Category Archives: Blog/Блоґ

James Tate – A Knock On The Door / Джеймз Тейт – Стукіт у двері

James Tate

Питають мене чи я колись думав про кінець
світу, і я відказую: “Заходьте, заходьте, дайте-но
нагодувати вас сніданком, заради Бога”. По кількох
крихтах їм багнеться говорити про життя по смерті.
“Йой,” – кажу. – “А ви бачили гусінь що скелетує
зелене листя(1)?” Тоді вони говорять про
відкуплення та кількох обраних сидіти як раз
біля Нього. “Що робити?” – питаю. – “Просто сидіти?” Я
оточений розлюченими зомбі. “Скуштуйте
лимонного пляцка, купив учора
в пекарні Три Пси.” Але вони наполягають поговорити про
мою душу. Щось хилить на сон і мені всюди починають
ввижатися метелики. “Чи, прошу пана, не хотіли б ви
передрімати, мені б хотілося.” Вони потрохи відступають
від мене, зникають за дверима, прямують до моїх
сусідів, чорна хмара над їхніми головами, і
вони не бачать нічого безкінечно.


(1) В ориґіналі – гусінь, схожа до The Grapeleaf Skeletonizer, Harrisina americana.

© Юрій Завадський, адаптація, 2011

Continue reading James Tate – A Knock On The Door / Джеймз Тейт – Стукіт у двері

Les Wicks – Aeolus at the Mulga / Лес Вікс – Еол на акації

Еол на акації(1)

Пустельний вітер зодягнений в згрубілий пісок
свавільний гавкіт
зриває бляшану обшивку
зі смертей
кирпатих автобусів Сілвертону що
обрубані наче сирець опалу
втиснені в рамки ганебної неволі
лісосмуг як верблюди.
Пунктуація ворон
закріплена в повітрі.
Земля – наші легені
але мухи вислужилися як стогони бурі.
Мурахи збиті з пантелику
червоножильним хребтом
кварцу.
У цьому затишку
загубилися мої очі. Вітер – течія
лишень кістки гріються
на задушливому піску – той хребет кенгуру
манірно сидить, на 90° до
периметру каменя.
Заглиблюйся, не переймайся. [приспів]
Гнів ему
розсипається мов насіння з моїм наближенням.
Цього вихідного дня
ноги провалюються в мелений перець.
Ми створити багато
мінливих ґенів що вібрують
у наших руках.
Вагання – ця невблаганність закриває рота
перемагає, визбирує те
світло що його прихід ми вчували від каміння.
Смерть на замовлення
застигла доля що впокорює
озлість нового сенсу.
Лише килимок під порогом стокілометрової порожнечі.
Відступлення є молитвенним
самокатуванням,
ставимо садна.
Бог міг бути вітром
і небо – плямина…
поодаль від його рук.


(1) В ориґіналі – мулґа, різновид пустельного дерева. Дерево символізує віддалену місцевість, глибокі села, провінцію, безлюддя.

© Юрій Завадський, адаптація, 2011

Continue reading Les Wicks – Aeolus at the Mulga / Лес Вікс – Еол на акації

Selina Tusitala Marsh – Guys like Gauguin / Cеліна Тусітала Марш – Такі хлопці як Ґоґен

220610 News Photo: Shane Wenzlick/Suburban Newspapers Fairburn Primary School student Jonathan Cutajar and Poet Selina Tusitala Marsh.

І

дяка Буґенвілю(1)
за те що прагнув молодої землі
тож такі хлопці як Ґоґен можуть мріяти
і мріяти
згодом потягти своє сифілітичне тіло
углиб тропіків
аби перевірити свої мистецькі припущення
про те як нецивілізовані
дозрілі наче папая
є найкращою сировиною
миловидно незворушною
що звисає мов золоті препубертатні бруньки
сіючи німфоманію
для таких хлопців як Ґоґен.

ІІ

дяка Бальбоа(2)
за те що перетнув Панамський
перешийок
в 1513 році
і нарік наш океан
Південними морями

агов, дяка тобі, Васко(3)
за те що зробив нас
своїм підчерев’ям
західною протилежністю всього
своїм нічним жахіттям
своїми снами наяву
перекрученням всіх своїх законів
своєю найтемнішою фантазією

дяка за те що розумів землю як тіло
Північ, його голову
повну раціональності
логічні сезони
змісту
культивовані сади
свідомості
посіяної в чоловічному
охайному образі
висока еволюція
до світла

дяка що зробив з Півдня
ероґенну зону
тілесну й сексуальну
чуттєву й природню
причаєну в тіні
темного жіночого інстинкту
населеного африканцями
азіатами, американцями
і тепер нами


(1) Луї-Антуан граф де Буґенвіль – французький адмірал та першовідкривач, сучасник Джеймса Кука, керівник першої французької навколосвітньої подорожі. Велика частина його відкриттів пов’язана з Тихим океаном.
(2) Васко Нуньєс де Бальбоа – кастільський конкістадор, засновник першого іспанського міста на американському континенті. У 1513 році перейшов Панамський перешийок і відкрив так звані Південні моря, які ми тепер іменуємо Тихим океаном.
(3) Авторка має на увазі того самого Васко Нуньєса де Бальбоа.

(c) Юрій Завадський, адаптація, 2011

Les Wicks – Short biography 2 / Лес Вікс – Коротка біографія 2

Les Wicks. Pic. by Michael Reynolds

Лес Вікс (Les Wicks) – австралійський поет, працював залізничником і профспілковим адвокатом. Його твори характеризують як “суб’єктивні й захоплюючі, доступні й безпосередні” (Варвік Вінн, “Australian Book Review”), а також “розмаїті, динамічні, гуманні, асиметричні й вчасні (Дженіфер Мейден).

Вже понад 35 років Лес Вікс бере участь у величезній кількості фестивалів, навчає в школах, університетах у всіх куточках своєї країни/континенту. Друкувався в більш ніж двохстах різних журналів, антологій та газет у чотирнадцятьох країнах дев’ятьма мовами. Провадить майстер-класи і керує видавництвом “Meuse Press”, яке засереджується на таких синтетичних мистецьких проектах, як малярсько-поетичні інсталяції на автобусах і твори, опубліковані на поверхні ріки. Його восьма книга – “Ambrosiacs” (Island, 2009). Працював разом із Юрієм Завадським і Григорієм Семенчуком над укладанням першої антології сучасної української та австралійської поезії відповідно українською та англійською мовами. Веб-сторінка автора: http://leswicks.tripod.com/lw.htm

*

Les Wicks, Australian poet, has been a rail-worker & union advocate.His work has been described as personal & engaging, accessible & immediate (Warwick Wynne, Australian Book Review) & varied, nimble, humane, wry & well timed (Jennifer Maiden).

Over 35 years Wicks has performed at a vast number of festivals, schools, universities etc. around his continent/country. Published in well over 200 different magazines, anthologies & newspapers across 14 countries in 9 languages. Conducts workshops & runs Meuse Press which focuses on poetry outreach projects like art/poetry collaborations on buses & work published on the surface of a river. His 8th book is the Ambrosiacs (Island, 2009). He has worked with Dr Yury Zavadsky on compiling the first anthology of contemporary Ukrainian/Australian poetry in Ukrainian & English.

http://leswicks.tripod.com/lw.htm

English and Ukrainian version: Сollage from the poisonous book “Сhlorine” by Yury Zavadsky and Andriy Antonovsky

English version:

In, onesel is, of edge deeper side – and –
domes – till – face chopped off with leaves,
to her from under k! – ally? nitrogen fertilizer –
go on herself, go on, you. Nev to!.. For
this. Boo will reach… Ny! Both – shcha! No
deliver the lagniappe – not – beed – Comin
shoo! And he. ly. in shoo, boo ow”, so yu, shch
al? Over that!” An’ li, ra foreman, di
i, shch se yu so, – ev moo! I yu: zo ryv, fore
well, shch curs, shch ly. Wi loo Ye alka-overr
bitter on sha ty. An’ jy dy… Behin la
by evil. rhm, in self, n no: beg yt, an’ in ini! On ess.
P hundr-bla er… Oh with sheep collar
tooh, winz – I’m on weekend. Oloness! Smoky al!
Ots woma-th coo-bah hall Ook-eeper. – Oh
by ans”?

Ukrainian version:

В, собо є, краю глибшим бік – і –
куполів – аж – лице обсічене з листям,
їй з-під к! – льно? азотно-тукового –
сама собі ідіть, ідіть, ти. Нев ту!.. По
ця. Бу дійде… ни! Обидва – ща: Не
доставиш могорича – не – бадь – Приїз
шу! І він. ний – в шу, бу кось”, то ю, щ
кий? За та!” А ли, ра бригадиром в. Ді
ї, щ До зо ба, – зл му! Я ю: зо рів, бри
ну, щ руг, щ лі. Ві лу Є алка-перер
гіркувато на ша ти. І жі ди… Позаг ла
зла. рм, – в ся, н ні: поч іт, і в іні! На ть.
П сто-бла ій… О з овечим коміром
тухи, вин – Я вихідна. чка! Викур ий!
Оц жено-з ку-ба зала Га лтер. – О
ами”?

(c) Yury Zavadsky (Юрій Завадський), 2011

Ebook: Андрій Шийчук. Сині фіалки

За підтримки видавництва “Крок” з’явилася попередня версія книги Андрія Шийчука “Сині фіалки”. Це одни з перших зразків повноцінної ebook у нашій практиці. Книжка – офіційно в бета-тестингу.

Про книгу

“Сині Фіалки – це довга історія. Точніше, це багато коротких історій. Або небагато історій середньої довжини. Хай там як, це історії про одного ліричного героя, багатьох неліричних героїв, про кілька міст, кілька сіл, кілька інших географічних об’єктів, про моря і ліси, про любов та ненависть, про музику і танці, а також про довгу-довгу подорож, яка парадоксально закінчилась там же, де і почалася – як, в принципі, часто і трапляється. “

Андрій Шийчук (synifialky.com)

“Андрій – рідкісна людина, котра живе, як пише і, виявилося, пише, як живе. Оце потроху піарять сайтик для його книги – http://www.synifialky.com/ – ну і я попіарю. Сайтик, звісно, уваги недостойний, там головне – текст. Тому йдіть одразу до нього. Може через те, що ми з Андрієм майже однолітки, його текст видався навдивовижу близьким – чимало епізодів викликали щемке відчуття впізнавання і резонували, викликаючи власні спогади.

Звісно, текст сируватий, не вистачає гостроти, виписаности, часом – переконливости. Місцями дратують банальності. Часом – редакторські й коректорські хиби. Але з молодої невиданої прози це найперше, що я хтів би побачити доведеним до пуття і виданим. Анітрохи не кривлю душею.”

стронґовський (strng.org)

Читати книгу на сайті synifialky.com

Selina Tusitala Marsh – Not another nafanua poem / Селіна Тусітала Марш – Жодного іншого вірша нафануа

Варіант 1.

Жодного іншого вірша нафануа

Жодного іншого вірша нафануа(1) вона не може від них почути прагнучи злитися з потоком культури в новому тисячолітті на електричному вака(2) боюся але її тінь відлунює з темряви і лишень біг сестри нуа(3) тої яка залишалася вдома й годувала свого батька коко-алаіса(4) витираючи підборіддя і виманюючи ключа від шафи де захований туалетний папір для фалеуіла(5) надворі допоки її войовнича сестра нищить стереотипи в океанічних масштабах боюся але заради того ця оповідь як її сестра змушена підміняти вкрадені кокоси які залишила на сака(6) що їх узяла войовниця не спитавши дозволу аби приховати жіночність боюся але заради того хто повинен був годувати аіґа(7) збирати кало(8) банани і папаю сиплячи їх в мішки і тягнучи на макеке фоу(9) аби виручити ку’пе(10) на державну школу для дітей щоб вивчились і поїхали геть щоб могли повернутися і відкрити ресторан в Апіа(11) і врешті почати вливатися в потік капіталізму що перетікає наповнюючи каналізації вулиці безлюдні дороги віддалених сіл окрім села нафануа бо хтось мусить це розповісти сказала тінь.


(1) Нафануа – ім’я богині війни в самоанців. Нафануа є божеством у більшості полінезійців. На Самоа село Фалеалупо на острові Саваії є домом Нафануа. Вожді з віддалених поселень часто навідуються до Фалуалупо за благословенням від Нафануа перед початком воєн.
(2) Вака – маорійське каноє, достатньо велике, аби перетнути океан. Завдяки вака древні маорі дісталися з Полінезії до Аотеароа, тобто Нової Зеландії.
(3) Нуа – скорочення від імені Нафануа.
(4) Коко-алаіса – солодка самоанська страва з рису та кокосу.
(5) Туалет.
(6) Вечеря.
(7) В самоанській мові охоплює значенням сім’ю, родину, рід тощо. Аіґа – це кілька сімей, об’єднані зв’язками крові, шлюбів, приймацтва, і на чолі стоїть матаі – голова, батько.
(8) Кало – інакше “таро” – їстівний коренеплід, який здебільшого росте в реґіоні Тихого океану.
(9) Місцевий ринок, де продають вирощені в околицях овочі, фрукти, рибу та вироби ремісників.
(10) Гроші.
(11) Апіа – столиця й найбільше місто на Самоа.

Варіант 2.

Жодного іншого вірша нафануа

Жодного іншого вірша нафануа(1) вона не може від них почути прагнучи злитися з потоком культури в новому тисячолітті на електричному вака(2) боюся але її тінь відлунює з темряви і лишень біг сестри нуа(3) тої яка залишалася вдома й годувала свого батька коко-алаіса(4) витираючи підборіддя і виманюючи ключа від шафи де захований туалетний папір для кибля надворі допоки її войовнича сестра нищить стереотипи в океанічних масштабах боюся але заради того ця оповідь як її сестра змушена підміняти вкрадені кокоси які залишила на вечерю що їх узяла войовниця не спитавши дозволу аби приховати жіночність боюся але заради того хто повинен був годувати родину збирати кало(5) банани і папаю сиплячи їх в мішки і тягнучи на ринок аби виручити гроші на державну школу для дітей щоб вивчились і поїхали геть щоб могли повернутися і відкрити ресторан в Апіа(6) і врешті почати вливатися в потік капіталізму що перетікає наповнюючи каналізації вулиці безлюдні дороги віддалених сіл окрім села нафануа бо хтось мусить це розповісти сказала тінь.


