Category Archives: Collections/Книги

Daniel Boysen – AF KROP Af Yury Zavadsky

Daniel Boysen

Kroppen og dens væsker flettes ind i digtene og spreder sig ud over siderne i voldsom ukrainsk digtsamling.

Allerede i det første digt, ’Når du møder nogen’, fornemmes en voldsomhed i sproget, en desperation hos digteren : ”For at du kan føle dig som et menneske, med hænder og øjne / må nogen skære nogens hals over.” Digtet fortsætter i en kombination af hverdag og almenmenneskelig forståelse, hvor det kobles sammen til at skære nogens hals over; friheden kommer fra en magtudøvelse, friheden er født af blod. Det er stærkt og kan samtidig virke voldsomt.

Efterhånden som læsningen skrider frem, bliver det mere og mere tydeligt at samlingen bæres af vold og sex – af undertrykkelse og frigørelse og kroppens væsker, der er bl.a. ødelagte vaginaer, urinpøle og afrevne ben. Sproget er fyldt med patos, lige til bristepunktet og måske lidt over, med en magtesløs vrede.

Særligt fint bliver det, når der er en skrøbelighed, nærmest sårbarhed i digterens sprog som fx her: ”På overetagen / hvor jeg ikke kan tale / kan jeg ikke køre nogen vegne / alle udgange er kontrolleret / og jeg kan ikke tale. / Hvordan skal jeg afgøre / om jeg er ønsket af det her system / fuld af døde kroppe, kogte, ubehårede”.

’Af krop’ giver et interessant indblik i en tilværelse, der hele tiden er ved at gå under. Digtene er ikke udgivet i Ukraine, fordi de kritiserer et land, der ifølge digteren ikke er klar til det. Derfor har Yury Zavadsky bl.a. sagt: ”Det her er den sværeste bog, jeg nogensinde har skrevet. Hvis det fortsætter sådan, kommer den næste bog til at slå mig ihjel.”

Claus Ankersen, der har oversat udvalget, giver en kort introduktion til forfatteren i forordet : ”Yury Zavadsky begyndte at skrive digte i midten af halvfemserne og debuterede i ’99. Han bekender sig hverken til en bestemt litterær generation eller bevægelse, men erkender at hans digte er beslægtede med digte af polske Roman Honet og tjekkiske Jana Orlová. I 2005 udgav han en samling ubetitlede digte uden titel og renset for metaforer og sammenligninger i et forsøg på at nærme sig en ren og asketisk tekst.”

https://litteratursiden.dk/…

Yury Zavadsky: Af krop, på dansk ved Claus Ankersen

Den ukrainske digter Yury Zavadsky (f. 1981) begyndte at skrive digte i midten af halvfemserne og debuterede i ’99. Han bekender sig hverken til en bestemt litterær generation eller bevægelse, men erkender at hans digte er beslægtede med digte af polske Roman Honet og tjekkiske Jana Orlová. I 2005 udgav han en samling ubetitlede digte uden titel og renset for metaforer og sammenligninger i et forsøg på at nærme sig en ren og asketisk tekst.

De sidste digte i denne bog, Af krop, Zavadskys første på dansk, i gendigtning ved Claus Ankersen, stammer fra samlingen Taxi Driver som med forfatterens egne ord er sex og vold i tekstform. Samlingen udkom i 2015, og var på top 10 over årets bedste poesiudgivelser i Ukraine samme år. De øvrige digte i bogen er slet ikke udgivet i Ukraine endnu; de behandler ømtålelige og måske betændte områder som er kulturelt tabubelagte, og digtene har været svære at skrive. De er fulde af kirke- og religionskritik, de undersøger sexualitet, magt og penge og er ifølge forfatteren, den vanskeligste bog han endnu har skrevet. Med Zavadskys egne ord:

”Det her er den sværeste bog, jeg nogensinde har skrevet. Hvis det fortsætter sådan, kommer den næste bog til at slå mig ihjel. Jeg hader den her bog. Det er derfor den IKKE er udgivet i Ukraine – endnu. Digtenes undersøgelsesrum er smertefuldt, for mig personligt og også for den ukrainske selvforståelse. Vi er for vilde til at tale om det.”

Det Poetiske Bureaus Forlag

Я не знаю, що сталося (з книжки “Крик”, 2017)

Не очима ти бачиш мене, не очима,
не очима ти бачиш мене, не очима,
не очима ти бачиш мене, не очима,
не очима ти бачиш мене, не очима,
не очима ти бачиш мене, не очима,
не очима ти бачиш мене, не очима,
не очима ти бачиш мене, не очима,
не очима ти бачиш мене, не очима,
не очима ти бачиш мене, не очима,
не очима ти бачиш мене, не очима,
не очима ти бачиш мене, не очима,
не очима ти бачиш мене, не очима,
не очима ти бачиш мене, не очима,
не очима ти бачиш мене, не очима,
не очима ти бачиш мене, не очима,
не очима ти бачиш мене, не очима,
не очима ти бачиш мене, не очима,
не очима ти бачиш мене, не очима,
не очима ти бачиш мене, не очима,
не очима ти бачиш мене, не очима,
не очима ти бачиш мене, не очима,
не очима ти бачиш мене, не очима,
не очима ти бачиш мене, не очима,
не очима ти бачиш мене, не очима,
не очима ти бачиш мене, не очима,
не очима ти бачиш мене, не очима,
не очима ти бачиш мене, не очима,
не очима ти бачиш мене, не очима,
не очима ти бачиш мене, не очима,
не очима ти бачиш мене, не очима,
не очима ти бачиш мене, не очима,
не очима ти бачиш мене, не очима,
не очима ти бачиш мене, не очима,
не очима ти бачиш мене, не очима,
не очима ти бачиш мене, не очима,
не очима ти бачиш мене, не очима,
не очима ти бачиш мене, не очима,
не очима ти бачиш мене, не очима,
не очима ти бачиш мене, не очима,
не очима ти бачиш мене, не очима,
не очима ти бачиш мене, не очима,
не очима ти бачиш мене, не очима,
не очима ти бачиш мене, не очима,
не очима ти бачиш мене, не очима,
не очима ти бачиш мене, не очима,
не очима ти бачиш мене, не очима,
не очима ти бачиш мене, не очима,
не очима ти бачиш мене, не очима,
не очима ти бачиш мене, не очима,
не очима ти бачиш мене, не очима,
не очима ти бачиш мене, не очима,
не очима ти бачиш мене, не очима,
не очима ти бачиш мене, не очима,
не очима ти бачиш мене, не очима,
не очима ти бачиш мене, не очима,
не очима ти бачиш мене, не очима,
не очима ти бачиш мене, не очима,
не очима ти бачиш мене, не очима,
не очима ти бачиш мене, не очима,
не очима ти бачиш мене, не очима,
не очима ти бачиш мене, не очима,
не очима ти бачиш мене, не очима,
не очима ти бачиш мене, не очима,
не очима ти бачиш мене, не очима,
не очима ти бачиш мене, не очима,
не очима ти бачиш мене, не очима,
не очима ти бачиш мене, не очима,
не очима ти бачиш мене, не очима,
не очима ти бачиш мене, не очима,
не очима ти бачиш мене, не очима.

