Category Archives: Writings/Писання

Юрій Завадський – “Fratelli” i “Погоня”

ПОГОНЯ

Усе, що міг від них почути —
напрямок руху, перекреслений голодом,
напрямок руху, чиї жовті нігті —
усе, що міг від них почути.

— Поганий твій напрям, і кілька місяців свободи —
твоє паливо назавжди, самоціль
і твій самопал.

Бог-собака мав би народитися,
мав би просити в мене налити води,
а я мав би його сліпого
втопити в іноземній мові.

Я у погоні, я в човні ґумовому,
я — прем’єр-міністр з необережності,
я під місяцем, я жахливий громадянин,
я собі пісня про любов, біла пісня,
я собі червона хвиля, що набігає на чиюсь зону бікіні,
я — зима, що насувається.

Тиждень, коли кожного дня хтось умирає.

TENSION, 21/11/2013

 

i                                                                                                        i

i                  i

i                                                    i                     i i                      i

i                    i                     i i i  i        i i               i i i

i   i                          i                              i                          i

i

i                                    i          ii                                 i                     i

i

i                                     i                      i i

i                   i                          i                                                      ii

i

i i i i i i                            i i i

i                                                                   i

i                 i                                                             i

i            i i                                                i

i                                       i

i                                                   i

i                                                      i                                  i i

i                            i i                                  i

i                               i i i i i

i                          i

i                  i                i i i                 i i i             iii

i                 g                              iii i i i                 i

i i i i i                     i    i       i i  g                      i

i                                     iii                    iii

i                      i i i                           g g

i             iiii                     i i i i                i   i   i   i   i

g         g            i i i i                       g g g          i

ii ii i                  g g g        iii                          i i i           i

i i     i                     i   i    i        i         i      g g g g

i   i     i        i            i               i   ig ig ig ig ig

g         i                     g

i                                          i i i i

g ig ig           g ggggg i          gggg i            ggggg i

ig      ig        ig           i     g i     i    g                  i ggggggg

ig   ii iiiiii iii          ggggggggggg iiiiiiiiiiiiiiiiiii          iiiiiii

gggggggggggg iiiiiii                   g iiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiii

i ii igi iigi i igi igi gi                  igi iigi gi igii gii gi iigi gi

gggg iii igi gigigi gi igi gii gig             gi gi igigi giiigi iggii

gi igi igigigiigiggiigig igi i igi gii igi gig igi gig igiiggi igi igi

igi giigig igi gigigi gi gig ig igi gi iii igi gi igi gii gii igi gii gi

gigigigigigigig  ii igigigigigigigi igi gigigigigiiggi i igig i ig ig

gigigigigigigigigigigigigigigigigigigigigigigigigigigigigigi

gigigigigigigigigigigigigigigigigigigigigigigigigigigigigigigigigi

gigigigigigigigigigigigigigigigigigigigigigigigigigigigigigigigi

i i i i i i g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g

ii            gg                                        ii            gggg

gg ii gg ii                            ig gg ii

ig             igi           ig

ig igigiig

giig

gig

i

LET IT BE

Із мене виходить богоматір
у закривавленому фартуху різника,
говорячи до мене словами
якоїсь мудрості.

Хай собі, хай собі, — кажу.

Якомусь небесному Гарісону
ти уявилась беззбройною, Україно,
але відповіді чи виправдання
опинилися на асфальті.

Нехай на хвилях нічного вогню
чиєсь життя стає важливішим за віру,
а богам нема виправдання.
Хай собі метушаться, — кажу.

Коли сокира — забита в череп,
а божественна сутність сміється,
а мої друзі з пробитими легенями
задихаться в калюжах крові,
я не можу нічого сказати.

Скільки ще разів це ранкове небо
ставатиме транквілізатором,
скільки ще…

SEX AND VIOLENCE

Без когось
хочу приховувати свою політичність
і йобану брехню, яка собі
як вона є,
на хвилі потягу до чоловічої плоті.

І на хвилі впертості.

Може, я можу мовчати,
у просторому комусь резонує голос,
і всіх обмаль.

У череві пияки,
і випрошують слова на мітинґу грошей,
кишенькових грошей.

Давно колись писав несподівано,
вголос хтось не промовить,
імені ще не досить,
ляже собі.

Моя дівчинко.

Вірші залежні, конячного м’якого знаку,
що Мінськ його не виблює на стіл.
Хто розчаровує?

Мені як на балеті альтернатив,
коли хтось на спектаклі в роботі,
є інше, такого ж нема.

Взяв собі це, не взяв іншого,
продавав кінцевому споживачу,
бо іншого – загубив.

Від мільярда коштує біль,
його неліквідна душа –
перед тим, як хильнув,
ніколи не існувала.

Тепер ніхто нічого не каже,
цмулить горівку, пробачив давно
невиразному зорові, як пройдисвіту –
брехливий посвист.

Народила чи голку, чи Ґінзберґа,
просілі обороги й одноактні колгоспи,
і виявилася моєю дівчинкою,
моя дівчинко.

Потяг раптово спиняється, як потяг до тебе,
і дівчинка з верхньої полиці плацкарту
мало не падає, пробуджуючись на краєчку,
і хтось, голодний.

Марного, марного,
в полі попелу, завдяки нездоровості,
у лісах, багатьох, множині,
де один, як один.

Чомусь голого Ґінзберґа
уявляю, з подякою зачиняю двері.

Відчиняй,
бо я можу бути, і хочу.

А тепер прошу мені переповісти
всі недоречності, що можуть розбурхати
інстинкт самозбереження.

Своєю поезією не хочу
просто спостерігати, творити простір,
просити.
Вона собі для…

Скоротити дорогу неможливо,
відкотити причини й усю йобану діалектику.
Ставати ліричним, аби виправдовувати словоблуд,
і ніж несподіваний, від часу оксидований, сталь сорок п’ять,
сталь сорок п’ять.

13-21 лютого 2014 року

Aðalsteinn Ásberg Sigurðsson / Адельстейн Асберґ Сіґурдсон – Свідомість

Вершники досі скачуть кам’янистими схилами
зустрічаються у верхогір’ї
ховають мечі до піхов.

Чи я чую відзвук
блакитного дзвону
чи це інший вік мене кличе?

Вечір відгомону.
Нові осідлості можуть
постати в цьому старому світі.

Віталь Рыжкоў – НАСУПЕРАК / НАВСУПЕРЕЧ

Життя продовжиться тобі навсупереч –
незадоволена ти йдеш, насуплена,
зсудомило щелепи з гніву й сумніву…
Життя продовжиться тобі навсупереч,
навсупереч.

Ти чуєш, сучко? –
все навсупереч!

На сонні очі переддень насунутий –
твоєю користуючись відсутністю –
в легкому ступорі у двері стукаю:
“Життя продовжиться!..
Тобі навсупереч!..”

Шкода мені, правда, але, по суті, це
життя продовжиться тобі навсупереч.

Ніби це камінь, що з душі мені зсунувся:
Життя –
продовжиться…

Віталь Рыжкоў – Насуперак @ Беларускае Лiтаратурнае Радыё

“…Народна культура – культура революцій і воєн, уяви́.”

Людина, що вміє їсти і спати –
Досконалий громадянин,
Машина для праці,
Дистальний прикус.
Такі люди помирають самостійно, зосереджено,
Діставши кулю в шию чи потилицю,
Зносячи біль, наче нетактовну похвальбу.
Народна культура – культура революцій і воєн, уяви́.

— юрійзавадський, крик, 2012

Уладзь Лянкевич – “ворони кричать голосами капризних дітей…” / Уладзь Лянкевіч – “вароны крычаць галасамі капрызных дзяцей…”

ворони кричать голосами капризних дітей
великий смітник крони дерев ровер
калюжами у дворі описує одне за одним
вісімка коло вісімка коло вісімка коло

ями і рівчаки дорожнього покриття об’їжджає
ночами від людей подалі катається привид ровера
на бульварі самі крутяться руль і педалі
колесо проколене колесо проколене колесо проколене

вороний ровер примара мрія привид велосипедний
обіцяний тобі у дитинстві але не подарований
невідомо скільки уже він так їздить
довкіл дому колами довкіл дому колами довкіл дому колами

Continue reading Уладзь Лянкевич – “ворони кричать голосами капризних дітей…” / Уладзь Лянкевіч – “вароны крычаць галасамі капрызных дзяцей…”

Уладзь Лянкевич – “покажи, що ти ховаєш у руці” / Уладзь Лянкевіч – “пакажы, што ты хаваеш у руцэ…”

* * *

«мене в дитинстві мати називала – Ляля»
– з її слів

покажи, що ти ховаєш у руці
пальчики ніби в ляльки, зробленої зі шматочків крейди
і що довше вона водить рукою по моєму волоссі
коротшають її пальці, стираються, списуються
а я сивію
ніжки її, коли танцює, залишають малюнки
а трохи пізніше, як забракне грошей, ми влаштуємо тебе на роботу
ти будеш наносити розмітку (куди досі не заїжджали колеса машини)
лише тепер я розумію, чому вона не вміє плавати (чому ти не вмієш плавати, лялечко)
крейду легко покривдити
крихка
хто тебе зібрав з крейдинок? що залишилися в зарослих мохом класах
закотилися під вчительський стіл
старі дерев’яні дошки покрила зелень, хтось прикрасив маєм
лабіринти щілинок у затерному паркеті, рубці
летіли сороки, вхопили уроки
я чув, що на морі-океані стоїть білий камінь
діди над морем пролітали, їхні сльозинки на камінь упали

ти звідти?

я хвилююся, коли ти печеш що-небудь з муки, я боюся, аби ти не заблукала в ній, не сховалася,
а печиво твоє завжди з таким чарівним смаком
а раптом це ти щоразу частинку себе у тісто кришила?
а родзинки у пирозі – це твої зіниці? чоловічки? лялечки?

Continue reading Уладзь Лянкевич – “покажи, що ти ховаєш у руці” / Уладзь Лянкевіч – “пакажы, што ты хаваеш у руцэ…”

Партрэт Андрэя Хадановіча

 

ааааааааааа ееееееееее аааааааааа аааааааааа

аааааааааааааааааааааааааааааа аааааааааааааа

ааааааааааааа ееее ееееееееее аааааааааааааааааау

ыыыыыыыыыы еееееееееееееыыыыыыы ыыыы

аааааааааааааааааааааа ааааааааааааааааао

і-і-і-і-і-і-і-і-і-і-і-і-і ееееееееееееееееееееееееео

аааааааааааааааааааааааааааааааааааааа

ааааааааааааааааааа

ыыыыыыыыыы

Повноголосний вірш, варіянт перший

голо оло ерез ере
сторо ере орон пере
ород моло горо
ерег олод коро
дере коро
оборо ереву селезі коло
холо огоро орова верева ідборі ожеле
впере олос осторо воро пере переворо
сере олок своло обора
ворот передо головно уголо переве переби попере
похоро
повора переспро переє молоде перево короле поздоро
черечу хоро пересе
впівголо

 

*

 

głó ło rzez rze
stro rze ron prze
rod mło gro
rzeg łód kro
drze kro
obro rzewu śledzi kłó
chło ogro rowa wrzewa odbró oźle
wprze łos ostrzo wró prze przewró
śre łok zwło obro
wrot przedo głó ugło przewe przeby poprze
pochro
powró przespro przeje młode przewo króle pozdro
czreczę chro przese
wpólgło

Ilona Witkowska, z książki ‘Spendida realta’ / Ілона Вітковська, з книжки ‘Spendida realta’

малі балконні виконавці сумних хітів

ми не знаємо яким чином сьогодні блищати адже
простота є надзвичайно важливою.

ще тліє вогнище, але те, що говорю, вже було.

*

в коло співаємо ту саму пісеньку

ми усвідомили, що стоїмо з відкритими ротами.
за пів року усвідомили, що так стоїмо.

існує якась межа порожнечі, така доза,
більше якої вже ні, вже навіть ніщо.

*

свято

дивимося на машину для виготовлення цукрової вати.
невідомо, що робити з другою рукою. втечі немає.

чоловік, що робить вату, порізав пальця,
а діти думають, що це малинова.

*

розкіш

пані в хутрі. виглядає як горобець.
як самі лиш пір’їни, без птаха, збиті в кульку.

підскакують в клітці, не усвідомлюючи відсутності.

© Ilona Witkowska, text
© Юрій Завадський, переклад

Ernst Jandl – schtzngrmm / Ернст Яндль – трншш

трншш
трншш
т-т-т-т
т-т-т-т
рррншшшшш
т-т-т-т
ш—-ш—-ш
рншш
рншш
рншш
рррншшшшш
трн
трн
т-т-т-т
т-т-т-т
трншш
трншш
тсссссссссс
ррнт
рррррнт
рррррррррнт
тр
тр
т-т-т-т-т-т-т-т-т-т
тр
рншш
рншш
т-т-т-т-т-т-т-т-т-т
тр
тр
тр
тр
тр
рннннннннннннннннннннннн
т-тт

Original:

schtzngrmm
schtzngrmm
t-t-t-t
t-t-t-t
grrrmmmmm
t-t-t-t
s——c——h
tzngrmm
tzngrmm
tzngrmm
grrrmmmmm
schtzn
schtzn
t-t-t-t
t-t-t-t
schtzngrmm
schtzngrmm
tssssssssssssssssssss
grrt
grrrrrt
grrrrrrrrrt
scht
scht
t-t-t-t-t-t-t-t-t-t
scht
tzngrmm
tzngrmm
t-t-t-t-t-t-t-t-t-t
scht
scht
scht
scht
scht
grrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrr
t-tt

ЗАПЛУТАВСЯ В…

Не йняв віри в руйнування храму
та прикрощі перероджень,
а писав попри спокусу не писати,
а ні?

Обрав собі курс на самість і фраґменти,
на крики, дощі, оксид алюмінію, хром.
Я не вмів співати.

Пече тонка ріка, через когось
стаєш прикрий, через іншого –
гірший.

У руці: полива на камені,
працювати: знаходити себе між людей,
кажучи: оце я, другий ряд, третій зліва,
а ні?

Відмовився від багатьох переваг і комфортів,
коліс і буттів, кому залишив
перейняті віри, метали та богородиці?

Нагромадження гіркоти на кінці язика,
зіскочив на ці камені, що, як люди,
без потреби.

Дарен Камалі (Нова Зеландія). Казки, вірші та пісні підводного світу

Камалі Д. Казки, вірші та пісні підводного світу /Переклад з англійської Лейли Абдуллаєвої. — Тернопіль: Видавництво «Крок», 2013. — 54 с.

