@ http://batacat.livejournal.com/…

Фото Євгенії Перуцької з сайту “Читомо”

Як Ви стали перекладачем?

Непередбачуваний збіг обставин підштовхнув мене до того, що я почав займатися перекладами, бо такої мети не мав, хоча в свій час вивчав іноземні мови і тому, гадаю, була вже якась передвизначеність в тім, що тепер я є перекладачем. Але також слід сказати, що я перекладач-аматор, адже роблю лише перші кроки у цій царині, вчуся… Треба зауважити, що на прийняття такого рішення дуже сильно вплинула моя дружина Каталіна Джірона, фаховий перекладач, разом з якою тепер перекладаємо українською та каталонською.
Continue reading Лев Грицюк: Інтерв’ю з перекладачем: 31. Андрій Антоновський →

Більшість українців, які обрали план «валіза–вокзал–Євросоюз», швид ко розчиняються у шенгенських просторах. Від Сяну й до Ольстеру їх можна знайти тільки за нетиповими для тих територій іменами та прізвищами. Свою ідентичність та культурне життя вони зазвичай приносять у жертву фінансовому Молоху. Українські дипломатичні представництва, місія яких щось з цим робити, напевно, й самі потребують міцного концентрату з євшан-зілля. У такій темній ситуації світлим проблиском може бути лише ініціатива пасіонарних особистостей. До таких, без сумніву, належить Андрій Антоновський. Замість тихого заробітчанського життя він вирішив із власної ініціативи зводити українсько-каталонські ку ль тур ні мости.

У. Т.: Андрію, давай розпочне мо з екскурсу в минуле. Розкажи, коли й чому ти емігрував до Іспанії?

– У мене не було певної мети потрапити саме в Іспанію, рад ше бажання виїхати з країни, щоб розширити власні культурні горизонти, відкрити для себе нове. Я народився і виріс у Хмельницькому, і це така страш на яма, у якій не було видно якихось перспектив. Я прагнув радикальних змін, тому не поїхав ні до Львова, ні до Києва, а за кордон. З 1999-го я вештався європами й у 2001 році осів у Барселоні.

Джерело: http://ut.net.ua/…

Поет Іван Лучук обіцяє захопити нас у вир поетичної магії своїми незрозуміло-зарозумілими віршами, які можуть впливати і на долю, і на зорі. Паліндромія — специфічне стародавнє поетичне мистецтво, що програмує на створення текстів-рядків, що можуть читатися вперед і назад однаково! Такі вміння колись вважали відьмацтвом, тепер же це зрозуміла всім техніка, яка доступна лише обраним.
Іван Лучук: “Паліндромія є найрафінованішим видом поетичної творчості. Колись я її назвав поезією у чистому вигляді, та й досі не відмовляюся від цього свого формулювання. Кабалу можна сприймати як вчення, що надає літерам і числам містичного значення, рангу основи основ, а теж трактувати як щось не цілком зрозуміле, вензловате й загадкове. Так можна сприймати й паліндромію. Коли потрапиш у кабалу до паліндромії, то так вже воно й буде.”
Поет народився 24 лютого 1965 року у Львові в письменницькій родині. Закінчив слов’янське відділення філологічного факультету Львівського університету ім. І. Франка (1986) й аспірантуру московського Інституту слов’янознавства та балканістики (1992). Кандидат філологічних наук (1994). Докторант Інституту літератури ім. Т. Шевченка Національної академії наук України, працює над докторською дисертацією «Мистецтво поетичне в дискурсі української лірики та письменницької критики». Член Наукового товариства ім. Шевченка у Львові, Міжнародної асоціації україністів, Міжнародної асоціації білорусистів. Співзасновник Асоціації українських письменників, Міжнародної асоціації візуального мовлення, літературних груп «ЛУГОСАД», «Геракліт» (Голінні ентузіасти рака літерального), «ПУП» (Планетарна Управа Паліндромії). Координатор Львівського регіонального відділення АУП (1997-2003). Був Провідником Парнасленду львівської газети «Ратуша» (1990-1995), заступником редактора газети «Діти Марії» (1993-1997). Автор поетичних збірок «Ритм полюсів» (в кн. «ЛУГОСАД: поетичний ар’єрґард», 1996; в кн. «Лугосад: об’єктивність канону», 2007), «Сонетії» (1996), «Паліндромони» (1997), «Тридцять три сонетії» (1998), «Сто одне щось» (2002), «Трохи білого світу» (2005), «Велес – се лев» (2008), «Нове та давнє» (2009), книжечки для дітей «Грайлива абетка». Видав літературознавчі книжки «Ніби поезієзнавчі шкіци» (1996), «Трохи поезієзнавства» та «Поезієзнавча кафедра» (1997), «Триєдине поезієзнавство» (1998), роман «Уліссея» (2000), збірку есеїстики «Сумніви сорокалітнього» (2008). Укладач альманаху кохання «Королівський ліс – 2» (2002). Упорядник антології української поезії ХХ століття «Дивоовид» (2007), антології української любовної лірики кінця ХІХ – початку ХХІ століття «Літургія кохання» (2008), антології української поезії для дітей «Зелене Око: 1001 вірш» (2008), антології «Вертоград: Українське поетичне тисячоліття» (2009), антології сербської поезії для дітей у переспівах Оксани Сенатович «Кошеня в кишені». Співупорядник антології серболужицької поезії для дітей у переспівах Володимира Лучука «Ластівка з Лужиці» (спільно з Тарасом Лучуком), антології української еротичної поезії «Біла книга кохання» (спільно з Вікторією Стах). Підготував книгу-пастиш «Історія світової поезії», книжку літературної критики й есеїстики «Літературний джаз», збірник есеїв, прози та драматургії у власних інтерпретаціях «Фрагменти балканської мозаїки», готує книгу перекладів, версій, переспівів і варіацій «Позичена дримба». Одружений, має п’ятеро дітей.
Запрошуємо на магічно-поетичне дійство 23 вересня 2010 року о 17:00 в арт-кафе «Соломія» у Тернополі на вул. Паращука, 4.
Організатори: Громадське об’єднання “Тернопільська Липа”, Спільноти “Майстерня Слова” та “Майстерня Звуку”, арт-кафе «Соломія», Юрій Завадський, Літературна студія «87».

Майстер-клас з пам’ятування “золотого вересня” 39-го в рамках всеукраїнського проекту “Україно, де ти?” в дворі Тернопільського історико-меморіального музею політичних в’язнів (вул. Коперника, 1) ПАртія ЛИпи (в числі учасників Майстерень Вчора, Слова, Світла, Звуку, Волі, Долі) провoдить практичні заняття з памятування “золотого вересня” 39-го…

Далі/More