Collections/Книги

Юрій Завадський. ea (3)

003

Фонетична поезія Юрія Завадського – це музика на папері. Музика, яка оживає, якщо її прочитати. Вголос. Чимось схоже до останніх музичних віянь, на кшталт жанрів «low-fi», «dreamy», де важливо вміти володіти голосом не заради якості вокалу, а заради форми. Мені здається, такі вірші можна слухати тільки на живо, у виконанні автора, бо тільки так розкриваються усі потаємні сенси. Тільки так можна вчувати у цих звуках невідомі слова, вимальовувати в уяві цілі історії, поринати в транс, щоб опісля завершення ще довго розмірковувати, що це було насправді.

Світлана Андріїшина, поетка, журналістка

Юрій Завадський. ea (2)

002

Завадський оркестр інтуїтивної музики. Я дуже люблю Завадського, бо він свій недолік зробив своєю найкращою зброєю. Я теж так хочу. Я чую цілісність, яка мене поглинає, підкорює моє тіло своїй фонетиці. Я стояв найближче до нього і на нас дивилося кілька десятків людей. Музику найкраще слухати в оркестровій ямі, поезію найкраще слухати, коли стоїш за спиною в поета, коли він не знає, що ти на нього дивишся.

Олександр Фразе-Фразенко, режисер, перекладач, поет

Юрій Завадський. ea (1)

001

Простір поезії визначається лише тим, що ви спроможні за неї сприйняти. І якщо центром вашого сприйняття радше за все будуть пасторальні пейзажі силаботоніки чи урбаністика вільного вірша, фонетична поезія неминуче лишиться на краєчку. Її фьоррррди та льольодники привернуть увагу лише найвідчайдушніших пошуковців, що виповзли на перепочинок з глибин асемічної поезії. Ці нагромадження фонем і алофонів, що вгризаються, трощать, розчиняються й сублімують одне одного відлякують ще на письмі, наче скам’янілі тролі під сонячним промінням. Але справжній захват і радість першовідкривача прийдуть разом із голосом. Авторським, зрозуміло що. Бо хто покаже небачені вами краєвиди краще, ніж їх творець? У Завадського, ретранслятора стверділих звуків, відчувається тривала практика в їх приборканні. В його супроводі ваша екскурсія буде багатшою та безпечнішою, хоч вірогідність підчепити якого дрібного й дошкульного дифтонґа зберігається. Все ж, ризикніть.

Ілля Стронґовський, дизайнер, поет

KrokBooks.com: юрійзавадський (Україна). пейпербек

юрійзавадський. пейпербек. — Тернопіль: Видавництво «Крок», 2013. — 458 с.

Паперова спина юріязавадського

Мабуть, вірші Юрка Завадського це вірус, бо читаючи їх, налаштовуєшся на його дикцію, стаєш ніби дочірнім його підприємством. Його диктаторство вчувається у кожному рядку «Пейпербеку», надрукованому на ностальгійному a la газетному папері, – всього трохи більше 460 жовтих, шорстких сторінок, обгорнутих помаранчевою обкладинкою у стилі олдскульних пінгвінів (привіт від Стронґовського) і все те у зручному форматі поклади-в-кишеню.

За допомогою книжечки зібраного «Пейпербек» кожен може повноформатно погратися у юріязавадського, чи повправлятися в артикуляції (примітка: гра ускладнюється тим, що тре відійти від майже магнетичного бажання поепігонствувати).

Про те, що всередині. А там причаїлися 11 частин. Прикметно, що три з них означені юрійзавадський, остання – Бонус. Спершу – «СЛИПСТРІМ». За ним «Спазм» – укомплектована передмовою, котра бодай щось та розповідає: «Якось спробував склеїти те, що давно бродило в голові, і змішати нові й старі техніки, про що собі мріяв. Вірші дивним чином закрутилися довкіл духової музики, дихання й прадавніх звуків, що виходили з кісток, легень і рук розкиданих землями людей».

Далі – відкрите плавання. Пояснення що, як і чому можна збирати у текстах, так само, як Маріо збирав гриби, мандруючи різними площинами: «Писати безпосередньо, що це означає, // кому воно потрібне і скільки воно може // коштувати, мій дорогий друже», «Мова // нарешті розтане, зробиться вільною, чи ні. // Окремішній голос, що нагадує про повноту запахів», «І говорити літери з великої літери, // і друзів мати за літери, і літери за випадки», «На межі між сіллю і корінням // відмерлого моря виростає артикуляція // Синтаксис розбита дорога».

Далі звуки. Зокрема, у частинах юрійзавадський. Серед іншого, маємо фонетичні портрети: нічних комах, спокою, затишку, розвитку, етс, етс. Читаючи, дозволяєш запротоколеному порядку літер розпадатися, щоби потім вони волею внутрішніх донорно-акцепторних зв’язків виводили сакральні хороводи. І покладаєшся на свій язик.

Групуючи знаки, символи, чуєшся звіриною, наприклад, гепардом, що має вполювати зебру, що, коли біжить, стає суцільним зоровим трікстером: «A A A A a a a // [ ] [ ] [ ] // a a a a a a ///a a A A Aa Aa// Aa AAa AAa a a // a [ ] a [ ] // a [ ] [ ] [ ]».