Вірші з книжки “Тілом” на білоруському “Літражі”

Але кому тут потрібен
білоруський присмак безбарвної неволі,
що лише жовті панчохи виправдовують мовчанку
завбільшки як залізничний вокзал?

http://litrazh.org/…

 

Юрій Завадський – Коли зустрінеш (з книжки “Тілом”, 2017)

Аби ти відчув себе людиною, з руками й очима,
хтось повинен перерізати комусь горло. Аби ти дійсно зрозумів,
що ти почуваєш, коли цілуєш свою однокласницю,
хтось повинен перерізати комусь горло. Щоб тобі раптом потеплішало,
і сніг танув на долонях, хтось повинен перерізати комусь горло.
Аби ти радів поступу довкола та сміливо витрачав гроші на власні зручності,
хтось повинен перерізати комусь горло. Аби ділитися з коханцем ковдрою,
хтось повинен перерізати комусь горло. Щоб ти роздивлявся напружені брови незнайомки,
поки вона спить на сусідній полиці смердючого радянського плацкарту,
хтось повинен перерізати комусь горло. Аби ти чекав дочку біля її школи,
а вона бліда від хвилювання бігла до тебе тонкими своїми ногами,
хтось повинен перерізати комусь горло. Щоб тобі приходили несподівані листи
з подарунками та запрошеннями, а ти, не відкриваючи,
кидав їх у сміття і брався до роботи, хтось повинен перерізати комусь горло.
Щоб ти міг думати про втрачене, котрого більше, аніж здобутого,
бо тобі бракувало сміливості визнавати свою несміливість,
хтось повинен перерізати комусь горло. Аби ти мовчав і мовчки радів,
що з тобою поети й актори гутарять як зі своїм, хтось повинен перерізати комусь горло.
Аби тобі було тепло від холодного помідорового соку,
що гасиш його тягучістю вогонь дешевої горілки, хтось повинен перерізати комусь горло.
Щоб друг твій, упившись, пропалив цигаркою дірку у твоємі лікті,
хтось повинен перерізати комусь горло. Аби ти міг дихати гуркотом старечих мотоциклів,
що гублять себе по-троху з кожною краплею мастила на асфальті,
хтось повинен перерізати комусь горло. Щоб твоє кохання ставало ще ніжнішим
і навіть прозорим від спільних зусиль досягнути якогось орґазму,
хтось повинен перерізати комусь горло. Щоб убивці були ніби діти
перед обличчям твоїх віршів, розгублені, хтось повинен перерізати комусь горло.
Щоб ти не боявся зустрітися поглядом із незнайомцем,
що натирає долонею свого налитого хуя, удавано ховаючись за зіржавілим трактором,
хтось повинен перерізати комусь горло. Аби ти врешті наважився користуватися
перевагами сучасних комунікацій, бо твоя вразливість насправді нікого більш не вражає,
хтось повинен перерізати комусь горло. Щоб ти міг виживати за рахунок різниці вартостей,
і радіти кожній заробленій гривні, хтось повинен перерізати комусь горло.
Щоби вдалося тобі утекти з міста, що стоїть на смітті та собачому гівні,
хтось повинен перерізати комусь горло. Аби твоя впевненість була опорою для інших,
а сім’я твоя була закритою, ніби мушля, хтось повинен перерізати комусь горло.
Щоб ти мовчав, коли тебе вбивають, хтось повинен перерізати комусь горло.
Радість раптом поміж усіх, і ти щоб радів з усіма, хтось повинен перерізати комусь горло.
А тепер у церкві сільській щоби покірно стояв, збираючи в ноги холод і цвіль у легені,
хтось повинен перерізати комусь горло. Щоб сорочка вранці випрасувана,
хтось повинен перерізати комусь горло. Щоб пошанівок і ввічливість,
хтось повинен перерізати комусь горло. Щоб курка варена, петрушка й чебрець,
хтось повинен перерізати комусь горло. Щоб вервиця-транквілізатор,
хтось повинен перерізати комусь горло. Щоб чинний квиток,
хтось повинен перерізати комусь горло. Щоб світанок,
хтось повинен перерізати комусь горло.
Уся моя любов виснажена, уся моя любов…

Нова поетична книжка Юрія Завадського “Тілом” 2017 року вкотре змінює напрям поетових вишуків, трансформує українську мову та розпросторює поетичну форму. Як завжди, ця книжка буде цікавою шанувальникам сучасної поезії, адже кожне наступне видання Юрія Завадського – це дуже суттєвий крок далі, і традиційно це неукраїнська поезія українською мовою. Книжка позачергова, насичена кров’ю нашого часу, спермою надій, сексом розчарувань. У віршах – насильство та безбожжя, людина з її силами та безсиллям, людина-тварина та людина-бог. Усе, що постає на цьому перехресті, утворює густий текст, котрий говорить про значно ширші світи, аніж його слова можуть це висловити.

Аби ти відчув себе людиною, з руками й очима,
хтось повинен перерізати комусь горло.

– таким віршем книжка розгоряється, а тексти дискутують поміж собою, персонаж губиться між вірою, людськістю та соціальним укладом, і його статевість, ймовірно, залишається ключем до книжки. Відчуваючи себе тілом, персонаж будує себе без початку та кінця. Коротка певність себе це лише коротка мить, котра здається стабільністю. Врешті, це людиноявлення, коли всі чекали богопояви.

«Таксист» Юрія Завадського

cover

Книжка «Таксист» Юрія Завадського, як і попередні, радикально відрізняється від українського поетичного мейнстріму, представляючи читачам документ безкінечного пошуку ліричним персонажем своїх власних меж. Форма віршів «Таксиста» є свідченням беззупинного пошуку автором засобів виразності, котрі б якнайкраще допасовувалися до світоглядного та емоційного тла, на якому будується так званий художній світ Юрія Завадського. У книжці змішалися партитури саунд-віршів, ориґінальні ще свіжі та емоційні тексти і рімейки текстів із старших книжок, які відновили свій первинний потік та вдавану кінечність. Відтак треба наголосити на тому, що найстарші вірші датуються ще двотисячним роком, а найновіші — кінцем чотирнадцятого.

Книжка видана в серії сучасної української поезії видавництва «Крок» у 2015 році. У серії також вийшли книжки Василя Махна, Дмитра Лазуткіна, Юлії Мусаковської, Томаша Деяка, Олега Коцарева. Серію дизайнує Ілля Стронґовський, продовжуючи лінію оновлення українського книжкового дизайну. Увесь звук, використаний на цих сторінках, записаний на студії Шпиталь Рекордс у Тернополі. Книжку можна придбати в книгарнях України, Білорусі та Польщі.

*

«…НЕ ПІДДАВАТИСЯ ТЕКСТУ…»

На фото: Роман Малиновський, Юрій Завадський. Автори фото: Andriy Golcha, Alisa Achramovič

Роман Малиновський: Який тариф у таксі, де кермує «Таксист»? І скільки має заплатити людина, котра доїде до самого кінця?

Юрій Завадський: Валюта, що нею оперують у книжці, вимірюється кількістю шляхів, які розруйновують перспективу. Перед тим, кого везе таксист, стоїть вибір між сміливістю і сміливістю, між мудрістю і мудрістю. Але є те, що говорить таксист, є його воля дати пасажиру вільно обрати собі дорогу, і це буде або війна, або самогубство, або любов, або бездоріжжя, або влада, або письмо тощо. Хоча цей таксист і не є, він у собі.

Роман Малиновський: Звідки беруться і куди прямують персонажі твоїх віршів?

Юрій Завадський: Розхитуючи цей світ у пам’яті, раніше ніяк не міг набратися сміливості лупонути ним з усієї сили, аби він розбився. Одного разу я таки наважився це зробити, і він розсипався, як автомобільне шкло. Між дрібними його фраґментами я не міг відновити й одного тексту, котрий був би достатньо наповнений ґазами поетизмів. Емоційний вибух перевідкрив мені мої тексти, і саме тому частина віршів у «Таксисті» – рімейки віршів попередніх років і книжок, які були між собою пов’язані натурально, залінковані персонажами й чинами. Говорити про природність цих віршів мені не треба, не треба мені, бо я добре це знаю та відчуваю. Кожна книжка була наступним дуже суттєвим етапом, і ця – чи не найсильніший удар по собі самому, після якого вже й писати несила.

Роман Малиновський: В тебе така особистісна, замкнена поезія, особисті маленькі історії. Але у «Таксисті» є рефлексії на події, котрі упізнаються чи то за настроєм, чи за назвою. Ти часто рефлексуєш на якісь епохальні події, які вже виходять за межі твого інтимного простору?