(1) Нафануа – ім’я богині війни в самоанців. Нафануа є божеством у більшості полінезійців. На Самоа село Фалеалупо на острові Саваії є домом Нафануа. Вожді з віддалених поселень часто навідуються до Фалуалупо за благословенням від Нафануа перед початком воєн.
(2) Вака – маорійське каноє, достатньо велике, аби перетнути океан. Завдяки вака древні маорі дісталися з Полінезії до Аотеароа, тобто Нової Зеландії.
(3) Нуа – скорочення від імені Нафануа.
(4) Коко-алаіса – солодка самоанська страва з рису та кокосу.
(5) Кало – інакше “таро” – їстівний коренеплід, який росте в реґіоні Тихого океану.
(6) Апіа – столиця й найбільше місто на Самоа.

Варіант 3.

Жодного іншого вірша нафануа

Жодного іншого вірша нафануа(1) вона не може від них почути прагнучи злитися з потоком культури в новому тисячолітті на електричному каное боюся але її тінь відлунює з темряви і лишень біг сестри тої яка залишалася вдома й годувала свого батька кокосовим рисом витираючи підборіддя і виманюючи ключа від шафи де захований туалетний папір для кибля надворі допоки її войовнича сестра нищить стереотипи в океанічних масштабах боюся але заради того ця оповідь як її сестра змушена підміняти вкрадені кокоси які залишила на вечерю що їх узяла войовниця не спитавши дозволу аби приховати жіночність боюся але заради того хто повинен був годувати родину збирати картоплю банани і папаю сиплячи їх в мішки і тягнучи на ринок аби виручити гроші на державну школу для дітей щоб вивчились і поїхали геть щоб могли повернутися і відкрити ресторан в столиці і врешті почати вливатися в потік капіталізму що перетікає наповнюючи каналізації вулиці безлюдні дороги віддалених сіл окрім села нафануа бо хтось мусить це розповісти сказала тінь.


(1) Нафануа – ім’я богині війни в самоанців. Нафануа є божеством у більшості полінезійців. На Самоа село Фалеалупо на острові Саваії є домом Нафануа. Вожді з віддалених поселень часто навідуються до Фалуалупо за благословенням від Нафануа перед початком воєн.

(c) Адаптація Юрія Завадського, 2011

Continue reading Selina Tusitala Marsh – Not another nafanua poem / Селіна Тусітала Марш – Жодного іншого вірша нафануа

Selina Tusitala Marsh – Short biography / Селіна Тусітала Марш – Короткий життєпис

cp-selina-tusitala-marsh

Д-р Селіна Тусітала Марш навчає новозеландської та тихоокеанської літератури і літературної творчості в Університеті Окленду, Нова Зеландія. Селіна має самоанське, тувалійське, британське і французьке походження. “Тусітала” – це ім’я її дідуся, це титул, даний шотландському авторові Роберту Луїсу Стівенсону, який мешкав останні свої роки на Самоа, що дослівно означає “оповідач історій”. Селіна є першим островитянином, який отримав ступінь доктора філософії на новозеладському факультеті англійської філології. Її перша поетична добірка “Fast Talking PI” (AUP, 2009) (розлого перекладається українською як “ТО (тихоокеанський островитянин), що швидко говорить”) отримала престижну премію “Ню Зіланд Пост” імені Джессі МакКей за першу книгу в 2010 році. Її вірш “Not another nafanua poem” (“Жодного іншого вірша нафануа”) був обраний для публікації в книзі “Найкращі з найкращих новозеландських віршів” (VUP, 2011). У 2011 році Селіна Тусітала Марш є учасником Шостого міжнародного літературного фестивалю у Львові.

Continue reading Selina Tusitala Marsh – Short biography / Селіна Тусітала Марш – Короткий життєпис

Wasyl Machno opowie o swojej “Nitce”

makhno_nytka

6 lipca o godz. 17.00 w Miejskiej Bibliotece Publicznej w Sanoku odbędzie się prezentacja tomu poezji “Nitka” Vasyla Machno – autora znanego polskiemu czytelnikowi między innymi dzięki przekładom Bohdana Zadury. “Nitka” to zbiór wierszy wydanych w oryginale, po ukraińsku, wraz z polskim tłumaczeniem. Spotkanie poprowadzi Janusz Szuber.

Василь Махно

@ http://www.isanok.pl/…

Український літературний подкаст – Юрко Іздрик читає вірші Павла Тичини

Український літературний подкаст — це спроба нового покоління усвідомити та переосмислити українську прозу та поезію. Також це можливість для сучасних українських авторів розповісти про свої творчі плани та віддати шану тим, хто вплинув на їх формування як митця та особистості.

Ведуча подкасту: Ірина Славінська
Звукорежисер: Олексій Крапивко
У подкасті використані фрагменти народної музики у виконанні Ярослава Джуся.

Епізод 2. Юрко Іздрик читає вірші Павла Тичини
Краще з’їсти кирпичину, ніж читать Павла Тичину? Впевнені? Юрко Іздрик розіб’є ці дитячі комплекси. Недаремно він знаний дослідник алхімії людського мозку та слова. Поезії про павучків, сколопендр і цикад — такого Павла Тичину ви ще не чули.

Український літературний подкаст створений на замовлення компанії Pocketbook International, що має українське коріння та є одним з провідних світових виробників електронних пристроїв для читання. Ми дивимось у майбутнє пам’ятаючи про минуле. Нашою місією є створення нових продуктів, що роблять пізнання легким та доступним, а навчання — цікавим та захоплюючим.

…/Yurko_Izdryk_4ytae_virshi_Pavla_Tychyny.mp3

Джерело: http://podcaster.org.ua/…

Юрко Іздрик в інтерв’ю

Іздрик

Не думаю, що доречно буде донеччанам від’єднатися. Радше думаю про те, чи прописується там у молодих донеччан в айдентеті хоча б перша літера слова «Україна». Гадаю, таки прописується, у той чи інший спосіб, не суттєво, у який саме, ми не мусимо бути однаковими.

Джерело: http://culture.unian.net/…

«Драма.UA»-2011: «Поети читають драматургію» і «Ґодо х 2»

У рамках цьогорічної «Драми.UA» відбудеться цікавезний проект: «Поети читають драматургію». Галина Крук прочитає п’єсу «Między nami dobrze jest» Дороти Масловської (Польща), Оксана Васьків – п’єсу «Щи» Владіміра Сорокіна (Росія), Катерина Оніщук – п’єсу «Видеокамера» Анни Яблонської (Одеса), Альбіна Позднякова – п’єсу «Nic co ludzkie» Артура Палиги (Польща), Мар’яна Максим’як – п’єсу «Кольори» Павла Ар’є (Кельн-Львів) і Остап Сливинський – п’єсу С. Бекета «Остання стрічка Крепа».

Ця остання позиція виглядає чи не найцікавішою: один із найбільш чуттєвих сучасних українських поетів інтерпретує вже класичну монодраму Нобелівського лауреата.

*

Бекет буде присутній на «Драмі.UA» і в проекті «Ґодо х 2», в рамках якого порівнюватимуть і обговорюватимуть переклади «Чекаючи на Ґодо» (читають театри «Різні люди» і «Маятник» (Львів)). Ідея проекту – WhyTranslator.

Про «Ґодо х 2»:

В українській культурі є два переклади вже класичної п’єси “Чекаючи на Ґодо” (En attendant Godot/Waiting for Godot) Нобелівського лауреата Самюеля Бекета. З французької “…Ґодо” перекладав Володимир Діброва, з англійської – Богдан Бойчук. Бекет, як відомо, написав “Чекаючи на Ґодо” французькою, а згодом сам переклав п’єсу англійською. З огляду на доступність перекладу Діброви в Україні українські театри, ставлячи “Чекаючи на Ґодо”, користуються саме ним. Водночас, переклад Бойчука, попри свою “діаспорність”, місцями точніший, аніж переклад Діброви. У рамках читання “Ґодо х 2” пропонуємо порівняти два існуючі переклади на прикладі діалогів Владіміра та Естраґона з І та ІІ дій і монологу Лакі/Щасливого з метою кращого “наближення до тексту” слухача. Також сподіваємося на новий переклад “Чекаючи на Ґодо” українською мовою, який міг би взяти найкраще з французького й англійського оригіналів, виправити існуючі помилки в перекладах Діброви й Бойчука і стати взірцевим українським текстом культової п’єси для ХХІ сторіччя.

Джерело: http://levhrytsyuk.blogspot.com/…

Лес Вікс в Україні!

14-21 вересня 2011 року до України завітає австралійський поет Лес Вікс (Les Wicks) для участі в Міжнародному літературному фестивалі у Львові під час Форуму видавців. Також запланований ряд виступів у культурних осередках України.

Про поета >>
Адаптації віршів українською >>

Організація та підтримка візиту: Видавництво “Крок” та “Форум видавців”.

Сьома Молода Республіка Поетів шукає нові імена!

MRP_AGITKA

Сьомий фестиваль «Молода Республіка Поетів» шукає нові імена для цьогорічного Львівського Міжнародного літературного фестивалю у рамках 18-го Форуму видавців у Львові!

Якщо тобі до 25 років, ти пишеш українською і мрієш відвідати Львівський міжнародний літературний фестиваль ми чекаємо на твою заявку!

Умови участі:
1) Ми приймаємо твори лише УКРАЇНСЬКОЮ мовою
2) Ви можете взяти участь, якщо Вам не більше 25 років
3) Заявка (яку можна скачати нижче) має бути заповнена ПОВНІСТЮ! Неповні та невчасно подані заявки не розглядаються.
4) Добірка має складати 10 віршів, які ніколи раніше не друкувалися у альманахах і інших окремих виданнях (крім періодики). Ми не розглядаємо твори які мають антиукраїнський, шовіністичний чи антирелігійний характер
5) До заявки мусить бути прикріплене портретне фото розміром від 1 до 3 мегабайт
6) Дедлайн подачі заявок – 15 липня 2011 року. Адреса подачі mrp.lvivlitfest@gmail.com

Результати відбору учасників фестивалю «Молода Республіка Поетів» буде оголошено на сайті www.bookforum.com.ua 1 серпня 2011 року! 20 лауреатів лонг-листа прийматимуть участь у заходах Львівського літературного фестивалю з 16 по 18 вересня і візьмуть участь у гала-концерті конкурсу.

Твори лауреата гран-прі фестивалю організатори планують видати окремою збіркою і презентувати на Львівському міжнародному літературному фестивалі.

Лауреати першої, другої і третьої премії фестивалю отримають цінні подарунки

Журі конкурсу: Маряна Савка, Артем Захарченко, Ілля Стронговський, Олесь Ільченко, Юрій Завадський

Організатори конкурсу: ГО «Форум Видавців» і Видавництво «КРОК»

Рішення не оскаржуються, претензії ігноруються.

Бажаємо успіху!

Григорій Семенчук
координатор Шостого Львівського Міжнародного
літературного фестивалю
в рамках 18-го Форуму Видавців у Львові

Валерія Харламова,
Кординатор фестивалю МРП

Файли для завантаження:Інформація про конкурс, Заявка на участь (2011 рік)

Презентація збірки Марти Томахів У ЛЬВОВІ

У продовження серії книг тернопільського літературного покоління «87» презентація поетичної добірки молодої авторки Марти Томахів.
Книга без назви – переоцінка багатьох цінностей, перенаписання багатьох текстів, переставляння структурних елементів заради загострення уваги на людськості.
Книга Марти Томахів демострує легку жіночну манеру письма, що буде близькою та затишною читачеві, з одночасними спалахами мистецької незгоди й знакового бунту.

Адреса: книгарня «Є», м. Львів, проспект Свободи, 7
Початок:22 червня о 19:00

Найновіша книга серії “Inicjał” фундації “Pogranicze”- Василь Махно, „Nitka” / „Нитка”

makhno_nytka

Видавництво “Pogranicze” представляє нову книгу з серії “Inicjał” – добірка поезій Василя Махна під назвою “Нитка”.

Книга видана українською разом з перекладом польською мовою.

Джерело: http://pogranicze.sns.pl/…

“ХРАМИ НАД ХМАРАМИ” – СУЧАСНА ГРУЗИНСЬКА ПОЕЗІЯ

28-30 червня 2011 року у Тернополі проект
“ХРАМИ НАД ХМАРАМИ”
Аміран Свімонішвілі
Георгій Нахуцрішвілі
Давид Робакідзе

сучасна грузинська поезія

У програмі відвідин України грузинськими поетами Львів, Тернопіль, Київ, Харків. Натхненні 5 Міжнародним літературним фестивалем у Львові, відомі грузинські поети вирішили власним коштом приїхати в України. Наше першочергове завдання — гостинно їх прийняти, організувати зустрічі з мешканцями Тернополя, студентством, освітянами, шанувальниками поезії.

Готова до друку однойменна добірка перекладів українською мовою “Храми над хмарами” у перекладах Наталі Трохим, Оксани Лозової та Ярини Черняк.

Про авторів:
Аміран Свімонішвілі – за освітою – германіст; за фахом — викладач німецької мови і літератури в гімназії Тбілісі. Поет, перекладач поезії, автор трьох поетичних збірок; також автор короткометражного художнього фільму “Непарні числа”. Вірші перекладені англійською, німецькою, литовською, білоруською, українською мовами.
Георгій Нахуцрішвілі – також має філологічну освіту; викладає світову літературу у Тбіліському університеті. Відомий поет, перекладач (з німецької та англійської), лауреат кількох премій. Автор чотирьох поетичних збірок і двох сценаріїв для лялькового театру. Вірші перекладені англійською, німецькою, французькою, литовською, білоруською, українською, російською мовами.
Давид Робакідзе – скульптор, має мистецьку освіту. Поет. Не має виданих збірок, але друкується в періодиці. Вірші перекладені російською, англійською, литовською, білоруською і українською мовами.

Літературні зустрічі у “Кабінеті”: 30 травня – 4 червня

МО “Дзига” представляє
Літературні зустрічі у “Кабінеті”:

30 травня, понеділок, 18 год. Літературна кав’ярня «Кабінет», вул. Винниченка, 12 «HardTalk» із Юрієм Тарнавським, поетом, прозаїком, колись засновником Нью-Йоркської групи.

1 червня, середа, 17:00 – 18:00 Літературна кав’ярня «Кабінет», вул. Винниченка, 12
Зустріч з американською поеткою Джудіт Баумель.