Музика та океан

«Заглибитись у подорож Океанією та разом отримати задоволення від моєї рідної культури та мови крізь подорож на човнику-вака поезії» – у слові до українського читача пропонує тихоокеанський письменник і перформер Дарен Kaмалі. Тож отак, із перших сторінок поетичної збірки «Казки, вірші та пісні підводного світу» розумієш: окрім не зовсім сентиментальної подорожі, чекає екзотика не тільки образна, а й лексична. Тому, до слова, vaka — каное.

У книжці багато океану. А відтак, суші. Проте її менше. Остання, зокрема, опредметнюється в деревах – манговому, пальмі. «Кокосова пальма» відкриває збірку, і чи не тому під час читання десь на обрії постає світове дерево: «Задовго до появи цивілізації // кокосова пальма // стояла самотньо // посеред безлюдного тихоокеанського острова // погойдуючись у такт з морським бризом. // Молодий кокосовий горіх впав з її верхівки // покотився пляжем // до велетенського океану // і поплив від острова до острова // залишаючи насіння на кожному з них». Ось заявлена у назві особливість збірки – казковість і тяжіння до пісенності. Лиш, якщо у звичних нам казках діють лисички-сестричики-вовчики-баратики, то тут, зокрема: «Діти матері-Восьминога // народжені плавати вільними // Манта-Рей зі зламаним хвостом // і Гігантський Кальмар // Тагалоа-Ву-Аумакуа // об’єднані з океаном // охоронці глибин // що захищають наші острови».

Далі, якщо йти за координатами, розміченими книжкою, – предки-наступники: «у голові дзвенять мов дзвони // спогади тих часів // коли я згадую про мій народ // із перламутрових островів // від Фіджі до Аотеароа1 у дев’яносто другому». Діалог ведеться чи не постійно: «я чую, як промовляють предки мої // старайся з усіх сил і не падай духом // своє вчора не розрухуй // не забувай старі добрі часи, мій сину // гей, послухай». І: «швидко життя проживаючи // про минуле не забуваючи // не маючи іншого вибору // окрім як спостерігати // політ часу // ніщо не вічне // люди відходять // острови стають космополітичними // легальний чужинець у передмісті // щойно з літаючої тарілки // що мандрує алеями та скверами».

Дарен Kaмалі розповідає, крім іншого, про єднання «з цими людьми стали // братами / сестрами / матерями / // батьками // ми — тихоокеанський народ // ми — родина // це стало розширенням мого світу».

Тут треба зупинитися і трохи озирнутися. Дарен згадує життя у Вейсарі (у п’ятдесяти хвилинах їзди від столиці Фіджі). «Моя фіджійська вимова була настільки ж поганою, як і його англійська, але принай¬мні у нас було щось спільне. Ми одразу потоваришували з Етуате. Ми розповідали історії, кожен своєю мовою, і так виникла наша дружба».

Оповідаючи далі, виникають нові дружби, навіть якщо вони дистанційно-книжкові.

Довідково:

Дарен Камалі — поет і перформер з Нової Зеландії. Народився на Фіджі у родині, що походить з островів Фіджі, Футуна та Волліс. Активно працює як письменник, культурний діяч, наставник з літературної творчості, організатор фестивалів та літературних акцій. Займається промоцією тихоокеанської культури, вливаючи її мотиви в свою вель¬ми сучасну творчість. Його твори тісно пов’язані з життям на островах Фіджі та в Новій Зеландії. Разом із дружиною створив спільноту Niu Navigations (http://www.niunavigations.com/).

Лейла Абдуллаєва — навчалась у Львівському національному універ¬ситеті імені Івана Франка за спеціальністю «англійська філологія». Перекладач-аматор, техрайтер. У повсякденному житті не дотична до літератури. Переклала українською цю книжку Дарена Камалі та Ґер¬труди Стайн «Tender Buttons». Працює над перекладом роману китай¬ської режисерки та письменниці Xiaolu Guo.

Під час Форуму видавців 2013 року у Львові відбудуться зустрічі з Дареном Камалі: 14 вересня о 14:00 презентація поетичної серії видавництва «Крок» у Музеї-ресторані «Сало»; Музично-поетична імпровізація Дарена Камалі (Нова Зеландія) і Юрія Завадського (Україна) 14 вересня о 21:00 на відкритій сцені у проїзді Крива Липа. Книжку Дарена Камалі «Казки, вірші та пісні підводного світу» можна буде придбати на стенді видавництва «Крок» під час Форуму видавців (№407, 3 поверх).

Карло Міла (Нова Зеландія). Риба-мрія пливе



Міла К. Риба-мрія пливе /Переклади з англійської, коментарі та післямова Ганни Яновської. — Тернопіль: Видавництво «Крок», 2012. — 156 с.

Щирість, інтимність, смак Нової Зеландії

Карло Міла — письменниця й журналістка тонґансько-самоансько-європейського походження. Народилася в місті Роторуа, Нова Зеландія, 1974 року. У передмові до українського видання пише: «Просто казково, що мої вірші перекладено українською мовою. Я вірю, що поезія здатна долати відстані й мовні бар’єри, знаходячи шлях до серця читача. Для мене надзвичайна честь мати оцю українську версію моєї книжки, яка пройшла свій шлях від моєї частини світу до вашої. Сподіваюся, вона знайде відгук. ’Офа ату». Останнє — офа ату тонґанською означає привіт, вітання.

Із післямови перекладачки Ганни Яновської: «Строкатість книжки, власне, дає всі підстави замислитись: а з чого ж вона зроблена? З чого взагалі складається творчість новозеландської поетки Карло Міли?

На думку авторки, яку вона втілила в упорядкуванні книжки, такими складниками є: друзі-побратими-вчителі — Океанія — виклик — ко¬хання — громадянська позиція — рід.

За походженням Карло Міла, як і більшість міського населення По¬лінезії, — хафе касі, людина мішаного походження. Поетка говорить про свою ідентичність так: «Мати різнорідне походження — це двосічний меч».

Океанія, що тече жилами поетки, сповнена зворушливих деталей, які наш читач не бачив на екзотичних картинках, зате знає на власному подібному досвіді: детективні та комедійні серіали, усілякі «Ангели Чарлі», паперові ляльки, ікони на килимках тайванського походження, хлопці з дредами, дискотеки з повільними танцями тощо… Тільки тлом для цього всього — розкиданість островів, океан, простір, простір…

Світів, у яких розгортається життя авторки, ліричної героїні і всіх на¬вколо, принаймні два: міський і сільський. Карло Міла бачила зблизь¬ка обидва і не ідеалізує жоден. Головна вада міста — всім усе байдуже. Протиставити цій реальності село не вдається, бо авторка бачила вживу полінезійські села. Небайдужість і згуртованість людей там, однорідність їхньої моралі має чимало переваг. А проте чи таку на¬родну мораль (зазначимо в дужках, аж ніяк не унікальну в світі) можна. У такій ситуації авторка і її лірична героїня балансують між двома світами, перебуваючи приблизно в тому згаданому вище місці, де два океани спливаються і обмінюються кольорами.

У Карло Міли одразу впадає в око щирість і темпераментність роздачі характеристик, а також те, що в її поезіях надзвичайно гарних людей і місць набагато більше, ніж надзвичайно поганих. Щирого захоплен¬ня в цій книжці на порядок більше, ніж щирої зневаги.

Серед поезій Карло Міли, які найчастіше шукають в інтернеті, здебіль¬шого інтимна лірика: «Це любов», «Прощавай, прекрасний принце», «Гачок і поплавець», «Їм чорний шоколад, слухаючи вибачення Пола Голмса». Інтимна, та й не дуже інтимна лірика поетки подекуди вияв¬ляється дуже тілесною. Фізіологізм у Карло ненав’язливим не назвеш, але наявність своєї тілесності й чуттєвості не лише в героїв-людей, а так само й в океану (у вірші, який у цю книжку не увійшов), у шоко¬ладного батончика, дощу та інших форм життя теж по-своєму єднає світ.

Серед тих чуттів, якими героїня Карло Міли пізнає світ, аж ніяк не останнє місце належить смакові. Райдуга смаків, яка розкинулася на сторінках «Риби-мрії…», просто феєрична — від глобалізованого полу¬ничного йогурту чи шоколаду і туго звареного варення до австра¬лійських закусок мармайту й віт-біксу, полінезійських більш чи менш традиційних наїдків ота іка (сира риба з лаймом по $15.99 кіло), пові масіма (описана в авторській примітці чітко й неапетитно — чи не єдина неприємна страва на всю збірку), а ще уму, лу, фаїкакаї, поке… Через смак та їжу описується і кохання, і увага закоханої матері до своїх дітей, і насолода від книжки, і расові ознаки, і голос, насичений чи то перегаром, чи чаєм із бергамотом, а може бути й «солоний попкорн твоєї усмішки».

Громадянська лірика в цієї поетки теж багато в чому йде «від тіла», що й надає такої живості віршу «Їм чорний шоколад…», де «звичайний расизм» ходить навколо цілком живих людей: батька героїні, її друзів і закоханостей, просто людей не як статистичних одиниць, а як істот, котрих майже можна помацати: «скінхеди не висовуються / голять¬ся не так радикально / надто багато реґбійних м’язів / у кокосових біцепсах / мені казали що я вершки котрі підіймаються на поверхню /найкращий врожай / полінезійська королева / стійкий / солодкий шоко¬ладний солдатик».

У такому людському, живому контексті читачеві може бути цікаво погратися в пошук аналогій з українською реальністю на зразок «ло’і хоосі яке продається без перекладу» (сало — воно і є сало?) або яблук із написом на ціннику «Труянда Океанії» («Нікторин» наших ринків, такий самий екзотично-малозрозумілий, як європейська емблематич¬на квітка в Полінезії, де її як символ заступають плюмерія, іланг-іланг (мосо’ої — самоанська квітка духів) тощо). А може, виявити громадян¬ський пафос і поставити поряд однаково урочисто укладені і зраджені договір Ваїтанґи і Переяславську раду?

Щирість, темперамент, тепла самоіронія, якась внутрішня доброта й увага до чи не всіх знайомих виявів життя в гармонійному багато¬голоссі мов і культур стали, вочевидь, чинниками присудження цій смачній і живій книжці премії за найкращий дебют. Хоча джерелом назви виявляється моторошнуватий вірш про привиди минулого, риба-мрія, як водиться, бадьоро б’є хвостом і з цікавістю підпливає до далеких берегів».

KrokBooks.com: юрійзавадський (Україна). пейпербек

юрійзавадський. пейпербек. — Тернопіль: Видавництво «Крок», 2013. — 458 с.

Паперова спина юріязавадського

Мабуть, вірші Юрка Завадського це вірус, бо читаючи їх, налаштовуєшся на його дикцію, стаєш ніби дочірнім його підприємством. Його диктаторство вчувається у кожному рядку «Пейпербеку», надрукованому на ностальгійному a la газетному папері, – всього трохи більше 460 жовтих, шорстких сторінок, обгорнутих помаранчевою обкладинкою у стилі олдскульних пінгвінів (привіт від Стронґовського) і все те у зручному форматі поклади-в-кишеню.

За допомогою книжечки зібраного «Пейпербек» кожен може повноформатно погратися у юріязавадського, чи повправлятися в артикуляції (примітка: гра ускладнюється тим, що тре відійти від майже магнетичного бажання поепігонствувати).

Про те, що всередині. А там причаїлися 11 частин. Прикметно, що три з них означені юрійзавадський, остання – Бонус. Спершу – «СЛИПСТРІМ». За ним «Спазм» – укомплектована передмовою, котра бодай щось та розповідає: «Якось спробував склеїти те, що давно бродило в голові, і змішати нові й старі техніки, про що собі мріяв. Вірші дивним чином закрутилися довкіл духової музики, дихання й прадавніх звуків, що виходили з кісток, легень і рук розкиданих землями людей».

Далі – відкрите плавання. Пояснення що, як і чому можна збирати у текстах, так само, як Маріо збирав гриби, мандруючи різними площинами: «Писати безпосередньо, що це означає, // кому воно потрібне і скільки воно може // коштувати, мій дорогий друже», «Мова // нарешті розтане, зробиться вільною, чи ні. // Окремішній голос, що нагадує про повноту запахів», «І говорити літери з великої літери, // і друзів мати за літери, і літери за випадки», «На межі між сіллю і корінням // відмерлого моря виростає артикуляція // Синтаксис розбита дорога».

Далі звуки. Зокрема, у частинах юрійзавадський. Серед іншого, маємо фонетичні портрети: нічних комах, спокою, затишку, розвитку, етс, етс. Читаючи, дозволяєш запротоколеному порядку літер розпадатися, щоби потім вони волею внутрішніх донорно-акцепторних зв’язків виводили сакральні хороводи. І покладаєшся на свій язик.

Групуючи знаки, символи, чуєшся звіриною, наприклад, гепардом, що має вполювати зебру, що, коли біжить, стає суцільним зоровим трікстером: «A A A A a a a // [ ] [ ] [ ] // a a a a a a ///a a A A Aa Aa// Aa AAa AAa a a // a [ ] a [ ] // a [ ] [ ] [ ]».

Зрештою, чотири з половиною сотні сторінок – це потужне джерело сенсів і каналів виходу. Путівник у світ поезії, але сказано: «Поезiя — не в письмi, // Се вже напевне». Так що доста.

І повертаючись до назви. «Пейпербек», сиріч паперова обкладинка, але бек – ще й може означати «спина». Паперова спина. Кажуть, бережи спину, watch your back – стережися, спина – то твоє найслабше місце, ворог – він б’є туди. А ще таке – спина – то ніби твоє, але його не бачиш, тому й буває спина білою, за сією простою аналогією – збірка – вона, ніби теж частина автора, але споглядає її чительник. І вирішує, стріляти у спину, чи ні.

Aotearoa Pacific Poet Heads to Ukraine: Daren Kamali

On the 7th of September, Aotearoa/ Pacific performance poet Daren Kamali will head to the Ukraine to present and perform at the 8th Literary Festival in Lviv. This opportunity made possible by an independent publisher Yury Zavadsky – KROK Publishers Ternopil, Ukraine. Ukrainians are fascinated by Pacific literature and poetry as they live far from the ocean. Daren’s first self-published book entitled ‘Tales Poems and Songs from the Underwater World’ (2011) is the 5th NZ/Pacific authored book to be translated by Krok Press into Ukrainian. Daren’s poetry performance fuses a unique blend of poems, Fijian chants, melodies, rap and spoken word.