Юрій Завадський: Мене нераз питали, чи в мене є вірші про те чи про інше, а я не міг сказати, про що вони, бо пишучи ніби про ніжність, я ніби пишу про диктатуру, а пишучи ніби про революцію, пишу ніби про секс. Справа в тім, що в жоден спосіб не пишу про «щось». І не пишу, думаючи. «Таксист»-вірш і «Таксист»-книжка народилися як цитата, хай навіть мені це не подобається. Із мене самого, із текстів, що в мені живуть, це тексти про пошук перспектив і про правду, котрої бракує щодня, особливо коли йдеться про мене самого. Паґанізм київських пагорбів, ґлінтвейн ілюзій, хоча це була істина емоційна, не філософічна, але від того не менша. Не менш епохальними подіями за революції та війни були відкриття нових людей. Не вірю нікому, нічого не чекаю, нічого не боюся. Один крітянин казав, що це і є свобода. Але це болісна свобода, свобода самотня.

Роман Малиновський: У твоїх віршах інколи курять. Потім п’ють алкоголь, ходять холодом без шапки. Ти наділяєш свої вірші особистими «спокусами» і «слабкостями»?

Юрій Завадський: О так, вони залежні. Десь ізмалечку ношу певні уявлення про персонажів, вони не привабливі трікстери, що притягують увагу публічності, вони собі в собі, люди в спортивних шапках, у тисняві маршруток і метра. Часом питаю себе, чи це дійсно мої «слабкості», бо й ніби нічого собі не забороняю. Мій персонаж давно курить, відівчити його несила, та йому краще знати. Є частиною культури ці прості речі, як і музика чи будівельні технології.

Роман Малиновський: Назви твоїх віршів – це люди, стани, рідини, періоди, комахи, кирилиця, латинка, території і ще бозна скільки всього. Назва вірша для тебе – це початок, кінець чи середина? Коли її вигадуєш?

Юрій Завадський: У «Таксисті» вперше так все просто вийшло з назвами, вони самі собою проявилися з тексту. І тут вони дійсно є назвами, не частиною тексту, а дверима до тексту. Ними можна ввійти до тексту, але, як і двері, їх я встановив згодом, коли фасад тексту вже чітко вималювався. Знову повернуся до особливостей книжки та скажу, що «Таксист» є дуже суттєвим проривом у боротьбі супроти свавілля тексту. Текст не керував анітрохи, і я зробив з ним усе, що потребував. Може мене зрозуміє хтось, що я маю на увазі, кажучи про свавілля, – не піддаватися тексту, керувати мовою, творити свою мову, ладнати метастиль, осліпнути нарешті.

Роман Малиновський: У «Таксисті» ти поєднав старі й нові поезії. Як це для тебе змішувати себе «нового» і себе «колишнього» під одною обкладинкою? Що тобі подобається в тому Юрієві Завадському, який писав вірші ще сім років тому, а що ні?

Юрій Завадський: Попри мову, ілюзії, оточення, я ніби писав один текст, і він по-різному себе виявляв. Саме тому в «Таксисті» є «вірші без слів». Саме тому там є рімейки, передумування текстів, пересортовування одиниць, відновлення старих зв’язків, будування нових текстів, досі ще непізнаних, досі ще вкрай важких і відвертих. Я не буваю відвертіший. Я захоплювався тим, як я писав у квітні дев’яносто восьмого року. У жовтні чотирнадцятого я зумів написати з такою ж силою, і це мене справді налякало. Думаю, не шкода було би взагалі перестати писати. Писалося колись легко, без зайвини, навпростець, без тягаря й осуду. Заздрю собі колишньому, так.

Роман Малиновський: Інколи мені видавалось, що твої вірші у «Таксисті», то переклади з шведської, чи, може, норвезької, так у них багато півночі. Ти зумисне добирав сюди вірші «холодних тонів» , чи так тобі просто писалося?

Юрій Завадський: Книжка виявилася настільки глибоким переосмисленням колишніх віршів, що я б сміливо датував її тринадцятим-чотирнадцятим роком. Вірші стали іншими. І в них дійсно багато жорстокості, хоча її не бракувало й раніше. Тепер усі бачать у віршах оці вбивства, зброю, зраду, війну. А вірші про це написані ще на початку двотисячних. У них багато холоду, бо, мабуть, його не бракує. Ситуація з непробивним шклом надалі актуальна.

Роман Малиновський: Книжку ти закінчуєш «Поспіхом», але насправді дуже вчасно, чітко і врівноважено. Книга поезій є добіркою текстів, поскладаних у певній послідовності. Для тебе має значення як укладати вірші під одною обкладинкою? З чого починати і чим закінчувати, а що ставити в середину?

Юрій Завадський: Кожна моя книжка могла повністю бути сенсовною лише в цілісності, хай часом її доводилося розтинати на фраґменти. Я писав покнижно, ґвалтуючи свій тимчасовий стиль, змінюючи напрям і бачення. Часом було більше пафосу, часом менше лексики. Тому скажу, що так, це дуже важливо, але це не фабула, я нічого не розповідаю, це лише вікно, композиція об’єктів у якому має бути зваженою й настільки негармонійною, аби скидатися на якусь дійсність.

Роман Малиновський: Коли ти перестав бути лишень поетом, а поряд з тим став видавцем, пізнавши особливості справи видавничої, це допомогло тобі якось по-інакшому подивитись на поетів, як персонажів літературного процесу? Ти ж в цьому випадку опинився «по той бік барикади».

Юрій Завадський: Особливість моєї діяльності як видавця, мабуть, і полягає в тім, що я поетом не перестав бути. Хай навіть клену поезію за те, що вона руйнує мене і моє життя. Не приховаю, що мені відкрився літературний світ зовсім з іншого боку відколи я почав видавництво. Хай деколи мене й розчаровують і нервують літератори. Ніколи не писав свого для когось, тому й звик диференціювати багато речей у своєму світі. Але часом заздрю іншим поетам, котрі вміють собою користуватися зараз популярності, не приховую цього анітрохи. Відтак люблю їх, поетів.

Роман Малиновський: Події у твоєму «Таксисті» відбуваються в місті без назви. Це якась локація загублена в ґуґл-мапс, місце без координат. Ти можеш зараз назвати це місце чи місто? Це Тернопіль?

Юрій Завадський: Та ж ні, як його назвати? Краковотернополекиєвольвовокосововільнюсоніде? А ще одна з небагатьох географічних назв у книжці, вкрай важлива для усвідомлення одного з планів змісту, не така вже й упізнавана для українського читача. А те, що Тернопіль там є, то хіба ж здивуєш когось? Хоча й топоніми вже й не топоніми, а таки слова, котрі мають значно більше простору в собі, повторювані й беззмістовні.

Роман Малиновський: Хочу врешті з’ясувати – юрійзавадський – це натяк на схильність до поезії фонетичної? Чи такий спосіб відділитись від Юрія Завадського щоденного, чи може, мільйон якихось інших причин? Назви бодай кілька, якщо вони є?

Юрій Завадський: Щось десь якось так. До речі, проклинаю той день, коли народився цей термін «фонетична» поезія, бо ж пишу «фонематичну» поезію, але взагалі не маю потреби це називати. А «юрійзавадський» дійсно відділився від Юрія Завадського. Ніби зсув автора й персонажа. Автора я колись прибрав з книжки, і може тоді персонаж почав курити. Тепер я почав по-іншому оперувати текстом, автор тепер існує. Я чомусь згадую тернопільську міську бібліотеку, літературну енциклопедію, Маяковського й Байрона, котрих там перегортав, мороз поза тридцять, тролейбуси та практикування в поетичній майстерності, шкільні роки, котрі вбив літературою, і перші тексти, до форми котрих сам дозрів, а виявилося, що я вже не перший. А потім Ружевич в ориґіналі, і Ружевич власним голосом, і голос Ружевича в слухавці, а тепер Ружевича немає. Автор – дуже особлива постать у тексті, дошукуватися якої часом не варто.

Роман Малиновський: Уявімо ситуацію з двома людьми: людина, яка прочитала твою книжку лише на половину, та інша людина, яка прочитала її повністю, вони переживуть одну й ту саму емоцію? Ти читаєш поетичні збірки повністю, чи вірші вибірково? Як думаєш, як робити краще для сприйняття збірки?

