш сьогодні.
Та сама напруга,
металевий присмак у роті.
Десь там,
у ясному повітрі вечірньому, гудуть літаки,
наче бомби несуть до землі.
У кожному з них повно мандрівників,
і деякі з них на своїх туристських стежках
скоро постукають у мої двері,
щоб дізнатися, як живуть на іншій півкулі.
Я проведу їх моїм будинком, повз павичів,
повз перських котів, повз чудні загадкові витвори
давно забутих племен. А тоді відчиню
двері в кімнату таємну, де квіти та феєрверки
глушать сморід поту єдинорога,
він там живе.
Копита його крешуть іскри,
аж дивитися боляче. Він зголоднів.
Скоро буде час годувати.
Чекаю. Цікаво мені, чи приїдеш сьогодні.
————
Оригінал: http://www.nzepc.auckland.ac.nz/authors/young/unicorn.ptml

Рімке Енсінг

Любовна пісня з Хокіанги1

У глибокім дуплі старого пурирі2
дикі бджоли зібрали мед. І гудуть
свою пісню в затінку листя ясного, і п’ють
із жагучих квітів зеленої сутіні.
І нам теж дісталося сповна цього нектару,
і ми дивимось, як світло рушить вигадливу тінь
крізь широкі навіси гілок. Лежимо,
згадуючи, як виростали будинки з місцевого лісу
(в основному з каурі, агатису австралійського,
ще й з червоного дерева блоки), а вітер з затоки
легкий, як твої обійми в цій літній траві,
білій від сонця. Воно теплим язиком
лиже наші тіла, солоні від моря, в якому таніва3
живе серед скель у кублі з бурих водоростей.
Ми гойдаємося за лініями, що наближаються, і тікають,
і сходяться знов, мов коханці, на хвилях, не займаних
чайками, і в цій коловерті наші тіла урочисті,
як пагорби, зліплені переказами давнішими,
ніж сумовита прадавня ваята4 й імення минулого
під синім мінливим листям небес.
————
1 Хокіанга — затока біля західного узбережжя Північного острова Нової Зеландії.
2 Пурирі — розлоге новозеландське дерево.
3 Таніва — у маорійському фольклорі — страшний водяний дух.
4 Ваята — вид маорійських пісень.
Оригінал: http://headworx.eyesis.co.nz/poetry/talking_sample.php

Нола Боррелл

Туатара1
Тримай дистанцію:
ти тут новенький,
самовпевнений і кострубатий.
Ще один крок —
і ти мене не побачиш ніде,
так і знай, не побачиш.
Я тобі раджу: слід завжди
ховатись. Я ж бо навчився дечого
за 200 мільйонів років.
Захоплюй відповідну
екологічну нішу,
наприклад, одну з цих труб.
Що вирячився на мене?
Я полюю на сцинків2 і вет3,
а то й на таких, як я.
Якщо самиця не танцює,
я кусаю її за шию,
а потім уже беру.
Хоча що там, я радий компанії.
Підвищуйте нашу чисельність
і знижуйте вашу.
Не те щоб я цим переймався…
Я ж пережив динозаврів,
то переживу й вас.
Скільки-скільки, кажеш, ви тут живете?
————
1 Туатара — новозеландська реліктова ящірка. Назва перекладається з маорійської як “шипи на спині”. Відома також як гатерія.
2 Сцинк — рід дрібних ящірок.
3 Вета — комаха з ряду прямокрилих (тобто родич коників, цвіркунів і сарани). Крім Нової Зеландії, водиться також у Південній Африці, Південній Америці, Австралії. Новозеландська вета може виростати до 9 см завдовжки (за ваги 70 г). Живе в дуплах, норах. Назва походить від маорійського ветапунга (бог / богиня всього потворного).
Оригінал: http://www.vuw.ac.nz/turbine/borrell.html

Лоріс Едмонд

На дорозі Те Авамуту

А це був птах сріблясто-чорний,—
сріблястий, бо летів назустріч
так низько, ніби хтось його поранив,—
але тепер вже пізно думать
про це, бо, не відчувши ні удару,
ні спротиву розігнаних коліс,
я вбила птаха.
І вітер десь закинув жмут
сріблясто-чорних пелюсток.
А я збиралася спинитись,
та десь за милю вже забула.
А він лишився там — лежить,
ні докору, ні захисту не має,
між тих численних помилок,
що я минула, не спинившись.