Daren’s book is a bilingual book of English and Fijian, the island of his birth and upbringing. Daren arrived in Wellington in 1992 at the age of 17 years old. Always with a passion for music, Daren was introduced to the world of poetry by Pacific community worker and poet Rev Mua Strickson-Pua. Daren has represented as a delegate for New Zealand Arts at the Pacific Arts Festival in 2004 (Palau) and 2012 (Solomon Islands). Also the Fulbright and Creative New Zealand Pacific Writer in Residence at the University of Hawaii, Manoa in 2012. Completes this year with a manuscript for his second book and a Bachelor of Creative Writing from the Manukau Institute of Technology.

Daren is booked for tour dates in Ukraine, London and Dubai from the 7 – 30th of September 2013 – taking Aotearoa/ Pacific poetry and performance to unsuspecting ears and hearts in Europe, the UK and Dubai. Not bad for someone who was a street poet 10 years ago busking on the street corners of Auckland city.

ADDITIONAL INFORMATION

Short Bio:
Daren Kamali is and International Pacific Poet/ Author/ Teacher Artist of Fijian/ Wallis and Futuna ancestry – migrated to New Zealand in 1992. Graduates with a Bachelor in Creative Writing from the Manukau Institute of Technology in 2013. Graduated with a Diploma in Creative Writing and student of the year award in 2011. Launched his first self published bilingual Book/CD (English/Fijian) Tales, Poems and Songs from the Underwater World in NZ, Fiji and Hawaii – Debut album in 2000 – ‘Immigrant Story’ and EP album ‘Keep it Real’ in 2005. proudly sponsored/ funded by Creative NZ and Pacific Education Centre. Daren has performed/presented on stages in NZ, Australia, USA, Hawaii, Fiji, Tahiti, Tonga, Rarotonga and Palau since 1999 with dates booked in September 2013 for Ukraine, London and Dubai. “My dream is to take Pacific poetry as far and wide as possible”. Co- Founder of the South Auckland Poets Collective (2007) and Co – Director of Pacific poetry company ‘Niu Naviagations’ (2012). Creative arts Facilitator/ Teacher artist/ Mentor since 2004. A former member of the first NZ/Pacific poets collective “POLYNATION” (Queensland Poetry Festival and Going West Festival 2008). Daren fuses voices of chants, melodies, rhymes, rap and harmonies in Fijian and English into his writings and performances. Themes of his work are drawn from his migration and upbringing in Fiji and NZ. His creations range from contemporary to traditional styles, ancient, new, islands, city, Pacific, arts, language, people, the ocean, culture, passion and life experiences.

“I draw from the strength of my Fijian roots, culture, spirituality, thoughts, feelings, emotions, people, places and time. My writing is a vehicle that provides a powerful ability to express myself and generations gone on a page, performance allows me to that page and recreate for the stage”. Daren is also Co-Director of Niu Navigations with his partner and spoken word poetry artist Grace Taylor.

Video of Daren in performance http://www.youtube.com/watch?v=vOO_TB2EVVE

Птахи

Ніколи не знав
назв птахів
імен персонажів

Питаєш в мене поради
в мене лише недовіра
і недобачення

Футбол за плечима
на чужому даху
як незалежність

Житиму далеко
спільними будуть
хіба що птахи

Кілька разів
намагався закінчити гру
але вплутувався
знову

Маючи часу вдосталь
і запахів три десятки
слухав у темряві крила

Розумію що люди
як справжні примати
злягаються потемки

Вітряно

Хвилююся

Неодмінно психологізований краєвид
і не можу писати

Не зовсім знаю не зовсім був
товстішає краєвид 2HB
за мінусом двох
іржавих вантажівок

Вчора вітряно і неодмінно
набридливий машинний переклад
і звідти кілька корисних слів

Аж нерви беруть
коли стаю сам над словом

Цигарка

Вулиця безіменна, як жарівка сорок ват,
для мене пряма, часом ні.

Прикро, коли скло надтріснуте,
для вас, без ніг і голів.

Автобус, налитий мастилом по шиби,
котрого нема як утилізувати.

Вона собі прикурює потаємно
за гаражем тонку цигарку.

Ця вулиця непомітна, монотонна реклама
побутової хімії.

Таксист

Достойно чекати покарання
за нехіть до праці, в термінах стислих наук
відкривати собі небачені досі
постаті горбанів і карликів.

Лисий таксист із повним ротом прокльонів,
найвиразніший лідер усіх ситуацій,
де комети стають враз м’якими від газів,
а міжпланетні відстані до смерті нездоланними.

Переміщення, що гнучке й обережне,
особливо здається небезпечним,
а його невичерпні загрози
дивляться з-під брів таксистової доньки.

Не йти, не намагатися, не вписувати себе
в переліки випадкових суддів,
у рожевих фальбанках і сексистських сукнях
шукати якогось кутка, щоб посцяти.

Мені все ж здається, що вписані в розклад події
найпотворніші та найгіркіші, він каже,
іржавіють половину життя,
а половину блякнуть під сонцем.

А третю свою половину, що більша за інші,
ставлять коми в чужому тексті
і не можуть покластись на ближнього,
бо ближній зійшов на ніщо.

Таксист закурив, і пахло соляркою з димом,
а його донька ставала виразним зразком
недовіри до богоматері,
в ґумаках і купальнику.

Будь мені самописцем у скринці,
упередженим родичем, каже,
бо двигун цього стану заклинив,
а решта родини відкусила би вухо за правду.

Співставив потвор і потвор,
коли більше не треба їм авторитетів,
і не треба святкових обгорток
для цього заскнілого всесвіту.

Народив і позбувся чуття відповідності,
адже звик до пропорцій міських краєвидів,
звик, що платити за правду така ж зрозуміла манера,
як писати чи сцяти.

Випив, і бачив, що це не початок,
і, каже, мені наплювати,
всі мене знають, що я маю мозок як олово,
і російською мовою приварене хамство до шкіри.

Коли зупиниться рух, і я зголоднію,
ковтатиму всесвіт назад.

ea (part)

ea

a a aaa a aaa a a aaa aa aaaa aaa aaaa aa aaaaa aaa aaa aaa a a aaa a
a a a a a a a a aaaaaa a a a a aaaaaa a a a a aaaaaaaaaaaaa a a a a a a a a
a a a a a a a a a a a a a a a aaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaa
aaaaaaaaaaaaaaaaa aaa aaaaa aaaaaaaaaaa aaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaa
aaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaa a a a a aa a a aa a aaa aa aaaaa aaaaa aa aaaa aaaa
a aaaaaaaaaaaaaaa aa aaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaa aaaaaa aaaaaaaaaaaaaaaa
aaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaa e g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g
g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g
g g g g g g g g g g g g
g.
g.
g.
g.
g.
g.
g.
g.

aaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaa a a a a aaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaa
agagagagagagagaga
aaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaa a
aaaaaaaaaaaaa a
aaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaa a
g.
a.
g.

iiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiig
iiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiig
iiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiig
iiiiiiiiiiiiiiiiiiiig
i i i i ig
i i i i i i i i i i i i i ig
iiiii ig
iiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiii i i i i i i ig
ig

oe oe oe oe oe oe oe oe ig
aaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaae
aaaaaaaaaaaaaaaaaaaae
aaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaae ae

ae ga ae g ae ig ae g
aoeig aoeig ig
eago eago eagu egu egi
eaagi eaegigu a eogu
arg ag ig
ag ogi ar
aro gi an gi ra
rog ari ga ogr

aeoa aeoa aeoa aeoa

n nnnn nnnnnnnnnnnnnnnnnnn
a p a pa pa a pa p a a aaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaa
ppppppppppppppp

zgbp zgbrrrrrrrrrrrrrrrrr zgbp p p p p p p
p p p p p p p p p p p p p p p p p p
p p p p p p p p p p

zgbrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrr rrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrr
agbrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrr zgb agb zgb agb
agb zzzzzzzzzzzzzzz
agbzpa agbzpzzzzzzzzzzzzzzzz a z a z

nkp a p nkp a p nkp a p nkp a p
apkn apkn apknp apknp a p kpn a p a
pkn a pkn pkn a pkna

teeeeeeeeeeeeeeeeeeeeeeeeeee
atatatatatatatatatata
tooooooooooooooooo t a t a t a
tooooooooooooo t a t a t a t a
aaaaaaaaaaaaaaa oooooooooot ooot ot ot
tro ot t t t t t t t
t.

eaeaeaeaeaeaeaeae
e a e aa aa
a e ae ae a e ae ae ae ae
aeaeaeaeaeaeeeea
ae
ааe
aaaaaaaaae
aaaaaaaaaaaaa a a a a a a a a e
aaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaa e
aaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaa e
eeeeeeeee e eeeeeeeeeeeeeeeeeee e eeeeeeeeeeeeeeeeeeeeeeee e
aeaeaeaeaeaeaeaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaae
aeaeaeaeaeaeaeaeaeaeaeaeaeaeeaeaeeeeeaeaeaaaaaeaaeeeaeaaaaeaeea e
eaaaaaaaaaaaaaaaaaaa
eeeeeeeeeaaaeaeeaeea
aea
eeeeeeeeeee a a a a a a a eeeeee
e a a e eaeaeaeeaeaeeeeaeaaaaaaaaaaaa
eaeaeaeaeaeaeaeaeaeaeaeaeaea
ea

eka gr trrrrrrrrr
eka gorrrrrr ek k k k
otrrrrrrrr ek ek ek
o k k k k k k k k k k k k k
o t
o tk
o tk
o o o
tk grrrr
tk grrrr tk gr
r.
r. r.
a.

gtk gtk gtk gtk gtk gtk gtk gtk gtk
gtk gtk gtk gtk gtk gtk gtk gtk
gtk gtk gtk gtk gtk gtk
eeeeeeeeeeeeeeeeeeeeeeeeeeeeeeeeeeeeeeeeeeeeee

g tk
g tk
g tk
eeeeeeeeeeeeeeeeeeeeeeeeee

e.
e.
g.

g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g
g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g
g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g
g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g
g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g
g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g
g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g
g.
g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g
g g g g g g g g g g
g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g
g g g g g g
g g g g g g g g g
g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g
g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g
g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g
g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g

a.e a.o a.e a.e a.o a.e a.o a.e a.e a.o

atrrrrrrrrrrrrrrrrr atrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrr
atrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrr atrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrr
errrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrr
trrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrr errrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrr

tg
tgtr
tgtr e
tgtr ae
aer aera aertrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrr
trrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrr trrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrr
trrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrr
o t k
o t k
o t k
o t k
orrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrr
errrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrr orrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrr
trt errrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrr
tar tor tra ert
t
t
t
t
t t t t t t t t t t t t t t t t t t t t t t t t t t t t t t t t t t t t t t
t
t
t
t
t
t
t t t t t t t t t t t t t t t t t t t t t t t t t t t t t t t t t t
traaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaa
t t t t t t t t t t t t t
errrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrr
er errrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrr

ea ea eat ea t t t ea t eao eao oo ooooooooooo eaot eaot
atto atto atta atta tatta tatto attoat attoattoat
tatoat attoattoat tatta atta otta ottoat
atta atta atta atta atta aa aa aa aa aa aa
a a a a a a a a a a a a
a.
a.
a.
o.
t t t t

tro aoaeo tro aaaoea
tro aooaooa tro aooooaoa
aoooaoa
aooaooaaaaoa
oaoaooaoooooaaaaaaa
aoooaooao
aoooaoaooaoa
ooooooooa
oaoaoaoaaaa
aaaaaaaaaaaaaao
aaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaao
aaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaao
tro a
tro o
tro o
tro o
tro o
tro o
tro o

oooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo
ooooooooo ooooooooooooooooooooooooo o ooooooooooooooooo
o o o o oooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo
o oooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo
o o oooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo
o o o o ooooooooooooooooooooooo ooo ooo ooo ooo ooo oooooooo
o o o o o o o oooooooooooooooooooooooooooooooooooooo
o ooooooooo o o oooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo
o o o o o oooooo o o o o o ooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo
oooooooooo o o o o ooooooooooooooooooooooooooooooooo
ooooooooooooooooo o o o o o ooooooooooooooooo
o o o ooooooooooooooooooooooooooooooo
o o o o o ooooooooooooooooooooooooooooooooo
o o o oooooooooooooo o o o oo oooooooooooooooooo
oooooooooooooooooooooooooo o o o o oooooooooooooooooo
o ooooooooooooooooooooooooooooooooo o o o ooooooooooo
ooooooooooooooooooooooooooo o oooooooooooooooooooooooooooo
ooooooooooo o oooooooooooooooooooooooooooooooooooooo
oooooooooooooooooooooo o ooooooooooooooooooooooooooooooo o o
oooooo o oooooooooooooooooooo o o o o o ooooooooooooooooooooo
oooooooooooooooooooo o o o o o o o o o ooooooooooooooooooooooooooo
oooooo o o ooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo
o o o o o o o ooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo
ooooooooooooooooooooooooooooooooo o o o o oooooooooooooo
ooooooooooooooo o oo o ooooo ooo o oooo o oooooooooooooooooooooooo
ooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o o o oooooooooooooooo
ooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o o
ooooooooooooooo o o o o o o o o o o oooooooooooooooooooooo
oo o ooo oooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o o o o
o o o ooo oooo ooo o o ooooo ooooooooooooooooooooooooo o o oo o
o o o o o o ooooooooooooo ooo oooo o o oo o o oooo o o o oooooooo
o o o ooooooooooooooooooooooooo o o o o oooooooooooo o o o oooo o
o o ooooo o o o ooooooooooo o o oooo o oooooooooooooooo o o oo o ooooo
ooooooooooooooooooooooo o o oooooooooooooo o o o o oooooooooooooooooo
oooooooooooooooooooooooo o oooooo oooo oooo ooooo oooooooooooooo
ooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo oo
oooooooooooooo o o o ooooooooooooooo o o ooooo o o oooooo
o o o o oo ooooooooooooo o oooo ooo oooooooooooooo
o o oo oooooooooo o o ooooooooooooo oooo ooo ooo ooo ooooooo
oooooo ooooooo ooooooo ooooooooooooo oooooooooooo ooooooo
ooooo oooooo ooooooooo oo ooo ooo ooo ooo o oo ooo ooo o o ooo oo
oo ooo ooo oooooo ooo oooooo ooo ooooo ooo o oooo ooo ooooooooooooo ooo
ooo oo ooo oo oooo oooo ooo oooo oooo oooooo o oooo oooo oooo
ooooo ooo oooooo oooo o oooo oo ooo ooo ooo ooo oooooooo ooo oooooo
oooo oooooo ooo ooo o o oooo oo o ooooo oooo ooo ooo oooo

gftr gftr gftr gftr gftr gftr gftr gftr gftr gftr gftr gftr
trrrrrrrrrrrrrrrrrgf trrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrgf trrrrrrrrrrgf trgf trrrrgf
trrrrrrrgf trrrgf trrrrrrrrgf trrrrrrgf trgf trgf trgf trgf trgf trgf trgf trgf trgf
trgf trgf trgf trgf trgf trgf trrrrgf trrrrgf trrrrrrrgf trrrrrrrgf trrrrgf trgf trrrgf
trrrrrrgf trrrrrrrrrrrrrrrrgf trrrgf trgf trgf trgf trgf trgf trgf trgf trgf trgf
trgf trgf trgf trgf trgf trgf trgf trgf trgf trgf trgf trgf trgf trgf
trgf trgf trgf trgf trgf trgf trgf trgf trgf trgf trgf
trgf trgf trgf trgf trgf trgf gftr trgf gftr trgf gftr trgf gftr trgf gftr
trgf gftr trgf gftr trgf gftr trgf gftr

a. a.
a. o. a. o. tr tr aoff aoff aoff aoff aoff aoff a. a. a. a. a. a. a. a.
a.
aoff o. aoff o. aoff o. aoff o. aoff o.
aoff o. aoff o.
aoff o. aoff o. aoff o.
aoff o.
aoff o. aoff o. aoff o. aoff o. aoff o.
aoff o. aoff o. aoff o.
aoff o. aoff o.
aoff o. aoff o. aoff o.
aoff o.
aoff o. aoff o. aoff o. aoff o.
o. o. o. o. o. o. o. o. o. o.

aaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaa
aaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaa
aaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaa
aaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaa
aaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaa
aaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaa
aaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaa
aaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaa
aaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaa
aaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaa
aaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaa
aaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaa
aaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaa
aaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaa
aaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaa
aaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaa
aaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaa
aaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaa
aaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaa
aaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaa
aaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaa
aaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaa
aaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaa
aaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaa
aaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaa
aaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaa
aaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaa
aaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaa
aaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaa
aaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaa

gf o gf o gf o gf oooooooooo gf oooooooooooooooooooooooo
gf o gf o gf o gf o
gf o gf o gf o gf o gf o gf o gf o gfo
gf o gfo gf o gf o gf o
ooooooooooooooooooooo gf o gf o gf o gf o gf o

gf
gf
gf
gf
gf
gf
gf
gf
gf
gf
fffffffffffffffffffffffffffffffffffffffff
gf
gf
gf
gf
fffffffffffffffff
gf
gf
gf
gf

oooooooooooooooooooooooooo o
ooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
oooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
oooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
oooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
ooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
oooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
ooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
ooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
ooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
ooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
oooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
ooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
ooooooooooooooooooooooooooooooo o
oooooooooooooooooooooooooooooooo o
oooooooooooooooooooooooooooooo o
ooooooooooooooooooooooooooooo o
ooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
ooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
oooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
oooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
oooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
oooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
ooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
oooooooo o
oooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
ooooooooooooooooooooooooooooooo o
oooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
ooooooooooooooooooooooooooooooooo o
ooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
ooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
ooooooooooooo o
ooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
oooooo o
oooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
oooooooooooooooooooooooooooo o
oooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
ooooooooooooooooooooooo o
oooo o
oooooooo o
oooo o
oooooooo o
oooo o
oooo o
oooooo o
ooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
ooooooooo o
ooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
ooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
oooooooooooooooooooooooooo o
oooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
oooooooooooooooooooooooo o
oooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
oooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
oooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
oooooooooooooooooooooooooooooooooo o
oooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
ooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
ooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
ooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
ooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
ooooooooooooooooooooooooooooooo o
ooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
oooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
oooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
oooooooooooooooooooooooooooooooooo o
oooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
ooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
oooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
ooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
oooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
oooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
ooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
oooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
ooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
ooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
ooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
oooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
ooooooooooooooooooooooooooooo o
oooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
oooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
oooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
oooooooooooooooooooooooooooo o
ooooooooooooooooooooooooooooooooo o
ooooooooooooooooooooooooooooooooo o
oooooooooooooooooooooooooooooooo o
ooooooooooooooooooooo o
oooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
oooooooooooooooooooooooooooo o
oooooooooooooooooooooooooooooo o
ooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
ooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
oooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
ooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
oooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
oooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
oooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
ooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
ooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
ooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
oooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
oooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
ooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
ooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
oooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
ooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
oooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
ooooooooooooooooooooooooo o
ooooooooooooooooooooooo o
ooooooooooooooooooooooooo o
ooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
ooooooooooooooooooooooooo o
oooooooooooooooooooooooooooooooooo o
oooooooooooooooooooooooooooooooo o
ooooooooooooooo o
ooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
oooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
ooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
oooooooooooooooooooooooooooo o
ooooooooooooooo o
ooooooooooooooooooooooo o
ooooooooooooooooooooooo o
ooooooooooooooo o
oooooooooooooooooooooo o
oooooooooo o
ooooooooooooooooooo o
ooooooooooooo o
oooooooo o
ooooooooooo o
oooooo o
ooooo o
ooooooo o
ooo o
oo o
oooo o
o o o

Poems from May 14, 2013 / Вірші 14 травня 2013 року

Перевага в уяві Взаємна замінність
Оптимальна кількість слів у потоці
Сиґнал що минає Зблиск

*

На сраці порцеляна
підперезана магнітом
що притягує гуляк

Заклала музику на вуха
притиснулася до скла спати

Потвора що працює в мармурі
е е и а і

*

Сім’я вільна від статі й закону
коли всі поспішають виживати

Ти жіночко ти Ти
вицвіла

*

Розповідь про швидкість

ОК не крийся Смоґ

Можу пів на пів

А на е

*

Середина ріки Небажаний спокій
можливий лише за умови
що покинеш і покинеш

Бучач можливий під моїми нігтями
і пиво і розм’якла натура зрілого чоловіка
котрої він не приховує

*

Нема пісень в нового покоління
або я про це нічого не знаю
з дієсловами Людина жіночої статі

Пісні-пшениця Пісні-копії
Короткі зуби Дизельний ритм

Не належу собі як лірика
Моя перемога-опір

[NaPoWriMo] Bonus / Бонус

31

Спазмолітик-птах

Зелені крони

Перемишль          у Перемишлі

32

Армоване піднебіння
переглодало кору й окалину
мільйонами фіктивних тон
і болючими очима

Натискай кнопку          виймай монету          чекай

33

Пляшка          сторінка          сходи

Кубометри всесвіту
дріб’язок екватором якого
не вистачить сил

За життя не зможу стільки відстаней
скільки діаметрів там

Ось вона пляшка
залишений так
ні з ким не мав
нічого не собі
і поетка з якою          штиль


34

Аналог цифри          перископ
прабгупада в моїх черевиках
далекобачення дає мені сил
не вгавати і не боятися вмерти

Словами привідкрив тиражність
і навіть імовірність голоду

Ти як я перескакував з
пагорба на пагорб і
навіть досяг
не знаю чого

Віддалі          віддалі наминають
колеса
я собі ти          а ти собі

35

Сніг раптом крізь шум і слова і весільний галас

Що мені як часник
і слово Кабрамата
перший не перший

Т т т
т т т
мені як часник

36

Остерігався          мураха

Нагромаджував нагороди
стверджував що ненависть
щезає ненароком коли
вищерблюється точило
як сільський священик

Це хвилева природа мови
що кущиться і цвіте

Остерігався і того що чужі дружини
будуть ласі до прикметників
і стосуватимуть технології
перевірені хоч небезпечні

37

Я не можу собі відповісти
чи хтось помітить мої зусилля

Говорить мовою без кісток
і вичавлює пиво зі слів

Українська географія

Е ееее

Я не можу собі відповісти
чи говорити мовою зусилля
і вичавлювати слова з кісток
не можу собі відповісти

Один рядок / One line

а е о а е о а е о а е е е е е е е е і і і і і і і і і і і і і е е е е е о а е о а е і і і і а е а е а е а е а е а е а е а е а о о о о о о о о о і е і е і і і і і і і і а а а а а а е е е е о о о о о е а а е е е е а е е а еа еа е а еоеоаоеоаоеоаоеоаоеоаоеоаоеоаоеоаоеоаоеоаоеоаоеоаоеоаоеоаоеоаоеоаоеоаое і і і і і і і е а і

[NaPoWriMo] Day 30 / День 30

          Для Ґрейс

Світло          авто
одне          потім

Один текст за всі випадки
мільйон ключів замість романтики
і рукописний зшиток замість книжки
звідти вийняв кількох людей
і залишив

Яблуко-концентрат в’яне від пересторог

Торністер з книжками
і знову книжки на книжках
і книжки в носі
і книжки в

Захований у закутку фаєрплейс

Засинають круасани подруг
і невиразних партнерів

А а а а а
піднеси собі рейтинґ
звуком

Горло          горло

Різко починаєш
і музика налагоджується
але вже існує

І ти          ти ось          в підвищеному
осад          маленька          магазин
двоє відвідувачів          книга-самець

Дихає геммонд ніби повні легені азоту
а сам він недоторкана плутанина
електричних шляхів
сублімує живий організм
і відкриваючи двері до саду
мастурбує маючи собі на увазі
колишній запал

Без співу цього разу
без дихання
без церкви

Ще кілька знаків
дорога закінчиться там
де перегрітий мотор
сам собі виїсть пластмасу
і загублена в місті дівчинка
стане самостійною одиницею
в системі гуртожитків

Ключ          де ключ
параметри не співпадають
пілотний ескіз цього всесвіту
на смітник

 
*

 
          For Grace

Light          car
one          then

One text for all occasions
million keys instead of romance
and handwritten notebook instead of book
some people taken out of it
and left for myself

Precautions make concentrated apple wither

Backpack with books
books on books again
books up to the neck
books in the

Fireplace hidden in the corner

Croissants fell asleep in the hands
of girls and unexpressive partners

A a a a ah
rise your rating to the top
by the sound

Throat          throat

You start abruptly
and the music gets right
but already exists

And you          you’re here          at the risen
aftertaste          baby          a shop
twee customers          he-book

Hammond breathes as if with a lungfull of nitrogen
as if it is untouched confusion
of electric ways
a live organism sublimates
and opening a door to the garden
masturbates meaning
bygone flame

This time no song
no breath
no church

Some more signs
the road will end where
the overheated motor
will eat its own plastic
and the little girl lost in the city
will become an autonomous unit
in the hostel system

Key          where’s the key
the parameters don’t match
throw the pilot draft of this world
to dump

Translated by Hanna Yanovska

[NaPoWriMo] Day 24 / День 24

Хтось сказав
якби все було інакше
його б називали
Великий Адольф

Націоналісти стискають зуби
і шукають собі когось на жертву й героя

Інші істи шукають лише
героїн

 
*

 
Someone said
if it could be in other way
he would be called
Adolf the Great

Nationalists set their jaws
and look for someone to be victim and hero

Other ists look only for
heroin

[NaPoWriMo] Day 10 / День 10

          Для Дарена

На межі          між сіллю і корінням
відмерлого моря          виростає артикуляція

Синтаксис          розбита дорога
годую приблудних псів          розчісую спини

Я наскрізь проходжу будинки

Планета як гвинт
якого стримує від розкручування
удавана притомність

Прикінці          бездоріжжя

 
*

 
          for Daren

On the border          between salt and the roots
of faded sea          articulation grows

Syntax          a shattered road
I feed abandoned dogs          comb their backs

I walk through houses

The planet is like an airscrew
kept from winding
by pretend sanity

At the end          no roads

Translated by Hanna Yanovska

[NaPoWriMo] Day 9 / День 9

Заледеліний зсередини

Допоки малолюдно
і цей чоловік так само зіпершись
одною рукою на палицю
згорбившись облікує
безколірних мев
з міського озера

Ранок чорний
як а

Допоки малолюдно
і цей чоловік так само зіпершись
одною рукою на палицю
згорбившись облікує
безколірних мев
з міського озера

Заледеліний зсередини

[NaPoWriMo] Day 8 / День 8

                    для Кірі

Ти          навпаки

Падаю в ніч          коли дніє
коли день          уже ночіє
          рахую на пальцях

Планета-холодець
людина-гуркіт

Вірш про погоду
і дводенцівка

 
*

 
                    to Kiri

You’re          vice versa

I’m falling into the night          when it days
when it’s a day          it nights there
          I’m counting on my fingers

Planet-jelly
human-roar

Poem about the weather
and dvodentsivka

Dvodentsivka – means literally two woodwind pipes (dentsivka). Two dentsivkas are joined together into one instrument. It is tranditional to Hutsuls in Ukrainian Carpathians.

[NaPoWriMo] Day 4 / День 4

Н          н          н          н          н          н
загострення          опір          огида
середина          нікому          не

Держава
атавізм

Пияцтво дорівнює

Нікого нема
сам із гальбою

[NaPoWriMo] Day 3 / День 3

А ти ніколи не чув
квітка і борода
риб’ячий хвіст у кишені
нісенітниця

Хто йому винен
хай вип’є собі          посіпака

На вітрі
притримуючи барретіну
одною рукою

Барретіна – народна каталонська червона шапка.

 
*

 
But you never heard
flower and beard
fishtail in a pocket
nonsense

Himself to blame
let him drink          myrmidon

In the wind
holding barretina
with one hand

Barretina – traditional Catalan hat.

[NaPoWriMo] Day 2 / День 2

І круг          до блиску
ранку          не сподівався
як флоєра з грудей
випирає          і стогне

Руки з молоком          гній          вода
сама по собі отава
поза часом

Колеса-мегаліти          вириваючи
плоть

Флоєра – особлива гуцульська сопілка.
Отава – трава другого “врожаю”.

 
*

 
And disc          to shine
I did not expect          the morning
as floyera of the breast
bulges          and moans

Hands with milk          manure          water
otava itself
is timeless

Wheels-megaliths          wresting
the flesh

Floyera – kind of a panpipe often played in the Carpathian mountains by Hutsuls.
Otava – second grass in a year.

