Category Archives: Blog/Блоґ

[NaPoWriMo] Day 30 / День 30

          Для Ґрейс

Світло          авто
одне          потім

Один текст за всі випадки
мільйон ключів замість романтики
і рукописний зшиток замість книжки
звідти вийняв кількох людей
і залишив

Яблуко-концентрат в’яне від пересторог

Торністер з книжками
і знову книжки на книжках
і книжки в носі
і книжки в

Захований у закутку фаєрплейс

Засинають круасани подруг
і невиразних партнерів

А а а а а
піднеси собі рейтинґ
звуком

Горло          горло

Різко починаєш
і музика налагоджується
але вже існує

І ти          ти ось          в підвищеному
осад          маленька          магазин
двоє відвідувачів          книга-самець

Дихає геммонд ніби повні легені азоту
а сам він недоторкана плутанина
електричних шляхів
сублімує живий організм
і відкриваючи двері до саду
мастурбує маючи собі на увазі
колишній запал

Без співу цього разу
без дихання
без церкви

Ще кілька знаків
дорога закінчиться там
де перегрітий мотор
сам собі виїсть пластмасу
і загублена в місті дівчинка
стане самостійною одиницею
в системі гуртожитків

Ключ          де ключ
параметри не співпадають
пілотний ескіз цього всесвіту
на смітник

 
*

 
          For Grace

Light          car
one          then

One text for all occasions
million keys instead of romance
and handwritten notebook instead of book
some people taken out of it
and left for myself

Precautions make concentrated apple wither

Backpack with books
books on books again
books up to the neck
books in the

Fireplace hidden in the corner

Croissants fell asleep in the hands
of girls and unexpressive partners

A a a a ah
rise your rating to the top
by the sound

Throat          throat

You start abruptly
and the music gets right
but already exists

And you          you’re here          at the risen
aftertaste          baby          a shop
twee customers          he-book

Hammond breathes as if with a lungfull of nitrogen
as if it is untouched confusion
of electric ways
a live organism sublimates
and opening a door to the garden
masturbates meaning
bygone flame

This time no song
no breath
no church

Some more signs
the road will end where
the overheated motor
will eat its own plastic
and the little girl lost in the city
will become an autonomous unit
in the hostel system

Key          where’s the key
the parameters don’t match
throw the pilot draft of this world
to dump

Translated by Hanna Yanovska

[NaPoWriMo] Day 24 / День 24

Хтось сказав
якби все було інакше
його б називали
Великий Адольф

Націоналісти стискають зуби
і шукають собі когось на жертву й героя

Інші істи шукають лише
героїн

 
*

 
Someone said
if it could be in other way
he would be called
Adolf the Great

Nationalists set their jaws
and look for someone to be victim and hero

Other ists look only for
heroin

[NaPoWriMo] Day 10 / День 10

          Для Дарена

На межі          між сіллю і корінням
відмерлого моря          виростає артикуляція

Синтаксис          розбита дорога
годую приблудних псів          розчісую спини

Я наскрізь проходжу будинки

Планета як гвинт
якого стримує від розкручування
удавана притомність

Прикінці          бездоріжжя

 
*

 
          for Daren

On the border          between salt and the roots
of faded sea          articulation grows

Syntax          a shattered road
I feed abandoned dogs          comb their backs

I walk through houses

The planet is like an airscrew
kept from winding
by pretend sanity

At the end          no roads

Translated by Hanna Yanovska

[NaPoWriMo] Day 9 / День 9

Заледеліний зсередини

Допоки малолюдно
і цей чоловік так само зіпершись
одною рукою на палицю
згорбившись облікує
безколірних мев
з міського озера

Ранок чорний
як а

Допоки малолюдно
і цей чоловік так само зіпершись
одною рукою на палицю
згорбившись облікує
безколірних мев
з міського озера

Заледеліний зсередини

[NaPoWriMo] Day 8 / День 8

                    для Кірі

Ти          навпаки

Падаю в ніч          коли дніє
коли день          уже ночіє
          рахую на пальцях

Планета-холодець
людина-гуркіт

Вірш про погоду
і дводенцівка

 
*

 
                    to Kiri

You’re          vice versa

I’m falling into the night          when it days
when it’s a day          it nights there
          I’m counting on my fingers

Planet-jelly
human-roar

Poem about the weather
and dvodentsivka

Dvodentsivka – means literally two woodwind pipes (dentsivka). Two dentsivkas are joined together into one instrument. It is tranditional to Hutsuls in Ukrainian Carpathians.

[NaPoWriMo] Day 4 / День 4

Н          н          н          н          н          н
загострення          опір          огида
середина          нікому          не

Держава
атавізм

Пияцтво дорівнює

Нікого нема
сам із гальбою

[NaPoWriMo] Day 3 / День 3

А ти ніколи не чув
квітка і борода
риб’ячий хвіст у кишені
нісенітниця

Хто йому винен
хай вип’є собі          посіпака

На вітрі
притримуючи барретіну
одною рукою

Барретіна – народна каталонська червона шапка.

 
*

 
But you never heard
flower and beard
fishtail in a pocket
nonsense

Himself to blame
let him drink          myrmidon

In the wind
holding barretina
with one hand

Barretina – traditional Catalan hat.

[NaPoWriMo] Day 2 / День 2

І круг          до блиску
ранку          не сподівався
як флоєра з грудей
випирає          і стогне

Руки з молоком          гній          вода
сама по собі отава
поза часом

Колеса-мегаліти          вириваючи
плоть

Флоєра – особлива гуцульська сопілка.
Отава – трава другого “врожаю”.

 
*

 
And disc          to shine
I did not expect          the morning
as floyera of the breast
bulges          and moans

Hands with milk          manure          water
otava itself
is timeless

Wheels-megaliths          wresting
the flesh

Floyera – kind of a panpipe often played in the Carpathian mountains by Hutsuls.
Otava – second grass in a year.

[NaPoWriMo] Day 1 / День 1

Не сказати          нічого
не

Не мовчав собі наодинці          говорив
не мовчав із тобою          говорив
не сказав          нічого
не          і не

Дистанція від правого слова          двокрапка
і          і          і          і
прекрасно

Звідки          діджеріду

Діджеріду – духовий інструмент австралійських абориґенів.

 
*

 
Not to tell          anything
not

Did not keep silent by myself          talked
did not keep silent with you          talked
did not tell          nothing
not          and not

Distance from the right word          colon
and          and          and          and
wonderful

Where from          didgeridoo

Didgeridoo is a wind instrument developed by Indigenous Australians.

 

[NaPoWriMo] National Poetry Writing Month

I decided to take part in NaPoWriMo, or National Poetry Writing Month with my friends from New Zealand. I’ll write my poems in Ukrainian and translate them into English as soon as possible. So please be patient and lenient. I’ll post all poems under category NaPoWriMo: 30 poems in 30 days / 30 віршів за 30 днів.

Yury Zavadsky

 

About NaPoWriMo

NaPoWriMo, or National Poetry Writing Month, is an annual project in which participating poets attempt to write a poem a day for the month of April.

NaPoWriMo was founded in 2003, when poet Maureen Thorson decided to take up the challenge (modeled after NaNoWriMo, or National Novel Writing Month), and challenged other poets to join her. Since then, the number of participants has gotten larger every year, and many writers’ organizations, local, national and even international, organize NaPoWriMo activities.

Need more information? See the Wikipedia entry for NaPoWriMo!

KrokBooks.com: Продаж книг

Книги видавництва «Крок» можна придбати:
– в магазинах Книгарні Є,
– книгарні Смолоскип у Києві на Межигірській
– книгарні Ярослав Мудрий у Тернополі на Руській,
– мережі книгарень Дім книги.

Також всі книги можна замовити безпосередньо у видавництві згідно прайс-листа та каталога. Доставка може бути здійснена накладеним платежем УкрПоштою з включенням вартості пересилання, а також перевізниками Нова Пошта чи Нічний експрес коштом замовника.

Просимо контактувати з нами в такий спосіб:
телефоном +38 0352 248436 (Пн-Пт, 8:00 – 16:00)
електронною поштою info@krokbooks.com
особисто вул. Гайова, 56, Тернопіль (Пн-Пт, 8:00 – 16:00)
сторінка http://krokbooks.com

Будемо раді з Вами познайомитися!

Krokbooks.com: Фрейзер Сазерленд. Втрачений паспорт

Сазерленд, Ф. Втрачений паспорт. Життя та слова Едварда Лейсі /Пер. з англ.: Позднякова А., Сєдова В. — Тернопіль: Видавництво «Крок», 2013. — 536 с.
ISBN 978-966-2362-38-1

Переклад з англійської Альбіни Позднякової і Вікторії Сєдової

Переклад отримав підтримку Канадської культурної ради.
We acknowledge the support of the Canada Council for the Arts.
Nous remercions de son soutien le Conseil des Arts du Canada.

Original English-language edition published in 2011 in Canada by BookLand Press. Original title ‘Lost Passport: The Life and Words of Edward Lacey’ by Fraser Sutherland. Author’s photo by Irene Li.

  

       Якщо тебе спитають: «Ти гей чи натурал?»,
       скажи: «Не знаю, хлопці, я, мáбуть, заблукав».
          
Едвард А. Лейсі

Ця книга – відвертий роман про людину, яка вміла перетворювати кожен десь свого життя на пригоду. Едвард Лейсі належав до тих рідкісних письменників Північної Америки, які були добре обізнані в проблемах Третього світу кінця ХХ століття. Будучи вправним промовцем і багатомовним перекладачем, він вчителював у Мексиці, Трінідаді, Бразилії, Таїланді та Індонезії. У студентські роки в п’ятдесятих роках дебютував як поет. І друзі, і суперники добре пам’ятають цього дивного чоловіка: незалежного і товариського, педантично відстороненого і шанобливо ввічливого, довічного ворога усілякої влади. У далекі 1950-і він став одним із перших письменників, які звернулися до теми сексуальних меншин. Видатний канадський поет Едвард Лейсі належить до невеликої когорти літераторів, які відомі далеко за кордонами їхньої батьківщини.

Фрейзер Сазерленд походить з Нової Шотландії, по якій багато подорожує. Мешкає в Торонто, провінція Онтаріо, Канада. Його твори публікувалися у друкованих та онлайнових журналах і антологіях, перекладені французькою, італійською, албанською, сербською мовами, мовою фарсі, а тепер і українською. Перш ніж стати вільним письменником і редактором, Фрейзер Сазерленд працював репортером і штатним письменником у кількох великих газетах та журналах. Сазерленд брав участь у написанні та редагуванні словників, і він, мабуть, єдиний канадський письменник-лексикограф. Минулого року Фрейзер Сазерленд видав свою десяту збірку поезій «Філософія якби». З-поміж його доробку варто виокремити книги «Наївний стиль: Дослідження творчості Гемінґвея і Каллагана» та «Джон Ґласко: Есей і бібліографія». «Втрачений паспорт: Життя та слова Едварда Лейсі» — шістнадцята книга письменника.

СЛИПСТРІМ / SLIPSTREAM

для Леса Вікса

Океан на щодень, думав, що коан. Не мав смаку ні до чого, втомлений після перельотів і тривання назовні. Хто, коли прямував собі вулицею, оточений містом, нена`висним. Почувався еміґрантом, ніколи не було по-інакшому, чужинці, чужинці.

Слітний спів не давав забути про колишній дощ, пахнув іржею. Справилля цього міста, гамузом скидане побіч, залишило осторонь поступ і скрики. Налагодив собі спілкування за допомогою оників й одиниць, а все ж перехрестя низеньких безбарвних вулиць не стали ближчими ані на крок. Тут місто, і там місто, відтяти б його, як палець.

Вулицею Коцюбинського, ліворуч на Петрушевича, праворуч на Веселу, на світлофорі ліворуч, вулицею Крушельницької, ліворуч на Замкову, праворуч Руською, Мазепи, Бережанською.

Не чекав, знайшов неспокій собі безкоштовно, втратив біль безкоштовно, здобув собі хвороби. Мав би зустрітись, скасував сніданок, заперечив собі метафори, переносив ознаки безпосередньо. Лікувався невпевнено, балакав розкуто про механізацію і злодійство, простував поволі до транспорту, привабливий для злодюг і шанувальників речитативу. Океан, океан, океан, з мільярдом хвиль, котрі не згасали в долонях, коли вихоплював дещицю, заради себе самого.