Зрештою, чотири з половиною сотні сторінок – це потужне джерело сенсів і каналів виходу. Путівник у світ поезії, але сказано: «Поезiя — не в письмi, // Се вже напевне». Так що доста.

І повертаючись до назви. «Пейпербек», сиріч паперова обкладинка, але бек – ще й може означати «спина». Паперова спина. Кажуть, бережи спину, watch your back – стережися, спина – то твоє найслабше місце, ворог – він б’є туди. А ще таке – спина – то ніби твоє, але його не бачиш, тому й буває спина білою, за сією простою аналогією – збірка – вона, ніби теж частина автора, але споглядає її чительник. І вирішує, стріляти у спину, чи ні.

юрійзавадський крик

Завадський Ю. Крик – Тернопіль: Видавництво «Крок», 2012. – 82 с.
ISBN 978-617-692-005-2
В оформленні обкладинки використана фотографія Ольги Кліпкової.
Дизайн, макет і верстка: Юрій Завадський.

0 0 0 0 0 0 1 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0, – нова книга Юрія Завадського не налаштована на спілкування, хоча й зберігає ознаки тексту. Хай навіть цей текст суцільний та чомусь поділений на фраґменти-вірші, книга прагне зробити крок вбік, зісунувшись до щоденної неоформленості та непорозуміння. Яким чином нулі породжують в своїй порожності композиційний згусток і тверду частку одиниці, що таке мова і яким шляхом вона перетворюється, де межа словесності, читаності, етики?

Немає нічого, що було б беззмістовним, існує лише межа, за якою людина не розуміє, не бачить, не чує, – з-за цього кордону виринають окремі знаки, згуки та плями, точки та лінії, риски та відтиски. Із нагромадження цих елементів твориться текст, який ніби й сором дооформлювати, рекреувати, налаштовувати на зрозумілість. Він як відбиток протектора на засніженій дорозі чи раптовий спалах сірника у темряві.

Про автора: Юрій Завадський (1981) – поет, науковець, видавець, перекладач. Працює і мешкає в Тернополі, займається активною видавничою та культурницькою роботою. Відомий виступами з використанням фонетичного матеріалу, що видобувається артикуляцийним апаратом українського мовця. Автор кованої книги “Ротврот” в співавторстві з Андрієм Антоновським (Каталонія) та Василем Гудимою (Україна). Зреалізував музично-поетичний альбом з гуртом ZSUF. Альбом перебуває у вільному завантаженні в мережі через сайти zsuf.org та yuryzavadsky.com.

Видавництво «Крок» засноване в Тернополі Юрієм Завадським. Спеціалізується на виданні художньої літератури, провадить перекладні проекти та програми культурного обміну. З часу заснування, видавництво видало ряд важливих та цінних наукових праць, літературних книг, налагодило бурхливу культурну роботу в Тернополі та поза його межами. Однією з гілок роботи є перекладні проекти, що вилилися в налагодження культурних взаємин з Іспанією, Каталонією, Швецією, Польщею, Австралією, Новою Зеландією, США.

Поетично-музичний альбом “юрійзавадський zsuf”

СКАЧАТИ

http://zsuf.org/

Замість “а” падає камінь, замість “о” падає камінь. Замість звуку — тиск, замість ноти — бетонний мур, пластикова пляшка, цегла, дим. Музиканти гурту “ZSUF”, що розпоряджаються звуками за власними ідеями, компонуючи ряди безпредметних непроґнозованих композицій, представляють черговий етап своєї творчості, який не менш є важливим для їхнього партнера та співавтора нового альбому поета Юрія Завадського.

Гурт експериментальної психоделічної музики “ZSUF” з Тернополя відомий неймовірними імпровізаційними можливостями вже одного разу успішно представив спільну роботу з Юрієм Завадським на фестивалі “L2” 2009 року в Любліні, Польща. З того часу багатий спільний матеріал набував щоразу нових станів, перетворившись врешті на повноцінний музичний альбом, який доступний для вільного завантаження на сайті гурту zsuf.org.

Гармонійна єдність zsuf’івських мотивів із фонетичною поезією вибудовує давно очікуваний місток між літературним мистецтвом, перформенсом, театром, музикою, графікою, виробництвом шумів, криків, голосів, дотиків, рухів, тіней. Фонетична поезія віднедавна знайшла свого слухача в Україні, хоча з великим зусиллям переборює стіну “змістовної” літератури, яка звикла видаватися правдомовною, говорячи ті ж самі формули, які властиві класичному аванґарду. Фонетичні єдності набувають смислу в роті, у вусі, на долоні, перетворюючись на самих слухачів, перебираючи на себе переживання. Літера стає переживанням, звук стає переживанням, фонема стає еталоном переживання. Звідки прийшла безпредметність? — не найголовніше запитання, хоча відповідь на нього втомлює простотою. Інша справа — яку перспективу вона приховує, коли зливається зі звуковим неартикульованим потоком, залишаючись незалежною? Психоделія гурту “ZSUF”.