[NaPoWriMo] Day 1 / День 1

Не сказати          нічого
не

Не мовчав собі наодинці          говорив
не мовчав із тобою          говорив
не сказав          нічого
не          і не

Дистанція від правого слова          двокрапка
і          і          і          і
прекрасно

Звідки          діджеріду

Діджеріду – духовий інструмент австралійських абориґенів.

 
*

 
Not to tell          anything
not

Did not keep silent by myself          talked
did not keep silent with you          talked
did not tell          nothing
not          and not

Distance from the right word          colon
and          and          and          and
wonderful

Where from          didgeridoo

Didgeridoo is a wind instrument developed by Indigenous Australians.

 

[NaPoWriMo] National Poetry Writing Month

I decided to take part in NaPoWriMo, or National Poetry Writing Month with my friends from New Zealand. I’ll write my poems in Ukrainian and translate them into English as soon as possible. So please be patient and lenient. I’ll post all poems under category NaPoWriMo: 30 poems in 30 days / 30 віршів за 30 днів.

Yury Zavadsky

 

About NaPoWriMo

NaPoWriMo, or National Poetry Writing Month, is an annual project in which participating poets attempt to write a poem a day for the month of April.

NaPoWriMo was founded in 2003, when poet Maureen Thorson decided to take up the challenge (modeled after NaNoWriMo, or National Novel Writing Month), and challenged other poets to join her. Since then, the number of participants has gotten larger every year, and many writers’ organizations, local, national and even international, organize NaPoWriMo activities.

Need more information? See the Wikipedia entry for NaPoWriMo!

Krokbooks.com: Фрейзер Сазерленд. Втрачений паспорт

Сазерленд, Ф. Втрачений паспорт. Життя та слова Едварда Лейсі /Пер. з англ.: Позднякова А., Сєдова В. — Тернопіль: Видавництво «Крок», 2013. — 536 с.
ISBN 978-966-2362-38-1

Переклад з англійської Альбіни Позднякової і Вікторії Сєдової

Переклад отримав підтримку Канадської культурної ради.
We acknowledge the support of the Canada Council for the Arts.
Nous remercions de son soutien le Conseil des Arts du Canada.

Original English-language edition published in 2011 in Canada by BookLand Press. Original title ‘Lost Passport: The Life and Words of Edward Lacey’ by Fraser Sutherland. Author’s photo by Irene Li.

  

       Якщо тебе спитають: «Ти гей чи натурал?»,
       скажи: «Не знаю, хлопці, я, мáбуть, заблукав».
          
Едвард А. Лейсі

Ця книга – відвертий роман про людину, яка вміла перетворювати кожен десь свого життя на пригоду. Едвард Лейсі належав до тих рідкісних письменників Північної Америки, які були добре обізнані в проблемах Третього світу кінця ХХ століття. Будучи вправним промовцем і багатомовним перекладачем, він вчителював у Мексиці, Трінідаді, Бразилії, Таїланді та Індонезії. У студентські роки в п’ятдесятих роках дебютував як поет. І друзі, і суперники добре пам’ятають цього дивного чоловіка: незалежного і товариського, педантично відстороненого і шанобливо ввічливого, довічного ворога усілякої влади. У далекі 1950-і він став одним із перших письменників, які звернулися до теми сексуальних меншин. Видатний канадський поет Едвард Лейсі належить до невеликої когорти літераторів, які відомі далеко за кордонами їхньої батьківщини.

Фрейзер Сазерленд походить з Нової Шотландії, по якій багато подорожує. Мешкає в Торонто, провінція Онтаріо, Канада. Його твори публікувалися у друкованих та онлайнових журналах і антологіях, перекладені французькою, італійською, албанською, сербською мовами, мовою фарсі, а тепер і українською. Перш ніж стати вільним письменником і редактором, Фрейзер Сазерленд працював репортером і штатним письменником у кількох великих газетах та журналах. Сазерленд брав участь у написанні та редагуванні словників, і він, мабуть, єдиний канадський письменник-лексикограф. Минулого року Фрейзер Сазерленд видав свою десяту збірку поезій «Філософія якби». З-поміж його доробку варто виокремити книги «Наївний стиль: Дослідження творчості Гемінґвея і Каллагана» та «Джон Ґласко: Есей і бібліографія». «Втрачений паспорт: Життя та слова Едварда Лейсі» — шістнадцята книга письменника.

СЛИПСТРІМ / SLIPSTREAM

для Леса Вікса

Океан на щодень, думав, що коан. Не мав смаку ні до чого, втомлений після перельотів і тривання назовні. Хто, коли прямував собі вулицею, оточений містом, нена`висним. Почувався еміґрантом, ніколи не було по-інакшому, чужинці, чужинці.

Слітний спів не давав забути про колишній дощ, пахнув іржею. Справилля цього міста, гамузом скидане побіч, залишило осторонь поступ і скрики. Налагодив собі спілкування за допомогою оників й одиниць, а все ж перехрестя низеньких безбарвних вулиць не стали ближчими ані на крок. Тут місто, і там місто, відтяти б його, як палець.

Вулицею Коцюбинського, ліворуч на Петрушевича, праворуч на Веселу, на світлофорі ліворуч, вулицею Крушельницької, ліворуч на Замкову, праворуч Руською, Мазепи, Бережанською.

Не чекав, знайшов неспокій собі безкоштовно, втратив біль безкоштовно, здобув собі хвороби. Мав би зустрітись, скасував сніданок, заперечив собі метафори, переносив ознаки безпосередньо. Лікувався невпевнено, балакав розкуто про механізацію і злодійство, простував поволі до транспорту, привабливий для злодюг і шанувальників речитативу. Океан, океан, океан, з мільярдом хвиль, котрі не згасали в долонях, коли вихоплював дещицю, заради себе самого.

Слипстрім, рецензія, симболоґія, поліфонік, гінтерланд, фонолоґія, каталітик, вапорайз.

Писати безпосередньо, що це означає, кому воно потрібне і скільки воно може коштувати, мій дорогий друже. Організація свят, що провадять до колапсу, і електрика, що прокладає собі шлях до розуміння всесвіту. Електрика, що все пишеться з великої літери, електрика, кому грошей, електрика, розтин.

Мій дорогий друже, в землі викопні рештки дизельних двигунів, каміння з церков і каміння з голів. Між пальцями проросла трава, найнесподіваніша.

Усе автомобіль, що ламається і вбиває, пальці коротші за траву, ґімнастика, звинувачення. У дівчаток виростають сини, вони народжують ще дітьми, прибираючи інших прізвищ і локацій. Залишають у собі найголовніший ґен, коли сирена сповіщає про розлад усіх систем і неконтрольовану витрату електроенерґії. Прикінці, так чи так, заробіток.

Позбувся якось сиґнальної системи, коли все склеїлося сяк-так. Як грушевий сік, до ліктів наповнивши всю середину.

Їй забаглося злягання, і бридка сутність запульсувала посеред натовпу. Все склеїлося, і подітися нема куди, від розбурханої натури. Поспіхом відтинав собі пальці на ногах і руках, аби лиш позбутися клейковини, стояв по-школярськи, застиг від дотику, вкушений її пальцем. Мені не до того, одягнися, соромно, вглядаючись у свою настовбурчену плоть.

Вікнина, проковтує навколишні села, глибока блакитна зона, не відпускає, раптом.

Не можу писати, поряд авта припарковані абияк, порожнє шосе. Клавіша на лептопі залипає, ряди згадок про одну літеру. Мова нарешті розтане, зробиться вільною, чи ні. Окремішній голос, що нагадує про повноту запахів.

Іван Франко, стоїть справжній, з торбинкою хліба, з болячками і впертістю. Виходить на пагорб, оточений оранкою, сьогодні.

Подивився на мову, знатиме як, знатиме форму, розмітку вулиць. Знаки теж мають свою найнебезпечнішу зброю, ставить собі чайника, робить каву, страждає від аритмії.

Кілька разів на рік купував собі здатність на спілкування, не шукав ручного керування, просто користувався послугами третіх осіб. В’язнів знав поіменно, всього небагато, проте ненароком звільнився. Стать має значення, але не тут.

Що означає кожна з літер, ось про що думав, і ось про що забув. Заощадив собі хвилеву природу звуку, і кольорові плямки на папері.

Без того, щоб мати друзів, котрих ніколи не бачив, і не мати друзів, котрі мозолять очі, і зневажати друзів, котрі тобі трапилися колись. І говорити літери з великої літери, і друзів мати за літери, і літери за випадки. І матерів за випадки, і поеми за випадки, і сльози за випадки, і сонця за випадки, і народження homo sapiens за випадки, і відкриття нових континентів поза межами розуміння за випадки, і спалені на пустищі авта поза межами розуміння за випадки, і відкриття пустищ поза ареалами homo sapiens без розуміння, без випадків, без друзів.

Вода-поглинач, що сунулася супроти потоку повітря, блакитна сквала, рятує плавця. Історії без початків, це дискурс тілозміни, мій дорогий друже.

Дівчина росла у спідниці, блідла все глибше, вода їй рідна, порожні осінні пляжі, де пляшки перемелювалися з піском. Тільки спокою думкам, ставала дорослішою, боячись релокації, босонога, начитувала собі вірші на камеру. Людині нестає того, чим вона володіє, тоді пошук чужого тіла в просторі, як випадковий мимохідень, з торбою харчів. За ним кілька псів, штемпованих, із числом на вусі.

Стала ближчою, коли поодаль. Стосунки навспак, однина до множини, ніби шума на вопаді хвилі, електричні опори, трансфер, кольорування, ерудовані шпетні продавчині з магазину поодаль. Саме вони володіли таємницями жіночого щастя, знали розклад припливів і відпливів, чекаючи на рятункову зубату рибу, котра раптом не стала загрозою.

Скажи тепер, кому найменше шкодить упередження, і кому найменше завартувало життя серед псів, і розбита дорога, непомірна ворожість, скупчення газів і пияцтво їздових. Старі міські газети віддавна принишкли, намокли і розійшлися на хвилях.

Коли краєвид визначає себе між рекламами і шильдами магазинів, вечір. Кому ці невизначеності, хочеться їсти, хтось губиться в натовпі студентів, а здавалося, що знайоме лице.

Означені волею до крові, вистригають собі волосся на тім’ї, поки пси навздогін не пустяться і не вистрашать своїм гавкотом юних мам із візочками. Дивно, як люди перетікають один в одного, вагони риплять, пов’язані рухом і дротами. Ось тіло моє.

Міг би ненавидіти не більше, і речі, не на своїх місцях. Гори наповнюються людськими тілами та розповідями, коли подолав і швидкість, і незручне сусідство, і вийняв із пам’яті локації аптек і пияцьких кнайп.

Лікарня з розповідей, як обряд поховання, не хотів говорити про це, вдавав, що не чув, переходив на іншу лексику, коли йшлося про спільність. Візьми собі одне слово, розмісти його якнайдалі, перед ним нагромадь інших слів, більше дієслів, менше статики.

Прання, дощ, невагомість. Твоя чоловіча сила, біля мене.

Що відмовляються від передарованого, навздогін гуцульським селам, поодаль доріг і монументів. Коли запізно, бачив інший варіант розвитку історії, осміяний.

Гірська дорога, вимита до каменю потоками, розорана колесами лісовозів, жовта, м’яка. Ледве дійшов, біля калюжі води, жаби завмерли, а сам, зі спрагою та болем, ще крок, рівномірно дихав. Запах нічого, повітря і повітря, в якому нема вже мені минулого, червоне небо, голодного голос.

Нестерпно, коли люди виносили сміття, кожен у своєму мішку свій непотріб, хвороби підступають, і хворіти ніколи. Темна півмаса ранкового неба, півнакип на дверях авта, залютованого катастрофою, півтіло напівмертвого, мій дорогий друже.

І раптом настало світло, і ти мав хвилину поправити собі зачіску. Нескінченний, коли один текст наставав після іншого, обіцяючи роз’яснення та завершення, проте надавав інерції просуватися вглиб самого себе, збираючи обличчя забутих істот, з якими довелося злягатися. З пакунками, вміст яких, таємниця, його не було, друг чи супутник, що був поінформований про незавершеність і поспільний обов’язок крихкотілості.

Це невідома ментальна субстанція, додаткова нирка, частина мозку, щось раніше недосвідчене організмом, від чого відмовитися ніяк. В’язаною рукавицею пані витирає скло, бачити вулицю, зі снігом.

Острівні народи, і їхнє каміння. Шквал насувається, здалеку, як стіна, теплий вітер. Космос, побудований людиною, не потребує затвердження та узгодження, чоловік із голими грудьми, посланець, може говорити, адже сам собі, творець. Шквал, як стіна.

Не зрозумів цього шуму, і цієї слівності, і непробутності, а рух від неможливості до неможливості, від залежності до залежності, від переступу до переступу, від дзвінкості до глухості, зумовив собою океан. Сказати б, на різних кінцях планети, неподалік, але далі ніяк, сумирний клімат цього шматка універсуму геть розбестив людство-недолітка, без принуки, його екземпляри таки віднайшли собі дорогу крізь океан.

Батьки приховуватимуть подробиці довіку, покупець може не промовити й слова, гість лише падає на порозі, заледенілий. Якби нам дали волю, кажуть.

*

To Les Wicks

Ocean every day, I thought, it’s a koan. Can taste nothing, tired of flights and staying outward. Who, when went down the street, hated about the city. Felt like some immigrant, nothing was in another way, strangers, strangers.

Rain-soaked singing did not let me to forget about the former inclemency, rusty smell. Equipment of this city, indiscriminately thrown nearby, it left aside the progress and screams. Organized the communication using ‘zeros’ and ‘ones’, and still crossings of low-pitched colourless streets do not become closer. Here is a city, and there is a city would cut it off, like a finger.

Kotsyubynsky St., left on Petrushevych St., right on Vesela St., left at traffic lights, through Krushelnytska St., left on Zamkova St., right to Ruska St., through Mazepa St., Berezhanska St.

Did not wait, found anxiety for free, lost pain for free, gained illnesses. Should meet, canceled breakfast, denied for myself the metaphors, carried the features directly. Treated uncertainly, chatted relaxed about mechanization and theft, walked slowly to the transport, attractive to thieves and fans of the recitative. Ocean, ocean, ocean, of one billion waves, which have not faded in the palms when whipped out a piece, for himself.

Slipstream, recension, symbology, poly-phonic, hinterland, phonology, catalytic, vaporise.

Writing directly, what does it mean, who needs it and how much it might cost, my dear friend. Organization of holidays, which leads to collapse, and electricity, whiwhat had forgotch makes its way to the understanding of the universe. Electricity that is spelt with a capital letter, electricity, to whom money, electricity, autopsy.