2 червня, четвер, 18 год. Літературно-критичні обговорення Віктора Неборака – Ігоря Котика.
Керуак, свобода, гроші…

3 червня, п’ятниця, 17:00 – 18:00 Літературна кав’ярня «Кабінет», вул. Винниченка, 12
Вечір перекладної поезії для дітей: Мар’яна Савка, Маріанна
Кіяновська, Наталя Трохим, Галина Малик

4 червня, субота, 17:00 – 18:00 Літературна кав’ярня «Кабінет», вул. Винниченка, 12
Зустріч із сумською поеткою Людмилою Ромен

Вхід вільний!

LES WICKS – MILK BEACH / ЛЕС ВІКС – МОЛОЧНИЙ ПЛЯЖ

Молитва є цим баскетболом відмов,
вимитим на береговій смузі.
 
Вірш – усередині того м’яча,
повітря від тиском.
 
Сльози вимагають практики.
 
Ми загорнуті в отруйні бинти літа.
Як завжди
лікування стає карою.
Ми здіймаємося і падаємо,
тож не можемо бути лише плоттю,
хоча, можливо, є чимось меншим
за суму нашого сміття.
 
Все це
під насмішкуватою фіґою –
мій список нещасть
є всього лиш аркушем паперу,
навіть мої пальці повторюють
“якось та й буде”.
 
Жодна риба не втрачає сну через Правосуддя.
Вони самі собі затишок, відносини і сховок.
Під заклик поромних муедзинів
кожен баскетбол пляжується
у свою дуже особливу мить.

© Юрій Завадський, адаптація, 2011

Continue reading LES WICKS – MILK BEACH / ЛЕС ВІКС – МОЛОЧНИЙ ПЛЯЖ

Юрій Кучерявий: Зустрічі з Адамом Поморським

Шановні друзі! Центр гуманітарних досліджень Львівського національного університету, за підтримки Польського інституту у Києві запрошують Вас на “Університетські діалоги”

з Адамом Поморським

Минуле не відкидає тіні:
польсько-українські культурні стосунки та
культура польсько-українських стосунків

Continue reading Юрій Кучерявий: Зустрічі з Адамом Поморським

В Тернополі стартує благодійний фотоконкурс “Щасливе дитинство”

Інтернет-видання “Галичина.Інфо” та Управління у справах культури Тернопільської міської ради проводять благодійний фотоконкурс “Щасливе дитинство”.

На конкурс приймаються фотографії з зображенням щасливих дошкільнят, розмір фотографії – 30×40 см, 300 dpi, без полів, щонайменше 1500 px по довшій стороні. Роботи приймаються до 1 червня (Міжнародного дня захисту дітей) в електронному варіанті за адресою dajan@bigmir.net (в темі листа слід зазначити “Щасливе дитинство”). В листі слід вказати автора фотографії, час зйомки, ім’я моделі, фотоапарат (та оптику), техніку виконання, а також назву фотографії.

Роботи фіналістів буде продано на благодійному аукціоні. Кошти зібрані організаторами будуть направлені для ремонту приміщень та облаштування Дитячого Центру Гармонійного Розвитку “Щасливе дитинство” (м.Тернопіль).

Жюрі: відомий Тернопільський фотохудожник Леонід Тіт (голова жюрі), начальник Управління культури і мистецтв Тернопільської міської ради Олександр Смик, дизайнер і фотограф Віра Милян-Монастирська.

На презентації проекту виступлять Тернопільські митці, зокрема найстаріший з діючих гуртів “NAMELESS (UA, Ternopil)”, представники літературної студії “87”, відомий Тернопільський поет, педагог і кандидат філологічних наук Юрій Завадський.

Інформаційні спонсори та партнери: “Галичина.Інфо”, “Погляд”, ГО “Ковчег”, видавництво “Крок”, студія “Ирій”, sonceforum.org.ua, mamusi.org.ua.

Куратор проекту – Даян-Ярослав Монастирський.

20 хвилин: У Тернополі організують “Тарасову ніч”

Відбудеться масштабне літературно-музичне дійство “Тарасова ніч” у Тернополі, біля пам’ятника Тарасові Шевченку, 22-23 травня від 19.30 до 07.00.
На честь 150-ї річниці від дня перепоховання Кобзаря усю ніч свої і Шевченкові твори читатимуть поети різних поколінь – від визнаних і знаменитих до молодих і перспективних. Також виступатимуть барди та професійні артисти, які зголосилися до участі в акції.
“Такий захід відбудеться у Тернополі вперше. Це буде своєрідна музично-поетична всеношна, у якій зіллються талановиті митці зі всієї України”, – повідомив начальник управління культури і мистецтв Тернопільської міськради Олександр Смик.

Джерело: http://te.20minut.ua/…

Додаток від Літературної студії 87 та Юрія Завадського:
В молодіжній частині поетичного перформенсу візьмуть участь поети з Галичини, Поділля та Транскарпатії – Бабак Юлія (Золочів Львівської області), Боденчук Богдан (Ямпіль Хмельницької області), Боднар Мирослав (Івано-Франківськ), Бугаєнко Сашко (Теребовля), Валах Юля (Тернопіль), Волинець Тарас (Тернопіль), Гулик Сергій (Борщів), Гуменюк Ярослав (Чортків), Даян (Тернопіль), Завадський Юрій (Тернопіль), Ковалів Соломія (Львів), Колісник Василь (Козівський район Тернопільської області), Любка Андрій (Ужгород), Малиновський Роман (Івано-Франківськ), Медяник Олександр (Чортків), Семенчук Григорій (Хмельницький — Львів), Судова Мар’яна (Ізяславський район Хмельницької області), Томахів Марта (Тернопіль), Федірко Тарас (Тернопіль — Львів), Фігура Катерина (Львів), Хміль Степан (Тернопіль), Шпаковський Микола (Тернопіль — Львів). До них мають намір приєднатися музики з гурту Los Colorados та молоді мандрівні виконавці.

Газета “20 хвилин”: Тернополянка презентувала книгу із назвою “*”

Збірку віршів під назвою “*” презентувала у Тернополі студентка-поетеса Марта Томахів у четвер, 5 травня. Дівчина читала свої вірші під музичний супровід гітариста одного з тернопільських гуртів та розповідала про те як народилася її перша збірка.
– Книжка була готова уже чотири місяці тому, однак лише тепер вона побачила світ, – розповіла Марта. – Дуже довго готувалася до цієї презентації. Це є перша моя книга і перша видана збірка віршів учасника клубу “87”.
Зі слів дівчини, людей, які працювали над виданням, немало здивувала назва збірки – символ замість букв. Однак окрім назви подекуди трапляється ще й незвичний вміст. Скажімо, речення може починатися із м’якого знаку, а апостроф може бути автономною частиною речення.
Деякі вірші у збірці зовсім не зрозумілі. Скажімо, “Хтос оньз вавс апоцкахв кахв ьлиб буду віти і лун заєм” – два рядка із одного з віршів. Однак є у збірці вірші написані звичайною літературною мовою. Серед них і верлібри (вірші без рими проте із ритмом – прим.ред.), і звичайні римовані вірші.
Ілюстрації до книги виконала тернопільська студентка, подруга Марти Зоряна Бай. А упорядником став керівник літературної студії “87”, до якої належить авторка, Юрій Завадський. Збірку можна придбати у міських книгарнях.

10 ТРАВНЯ О 17 00 відбудеться ЗУСТРІЧ З ПИСЬМЕННИКОМ, РЕДАКТОРОМ ЖУРНАЛУ «ЗОЛОТА ПЕКТОРАЛЬ» ВОЛОДИМИРОМ ПОГОРЕЦЬКИМ

ТОО НСПУ ЗАПРОШУЄ:

У рамках «Літературних четвергів»
10 ТРАВНЯ О 17 00 відбудеться ЗУСТРІЧ З ПИСЬМЕННИКОМ, РЕДАКТОРОМ ЖУРНАЛУ «ЗОЛОТА ПЕКТОРАЛЬ» ВОЛОДИМИРОМ ПОГОРЕЦЬКИМ.
У програмі:
– Письменники-афганці – втрачене покоління?
– Афганістан в українській та російській літературі.
– «Золота пектораль» у вітчизняному культурному медіапросторі.
– Поезія Володимира Погорецького.

International children festival in Lviv (28-30.04.2011) / Львівський міжнародний дитячий фестиваль (28-30.04.2011)

Львівський міжнародний дитячий фестиваль (28-30 квітня 2011 року)

Організатор – Громадська організація «Форум видавців», Львівська міська рада.

Місце проведення: Львів (Палац Мистецтв, Львівська обласна бібліотека для дітей, Львівська центральна міська бібліотека для дітей, Укрсоцбанк, центральна частина міста).

Ми робимо це для дітей і молоді зі Львова та Львівської області, в тому числі з інтернатів, дитячих будинків, малозабезпечених родин та дітей в потребі, їх батьків, освітян, працівників культури; а також для переможців конкурсу дитячого читання «Найкращий читач України» з усіх областей України, АР Крим, міст Києва, Львова та Севастополя; гості міста.

Continue reading International children festival in Lviv (28-30.04.2011) / Львівський міжнародний дитячий фестиваль (28-30.04.2011)

Selina Tusitala Marsh – naming myself / Селіна Тусітала Марш – називаючи себе

2010ceremony_selina tusitala marsh

“Тусітала”
оповідач байок
яких я ніколи не чула
до вчорашнього дня
народжений далеко
для іншого життя

сьогодні
байка яку розповідаю –
моя власна
їхнятвоя
шлях пошуку
щоразу більшого
із Самоа
із мого святого осердя

байка яку розповідаю
прокнижить собі шлях
крізь усність історій
вічність таємниць
необхідність насильства
просторість тиші
переказуючи життя

“тала тусі”*
перекажи книгу
ословлений дух засмаги
в теоріїтворчості
наше звучання
славиться


* Самоанське слово “tala” приблизно означає “відкривання”, “розповідь”, “історія”, а “tusi” – “писати”, “зображати”, “вказувати початок”.

(c) Адаптація Юрія Завадського, 2011

Continue reading Selina Tusitala Marsh – naming myself / Селіна Тусітала Марш – називаючи себе

Проект Прип’ять: поетичні розкопки сучасних Помпеїв | Project Pripyat: a poetic excavation of a modern Pompeii

Норвезькі фотографи Бьорге Бяртман Бєрк (Børge Bjartmann Bjerck, художнє фото), Шялг Екланд (Skjalg Ekeland, прес-фото) та поет Терьє Гелєсен (Terje Hellesen) дослідили радіоактивне місто Прип’ять у новому творчому проекті, що поєднує фотографію та поезію.

Результатом проекту стала виставка, яка проходитиме у Києві, в художній галереї «Мистець» (вул. Велика Васильківська, 12) з 21 по 30 квітня 2011р. Відкриття виставки відбудеться 21 квітня 2011р. о 18:00. Виставка буде відкрита для відвідувачів з 11:00 до 19:00 з понеділка по п’ятницю і з 11:00 до 18:00 у суботу та неділю.

Український перекладач Лев Грицюк, який переклав вірші Гелєсена з норвезької, буде присутній на відкритті виставки та запропонує відвідувачам авторське читання своєї роботи. Відкриття відбудеться за участі авторів проекту.

Минуло 25 років від дня Чорнобильської трагедії, коли три норвезькі митці дослідили взаємодію між природою та спорудами, що були залишені без втручання людини. З містечка Прип’ять, що знаходиться всього за декілька кілометрів від Чорнобильської атомної електростанції, після аварії було евакуйовано більше 50 000 мешканців. Місто спорожніло через зависокий рівень радіації. За оцінками спеціалістів територія є непридатною до проживання людини ще протягом 600 років.

Проект вказує на події минулого та майбутнього. У минулому – історія аварії на Чорнобильській АС. Але набагато важливішим є глобальний заклик до роздумів над усім тим, що є недовговічним у нашому житті. Над тим, як швидкий знос та розпад беруть верх над тими спорудами, що ми довго створюємо та тяжко працюємо над їх утриманням, над місцями, де ми живемо.

Покинуте місце Прип’ять сьогодні дуже нагадує Помпеї 70-х. Екланд, Б’єрк та Гелєсен «провели розкопки» цієї «археологічної» місцевості за допомогою поезії та фотографії.

Шялг Екланд (Skjalg Ekeland) працює прес-фотографом у місті Берген, Норвегія. У цьому проекті він зосередив увагу на об’єкті через перехрещення життя, покинутих предметів, старих фотографій та панорами Прип’яті. Боротьба між спорудами та природою має відчутну присутність в його роботах.

Бьорге Бяртман Бєрк (Børge Bjartmann Bjerck) працює художнім фотографом в місці Флорьо, Норвегія. Його фокус – перспектива мікрокосмосу. Він розглядає знос та розпад через призму фото крупного плану. Там, де інші бачать тільки руїни, Бєрк знаходить нове життя та чудові візерунки. Через його абстрактні світлини можна сприймати світ з декількох перспектив одночасно; те, що є, те що буде, та те, що загинуло. Краса та огидність у своєму поєднанні.

Поет Терьє Гелєсен також є мешканцем міста Флорьо, Норвегія. У цьому проекті він запропонував незвичний, майже фотографічний підхід. Він працював з диктофоном, записуючи свої імпульси та відчуття під час перебування на місцевості. Такий підхід додав емоційності та настрою його віршам.

Робота трьох художників буде представлена у вигляді восьми триптихів, які поєднають творчість кожного з авторів проекту.

Запрошуємо до споглядання унікального фото-поетичного досвіду!

Додаються приклади нашої роботи. Ці матеріали можуть бути використані в друкованих та електронних джерелах за умови їх акредитації.

Фінансова підтримка проекту:

Посольство Королівства Норвегія
Муніципалітет міста Берген
Фонд свободи слова (The Fritt Ord Foundation)

Контактна інформація:

Галерея «Мистець»
вул. Велика Васильківська, 12
01005, Київ
Директор Ігор Оксаметний
(044) 234-40-06

Skjalg Ekeland
Wesselgate 8
5006 Bergen
e-mail: skjalg@ekeland.net
mobile: +47 90122203

Деталі на сайті www.pripyat.no

Continue reading Проект Прип’ять: поетичні розкопки сучасних Помпеїв | Project Pripyat: a poetic excavation of a modern Pompeii

KrokBooks.com: У Тернополі завершився літературний марафон “Час читати!”