Оригінал: www.nzepc.auckland.ac.nz/authors/lauris/teawamutu.ptml

Третій

Я не знаю, як мені описати третього, але
тими днями, коли сотні голубів злетілися в місто,
кинулися догори величезними туркотливими оберемками
у вікно твоє й упали чорним градом на труби, карнизи
будинків навпроти, він з’явився, він увійшов —
назвімо його чоловіком. Він розпустив своє сизе пір’я.

Його незмигний погляд сяяв; він став
слугою і тлумачем, господарем і чародієм,
він викладав дивовижні картини гармонії
зі шматочків кохання розколотого і сумнівів;
це ти його, мабуть, до мене прислав, розуміючи
мою слабкість. Мені він видався гарним.

Я прийшла до тебе холодним квітневим вечором,
літні голуби відлетіли, ти був зайнятий;
у важкому синьому світлі третій був дуже високим
і старанно гострив металеві свої кігті.
Коли я злякалася, ти підійшов, тихо став поруч із ним
і подивився на мене спокійно, не впізнаючи.

Оригінал: http://www.nzepc.auckland.ac.nz/authors/lauris/third.asp

Джеймс К. Бекстер

Пара сандалів

Пара сандалів, чорні старі штани,
Шкірянка на плéчі — я маю рушати, друзі,
В темряву, в холод, до першопочатку,
Де ребра предків — це крокви будинку зустрічей1.
Вікна вибиті, а підлога біла
Від пташиного посліду — саме там
Зберуться духи, щоб настановити мене на путь.
А коли зійде туман,
Те ра ріте тону те Атуа —
Сонце, яке мов Бог,—
Прогріє мої кістки, а стріли його
Простромлять безформну глину моєї душі до осердя.
Гемі2.
————
1 Будинок зустрічей — споруда для важливих зборів у маорі.
2 Гемі — маорійська транскрипція імені Джеймс.

Оригінал: http://www.vuw.ac.nz/modernletters/bnzp/2001/baxter.html

Про авторів:

Саймон Вільямсон народився 1968 р. в Нгаруаваї. Складав не лише вірші, а й пісні, співав у фолькових гуртах. Також різьбив дерев’яні скульптури, малював. Трагічно загинув у 1999 році.
Оригінал вірша “Тама Те Ора” був опублікований у єдиній книжці поета “Storyteller: Poems 1988—1999” (HeadworX, Wellington, 2003).

Марк Янг народився 1941 р., нині мешкає на Тропіку Козерога в Австралії. Є публікованим поетом понад 45 років (його тексти широко друкувалися й друкуються в паперових та інтернет-виданнях у різних країнах) — має десять власних книжок, з них шість поетичних. Був одним з упорядників нещодавно виданої антології хайку, автор праці про новозеландський живопис. Є одним з авторів Новозеландського електронного центру поезії, крім того, має дві власні сторінки в інтернеті.
Вірш “Єдиноріг” надрукований у першій збірці Янга “The Right Foot of the Giant” (Bumper Books, Wellington, 1999).

Рімке Енсінг народилася в Ґронінгені, Нідерланди, 1939 р. У 1951 р., ще навіть не знаючи англійської, переїхала з батьками до Нової Зеландії, де мешкає досі. 1967 р. отримала ступінь магістра й почала викладати в Оклендському університеті новозеландську літературу (до 1999 р.). 1977 р. упорядкувала першу антологію новозеландської жіночої поезії “Private Gardens”. Вірші широко публікувалися як у Новій Зеландії, так і за кордоном, книжка вибраної поезії “Talking Pictures” вийшла 2000 р. (видавництво HeadworX). Сьогодні є дослідником-стипендіатом в Оклендському університеті.
Оригінал вірша за адресою http://headworx.eyesis.co.nz/poetry/talking_sample.php

Нола Боррелл народилася в Новій Зеландії. Дебютувала в середині 1990-х. Її вірші друкувалися, зокрема, в антологіях Новозеландської поетичної спілки, журналах, на інтернет-сайтах; має публікації в Австралії, США, Великій Британії. Колишній секретар комітету Новозеландської поетичної спілки. Цікавиться хайку, активно популяризує цей вид мистецтва, є однією з організаторів національної майстерні хайку (2005). Працювала як соціолог, викладачка англійської мови, консультант.
“Туатара” вперше опублікована 2001 року на літературному веб-сайті “Turbine”, що належить Міжнародному інституту сучасної літератури (Веллінгтон). У 2004 р. вірш надруковано в антології “Spirit Abroad: A second selection of New Zealand spiritual verse” (упорядники Пол Морріс, Гаррі Рікеттс, Майк Ґрімшоу).