Слипстрім, рецензія, симболоґія, поліфонік, гінтерланд, фонолоґія, каталітик, вапорайз.

Писати безпосередньо, що це означає, кому воно потрібне і скільки воно може коштувати, мій дорогий друже. Організація свят, що провадять до колапсу, і електрика, що прокладає собі шлях до розуміння всесвіту. Електрика, що все пишеться з великої літери, електрика, кому грошей, електрика, розтин.

Мій дорогий друже, в землі викопні рештки дизельних двигунів, каміння з церков і каміння з голів. Між пальцями проросла трава, найнесподіваніша.

Усе автомобіль, що ламається і вбиває, пальці коротші за траву, ґімнастика, звинувачення. У дівчаток виростають сини, вони народжують ще дітьми, прибираючи інших прізвищ і локацій. Залишають у собі найголовніший ґен, коли сирена сповіщає про розлад усіх систем і неконтрольовану витрату електроенерґії. Прикінці, так чи так, заробіток.

Позбувся якось сиґнальної системи, коли все склеїлося сяк-так. Як грушевий сік, до ліктів наповнивши всю середину.

Їй забаглося злягання, і бридка сутність запульсувала посеред натовпу. Все склеїлося, і подітися нема куди, від розбурханої натури. Поспіхом відтинав собі пальці на ногах і руках, аби лиш позбутися клейковини, стояв по-школярськи, застиг від дотику, вкушений її пальцем. Мені не до того, одягнися, соромно, вглядаючись у свою настовбурчену плоть.

Вікнина, проковтує навколишні села, глибока блакитна зона, не відпускає, раптом.

Не можу писати, поряд авта припарковані абияк, порожнє шосе. Клавіша на лептопі залипає, ряди згадок про одну літеру. Мова нарешті розтане, зробиться вільною, чи ні. Окремішній голос, що нагадує про повноту запахів.

Іван Франко, стоїть справжній, з торбинкою хліба, з болячками і впертістю. Виходить на пагорб, оточений оранкою, сьогодні.

Подивився на мову, знатиме як, знатиме форму, розмітку вулиць. Знаки теж мають свою найнебезпечнішу зброю, ставить собі чайника, робить каву, страждає від аритмії.

Кілька разів на рік купував собі здатність на спілкування, не шукав ручного керування, просто користувався послугами третіх осіб. В’язнів знав поіменно, всього небагато, проте ненароком звільнився. Стать має значення, але не тут.

Що означає кожна з літер, ось про що думав, і ось про що забув. Заощадив собі хвилеву природу звуку, і кольорові плямки на папері.

Без того, щоб мати друзів, котрих ніколи не бачив, і не мати друзів, котрі мозолять очі, і зневажати друзів, котрі тобі трапилися колись. І говорити літери з великої літери, і друзів мати за літери, і літери за випадки. І матерів за випадки, і поеми за випадки, і сльози за випадки, і сонця за випадки, і народження homo sapiens за випадки, і відкриття нових континентів поза межами розуміння за випадки, і спалені на пустищі авта поза межами розуміння за випадки, і відкриття пустищ поза ареалами homo sapiens без розуміння, без випадків, без друзів.

Вода-поглинач, що сунулася супроти потоку повітря, блакитна сквала, рятує плавця. Історії без початків, це дискурс тілозміни, мій дорогий друже.

Дівчина росла у спідниці, блідла все глибше, вода їй рідна, порожні осінні пляжі, де пляшки перемелювалися з піском. Тільки спокою думкам, ставала дорослішою, боячись релокації, босонога, начитувала собі вірші на камеру. Людині нестає того, чим вона володіє, тоді пошук чужого тіла в просторі, як випадковий мимохідень, з торбою харчів. За ним кілька псів, штемпованих, із числом на вусі.

Стала ближчою, коли поодаль. Стосунки навспак, однина до множини, ніби шума на вопаді хвилі, електричні опори, трансфер, кольорування, ерудовані шпетні продавчині з магазину поодаль. Саме вони володіли таємницями жіночого щастя, знали розклад припливів і відпливів, чекаючи на рятункову зубату рибу, котра раптом не стала загрозою.

Скажи тепер, кому найменше шкодить упередження, і кому найменше завартувало життя серед псів, і розбита дорога, непомірна ворожість, скупчення газів і пияцтво їздових. Старі міські газети віддавна принишкли, намокли і розійшлися на хвилях.

Коли краєвид визначає себе між рекламами і шильдами магазинів, вечір. Кому ці невизначеності, хочеться їсти, хтось губиться в натовпі студентів, а здавалося, що знайоме лице.

Означені волею до крові, вистригають собі волосся на тім’ї, поки пси навздогін не пустяться і не вистрашать своїм гавкотом юних мам із візочками. Дивно, як люди перетікають один в одного, вагони риплять, пов’язані рухом і дротами. Ось тіло моє.

Міг би ненавидіти не більше, і речі, не на своїх місцях. Гори наповнюються людськими тілами та розповідями, коли подолав і швидкість, і незручне сусідство, і вийняв із пам’яті локації аптек і пияцьких кнайп.

Лікарня з розповідей, як обряд поховання, не хотів говорити про це, вдавав, що не чув, переходив на іншу лексику, коли йшлося про спільність. Візьми собі одне слово, розмісти його якнайдалі, перед ним нагромадь інших слів, більше дієслів, менше статики.

Прання, дощ, невагомість. Твоя чоловіча сила, біля мене.

Що відмовляються від передарованого, навздогін гуцульським селам, поодаль доріг і монументів. Коли запізно, бачив інший варіант розвитку історії, осміяний.

Гірська дорога, вимита до каменю потоками, розорана колесами лісовозів, жовта, м’яка. Ледве дійшов, біля калюжі води, жаби завмерли, а сам, зі спрагою та болем, ще крок, рівномірно дихав. Запах нічого, повітря і повітря, в якому нема вже мені минулого, червоне небо, голодного голос.

Нестерпно, коли люди виносили сміття, кожен у своєму мішку свій непотріб, хвороби підступають, і хворіти ніколи. Темна півмаса ранкового неба, півнакип на дверях авта, залютованого катастрофою, півтіло напівмертвого, мій дорогий друже.

І раптом настало світло, і ти мав хвилину поправити собі зачіску. Нескінченний, коли один текст наставав після іншого, обіцяючи роз’яснення та завершення, проте надавав інерції просуватися вглиб самого себе, збираючи обличчя забутих істот, з якими довелося злягатися. З пакунками, вміст яких, таємниця, його не було, друг чи супутник, що був поінформований про незавершеність і поспільний обов’язок крихкотілості.

Це невідома ментальна субстанція, додаткова нирка, частина мозку, щось раніше недосвідчене організмом, від чого відмовитися ніяк. В’язаною рукавицею пані витирає скло, бачити вулицю, зі снігом.

Острівні народи, і їхнє каміння. Шквал насувається, здалеку, як стіна, теплий вітер. Космос, побудований людиною, не потребує затвердження та узгодження, чоловік із голими грудьми, посланець, може говорити, адже сам собі, творець. Шквал, як стіна.

Не зрозумів цього шуму, і цієї слівності, і непробутності, а рух від неможливості до неможливості, від залежності до залежності, від переступу до переступу, від дзвінкості до глухості, зумовив собою океан. Сказати б, на різних кінцях планети, неподалік, але далі ніяк, сумирний клімат цього шматка універсуму геть розбестив людство-недолітка, без принуки, його екземпляри таки віднайшли собі дорогу крізь океан.

Батьки приховуватимуть подробиці довіку, покупець може не промовити й слова, гість лише падає на порозі, заледенілий. Якби нам дали волю, кажуть.

*

To Les Wicks

Ocean every day, I thought, it’s a koan. Can taste nothing, tired of flights and staying outward. Who, when went down the street, hated about the city. Felt like some immigrant, nothing was in another way, strangers, strangers.

Rain-soaked singing did not let me to forget about the former inclemency, rusty smell. Equipment of this city, indiscriminately thrown nearby, it left aside the progress and screams. Organized the communication using ‘zeros’ and ‘ones’, and still crossings of low-pitched colourless streets do not become closer. Here is a city, and there is a city would cut it off, like a finger.

Kotsyubynsky St., left on Petrushevych St., right on Vesela St., left at traffic lights, through Krushelnytska St., left on Zamkova St., right to Ruska St., through Mazepa St., Berezhanska St.

Did not wait, found anxiety for free, lost pain for free, gained illnesses. Should meet, canceled breakfast, denied for myself the metaphors, carried the features directly. Treated uncertainly, chatted relaxed about mechanization and theft, walked slowly to the transport, attractive to thieves and fans of the recitative. Ocean, ocean, ocean, of one billion waves, which have not faded in the palms when whipped out a piece, for himself.

Slipstream, recension, symbology, poly-phonic, hinterland, phonology, catalytic, vaporise.

Writing directly, what does it mean, who needs it and how much it might cost, my dear friend. Organization of holidays, which leads to collapse, and electricity, whiwhat had forgotch makes its way to the understanding of the universe. Electricity that is spelt with a capital letter, electricity, to whom money, electricity, autopsy.

My dear friend, there are fossils of diesel engines, stones of churches and stones from heads in the ground. The grass grew up between the fingers, the most unexpected.

All is a car, that breaks down and kills, my fingers shorter than grass, gymnastics, accusation. Girls grow up sons, they give birth as children, taking other names and locations. Leave in themselves the most important gene, when the siren heralds the disorder of all systems, and uncontrolled power outlay. In the end, in one way or another, earnings.

One time lost the signal system, when all glued somehow. Like pear juice, filled the body up to the elbows.

She wanted to fuck, and the ugly essence began to pulse in the crowd. All glued, and can go nowhere, from an agitation. Haste to cut my fingers and toes to just get rid of glue, standing like schoolboy, frozen because of the touch, bitten by her finger. Preoccupied elsewhere, dress yourself, ashamed, looking at one’s engorged flesh.

Viknyna*, swallows the surrounding villages, deep blue zone, doesn’t let to go, suddenly.

I cannot write, cars parked along somehow, empty highway. Key on a laptop stucks, lines of the references to one character. Language finally will melt, will become free, or not. Separate voice that recalls the completeness of odors.

Ivan Franko**, stands true, with a bag of bread with sores and stubbornness. He comes up on a hill, surrounded by furrows, today.

Looked onto the language, will know how, will know the shape, the layout of streets. Signs also have their most dangerous weapon, puts the pot on the fire, makes a coffee, suffers from arrhythmia.

Several times a year bought the ability to communicate, not looking for a manual control, simply used the services of third parties. Knew the prisoners by name, just a little, but inadvertently released. Sex is important, but not here.

What do each of the letters mean, that’s what he thought about, and that’s what he forgot. Saved himself wave nature of sound, and colour stains on paper.

Without that, what is it to have friends, one has never seen, and have no friends, who callus ones eyes, and despise friends, that happened to me before. And to speak the letter beginning of capitalized letters, and to perceive friends as letters, and letters as occasions. And mothers as occasions, and poems as occasions, and tears as occasions and suns as occasions, and the birth of homo sapiens as occasions and the discovery of new continents beyond understanding as occasions and cars burned on wasteland beyond understanding as occasions, and discoveries of wastelands outside the ranges of homo sapiens without understanding, without occasions, without friends.

Water-absorber that dragged against airflow, blue shark, rescues swimmer. Stories without beginning, this discourse of body-changing, my dear friend.

Girl grew in a skirt, paled deeper, the water is dear to her, empty autumn beach where bottles are milled with sand. A little time for calming of thoughts, getting older, fearing of relocation, barefoot she reads her poems on camera. It’s not enough for her what she has, then search for another body in a space, as random passer-by, with a bag of food. Behind him several dogs, stamped***, with their number on the ear.

She became closer, when away. Relations backward, singular to plural, like spume on the fall of wave, electricity pylons, transfer, coloring, erudite tidy shopwomen from the store away. Only they possess the secrets of woman’s happiness, know schedules of tides, waiting for rescue toothy fish, which suddenly doesn’t become a threat.