My dear friend, there are fossils of diesel engines, stones of churches and stones from heads in the ground. The grass grew up between the fingers, the most unexpected.

All is a car, that breaks down and kills, my fingers shorter than grass, gymnastics, accusation. Girls grow up sons, they give birth as children, taking other names and locations. Leave in themselves the most important gene, when the siren heralds the disorder of all systems, and uncontrolled power outlay. In the end, in one way or another, earnings.

One time lost the signal system, when all glued somehow. Like pear juice, filled the body up to the elbows.

She wanted to fuck, and the ugly essence began to pulse in the crowd. All glued, and can go nowhere, from an agitation. Haste to cut my fingers and toes to just get rid of glue, standing like schoolboy, frozen because of the touch, bitten by her finger. Preoccupied elsewhere, dress yourself, ashamed, looking at one’s engorged flesh.

Viknyna*, swallows the surrounding villages, deep blue zone, doesn’t let to go, suddenly.

I cannot write, cars parked along somehow, empty highway. Key on a laptop stucks, lines of the references to one character. Language finally will melt, will become free, or not. Separate voice that recalls the completeness of odors.

Ivan Franko**, stands true, with a bag of bread with sores and stubbornness. He comes up on a hill, surrounded by furrows, today.

Looked onto the language, will know how, will know the shape, the layout of streets. Signs also have their most dangerous weapon, puts the pot on the fire, makes a coffee, suffers from arrhythmia.

Several times a year bought the ability to communicate, not looking for a manual control, simply used the services of third parties. Knew the prisoners by name, just a little, but inadvertently released. Sex is important, but not here.

What do each of the letters mean, that’s what he thought about, and that’s what he forgot. Saved himself wave nature of sound, and colour stains on paper.

Without that, what is it to have friends, one has never seen, and have no friends, who callus ones eyes, and despise friends, that happened to me before. And to speak the letter beginning of capitalized letters, and to perceive friends as letters, and letters as occasions. And mothers as occasions, and poems as occasions, and tears as occasions and suns as occasions, and the birth of homo sapiens as occasions and the discovery of new continents beyond understanding as occasions and cars burned on wasteland beyond understanding as occasions, and discoveries of wastelands outside the ranges of homo sapiens without understanding, without occasions, without friends.

Water-absorber that dragged against airflow, blue shark, rescues swimmer. Stories without beginning, this discourse of body-changing, my dear friend.

Girl grew in a skirt, paled deeper, the water is dear to her, empty autumn beach where bottles are milled with sand. A little time for calming of thoughts, getting older, fearing of relocation, barefoot she reads her poems on camera. It’s not enough for her what she has, then search for another body in a space, as random passer-by, with a bag of food. Behind him several dogs, stamped***, with their number on the ear.

She became closer, when away. Relations backward, singular to plural, like spume on the fall of wave, electricity pylons, transfer, coloring, erudite tidy shopwomen from the store away. Only they possess the secrets of woman’s happiness, know schedules of tides, waiting for rescue toothy fish, which suddenly doesn’t become a threat.

Tell me now, who are less harmed with prejudices, and whom the life among dogs cost less, and broken road, excessive hostility, accumulation of gases and drinking of coachmen. Old city newspapers became silent a long time ago, soaked and parted in the waves.

When landscape defines itself between advertising and shop’s shutters, evening. To whom are these uncertainties, somebody is hungry, someone lost in the crowd of students, and felt that one had a familiar face.

Marked with a will to blood, cut their hair at the crown, while barking will not chase them and scare young mothers with strollers. Suprising, how people are flowing into one another, wagon’s squeak related with traffic and wires. This is my body.

I could hate no more, and displaced things. Mountains are filling with human bodies and stories, when overcome speed, and awkward neighborhood, then pulled out of the memory the locations of pharmacies and taverns.

Hospital, made of the stories, like a burial rite, would not talk about it, pretend, that not heard, changed the lexics, when meant the community. Take one word, put it away, stockpile other words before it, more verbs, less statics.

Washing, rain, weightlessness. Male strength, nearby me.

What waive of regifted, chasing Hutsul**** villages, away from roads and monuments. When too late, saw another version of history, ridiculed.

Mountain road, washed to stone by streams, plowed by lumber trucks, yellow, soft. Hardly came, near a puddle of water, frogs are immobilised, and myself, with thirst and pain, another step, breathing evenly. The smell of nothing, the air and the air, in which there’s no past for me longer, red sky, voice of hungry one.

Unbearable, when people carried out rubbish, each in his own bag his own rubbish, diseases loom, and one has no time to get sick. Dark chunk of morning sky, half-scoria on the doors of car, soldered, half-body of half-dead, my dear friend.

And then light appeared unexpectedly, and you had a minute to fix a hair-style. Infinite, when one text was appearing after another, promising clarification and completion, but provided inertia to move deeper into oneself, collecting faces of forgotten creatures, with which one had to copulate. With the package, the contents of which, the mystery, someone was not here, a friend or companion, who was informed of incompleteness and social duty of body fragility.

It is unknown mental substance, additional kidney, part of the brain, something not previously experienced by body, from which one can’t refuse. Lady is wiping the glass with knitted mittens, see the street, and snow.

Island nations and their stones. Squall looming afar, like a wall, a warm breeze. Space, built by man, does not require approval and coordination, a man with a bare chest, messenger, may speak, as he is by himself, the creator. Squall as a wall.

Did not understand this noise, and this honesty, and cut short, and movement from the inability to inability, from dependence to dependence, from transgression to transgression, of voicing to silence, led to an ocean. One can say, at different ends of the planet, nearby, but can’t be further, quiet climate of this piece of the universe completely corrupted mankind-teenager, without compulsion, his specimens finally have found their way through the ocean.

Parents will hide the details forever, the buyer can not say a word, the guest only falls on the doorstep, encrusted in ice. If we were given with freedom, they say.

Transformed into English by Les Wicks and Yury Zavadsky

__________
*Viknyna [veek ny’ nah] (Ukrainian) – little but very deep spring or lake of clear water.

**Ivan Franko [eeh va’n fra’n ko] – one of the biggest Ukrainian writers ever. Many times visited village Vikno, Galizia (Ukraine nowadays), known for its ‘viknyna-s’.

*** Homeless dogs in Ukraine are sterilized and numbered, and they walk freely with a plastic numbers on ears.

**** Hutsuls is an ethnic formation, located in Ukrainian Carpathians.

KrokBooks.com: Альберт Вендт (Нова Зеландія). Від Гаваїв до Аотеароа / Albert Wendt (New Zealand). From Mānoa to a Ponsonby Garden

Вендт А. Від Гаваїв до Аотеароа /Переклади з англійської, коментарі та передмова Ганни Яновської. — Тернопіль: Видавництво «Крок», 2012. — 96 с.
ISBN 978-617-692-104-2

First published by Auckland University Press in 2012 in New Zealand. Original title ‘From Mānoa to a Ponsonby Garden’. Ukrainian translation published under licence given by Auckland University Press (http://www.press.auckland.ac.nz).

Дизайн серії, обкладинки, макет: стронґовський
Ідея: Юрій Завадський
Верстання: Юра Пікасо

Переклад отримав підтримку Культурної ради Нової Зеландії-Аотеароа
Creative NZ

*

Ми вдома, Хоне, після чотирьох гавайських років
тільки от холод зимовий видуває смачне тепло
цих островів із моїх кісток

Оригінальна назва поетичної книжки видатного новозеландського письменника і художника Альберта Вендта дослівно звучить так: «Від Маноа до саду Понсонбі»: тобто її географія починається з веранди автора в долині у передмісті Гонолулу, переїжджаючи разом із ним на веранду в одному з районів Окленда (Нова Зеландія). Зміна пір року в садах обрамлює щоденникові подробиці простих і не дуже подій, навіює поетові ліричні роздуми про життя і смерть, старість і вічність.

У своєму гавайському домі Альберт Вендт спостерігає з веранди рух тіней на величних горах Ко’олау, намагається вихопити з найширшого спектру думок, уявлень, чуттєвих вражень квінтесенцію життя, його дух — те, що полінезійці називають словом маулі.

Чи воно подібне до тонкого срібного світла, яке не забуду,
коли західні промені сонця востаннє торкнуть Ко’олау?
Чи воно таке, як кислуватий смак антихолестерину,
який обіцяє безжирне життя після смерті?
Чи воно таке, як сонарний політ сови у безстрашну пітьму,
хоч сова і не знає природи свого польоту?

Він іде на роботу слід у слід за своєю дружиною, овіяний мінливим ароматом її парфумів. Він, врешті-решт, пише із шаленого Лас-Вегаса послання своєму другові Хоне Туваре, патріарху новозеландської поезії.

Друга, новозеландська частина книжки складається з великого циклу поезій, кожна з яких має назву «Сад». На фоні цих садів ходить старість, шаленіє цунамі, втрачаються друзі, а проте над садами панує дух оновлення, у цих віршах багато погідних добрих усмішок. Тут кішка з ностальгійним ім’ям Маноа полює на комах, печуться пироги, сяють яскравим пір’ям птахи-рибалочки, заїжджають у гості внуки.

Книжка цього надзвичайного полінезійця сповнена стиглою, щедрою життєвою енергетикою: її автор, паспортно немолодий іменитий письменник, здається, сам не сприймає занадто серйозно свій вік і супутні проблеми.

Звичайно, тому що набагато важливіші любов, дружба, і взагалі — маулі.

*

Альберт Вендт (народився 1939 року в Апії, столиці Самоа) — видатний новозеландський поет, прозаїк, драматург і художник самоанського походження. Є заслуженим професором Оклендського університету (до виходу на пенсію викладав новозеландську та полінезійську літературу, літературну майстерність). З 1970-х років має значний вплив на літературне середовище Нової Зеландії (Аотеароа) та Океанії, є редактором антологій сучасної полінезійської поезії. Його публікації, часто ним особисто проілюстровані, складно перелічити. 2000 року отримав від новозеландського уряду орден «За заслуги». Як художник 2008 року мав власну виставку в Окленді. Зрештою, читач скоро переконається, що Альберт Вендт належить до тих митців, навколо яких неминуче формується особливе творче середовище.

Ганна Яновська народилася 1980 року в Харкові в родині фізиків. За освітою лінгвіст. Викладає англійську мову в НТУ «Харківський політехнічний інститут». Вірші, есе й переклади опубліковано в численних паперових та електронних виданнях. Учасниця літературних фестивалів у Харкові, Києві, Дніпропетровську, Мінську та ін. Авторка збірки віршів і перекладів «Волохата книга» (2008), «Поеми першого січня» (2011), обидві книжки з авторськими ілюстраціями. Перекладає англомовних авторів із різних куточків світу — зокрема африканських, австралійських, новозеландських (переклади з новозеландської та південноафриканської поезії друкувалися в журналі «Всесвіт»). У її перекладі та з коментарями опубліковано книжку новозеландсько-самоанської поетки Селіни Тусітали Марш «Tusitala» («Крок», 2012). Робить витинанки на власні сюжети.

З новіших віршів

Вода-поглинач, що сунеться супроти потоку повітря, блакитна сквала, рятує плавця. Історії без початків, це дискурс тілозміни, мій дорогий друже.

Ти ростеш у спідниці, бліднеш все глибше, вода тобі рідна, порожні осінні пляжі, де пляшки перемелюються з піском. Тільки спокою думкам, стаєш дорослішою, боячись релокації, босонога, начитуєш собі вірші на камеру. Людині нестає того, чим вона володіє, тоді пошук чужого тіла в просторі, як випадковий мимохідень, з торбою харчів. За ним кілька псів, штемпованих, із числом на вусі.

Стала ближчою, коли поодаль. Стосунки навспак, однина до множини, ніби шума на вопаді хвилі, електричні опори, трансфер, кольорування, ерудовані шпетні продавчині з магазину поодаль. Саме вони володіють таємницями жіночого щастя, знають розклад припливів і відпливів, чекаючи на рятункову зубату рибу, котра раптом не стане загрозою.

Скажи тепер, кому найменше шкодить упередження, і кому найменше завартувало життя серед псів, і розбита дорога, непомірна ворожість, скупчення газів і пияцтво їздових. Старі міські газети віддавна принишкли, намокли і розійшлися на хвилях.

Selina Tusitala Marsh (New Zealand). Tusitala

The first Ukrainian publication of poems by Selina Tusitala Marsh is a rare opportunity for Ukrainians of making close acquaintance with modern New Zealand literature – in fact, with modern Pacific in general. The book, named Tusitala as well, has been published by the Krok publishing house. The translation, compilation and commenting is done by Hanna Yanovska, a Ukrainian performing poet, essayist, translator and linguist, who has already worked with New Zealand literature before.

Here are some fragments of the Ukrainian translator’s afterword:

Try on this role by saying: “I come from New Zealand”. Or even tougher: “I come from the Cook’s islands. I come from the COOK’S islands!”. So what, didn’t my motherland have any name before my islands were visited by a ship with James Cook on the captain’s bridge? One should be aware of this shizofrenic feeling to really understand the Pacific.

In many aspects, Selina’s poetry is a self-portrait of Polynesia, a lady mostly portrayed by foreign artists. And their pictures were, in fact, both true and false. I don’t think that most of those portrayers, except of R. L. Stevenson, seriously cared about making difference between the reality and their fantasies or ideas about what they see. But anyway the model starts speaking. And she talks strikingly. She is surprisingly able to curse, to tease, to let out ugly secrets. Do the words: “Gauguin, you piss me off” offend you? But how many of Ukrainians are not happy at all with our country being called “the land of beautiful women”? And should I explain who needs those “beautiful women” and what kind of need that is?

Tusitala’s characters exist simultaneously in several spaces: in the space of the past, in the space of the routine present, and in the space of the transcendental. The sequence of the poems in the book, and the very nature of them show: over and over again, we take our speed – through our personal and genetic memory, through our kitchen with pots and a record-player, through the street hieroglyphs – to fly up. And there it will open free. For a brief moment, maybe. But we are to return there.

The work of the translator was not only poetic, though she did her best to render the rhythms, the play and easiness of the spoken word and the very sensuality of Selina’s language. Alongside with re-singing and re-telling the author’s words, she had to guide the reader carefully and deeply into a totally exotic world, known to them mostly from Gauguin’s paintings, books by Thor Heyerdahl or Jack London and maybe some kitch pictures and stories by the authors hardly having any idea of Pacific culture. Ukrainian Tusitala requires a lot of cultural and linguistic comments. The long afterword, among other things, retells the legend of Hinemoa and Tutanekai, contains an essay about Maui, his deeds and his role in Polynesian image of the world, the other essay about the famous (but quite unknown to a typical Ukrainian reader) mutiny on the Bounty.