Лоріс Едмонд народилася 1924 р. Дебютна книжка її поезій “In Middle Air” (1975) отримала літературну премію PEN. З того часу Едмонд видала 16 поетичних книжок (за які отримала численні відзнаки), мемуари (1994 і 2001), роман і п’єси для театру та радіо. Працювала логопедом, викладачкою англійської мови, редактором; 1988 року здобула ступінь почесного доктора з літератури в університеті Мессі. Померла від серцевого нападу в січні 2000 р., залишивши п’ять дочок і сина.
Вірші “На дорозі Те Авамуту” і “Третій” надруковані в книжці “Selected Poems 1975-2000” (редактор K. O. Арвідсон, видавництво Bridget Williams Books; 2001)

Джеймс Кейр Бекстер народився 29 липня 1926 р. в Данедіні в сім’ї фермера й дочки професора. Рано виявив поетичне обдарування: перша книжка, опублікована у вісімнадцять років, мала великий успіх. Від цього часу в його житті події відбувалися ніби у двох паралельних світах: досягнення в літературі й проблеми в житті, пов’язані зі складним характером і алкоголем. Далеко не всі його вірші знайдено та опубліковано й сьогодні. Творчість легендарного поета сповнена глибинних асоціацій, пов’язаних із кельтською та маорійською міфологіями: шотландець за походженням, Бекстер мав велику симпатію до корінного народу Нової Зеландії, був одружений із маорійкою. До кінця життя поезія приносила Бекстерові не лише славу, а й великі проблеми через критичне ставлення до деяких явищ у суспільстві, особливо в останні роки життя, коли він пішов від дружини й дітей. Тоді Бекстер осів у комуні в містечку Єрусалим на річці Вангануї, де змінив своє ім’я Джеймс відповідно до маорійської вимови на — Гемі. За два місяці до смерті поет пішов і з комуни, вочевидь знаючи, що на нього чекає. Деякий час жив у знайомого художника Майкла Іллінгворта, де написав три останні вірші — два на шпалерах на стіні й один (під назвою “Ода Окленду”) на кухонному столі. Помер поет в Окленді через три дні після того, як залишив приятелів дім, 22 жовтня 1972 р. від множинного коронарного тромбозу. Перекладений текст є однією зі “шпалерних поезій”, написаних тоді, коли Джеймсові залишався тільки тиждень земного життя.
Оригінал вірша за адресою http://www.vuw.ac.nz/modernletters/bnzp/ 2001/baxter.html

Ганна Яновська народилась у Харкові 1980 року. Закінчила Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, лінгвіст. Належить до літературного конгломерату “Весло слова”. Як поетка друкувалася в колективних збірках і в періодиці, брала участь у літературних фестивалях, опублікувала кілька дитячих поетичних книжечок. Перекладає українською мовою сучасну австралійську, новозеландську, африканську, британську поезію, а також англомовну поезію деяких інших країн. Переклади надаються для публікації вперше.

Джерело: http://www.vsesvit-journal.com/…

Вечір сучасної шведської поезії: вірші з «18 поетів із Гетеборга» читають К. Форсберґ і Л. Грицюк

Карл Форсберґ
Карл Форсберґ

4 березня, п’ятниця, 16.00
Галерея «Дзиґа» (Львів, вул. Вірменська,35)
ВХІД ВІЛЬНИЙ!

Вечір сучасної шведської поезії: вірші з антології «18 поетів із Гетеборга» читають Карл Форсберґ і Лев Грицюк.

Розмова вестиметься про сучасну шведську поезію, гетеборзьку літературну сцену, роль літературних часописів та багато-багато іншого.

Модерує Софі Енґстрьом, перекладає Ганна Мамчур.

За підтримки Шведського інституту.