Tell me now, who are less harmed with prejudices, and whom the life among dogs cost less, and broken road, excessive hostility, accumulation of gases and drinking of coachmen. Old city newspapers became silent a long time ago, soaked and parted in the waves.

When landscape defines itself between advertising and shop’s shutters, evening. To whom are these uncertainties, somebody is hungry, someone lost in the crowd of students, and felt that one had a familiar face.

Marked with a will to blood, cut their hair at the crown, while barking will not chase them and scare young mothers with strollers. Suprising, how people are flowing into one another, wagon’s squeak related with traffic and wires. This is my body.

I could hate no more, and displaced things. Mountains are filling with human bodies and stories, when overcome speed, and awkward neighborhood, then pulled out of the memory the locations of pharmacies and taverns.

Hospital, made of the stories, like a burial rite, would not talk about it, pretend, that not heard, changed the lexics, when meant the community. Take one word, put it away, stockpile other words before it, more verbs, less statics.

Washing, rain, weightlessness. Male strength, nearby me.

What waive of regifted, chasing Hutsul**** villages, away from roads and monuments. When too late, saw another version of history, ridiculed.

Mountain road, washed to stone by streams, plowed by lumber trucks, yellow, soft. Hardly came, near a puddle of water, frogs are immobilised, and myself, with thirst and pain, another step, breathing evenly. The smell of nothing, the air and the air, in which there’s no past for me longer, red sky, voice of hungry one.

Unbearable, when people carried out rubbish, each in his own bag his own rubbish, diseases loom, and one has no time to get sick. Dark chunk of morning sky, half-scoria on the doors of car, soldered, half-body of half-dead, my dear friend.

And then light appeared unexpectedly, and you had a minute to fix a hair-style. Infinite, when one text was appearing after another, promising clarification and completion, but provided inertia to move deeper into oneself, collecting faces of forgotten creatures, with which one had to copulate. With the package, the contents of which, the mystery, someone was not here, a friend or companion, who was informed of incompleteness and social duty of body fragility.

It is unknown mental substance, additional kidney, part of the brain, something not previously experienced by body, from which one can’t refuse. Lady is wiping the glass with knitted mittens, see the street, and snow.

Island nations and their stones. Squall looming afar, like a wall, a warm breeze. Space, built by man, does not require approval and coordination, a man with a bare chest, messenger, may speak, as he is by himself, the creator. Squall as a wall.

Did not understand this noise, and this honesty, and cut short, and movement from the inability to inability, from dependence to dependence, from transgression to transgression, of voicing to silence, led to an ocean. One can say, at different ends of the planet, nearby, but can’t be further, quiet climate of this piece of the universe completely corrupted mankind-teenager, without compulsion, his specimens finally have found their way through the ocean.

Parents will hide the details forever, the buyer can not say a word, the guest only falls on the doorstep, encrusted in ice. If we were given with freedom, they say.

Transformed into English by Les Wicks and Yury Zavadsky

__________
*Viknyna [veek ny’ nah] (Ukrainian) – little but very deep spring or lake of clear water.

**Ivan Franko [eeh va’n fra’n ko] – one of the biggest Ukrainian writers ever. Many times visited village Vikno, Galizia (Ukraine nowadays), known for its ‘viknyna-s’.

*** Homeless dogs in Ukraine are sterilized and numbered, and they walk freely with a plastic numbers on ears.

**** Hutsuls is an ethnic formation, located in Ukrainian Carpathians.

KrokBooks.com: Альберт Вендт (Нова Зеландія). Від Гаваїв до Аотеароа / Albert Wendt (New Zealand). From Mānoa to a Ponsonby Garden

Вендт А. Від Гаваїв до Аотеароа /Переклади з англійської, коментарі та передмова Ганни Яновської. — Тернопіль: Видавництво «Крок», 2012. — 96 с.
ISBN 978-617-692-104-2

First published by Auckland University Press in 2012 in New Zealand. Original title ‘From Mānoa to a Ponsonby Garden’. Ukrainian translation published under licence given by Auckland University Press (http://www.press.auckland.ac.nz).

Дизайн серії, обкладинки, макет: стронґовський
Ідея: Юрій Завадський
Верстання: Юра Пікасо

Переклад отримав підтримку Культурної ради Нової Зеландії-Аотеароа
Creative NZ

*

Ми вдома, Хоне, після чотирьох гавайських років
тільки от холод зимовий видуває смачне тепло
цих островів із моїх кісток

Оригінальна назва поетичної книжки видатного новозеландського письменника і художника Альберта Вендта дослівно звучить так: «Від Маноа до саду Понсонбі»: тобто її географія починається з веранди автора в долині у передмісті Гонолулу, переїжджаючи разом із ним на веранду в одному з районів Окленда (Нова Зеландія). Зміна пір року в садах обрамлює щоденникові подробиці простих і не дуже подій, навіює поетові ліричні роздуми про життя і смерть, старість і вічність.

У своєму гавайському домі Альберт Вендт спостерігає з веранди рух тіней на величних горах Ко’олау, намагається вихопити з найширшого спектру думок, уявлень, чуттєвих вражень квінтесенцію життя, його дух — те, що полінезійці називають словом маулі.

Чи воно подібне до тонкого срібного світла, яке не забуду,
коли західні промені сонця востаннє торкнуть Ко’олау?
Чи воно таке, як кислуватий смак антихолестерину,
який обіцяє безжирне життя після смерті?
Чи воно таке, як сонарний політ сови у безстрашну пітьму,
хоч сова і не знає природи свого польоту?

Він іде на роботу слід у слід за своєю дружиною, овіяний мінливим ароматом її парфумів. Він, врешті-решт, пише із шаленого Лас-Вегаса послання своєму другові Хоне Туваре, патріарху новозеландської поезії.

Друга, новозеландська частина книжки складається з великого циклу поезій, кожна з яких має назву «Сад». На фоні цих садів ходить старість, шаленіє цунамі, втрачаються друзі, а проте над садами панує дух оновлення, у цих віршах багато погідних добрих усмішок. Тут кішка з ностальгійним ім’ям Маноа полює на комах, печуться пироги, сяють яскравим пір’ям птахи-рибалочки, заїжджають у гості внуки.

Книжка цього надзвичайного полінезійця сповнена стиглою, щедрою життєвою енергетикою: її автор, паспортно немолодий іменитий письменник, здається, сам не сприймає занадто серйозно свій вік і супутні проблеми.

Звичайно, тому що набагато важливіші любов, дружба, і взагалі — маулі.

*

Альберт Вендт (народився 1939 року в Апії, столиці Самоа) — видатний новозеландський поет, прозаїк, драматург і художник самоанського походження. Є заслуженим професором Оклендського університету (до виходу на пенсію викладав новозеландську та полінезійську літературу, літературну майстерність). З 1970-х років має значний вплив на літературне середовище Нової Зеландії (Аотеароа) та Океанії, є редактором антологій сучасної полінезійської поезії. Його публікації, часто ним особисто проілюстровані, складно перелічити. 2000 року отримав від новозеландського уряду орден «За заслуги». Як художник 2008 року мав власну виставку в Окленді. Зрештою, читач скоро переконається, що Альберт Вендт належить до тих митців, навколо яких неминуче формується особливе творче середовище.

Ганна Яновська народилася 1980 року в Харкові в родині фізиків. За освітою лінгвіст. Викладає англійську мову в НТУ «Харківський політехнічний інститут». Вірші, есе й переклади опубліковано в численних паперових та електронних виданнях. Учасниця літературних фестивалів у Харкові, Києві, Дніпропетровську, Мінську та ін. Авторка збірки віршів і перекладів «Волохата книга» (2008), «Поеми першого січня» (2011), обидві книжки з авторськими ілюстраціями. Перекладає англомовних авторів із різних куточків світу — зокрема африканських, австралійських, новозеландських (переклади з новозеландської та південноафриканської поезії друкувалися в журналі «Всесвіт»). У її перекладі та з коментарями опубліковано книжку новозеландсько-самоанської поетки Селіни Тусітали Марш «Tusitala» («Крок», 2012). Робить витинанки на власні сюжети.

Білорусько-шведські літературні дні у Львові (17-19 травня 2013 року)

У травні Львів прийматиме справжнісінький “десант” білоруських, шведських та українських письменників: до України прибуде Litteraturresan: Belarus/Vitryssland (“Літературна подорож: Білорусь”).

Через проблеми з білоруськими візами для шведських організаторів і напружену дипломатичну ситуацію між Білоруссю та Швецією, проект подорожує сусідніми з Білоруссю країнами. На львів’ян та гостей міста чекатимуть два літературні вечори (п’ятничний і суботній) у Театрі Леся Курбаса, семінар про сучасну літературу в Білорусі й Україні, семінар про дитячу літературу в Білорусі, Швеції й Україні та багато інших літературних подій.

Планується, що перший вечір у Театрі Леся Курбаса відкриє шведський посол у Білорусі Стефан Ерикссон. Уже погодилися приїхати шведська поетка Єнні Вранґборґ, білорусько-шведський поет і перекладач Дмитро Плакс, титулований шведський музикант Даніель Вікслунд; очікується ще з десяток відомих імен.

Василь Махно. я хочу бути джазом і рок-н-роллом. вибрані вірші про Тернопіль і Нью-Йорк

Василь Махно. я хочу бути джазом і рок-н-роллом. вибрані вірші про Тернопіль і Нью-Йорк. Тернопіль, Крок, 2013

Книга вийде друком на початку 2013 року.

Василь Махно. я хочу бути джазом і рок-н-роллом. вибрані вірші про Тернопіль і Нью-Йорк

Ідея та укладання серії: Юрій Завадський
Дизайн обкладинка, макет і верстка: стронґовський

*

Юрій Завадський: Ваша віра в поезію, її голод і її надмірності: відчуваєте, що Ваша робота як поета сьогодні набуває іншого змісту? Чи не змінилося Ваше бачення власного стилю, коли Ви увійшли в інший літературний контекст?

Василь Махно: Дванадцять років тому, коли переді мною постав вибір країни і міста, який для поета може бути самознищенням, або ж новим імпульсом ( і як складеться цього ніхто не може передбачити), я вперше відчув, як Ви висловилися, голод поезії: я тоді накинувся на Нью-Йорк. Вибір, виїзд та нові мовні потоки лише за посередництвом віршів урівноважили голод і надмірність. Я відчув, що Нью-Йорк можна використати як підручний матеріал, ну так, як будівельний матеріал для слів, щоби укласти їх в речення, а речення перетворити на внутрішній ритм вірша. Зміст моєї поезії перетворився на виправдання змісту вибору. Але усе це не прийшло миттєво і не було так легко. Нью-Йорк продиктував мені на вухо моє призначення, він наче відділив мої колишні тернопільські слова та уявлення, показавши нові простори і нові можливості мови – тобто місце її призначення, місце, в якому мова переходить, як в хімічній реакції, у нові сполуки. Переміщення у сучасному світі – і не лише фізичне – не буває без особливого роду втрат. Ці втрати, я б сказав, також мають якийсь позитив, вони таки змінють тебе. У нових, на тоді, віршах про Нью-Йорк я змінив кути зору, виставивши оптику так, щоби через деталі і реальні вулиці міста можна було відчути його українську тему, не приписану атрибутами, а виключно через мову, виключно через голод слів, заповнення ними порожнин у моєму особистому досвіді і досвіді поезії. Мене за цей час змінювали не лише імена, але й країни, міста, летовища, рівнини, пагорби й мови, якесь перенасичення життєвим простором, сучасним і не тільки сучасним.

Юрій Завадський: З усього засилля книг, добрих і не надто, часом стає чуття, щоби вихопити котрусь одну, що не лише надається до читання, але може наповнити наш простір собою. Яких книг бракує Вам, пане Василю, на американському континенті, і якими Ви б хотіли поділитися з Україною?