Юрій Завадський: Маю єретичну віру в те, що не треба читати тексти від початку до кінця. А відтак мав би вірити, що враження від фраґмента і від цілісності будуть майже однаковими. Але не можу в це вірити, бо вірити – це взагалі неможливо, хіба коротко й наосліп. «А» – все ж таки чорне, чергування голосних у корені – прийнятне, а читати всупереч своїм відчуттям – злочин. Я мало читаю. Поезію читаю вибірково, дуже хаотично, а до прози не беруся, хіба нон-фікшн і дуже нечасто. Яку інструкцію до книжки маю дати? Впитися горілкою, дістати по морді, закохатися в сусіда, змусивши його покинути сім’ю, бути популярною ґей-парою, а потім залишити його напризволяще, роздягатися привселюдно, вбивати чиновників, їсти сире м’ясо, любити свою дружину безоглядно й наосліп, стати лінґвістом і дошуковуватися асиміляцій, чи любити когось, попри те, що він брехливий і непевний, – хто його зна, який рецепт кращий, аби почати сприймати цю книжку.

Юрій Завадський. еа (8)

008

Відповідаючи на питання, що робиться зі мною, коли я чую фонетичну поезію Юрія. Юр-ія. Хотілось відповісти фонетикою, та відповім синтаксисом. Я чую тугу, таку двоїсту тугу, за тими часами, коли майбутнє сприймалось, – майбутнє існувало у мові, на рівні суспільного договору: ми сприймаємо майбутнє, ми хочемо майбутнє, ми творимо. І все, що потрібно було від поета – не сперечатись з цим, а навпаки, бути будівничим. Я говорю насамперед про Радянський Союз 20-х та Америку 50-х, хоча і природа того відношення до майбутнього там була різна. Ця туга двоїста, бо є ще такі як семенко та бітли, котрі залишаються ракетами для уважних, а значить ще не все втрачено. Фігура Юрія під час поезії – фігура заповнювача: «слишком много у нас белых пятен, и не только в прошлом, но и в будущем». І я не знаю, як назвати себе, коли я дивлюсь, як Юрій заповнює час та простір своєю поезією. Ще не знаю.

Дмитро Левицький, письменник

Юрій Завадський. ea (7)

007

Мова в тому вигляді, в якому вона існує зараз – це сформовані тіла, що ходять своїми орбітами, зліплені із затверділого космічного матеріалу. Окремі звуки, як космічний пил, позбиралися в ці тіла достатньо давно. Тож фонетична поезія, оперуючи звуком як таким, повертає нас кудись ближче до моменту великого вибуху. От полетіла би хмара в інший бік, стали би фонеми по-іншому – і ми би поставили певну думку за отаким поєднанням звуків. А так – летить у простір згусток фонем, зачіпає атмосфери якихось планет, засвічується і зникає десь у космосі. Приблизно з таких звуків поезія починалася, паралельно з музикою і мовою взагалі. Фонетична поезія Юрка Завадського – хороша профілактика суто паперового слова, якому, за великим рахунком, усе одно, буде воно вимовлене чи ні. Ці слова бурмочуть, гурчать, співають, намагаються на щось спокусити, чимось вразити, але головне – вони претендують на сприймання, для якого потрібен не аналіз, а чуття.

Ганна Яновська, поетка, перекладачка

Юрій Завадський. ea (6)

006

Боїтеся поезії без рими? Ха! У віршах, що ввійшли до цієї книжки немає навіть слів! Адже Юрій Завадський – один із головних експериментаторів із формою в сучасній українській літературі. До вашої уваги його фонетична поезія. Тексти, де головними акторами є не слова, а звуки, склади та інші більш або менш наповнені затаєним сенсом частки. Фонетична, лінгвістична, візуальна поезія, найрізноманітніші напрямки ігор із самою структурою художнього мовлення сьогодні цілком упевнено почуваються в усій світовій літературі. Вони позбулися гострого епатажного й соціального пафосу, що був притаманний їхньому попереднику – авангардові ХХ століття. Вони не потребують неодмінної прив’язки «вертикалі», як це було в часи бароко. А відтак, можуть собі дозволити вільно рухатися в найрізноманітніших площинах і просторах. Книжка Юрія Завадського – не лише предмет естетичного і концептуального задоволення. Це ще й непоганий матеріал для роздумів про те, де пролягає межа літератури та про те, наскільки можливим є поетичний експеримент на початку ХХІ століття, коли, здавалось би, «все вже було»…

Олег Коцарев, поет, перекладач

Юрій Завадський. ea (5)

005

Уперше прочитала фонетичної поезії в книжці Завадського “Пейпербек”. До того моменту я не уявляла наскільки літера може бути автономною від слів, від раціональності, від звичайності. Найбільше ці тексти нагадують мені ритми маленької табли, а може і великої часом,разом з ними ти пірнаєш в медитацію, звуки шуму, колихання, а в кінці отримуєш дзен. Інколи треба прочитати текст двічі-тричі за раз, а коли читаєш вголос – дзен приходить швидше. От так.

Ярина Саєнко, художниця

Юрій Завадський. ea (4)

004

Ще ніколи виконання тексту не було таким далеким від самого тексту. Якщо не знати, що Завадський в цю мить читає, то можна подумати, що це екзотичний птах. З іншого боку, саме знаки на папері легітимізують звуки і роблять їх текстом. Цього й достатньо, щоб знати, що Юрко – поет.

Василь Карп’юк, поет, видавець

Юрій Завадський. ea (3)

003

Фонетична поезія Юрія Завадського – це музика на папері. Музика, яка оживає, якщо її прочитати. Вголос. Чимось схоже до останніх музичних віянь, на кшталт жанрів «low-fi», «dreamy», де важливо вміти володіти голосом не заради якості вокалу, а заради форми. Мені здається, такі вірші можна слухати тільки на живо, у виконанні автора, бо тільки так розкриваються усі потаємні сенси. Тільки так можна вчувати у цих звуках невідомі слова, вимальовувати в уяві цілі історії, поринати в транс, щоб опісля завершення ще довго розмірковувати, що це було насправді.

Світлана Андріїшина, поетка, журналістка

Юрій Завадський. ea (2)

002

Завадський оркестр інтуїтивної музики. Я дуже люблю Завадського, бо він свій недолік зробив своєю найкращою зброєю. Я теж так хочу. Я чую цілісність, яка мене поглинає, підкорює моє тіло своїй фонетиці. Я стояв найближче до нього і на нас дивилося кілька десятків людей. Музику найкраще слухати в оркестровій ямі, поезію найкраще слухати, коли стоїш за спиною в поета, коли він не знає, що ти на нього дивишся.

Олександр Фразе-Фразенко, режисер, перекладач, поет

Юрій Завадський. ea (1)

001

Простір поезії визначається лише тим, що ви спроможні за неї сприйняти. І якщо центром вашого сприйняття радше за все будуть пасторальні пейзажі силаботоніки чи урбаністика вільного вірша, фонетична поезія неминуче лишиться на краєчку. Її фьоррррди та льольодники привернуть увагу лише найвідчайдушніших пошуковців, що виповзли на перепочинок з глибин асемічної поезії. Ці нагромадження фонем і алофонів, що вгризаються, трощать, розчиняються й сублімують одне одного відлякують ще на письмі, наче скам’янілі тролі під сонячним промінням. Але справжній захват і радість першовідкривача прийдуть разом із голосом. Авторським, зрозуміло що. Бо хто покаже небачені вами краєвиди краще, ніж їх творець? У Завадського, ретранслятора стверділих звуків, відчувається тривала практика в їх приборканні. В його супроводі ваша екскурсія буде багатшою та безпечнішою, хоч вірогідність підчепити якого дрібного й дошкульного дифтонґа зберігається. Все ж, ризикніть.

Ілля Стронґовський, дизайнер, поет

KrokBooks.com: юрійзавадський (Україна). пейпербек

юрійзавадський. пейпербек. — Тернопіль: Видавництво «Крок», 2013. — 458 с.