*

Карл Форсберґ (нар. 1977 р. у Гетеборгу) — відомий шведський літературознавець, поет, перекладач. Вивчав мистецтвознавство та естетику. Працює з культурою та інформаційними технологіями. Редактор і видавець скандинавського часопису «Aorta», що разом із Видавництвом Карла Форсберґа підтримує ретроґардистський напрямок у літературі та мистецтві. Працював у культовому шведському поетичному часописі «Lyrikvännen» та на «Форумі поезії та прози», що займається професійною організацією літературних читаннь. Співзасновник літературного фестивалю «Textival». Редактор вебпорталу www.retrogarde.org. (Вікіпедія: http://sv.wikipedia.org/wiki/Carl_Forsberg)

Лев Грицюк — скандинавіст, перекладач зі шведської та англійської.

Софі Енґстрьом — викладачка шведської мови у Львівському національному університеті імені Івана Франка, редакторка www.viewpoint-east.org. (Шведська викладається на Кафедрі іноземних мов Факультету міжнародних відносин Львівського національного університету імені Івана Франка.)

Ганна Мамчур — викладачка шведської мови у Львівському національному університеті імені Івана Франка.

WhyTranslator: ГАНС АРП у перекладі Наталки Сусяк

arp

ГАНС АРП
КОНФІГУРАЦІЯ ІІ

1
яйце з вогню. яйце з води. яйце з вітру у шовковому мішку. яйце з повітря.
стоїть чоловік і стоїть жінка. сидить чоловік і сидить жінка. лежить чоловік і лежить
жінка.
драбина з кісток, сперта на стовбур із м’яса.
чоловік має палицю з кісток. жінка має палицю з м’яса.
стоїть яйце. сидить яйце. лежить яйце.

Пер. Наталка Сусяк

Джерело: http://levhrytsyuk.blogspot.com/…

KrokBooks.com: 18 поетів із Гетеборга /Переклад зі шведської Лева Грицюка

18 поетів із Гетеборга /Переклад зі шведської Лева Грицюка

18 поетів із Гетеборга /Переклад зі шведської Лева Грицюка. – Тернопіль: Крок, 2011. – 244 с.

«Еммануїл Сведенборґ вважав, що Рай виглядає, як Гетеборг, тим часом як Пекло він відвів Еребру» — пише гетеборзький поет Раґнар Стрьомберґ. І розповідає одну історію, що з гумором описує різницю між Стокгольмом та Гетеборгом: на автобусній зупинці зустрічаються молодий поет та старша пані. Між ними зав’язується розмова. Пані запитує, чим займається молодик. «Я — поет», — відповідає він дещо засоромлено, але не без гордості. У Стокгольмі пані вигукує: «Як же цікаво! Де мені знайти щось із того, що Ви написали?» У Гетеборгу ж усе виглядає інакше: «Он воно як. Жити з цього можна?»

Гетеборг — друге за величиною місто Швеції, один із основних промислових центрів країни, порт, шведське «торгове вікно» на захід. А також «культурний антагоніст» столиці — Стокгольма, місто зі своєю окремою культурою та мистецькою тусовкою.

«У цьому місті ніхто не сховається, у цьому місті до всього, крім серйозності, ставляться серйозно. У Гетеборгу поет мусить довести протилежне, тут є тільки те, що є, і ніхто не завоює чиїсь поваги або навіть чийогось зацікавлення, просто назвавши себе поетом. Тут близько до моря й до самозневаги й далеко до неба й завищеної самооцінки. Може, до неба не так уже й далеко, адже світло завжди йде з провінції.» (Р. Стрьомберґ)

Серед поетів та поеток, які ввійшли до антології сучасної гетеборзької поезії «18 поетів із Гетеборга», — Йоганнес Анюру, Давід Вікґрєн, Сара Галльстрьом, Лінн Гансéн, Ліна Екдаль, Гелена Ерикссон, Еліза Інґварссон, Кеннет Клеметс, Йорґен Лінд, Анна Маттссон, Ульф Карл Улов Нільссон, Фредрик Нюберґ, Раґнар Стрьомберґ, Маурітц Тістельо, Крістіна Фалькенланд, Атена Фаррохзад, Кристофер Фолькгаммар і Памела Ясков’як.

«Захід — найкращий», казав колись Джим Моррісон, якого цитує Стрьомберґ. Захід Швеції — особливий, а Гетеборг — унікальний. Маємо надію, з допомогою поезії це місто тепер стане ближчим і нам.