Василь Махно: Насправді, я перенасичений книгами. Інколи, щоби уявити що книги, які вже написані і які нас оточують, чи ми про це здогадуємося чи ні, аґресивно нападають на нас, – я приходжу до бродвейської крамниці «Стренд» і стою перед різними виданнями, піднімаючись з поверха на поверх. Я бачу книжки щойно завезені з друкарень, раритетні видання, тисячі альбомів з репродукціями; стелажі з поетичними книжками, прозою, мапами… Я знаю, що ці книжки можуть бути потрібні якомусь аспірантові, або вдареному бібліофілові, але їх кількість, зібрана в одному місці, творить простір гармонії і лабіринт небезпеки, тому кожне щойно написане слово, вірш, укладена збірка, – викликають у мене імпульс боротьби за тонкий простір серед тих щільно укладених томів. Я думаю, що книг не бракує, а Інтернет надає можливість читати те, що хочеш і лише час дозволяє читати те, що можеш.

Юрій Завадський: Чи варто остерігатися українській поезії чогось особливо небезпечного? Що може загрожувати літературі, що твориться й існує в певних середовищах і містах, в реґіонах і країнах?

Василь Махно: Якщо поезія відчуває небезпеку – вона відпускає поперед себе прозу. Проза підминає усе й усіх, поезія твориться для тонших повітряних потоків, тому їхнє змагання виключає розмови про переможців. Для української поезії особливо помітних небезпек я не бачу, хоч не можу сказати, що не бачу її світла і тіней. В поезії, на мій погляд, існують золоті, срібні та транзитні часи. У часи переходу вона мусить переорганізуватися, це непростий період для будь-якої літератури: відпадають усталені цінності, ритми і форми, способи вислову, приживається те, що спочатку відкидається, відторгується. Взагалі поетичний вік у поета – нагадує мені коротке, якщо не сказати, миттєве, – життя цикад, вони випалюють своїми голосами якусь частину простору і залишають по собі пам’ять. Поезія вся в пам’яті, якщо пам’ять потрібна, то й поезія продовжує існувати, навіть, якщо це вже й луна по тому, що видавало цей неповторний мелодійний голос. Я колись написав, що поезія зникне в провінції. Я не мав на увазі виключно провінцію географічну, а провінцію, як останню точку, периферію, за якою починається нищення високого, його не сприйняття і не потрібності, що по суті, є смертельною дозою для будь-якого мистецтва. Я уважаю, що пейзаж, себто усе, що оточує поета може впливати на нього, місце також бачиться мені визначальним, але не все цим можна пояснити, інколи якась периферія в одному часі переповнюється талантами, і вони змінюють усе навколо. Звичайно, що такої зміни не потребуюють поки що Нью-Йорк, Париж чи Берлін.

Юрій Завадський: Найголовніше: сьогодні стиль Вашого поетичного письма впізнається відразу; чи можете розповісти про своє власне бачення поетики та принципів побудови свого поетичного тексту?

Василь Махно: Я прихильник деталей, я урбаніст, мої поетичні деталі виринають з пам’яті місця, а самі ці місця розпорошені у багатьох сферах від Тернополя і Нью-Йорка до метафізики. На сьогодні я вже бачу свої пагорби та долини, якими мені довелося перейти, щоби пружність поетики та форми не переставали взаємодіяти поміж собою, якимось чином впливаючи на естетику та емоцію вірша. Мої принципи доволі стихійні, якщо говорити про побудову вірша, вони не однозначні й не визначені раз і назавжди. Формально моя внутрішня боротьба поміж верлібром та римованим віршем, так і невирішена; тематично – Нью-Йорк, як текст – мною до кінця недописаний, ніяких принципів написання вірша я не маю, бо схильний мислити, що цей словесний вибух твориться з конкретики та метафізики, а тому якомусь аналізові важко піддається.

Юрій Завадський: Вірите в порядок?

Василь Махно: В поезії чи у світі? Я вірю у ланцюг випадковостей, які чомусь впорядковані.

Юрій Завадський: Книга про Тернопіль і Нью Йорк: вона може бути книгою про майбутнє?

Василь Махно: Майбутнього ніколи не буває без минулого, наше уявлення про світ й слова підживлюються пам’яттю місця. Тернопіль чи Нью-Йорк – це міста минулі й майбутні, так само, як і вірші про них, не важливо – коли вони написані. Важливо інше – ця книжка, книжка-диптих, джаз і рок-н-ролл, Тернопіль і Нью-Йорк, Схід і Захід, світло і тінь, янь та інь. Це поєднання непоєднуваних міст, місць та пам’ятей, ефект гримучої суміші. У цій книжці вірші колишні й теперіші, я – колишній і теперішній. У ній особлива музика місця, на яку я хотів наголосити у самій назві. Чи вона про майбутнє? Поезія завжди про майбутнє, принаймні, про майбутню тугу за минулим.

Грудень 2012

З новіших віршів

Вода-поглинач, що сунеться супроти потоку повітря, блакитна сквала, рятує плавця. Історії без початків, це дискурс тілозміни, мій дорогий друже.

Ти ростеш у спідниці, бліднеш все глибше, вода тобі рідна, порожні осінні пляжі, де пляшки перемелюються з піском. Тільки спокою думкам, стаєш дорослішою, боячись релокації, босонога, начитуєш собі вірші на камеру. Людині нестає того, чим вона володіє, тоді пошук чужого тіла в просторі, як випадковий мимохідень, з торбою харчів. За ним кілька псів, штемпованих, із числом на вусі.

Стала ближчою, коли поодаль. Стосунки навспак, однина до множини, ніби шума на вопаді хвилі, електричні опори, трансфер, кольорування, ерудовані шпетні продавчині з магазину поодаль. Саме вони володіють таємницями жіночого щастя, знають розклад припливів і відпливів, чекаючи на рятункову зубату рибу, котра раптом не стане загрозою.

Скажи тепер, кому найменше шкодить упередження, і кому найменше завартувало життя серед псів, і розбита дорога, непомірна ворожість, скупчення газів і пияцтво їздових. Старі міські газети віддавна принишкли, намокли і розійшлися на хвилях.

Відкриття бібліотеки-музею “Літературне Тернопілля”

Запрошуємо на відкриття бібліотеки-музею “Літературне Тернопілля”, 6 грудня 2012 р. о 12:00, Тернопіль, вул.Франка, 21

Тернопільська міська ЦБС запрошує всіх небайдужих, шанувальників української книги, поціновувачів творчості митців нашого міста, спонсорів та меценатів приєднатися до створення бібліотеки-музею “Літературне Тернопілля”. Основна мета створення – збереження літературного надбання краю, згуртування громади міста у відродженні славетних традицій красного письменства Галичини. Відроджуємо культуру нашого краю разом!

Literary Festival at the National University of Samoa

A regional literary festival with an all-sensory appeal will provide a high note for the end of the year at the National University of Samoa (NUS).

Drama, poetry, films, book launches, academic presentations, wearable art exhibitions, performing arts, discussion and debate will provide a variety of work which some of the NUS lecturers have labeled ‘a conference with an attitude’.

“We hope that our festival will provide a feast of creativity and that everyone will enjoy the event,” said the Chair of the Organising Committee, Associate Professor Silafau Dr Sina Va’ai.

The event from Tuesday 27 through to Friday 30 November is based on the theme, ‘Pacific Literature and the Blue Continent: Dreams and Realities’.

It looks at challenges relating to survival, empowerment, climate change, globalization and sustainability amidst a post-colonial context of rapid change by way of presentations,

“The basic purpose is to promote South Pacific Literatures and Languages and to do that through a celebration of the writer, texts, and performances,” said Silafau.

“The South Pacific Association for Commonwealth Literature and Language Studies (SPACLALS) conferences are held every 3 years but this is a special NUS branch event which we have labelled a festival given the celebratory nature of this year.”

This year there has been a strong emphasis on including the work of the young.

“There are performances from schools who have won the drama inter-secondary Rotaract competition to celebrate the 50 years of Samoa’s independence.

“We have confirmed that St Mary’s College the 1st prize winners, and Fa’atuatua College the runner up will be performing on Wednesday 28th November. We also have a ‘Young Writers’ panel of eight young gifted people who will be talking about their creative endeavours and sharing some of their work with us.

The use of technology in publishing will also be discussed and explained, said Silafau.

“Author, Lani Wendt-Young will be sharing her expertise on e-book production as a way into the global market for all our writers in the Pacific. We also will showcase a wearable art fashion show from NUS students and a performance from Fiona Collins and other artists on the theme ‘let me hear your whisper’ and a dramatisation of the keynote speakers, Professor Konai Helu Thaman’s, famous piece ‘You the choice of my parents’.

We have invited secondary schools to send representatives of their senior classes and their teachers to hear Professor Konai Thaman’s keynote address on Wednesday 28th November since she is the UNESCO Professor of Education at USP.

Other highlights include a delegation from the University of Auckland and other Aucklanders such as Dr. Selina Tusitala – Marsh and Darren Kamali who are high-profile Pacific island poets in Aotearoa. There is also a poetry reading which is open to all at the STA fale on Wednesday evening.

Silafau said literary festivals such as this are extremely important.

“There is great concern about literacy in the contemporary Pacific. In fact there is a conference for Pacific teachers of English in the first week of December this year at USP in Suva to discuss these very issues. We hope this festival helps to promote solutions by encouraging the love of reading and learning in both the written and spoken forms”

For those attending the festival, there are many benefits, she said.

“People get to celebrate creativity and discuss the relevance of literary texts and their representations of the societies of the Pacific.

This then addresses many social and economic issues pertinent to the Blue Continent or Oceania with a particular focus on our own communities in Samoa.”

The presentations will be published in the international publication of SPACLALS, namely the SPAN Journal in mid 2013.

The NZ High Commissioner, His Excellency Nick Hurley, will be opening the festival on Wednesday morning at 9am as an important gesture towards the 50th anniversary of the Treaty of Friendship and being one of the major sponsors of the festival.

Also the Chinese Embassy, UN Women, the Samoa Observer and Newspapers in Education (NIE), the Samoa Tourism Authority (STA), the Prime Minister’s Department, Ministry of Education, Sports and Culture (MESC), Le Vai, SSAB, and NUS have shown great support of this event.

Source: http://www.samoaobserver.ws/

Albert Wendt, interview with Ms Jody Fotu Jackson-Becerra

How fast is the evolution of the Samoan Culture? Where do you think it is going? and Is it bad or good? (question from Herman Walter Arp).

Albert Wendt:

This is a very difficult question.

It’s a very large question about a whole culture and its history and how it is changing. My novels especially try to answer it. My novels embody how I see the history and culture of Samoa over the years, from its origins to now. I didn’t intend them to be that way. In my search to understand myself using my writing, I wrote the novels and so forth. And the Wendt fictional world I’ve created embody my beliefs, preferences, philosophies, prejudices, attitude, and so forth. And many people don’t like my fictional world, my version of Samoa and so forth. I don’t mind that at all. We all have our versions of ourselves and our ways of life, and those as I’ve said depend of who and what we are. And in basic ways, cultures change according to their own laws and not to how we want and expect them to change and be!

When you want me to make a moral judgement of those changes by asking ‘is it bad or good’? I’ve given the answer in my writing over the years. Because of my own moral vision and preferences, I see some of the changes as being beneficial and others as being ‘bad’ or detrimental. Others see it differently. And so it always will be.

In my old age, so to speak lightly, I’m more forgiving and tolerant. As you know, from my books I was and still am angry about colonialism and all its manifestations, and about political corruption and racism, and exploitation of the weak by the powerful, and other things.

Despite all my griping and complaints and attacks on many aspects of our society and way of life, I have to admit that I’ve had a very very privileged life compared to most people!

[..]

Source: http://savaii.blogspot.co.nz/

Uroczysta inauguracja Dreptaka Mirona Białoszewskiego

Tablica informacyjna o Mironie Białoszewskim i Teatrze Osobnym zostanie uroczyście odsłonięta na Placu Dąbrowskiego 17. listopada w samo południe. Na cześć nazwania dreptaka Dreptakiem będzie można podreptać, a przy okazji spotkać ludzi z Fundacji im. Mirona Białoszewskiego, którzy to organizują.

Sobota, 17 listopada 2012 roku o 12:00

Event at Facebook.

Презентація роману Руслана Боднарука “Віддзеркалення” у книгарні “Ярослав Мудрий” у Тернополі

15 листопада о 17:00
Презентація роману Руслана Боднарука “Віддзеркалення”.
Книгарня “Ярослав Мудрий”, вул. Руська, 19. м. Тернопіль.

