Діти йдуть стежкою вдосвіта на кого вони схожі? Наче камінці в траві наче зубки в скринці. Їх жменька в цьому великому розбурханому світі посеред мурах і горобин пробиваються до своїх місць. Вітер сипле їм під ноги пісок з великого казана. Вони вже вчаться розрізняти дерева та назви дерев. Високо підносять голови наче виглядають розвідників цікавіший урок завжди чекає на іншому боці. А на іншому боці лежить сніг і день не
Люцифер перемагає пташки, пташки ці фестони світла вони – колючий дріт * мудрощі з-під магазину й церкви а після випивки буду сцяти у вікно та кричати – мабуть щось із блядь, саме слово блядь, ціла ріка повільного веслування потемки * психоделічний папужка не спалося, то я встав, поїв картоплі з цибулею, а потім пестив твої перси й лоно. ти розставила ніжки як песик; дуже тебе люблю. я не почуваюся виїбаною,
я не розрізняю напрямків бо я з країни якою проходить лінія поділу на схід вавилонської вежі тут усе чудово гоїться кабінет психіятра в ґетто на розі дають раду кожній рані вогнетривке єврейське твориво але ґатунків божевілля тут усе ж більше як жіночих імен роблю що можу роздражнюю собі легені отрутою що пахне манґо заспокоюю але все ж боюся того самого що моя дитина що свині коли їх багато можуть з’їсти
Читайте, слухайте, роздивляйтеся тут – http://yuryzavadsky.com/zvirshi/ Що таке ZВІРШІ? Із 2000 року донедавна ця невеличка ґазетка була провідним літературним виданням тернопільського андеґраунду. Це не порожні слова, і доказом цього – майже повна відсутність літературних ґазет і журналів подібного ґатунку в Тернополі. Досі в Тернополі практично немає жодного пристойного літературного “органу”, а нечасті виплески залежаних текстів не рятують ситуацію. Виготовленням цього диску укладачі хотіли підвести риску під п’ятирічною роботою на користь
Я был не один, а с кем-то. Мы вдвоём собрались куда-нибудь между густым тёмным небом и чёрною пашней. Казалось, такое вот небо — моё, и земля с перегноем — вроде моя. И мы остановились, и этот как будто конец дороги не был концом, также как небо с пашней не были нам границами. В потёмках мы развели меж собой костёр, смотрели друг другу в красные лица. Мой нежный друг, я спал
Я був не сам, із кимось. Ми засвітла намірились кудись удвох між темним густим небом і ріллею чорною. Здавалося, що небо таке – моє, і земля з перегноєм – ніби моя. І ми зупинилися, і цей уявний кінець дороги не був кінцем, як і небо з ріллею – ніякими кордонами для нас. Потемки ми вогнище розпалили поміж собою, дивилися на свої червоні обличчя. Мій друже ніжний, я спав на твоїх
17 noiembrie 2017 e ziua în care comerțul online din România ar trebui să explodeze. De Black Friday se blochează rețelele și credem că și timpul trece mai ușor. Dar pentru că nu suntem neapărat specialiști în e-commerce, ne pregătim de ceea ce știm mai bine: performance, multimedia și improvizație. Îi vom avea alături la Blitz Show Revival – Special Edition pe Yury Zavadsky (Ucraina), Cosmina Moroșan (România) și pe