Паперова спина юріязавадського

Мабуть, вірші Юрка Завадського це вірус, бо читаючи їх, налаштовуєшся на його дикцію, стаєш ніби дочірнім його підприємством. Його диктаторство вчувається у кожному рядку «Пейпербеку», надрукованому на ностальгійному a la газетному папері, – всього трохи більше 460 жовтих, шорстких сторінок, обгорнутих помаранчевою обкладинкою у стилі олдскульних пінгвінів (привіт від Стронґовського) і все те у зручному форматі поклади-в-кишеню.

За допомогою книжечки зібраного «Пейпербек» кожен може повноформатно погратися у юріязавадського, чи повправлятися в артикуляції (примітка: гра ускладнюється тим, що тре відійти від майже магнетичного бажання поепігонствувати).

Про те, що всередині. А там причаїлися 11 частин. Прикметно, що три з них означені юрійзавадський, остання – Бонус. Спершу – «СЛИПСТРІМ». За ним «Спазм» – укомплектована передмовою, котра бодай щось та розповідає: «Якось спробував склеїти те, що давно бродило в голові, і змішати нові й старі техніки, про що собі мріяв. Вірші дивним чином закрутилися довкіл духової музики, дихання й прадавніх звуків, що виходили з кісток, легень і рук розкиданих землями людей».

Далі – відкрите плавання. Пояснення що, як і чому можна збирати у текстах, так само, як Маріо збирав гриби, мандруючи різними площинами: «Писати безпосередньо, що це означає, // кому воно потрібне і скільки воно може // коштувати, мій дорогий друже», «Мова // нарешті розтане, зробиться вільною, чи ні. // Окремішній голос, що нагадує про повноту запахів», «І говорити літери з великої літери, // і друзів мати за літери, і літери за випадки», «На межі між сіллю і корінням // відмерлого моря виростає артикуляція // Синтаксис розбита дорога».

Далі звуки. Зокрема, у частинах юрійзавадський. Серед іншого, маємо фонетичні портрети: нічних комах, спокою, затишку, розвитку, етс, етс. Читаючи, дозволяєш запротоколеному порядку літер розпадатися, щоби потім вони волею внутрішніх донорно-акцепторних зв’язків виводили сакральні хороводи. І покладаєшся на свій язик.

Групуючи знаки, символи, чуєшся звіриною, наприклад, гепардом, що має вполювати зебру, що, коли біжить, стає суцільним зоровим трікстером: «A A A A a a a // [ ] [ ] [ ] // a a a a a a ///a a A A Aa Aa// Aa AAa AAa a a // a [ ] a [ ] // a [ ] [ ] [ ]».

Зрештою, чотири з половиною сотні сторінок – це потужне джерело сенсів і каналів виходу. Путівник у світ поезії, але сказано: «Поезiя — не в письмi, // Се вже напевне». Так що доста.

І повертаючись до назви. «Пейпербек», сиріч паперова обкладинка, але бек – ще й може означати «спина». Паперова спина. Кажуть, бережи спину, watch your back – стережися, спина – то твоє найслабше місце, ворог – він б’є туди. А ще таке – спина – то ніби твоє, але його не бачиш, тому й буває спина білою, за сією простою аналогією – збірка – вона, ніби теж частина автора, але споглядає її чительник. І вирішує, стріляти у спину, чи ні.

юрійзавадський крик

Завадський Ю. Крик – Тернопіль: Видавництво «Крок», 2012. – 82 с.
ISBN 978-617-692-005-2
В оформленні обкладинки використана фотографія Ольги Кліпкової.
Дизайн, макет і верстка: Юрій Завадський.

0 0 0 0 0 0 1 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0, – нова книга Юрія Завадського не налаштована на спілкування, хоча й зберігає ознаки тексту. Хай навіть цей текст суцільний та чомусь поділений на фраґменти-вірші, книга прагне зробити крок вбік, зісунувшись до щоденної неоформленості та непорозуміння. Яким чином нулі породжують в своїй порожності композиційний згусток і тверду частку одиниці, що таке мова і яким шляхом вона перетворюється, де межа словесності, читаності, етики?

Немає нічого, що було б беззмістовним, існує лише межа, за якою людина не розуміє, не бачить, не чує, – з-за цього кордону виринають окремі знаки, згуки та плями, точки та лінії, риски та відтиски. Із нагромадження цих елементів твориться текст, який ніби й сором дооформлювати, рекреувати, налаштовувати на зрозумілість. Він як відбиток протектора на засніженій дорозі чи раптовий спалах сірника у темряві.

Про автора: Юрій Завадський (1981) – поет, науковець, видавець, перекладач. Працює і мешкає в Тернополі, займається активною видавничою та культурницькою роботою. Відомий виступами з використанням фонетичного матеріалу, що видобувається артикуляцийним апаратом українського мовця. Автор кованої книги “Ротврот” в співавторстві з Андрієм Антоновським (Каталонія) та Василем Гудимою (Україна). Зреалізував музично-поетичний альбом з гуртом ZSUF. Альбом перебуває у вільному завантаженні в мережі через сайти zsuf.org та yuryzavadsky.com.

Видавництво «Крок» засноване в Тернополі Юрієм Завадським. Спеціалізується на виданні художньої літератури, провадить перекладні проекти та програми культурного обміну. З часу заснування, видавництво видало ряд важливих та цінних наукових праць, літературних книг, налагодило бурхливу культурну роботу в Тернополі та поза його межами. Однією з гілок роботи є перекладні проекти, що вилилися в налагодження культурних взаємин з Іспанією, Каталонією, Швецією, Польщею, Австралією, Новою Зеландією, США.

“iuriizavadskyi” (“юрійзавадський”), Ternópill, 2003 /Переклад каталонською А.Антоновський, К.Джірона, Ф.Джелонк

dolor
els peus tallats fins les llindes
les mans trinxades fins les baldes

l’edifici malferit d’infància

Continue reading “iuriizavadskyi” (“юрійзавадський”), Ternópill, 2003 /Переклад каталонською А.Антоновський, К.Джірона, Ф.Джелонк

Поетично-музичний альбом “юрійзавадський zsuf”

СКАЧАТИ

http://zsuf.org/

Замість “а” падає камінь, замість “о” падає камінь. Замість звуку — тиск, замість ноти — бетонний мур, пластикова пляшка, цегла, дим. Музиканти гурту “ZSUF”, що розпоряджаються звуками за власними ідеями, компонуючи ряди безпредметних непроґнозованих композицій, представляють черговий етап своєї творчості, який не менш є важливим для їхнього партнера та співавтора нового альбому поета Юрія Завадського.

Гурт експериментальної психоделічної музики “ZSUF” з Тернополя відомий неймовірними імпровізаційними можливостями вже одного разу успішно представив спільну роботу з Юрієм Завадським на фестивалі “L2” 2009 року в Любліні, Польща. З того часу багатий спільний матеріал набував щоразу нових станів, перетворившись врешті на повноцінний музичний альбом, який доступний для вільного завантаження на сайті гурту zsuf.org.

Гармонійна єдність zsuf’івських мотивів із фонетичною поезією вибудовує давно очікуваний місток між літературним мистецтвом, перформенсом, театром, музикою, графікою, виробництвом шумів, криків, голосів, дотиків, рухів, тіней. Фонетична поезія віднедавна знайшла свого слухача в Україні, хоча з великим зусиллям переборює стіну “змістовної” літератури, яка звикла видаватися правдомовною, говорячи ті ж самі формули, які властиві класичному аванґарду. Фонетичні єдності набувають смислу в роті, у вусі, на долоні, перетворюючись на самих слухачів, перебираючи на себе переживання. Літера стає переживанням, звук стає переживанням, фонема стає еталоном переживання. Звідки прийшла безпредметність? — не найголовніше запитання, хоча відповідь на нього втомлює простотою. Інша справа — яку перспективу вона приховує, коли зливається зі звуковим неартикульованим потоком, залишаючись незалежною? Психоделія гурту “ZSUF”.

юрійзавадський. крик. ескіз книги. тернопіль, 2010

Попередній варіант книги, яка вже давно написалася та померла. Цікаво було б обговорити.