Модератор: Юрій Матевощук

“Погляд, наче причина відображення, як залежність існування від чогось, де префікс «від» є головним комунікатом. Запропонована автором книга це певний виклик тому, що нас оточує, відображення світу в дзеркалі одного погляду. Боротьба еґо та альтер еґо, загадка наших облич та того, що ховається за ними. Текстуальна невагомість, яка нікого не залишить байдужим”

Selina Tusitala Marsh (New Zealand). Tusitala

The first Ukrainian publication of poems by Selina Tusitala Marsh is a rare opportunity for Ukrainians of making close acquaintance with modern New Zealand literature – in fact, with modern Pacific in general. The book, named Tusitala as well, has been published by the Krok publishing house. The translation, compilation and commenting is done by Hanna Yanovska, a Ukrainian performing poet, essayist, translator and linguist, who has already worked with New Zealand literature before.

Here are some fragments of the Ukrainian translator’s afterword:

Try on this role by saying: “I come from New Zealand”. Or even tougher: “I come from the Cook’s islands. I come from the COOK’S islands!”. So what, didn’t my motherland have any name before my islands were visited by a ship with James Cook on the captain’s bridge? One should be aware of this shizofrenic feeling to really understand the Pacific.

In many aspects, Selina’s poetry is a self-portrait of Polynesia, a lady mostly portrayed by foreign artists. And their pictures were, in fact, both true and false. I don’t think that most of those portrayers, except of R. L. Stevenson, seriously cared about making difference between the reality and their fantasies or ideas about what they see. But anyway the model starts speaking. And she talks strikingly. She is surprisingly able to curse, to tease, to let out ugly secrets. Do the words: “Gauguin, you piss me off” offend you? But how many of Ukrainians are not happy at all with our country being called “the land of beautiful women”? And should I explain who needs those “beautiful women” and what kind of need that is?

Tusitala’s characters exist simultaneously in several spaces: in the space of the past, in the space of the routine present, and in the space of the transcendental. The sequence of the poems in the book, and the very nature of them show: over and over again, we take our speed – through our personal and genetic memory, through our kitchen with pots and a record-player, through the street hieroglyphs – to fly up. And there it will open free. For a brief moment, maybe. But we are to return there.

The work of the translator was not only poetic, though she did her best to render the rhythms, the play and easiness of the spoken word and the very sensuality of Selina’s language. Alongside with re-singing and re-telling the author’s words, she had to guide the reader carefully and deeply into a totally exotic world, known to them mostly from Gauguin’s paintings, books by Thor Heyerdahl or Jack London and maybe some kitch pictures and stories by the authors hardly having any idea of Pacific culture. Ukrainian Tusitala requires a lot of cultural and linguistic comments. The long afterword, among other things, retells the legend of Hinemoa and Tutanekai, contains an essay about Maui, his deeds and his role in Polynesian image of the world, the other essay about the famous (but quite unknown to a typical Ukrainian reader) mutiny on the Bounty.

The result resembles some exotic fruit: it looks tasty, it is fresh, juicy and spicy – and if you try, it turns out to be quite digestible and wholesome.

Publisher’s page: krokbooks.com

“Кабінетна” зустріч з Володимиром Павлівом

Мистецьке об’єднання “Дзиґа” презентує зустрічі
у кав’ярні-книгарні “Кабінет”
(Львів, Винниченка, 12)

1 листопада, четвер, 18:00
Володимир Павлів

У пошуках Галичини

вхід вільний

Розмова вестиметься навколо двох книг, які щойно побачили світ: «У пошуках Галичини» Володимира Павліва та третього видання «Енциклопедії нашого українознавства», яку написали Олександр Кривенко та Володимир Павлів.

Володимир Павлів – один з найбільших інтелектуальних ворохобників теперішньої Галичини і остання його книга має всі шанси стати чи не найбільш обговорюваною суспільстві.

Continue reading “Кабінетна” зустріч з Володимиром Павлівом

LEM 2012 – 17th EXPERIMENTAL MUSIC MEETING GRÀCIA – BARCELONA

Andríi ANTONOVSKIY
(Khmelnitskiy / Barcelona)

dijous 25 d’octubre, 21 h
Bar del CC La Sedeta
c/ Sicília, 321

entrada gratuïta / free admission

batacat.livejournal.com/

El LEM torna a comptar enguany amb projectes poètics sense títol – propost.org per inocular al dispositiu una (im)pertinent dosi de ràtzia poètica. Concretament, una dosi doble. Tot comença amb la revolta catalanociríl•lica d’Andríi Antonovskiy, poeta i pintor (aquest sota el nom de Baton) ucraïnès establert a Barcelona des del 2001 i una presència habitual per bé que sempre sorprenent a les cites i conclaves poètics de Catalunya. Antonovskiy és un guerrer estepari de debò, una fera sense domesticar que clava dentades versiculars i es mou amb múscul rocker per paratges eclèctics, mostrant en tots ells una encomiable capacitat no només de supervivència, sinó també d’evolució amb èxit. Ara que sembla evident la necessitat d’esperits sanguinis és un bon moment per reivindicar en aquest inici de la nit propost al bar de La Sedeta el gaudi d’aquest espècimen en llibertat.

El LEM vuelve a contar este año con projectes poètics sense títol – propost.org para inocular al dispositivo una (im)pertinente dosis de razia poética. Concretamente, una dosis doble. Todo empieza con la revuelta catalanocirílica de Andríi Antonovskiy, poeta y pintor (en este caso, bajo el nombre de Baton) ucraniano afincado en Barcelona desde 2001 y una presencia habitual aunque siempre sorprendente en las citas y cónclaves poéticos de Catalunya. Antonovskiy es un verdadero guerrero estepario, una fiera sin domesticar que clava dentelladas versiculares y se mueve con músculo rocker por parajes eclécticos, mostrando en todos ellos una encomiable capacidad no solo de supervivencia, sino también de exitosa evolución. Ahora que parece evidente la necesidad de espíritus sanguíneos es un buen momento para reivindicar, en este inicio de la noche propost, en el bar de La Sedeta, el disfrute de este espécimen en libertad.

This year LEM will once again house projectes poètics sense títol – propost.org to inject it with an (im)pertinent dose of poetic raiding. Specifically, a double dose. It all begins with the Catalan-Cyrillic revolt at the hands of Andríi Antonovskiy, a Ukrainian poet and painter (under the name of Baton) who moved to Barcelona in 2001 and is a common, yet always surprising, presence at the poetic sessions and conclaves of Catalonia. Antonovskiy is a real warrior from the steppe, a wild animal that gnashes his versicular teeth and moves through eclectic settings, while showing an enviable capacity not only for survival but also for successful growth. A time like now, when the need for sanguine dispositions is sorely evident, it is a good moment to come down to the La Sedeta bar to support the delight of this species in the wild.

Видавництво «Крок» презентує серію книг «Pixels»

Видавництво «Крок» та Літературна студія 87 представляють нову серію книг «Pixels».
Серія вже налічує 15 книг, серед яких: Василь Колісник «Pixels», Юрій Матевощук «Alive», Ірина Розвадовська «Грань», Талка Глід «ГеліоТропи», Володимир Федосик «Зоряний пил», Олеся Тенюх «Куля» , Олеся Шмира «Павутина людських доль», Марія Мастикаш «Відтінки», Юрій Вітяк «Кармазинове небо», Олександр Петрук «Діва ночі», Ярослав Панасюк «»Тексти, які читають перед розстрілом», Катерина Максимова «Втрачена пам’ять», Ірина Скакун «Всесвіт за 78-й», Роман Воробйов «Безсоння», Володимир Вакуленко «Ми, провінція». Частиною Pixels може стати кожен.

Джерело: http://nasravdamus.livejournal.com/

Видавництво «Крок» та Літературна студія 87 представляють нову серію книг «Pixels»

11 жовтня 2012 року о 18:00 в ґалереї Бункермуз, Тернопіль, бульвар Шевченка.

Видавництво «Крок» та Літературна студія 87 представляють нову серію книг «Pixels».

Комунікація – це ключ до творення культури. Обмін інформацією. Pixels – як засіб творення комунікації. Метою цієї серії є об’єднати авторів з різних частин нашої країни, різних університетів, студій, світоглядів та віку, як поетів, так і прозаїків, есеїстів та публіцистів, як початківців, так і тих, хто вже встиг сказати своє слово у літературі.

Серія вже налічує 15 книг, серед яких: Василь Колісник «Pixels», Юрій Матевощук «Alive», Ірина Розвадовська «Грань», Талка Глід «ГеліоТропи», Володимир Федосик «Зоряний пил», Олеся Тенюх «Куля» , Олеся Шмира «Павутина людських доль», Марія Мастикаш «Відтінки», Юрій Вітяк «Кармазинове небо», Олександр Петрук «Діва ночі», Ярослав Панасюк «»Тексти, які читають перед розстрілом», Катерина Максимова «Втрачена пам’ять», Ірина Скакун «Всесвіт за 78-й», Роман Воробйов «Безсоння», Володимир Вакуленко «Ми, провінція». Частиною Pixels може стати кожен.

Continue reading Видавництво «Крок» та Літературна студія 87 представляють нову серію книг «Pixels»

Three poems, 10/2012 / Три вірші, 10/2012

Перший рядок.

Місто-кенґуру,
розпатране бамперами,
бачу в калюжі,
заходить як дим,
у вікно.

Йди в сраку,
дорогий мій друже,
дев’ятий рядок.

Не до співу гортані,
їхній харч,
дороги.

Прикро,
вас розстрілювати,
кохані мої безголовці,
кома перед як?

Трохи.
Останній рядок.

*

Якось сталося, що с.
Вкрився і заснув.
Чужий ніс виріс,
щосили випхав назовні
мовчанку, ніч.
Щось не звик,
прозові тексти,
слова на а.

а а а А А А А А Е Е Е
про розп проз поз, ні.

*

Яблуко в морозиві, хліб і масло,
питний газ, нітрат, біглюконат,
йоґурт і сало, яєшня, розпушувач,
нагадує завтрашній день,
і позавтрашній,
іншого, крапку,
героїзм, октет.

Karlo Mila – Wednesday afternoon / Карло Міла – Полудень в середу

мій тато має таку “забаву”
миє підлогу
замість відра в нього зливник
ганчірки він одягає на ноги
і миття надає ритму його рухам
він просить мене прочитати
етикетку на пляшці
він хоче щоб наша підлога блищала
і сміється коли (на диво)
йому це вдається
ось таким я буду його пам’ятати
який місячною ходою посувається підлогою кухні
з ганчірками під ногами
“так мене вчила моя мама”
каже
“я ніколи не думав
що мені треба буде сорок років
аби врешті почати робити так як вона казала”

*

Карло Міла народилася 1974 року в місті Роторуа (Нова Зеландія), її батько походить з Тонґа, а її мати – Пакега, тобто зі змішаної з європейцями сім’ї. Вона виросла в Північному Палмерстоні і зараз мешкає та працює в Окленді. Карло публікувала свої твори в антологіях “Whetu Moana”, “Short Fuse: The Global Anthology of Fusion Poetry” і “Coffee and Coconuts”. Карло часто виступає з поетичними читаннями в Окленді. Велика доля її творів присвячена проблемам самовизначення та самобутності народів Тихого океану.

2005 року опублікувала першу поетичну книгу “Dream Fish Floating” (Веллінґтон, видавництво “Huia”). 2008 року видала книгу “A Well Written Body”, в якій в одне ціле поєднала графіку і текст. Вірш “Wednesday afternoon” увійшов до списку найкращих віршів Нової Зеландії за 2003 рік.

Карло так коментує свого вірша:

“Цей вірш про мого батька, Мака ‘Улу’аве Міла, який походить з Тонґа. Я мешкала з ним, коли навчалася на аспірантурі та закінчувала під керівництвом Алберта Вендта працю над літературним проектом в Університеті Окленду. Згідно з цим проектом кожного тижня ми повинні були писати нового вірша. Я сиділа в нашій кухні, споглядаючи, як мій тато миє підлогу, і вірш вискочив йому просто з рота на аркуш паперу, що лежав переді мною.