The result resembles some exotic fruit: it looks tasty, it is fresh, juicy and spicy – and if you try, it turns out to be quite digestible and wholesome.

Publisher’s page: krokbooks.com

Three poems, 10/2012 / Три вірші, 10/2012

Перший рядок.

Місто-кенґуру,
розпатране бамперами,
бачу в калюжі,
заходить як дим,
у вікно.

Йди в сраку,
дорогий мій друже,
дев’ятий рядок.

Не до співу гортані,
їхній харч,
дороги.

Прикро,
вас розстрілювати,
кохані мої безголовці,
кома перед як?

Трохи.
Останній рядок.

*

Якось сталося, що с.
Вкрився і заснув.
Чужий ніс виріс,
щосили випхав назовні
мовчанку, ніч.
Щось не звик,
прозові тексти,
слова на а.

а а а А А А А А Е Е Е
про розп проз поз, ні.

*

Яблуко в морозиві, хліб і масло,
питний газ, нітрат, біглюконат,
йоґурт і сало, яєшня, розпушувач,
нагадує завтрашній день,
і позавтрашній,
іншого, крапку,
героїзм, октет.

Karlo Mila – Wednesday afternoon / Карло Міла – Полудень в середу

мій тато має таку “забаву”
миє підлогу
замість відра в нього зливник
ганчірки він одягає на ноги
і миття надає ритму його рухам
він просить мене прочитати
етикетку на пляшці
він хоче щоб наша підлога блищала
і сміється коли (на диво)
йому це вдається
ось таким я буду його пам’ятати
який місячною ходою посувається підлогою кухні
з ганчірками під ногами
“так мене вчила моя мама”
каже
“я ніколи не думав
що мені треба буде сорок років
аби врешті почати робити так як вона казала”

*

Карло Міла народилася 1974 року в місті Роторуа (Нова Зеландія), її батько походить з Тонґа, а її мати – Пакега, тобто зі змішаної з європейцями сім’ї. Вона виросла в Північному Палмерстоні і зараз мешкає та працює в Окленді. Карло публікувала свої твори в антологіях “Whetu Moana”, “Short Fuse: The Global Anthology of Fusion Poetry” і “Coffee and Coconuts”. Карло часто виступає з поетичними читаннями в Окленді. Велика доля її творів присвячена проблемам самовизначення та самобутності народів Тихого океану.

2005 року опублікувала першу поетичну книгу “Dream Fish Floating” (Веллінґтон, видавництво “Huia”). 2008 року видала книгу “A Well Written Body”, в якій в одне ціле поєднала графіку і текст. Вірш “Wednesday afternoon” увійшов до списку найкращих віршів Нової Зеландії за 2003 рік.

Карло так коментує свого вірша:

“Цей вірш про мого батька, Мака ‘Улу’аве Міла, який походить з Тонґа. Я мешкала з ним, коли навчалася на аспірантурі та закінчувала під керівництвом Алберта Вендта працю над літературним проектом в Університеті Окленду. Згідно з цим проектом кожного тижня ми повинні були писати нового вірша. Я сиділа в нашій кухні, споглядаючи, як мій тато миє підлогу, і вірш вискочив йому просто з рота на аркуш паперу, що лежав переді мною.

Якась іронія прихована в тому, що мій батько не вміє читати, особливо, коли слова відіграють таку важливу роль у моєму житті. Він – один із тих тихоокеанських батьків, хто пристрасно вірить в потребу здобуття освіти для дітей. Він є одним з наймудріших і найвпертіших чоловіків, котрих я знаю, попри те, що він неписьменний. Я намагалася написати багато віршів про нього, але мені ще ніколи не вдавалося вмістити в такій короткій сцені всю його енергію та особистість з надприродньою точністю. Я завжди посміхаюся, коли читаю цього вірша перед аудиторією: мені ніколи не вдається правильно відтворити його акцент!”

Джерела: Pasifika Poetry, Best New Zealand Poems.

© Karlo Mila, original text, 2003
© Yury Zavadsky, translation, 2012

Excerpt from “ea”

[..]

oe oe oe oe oe oe oe oe ig
aaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaae
aaaaaaaaaaaaaaaaaaaae
aaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaae ae
ae ga ae g ae ig ae g
aoeig aoeig ig
eago eago eagu egu egi
eaagi eaegigu a eogu

arg ag ig
ag ogi ar
aro gi an gi ra
rog ari ga ogr
aeoa aeoa aeoa aeoa

n nnnn nnnnnnnnnnnnnnnnnnn

a p a pa pa a pa p a a aaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaa
p p p p p p p p p p p p p p p
zgbp zgbrrrrrrrrrrrrrrrrr zgbp p p p p p p
p p p p p p p p p p p p p p p p p p
p p p p p p p p p p
zgbrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrr rrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrr
agbrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrr zgb agb zgb agb
agb zzzzzzzzzzzzzzz
agbzpa agbzpzzzzzzzzzzzzzzzz a z a z

nkp a p nkp a p nkp a p nkp a p
apkn apkn apknp apknp a p kpn a p a
pkn a pkn pkn a pkna
teeeeeeeeeeeeeeeeeeeeeeeeeee

[..]

Кріс Манн (ПАР) / Chris Mann (South Africa)

Кріс Манн — поет, драматург і громадський діяч — народився 1948 року в Порт-Елізабеті, Південноафриканська Республіка. Він має англійські, голландські й ірландські корені. П’ятнадцять років працював неподалік Дурбана виконавчим директором у соціальній організації, яка займалася покращенням умов сільського життя, громадськими проектами на зразок спорудження доріг, будівництва невеликих дамб тощо. Також побував учителем англійської мови в сільській школі, викладає в університеті Родса (Ґрехемстаун). Отримав ґрунтовну освіту з англійської, італійської та африканських мов, тож, крім англійської, володіє зулуською, африкаанс, італійською і коса. Засновник багатомовного фестивалю південноафриканської літератури «Вордфест» (див. wordfest.co.za.). Пише вірші і пісні. Засновник і автор пісень крос-культурної групи «Забалаза», яка співає англійської і зулуською. Пишається прізвиськом Зітулеле («Мовчун» мовами зулу і коса) — теж своєрідним свідченням його тісного зв’язку і порозуміння з корінними народами Південної Африки. Поезія широко публікувалася (шістнадцять книжок поезії і драматургії, численні публікації в періодиці), здебільшого в оформленні художниці Джулії Скін, дружини поета.
Мешкає із сім’єю в Ґрехемстауні, має двох дітей. Персональний сайт поета – chrismann.co.za.

Chris Mann (1948-) was born in Port Elizabeth, South Africa and spent the first fifteen years of his working life in rural development and poverty alleviation, primarily as Administrative Director of the Valley Trust outside Durban. He was responsible for innovative projects in low-cost water-supply and sanitation, small-scale agriculture and labour-intensive public works.
This multi-faceted, multi-talented writer has also taught English in a rural school, lectured in English at Rhodes University and worked in teacher development and job creation. He has volunteered for various trusts, has been a parish councillor and was a founder and song-writer of Zabalaza, a cross-culture band performing in English and Zulu. His formal education includes an MA from the School of Oriental and African Languages (London) in African Oral Literature, Zulu 1 and 2 through UNISA, an MA from Oxford in English Language and Literature, a BA from Wits University majoring in English and Philosophy and a course in financial management at Wits Business School. His languages in declining order of competence are English, Zulu, Afrikaans, Italian and Xhosa. His nickname ‘Zithulele’ (Xhosa/Zulu) means a taciturn person.
Now based at the Institute for the Study of English in Africa at Rhodes University in Grahamstown, he is the founder and convenor of Wordfest, a national multi-lingual festival of South African languages and literatures with a developmental emphasis. (See wordfest.co.za.)
His poems have appeared in books, newspapers, magazines, journals, textbooks and in various anthologies in South Africa and abroad. Chris Mann is a South African of English, Dutch and Irish descent. He and the artist Julia Skeen were married in 1981. They have two children and live in Grahamstown. (Інформація з сайту www.literarytourism.co.za)

Вірші у перекладах Ганни Яновської

Бугенвілія

Пізня весна — бугенвілії час.
Пагони довгі, колючі й тонкі
вулиці Ґрехемстауна повнять,
червінь і пурпур — їх пелюстки.

Зливи минули, і суховій
жар свій жбурляє в обличчя, у спину,
в’ялить троянди й духмяний горох.
Наче гончар, загартовує глину.

Ось і настала жахіття пора,
і прикордонні страхи уже осьде:
кожної шиби торкнуться, йдучи —
змусить здригнутись віддалений постріл,

змусить здригнутись насильство з новин,
тужне рипіння іржавої брами.
Хвіртку зачинить сусідка стара —
всі молоді її вже за морями.

Скажеш собі: ні, що наше — міцне,
є ще за землю триматися сили!
Тільки тримаєшся свого кутка,
ніші — подібно до бугенвілій.

За ці пропалені рештки від саду,
за цю броньовану наскрізь цикаду,
за мурашиність рідного даху,
певність і впертість ходи черепахи.

Метафори долини Кар’єґи

Найважливішим
був не просто кущ на дюні
і краєвид
морський крізь гілляччя;
рослини надземні, дукер
з копитцем піднятим,
ущелина в подиху сутінок.
Найважливішим
був навіть не голос дрімлюг:
птах до птаха гукає в пітьмі;
над гирлом спокій
і зблиски
тьмяних зір відпускних.
А найважливішим
був світлячок,
який мерехтів у кущі, —
його крихтинка життя.

Дукер — вид антилопи.

Пасифлора

Пам’ятаю Різдво
в Дрейкенсберзі,
де сірі скелі
неземною загадкою
зависли в повітрі
над незграбними купками селища.

Ось я, студент-літературознавець,
збираю зулуський фольклор.
Озброєний спальником і магнітофоном,
тиняюся цими горбами
у пошуках родового епосу.

Сивий імбонгі, якого я мав писати,
втратив руку на Рифі.
Він відпочивав на своїй маті
і співати охоти не мав.
Та коли я спитав його про роботу,
він підскочив і, розмахуючи куксою,
виніс гнівний прокльон тій шахті.

Як на мене,
такі епічні поеми
ще знайдуть місце в підручниках.

Ну а пасифлора
квітла й вилася на огорожі,
плоди ж були прив’ялі і зморщені,
десь і порепалися.
Він мене частував ними:
м’якуш був майже сухий,
зате насіння у ньому правильне —
тверде, гірке, чорне й живе.

Імбонгі (зулуське) — співець-славословець.
Риф (також Вітвотерсренд) — найбільше у світі родовище золота неподалік Йоганесбурга; ще там видобувають вугілля й марганець.

© Chris Mann
© Гання Яновська

Сем Гант (Нова Зеландія) / Sam Hunt (New Zealand)


Фото з http://www.odt.co.nz/…

Сем Гант народився 1946 року. Виріс у Кастор Бей, що в Окленді, Нова Зеландія. Це було сповнене віршами дитинство на березі океану. Його батьки та їхнє барвисте коло родичів і друзів завжди мали вірші на вустах, які цитували напам’ять. Також свій відбиток залишили католицькі відправи в храмі.

Хоча Сем часто називає свої вірші “піснями для тих, в кого відсутній слух”, він з радістю працював з музикантами: кантрі-гурт “The Warratahs”, сучасний академіст Ґарет Фарр, NZSI та альтернативний рокер Девід Килґур та інші. Сем був спеціально запрошеним гостем на двох прославлених концертах Леонарда Коена в 2009 році. Того ж року він створив музичний альбом “Falling Debris” у співпраці з гітаристом і співаком Девідом Килґуром, який перетворив Семові вірші в пісні.

У 1986 році Сем Гант отримав медаль Королеви “За заслуги” (QSM – The Queen’s Service Medal), який він жартома називає “quiet sober man” – “тихий тверезий чоловік”. У 2010 році він був відзначений званням Companion of the New Zealand Order of Merit (CNZM) за заслуги в поезії.

Сем переживає творчий зліт в ці роки, видав нову добірку віршів “Doubtless” та напівбіографічний твір “Backroads”, де описав своє життя. Також уклав і видав вибрані твори видатного новозеландського поета Джеймса К. Бакстера.

Джерело тексту: http://www.samhunt.co.nz/

Селіна Тусітала Марш. Tusitala / Selina Tusitala Marsh. Tusitala

Марш, С. Тусітала. Tusitala /Переклад з англійської, укладення, коментарі, післямова Ганни Яновської. — Тернопіль: Видавництво «Крок», 2012. — 80 с.
ISBN 978-617-692-056-4

Мова видання: українська.
Наклад 2000 примірників.

Дизайн серії, обкладинки, макет і верстання: стронґовський
Ідея: Юрій Завадський
Літературний редактор: Наталя Лобас

*

називаю себе

“Тусітала”
оповідач казок
яких я не чула
до вчорашнього дня
до народження
для іншої долі

тепер
те що я розповім
вже їхнє
твоє
те що шукаю
сама
незнане мені
моє Самоа
мій священний центр

тепер
те що я розповім
впишеться у повороти
де із вуст у вуста голоси
таємниці на всі часи
насильство освячене
простір для тиші призначений
життєоповідальної

“тала тусі” —
розкажи книжку
щоб стало слово —
смагляволикий дух
і теорією дивоносності
наш славився
звук

Самоанське слово “tala” приблизно означає “відкривання”, “розповідь”, “історія”, а “tusi” — “писати”, “зображати”, “вказувати початок”.

*

Фраґмент післямови від перекладача

Спробуйте вжитися в образ і промовити: “Я з Нової Зеландії”. Ще крутіше: “Я з островів Кука”. Я — з островів КУКА! Тобто, виходить, до появи на моїх островах корабля з Куком на капітанському містку моя батьківщина ніяк не називалася, чи що? Для того, щоб правильно розуміти Полінезію, треба тримати в полі свого внутрішнього зору оцю шизофренію.

Знайдіть в атласі карту Полінезії. З такою картинкою перед очима легше зрозуміти дикий подив європейських моряків, які, запливши хтозна-куди на добре обладнаних суднах, зустріли на цих островах силу-силенну людей. Люди припливли сюди самі, великими човнами, користуючись своєрідними зоряними картами (які являли собою палиці з відповідними позначками з кольорових мотузків і мушель) та іншими, м’яко кажучи, мінімалістичними, але цілком дієвими навігаційними засобами.