Лев Грицюк – скандинавіст, перекладач зі шведської та англійської.

Переклад отримав підтримку Шведської ради з питань культури.

Переклад зі шведської: Лев Грицюк

Оформлення обкладинки: стронґовський

Макет і верстання: Юрій Завадський

2011, 244 c.

Для преси: Прес-реліз

Вірші, 2011, 3

ПИСЬМО

Наречена, зло:
Обличчя, лінії врозтіч.
Не хочу, дитинний погляд
На крики, незгоду,
Згущення відносин.
Впоперек / ось / поряд / не / помічаючи / нікого,
Падаю в тебе, як у власну бездіяльність,
Своє минуле спльовуючи,
Кидаючи камінь, залишаюсь.
Із білого простору / розмови / всі / кольори / не / досяжні
Оку. Крики, незгоду,
Згущення ставлю в докір, лише сам –
Знищувач, одна літера
Легко замінить іншу,
Лише тут.

Continue reading Вірші, 2011, 3

Vasyl Makhno – DACIA 1300*

Translated from the Ukrainian by Orest Popovych

It was during Ceausescu’s rule and when old buildings were collapsing
That people of Bucharest rode in wagons drawn by cows
and only the birds circling above the countryside were free

The car was bought by his father with money paid to him monthly
by the Securitate for being an informer
At that time it was new and envied by all

That night he drove with his girl thereby providing some light to the city
because the electricity was being sold abroad
also the right of the Jews to emigrate was being exchanged for hard currency

Then everyone wanted to be a Jew in order to flee
and everyone wanted to live in Paris since everyone knew French
no worse than Tristan Tzara or Mircea Eliade

She sat beside him in tears her pregnancy had made him irritated
He asked her to light his cigarette
and then he stopped ran out of the car and with all his might kicked the tires

as round as her belly


*A Romanian car manufactured during the Cold War

Джерело: http://www.madhattersreview.com/…

Вірші, 2011, 2

ОЗИРНУВСЯ

Відпочинок відбувся позавчора, несподіваний, виснажливий.
Скоротив собі дорогу, cкерувавши в провулки,
Не забудь, чортова дорого,
Кому завинив смертю, а кому — грішми.
Мовчав, краючи хліба, і ти —
Від голосу, канібалізм —
Стан ідеалу.
Зміни, стани, зміни, стани.

Continue reading Вірші, 2011, 2

Вірші, 2011, 1

ІМ’Я

Жовтий: номінативний обов’язок,
Мовлення, поштові марки.
Жовтий: наче вода,
Провокація, поштові марки.

Купи горілки: про себе
Не розповідай, спільність стала
Недосяжною ціллю, ідеї
Не можуть співжити.

Щойно передбачив появу жебрачки
З течкою лікарняних засвідчень і виписок.
У пожертві відмовив.
Твій вік – несподіванка,
Самоконтроль.

Continue reading Вірші, 2011, 1

“Вільне життя”: Пйотр Мацєжинскі: “Кажу про несказане”

Сканований документ

«Молодіжний майдан» представляє до уваги «літературоманів» розповідь польського літератора Пйотра Мацєжинского, що побував у Тернополі.

Джерело: http://vilne.org.ua/…

LES WICKS – PROSPECTUS / ЛЕС ВІКС – ПЕРСПЕКТИВА

Ми зжували гори –
земля-оболонка.
Зірки в камені
годують наш кістковий голод.

Що залишається?
Астероїдне життя,
сміття й свинцевий пил.
Будь позитивним,
радіоактивним.
Наше майбутнє спалахує, ніби кашель у темряві.

© Юрій Завадський, переклад, 2011

Continue reading LES WICKS – PROSPECTUS / ЛЕС ВІКС – ПЕРСПЕКТИВА

LES WICKS – Terminal One / ЛЕС ВІКС – ТЕРМІНАЛ 1

Випадкові молекули, осінній заколот
крізь автоматичні двері
навощені кавою перед
залом очікування.
Аби підрізати рай, волікти хмару
до керамічного басейну цього дня –
ось справа зірок.