Якась іронія прихована в тому, що мій батько не вміє читати, особливо, коли слова відіграють таку важливу роль у моєму житті. Він – один із тих тихоокеанських батьків, хто пристрасно вірить в потребу здобуття освіти для дітей. Він є одним з наймудріших і найвпертіших чоловіків, котрих я знаю, попри те, що він неписьменний. Я намагалася написати багато віршів про нього, але мені ще ніколи не вдавалося вмістити в такій короткій сцені всю його енергію та особистість з надприродньою точністю. Я завжди посміхаюся, коли читаю цього вірша перед аудиторією: мені ніколи не вдається правильно відтворити його акцент!”

Джерела: Pasifika Poetry, Best New Zealand Poems.

© Karlo Mila, original text, 2003
© Yury Zavadsky, translation, 2012

Excerpt from “ea”

[..]

oe oe oe oe oe oe oe oe ig
aaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaae
aaaaaaaaaaaaaaaaaaaae
aaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaae ae
ae ga ae g ae ig ae g
aoeig aoeig ig
eago eago eagu egu egi
eaagi eaegigu a eogu

arg ag ig
ag ogi ar
aro gi an gi ra
rog ari ga ogr
aeoa aeoa aeoa aeoa

n nnnn nnnnnnnnnnnnnnnnnnn

a p a pa pa a pa p a a aaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaa
p p p p p p p p p p p p p p p
zgbp zgbrrrrrrrrrrrrrrrrr zgbp p p p p p p
p p p p p p p p p p p p p p p p p p
p p p p p p p p p p
zgbrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrr rrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrr
agbrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrr zgb agb zgb agb
agb zzzzzzzzzzzzzzz
agbzpa agbzpzzzzzzzzzzzzzzzz a z a z

nkp a p nkp a p nkp a p nkp a p
apkn apkn apknp apknp a p kpn a p a
pkn a pkn pkn a pkna
teeeeeeeeeeeeeeeeeeeeeeeeeee

[..]

Юрій Завадський: «Молода українська культура багата, емоційна, хоча й надалі підпільна». Автор Наталя ПАСІЧНИК

Чи можна говорити про нову генерацію української школи перекладу?

Я б із більшою радістю говорив про нову ґенерацію українців, які говорять всіма мовами світу ))). Переклад – це завжди паскудство, але ми мусимо часом це робити. Гарний переклад – це інший гарний твір, наче трамплін до ориґінального твору, по який мусиш сягнути, якщо хочеш дізнатися правду про текст. Це як дехто не любить Пабло Неруду українською, але захоплюється в російській інтерпретації. Коли я побачив підрядковий переклад і поряд ориґінал – я закохався в його поезію ще раз, пройшовши криві дороги різномовних перекладів. Неруда прекрасний, і бодай би їм, перекладачам… Інша справа, що зараз є багато молодих талановитих перекладачів, і вони творять важливий відлам культури, і через них українська культура зможе говорити з рештою світу.

Джерело: http://www.litgazeta.com.ua/

На Форумі «Читомо» проведе дискусію «Наполеонівські плани малих видавництв»

Культурно–читацький проект «Читомо» та cтронґовський запрошують на інтерактивну дискусію «Наполеонівські плани малих видавництв», що відбудеться 16 вересня (неділя) о 12.00.

Учасники:

Ілля Стронґовський, книжковий дизайнер, критик, поет
Оксана Приходько, творчий директор журналу «Жила»
Богдан і Оленка Поліщуки, засновники й редактори театрального часопису «Коза»
Альбіна Позднякова, керівник видавництва «Artarea»
Юрій Матевощук, редактор видавництва «Крок»
Чеслав (скайп) – організатор Фестивалю вільних видавців «Бу!фест» у Москві
Оксана Хмельовська й Ірина Батуревич, редактори сайту «Читомо» (модератори)

Мета заходу – представити функціонування українських малих видавництв, обмінятись цінним досвідом, почути думки із друкарень і мереж розповсюдження про підтримку й знижки, показати ринок іноземних малих видавництв.

Як результат – планується підписати символічний договір між представниками маленьких видавництв з України про взаємодопомогу й підтримку.

Віхи дискусії:

Наш контент: чого не помічають великі видавництва?
Набираємо працівників: штатні одиниці чи фрілансери?
Шляхи розширення читацької аудиторії
Друкарні: де і як видати дешевше?
Книгарні: як домовитись за розповсюдження видань?
Наполеонівські мрії захоплення ринку.
Запрошуємо долучитись усіх представників маленьких видавництв і видань, а також тих, хто сам мріє ступити на видавничу ниву, молодих видавців і редакторів. І звісно, усіх, кого цікавить молода видавнича справа.

Місце проведення заходу: Українська Академія друкарства (вул. Підвальна, 17, ауд. 50):)

MEGA-READING AT OGH LOUNGE 12 September 5.30-7 PM

MEGA-READING AT OGH LOUNGE 12 September 5.30-7 PM

ALL WELCOME!

LOUNGE #28 WEDNESDAY 12 September
Old Government House Lounge, UoA City Campus, Princes St and Waterloo Quadrant, 5.30-7 pm
Featuring performances by Pasifika poets and prose writers to celebrate the publication of Albert Went’s new poetry collection From Manoa to a Ponsonby Garden

Joshua Iosefo
To’asavili Tuputala
Selina Tusitala Marsh
Courtney Meredith
Hala Nasr
Sam Peckham-Togiatama
Grace Teuila Taylor
Sara Vui Talitu
Albert Wendt
Reina Whaitiri

Free entry. Food and drinks for sale in the Buttery. Information Selina Tusitala Marsh, s.marsh@auckland.ac.nz or 09 373 Poster

LOUNGE readings are a continuing project of the New Zealand Electronic Poetry Centre (nzepc), Auckland University Press and Auckland University English Department in association with the Staff Common Room Club at Old Government House.

LOUNGE READINGS #27 – 29: 15 august, 12 September, 17 October 2012

“Внутрішній джихад” Григорія Семенчука (2012)

Незабаром світ побачить дебютна поетична збірка Грицька Семенчука – поета, музиканта, організатора літературних і музичних акцій, координатора Львівського міжнародного літературного фестивалю в рамках Форуму видавців. Напередодні її виходу спілкуємося з автором про його очікування та міста, які з’являються в книзі.

– «Внутрішній джихад» – твоя перша поетична книжка, яку видає Meridian Czernowitz. Як відбулося знайомство з фестивалем?

– Ідея виникла абсолютно спонтанно. Рік чи два тому, я вирішив, що перейматися виданнями своїх книжок якось смішно й нецікаво. Видавництв, які публікують поезію в Україні багато, проте у кожного якесь своє особливе бачення концепції і підбору авторів. Тому я поклав вірші в стіл, і вирішив що їм потрібно дочекатись кращого часу. У 2011 році мене запросили брати участь у молодіжній програмі «Меридіану». Там я вперше познайомився з організаторами цього дійства. Потім ми вже спілкувались у робочих питаннях і десь випадково прозвучала тема видання книжок. Слово за слово, і вирішили надрукувати мою книгу. До того у MERIDIAN CZERNOWITZ видавалось багато моїх друзів-поетів, тому довго думати над такою пропозицією не доводилось.

– У більшості віршів із твоєї збірки виникає образ Львова. Бо, живучи в місті левів, неможливо про нього не писати? Який він, твій Львів?

– У цій книзі багато Львова, бо я тут живу і працюю. Там також багато Хмельницького, трошки менше Тернополя, Івано-Франківська, Ужгорода, Києва і ще багатьох міст та містечок. Ця книга – певна система координат, де похідними є місце і час. Щодо Львова, то у цій книзі він неоднорідний і дуже різноманітний. Це моє власне переосмислення цього міста з точки зору людини, для якої воно стало рідним.

– У післямові до «Внутрішнього джихаду» Павло Нечитайло називає тебе «реальним козаком», мужнім воїном. Чи відображається це якоюсь мірою і в твоїх віршах?

– Мене з дитинства захоплювали буремні герої, передусім Кармелюк, Довбуш і, звичайно, Мамай. Тому так чи інакше, від «войовничості» у текстах втекти було неможливо. На жаль, і в реальному житті ми практично щодня знаходимося в окопі. Коло нас падають тіла та снаряди, проте цього ми вже не помічаємо, настільки це стало буденним та звичним.

– Цьогоріч ти разом зі своїм музичним проектом DRUMТИАТР візьмеш участь у Міжнародному поетичному фестивалі MERIDIAN CZERNOWITZ. Що цікавого запропонуєте публіці?

– Наприкінці літа ми відкриваємо новий музичний і концертний сезон. Тому звичайно, запрезентуємо нову програму. У Чернівцях з концертом будемо вперше і, як від кожного міста, очікуємо теплого прийому і вдячних вух.

Спілкувалась Лілія Шутяк

Джерело: http://www.meridiancz.com/… через http://levhrytsyuk.blogspot.com/…

Андрій Антоновський і Юрій Завадський у Монотеатрі КУТ у Хмельницькому

Андрій Антоновський і Юрій Завадський
Монотеатр КУТ у Хмельницькому
вулиця Проскурівського підпілля, 34
22 серпня 2012 року о 19:00

*

самомрія –
безхребетна
аватарка
і ти і ти і вони
досвітній тиск
дуоденальні панчохи
теліпаються хідником зціленим
а я в жом в полову
наполовину…

Андрій Антоновський

*

Хочу щоб
мене розуміли
хочу аби розуміли мене
на мене розуміли хочуме
ні хочуро зуменели хочу розумі
тихочеш аби мене розумівти

мова мовити мовати мовато
атомов вомати вомити вати
вети вемо витимо мети

Юрій Завадський

SPACLALS (NUS BRANCH) LITERARY FESTIVAL (Samoa). Pacific Literatures and the Blue Continent: Dreams and Realities

In the 20th Century, the dream of the Pacific was interrogated by many artists, writers and social scientists both from outside and inside the region. In the 21st century, Pacific islanders from the ‘blue continent’ are forced to re-examine the Pacific imaginary as they rise to face many challenges relating to the survival of their societies and cultures, given the tsunami of globalisation and the realities of sustainability, climate change, the empowerment of women and the survival of plural cultural identities amidst a post-colonial context of rapid change. These pressing issues are at the fore -front of local, regional and at times, even global media and are particular, focus research areas for those interested in Literatures and Languages as well as those engaged in the arena of Cultural Studies. This event invites participants to celebrate this festival theme and invites debate and performances from any relevant perspective.

Discussion at Facebook.

ВАСИЛЬ МАХНО 4 вересня 2012 року в ґалереї “Бункермуз” у Тернополі

ВАСИЛЬ МАХНО
о 18:00 у вівторок 4 вересня 2012 року в ґалереї “Бункермуз” у Тернополі

Під час перебування в Європі Василь Махно візьме участь у Фестивалі “Трьох культур” у Лєжайську (Польща), де разом із Богданом Задурою матиме авторський вечір і презентацію нової книжки у польському перекладі “Дубно, біля Лежайська” (2012). В Україні приєднається до учасників Міжнародного поетичного Фестивалю “Меридіан Черновіц” та Міжнародного Ювілейного Фестивалю Бруно Шульца в Дрогобичі.

Вірші Василя Махна відзначаються характерною дикцією, ритмом та метафорикою, відкриті до багатокульності світу і сповнені проникливої обсервації, яка становить точку відліку філософської рефлексії. Поезія Василя Махна повноправна учасниця діалогу з сучасною українською та світовою поезією. Богдан Задура, післяслово до “34 wiersze o Nowym Jorku i nie tylko”

“Фінсько-український словник” Юрія Зуба (2012)

Фінсько-український словник – перший двомовний словник загальновживаної лексики з цією комбінацією мов. Він містить понад 23 000 слів і укладений на базі найкращих фінських та українських лексикографічних джерел. Лексика у словнику відповідає сучасній мовній ситуації й проілюстрована багатьма прикладами. Видання призначене для студентів, викладачів, перекладачів, науковців, дипломатів і взагалі для всіх, хто цікавиться фінською чи українською мовами. У словнику ви також знайдете правила транслітерації фінських та українських назв, типи відмінювання й таблиця чергування ступенів приголосних у фінських словах, понад 350 географічних назв, а також перелік українських слів з літерою ґ.