Завантажити в .PDF: “юрійзавадський. крик. ескіз книги. тернопіль, 2010”

Олександр ВІЛЬЧИНСЬКИЙ: Без назви… юрійзавадський

Олександр ВІЛЬЧИНСЬКИЙ
«20 хвилин», 7 травня 2010 р.

юрійзавадський 2008

Надскладне завдання ставить перед собою ще молодий, хоча вже не настільки, як це прийнято вважати, тернопільський поет Юрій Завадський. Відтак і у рецензента завдання не з простих. Та й звичайним пересічним читачам, тим, хто все таки ризикне, також не позаздриш:

ерст кел ерст
келер ерст тер
олер керст орт
колер ст тор
орлст терст лер
глер глор оргл

Continue reading Олександр ВІЛЬЧИНСЬКИЙ: Без назви… юрійзавадський

Анна ЗОЛОТНЮК: Книжність. Залізо-фонетична поезія

Анна ЗОЛОТНЮК

– Збірка поезій «Ротврот» це книга в залізі, книга з важкою завісою, книга з вільними аркушами, книга без пагінації, книга вільна від умовностей, книга з текстами-обріями, книга-інтернаціонал, книга про мову, книга про залізо, книга про те, як ми говоримо, книга про те, як говорить залізо, – резюмує співавтор видання Юрій Завадський.

У час, коли культура перебуває у повному анальному астралі та трансомедитативному стані будь-який більш-менш живий рух привертає увагу. Таким-то рухом і стало створення «Ротвроту».
Видання створене у співавторстві з українським поетом з Барселони Андрієм Антоновським. Книга білінгвічна – писана українською та каталонською мовами. Передмову до неї створив унікальний каталонський письменник Карлес Ак Мор. Транслітерацію та переклад на каталонську – Каталіна Джірона. Книгу здизайнували Василь та Михайло Гудими. Видали її в співпраці з тернопільським видавництвом «Крок».

Continue reading Анна ЗОЛОТНЮК: Книжність. Залізо-фонетична поезія

Літературний подкаст “кабі.net”: Юрій Завадський

Юрій Завадський на літературному вечорі в кав'ярні "Кабінет"
Юрій Завадський, тернополянин, теоретик літератури та поет. Автор п’яти поетичних книг, остання з яких – зразок бук-арту в кованій обкладинці «Ротврот» в співавторстві з А.Антоновським та В.Гудимою. Співтворець кількох вагомих для галицької культури проектів, серед яких самвидавівські літературні газети та журнали, осередки в Інтернеті. Сьогодні є незмінним координатором «Літературної студії «87» імені Юрія Завадського».

  • Кучерявий про своє знайомство з текстами Завадського;
  • Завадський читає вірш «Ось ми, що ненавидимо один одного…» з майбутньої книжки «Крик»;
  • про конструктивність ненависті;
  • про соціальну роль письменника;
  • про Літстудію «87» і видавництво Завадського «Крок»: історія, діяльність, плани;
  • про книжку «Ротврот», зокрема історію її кованої обкладинку;
  • про поетичний фестиваль Barcelona Poesia;
  • читає свою фонетичну поезію та розповідає про її теоретичне підгрунтя.
  • Завантажити (44.4MB)

    Джерело: http://dzyga.com/podcast/…

    Ковалі виготовили унікальні металеві книги

    Унікальні ковані книги – творіння рук ковалів з Тернопільщини. Важить кожна з них – 20 кілограмів.
    Вартість – близько 2,5 тисяч євро. Втім продавати їх не будуть. Майстри робили їх не для продажу, а для мистецтва. Особливою гордістю є обкладинка – для її виготовлення застосовували оригінальний підхід.

    Василь Гудима (коваль): “А от оця фактура, що на книжці, я її просто в горні довгим контрольованим процесом випалював вуглець. Ну, коли метал нагрівається, довго гріється, вигорає вуглець. Там кисень і от завдяки цьому получається така фактура. В принципі так само як вона оптично зв’язується з поезією.”

    Восени ковані книги, а їх виготовили шість примірників – презентують на Книжковому форумі у Львові. Цікаво, що три з них українською мовою, а ще три у перекладі каталонською. Поезія на сторінках – набір звукових асоціацій. Тексти надруковані на акварельному папері, який у книгах не використовують. Аркуші всередині скріплені так, що їх можна міняти місцями.

    Василь Гудима (коваль): “Спонукає глядача думати і абстрагуватися від цього тексту в свій світ якийсь там. Кожен глядач, кожен читач, коли втручається в книгу, він формує для себе от інше враження ніж поет.”

    Навчалися ремеслу брати у Космачі. До цього їх спонукав батько-коваль. Згодом звели кузню у своєму дворі. Художньо цим ремеслом займаються вже чотири роки. Серед витворів ковалів є металевий фотоапарат, залізна дримба та скрині з вітражами.

    Джерело: http://www.24tv.com.ua/…

    У Тернополі викують металеву книгу за 2500 євро

    Збірка поезій «Ротврот» вийде у невеличкому форматі 27×22, проте важитиме понад 15 кілограмів. Середину книги виготовлять зі специфічного паперу, який не використовують у поліграфії.

    Викують збірку відомі на Тернопільщині брати-ковалі Василь та Михайло Гудими. Автори видання мають намір створити шість примірників незвичної книги. Крім того, поети планують випуск паперової версії «Ротврот». Вони запевняють, що її вартість буде доступною кожному читачеві.
    Видання вміщуватиме поезії українською та каталонською мовами. Авторами книги є відомі поети Юрій Завадський та Андрій Антоновський. Останній родом з Хмельниччини, проте довгий час мешкає у столиці Каталонії – Барселоні. Андрій Антоновський займається перекладом літературних творів з української на каталонську і навпаки. Автори познайомились торік на форумі видавців у Львові, куди письменник, який емігрував, привіз багато каталонських літературних діячів. Тоді авторам унікального видання спало на думку провести спільну роботу, яка б налагодила культурні зв’язки двох країн. Так народилася збірка поезій «Ротврот».
    – Рот є головним артикуляційним органом, а саме говоріння є центром збірки, – поясню назву книги співавтор Юрій Завадський. – У книги є два автори, і ми рятуватимемо один одного штучним диханням рот в рот.
    Передмову до книги писав один з найавангардніших поетів Каталонії Карлес Ак Мор, а перекладом та транслітерацією текстів займалась Катиліна Джейрона. Це тексти фонетичної поезії, тому їх перекласти адекватно неможливо, каже Юрій Завадський, проте вони уже добре відомі українському читачу.
    Ідея створити металевий примірник книги виникла після того, як у центрі Івано-Франківська з’явилась металева табличка з віршем Юрія Завадського, який складається тільки з розділових знаків.
    «Ротврот» створена не книжковими методами, каже Юрій Завадський. Текст у книзі розміщено доволі специфічно. Сторінки можна пересортовувати вручну у зручній для читача послідовності. Це художня й унікальна робота, тому собівартість книги буде високою, а ринкова ціна ще вищою. Вперше книгу представлять перед широкою аудиторією на фестивалі ковальства в Івано-Франківську на початку травня. Потім збірку продемонструють каталонцям на літературному фестивалі «Барселона поезія», який проходитиме у Барселоні з 12 по 22 травня. Натомість тернополяни зможуть побачити унікальне видання в кінці травня – на початку червня.

    Джерело: http://t-pravda.te.ua/…

    20-кілограмів поетичного артбуку

    8 травня на заключній частині Свята ковалів в Івано-Франківську відбулася презентація, певне, найважчого з українських артбуків. Це «РОТВРОТ» – тернопільсько-барселонська збірка, написана двома цілком українськими поетами Андрієм Антоновським та Юрієм Завадським і викована Василем та Михайлом Гудимами (с. Товсте).

    rotVrot_

    Книга, а точніше, книжковий блок, виданий за співпраці із тернопільським видавництвом «Крок». Передмову до видання написав уже відомий в Україні каталонський письменник Карлес Ак Мор, транслітерацію каталонською мовою здійснила Каталіа Джірона.

    rotVrot

    Тираж книги поки що обмежується двома екземплярами, один з яких уже відправлений до Іспанії. Презентація у Барселоні відбудеться на тиждень пізніше – 16 травня, за участі обох авторів у рамках фестивалю «Барселона поезія 2010»). Проте у Товстому ковалі працюють над продовженням тиражу. А паперові примірники будуть доступними для тих, хто 20 кілограмів або їхній грошовий еквівалент не підніме.