Наплічний крам і скручена бавовна,
безвільні очі,
ми – грані й опори.
Безпека кордонів джинсового одягу…
Кабіна, двері, оплески з розгубленими цьомками,
цей (о шостій ранку!) сімейний офіціоз.
Моя дочка повернулася
з медалями й абсентом Холодної війни.

© Юрій Завадський, переклад, 2011

Continue reading LES WICKS – Terminal One / ЛЕС ВІКС – ТЕРМІНАЛ 1

Les Wicks – Someone Slipping Up / Лес Вікс – Хтось вислизає

Окремий будинок – тривожний,
як миші, багатоніжки й терміти, що боряться за домінування.

Зимове сонце – підлещується в останні свої години,
моє серце, як сівалка, стукоче
на згорбленій веранді.

Сім’я аж надто далеко.
Опосуми б’ються вночі на даху,
даремні слова,
обернені на бляшанки з нагостреними краями.

© Юрій Завадський, переклад, 2011

Continue reading Les Wicks – Someone Slipping Up / Лес Вікс – Хтось вислизає

Лев Грицюк: Інтерв’ю з перекладачем: 33. Юрій Завадський

Як Ви стали перекладачем?

Від себе йдучи, шукав завжди вислову тих форм, які б дали мені задоволення, викликали те враження, яке мені особливо необхідне. Звідти — моя поетична творчість, моя викладацька робота, моє перекладацтво. Хоча в переклад не вірю, і переклад іґнорую. Намагаюся адаптувати текст, не без власних стильових орієнтацій. Не вірю в переклад, скажу ще раз, прошу вивчати мови, ставати вище свого походження, а коли це зайве — то байдуже, працюй, живи.

Continue reading Лев Грицюк: Інтерв’ю з перекладачем: 33. Юрій Завадський

Лев Грицюк: Comparative Translations – “Дванадцять” Курта Швіттерса в перекладах Ю. Завадського і Л. Грицюка

КУРТ ШВІТТЕРС
ДВАНАДЦЯТЬ

Один Два Три Чотири П’ять
П’ять Чотири Три Два Один
Два Три Чотири П’ять Шість
П’ять Шість Чотири Три Два
Сім Сім Сім Сім Сім
Вісім Один
Дев’ять Один
Десять Один
Один Одинадцять
Десять Дев’ять Сім Вісім Шість
П’ять Чотири Три Два Один

Пер. Юрій Завадський

*

КУРТ ШВІТТЕРС
ДВАНАДЦЯТЬ

Один два три чотири п’ять
П’ять чотири три два один
Два три чотири п’ять шість
Шість п’ять чотири три два
Сім сім сім сім сім
Вісім один
Дев’ять один
Десять один
Одинадцять один
Десять дев’ять вісім сім шість
П’ять чотири три два один

Пер. Лев Грицюк

Джерело: levhrytsyuk.blogspot.com

LES WICKS – POOL / ЛЕС ВІКС – БАСЕЙН

Хоча б деколи
потворне олово
наземний пагорб у кожному
західному передмісті визначає порядок на подвір’ї.
Хоча б світлина
депутатів-сталіністів місцевої ради
з довгими рядами підлітків у військових одностроях.
Той кишковий спазм від хлору коли ти пірнаєш попри
розділювальні лінії плавців.

Деколи простір попід
неприглядним водоспадом –
бурлячий забій води, що теше
піщаник у своєму потоці.
Сонце філігранно обрізається навислими яснами,
дрібною скоричневілою за життя рибою
і крихітними квітами чагарників
(зблизька вони екстраваґантно кольоровані/
обожнювані птахами і комахами)

Вода падає на мозолясті руки
рот випускає неспокійний подих
тоді ти закорінений і заглиблений
в австралійському серці.

© Юрій Завадський, переклад, 2011

Continue reading LES WICKS – POOL / ЛЕС ВІКС – БАСЕЙН

PETER MINTER – GLIMPSE / ПІТЕР МІНТЕР – ПРОБЛИСК

Або ж тут, або між
хвилями через край, що синтезують
срібло, кам’янисто-зелені, витончений подих,
націлений у пісок уст і розпилені кулі,
наче святі нюти в рядах корабельних носів,
небесні катастрофи, країна, де говорить кров,
блакитний спалах блискавки
вихлюпнувся разом із монотонним транспортом,
розгарячілим, в піні й гівні, твого серця
темна лінза,
потемніла з-поміж мого люблячого чола.
Вірні очі не мають свідків,
статична сила сонця
є ніжністю розгорненою.