У Тернополі завершився літературний марафон “Час читати!”, ініційований громадською організацією “Форум видавців”. Літературний марафон «Час читати!» ГО «Форум видавців» проводить з 2008 року. За цей час учасниками заходу стало понад 12000 школярів м. Львова, які зустрілись з 103 письмениками зі Львова, Тернополя, Івано-Франківська, Ужгорода, Києва. Партнери літературного марафону у Львові – Видавництво Старого Лева та Літературна агенція «Піраміда», у Тернополі – видавництво «Крок» і Тернопільський осередок НСПУ, в Івано-Франківську – видавництво «Лілея-НВ» та Благодійна громадська фундація імені Короля Юрія. Координаторами марафону у Тернополі стали Юрій Матевощук та Юрій Завадський. Акція проводилася під безпосереднім патронатом голови Тернопільської обласної ради Олексія Кайди.

Continue reading KrokBooks.com: У Тернополі завершився літературний марафон “Час читати!”

Відкриття в Каневі біля Шевченкової могили пам’ятника Вірі Річ

15 квітня 2011 р., п’ятниця, 13.00,
м. Канів, Черкаська область,
«Козацький» цвинтар (вул. Монастирок)

Відкриття в Каневі біля Шевченкової могили
пам’ятника Вірі Річ,
видатній англійській перекладачці Т. Шевченка,
яка заповіла, щоб її прах знайшов спочинок біля Шевченка

Continue reading Відкриття в Каневі біля Шевченкової могили пам’ятника Вірі Річ

Марта Томахів. Презентація збірки “*”

Представниця покоління “87” Марта Томахів репрезентує свою першу поетичну збірку “*”. За підтримки молодіжного клубу “Квадратний сантиметр” захід відбудеться в прес-клубі газети “Вільне життя плюс” (Тернопіль, вул. Гетьмана Сагайдачного,9). Запрошуємо всіх літстудійців підтримати колегу, всіх молодих літераторів і тих, кого цікавить якісна поезія. 5 травня о 15:00

РАҐНАР СТРЬОМБЕРҐ. ПОЗА БУРЕЮ (у перекладі Лева Грицюка)

РАҐНАР СТРЬОМБЕРҐ. ПОЗА БУРЕЮ

«The West is the best»
Джим Моррісон

Гетеборг — друге за величиною місто Швеції, один із основних промислових центрів країни, порт, шведське «торгове вікно» на захід. А також «культурний антагоніст» столиці — Стокгольма, місто зі своєю окремою культурою та мистецькою тусовкою.

Очевидно, є міста, пошану яким складаєш укладенням поетичних антологій. Так Сергій Жадан свого часу зробив антологію сучасної віденської поезії «Діти Райнера і Марії» (2004). У ній він — упорядник, перекладач, автор післямови. «Мені хотілось, аби моя співучасть у цій антології, доручення до цих поетів, мали суто приватний характер, мені загалом так зручніше займатись літературою… «— пише Жадан, — «[в] цьому випадку було надзвичайно цікаво з ними всіма перезнайомитись, це був той випадок, коли мені від них нічого не було потрібно, ну, майже нічого — там, пару збірок для перекладу, пару консультацій щодо якихось незрозумілих місць у цих збірках, та й все, жодної тобі корпоративності, жодного тобі наведення культурних мостів між братніми літературами, жодного літпроцесу…»

Continue reading РАҐНАР СТРЬОМБЕРҐ. ПОЗА БУРЕЮ (у перекладі Лева Грицюка)

ВІДКРИТІ ЧИТАННЯ ЛІТЕРАТУРНОЇ СТУДІЇ 87 НА ФІЛОЛОГІЧНОМУ ФАКУЛЬТЕТІ ТНПУ

06(шостого).04(квітня).11(дві тисячі одинадцятого року) о 09:20 (друга пара) відбудуться відкриті читання літературної студії 87 на філологічному факультеті ТНПУ ім. Володимира Гнатюка в аудиторії № 76 (третій поверх)! У програмі: Ознайомлення студентів з діяльністю Л.С. 87. Читання авторських текстів. Презентація книг. І ще багато чого, що досі ще не придумали!) Запрошуємо всіх, кому се дійство буде цікаво!

У Тернополі затримали розробника порносайтів

Правоохоронці затримали 28-річного тернополянина, який заробляв створенням порнографічних сайтів.
Як повідомили кореспонденту УНІАН у відділі громадських зв’язків Управління МВС України в області, для створення сайтів затриманий брав матеріали із закордонних порталів, також закачував на свої сайти уривки з порнофільмів із власної колекції. Новостворені порнографічні Інтернет-сторінки мали вільний доступ і високу відвідуваність, відтак тернополянин почав розміщати на них банерну рекламу і заробляти на цьому гроші. За даними правоохоронців, місячний заробіток перевищував 1 тис. у. о.
Під час проведення обшуку у підозрюваного міліціонери вилучили комп’ютерну техніку, з допомогою якої створювалися порносайти, програмне забезпечення, диски із забороненою відеопродукцією. Вилучені матеріали носять ознаки порнографії, що підтверджують висновки комп’ютерно-технічної експертизи.
Щодо затриманого слідчі порушили кримінальну справу за ч. 2 ст. 301 Кримінального кодексу України (виготовлення, збут і розповсюдження порнографічних предметів).

Я вважаю, що порнографія є такою ж частиною культури, як Ліна Костенко, даблдекери, кенгуру, НЛО, Фантомас, карнавал в Ріо чи сало з часником.

ПРОЕКТ “02:00”

kuzan_ternopil_web

четвер 7 квітня 2011 року о 19:00 у барі “Коза”
ПРОЕКТ “02:00”
Валентин Кузан (поезія)
Дмитро Павлов (оркестр в одній особі)
у рамках промотуру поетичної книги Валентина Кузана “Щось”

koza.te.ua / krokbooks.com / yuryzavadsky.com / lypa.te.ua / anons.te.ua / uhradio.fm / radioroks.com.ua / provse.te.ua

Про акцію:
Погляд: У Тернополі представлять “Щось”
Тернопільська Липа: В Тернополі презентація ПРОЕКТУ “02:00″

РІЗНИЦЯ

Втомився від руху, спонтанності,
Увійшов, розчервонілий, в тонкій одежині,
Увесь у бризках світла,
Несила відмитись від радості.

Відповідав на питання, так,
Ні, поряд – відкривала долоню
Дівчина, синіла, мов брук,
На дві третини з води.

Принеси відпочинок, казала,
В зім’ятій обгортці,
Залізо всуціль розірване вітром,
Ось воно,
На двох –
Одне.

Bocaaboca / Ротврот

Video / Відео: Vasyl Hudyma / Василь Гудима.

Книгу «Ротврот» створили українські поети Юрій Завадський з Тернополя та Андрій Антоновський з Барселони; передмову до книги створив унікальний каталонський письменник Карлес Ак Мор; транслітерацію та переклад на каталонську здійснила Каталіна Джірона; книгу здизайнував Василь Гудима та спільно зі своїм братом Михайлом Гудимою створив у залізі; книгу видали в співпраці з тернопільським видавництвом «Крок».
Continue reading Bocaaboca / Ротврот

Sam Hunt – Winter Solstice Song / Сем Гант – Пісня зимового сонцестояння

Sam Hunt
Sam Hunt

Ми можемо вірити в дива,
легкого дня, як цей.
За п’ять хвилин сходу сонця
прорвався, вперше за довгі тижні,
поцілунок.
Я маю на увазі настання сходу
і п’ять хвилин до нього,
що просто пішли на хуй.
          Але це
найкоротший день року,
коли все може статися,
дива “без проблем”.
 
Сонце п’ять хвилин із нами,
приходить і йде геть з поцілунком.
Ми віримо в дива. Оте одне, любов,
це все, що маємо.

(с) Юрій Завадський, адаптація, 2011

Continue reading Sam Hunt – Winter Solstice Song / Сем Гант – Пісня зимового сонцестояння

David Mitchell – night through the orange window / Девід Мітчел – ніч крізь помаранчеве вікно

David Mitchell (Photograph: Dying Orpheus 1972)
David Mitchell (Photograph: Dying Orpheus 1972)

ніч крізь помаранчеве вікно

(і)

Сьогодні ввечері
в бурштиновому теплі
її глибокового сну
я боротимусь за сезонного себе

проживаючи знову
дощ і мряку її посмішки

тож тепер
за таємничий момент
її обличчя –
в маренні мого горла
шепіт її блідих уст –
по моїй соленій шиї
моїх плечах

тож тепер
у тиші
моменту
ми знову йдемо
тією юною ніччю
і це

крок за повільним кроком
в тремтіння.

(іі)

Там ніч
і це
ти нахилилася
твоє плече в світлі багаття
помережане
витонченими синцями
вересу

ніжність і ніжність і ніжність

твоя холодна рука
була на моєму обличчі
мені – спокійному –
ніжність як зітхання що згасає
бліда як відзвук твоїх очей що закриваються

твоя тонка рука
йде моїм обличчям
пробує мого рота
зупиняється на горлі аби послухати –
мою кров
      її навіжене змагання

твоя тонка рука
йде моїм обличчям
мені – спокійному –
ти – наче сліпа

ніжність і ніжність і ніжність

твоя тонка рука

біля моїх очей губ
і пасм яскравого волосся
злегка вигинається
униз усіма тендітними левадами
твоєї осінньої шкіри

твоя холодна рука
йде моїм обличчям
щоб дізнатися форму аморфного
щоб закарбувати час на похмурому обличчі
пелюстці посмішки
або на переляку
занадто вродлива аби розмовляти

тиша –
твій собор.

(ііі)

Сьогодні ввечері
у величезному просторі цього застиглого моменту
у цьому столітті
між дзвоном і блакитною зіркою
крізь решето стривоженого повітря
що відсіює голоси з вулиці
в мене є ти – така
яка ти насправді.

Десь там зірка дзвенить як дзвін
смерть. день. народження. ніч.

Я не можу володіти тобою знову
безпечно як зараз

ти –
     звук спеки
     у саду
     що визріває

ти –
     перша маленька лілея смерті
     бездиханна
     приходиш зачудована
     задихаючись на підступах до
     мого сірого обличчя –
     я приголомшений

ти –
     грієшся від незапаленого вогнища
     від запаху невипалого дощу
     відлуння музики
понад усім чорно-білим озером

ти –
це не має імені
чим ти є
неписальне

смерть. день. народження. ніч.

Десь там зірка дзвенить як дзвін
зморшки теплої паніки понад бідним днем
його гігантського обличчя.
голос його великий
крізь
     усе небо
кличе Уліса.

Це не те, що я самотній
у світі
без тебе –
але це те що я самотній
у тобі
без тебе

Сьогодні ввечері
я володію тобою такою яка ти насправді
між; без;
так багато світів
складених як карти
між дзвоном і блакитною зіркою

хто не хотів би гігантського викрику?

(iv)

Пам’ятаю її як п’яту пору року
вона
що прийшла неочікувано
в ті пісні місяці
соромлячи пунктуальні блакитні вечори
гордою вічністю своєї плоті

вона
що любила гордо
викликаючи подив і трошки природнього остраху
що обхопила довгими холодними пальцями
тонкими і блідими як світанок
моє товсте обличчя
що блукала співаючи
моєю освітленою головою
розсіюючи спогади про майбутнє
як розжарене каміння
     чи троянди

вона
що обережно вхопила мої вуста
поміж свої дрібні холодні зуби
що цілувала лушпинки моїх неповоротких очей
тож я також можу плакати
за життям

я пам’ятаю її як п’яту пору року
що прийшла неочікувано
і вродливою промайнула

© Юрій Завадський, адаптація, 2011

Continue reading David Mitchell – night through the orange window / Девід Мітчел – ніч крізь помаранчеве вікно

Поетичні читання «Поезія молодих», присвячені Всесвітньому дню поезії

24 березня 2011 року о 15 год у Тернопільській обласній універсальній науковій бібліотеці відбудуться поетичні читання «Поезія молодих», присвячені Всесвітньому дню поезії.
Всесвітній день поезії відзначається щороку 21 березня. Його встановлено делегатами 30-ї сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО в 1999 році. Перше святкування відбулося 2000 року в Парижі, де знаходиться штаб-квартира організації. Заходи з нагоди цієї дати здійснюються і в Україні. У 2004 році її внесено у відривний «Український народний календар».
У нашій бібліотеці другий рік поспіль проводяться поетичні читання. Шанувальники віршованого слова матимуть можливість насолодитися поезією юних авторів у променях сонця, весни та любові… Свої творіння презентуватимуть три талановитих поетеси-тернополянки: Наталя Лазука, Олеся Гудима та Зоряна Биндас. Сподіваємося, що ця зустріч подарує Вам світлий мікст людських почуттів…
Continue reading Поетичні читання «Поезія молодих», присвячені Всесвітньому дню поезії

LES WICKS – BESIDE THE ROAD TO WAR / ЛЕС ВІКС – ПОБІЛЯ ШЛЯХУ НА ВІЙНУ

Наче крило керавонґа*
розчісує скуйовджене повітря
або б’ючкий натяг цього пересиченого ставу, –
       дозволь мені поледарювати.

Крім сполоху-крику кажанів, фруктових опадів осілого дерева,
гілля зрощене побіля струмка, завширшки в долоню…
хвилинна затримка наслідковості пуголовка.
       Білий какаду вовтузиться і бурчить –
       ми не можемо просити тиші,
       тож дозволь мені поледарювати.

Фондові ринки валяться, потім набирають обертів,
белькотіння грошей на цілій планеті.
Дороги розтягуються, аби вміститись на наші попереки,
як вояцький табір на спірній землі.
Кирилиця білого
на чорному лебединому крилі
не план битви ані для жодного ґенерала.
       Але очі мої – люзні,
       ті шляхи не розколять світу.

Виклик свавільної курки літакам угорі,
по чому повертаюся в дні арґументів у жестах
все ще печерних –
“нам треба ще”, “вони хочуть нашого”. Знову Жадоба й Переляк.

Вербовий трал у ставі,
вугрі архівують історію мулу.
Пора змінити дикунських богів –
вони почали й виграли кожну із воєн.
       Люди Книги
       мали би викинути свої книги геть.
       Надійшли часи, коли кров
       переважує чорнило.

Я зобразив усі маловидні крихти,
спочатку зрозумів, потім –
зумів… без прожекторів і публіки.
Мій батько мертвий,
хай антрацитові черепахи пильнують підвалин;
ми співатимемо наші гімни до риб.

Мева розштурхує хмару на мілині –
твій сон потривожили! І ти – обід!
Що нас оточує – не є безтурботним.
Ворони співають “Маленьку овечку”**, за кожну
травину – змагання.
Але це насильство миготливого ока, гул шкіри.