    Джерело: http://www.chytomo.com/…

    У Барселоні презентують ковану книгу українських поетів

    27 травня в Івано-Франківську на «святі ковалів» та 16 травня в Барселоні в рамках фестивалю «Барселона поезія 2010» відбудеться презентація поетичної книги «Ротврот» Андрія Антоновського (Барселона, Іспанія) та Юрія Завадського (Тернопіль, Україна) з транслітерацією каталонською мовою Каталіни Джірони в кованій обкладинці дизайну Василя Гудими та роботи Василя та Михайла Гудим.

    Книгу «Ротврот» створили українські поети Юрій Завадський з Тернополя та Андрій Антоновський з Барселони; передмову до книги написав каталонський письменник Карлес Ак Мор. Транслітерацію та переклад на каталонську здійснила Каталіна Джірона; книгу здизайнував Василь Гудима та спільно зі своїм братом Михайлом Гудимою створив у залізі; книгу видано в співпраці з тернопільським видавництвом «Крок».

    Джерело: http://litakcent.com/…

    Книгу з металу створили за 13 днів

    Металеву книгу вагою 20 кг представлять у Барселоні брати-ковалі Тернопільщини 16 травня. Тернополяни те цікаве видання зможуть побачити аж восени.
    Збірку поезій “Ротврот” виготовили Василь і Михайло Гудими із смт Товсте Заліщицького району. Авторами творів із неї є відомі поети Юрій Завадський та Андрій Антоновський.
    Аби викувати подібну книгу, братам-ковалям знадобилося 13 днів. Видання вийшло у форматі 27 на 30 см. Сторінки цієї збірки поезій виготовили із паперу, котрий не використовують у поліграфії. Тому вартість одного примірника становить приблизно 2500 євро.
    Поезія у металі
    Уперше металеву книгу показали 8 травня в Івано-Франківську на науковій конференції під час свята ковалів. Із цієї нагоди разом зібралися майстри з Бельгії, Голландії, Литви, Росії, Ізраїлю.
    – Основна фактура книги виконана у вогні без втручання інструментів. Таким чином ми виготовили майже всю збірку поезій, – розповідає 26-річний Василь Гудима. – Аби її викувати, навіть відклали роботу над нашим родинним фотоальбом. Адже намір виготовити металеву збірку поезій видався нам набагато цікавішим.
    Виготовити подібний витвір мистецтва ковалі, як виявилося, мріяли вже давно. Проте завжди бракувало часу. До речі, один із авторів збірки – Юрій Завадський є швагром братів.
    – Уже кілька років захоплююся художнім ковальством, – розповідає Василь Гудима. – Для мене ковальство – це і заробіток, і водночас хобі. Мені подобається експериментувати у своє задоволення. Люблю працювати руками, а не сидіти в бібліотеках. Хоча із металом працюю вже вісім років, художнім ковальством захопився лише чотири роки тому. Тепер пробую виготовляти і вітражі.
    Є шість книжок
    Створити спільну роботу автори збірки поезій вирішили, коли на Форумі видавців у Львові познайомилися із каталонськими письменниками. Сама ж ідея викувати подібну книгу виникла, коли в Івано-Франківську встановили металеву табличку із викарбуваним віршем Юрія Завадського. Той поетичний твір складався лише з розділових знаків.
    – Рот є головним артикуляційним органом, а саме говоріння є центром збірки, – пояснює співавтор збірки Юрій Завадський. – “Ротврот” створена не книжковими методами. Навіть текст у цій книзі розміщений специфічно. Сторінки можна пересортовувати вручну – у зручній для читача послідовності. Звісно, собівартість такої книги буде дуже високою, а ринкова ціна – ще вищою.
    Наразі Василь і Михайло Гудими виготивили шість примірників унікальної книги. Один із них залишили у себе, на згадку. Та збірка вміщує поезії українською та каталонською мовами. Власне, Андрій Антоновський тривалий час жив у Барселоні і має досвід перекладу із української на каталонську і навпаки. Втім, до написання передмови та перекладу текстів автори поезій все ж залучали каталонських поетів.

    Джерело: http://nter.net.ua/…

    Книгу з металу створили за 13 днів

    Сторінки унікального кованого видання брати-ковалі виготовили із паперу, котрий не використовують у поліграфії. Вартість примірника такої книги поезій – 2500 євро

    Металеву книгу вагою 20 кг представлять у Барселоні брати-ковалі Тернопільщини 16 травня. Тернополяни те цікаве видання зможуть побачити аж восени.

    Збірку поезій “Ротврот” виготовили Василь і Михайло Гудими із смт Товсте Заліщицького району. Авторами творів із неї є відомі поети Юрій Завадський та Андрій Антоновський.

    Аби викувати подібну книгу, братам-ковалям знадобилося 13 днів. Видання вийшло у форматі 27 на 30 см. Сторінки цієї збірки поезій виготовили із паперу, котрий не використовують у поліграфії. Тому вартість одного примірника становить приблизно 2500 євро.

    Поезія у металі

    Уперше металеву книгу показали 8 травня в Івано-Франківську на науковій конференції під час свята ковалів. Із цієї нагоди разом зібралися майстри з Бельгії, Голландії, Литви, Росії, Ізраїлю.

    – Основна фактура книги виконана у вогні без втручання інструментів. Таким чином ми виготовили майже всю збірку поезій, – розповідає 26-річний Василь Гудима. – Аби її викувати, навіть відклали роботу над нашим родинним фотоальбом. Адже намір виготовити металеву збірку поезій видався нам набагато цікавішим.

    Виготовити подібний витвір мистецтва ковалі, як виявилося, мріяли вже давно. Проте завжди бракувало часу. До речі, один із авторів збірки – Юрій Завадський є швагром братів.

    – Уже кілька років захоплююся художнім ковальством, – розповідає Василь Гудима. – Для мене ковальство – це і заробіток, і водночас хобі. Мені подобається експериментувати у своє задоволення. Люблю працювати руками, а не сидіти в бібліотеках. Хоча із металом працюю вже вісім років, художнім ковальством захопився лише чотири роки тому. Тепер пробую виготовляти і вітражі.

    Є шість книжок

    Створити спільну роботу автори збірки поезій вирішили, коли на Форумі видавців у Львові познайомилися із каталонськими письменниками. Сама ж ідея викувати подібну книгу виникла, коли в Івано-Франківську встановили металеву табличку із викарбуваним віршем Юрія Завадського. Той поетичний твір складався лише з розділових знаків.

    – Рот є головним артикуляційним органом, а саме говоріння є центром збірки, – пояснює співавтор збірки Юрій Завадський. – “Ротврот” створена не книжковими методами. Навіть текст у цій книзі розміщений специфічно. Сторінки можна пересортовувати вручну – у зручній для читача послідовності. Звісно, собівартість такої книги буде дуже високою, а ринкова ціна – ще вищою.

    Наразі Василь і Михайло Гудими виготивили шість примірників унікальної книги. Один із них залишили у себе, на згадку. Та збірка вміщує поезії українською та каталонською мовами. Власне, Андрій Антоновський тривалий час жив у Барселоні і має досвід перекладу із української на каталонську і навпаки. Втім, до написання передмови та перекладу текстів автори поезій все ж залучали каталонських поетів.