© Юрій Завадський, переклад, 2011

Continue reading PETER MINTER – GLIMPSE / ПІТЕР МІНТЕР – ПРОБЛИСК

PETER MINTER – VOYAGER / ПІТЕР МІНТЕР – МАНДРІВНИК

Це може знову початися звідси,
літо на вістрі миттєвої війни,
    
нічне цвітіння під хоробрістю,
палантин із міських зірок,
    
де оливкове листя
у щойно впорядкованих парках
    
виглядає трохи втрачено на вітрі,
виразно м’яко
    
і сухо, як місячне сяйво.
Всі міста впадуть
    
у відкрите небо,
твій епідерміс зораний супутниками
    
тільки штовхне тінь
у детонуюче післяцвітіння
    
вуглеводневих потоків.
Отож, прощавай, вийди і знайди
    
що там кажуть
про трансформацію, іскри, сміття
    
і найзеленіші серця. Вийди,
допоки світ думає, що ти тут.

© Юрій Завадський, переклад, 2011

Continue reading PETER MINTER – VOYAGER / ПІТЕР МІНТЕР – МАНДРІВНИК

JUDITH BEVERIDGE – TO THE ISLANDS / ДЖУДІТ БЕВЕРІДЖ – НА ОСТРОВИ

Я візьму звук вітру чи плескітливе
     занурення баклана і музику
почує будь-який човняр в стрімких течіях
     співаючи про відплиття на Острови.

Я візьму цинкове арпеджіо грузила коли воно
     котиться по дерев’яній пристані і шурхіт
крабів у сипкому гравії і дряпання
     шил вздовж корпусів яхт.

Я візьму ребристий хор моря
     і човни і рок-н-рольний вереск
припливу що його вітер провадить
     через скелі. Дивись – я не знаю

досить про те як дістатися Островів лишень
     те що почула з човнярської пісні
і від чоловіка який шукав на вістрі миса
     між камінням місце без солі

і птаства. А може я візьму
     старого міхура із корком а мева
ширятиме понад мідіями і птах
     пірнатиме назад у море. Може я візьму

пісню морської губки що занурюючись заспівує
     а потім задихається наповнюючи
рибальські мішки на ялах. Може й
     лиман шепоче про спадень

чи крячки понад затокою так само як
     пірнальники співають про те як затримують
подих і пливуть кілька тихих хвилин
     з молитвою. Я візьму мевину висоту

і плюскіт молюсків і осине гніздо
     що висить паперовою лампою під пристанню
і маленький човник що відпливає. Навіть
     рибалок що тягнуть камінням косяки риб

навіть моряків на розгойданих палубах
     навіть останній подих мушлі що зрівнялася
з обрієм. Я візьму політ
     орла причалений в очах дітей

і голоси людей тих які кажуть
     хто зробив це хоча може протяг
скрипить у кроквах мева скрегоче
     із пристані вітер вигукує

вздовж причалів і зітхання пірнальників
     чутні в тихих водах їхнього дихання
коли ті шукають звільнення із глибин
     це все що знатиму про знаходження Островів.

Між тим я візьму сонячний вітер
     що наповнює морські губки і густе
треноване дихання в легенях весляра
     що везе невагомий вантаж через рифи.

© Юрій Завадський, переклад, 2011

Continue reading JUDITH BEVERIDGE – TO THE ISLANDS / ДЖУДІТ БЕВЕРІДЖ – НА ОСТРОВИ

Ezra Pound – Garden / Езра Паунд – Сад

Езра Паунд. Адаптація Юрія Завадського, 2010

САД

Ніби сплутаний слизький шовк, несений подувом попри стіну,
Вона йде повз паркан стежки в Кенсінґтонських садах,
І вона поступово помирає
від якоїсь емоційної анемії.

І навколо набрід
Брудних, землистих, незнищенних дітей жебраків.
Вони успадкують землю.

У ній кінець розмноження.
Її нудьга вишукана й непомірна.

Вона хотіла б, щоб хтось до неї заговорив,
І лякається, що я
Вчиню так нерозсудливо.