Джерело: http://levhrytsyuk.blogspot.com/…

Кріс Манн (ПАР) / Chris Mann (South Africa)

Кріс Манн — поет, драматург і громадський діяч — народився 1948 року в Порт-Елізабеті, Південноафриканська Республіка. Він має англійські, голландські й ірландські корені. П’ятнадцять років працював неподалік Дурбана виконавчим директором у соціальній організації, яка займалася покращенням умов сільського життя, громадськими проектами на зразок спорудження доріг, будівництва невеликих дамб тощо. Також побував учителем англійської мови в сільській школі, викладає в університеті Родса (Ґрехемстаун). Отримав ґрунтовну освіту з англійської, італійської та африканських мов, тож, крім англійської, володіє зулуською, африкаанс, італійською і коса. Засновник багатомовного фестивалю південноафриканської літератури «Вордфест» (див. wordfest.co.za.). Пише вірші і пісні. Засновник і автор пісень крос-культурної групи «Забалаза», яка співає англійської і зулуською. Пишається прізвиськом Зітулеле («Мовчун» мовами зулу і коса) — теж своєрідним свідченням його тісного зв’язку і порозуміння з корінними народами Південної Африки. Поезія широко публікувалася (шістнадцять книжок поезії і драматургії, численні публікації в періодиці), здебільшого в оформленні художниці Джулії Скін, дружини поета.
Мешкає із сім’єю в Ґрехемстауні, має двох дітей. Персональний сайт поета – chrismann.co.za.

Chris Mann (1948-) was born in Port Elizabeth, South Africa and spent the first fifteen years of his working life in rural development and poverty alleviation, primarily as Administrative Director of the Valley Trust outside Durban. He was responsible for innovative projects in low-cost water-supply and sanitation, small-scale agriculture and labour-intensive public works.
This multi-faceted, multi-talented writer has also taught English in a rural school, lectured in English at Rhodes University and worked in teacher development and job creation. He has volunteered for various trusts, has been a parish councillor and was a founder and song-writer of Zabalaza, a cross-culture band performing in English and Zulu. His formal education includes an MA from the School of Oriental and African Languages (London) in African Oral Literature, Zulu 1 and 2 through UNISA, an MA from Oxford in English Language and Literature, a BA from Wits University majoring in English and Philosophy and a course in financial management at Wits Business School. His languages in declining order of competence are English, Zulu, Afrikaans, Italian and Xhosa. His nickname ‘Zithulele’ (Xhosa/Zulu) means a taciturn person.
Now based at the Institute for the Study of English in Africa at Rhodes University in Grahamstown, he is the founder and convenor of Wordfest, a national multi-lingual festival of South African languages and literatures with a developmental emphasis. (See wordfest.co.za.)
His poems have appeared in books, newspapers, magazines, journals, textbooks and in various anthologies in South Africa and abroad. Chris Mann is a South African of English, Dutch and Irish descent. He and the artist Julia Skeen were married in 1981. They have two children and live in Grahamstown. (Інформація з сайту www.literarytourism.co.za)

Вірші у перекладах Ганни Яновської

Бугенвілія

Пізня весна — бугенвілії час.
Пагони довгі, колючі й тонкі
вулиці Ґрехемстауна повнять,
червінь і пурпур — їх пелюстки.

Зливи минули, і суховій
жар свій жбурляє в обличчя, у спину,
в’ялить троянди й духмяний горох.
Наче гончар, загартовує глину.

Ось і настала жахіття пора,
і прикордонні страхи уже осьде:
кожної шиби торкнуться, йдучи —
змусить здригнутись віддалений постріл,

змусить здригнутись насильство з новин,
тужне рипіння іржавої брами.
Хвіртку зачинить сусідка стара —
всі молоді її вже за морями.

Скажеш собі: ні, що наше — міцне,
є ще за землю триматися сили!
Тільки тримаєшся свого кутка,
ніші — подібно до бугенвілій.

За ці пропалені рештки від саду,
за цю броньовану наскрізь цикаду,
за мурашиність рідного даху,
певність і впертість ходи черепахи.

Метафори долини Кар’єґи

Найважливішим
був не просто кущ на дюні
і краєвид
морський крізь гілляччя;
рослини надземні, дукер
з копитцем піднятим,
ущелина в подиху сутінок.
Найважливішим
був навіть не голос дрімлюг:
птах до птаха гукає в пітьмі;
над гирлом спокій
і зблиски
тьмяних зір відпускних.
А найважливішим
був світлячок,
який мерехтів у кущі, —
його крихтинка життя.

Дукер — вид антилопи.

Пасифлора

Пам’ятаю Різдво
в Дрейкенсберзі,
де сірі скелі
неземною загадкою
зависли в повітрі
над незграбними купками селища.

Ось я, студент-літературознавець,
збираю зулуський фольклор.
Озброєний спальником і магнітофоном,
тиняюся цими горбами
у пошуках родового епосу.

Сивий імбонгі, якого я мав писати,
втратив руку на Рифі.
Він відпочивав на своїй маті
і співати охоти не мав.
Та коли я спитав його про роботу,
він підскочив і, розмахуючи куксою,
виніс гнівний прокльон тій шахті.

Як на мене,
такі епічні поеми
ще знайдуть місце в підручниках.

Ну а пасифлора
квітла й вилася на огорожі,
плоди ж були прив’ялі і зморщені,
десь і порепалися.
Він мене частував ними:
м’якуш був майже сухий,
зате насіння у ньому правильне —
тверде, гірке, чорне й живе.

Імбонгі (зулуське) — співець-славословець.
Риф (також Вітвотерсренд) — найбільше у світі родовище золота неподалік Йоганесбурга; ще там видобувають вугілля й марганець.

© Chris Mann
© Гання Яновська

Сем Гант (Нова Зеландія) / Sam Hunt (New Zealand)


Фото з http://www.odt.co.nz/…

Сем Гант народився 1946 року. Виріс у Кастор Бей, що в Окленді, Нова Зеландія. Це було сповнене віршами дитинство на березі океану. Його батьки та їхнє барвисте коло родичів і друзів завжди мали вірші на вустах, які цитували напам’ять. Також свій відбиток залишили католицькі відправи в храмі.

Хоча Сем часто називає свої вірші “піснями для тих, в кого відсутній слух”, він з радістю працював з музикантами: кантрі-гурт “The Warratahs”, сучасний академіст Ґарет Фарр, NZSI та альтернативний рокер Девід Килґур та інші. Сем був спеціально запрошеним гостем на двох прославлених концертах Леонарда Коена в 2009 році. Того ж року він створив музичний альбом “Falling Debris” у співпраці з гітаристом і співаком Девідом Килґуром, який перетворив Семові вірші в пісні.

У 1986 році Сем Гант отримав медаль Королеви “За заслуги” (QSM – The Queen’s Service Medal), який він жартома називає “quiet sober man” – “тихий тверезий чоловік”. У 2010 році він був відзначений званням Companion of the New Zealand Order of Merit (CNZM) за заслуги в поезії.

Сем переживає творчий зліт в ці роки, видав нову добірку віршів “Doubtless” та напівбіографічний твір “Backroads”, де описав своє життя. Також уклав і видав вибрані твори видатного новозеландського поета Джеймса К. Бакстера.

Джерело тексту: http://www.samhunt.co.nz/

Селіна Тусітала Марш. Tusitala / Selina Tusitala Marsh. Tusitala

Марш, С. Тусітала. Tusitala /Переклад з англійської, укладення, коментарі, післямова Ганни Яновської. — Тернопіль: Видавництво «Крок», 2012. — 80 с.
ISBN 978-617-692-056-4

Мова видання: українська.
Наклад 2000 примірників.

Дизайн серії, обкладинки, макет і верстання: стронґовський
Ідея: Юрій Завадський
Літературний редактор: Наталя Лобас

*

називаю себе

“Тусітала”
оповідач казок
яких я не чула
до вчорашнього дня
до народження
для іншої долі

тепер
те що я розповім
вже їхнє
твоє
те що шукаю
сама
незнане мені
моє Самоа
мій священний центр

тепер
те що я розповім
впишеться у повороти
де із вуст у вуста голоси
таємниці на всі часи
насильство освячене
простір для тиші призначений
життєоповідальної

“тала тусі” —
розкажи книжку
щоб стало слово —
смагляволикий дух
і теорією дивоносності
наш славився
звук

Самоанське слово “tala” приблизно означає “відкривання”, “розповідь”, “історія”, а “tusi” — “писати”, “зображати”, “вказувати початок”.

*

Фраґмент післямови від перекладача

Спробуйте вжитися в образ і промовити: “Я з Нової Зеландії”. Ще крутіше: “Я з островів Кука”. Я — з островів КУКА! Тобто, виходить, до появи на моїх островах корабля з Куком на капітанському містку моя батьківщина ніяк не називалася, чи що? Для того, щоб правильно розуміти Полінезію, треба тримати в полі свого внутрішнього зору оцю шизофренію.

Знайдіть в атласі карту Полінезії. З такою картинкою перед очима легше зрозуміти дикий подив європейських моряків, які, запливши хтозна-куди на добре обладнаних суднах, зустріли на цих островах силу-силенну людей. Люди припливли сюди самі, великими човнами, користуючись своєрідними зоряними картами (які являли собою палиці з відповідними позначками з кольорових мотузків і мушель) та іншими, м’яко кажучи, мінімалістичними, але цілком дієвими навігаційними засобами.

І свою післямову до цієї книжки мені теж доведеться формувати з кількох островів — із окремих історій про важливе.

Історія перша. Про Тусіталу

Розповісти біографію живого поета в тих деталях, які зазвичай супроводжують його публікації, — це нічого не розповісти.

Розповісти таку біографію поета з країв далеких і на нас не схожих — це створити ілюзію, ніби щось розповів. Але й ці дані треба десь подати, отже:
Селіна Тусітала Марш, 1971 року народження — поетка багатобарвного полінезійсько-британо-французького походження, яка пише англійською, мешкає в Новій Зеландії, має ступінь з англійської мови, чоловіка і трьох синів, працює в Оклендському університеті.

Тепер коментарі. Прізвисько Тусітала (оповідач) Селіна отримала в дитинстві після того, як склала вірш про атомну загрозу. Але Тусіталою на Самоа прозивали й Роберта Льюїса Стівенсона, який щасливо прожив останні роки життя в маєтку неподалік столиці й написав чи не найкращі слова про Самоа і Полінезію загалом, на які був здатний європеєць у ХІХ столітті.

Походження поетеси — для Полінезії, неможливої без далеких і близьких мандрів, — не екзотичне, а типове. Якщо відкрити антологію поезії Океанії, переважна більшість авторів належатимуть до тих-таки афакасі — мішанців у найрізноманітніших кольорах і пропорціях.

Ступінь з англійської мови — явище якраз не типове, а особливе, оскільки Селіна була першою “особою полінезійської національності”, яка отримала його в Оклендському університеті.

Багато в чому поезія Селіни-Тусітали — автопортрет Полінезії, дами, чиї портрети зазвичай писали заїжджі митці. Виходило і правдиво, і ні. І сумніваюся, що їм, крім хіба того-таки Стівенсона, було так уже важливо відділити свої вигадки та уявлення про бачене і зображуване від правди. Але натура все ж починає говорити. І виявляється, що вона здатна говорити жорстко і пронизливо. Вона лається, дражниться, вибовкує некрасиві таємниці. Вас ображає, що Ґоґен задовбав? А який відсоток українців (і особливо українок) зовсім і не радіє, коли про нашу країну говорять як про “країну красивих жінок”? Чи маю я, врешті-решт, пояснювати, кому і для чого потрібні ці “красиві жінки”?

За плечима чи не в кожного полінезійця, в його генетичній пам’яті — з п’ятого, сьомого, десятого коліна — гігантська амплітуда людських злетів і падінь. Безстрашні “мореплавці сонячного заходу” із зоряними картами-паличками і так званим священним гарбузом замість компаса та секстанта, надзвичайні співці і поети (Стівенсон та його дружина, описуючи виставу, яку бачили на одному з островів, не знаходять іншої аналогії, ніж опера) — це вони, це їхня історія. І вони ж — свідки й учасники канібальських ритуалів, і вони ж — люди, які, незалежно від статі, були готові добути в якого-небудь моряка цінний ніж або цвях (на островах до появи європейців не знали заліза) в обмін на секс. З такою історією легко бути неповноцінним і все на неї списувати. Але отакий досвід злетів і падінь — це унікальний, надзвичайний досвід, і про це теж говорить Тусітала.