Прикувати кожного можновладця до вицвілих дерев’яних лавок,
допоки вприск вабика не впокорить їхні руки.
       Знерухомлені повіки здадуться
       на користь дня з випадковим харчем.

Це буде спрощенням – говорити,
спрощенням – заперечувати,
нам потрібні миротворці
для патрулювання наших голів. З “ледарювати” як нашою молитвою,
привчити себе говорити “досить”. Розум слухатиме,
як кожний день стає
його власною заявою про наміри.


* Австралійська чорна птаха з жовтими очима.
** “Mary had a little lamb” – дитяча пісенька про овечку. Австралія відома розведенням овець, і їхні ферми часом досягають розмірів країн. У зв’язку варто згадати маловідомий бік цієї справи, що там ягнятам деколи вибирають очі, аби вони далеко не заходили.

© Юрій Завадський, адаптація, 2011

*

Аудіо-запис вірша в авторському виконанні Леса Вікса в супроводі гурту “GIRT“: Les Wicks with GIRT – “Beside The Road To War”

Василь Махно – Перед цвітінням сакури

бути вибраним серед покликаних
що пропахли овечими сиками
що в гафтованій нитці пришиють
тінь ріки до лиця і шиї
щоб землею щоразу смикати

щоби всім хто під снігом зіщулиться
ці японські вилиці й вулиці
час який ми позичили в борг
віддає нам японський бог
ну а дітям – по смаженій булочці

щоби пахнути снігом й цинамоном
цвітом сакури чаєм – цунамі
чорним поясом – стиль самурая –
острови як чоло накривають
гієрогліфи смерти цинаві

тільки пси що знайшлися і вижили
прибережнє затоплення вишило
їм пейзаж із безлюддя й металу
кораблі під мостами – й настало
спілкування стихами віщими

всі кінці в цих стихах із початками
з сімома золотими печатками
персть і перстень з водою – і твердь
і заводить в цунамі їх смерть
залишивши живимянголятко

вертоліт що завис рятувальний
схожий був на обряд ритуальний
над водою що стихла й несла
-янголятко в човні без весла –
мабуть з виживших було останнє

смикне хвиля за берег й рукав
трісне скеля і зникне ріка
потяг з’їде з затоплених колій
вертоліт що накручує кола
за горою в тумані зника

біла марля як знак на лиці
білий риж на сьогодні в руці
і лічильник що виміряв тіло
і дитя що від втоми присіло
склавши руки як риба плавці

Джерело: Приватний лист

Les Wicks with GIRT – Beside The Road To War

Listen and download: Les Wicks with GIRT – “Beside The Road To War”

The Les Wicks poem “Beside the Road to War” with Les himself at the microphone. Musical backing features Martin on the Shakuhachi in a simple but haunting piece of music by GIRT.

This week we’ve taken time out from the album to work on a collaboration with award-winning Australian poet Les Wicks. We are creating musical backings for two of his poems, “Beside the Road to War” and “Healed and Hurt”.

Source: http://girt.tv/

Selina Tusitala Marsh – Salt / Селіна Тусітала Марш – Сіль

ніби Бог розсипав сіль
на свій опівнічний обрус

ніби Джибранове Чудовисько
кинуло плащ Красуні
через воду –
його м’яке світло згасло
в каятті

ніби зірка іншою блакитною зіркою
згадувала про зникнення кожної з матерів
і запалювала її обличчя на тисячі років

ніби матарікі*
зістрибнув зі сторінки календаря
прямуючи моїми судинами
униз крізь пальці
згинаючись аби зірвати
фіолетову орхідею.


* Матарікі – так Маорі називають сузір’я Плеяди. З Матарікі пов’язаний Національний Новий Рік в Маорі.

© Юрій Завадський, адаптація, 2011

Continue reading Selina Tusitala Marsh – Salt / Селіна Тусітала Марш – Сіль

Konai Helu Thaman – Living among the trees / Конаі Гелу Таман – Живучи поміж дерев

(Для Ренді)

дев’ятнадцять років
це довгий час
за теперішніми стандартами
можливо сама земля
дозволила жити
поміж дерев

прожив життя під
чистим небом не піддаючись
смакові штормів
ти не був самотнім
якщо дивився в суть чи понад усе
крізь намети
мовчазних пісень

ці останні кілька днів
рухалися мляво
і як дощ повільно опускалися
поміж рослинами вимагаючи росту
я чітко тебе бачу
тримаючи твою руку

© Юрій Завадський, адаптація, 2011

Continue reading Konai Helu Thaman – Living among the trees / Конаі Гелу Таман – Живучи поміж дерев

YURYZAVADSKY ZSUF

Instead of “A” the rock is falling, instead of “O” the rock is falling. Instead of the sound there is pressure, instead of the note there are concrete wall, plastic bottle, bricks, smoke. The musicians of the band “ZSUF” are performing the next stage of its own art; disposing the sounds by their own ideas; compiling the rows of objectless, unexpected compositions; the stage what is consequential to their partner and coauthor of the new album – the poet Yuriy Zavadskyy. The band of experimental, psychedelic music “ZSUF” from Ternopil is famous by incredible improvisational abilities. The ones had presented successfully in the mutual performance with Yuriy Zavadskyy in the festival “L2”in Lublin, Poland in 2009. Since then the valuable common material had obtained by new angles and in result transmuted in the free music album available in http://zsuf.org.

The balanced unity of ZSUF’s motives with phonetic poetry builds long expected bridge between literary art, performance, theatre, music, graphic, production of noises, screams, touches, moves, shadows. Not so far the phonetic poetry had found the listeners in Ukraine. Such poetry with huge tugs has been struggling with the “right” literature’s wall what has presented as trustful and has brought the same formulas as the classic vanguard. The phonetic units get the sense in the mouth, the ear, the palm, ones become own listeners and get the expressive feelings. The letter became the expression, the sound became the expression and the phoneme became the etalon of the expression. From where has the unobjected come? This is the main question, but the answer has bored by the simplicity. By the other side just another question appears – what independent perspective has under the merged unarticulated flow of sound hidden? There is the psychedlia of the band “ZSUF”.

See/listen more here:

http://zsuf.org/
http://yuryzavadsky.com/
http://www.myspace.com/zsufreal
http://www.youtube.com/results?search_query=zsuf&aq=f

Konai Helu Thaman – They Won’t Leave / Конаі Гелу Таман – Не залишаться

Мені сумно лише думати
Про моїх співвітчизників,
Які знову в дорозі,
Спаковані, як сардини,
Їдять риб’ячі голови
І недоїдки з вишуканих готелів,
Де вони миють начиння
У вільний час.
Громадяни другого сорту
Їхні родичі;
Палячи дешеві цигарки,
Сходячи кров’ю після п’яних бійок.
Ховаючись у запліснявілі плащі,
Готові одружитися з будь-ким,
Поки візи не втратили чинність;
Отримати зелену карту,
Тоді розлучитися з дружиною
Через несумісність.

© Юрій Завадський, адаптація, 2011

Continue reading Konai Helu Thaman – They Won’t Leave / Конаі Гелу Таман – Не залишаться

Sudesh Mishra – The Rowers / Судеш Мішра – Веслярі

Сувора погода. Ми веслуємо між двох скель
До третьої, що, очевидячки, поки недосяжна.
Ми це передчували перед відплиттям із порту,
Тремтливу назву якого з’ясувати неможливо.
Перед нами протока висолопила язика,
Ця страхітливо мертва смуга клянеться
Спрямувати нас безпечно поза мис пульсуючих ножів.
Це даремна обітниця, бо ж одна наша віра –
Предмет сумніву, ґрунтовний, неоціненний,
Як стиґмата оболонки – емблема судна,
Що позначає перехід у буття поза часом.
Отак, між двох скель, ми спрямовуємо носа
До третьої, що не убуває і не росте,
Впевнені, що наше досягнення окупить наші старання.

© Юрій Завадський, адаптація, 2011

Continue reading Sudesh Mishra – The Rowers / Судеш Мішра – Веслярі

Tahir Kerim: tatkonvolut.at.ua

Selamaleykum hurmetli oquyici. Senin diqqatini “Elyazma kitaplari” degen Ilmiy arashtirma Merkezinin sitesine ayirmaq isteymiz.

Minda qirimtatar tili, edebiyati, medeniyeti, folklori kibi bolumleri ile tanish olmaq mumkun.

Bundan da gayiri site sahifelerimizde zemaneviy qirimtatar edebiyat, ilim, sanat erbaplarinin biografilerine rastkelmek, cenkten evel Terciman, Millet, Qirim ocagi ve bashqa gazetalarda qirimtatar yazicilari tarafindan basilgan publitsistik eserleri ile tanish olmaq mumkunsiniz.

Sitemizde yerleshtirilgen malumatlar arap hurufatindan latincege cevirilgendir. Sitemiz her daim tazerlene.
Buyuk saygi ile Tahir Kerim.

http://tatkonvolut.at.ua sitemizge buyurin.

Jim Morrison – Poems from “Wilderness” / Джим Моррісон – Вірші з “Wilderness”

ВІДКРИТA

Ніч молода
і наповнена спокоєм
Не можу описати
як вона вдягнена
Вона згодиться на дивні пропозиції
На все що ти запропонуєш
На все аби догодити гостеві

 

СИРЕНИ

Опівнічний
кримінальний метаболізм лісу провин
Гримучі змії свистять кастанєтами

Забери мене з цієї зали дзеркал
Це бридке скло

Ти тут
Чи ти виглядаєш так
Як ти би міг так коли
ніхто ніколи б не зміг

 

* * *

Чому я п’ю?
Бо так я можу писати вірші.

Часом, коли все це вилітає геть,
і все, що потворне, хилиться
до глибокого сну
Існує пробудження
і все, що залишається, є правдивим.
Коли тіло розграбоване,
дух стає міцнішим.

Пробач мені, Отче, бо я знаю,
що роблю.
Хочу почути останнього Вірша
останнього Поета.

© Юрій Завадський, адаптація, 2011

LES WICKS – TWO HOURS / ЛЕС ВІКС – ДВІ ГОДИНИ

Ти йдеш геть
у лискучій металевій сукні.
Вилощена, придбала ритм
буркотливою пасткою
гасового неба.
Наша розмова вищить, ніби розбиті коліщата валізи.
 
Усі чиновники на лікарняних
або стажуються до
заміщення посад.
Малі правди залишаються невпорядкованими,
тоді як “ти йдеш” просто стоїть тут
понад застійною гаттю фактів.
 
Існує позиція
така ж важлива,
але все, що почуваю
це печатка митниці,
зморшка паперу на оптимістичній паспортній світлині.
 
Повітря-моноліт як задраєний люк.

© Юрій Завадський, адаптація, 2011

Continue reading LES WICKS – TWO HOURS / ЛЕС ВІКС – ДВІ ГОДИНИ

Андрій Антоновський на каналі “Інтер”

Наші в Іспанії: заради чого ризикує життям єдина в світі українка-тореадор з Херсона? Як одеситка стала секс-символом іспанського кіно? Що довелося пережити поету-авантюристу з Хмельницького заради життя у Барселоні?

Колаж, з книги “Хлор” разом із А.Антоновським

ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь,
ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь,
ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь,
ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь,
ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь,
ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь,
ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь,
ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь,
ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь,
ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь,
ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь,
ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь,
ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь,
ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь,
ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь,
ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь,
ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь,
ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь,
ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь,
ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь,
ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь,
ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь,
ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь,
ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь,
ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь,
ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь,
ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь,
ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь,
ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь,
ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь,
ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь,
ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь,
ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь,
ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь,
ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь,
ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь,
ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь,
ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь,
ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь,
ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь,
ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь,
ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь,
ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь,
ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь,
ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь,
ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь,
ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь,
ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь,
ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь,
ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь,
ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь,
ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь,
ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь,
ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь,
ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь, ь,
ь, ь, ь, ь,

Колаж, з книги “Хлор” разом із А.Антоновським

?к бл?дн?ц? зб?йд?ж?н?? в?дк?н?т? вс?м?? ст??л? ?л?к? п?р?д н?м? Зд??т?с?? н?к?л? н? д?в?л?с? в?н? в т?к? м?др? ? л?д?н? ?ч?? щ?? м?ж?? пр?св?тл?н? вл?сн?м ? б?л?м? г?рк?т?? с?м?тн?ст?? н?б?л? зд?тн?ст? з?з?р?т? т?к пр?н?кл?в? ? в д?ш? ?нш?м? Н??к?й н? р?д?ч? ? п?м?т?в ?? ст?н? ?кл?кн?в? р?зп?т?в л?г?дн?? Н?в?т? н? зн??ч?? хт? в?н? ? ч? сп?вч?тт? й?г? в?рт?? Дв?? л?д?й? з?вс?м н?зн?й?м?х? в?п?дк?в? з?стр?л?с?? ? ?с? т?к??? Пр? м?т?р? пр? б?т?к? щ? з?п?т?в? Д? пр?ц?в?л?? Сл?х?в ?? ск?п? з?зн?нн?? ? в?л?к?? в с?в?н? г?л?в? й?г? в?с? ч?с з?чл?в? п?к?в?в?л?? н?б? пр?йм?л? б?з ?с?д? ?? ж?тт?в? зр?в?? й п?м?лк?? ? н?вм?л? к??тт? пр?йм?л?? вс? д?л? ч?т??ч? з?пл?т?н? кн?г? ?л?ч?н?г? ж?тт??

П?ч?в?л? ?л?к?? ?к п?м?тн? в?дт?? в н?й кр?г? ?зл?бл?н?ст? пр?т? с?б? ? пр?т? вс?х? ?к п?в?л? п?в?рт??т?с? в?н? д? ч?г?с? л?дс?к?г?? щ? б?л? п?р?д т?м ?ж? н?б? н?в?к? втр?ч?н?? Зг?д?м ? с?м? з?п?т?л? ст?р?г?? ч?г? в?н т?т? Ст?р?ж??? ч? щ??

Лес Вікс – Короткий життєпис / Les Wicks – Short biography

Les Wicks in 2010 by Susan Adams
(Фото: Susan Adams)

Лес Вікс (1955) – австралійський поет, видавець і редактор. Він володіє довжелезним списком здобутків у літературі, видавничій та фестивальній діяльності. Отримав ряд літературних нагород. Видав вісім поетичних книг: “The Vanguard Sleeps In” (1981), “Cannibals” (1985), “Tickle” (1993), “Nitty Gritty” (1997), “The Ways of Waves” (2000), “Appetites of Light” (2002), “Stories of the Feet” (2004), “The Ambrosiacs” (2009).