Jim Morrison, An American Prayer / Випадкові переспіви з Джима Моррісона з “АМЕРИКАНСЬКОЇ МОЛИТВИ”

Джим Моррісон. Адаптація Юрія Завадського, 2010, завдяки Н.Л.

НЕПОРОЧНІ, КАМЕНОВАНІ

Я ось що тобі скажу… Жодна вічна винагорода нам не належить за розтрату світанку.

У ті минулі дні все було простішим і заплутанішим.
Однієї літньої ночі, йдучи до пристані, я зустрівся з двома юними дівчатами,
блондинку звали Свобода,
темненьку – Вигода.
Ми розмовляли, і вони розповіли мені цю історію.
І ось послухай…
Я розповім тобі про тексаське радіо і всеохоплюючий ритм,
легкоплинний, повільний та нерозважливий, як декотрі нові мови,
що досягають твоєї голови холодом, нежданою злістю божественного гінця.
Дозволь розповісти про сердечний біль і втрату бога,
блукаючи, блукаючи в безнадійній ночі.
Тут, ось, довкола немає зірок.
Тут, ось, ми, непорочні,
каменовані.

Continue reading Jim Morrison, An American Prayer / Випадкові переспіви з Джима Моррісона з “АМЕРИКАНСЬКОЇ МОЛИТВИ”

Piotr Macierzyński в перекладах Наталі Лобас

X X X

вже другий раз сусід насрав у під’їзді
першу купу можна було легко обминути
друга зроблена ніби кожні дві сходинки була для любителів
гри в класики

ми просили його щоб опам’ятався
не думай що Бог любить трійцю сказав я
користуючись хвилиною тверезості яку він переживав
як чорну віспу раз на все життя

довго нам чекати не довелось і однак
третя купа здивувала всіх
гімно на списку мешканців
гімно високо на стіні

хтось інший соромився б
але насправді ми всі йому задрили
ніхто з нас не вміє так розслаблятися

@ http://www.piotrmacierzynski.republika.pl/…

Поетично-музичний альбом “юрійзавадський zsuf”

СКАЧАТИ

http://zsuf.org/

Замість “а” падає камінь, замість “о” падає камінь. Замість звуку — тиск, замість ноти — бетонний мур, пластикова пляшка, цегла, дим. Музиканти гурту “ZSUF”, що розпоряджаються звуками за власними ідеями, компонуючи ряди безпредметних непроґнозованих композицій, представляють черговий етап своєї творчості, який не менш є важливим для їхнього партнера та співавтора нового альбому поета Юрія Завадського.

Гурт експериментальної психоделічної музики “ZSUF” з Тернополя відомий неймовірними імпровізаційними можливостями вже одного разу успішно представив спільну роботу з Юрієм Завадським на фестивалі “L2” 2009 року в Любліні, Польща. З того часу багатий спільний матеріал набував щоразу нових станів, перетворившись врешті на повноцінний музичний альбом, який доступний для вільного завантаження на сайті гурту zsuf.org.

Гармонійна єдність zsuf’івських мотивів із фонетичною поезією вибудовує давно очікуваний місток між літературним мистецтвом, перформенсом, театром, музикою, графікою, виробництвом шумів, криків, голосів, дотиків, рухів, тіней. Фонетична поезія віднедавна знайшла свого слухача в Україні, хоча з великим зусиллям переборює стіну “змістовної” літератури, яка звикла видаватися правдомовною, говорячи ті ж самі формули, які властиві класичному аванґарду. Фонетичні єдності набувають смислу в роті, у вусі, на долоні, перетворюючись на самих слухачів, перебираючи на себе переживання. Літера стає переживанням, звук стає переживанням, фонема стає еталоном переживання. Звідки прийшла безпредметність? — не найголовніше запитання, хоча відповідь на нього втомлює простотою. Інша справа — яку перспективу вона приховує, коли зливається зі звуковим неартикульованим потоком, залишаючись незалежною? Психоделія гурту “ZSUF”.

zsuf i юрійзавадський

Невдовзі у вільному доступі з’явиться спільний поетичний і музичний альбом гурту ZSUF і Юрія Завадського. Презентація – на святкуванні дня народження ZSUF 17 грудня 2010 року в барі “Коза” на оновленій сцені. Детальнa інформація – цього тижня.

Дотичні лінки: zsuf.org, yuryzavadsky.com, koza.te.ua, lypa.te.ua