    Майя ЮРКЕВИЧ, 20.hvylyn@gmail.com

    Джерело: http://te.20minut.ua/…

    Книга Андрія Антоновського та Юрія Завадського “Ротврот” на виставці “Орнаментальне ковальство” в ґалереї НСХУ, м.Івано-Франківськ

    Ротврот, Івано-Франківськ, 2010

    Ротврот, Івано-Франківськ, 2010

    Співтворці книги: Михайло Гудима, Юрій Завадський з донькою Франкою, Василь Гудима
    Ротврот, Івано-Франківськ, 2010

    Книги “Ротврот” виготовили з металу

    Кожен примірник важить 20 кг

    Шість сувенірних примірників збірки віршів “Ротврот” тернопільського автора Юрія Завадського та іспанця, вихідця з Хмельниччини, Андрія Антоновського виготовили ковалі з селища Товсте, Заліщицького району Тернопілля Василь та Михайло Гудими.
    Кожна книга важить по 20 кілограмів. Обкладинка зроблена з грубого листового металу. Сам текст друкований на грубому акварельному папері. Листки не перегортаються – вони нанизані на металічні стрижні. Щоб прочитати наступний, потрібно зняти зі стрижнів попередній.

    “Кожен лист металу, який використовувався для обкладинки, я три дні випалював на вугіллі, щоб надати фактури. Під час такого процесу з металу нерівномірно вигорає вуглець. Завдяки цьому на поверхні утворюються горбики, ямки, світлі та темні місця. Найважче було підігнати металічні завіси так, щоб книга закривалася ідеально, і сторінки в ній не могли рухатися. В одному примірнику на півміліметра схибив – він закривається не до кінця. Доведеться або тканину, якою книга обшита з середини, замінювати на тоншу, або одну сторінку з книги викинути”, – розповів Gazeta.ua коваль Василь Гудима.

    Сторінки в книзі не пронумеровані, і їхній порядок не має значення. Текст написаний в стилі фонетичної поезії. Вірші складаються з набору повторюваних буквосполучень, часом окремих слів.

    Книгу вперше презентуватимуть 7-9 травня на міжнародному ковальському фестивалі у Івано-Франківську. 12 травня її презентація відбудеться в іспанській Барселоні. Кілька примірників “Ротврот” автори планують продати. За кожен проситимуть по дві тисячі євро.

    Поет Юрій Завадський каже, що назву збірки “Ротврот”, яку підготували два чоловіки не слід асоціювати з одностатевими стосунками. Ідея такої назви, мовляв, народилася під час знайомства Завадського з Антоновським.

    “Цією зустріччю ми ніби врятували один одного, зробили один одному штучне дихання. Кожен зрозумів, що окрім нього на світі є ще одна людина, яка робить щось подібне”, – пояснив назву поет.

    Джерело: http://gazeta.ua/…

    Андрій Антоновський, Юрій Завадський: кована книга «РОТВРОТ»

    reliz

    Книгу «Ротврот» створили українські поети Юрій Завадський з Тернополя та Андрій Антоновський з Барселони; передмову до книги створив унікальний каталонський письменник Карлес Ак Мор; транслітерацію та переклад на каталонську здійснила Каталіна Джірона; книгу здизайнував Василь Гудима та спільно зі своїм братом Михайлом Гудимою створив у залізі; книгу видали в співпраці з тернопільським видавництвом «Крок».

    Книга як технологія, книга як об’єкт; ми спробували вийти за межі носія інформації, надавши йому право на самостійність; на чому зосереджена нарація, де центр тексту, кому надана першість: книзі, тексту, асоціаціям, пальцям? Жоднісіньких поступок на користь чужого розуму, ані одного кроку в бік зневаження ані одного елемента. Твір, що вторинний, третинний, стає можливим лише за умови застосування читачем позамовних практик; мистецький об’єкт повносилий у випадку цілісної глибинної діяльності, а не пасивного споглядання-слухання-читання. Щось більше, аніж відкривання книги, перегортання сторінок, аніж біг ока рядками. «Ротврот» – теж носій інформації, що переказує нам те, про що давно кричать усі, хто захотів відкрити очі на сучасну книгу: він інформативний.

    «Ротврот» є абстрактом тексту, конденсатом поштовхів до асоціацій, що попри наше бажання звертає наші очі до себе самого, до плям фарби на папері, до глибини мови та графіки, до глибини самого читача. Хто винен у мистецтві, хто відчиняє двері до спекуляцій? Читач не мусить робити щось більше, аніж він звик: йому достатньо віддатися потокові книги, прийнявши її правила та умови. Книга, що закована в сталь, готова до вжитку як технологія, але не як тло тексту. Вона сама за себе говорить, вона не позичає мову в середовища поза собою. Ми розпочали від початку, ми не брали за основу поліграфічні авторитети, ми не застосовували поліграфічні норми.

    Книга в залізі; книга з важкою завісою; книга з вільними аркушами; книга на акварельному папері; книга без паґінації; книга вільна від умовностей; книга з текстами-обріями; українська мова в роті кожного з нас; книга-інтернаціонал; книга-міст; книгість; кність; к-сть.

    Заплановані презентації:
    – відбулася презентація книги 8 травня, “Свято ковалів 2010” в Івано-Франківську, конференція учасників фестивалю о 18:00 в конференц-залі готелю “Надія”, м.Івано-Франківськ. Брали участь Василь та Михайло Гудими, Юрій Завадський;
    – відбулося 9 травня, відкриття виставки кованих робіт до “Свята ковалів” в ґалереї Спілки художників в Івано-Франківську о 10:00, були присутні учасники фестивалю, а також Василь та Михайло Гудими, Юрій Завадський (+ кілька знимок з виставки);
    16 травня, презентація книги “РОТВРОТ” за участю Ю.Завадського, А.Антоновського, К.А.Мора, К.Джірони, бар Еліоґабаль (Heliogàbal), Барселона

    З приводу відомостей про книгу, презентацій видання та інших даних просимо контактувати в Україні:
    Ю.Завадський, +380969431704, dryuryzavadsky@gmail.com, yuryzavadsky.com

    yuryzavadsky/oleh karpenko – scream (russian adaptation) / юрійзавадський/олег карпенко – крик (російська адаптація)

    КРИК

    юрій завадський/юрий завадский
    олег карпенко/олег карпенко

    Редактор: Богдан Боденчук

    Мова — російська.

    © Юрій Завадський, 2009
    © Олег Карпенко, 2009

    Continue reading yuryzavadsky/oleh karpenko – scream (russian adaptation) / юрійзавадський/олег карпенко – крик (російська адаптація)

    yuryzavadsky. scream/юрійзавадський. крик

    Sketch of my new book “yuryzavadsky. scream” (2010)
    Ескіз моєї нової книги “юрійзавадський. крик” (2010)

    * * *

    Людський череп, —
    Такий самий, як усi iншi.

    Йому не пасує називатися героєм, спасителем, пророком,
    Бо його смерть запрограмована,
    Безумовна.

    Детермiнiзм, коли почуваєшся чоловiком
    I знаєш на що витратити свої сили.

    Кожного дня переживаю в собi чергову загибель, —
    Заперечую собi рахуватися зi смертями чужинцiв,
    Коли стiльки моїх богiв недовiрено.

    Один iз сих днiв…
    Вiдiрваний ґудзик.

    Download/Завантажити .PDF

    “юрійзавадський”, Тернопіль, 2003 рік

    юрійзавадський 2003

    Flash-version of the book/Флеш-версія книги

    Book order/Замовлення книги

    Тані Романко

    частина перша
    частина друга
    частина третя
    частина четверта
    частина п’ята

    біль

    ноги порізані до порогів
    руки потяті до клямок

    будинок поранений дитинством

    Continue reading “юрійзавадський”, Тернопіль, 2003 рік

    “імовірність”, Тернопіль, 1999 рік

    імовірність 1999

    Book order/Замовлення книги

    частина перша

    яка імовірність кроків
    на корзо розчинених у
    і поцілунків
    і кроків
    у
    ст

    яка імовірність дотиків
    на корзо відкритого о
    і поглядів
    і дотиків
    о
    ка

    яка імовірність зустрічі
    а корзо нашого мі
    і бруківки
    і зустрічі
    мі
    ста

    Continue reading “імовірність”, Тернопіль, 1999 рік