Лес Вікс виріс у передмісті Сіднея. Грав у гурті “Iron Mouth”. В’єтнам роз’єднав його сім’ю, і Лес рано навчився бути самостійним. У 17 вперше опублікував вірша і організував страйк серед учнів середніх шкіл. Він отримав історичну освіту в Універистеті Маквері, а також здобув безліч навиків, мешкаючи в Сіднеї та Лондоні. Наприкінці 1970-х вперше спробував себе як видавця – разом із Биллом Ферров організував видавництво “Meuse Press”, яке орієнтувалося на високі стандарти в австралійській поезії. Лес Вікс був співорганізатором Спілки поетів у Новому Південному Вельсі. З 1980-х, після отримання диплома в галузі індустріального права в Університеті Сіднею, працював як правозахисник в інтересах багатьох професійних спілок.

LES WICKS – EPISODIC GRATIFICATION / ЛЕС ВІКС – ЕПІЗОДИЧНЕ ЗАДОВОЛЕННЯ

Убий кота.
 
Твого імені замало.
Довірся своїм рукам.
Убий кота. Зроби Це.
Не дай жебракам забрати все, зберися.
Твій вибір – сьогодні на сьогодні.
 
Таємниця в шаровості, не втерпіти…
гарне життя є приростом шарів.
Досі ти досяг
подружжя, іпотеки, влади й гідності,
ніщо не піддасться
означеності зими.
 
І ти повинен будеш убити кота,
 
який не мав імені,
можливо, лише раз пещений,
безглуздо гордий в хвилинній небезпеці.
Ще гірше тоді, коли шрами –
пікантно-синюваті, а зуби – відсутні,
але глухе котяче виття
розгрібає сонну ніч.
 
В нього ніколи не було людей,
але в свій спосіб він знає точний заклик до їжі.
Джефрі сказав так. Підійти, схопити,
тоді задушити. Зловісна, миттєва бійка –
дряпається перед смертю.
Цей чоловік кинув помаранч, порожній панцир –
він упав, як втомлений подих. Той
порожній кістяний м’яч,
похований під поголеним квадратом дерну №4.
 
Наступного дня подував вітер прошутто,
його власна віра в комфорт
зігрівала недільні руки.
Нам відомий цей вибір. Кінець.
Він перетворюється на спрямовану комету
первісного щастя.
Трава виросла яскравішою.
Все вагоме перемагає.
 
Кожна сторінка
в нікудишніх біографіях –
значніша, значніша,
аніж сон на вістрі чарів.
 
Крадії, кайдани і Hugo Boss
дивують дітей, які, повернувшись зі школи,
стають схожими на татуся,
і дружина тренує стегна
у кімнатах, повних світла.
 
© Юрій Завадський, адаптація, 2011

Continue reading LES WICKS – EPISODIC GRATIFICATION / ЛЕС ВІКС – ЕПІЗОДИЧНЕ ЗАДОВОЛЕННЯ

Колаж, з книги “Хлор” разом із А.Антоновським

в, його спі.вучих лідентова. Віки промовивитись. Одиола о в ою ь, і сповіддає з соборнбридає студентовної в бажаями, і сльозувати тайами, і ерній. Для неї, зачаєлухає со Стоїть птаха, поглянні розгадати дивні якісь загадки, розшифрнописи вікіор щв, собе повкою музить обваом. Материди даикою, гримють плен далеавку, і, мами піов над вулканд чче жагас виверн ізго мовправославними месами, піснеспівами, шепоою спо вен грілом е повипадалЗачіпляін ще повнккстазом людсивівінах сстим духхами, в якт каялист, предківщзвичкою посі них туа ньо дбі гніздбор, йоніздом, і могіж плами обрзна все ту Завоисами купвкиолів виме одалювався щин обкут,рис – граціа висоозний, нкій но силуетина стуиштованні, обкизінутому довкження, загрхають уави бур не всбо, ія глиго, врвши, почиаз ожинає дихвати: відба граами на сте на ся над г тих веють ночлетів тисячочання, послту нному достбінь йоупну “мур”. Зачзику сфеувши людкотить наину, замуш собе кожорі плавнека, щйдані і заої виса улюблю з обору, наї тихиличками панева лелує тільклиски неби чероти нвона сторо нед їба та споми вукухає оійна ясору. Внбор ніе величажкістьвіший, ніт тривожитьс. І нікати, пульсуоли н, надій., на йоність собго верхах. Якочі сощо о такій поену сворі повер титуту Микби щола Будент металуро він, ясіч, тається ззуя, щона рб нгустим медвянижабенятами сао віддгійного, талік поблри міінссяці плрає срібі шааглай, сттра акао окутаискує пли Зачіпляи з гніесом, озизда. Підвелаоднієї з бокових багу, щнь. Тілав, задеву – ужлясте залась, заась, чгравою розбуркана, чр голои за лелечау ьких порло винепокоїмостила соляють ньцій, щого й опівнворушилічний чав цес, кое не джметь мои заторчиадках, елестить вне шодаіз шльки стангів ад залилясаною в місядочнім ски по сякойві нкж уденьпиниться на маітургій, перели вжлунює лі нітніх, що розкидані по

Колаж, з книги “Хлор” разом із А.Антоновським

-на у бі-, -ів; і, зм-, -є в со-, -н, і ви-,
-ю з пр-, -ми в за-, -а, а на-, -ти б, ан-,
-ми, в я-, -сь, і сп-, -ми, і сль-, -ми, і е-,
-у, і, мо-, -ть у не-, -о, і вс-, -о о та-,
-я з ін-, -ні і за-, ​-єї з бо-, -ли з гн-,
-ом, і мі-, -ю з жа-.

Колаж, з книги “Хлор” разом із А.Антоновським

В, собо є, краю глибшим бік – і –
куполів – аж – лице обсічене з листям,
їй з-під к! – льно? азотно-тукового –
сама собі ідіть, ідіть, ти. Нев ту!.. По
ця. Бу дійде… ни! Обидва – ща: Не
доставиш могорича – не – бадь – Приїз
шу! І він. ний – в шу, бу кось”, то ю, щ
кий? За та!” А ли, ра бригадиром в. Ді
ї, щ До зо ба, – зл му! Я ю: зо рів, бри
ну, щ руг, щ лі. Ві лу Є алка-перер
гіркувато на ша ти. І жі ди… Позаг ла
зла. рм, – в ся, н ні: поч іт, і в іні! На ть.
П сто-бла ій… О з овечим коміром
тухи, вин – Я вихідна. чка! Викур ий!
Оц жено-з ку-ба зала Га лтер. – О
ами”?

ПОЕЗІЯ НОВОЇ ЗЕЛАНДІЇ – З англійської переклала Ганна ЯНОВСЬКА

Земля НЗ: нотатки перекладача

Нова Зеландія і схожа й не схожа на колишню британську колонію. Корінним населенням цих островів є птахи та плазуни: усі ссавці, крім кажанів, є прибульцями. З людей першими тут оселилися так звані племена мисливців на моа (гігантських птахів, на сьогодні вже знищених). Відтак ці племена витіснив чи асимілював полінезійський народ маорі — вправні воїни, мореплавці й різьбярі.
Потім на береги островів висадилися білі люди. Те, що було далі, можна прочитати в книжках із історії; утім, маорі виявилися важче приборкуваними, ніж, скажімо, австралійські аборигени.
У двадцятому столітті, особливо в його другій половині, новозеландські митці, як, скажімо, свого часу американські, переросли гордість колонізаторів і прислухалися до голосу землі — ніби й своєї, та водночас незасвоєної. І цей гіпнотичний голос рвав греблі та породжував різкі, яскраві й неповторні явища, — очевидно, неуникненні на справжньому стику двох культур. Проте ні в США, ні в Австралії спосіб життя й мислення колишніх колонізаторів не піддався аборигенним чарам настільки сильно. Тож енергетичний вплив культури маорі на сучасну “білу” новозеландську культуру важко не помітити. Не виключено, що причина тут полягає в несподіваній спільності стосунків зі світом. Адже і маорі, і білі люди припливли з далеких країв — і котрий край їм тепер називати батьківщиною? Ці пташині острови на краю світу? Легендарну країну Гаваїкі, з якої в прадавні часи відпливли човнами у відкрите море предки, розсіявшись Тихим океаном до самого острова Пасхи (деякі маорі й сьогодні відтворюють свій родовід аж до членів команд тих суден)? А чи, приміром, Британські острови, які там і зараз є вже такою самою Гаваїкі?
І що маємо сьогодні? Білий новозеландець називає себе так, як його назвали тубільці, — пакеха. Регбісти перед матчем вдягають на стегна пов’язки й танцюють хака — ритуальний танок воїнів маорі. Говірка ківі, зрозуміла новозеландцям різного походження, становить такий собі германо-полінезійський суржик. Варто також зауважити, що символіка місяців у новозеландській поезії, як на українські звички, страшенно викривлена (адже коли у Північній півкулі зима, у Південній — літо, і, наприклад, квітень є фактично жовтнем).
Більшість текстів, поданих тут, я знайшла через сайт Новозеландського поетичного центру www.nzepc.auckland.ac.nz. За цей ресурс і дружню допомогу я глибоко вдячна адміністраторці сайту Мішель Леґґотт. Картина, яку формують наведені вірші, є скоріше суб’єктивною, яскравим віконцем у невідому зелену землю. Тому спеціалісти могли б мені закинути відсутність багатьох важливих імен. Так, подана добірка випадково виявилася всуціль “білою”, хоча тубільної романтики в ній не бракує. При цьому зауважимо, що, наприклад, старійшина новозеландської поезії Хоне Туваре свідомо уникає рідного етнічного колориту у своїх творах.
————
© Ганна Яновська, 2006, переклад, стаття, довідки про авторів.

Що я ще можу сказати? Слухайте звуки цієї мови. Розмовляйте з цими людьми й тваринами. Принюхуйтеся до подиху землі, істот і механізмів.
Перекладач кидає весло й ступає на берег першим.
Ганна Яновська

Саймон Вільямсон
Тама Те Ора

Вона мала владу над нашими іменами
вона вишикувала нас
“Твоє ім’я Ґарі”
“Ні — я відповів —
Моє ім’я Тама Те Ора1”
“Віднині твоє ім’я — Ґарі”
Білі завжди знали більше
Британія наче Країна Богів
де думки керують світом
Усі ці люди про яких ми дізналися
були англійці і християни
а не маорі й хау-хау2
як мій коро3
Ауе! Я вчився і вчився
рахувати гроші
говорити про Королеву найкраще
і мої ванау4 сказали
“Шлях маорі — вимирання
вчись бути таким як пакеха5”
Мене били коли я говорив своєю мовою
і моя вая стала мам
Потім я пішов на цивільну службу
і навчився законів пакеха
тепер я живу за цими законами
серед пакеха
Для моїх темношкірих братів я білий
а для білих я просто горі6
Але зараз зустрівши мене
ви краще не звіть мене Ґарі
бо ім’я моє моє ім’я — Тама Те Ора
і воно несе в собі тих хто уже пішов
хто приплив з Гаваїкі7
щоб уникнуть війни
Це ім’я
записане на кістках моїх
Так що краще
більше не звіть мене Ґарі
————
1 Мовою маорі Тама Те Ора — Син Життя.
2 Хау-хау — маорійська релігійна течія, що виникла в другій половині ХІХ століття на основі місцевих вірувань та юдейського і християнського вчень. Адепти хау-хау брали активну участь у війнах проти європейських колонізаторів.
3 Коро — дід.
4 Ванау — родичі.
5 Пакеха — білі люди, європейці.
6 Горі — образлива назва маорійців.
7 Гаваїкі — міфічна прабатьківщина маорі та інших полінезійських народів.
Оригінал: http://www.book.co.nz/william.htm

Марк Янг

Єдиноріг

Чекаю. Цікаво мені, чи приїдеш сьогодні.
Та сама напруга,
металевий присмак у роті.
Десь там,
у ясному повітрі вечірньому, гудуть літаки,
наче бомби несуть до землі.
У кожному з них повно мандрівників,
і деякі з них на своїх туристських стежках
скоро постукають у мої двері,
щоб дізнатися, як живуть на іншій півкулі.
Я проведу їх моїм будинком, повз павичів,
повз перських котів, повз чудні загадкові витвори
давно забутих племен. А тоді відчиню
двері в кімнату таємну, де квіти та феєрверки
глушать сморід поту єдинорога,
він там живе.
Копита його крешуть іскри,
аж дивитися боляче. Він зголоднів.
Скоро буде час годувати.
Чекаю. Цікаво мені, чи приїдеш сьогодні.
————
Оригінал: http://www.nzepc.auckland.ac.nz/authors/young/unicorn.ptml

Рімке Енсінг

Любовна пісня з Хокіанги1

У глибокім дуплі старого пурирі2
дикі бджоли зібрали мед. І гудуть
свою пісню в затінку листя ясного, і п’ють
із жагучих квітів зеленої сутіні.
І нам теж дісталося сповна цього нектару,
і ми дивимось, як світло рушить вигадливу тінь
крізь широкі навіси гілок. Лежимо,
згадуючи, як виростали будинки з місцевого лісу
(в основному з каурі, агатису австралійського,
ще й з червоного дерева блоки), а вітер з затоки
легкий, як твої обійми в цій літній траві,
білій від сонця. Воно теплим язиком
лиже наші тіла, солоні від моря, в якому таніва3
живе серед скель у кублі з бурих водоростей.
Ми гойдаємося за лініями, що наближаються, і тікають,
і сходяться знов, мов коханці, на хвилях, не займаних
чайками, і в цій коловерті наші тіла урочисті,
як пагорби, зліплені переказами давнішими,
ніж сумовита прадавня ваята4 й імення минулого
під синім мінливим листям небес.
————
1 Хокіанга — затока біля західного узбережжя Північного острова Нової Зеландії.
2 Пурирі — розлоге новозеландське дерево.
3 Таніва — у маорійському фольклорі — страшний водяний дух.
4 Ваята — вид маорійських пісень.
Оригінал: http://headworx.eyesis.co.nz/poetry/talking_sample.php

Нола Боррелл

Туатара1
Тримай дистанцію:
ти тут новенький,
самовпевнений і кострубатий.
Ще один крок —
і ти мене не побачиш ніде,
так і знай, не побачиш.
Я тобі раджу: слід завжди
ховатись. Я ж бо навчився дечого
за 200 мільйонів років.
Захоплюй відповідну
екологічну нішу,
наприклад, одну з цих труб.
Що вирячився на мене?
Я полюю на сцинків2 і вет3,
а то й на таких, як я.
Якщо самиця не танцює,
я кусаю її за шию,
а потім уже беру.
Хоча що там, я радий компанії.
Підвищуйте нашу чисельність
і знижуйте вашу.
Не те щоб я цим переймався…
Я ж пережив динозаврів,
то переживу й вас.
Скільки-скільки, кажеш, ви тут живете?
————
1 Туатара — новозеландська реліктова ящірка. Назва перекладається з маорійської як “шипи на спині”. Відома також як гатерія.
2 Сцинк — рід дрібних ящірок.
3 Вета — комаха з ряду прямокрилих (тобто родич коників, цвіркунів і сарани). Крім Нової Зеландії, водиться також у Південній Африці, Південній Америці, Австралії. Новозеландська вета може виростати до 9 см завдовжки (за ваги 70 г). Живе в дуплах, норах. Назва походить від маорійського ветапунга (бог / богиня всього потворного).
Оригінал: http://www.vuw.ac.nz/turbine/borrell.html

Лоріс Едмонд

На дорозі Те Авамуту

А це був птах сріблясто-чорний,—
сріблястий, бо летів назустріч
так низько, ніби хтось його поранив,—
але тепер вже пізно думать
про це, бо, не відчувши ні удару,
ні спротиву розігнаних коліс,
я вбила птаха.
І вітер десь закинув жмут
сріблясто-чорних пелюсток.
А я збиралася спинитись,
та десь за милю вже забула.
А він лишився там — лежить,
ні докору, ні захисту не має,
між тих численних помилок,
що я минула, не спинившись.