І свою післямову до цієї книжки мені теж доведеться формувати з кількох островів — із окремих історій про важливе.

Історія перша. Про Тусіталу

Розповісти біографію живого поета в тих деталях, які зазвичай супроводжують його публікації, — це нічого не розповісти.

Розповісти таку біографію поета з країв далеких і на нас не схожих — це створити ілюзію, ніби щось розповів. Але й ці дані треба десь подати, отже:
Селіна Тусітала Марш, 1971 року народження — поетка багатобарвного полінезійсько-британо-французького походження, яка пише англійською, мешкає в Новій Зеландії, має ступінь з англійської мови, чоловіка і трьох синів, працює в Оклендському університеті.

Тепер коментарі. Прізвисько Тусітала (оповідач) Селіна отримала в дитинстві після того, як склала вірш про атомну загрозу. Але Тусіталою на Самоа прозивали й Роберта Льюїса Стівенсона, який щасливо прожив останні роки життя в маєтку неподалік столиці й написав чи не найкращі слова про Самоа і Полінезію загалом, на які був здатний європеєць у ХІХ столітті.

Походження поетеси — для Полінезії, неможливої без далеких і близьких мандрів, — не екзотичне, а типове. Якщо відкрити антологію поезії Океанії, переважна більшість авторів належатимуть до тих-таки афакасі — мішанців у найрізноманітніших кольорах і пропорціях.

Ступінь з англійської мови — явище якраз не типове, а особливе, оскільки Селіна була першою “особою полінезійської національності”, яка отримала його в Оклендському університеті.

Багато в чому поезія Селіни-Тусітали — автопортрет Полінезії, дами, чиї портрети зазвичай писали заїжджі митці. Виходило і правдиво, і ні. І сумніваюся, що їм, крім хіба того-таки Стівенсона, було так уже важливо відділити свої вигадки та уявлення про бачене і зображуване від правди. Але натура все ж починає говорити. І виявляється, що вона здатна говорити жорстко і пронизливо. Вона лається, дражниться, вибовкує некрасиві таємниці. Вас ображає, що Ґоґен задовбав? А який відсоток українців (і особливо українок) зовсім і не радіє, коли про нашу країну говорять як про “країну красивих жінок”? Чи маю я, врешті-решт, пояснювати, кому і для чого потрібні ці “красиві жінки”?

За плечима чи не в кожного полінезійця, в його генетичній пам’яті — з п’ятого, сьомого, десятого коліна — гігантська амплітуда людських злетів і падінь. Безстрашні “мореплавці сонячного заходу” із зоряними картами-паличками і так званим священним гарбузом замість компаса та секстанта, надзвичайні співці і поети (Стівенсон та його дружина, описуючи виставу, яку бачили на одному з островів, не знаходять іншої аналогії, ніж опера) — це вони, це їхня історія. І вони ж — свідки й учасники канібальських ритуалів, і вони ж — люди, які, незалежно від статі, були готові добути в якого-небудь моряка цінний ніж або цвях (на островах до появи європейців не знали заліза) в обмін на секс. З такою історією легко бути неповноцінним і все на неї списувати. Але отакий досвід злетів і падінь — це унікальний, надзвичайний досвід, і про це теж говорить Тусітала.

Назвати Селіну Марш сучасною поеткою — це твердження, якому гріш ціна. Не давньою ж. Он у неї скільки там сучасного міста, машин, графіті на стінах, туристів. А проте чимало поезій авторки міцно кореняться в традиціях її рідної словесності. Наприклад, поширений на багатьох островах жанр ліричної подорожі (в Океанії є місця, де серед народних пісень пейзажної лірики більше, ніж любовної) є основою тексту “Дорога з аеропорту до Апії”. Так само, як і в давніх співців, тут повз нас проходять селища, пляжі, затоки. Просто місця трохи змінились, і швидкість пересування з пункту А в пункт Б теж. Зате ритм легко відбивається долонями або на будь-якому ударному інструменті.

Загалом, словесність Тусітали — на велику частину усна і на голос-слух розрахована, до збірки “Fast Talking PI”, більша частина текстів якої становить основу цієї книжки, неспроста додається диск.

Норма для співців Полінезії — не перебирати темами, не поділяти їх на великі і дрібні. Тому до героїв поезії Селіни раз у раз потрапляють особисті знайомі, і перекладачеві доводиться замислюватися — чи коментувати, що тут і тут згадується старший син авторки, а тут — знайомий художник і його дружина. До віршів, написаних під час львівського Форуму видавців (частина “У”), потрапило безліч реальних людей, фраз, ситуацій, які, вочевидь, хотілося фіксувати й фіксувалося. Так само у “Fast Talking PI” є вірші, де зафіксовано те, щó Google видає на пошуковий запит Tusitala, або список справ, тем для статей, телефонів та іншого загадкового мотлоху на робочому столі подруги.

Enric Casasses Figueres – CANARIS FOSFORESCENTS / Енрік Казасес Фіґерес – ФОСФОРЕСЦЕНТНІ КАНАРКИ

xxxii

Els grans invents de l’això hu-
manitat — roda, peu, porta, la galleda,
la guitarra, el nus, l’aigua corrent–
vénen del follar.
FOT EL CAMP DEL MEU
NÚVOL I VINE, VA!

xxxii

Великі винаходи цього люд-
ства – колесо, нога, двері, відро,
гітара, вузол, проточна вода –
походять від єблі .
ГЕТЬ ЗВІДСИ, З МОЄЇ
ХМАРИ, І ГАЙДА, ХОДІМО!

Traducció Andríi Antonovskyi i Catalina Girona
Переклад Андрія Антоновського та Каталіни Джірони

Книга Енріка Казасеса “ФОСФОРЕСЦЕНТНІ КАНАРКИ” вийде у видавництві “Крок” 2012 року.

ҐЮНСТЕЙН БАККЕ – КОРАБЕЛЬ

Знаю, я прокинувся рано і почув крики чайок;
різкі й пронизливі, вони нагадали мені Наґльфарі,
де мертві пливуть крізь ніч і часом,
коли кіль занурюється достатньо глибоко, прориваються до ранку
Цієї пори вікна вишиковують у ряд старі хвилі
і, я знаю, закидають свої сіті світла,
ловлячи якісь тіні й зодягаючи їх у тіло

Я побачив чорний відбиток на простирадлі біля голови
і згадав ваготу

Вентспілс, 31.03.2011

Переклав Лев Грицюк (редагування Богдани Матіяш)

Ґюнстейн Бакке стане гостем 7 Львівського міжнародного літературного фестивалю в рамках 19 Форуму Видавців у Львові 12-16 вересня 2012 року.

Джерело: http://levhrytsyuk.blogspot.com/…

Один вірш Раґнара Стрьомберґа

Коли ти сягнув певного віку,
твої сексуальні фантазії стають, як листівки
з Чорнобиля.
Кирилична мжичка, що припиняється,
коли товста сусідка починає співати.

Переклав Лев Грицюк

Джерело: http://levhrytsyuk.blogspot.com/…

Іван Лучук. Гетеборзькі поети в перекладі львів’янина

18 поетів із Гетеборга: антологія / переклад зі шведської Лева Грицюка. – Тернопіль: Крок, 2011. – 242с.

Відносно молоде тернопільське видавництво «Крок» «під зарядом» (як писалося на деяких галицьких виданнях межі ХІХ-ХХ століть) Юрія Завадського вплітає шведські нитки в гобелен сучасного українського книговидання. Зокрема і шведські, крім багатьох інших. Адже, крім розглядуваного видання, яке минулоріч вже набрало поліграфічної плоті, там планується до виходу ціла поетична серія, в якій будуть незабаром представлені: Раґнар Стрьомберґ (Ragnar Strömberg), Селіна Тусітала Марш (Selina Tusitala Marsh), Енрік Казасес (Enric Casasses), першою ж має вийти книжка Раґнара Стрьомберґа «Жовтоока», а потім буде ще невідь-скільки. Гарною «артпідготовкою» для випуску цієї серії стала антологія «18 поетів із Гетеборга» в перекладі зі шведської Лева Грицюка. «Артпідготовка» походить не від слова «артилерія», а від слова «арт», що означає мистецтво. Поезія ж, прецінь, є наймистецькішим із мистецтв.
Continue reading Іван Лучук. Гетеборзькі поети в перекладі львів’янина

Серія “Ріки, дороги”

*

Спільні справи, маленькі люди,
Холодний ранок, двигун, без
Зайвих хвилювань, ніяково.

Кльк кльт кльн, кльн.

О т, о т, о        т.

*

З дороги — сік,
Іржава вода, важка,
Алкоголь, ліки, імла.

На світанку — сік,
Сутичка, сонорні.

Дві смуги, що.

*

Обличчя моїх закатованих.
Цигарка, завчасу, зітліла.
Літо зблизька, лід, лід.
Дві смуги хребта,
Дві коми, крапка.

*

Знак оклику:
!!!!!!! !!!!!!!
!!!! !!!!!!!!!!
!!!!!!!!!! !!!!!!
!!!!!! !!
!!!!!!!!!!!!!!

*

Андрієві Антоновському

Один собі, все на себе,
Всотав, всоте.
Ти собі сам, і сам для себе,
І сам усе.

І нарешті
Втримав долонею простір,
Не розхитав, птахи з пір’ям,
Тихо.

Нерівномірний текст, що надає голоду,
Надбудовує світобачення недійсним,
Новостворений, неструктурований,
У тобі він стає тобою, і стать
Неважлива, парад сексуальних потреб
У завбачливий день, коли двигуни
Розігріті, дороги, ріки різноспрямовані,
І люди.

© Юрій Завадський, 2012

Серія “Прозорі, знекровлені”

Двері до іншого вірша
Відчинив; заспокоївся.
Хотів написати “необачний”,
Хотів написати “музика”.

Чекав собі неспокою, а надійшов
Зі стисненими зубами,
Зосереджений,
Зовсім зс зос з
Сз всм рв.

*

На хвилі, розгойдуючись, ніби не я,
За враженнями — початок.

Неґативно заряджений, у долоні —
Останній лід, сьогорішний.

Прапор України — відтінок червоного,
Без обміну досвідом, без гніту.

Краплю води, викинув.

*

…і той, і ще той…
Пабло Пікассо

І ііі ііі, іі. І ііііі і.
Згорблені, і ізольовані,
І єретичні, і ось вони, необачні,
І дороги, і щелепи, і оптимальні,
І поступливі, і хворі, і ті,
І ще інші, мацаками тримаються
За свої черевики, криниці,
І ті, обмежені зором, прозорі,
Знекровлені, і ті, що назустріч.

*

Дарії Лопушинській

Почав би ходити, ще раз,
Відкриваючи для себе
Гострі пороги,
І сало з чорним хлібом,
І себе, наділеного статтю.

Себе пробудити не можу,
Розгублений, втрачаю свій час.

Ранок — спроба все зберегти,
Жовті згадки, плюсквамперфект,
Пісок під нігтями,
Сині сливи з хробаками,
Олівець, олівець, олівець,
Олівець звільнення, олівець
Звільнення.

*

Ви двоє залишилися,
Вібродзвінок, наодинці
Вирушаю, повернуся
Ввечері, небагато
Вірити, ще менше
Знати.

*

Економіка, економіка.

Дорога вперед, молитись на вервиці,
Закоротка, від любові
Очманіла. Взяв собі за мрію
Дорогу, асфальт під колесами,
Бензин, рушій почуттів,
Незахищеність, і пошепки.
І пошепки: ґлюкоза обрáз,
Дівчина і музика, дівчина і
Музика, дві дівчині,
І дівчата-повії, і дівчата —
В жертву змієві.

*

Вчора народився, сьогодні помер,
А сей безлистяний ліс стоятиме.

Стисло, розмірено,
Як машина для вбивства.

Ненависть, як неспання.

*

Достатньо так, і не інакше,
Достатньо сим робом,
А не іншим, не чужими
Розмовами, не позиченими
Вітаннями, байдуже до звичок,
Ліси без листя, дороги без руху;

Оксиґен, спакований в бронхи,
З димом цигарок, брязкіт,
Дзеркало, яке розчленовує,
Як музика;

Зі злості: залізо, дзеркало;
Зі злості виріс, і вже пізно
Ставати під.

© Юрій Завадський, 2012

Поетична серія видавництва “Крок”: Раґнар Стрьомберґ, Селіна Тусітала Марш, Енрік Казасес / Poetry Series of Krok Publishers: Ragnar Strömberg, Selina Tusitala Marsh, Enric Casasses

Дизайн книг / Book Design: стронґовський / strongowski
Ідея / Idea: Юрій Завадський / Yury Zavadsky

Раґнар Стрьомберґ. Жовтоока / Ragnar Strömberg. Hon med de gula ögonen
Переклад зі шведської Лева Грицюка / Translated from Swedish by Lev Hrytsyuk

*

Селіна Тусітала Марш. Tusitala / Selina Tusitala Marsh. Tusitala
Переклад з англійської Ганни Яновської / Translated from English by Hanna Yanovska

*

Енрік Казасес. Фосфоресцентні канарки / Enric Casasses. Canaris fosforescents
Переклад з каталонської Каталіни Джірони і Андрія Антоновського / Translated form Catalan by Catalina Girona and Andriy Antonovskiy

Джерело / Source: Translated poetry series for "Krok publishers" on the Behance Network.

Фрейзер Сазерленд (Канада) / Fraser Sutherland (Canada)


Світлина з openbooktoronto.com

Фрейзер Сазерленд мешкає в Торонто (провінція Онтаріо, Канада), хоча багато мандрував Новою Скотією. Працює оглядачем канадського мережевого часопису “The Globe and Mail”, видав у США та Канаді п’ятнадцять книг, між них поезія, мала проза та есеїстика. Його твори публікувалися в багатьох друкованих й онлайнових журналах та антологіях, перекладені французькою, італійською, албанською, сербською мовами та мовою фарсі. Дописував та редагував велику кількість словників, і є, можливо, єдиним канадським поетом-лексикографом. Перед тим, як стати вільним автором та редактором, Фрейзер Сазерленд працював репортером і штатним письменником у кількох великих газетах і журналах, серед яких “The Toronto Star”, “The Globe and Mail”, і “The Wall Street Journal”. 2012 року запланований вихід книги Фрейзера Сазерленда українською мовою як результат співпраці видавництв “Крок” (Україна) та “Book Land Press” (Канада).