Оригінал: www.nzepc.auckland.ac.nz/authors/lauris/teawamutu.ptml

Третій

Я не знаю, як мені описати третього, але
тими днями, коли сотні голубів злетілися в місто,
кинулися догори величезними туркотливими оберемками
у вікно твоє й упали чорним градом на труби, карнизи
будинків навпроти, він з’явився, він увійшов —
назвімо його чоловіком. Він розпустив своє сизе пір’я.

Його незмигний погляд сяяв; він став
слугою і тлумачем, господарем і чародієм,
він викладав дивовижні картини гармонії
зі шматочків кохання розколотого і сумнівів;
це ти його, мабуть, до мене прислав, розуміючи
мою слабкість. Мені він видався гарним.

Я прийшла до тебе холодним квітневим вечором,
літні голуби відлетіли, ти був зайнятий;
у важкому синьому світлі третій був дуже високим
і старанно гострив металеві свої кігті.
Коли я злякалася, ти підійшов, тихо став поруч із ним
і подивився на мене спокійно, не впізнаючи.

Оригінал: http://www.nzepc.auckland.ac.nz/authors/lauris/third.asp

Джеймс К. Бекстер

Пара сандалів

Пара сандалів, чорні старі штани,
Шкірянка на плéчі — я маю рушати, друзі,
В темряву, в холод, до першопочатку,
Де ребра предків — це крокви будинку зустрічей1.
Вікна вибиті, а підлога біла
Від пташиного посліду — саме там
Зберуться духи, щоб настановити мене на путь.
А коли зійде туман,
Те ра ріте тону те Атуа —
Сонце, яке мов Бог,—
Прогріє мої кістки, а стріли його
Простромлять безформну глину моєї душі до осердя.
Гемі2.
————
1 Будинок зустрічей — споруда для важливих зборів у маорі.
2 Гемі — маорійська транскрипція імені Джеймс.

Оригінал: http://www.vuw.ac.nz/modernletters/bnzp/2001/baxter.html

Про авторів:

Саймон Вільямсон народився 1968 р. в Нгаруаваї. Складав не лише вірші, а й пісні, співав у фолькових гуртах. Також різьбив дерев’яні скульптури, малював. Трагічно загинув у 1999 році.
Оригінал вірша “Тама Те Ора” був опублікований у єдиній книжці поета “Storyteller: Poems 1988—1999” (HeadworX, Wellington, 2003).

Марк Янг народився 1941 р., нині мешкає на Тропіку Козерога в Австралії. Є публікованим поетом понад 45 років (його тексти широко друкувалися й друкуються в паперових та інтернет-виданнях у різних країнах) — має десять власних книжок, з них шість поетичних. Був одним з упорядників нещодавно виданої антології хайку, автор праці про новозеландський живопис. Є одним з авторів Новозеландського електронного центру поезії, крім того, має дві власні сторінки в інтернеті.
Вірш “Єдиноріг” надрукований у першій збірці Янга “The Right Foot of the Giant” (Bumper Books, Wellington, 1999).

Рімке Енсінг народилася в Ґронінгені, Нідерланди, 1939 р. У 1951 р., ще навіть не знаючи англійської, переїхала з батьками до Нової Зеландії, де мешкає досі. 1967 р. отримала ступінь магістра й почала викладати в Оклендському університеті новозеландську літературу (до 1999 р.). 1977 р. упорядкувала першу антологію новозеландської жіночої поезії “Private Gardens”. Вірші широко публікувалися як у Новій Зеландії, так і за кордоном, книжка вибраної поезії “Talking Pictures” вийшла 2000 р. (видавництво HeadworX). Сьогодні є дослідником-стипендіатом в Оклендському університеті.
Оригінал вірша за адресою http://headworx.eyesis.co.nz/poetry/talking_sample.php

Нола Боррелл народилася в Новій Зеландії. Дебютувала в середині 1990-х. Її вірші друкувалися, зокрема, в антологіях Новозеландської поетичної спілки, журналах, на інтернет-сайтах; має публікації в Австралії, США, Великій Британії. Колишній секретар комітету Новозеландської поетичної спілки. Цікавиться хайку, активно популяризує цей вид мистецтва, є однією з організаторів національної майстерні хайку (2005). Працювала як соціолог, викладачка англійської мови, консультант.
“Туатара” вперше опублікована 2001 року на літературному веб-сайті “Turbine”, що належить Міжнародному інституту сучасної літератури (Веллінгтон). У 2004 р. вірш надруковано в антології “Spirit Abroad: A second selection of New Zealand spiritual verse” (упорядники Пол Морріс, Гаррі Рікеттс, Майк Ґрімшоу).

Лоріс Едмонд народилася 1924 р. Дебютна книжка її поезій “In Middle Air” (1975) отримала літературну премію PEN. З того часу Едмонд видала 16 поетичних книжок (за які отримала численні відзнаки), мемуари (1994 і 2001), роман і п’єси для театру та радіо. Працювала логопедом, викладачкою англійської мови, редактором; 1988 року здобула ступінь почесного доктора з літератури в університеті Мессі. Померла від серцевого нападу в січні 2000 р., залишивши п’ять дочок і сина.
Вірші “На дорозі Те Авамуту” і “Третій” надруковані в книжці “Selected Poems 1975-2000” (редактор K. O. Арвідсон, видавництво Bridget Williams Books; 2001)

Джеймс Кейр Бекстер народився 29 липня 1926 р. в Данедіні в сім’ї фермера й дочки професора. Рано виявив поетичне обдарування: перша книжка, опублікована у вісімнадцять років, мала великий успіх. Від цього часу в його житті події відбувалися ніби у двох паралельних світах: досягнення в літературі й проблеми в житті, пов’язані зі складним характером і алкоголем. Далеко не всі його вірші знайдено та опубліковано й сьогодні. Творчість легендарного поета сповнена глибинних асоціацій, пов’язаних із кельтською та маорійською міфологіями: шотландець за походженням, Бекстер мав велику симпатію до корінного народу Нової Зеландії, був одружений із маорійкою. До кінця життя поезія приносила Бекстерові не лише славу, а й великі проблеми через критичне ставлення до деяких явищ у суспільстві, особливо в останні роки життя, коли він пішов від дружини й дітей. Тоді Бекстер осів у комуні в містечку Єрусалим на річці Вангануї, де змінив своє ім’я Джеймс відповідно до маорійської вимови на — Гемі. За два місяці до смерті поет пішов і з комуни, вочевидь знаючи, що на нього чекає. Деякий час жив у знайомого художника Майкла Іллінгворта, де написав три останні вірші — два на шпалерах на стіні й один (під назвою “Ода Окленду”) на кухонному столі. Помер поет в Окленді через три дні після того, як залишив приятелів дім, 22 жовтня 1972 р. від множинного коронарного тромбозу. Перекладений текст є однією зі “шпалерних поезій”, написаних тоді, коли Джеймсові залишався тільки тиждень земного життя.
Оригінал вірша за адресою http://www.vuw.ac.nz/modernletters/bnzp/ 2001/baxter.html

Ганна Яновська народилась у Харкові 1980 року. Закінчила Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, лінгвіст. Належить до літературного конгломерату “Весло слова”. Як поетка друкувалася в колективних збірках і в періодиці, брала участь у літературних фестивалях, опублікувала кілька дитячих поетичних книжечок. Перекладає українською мовою сучасну австралійську, новозеландську, африканську, британську поезію, а також англомовну поезію деяких інших країн. Переклади надаються для публікації вперше.

Джерело: http://www.vsesvit-journal.com/…

The City and the Writer: In Staten Island with Vasyl Makhno

Part of the Special City Series / New York City 2011

If each city is like a game of chess, the day when I have learned the rules, I shall finally possess my empire, even if I shall never succeed in knowing all the cities it contains.—Italo Calvino, Invisible Cities

1. Can you describe the mood of Staten Island as you feel/see it?

Staten Island is a city and an island, a part of New York City and something with its own character. It resembles neither Manhattan nor Brooklyn nor New Jersey. I especially like the old part of Staten Island, near St. George, with its hilly streets, two- and three-story brick buildings, and advertisements from the 1950s or 1960s. Some bookstores have retained an old feel, with their doors, windows, doorknobs, grates, and worn-out thresholds. Staten Island understands that it’s both a city and a province. That’s why the Verrazano and Goethals Bridges, like two leopards with metal claws, hold together its temporally out-of-sync parts. Staten Island’s other major feature is the ocean. The seascape consists of sand, boardwalks, stone and wooden piers, boats, yachts, and brick-colored ferries that pass by the Statue of Liberty every day. In addition, golf ranges, parks, a Buddhist Museum, theaters, galleries, and other instances of intimate urban life are hidden behind the island’s hills and the ocean’s green waves.

Read more: http://wordswithoutborders.org/…

ПРО ZSUF: Відкриття художньої виставки

187903_167863853263510_3660532_n

6 березня (неділя) 2011. У тернопільській галереї “Штуки” (вул. Шевченка, 1), о 18.00 відбудеться відкриття художньої виставки “ПРО ZSUF”. Власне, експозиція буде тривати два наступних тижні.

Гурт ZSUF відомий своїми нескінченними експериментами. На цей раз пропонується мультимедійний проект нового/старого покоління. Це виставка “ПРО ZSUF”, що є химерним синтезом різноманітних медіа сучасності. Музика, інсталяції, фото, картини, відео та перфоманс у міксі набувають нових, ще не названих форм для іншого сприйняття реальності. Відвідувачі виставки зануряться у невеликий зріз сучасної української культури з людськими коренями.

У музичній програмі вечора:

zavgosp

Rotman (special dj-set)

Гурт “ZSUF” (наживо)

Дякуємо за підтримку Тернопільській Липі (lypa.te.ua) та мистецькому об’єднанню “Коза” (koza.te.ua)

Meuse Press

Meuse Press http://meusepress.tripod.com/Meuse.htm is an Australian Press publishing a range of “poetry outreach” projects in a number of media ranging from a literary magazine to poetry published on the surface of a river. Founded by Bill Farrow & Les Wicks. Mostly edited/curated by the poet Les Wicks, but others in editorial roles have included Bill Farrow, Geoff Aldridge, Grant Caldwell, Deidre Kelsall, Carol Chandler, Marvis Sofield & Barbara De Franceschi .

Initially it was an occasional magazine and an insert into other publications and anthologies. The first issue was in 1977. Publication of most of Australia’s leading poets of the time was accompanied by graphics and the magazine was a market leader in merging these two art forms.

From 1992 – 1999 Meuse published Artransit which put poetry/art collaborations on Newcastle and Sydney buses and ferries. This collection has been exhibited in London, New York, St Louis, Sydney (multiple times), Maroochydore and Brisbane. Historian Robert Holden has said “They engage a truly democratic audience. They impose themselves into locations usually reserved for advertising and mass consumption. They are immediate in their effect, and in the final analysis contribute to the vitalism of a public space.“…a singular surprise and delight…” Robert Holden.

In 2002, in conjunction with Don Gunn produced Heritage Light with Parramatta City Council. This series of banners, soundscapes and projected poetry sought to reconnect citizens with their city at night whilst simultaneously celebrating heritage Week. A key part was the publishing of a poem on the surface of the Parramatta River so that it appeared to float downstream. This was widely regarded as a world first.

1998-2003 Written in Sand was displayed in bus shelters across Waverley with council support. This was a project designed to capture a picture of the area – its people, landscapes and history – through poetry. 2009 saw the launch of the e-anthology “Guide to Sydney Beaches” aimed at an audience new to poetry. 2010 saw from this Broken Hill – a celebartion of the famous outback city.

From April 2000, Meuse has produced Australian Poetry Collaboration. This online ezine publishes poetry arising from events like festivals, workshops and tours within Australia (though one issue celebrated the Festival International de la Poesie).

Source: http://en.wikipedia.org/…

Вечір сучасної шведської поезії: вірші з «18 поетів із Гетеборга» читають К. Форсберґ і Л. Грицюк

Карл Форсберґ
Карл Форсберґ

4 березня, п’ятниця, 16.00
Галерея «Дзиґа» (Львів, вул. Вірменська,35)
ВХІД ВІЛЬНИЙ!

Вечір сучасної шведської поезії: вірші з антології «18 поетів із Гетеборга» читають Карл Форсберґ і Лев Грицюк.

Розмова вестиметься про сучасну шведську поезію, гетеборзьку літературну сцену, роль літературних часописів та багато-багато іншого.

Модерує Софі Енґстрьом, перекладає Ганна Мамчур.

За підтримки Шведського інституту.

*

Карл Форсберґ (нар. 1977 р. у Гетеборгу) — відомий шведський літературознавець, поет, перекладач. Вивчав мистецтвознавство та естетику. Працює з культурою та інформаційними технологіями. Редактор і видавець скандинавського часопису «Aorta», що разом із Видавництвом Карла Форсберґа підтримує ретроґардистський напрямок у літературі та мистецтві. Працював у культовому шведському поетичному часописі «Lyrikvännen» та на «Форумі поезії та прози», що займається професійною організацією літературних читаннь. Співзасновник літературного фестивалю «Textival». Редактор вебпорталу www.retrogarde.org. (Вікіпедія: http://sv.wikipedia.org/wiki/Carl_Forsberg)

Лев Грицюк — скандинавіст, перекладач зі шведської та англійської.

Софі Енґстрьом — викладачка шведської мови у Львівському національному університеті імені Івана Франка, редакторка www.viewpoint-east.org. (Шведська викладається на Кафедрі іноземних мов Факультету міжнародних відносин Львівського національного університету імені Івана Франка.)

Ганна Мамчур — викладачка шведської мови у Львівському національному університеті імені Івана Франка.

Хмельницький кінофестиваль короткометражних фільмів «Кілька Хвилин»

Хмельницький кінофестиваль короткометражних фільмів «Кілька Хвилин» – це фестиваль короткометражних ігрових та документальних фільмів, який відбуватиметься двічі на рік у Хмельницькому. «Кілька Хвилин» – це соціокультурний проект, який покликаний розвивати сучасну молодь, виховувати у них любов до мистецтва, примножити зацікавленість відео та телемистецтвом. «Кілька Хвилин» – це перший крок для створення плеяди майбутніх лауреатів різноманітних міжнародних кіноконкурсів.

Continue reading Хмельницький кінофестиваль короткометражних фільмів «Кілька Хвилин»

BookForum.com.ua: Календар подій від ГО Форуму видавців на 2011 рік

7-ий Конкурс дитячого читання «Найкращий читач України – 2011»
1 лютого – 2 травня, Україна

6-а Благодійна акція «Подаруй дитині книжку!»
1 березня – 1 червня Львів, Україна

3-ій Читацький марафон
24 березня – 24 квітня, Львів

5-ий Львівський міжнародний дитячий фестиваль
28 квітня – 2 травня, Львів

17-ий Всеукраїнський конкурс “Найкраща книга Форуму видавців”
1 червня – 1 вересня, Україна

6-ий Львівський міжнародний літературний фестиваль
12 – 18 вересня, Львів

18-ий Міжнародний книжковий ярмарок «Форум видавців у Львові»
15 – 18 вересня Львів, Україна

4-ий Міжнародний освітній форум «Освіта – 2020»
26 – 28 жовтня Львів, Україна

Джерело: http://www.bookforum.com.ua/…

WhyTranslator: ГАНС АРП у перекладі Наталки Сусяк

arp

ГАНС АРП
КОНФІГУРАЦІЯ ІІ

1
яйце з вогню. яйце з води. яйце з вітру у шовковому мішку. яйце з повітря.
стоїть чоловік і стоїть жінка. сидить чоловік і сидить жінка. лежить чоловік і лежить
жінка.
драбина з кісток, сперта на стовбур із м’яса.
чоловік має палицю з кісток. жінка має палицю з м’яса.
стоїть яйце. сидить яйце. лежить яйце.

Пер. Наталка Сусяк

Джерело: http://levhrytsyuk.blogspot.com/…

KrokBooks.com: ВАСИЛЬ КОЛІСНИК. 21

ВАСИЛЬ КОЛІСНИК. 21

ВАСИЛЬ КОЛІСНИК. 21

Тернопіль, Крок, 2011, 74 с.

Серія “Покоління 87”

Чергова третя книга тернопільського літературного покоління “87” вийшла друком в лютому 2011 року. Творчість Василя Колісника стала невід’ємною частиною мистецького процесу в Тернополі, адже автор поєднує в своїй роботі кілька напрямів: театр, література, музика. Як професійний актор, В.Колісник співпрацює в тернопільському театрі “Калейдоскоп”, навчається в Інституті мистецтв Тернопільського національного педагогічного університету ім.В.Гнатюка на акторському відділі.

Поетична манера Василя Колісника характерна прозорістю мови, скрайньою озоновою наповненістю та легкістю, що час до часу притомніє від зворушення чи болю. Але навіть біль у поета — часом абстрактний, чистий, майже дитячий. Однією з важливих рис Василевого персонажа варто назвати рафіновану шляхетність, і його аристократичне бачення світу, коли все можна, але не все пасує, в декотрих текстах визначає навіть форму. Автор вільний від умовностей поетики в прагненні говорити в свій спосіб, що, врешті, характерно всьому поколінню “87”.

Що ж приносить читачеві книга Василя Колісника? Чому його постать, тонка від почуттів, гармонізує з нашими переживаннями, про котрі ми часом собі боїмося зізнатися? Звідки його біль, і звідки розпочинається текст, який Василь вправно перетворює на мистецтво? І ще багато запитань ставить ця лаконічна книга, як і все покоління “87”.

Про видавництво. Видавництво “Крок” створене 2009 року Юрієм Завадським на базі Компанії “Крок”. Видавництво займається виданням наукової та художньої літератури, видало ряд перекладних проектів. Завдяки видавництву в Тернополі було проведено ряд важливих для культурного життя реґіону акцій, зустрічей та концертів.

З приводу закупівлі книг і проведення презентацій просимо контактувати з видавництвом.

Для преси: Прес-реліз

KrokBooks.com: 18 поетів із Гетеборга /Переклад зі шведської Лева Грицюка

18 поетів із Гетеборга /Переклад зі шведської Лева Грицюка

18 поетів із Гетеборга /Переклад зі шведської Лева Грицюка. – Тернопіль: Крок, 2011. – 244 с.

«Еммануїл Сведенборґ вважав, що Рай виглядає, як Гетеборг, тим часом як Пекло він відвів Еребру» — пише гетеборзький поет Раґнар Стрьомберґ. І розповідає одну історію, що з гумором описує різницю між Стокгольмом та Гетеборгом: на автобусній зупинці зустрічаються молодий поет та старша пані. Між ними зав’язується розмова. Пані запитує, чим займається молодик. «Я — поет», — відповідає він дещо засоромлено, але не без гордості. У Стокгольмі пані вигукує: «Як же цікаво! Де мені знайти щось із того, що Ви написали?» У Гетеборгу ж усе виглядає інакше: «Он воно як. Жити з цього можна?»

Гетеборг — друге за величиною місто Швеції, один із основних промислових центрів країни, порт, шведське «торгове вікно» на захід. А також «культурний антагоніст» столиці — Стокгольма, місто зі своєю окремою культурою та мистецькою тусовкою.

«У цьому місті ніхто не сховається, у цьому місті до всього, крім серйозності, ставляться серйозно. У Гетеборгу поет мусить довести протилежне, тут є тільки те, що є, і ніхто не завоює чиїсь поваги або навіть чийогось зацікавлення, просто назвавши себе поетом. Тут близько до моря й до самозневаги й далеко до неба й завищеної самооцінки. Може, до неба не так уже й далеко, адже світло завжди йде з провінції.» (Р. Стрьомберґ)

Серед поетів та поеток, які ввійшли до антології сучасної гетеборзької поезії «18 поетів із Гетеборга», — Йоганнес Анюру, Давід Вікґрєн, Сара Галльстрьом, Лінн Гансéн, Ліна Екдаль, Гелена Ерикссон, Еліза Інґварссон, Кеннет Клеметс, Йорґен Лінд, Анна Маттссон, Ульф Карл Улов Нільссон, Фредрик Нюберґ, Раґнар Стрьомберґ, Маурітц Тістельо, Крістіна Фалькенланд, Атена Фаррохзад, Кристофер Фолькгаммар і Памела Ясков’як.

«Захід — найкращий», казав колись Джим Моррісон, якого цитує Стрьомберґ. Захід Швеції — особливий, а Гетеборг — унікальний. Маємо надію, з допомогою поезії це місто тепер стане ближчим і нам.

Лев Грицюк – скандинавіст, перекладач зі шведської та англійської.

Переклад отримав підтримку Шведської ради з питань культури.

Переклад зі шведської: Лев Грицюк

Оформлення обкладинки: стронґовський

Макет і верстання: Юрій Завадський

2011, 244 c.

Для преси: Прес-реліз

Вірші, 2011, 3

ПИСЬМО

Наречена, зло:
Обличчя, лінії врозтіч.
Не хочу, дитинний погляд
На крики, незгоду,
Згущення відносин.
Впоперек / ось / поряд / не / помічаючи / нікого,
Падаю в тебе, як у власну бездіяльність,
Своє минуле спльовуючи,
Кидаючи камінь, залишаюсь.
Із білого простору / розмови / всі / кольори / не / досяжні
Оку. Крики, незгоду,
Згущення ставлю в докір, лише сам –
Знищувач, одна літера
Легко замінить іншу,
Лише тут.

Continue reading Вірші, 2011, 3

Vasyl Makhno – DACIA 1300*

Translated from the Ukrainian by Orest Popovych

It was during Ceausescu’s rule and when old buildings were collapsing
That people of Bucharest rode in wagons drawn by cows
and only the birds circling above the countryside were free

The car was bought by his father with money paid to him monthly
by the Securitate for being an informer
At that time it was new and envied by all

That night he drove with his girl thereby providing some light to the city
because the electricity was being sold abroad
also the right of the Jews to emigrate was being exchanged for hard currency

Then everyone wanted to be a Jew in order to flee
and everyone wanted to live in Paris since everyone knew French
no worse than Tristan Tzara or Mircea Eliade

She sat beside him in tears her pregnancy had made him irritated
He asked her to light his cigarette
and then he stopped ran out of the car and with all his might kicked the tires

as round as her belly


*A Romanian car manufactured during the Cold War

Джерело: http://www.madhattersreview.com/…

17 лютого о 17:00 в приміщенні ТО НСПУ презентація книги Валентина Кузана “Щось”

kuzan_ternopil_nspu_web

17 лютого о 17:00 в приміщенні Тернопільської обласної організації Національної спілки письменників України відбудеться презентація книги Валентина Кузана “Щось”.

Проект “02:00” з Ужгорода 17 лютого 2011 року о 19:00 в барі “Коза”

Проект "02:00" з Ужгорода 7 лютого 2011 року о 19:00 в барі "Коза"

17 лютого 2011 року о 19:00 в барі “Коза”
Проект “02:00” з Ужгорода
Валентин Кузан (поезія) та Дмитро Павлов (людина-оркестр).
Подія відбудеться в рамках промотуру поетичної книги Валентина Кузана “Щось”.
Організатори: Мистецьке об’єднання “Коза” і тернопільське видавництво “Крок”.

Книга молодого професійного фотографа, поета й музиканта з обласного
центру Закарпаття побачила світ у тернопільському видавництві «Крок»
напередодні Нового року. У збірці природно злилися кілька стихій, в
яких митець почувається доволі впевнено. Валентин Кузан створив у
своєму поетичному світі особливу атмосферу легкої гри зі стереотипами,
словами, його поезія майже відчувається під пальцями, як потік води.
Надзвичайно натуральне використання сучасної мови, доречне та
невибагливе компонування тексту, витримка та впевненість є важливими
ознаками стилю молодого поета.

Презентації книги заплановані в найбільших культурних центрах України
й на Міжнародному літературному фестивалі у Львові у вересні 2011
року. Ознайомитися з творчим наробком поета та його однодумців можна в
рамках літературно-музичного проекту “02:00″. Музику для проекту пише
Дмитро Павлов — людина-оркестр, який володіє дванадцятьма музичними
інструментами. Він організовує в Ужгороді наймасовіші музичні проекти.
На його рахунку, зокрема, “PINK FLOYD TRIBUTE SHOW” — наймасовіший
захід, який коли-небудь створювали ужгородські андеграундні музиканти.
На літо 2011-го Дімою Павловим готується проект “SECRETS OF MUSIC
WORLD”, у якому задіяно 18 музикантів і 4 актори, також проводяться
зйомки однойменного короткометражного фільму за його режисурою. І
музика, і слова (англійською) у “Секретному світі музики” написані ним
же. Композитор є лауреатом багатьох фестивалів, зокрема “Червоної
рути”. Для окремих композицій проекту «02:00» музику Д.Павлов створив
спільно з В.Кузаном. Проект одночасно схожий на виставу (настільки
музика, емоції і текст там переплітаються) та концерт, оскільки текст
від музики практично неможливо відділити.
Наразі митців запрошують до Києва, Хмельницького, Франківська,
Тернополя, Львова, Дніпропетровська, Вінниці, Одеси, Харкова,
Чернівець.

З приводу додаткової інформації просимо контактувати з Юрієм
Завадським за тел +380969431704.

Вірші, 2011, 2

ОЗИРНУВСЯ

Відпочинок відбувся позавчора, несподіваний, виснажливий.
Скоротив собі дорогу, cкерувавши в провулки,
Не забудь, чортова дорого,
Кому завинив смертю, а кому — грішми.
Мовчав, краючи хліба, і ти —
Від голосу, канібалізм —
Стан ідеалу.
Зміни, стани, зміни, стани.

Continue reading Вірші, 2011, 2

Присмак

mvs

Мораль:
– Чувак, я чув, що тобі шось хуйовато?..
– Та нє, всьо пучком.
– Та блядь, я ж бачу, що тобі хуйово…
– Блядь, всьо піздато, чесно.
– Блядь, хуйово тобі, признайся!
– Заїбав, яке хуйово, всьо блядь піз-да-то!
– Сука, не стидайся, всі знають, що тобі хуйово, шо ти ламаєшся, як целка.
– Блядь, пішов нахуй, шо ти блядь прицепився як гавно – ну не хуйово мені, не-ху-йо-во!
і тд.

Вірші, 2011, 1

ІМ’Я

Жовтий: номінативний обов’язок,
Мовлення, поштові марки.
Жовтий: наче вода,
Провокація, поштові марки.

Купи горілки: про себе
Не розповідай, спільність стала
Недосяжною ціллю, ідеї
Не можуть співжити.

Щойно передбачив появу жебрачки
З течкою лікарняних засвідчень і виписок.
У пожертві відмовив.
Твій вік – несподіванка,
Самоконтроль.

Continue reading Вірші, 2011, 1

“Вільне життя”: Пйотр Мацєжинскі: “Кажу про несказане”

Сканований документ

«Молодіжний майдан» представляє до уваги «літературоманів» розповідь польського літератора Пйотра Мацєжинского, що побував у Тернополі.

Джерело: http://vilne.org.ua/…