Назвати Селіну Марш сучасною поеткою — це твердження, якому гріш ціна. Не давньою ж. Он у неї скільки там сучасного міста, машин, графіті на стінах, туристів. А проте чимало поезій авторки міцно кореняться в традиціях її рідної словесності. Наприклад, поширений на багатьох островах жанр ліричної подорожі (в Океанії є місця, де серед народних пісень пейзажної лірики більше, ніж любовної) є основою тексту “Дорога з аеропорту до Апії”. Так само, як і в давніх співців, тут повз нас проходять селища, пляжі, затоки. Просто місця трохи змінились, і швидкість пересування з пункту А в пункт Б теж. Зате ритм легко відбивається долонями або на будь-якому ударному інструменті.

Загалом, словесність Тусітали — на велику частину усна і на голос-слух розрахована, до збірки “Fast Talking PI”, більша частина текстів якої становить основу цієї книжки, неспроста додається диск.

Норма для співців Полінезії — не перебирати темами, не поділяти їх на великі і дрібні. Тому до героїв поезії Селіни раз у раз потрапляють особисті знайомі, і перекладачеві доводиться замислюватися — чи коментувати, що тут і тут згадується старший син авторки, а тут — знайомий художник і його дружина. До віршів, написаних під час львівського Форуму видавців (частина “У”), потрапило безліч реальних людей, фраз, ситуацій, які, вочевидь, хотілося фіксувати й фіксувалося. Так само у “Fast Talking PI” є вірші, де зафіксовано те, щó Google видає на пошуковий запит Tusitala, або список справ, тем для статей, телефонів та іншого загадкового мотлоху на робочому столі подруги.

Enric Casasses Figueres – CANARIS FOSFORESCENTS / Енрік Казасес Фіґерес – ФОСФОРЕСЦЕНТНІ КАНАРКИ

xxxii

Els grans invents de l’això hu-
manitat — roda, peu, porta, la galleda,
la guitarra, el nus, l’aigua corrent–
vénen del follar.
FOT EL CAMP DEL MEU
NÚVOL I VINE, VA!

xxxii

Великі винаходи цього люд-
ства – колесо, нога, двері, відро,
гітара, вузол, проточна вода –
походять від єблі .
ГЕТЬ ЗВІДСИ, З МОЄЇ
ХМАРИ, І ГАЙДА, ХОДІМО!

Traducció Andríi Antonovskyi i Catalina Girona
Переклад Андрія Антоновського та Каталіни Джірони

Книга Енріка Казасеса “ФОСФОРЕСЦЕНТНІ КАНАРКИ” вийде у видавництві “Крок” 2012 року.

ҐЮНСТЕЙН БАККЕ – КОРАБЕЛЬ

Знаю, я прокинувся рано і почув крики чайок;
різкі й пронизливі, вони нагадали мені Наґльфарі,
де мертві пливуть крізь ніч і часом,
коли кіль занурюється достатньо глибоко, прориваються до ранку
Цієї пори вікна вишиковують у ряд старі хвилі
і, я знаю, закидають свої сіті світла,
ловлячи якісь тіні й зодягаючи їх у тіло

Я побачив чорний відбиток на простирадлі біля голови
і згадав ваготу

Вентспілс, 31.03.2011

Переклав Лев Грицюк (редагування Богдани Матіяш)

Ґюнстейн Бакке стане гостем 7 Львівського міжнародного літературного фестивалю в рамках 19 Форуму Видавців у Львові 12-16 вересня 2012 року.

Джерело: http://levhrytsyuk.blogspot.com/…

KrokBooks.com: 87. Антологія. Том 2

87. Антологія. Том 2. — Тернопіль: Видавництво «Крок», 2012. — 180 с.
ISBN 978-617-692-006-9

Укладачі: Юрій Матевощук, Юрій Завадський
Дизайн обкладинки: стронґовський
Фотографія на обкладинці: Оксана Максимлюк
Ілюстрації: Роман Воробйов

Літературна студія 87 – формація, заснована поетом Юрієм Завадським у 2008 році в Тернополі, продовжує втілювати свої задуми в реальність і дивувати оточуючих. Після видання серії книг «Покоління 87», до якої увійшли Наталія Голодюк «Шовк. Варіації матерії», Марта Томахів «*», Василь Колісник «21», Юрій Матевощук «Прототип», Юлія Бабак «Озії», у видавництві «Крок» побачив світ другий том «Антології 87», в якому читач може ознайомитися із творчістю двадцять одного учасника літстудії: Василь Колісник, Юлія Валах, Віктор Фінковський, Світлана Андріїшина, Юрій-Антін Вітяк, Ірина Розвадовська, Тетяна Колеснік, Марина Тимощук, Наталя Голодюк, Олеся Тенюх, Юрій Матевощук, Лілія Рахманова, Марічка Мастикаш, Роман Воробйов, Мар’яна Судова, Юлія Бабак, Руслан Боднарук, Яна Боднар, Анастасія Папуша, Ірина Вихрущ, Богдан Боденчук. З-поміж усього, видання є ексклюзивним ще й тому, що містить вступну статтю про діяльність студії, статтю про неоімажизм – напрям, в якому творять студійці, десяток ілюстрацій, виконаних Романом Воробйовим, та «Стиль 87 на основі книги Юрія Завадського «Крик», автором якого є Василь Колісник. «Стиль 87» – це неординарна подача авторських текстів (віршів), які за допомогою хаотичного розчленування певної кількості віршів різних (або одного) авторів, подаються слухачам як один цілісний текст, що не несе ніякої сюжетності. Все, що викликає у слухача емоції або певні проблиски діалогів, є насправді різноманітність і голос, біль і бажання довести свою позицію, свій стиль усього «покоління 87».

За час існування Літературної студії 87 її учасники провели кілька перформансів та велику кількість відкритих читань у Тернополі та за його межами. Особливо варто відзначити читання-марафон у тернопільських школах задля популяризації літератури серед старшокласників. Це був спільний проект з Форумом видавців. Студія співпрацює з іншими схожими мистецькими об’єднаннями по всій Україні, брала участь у багатьох мистецьких фестивалях, а з 2010 року є постійним учасником Львівського літературного фестивалю. Також в доробку студійців близько десяти відео- та фото-поезій, і деякі з них відзначені на різноманітних конкурсах.

В планах на найближче майбутнє учасників літературної студії 87 видання серії книг від видавництва «Крок» під загальною назвою «Pixels».

Подробиці про книгу та діяльність літстудії на сторінках http://87.te.ua та http://krokbooks.com

Один вірш Раґнара Стрьомберґа

Коли ти сягнув певного віку,
твої сексуальні фантазії стають, як листівки
з Чорнобиля.
Кирилична мжичка, що припиняється,
коли товста сусідка починає співати.

Переклав Лев Грицюк

Джерело: http://levhrytsyuk.blogspot.com/…

Наталя Лобас. Рецензія на книгу Пйотра Мацєжинського «Антологія есесівських віршів»

Збірка, що вийшла друком у Польщі вкінці 2011 року, є, водночас, і логічним продовженням попередніх, і абсолютно новим етапом. Це так само, як і попередні, збір конкретних історій конкретних (і в цій конкретиці надзвичайно типових) людей, однак обмежених у конкретному хронотопі: друга світова війна, Аушвіц, Овенцім. І контрданс, доведений до дуельної гостроти: перший розділ книги становлять «Wiersze Oświęcimskie» — історії в’язнів, другий розділ – «Wiersze ssmańskie» — історії тюремників. Та це не танець жертви з убивцею. Це той же хоровод смерті, у котрому перед лицем Танатос всі рівні: хто помер, і хто живий, хто убивав, і хто убитий. Тут нема понять добра і зла. Епіграфом, взятим із Камю, Мацєжинський одразу розставляє акценти: «Зло і цнота є випадком або капризом». Смерть у «Антології есесівських віршів» – це хліб насущний, так само як крематорій – місце роботи.

Хоча у цій збірці немає образу альтер его поета – Пйотра Мацєжинського, як у попередніх, однак автор проектує на концтабірну дійсність образ інтелігента, поета, котрий, разом з тим, що повинен давати собі раду у нових обставинах, не хоче забувати також і про інший вимір буття.

Для есесівців їхня праця у таборі не постає чимось надзвичайним, не більше, ніж кожна інша робота, котру кожен порядний німець та арієць повинен сумлінно виконувати. І власне, у такому протиставленні жахливої екстраординарності буття в’язнів, вирваних зі звичного оточення та перенесених у дійсність, гіршу за пекло, та рутинної повсякденності буття табірної обслуги. Робота, як кожна інша. Однак за плечима кожного есесівця стоїть автор, озброєний баченням з перспективи майже цілого століття, й відверто іронізує, змушуючи читача розставляти вірні акценти:

Загалом, відповідно до структури книги, героїв цих віршів можна розбити на два табори: з одного боку есесівці, з іншого боку їх жертви. І за кожним із них відчувається єдина, чітка та послідовна авторська свідомість: у коментарях, у міжрядкових алюзіях, а в основному, у глибокій іронічності та амбівалентності розповіді. Чіткий поділ книги дає змогу авторові досягти цілковитої конфронтації сторін, пропонуючи читачеві почергово два погляди на одну подію — голокост. А навіть і три — відавторська позиція ще в жодній із книг Мацєжинського не була такою чіткою. Зрештою, не знайдемо тут якихось нових фактів чи ще більш шокуючих, ніж на сьогодні відомі, ситуацій з концтабірного життя. Заслуга Мацєжинського не так у підборі епатажного матеріалу, скільки у його, матеріалу, щоденності, жахливій у своїй простоті буденності. Не відходячи від улюбленого концепту, Мацєжинський натомість до краю загострює іронію своїх текстів. Концепт, іронія та поліфонія– це найважливіші риси збірки.

Проблематика «Антології есесівських віршів» не вражає різноманітністю, однак самі проблеми заторкують найболючіші точки існування людини. На задній план відходить таке важливе для ранішого Мацєжинського кохання, натомість загострюється проблема абсурдності людського життя, відносності цінностей. Одним з найважливіших екзистенційних питань залишається проблема віри, Бога та, особливо, теодицеї.
Гротескна та, разом з тим, до краю іронічна картина розмови Гітлера з Богом у вірші «Бог втішає Адольфа Гітлера» становить лейтмотив нової (у порівнянні з попередньою творчістю) метафізики Мацєжинського:

ти увесь час був в моїх руках (1)
іграшкою котра мала завдання розширити студії
над поняттям теодицеї

Творчість сучасного польського поета, представника покоління сімдесятих, Пйотра Мацєжинського становить надзвичайно цікавий матеріал не тільки для літературознавця. Це свого роду культурний феномен. Простими словами, з мінімумом поетикальних прикрас, автор не тільки дає зріз сучасної йому дійсності (події, котрі відбуваються у поезії Мацєжинського, як не парадоксально взагалі звучить таке поєднання, спокійно можуть бути перенесені у будь-яку точку нинішньої цивілізації західного типу), а з такою ж легкістю пропонує власну оцінку і здійсненим, аксіологічно усталеним фактам.

(1) Так говорить укінці вірша Бог до Гітлера

Пйотр Мачєжиньскі. Тьфу, тьфу Книга Пйотра Мацєжинського українською в перекладах Наталі Лобас і Юрія Завадського:
Мачєжиньскі П. тьфу, тьфу /Переклад з польської Лобас Н., Завадський Ю. — Тернопiль: Видавництво «Крок», 2011. — 86 с.
antologia_wierszy_ssmanskich Книги Пйотра Мацєжинського на сайті видавництва “Ha!art”:
Antologia wierszy ssmańskich (2011)
Zbiór zadań z chemii i metafizyki (2009)
Odrzuty (2007)
tfu, tfu (2004)

26 літе/т/раторів зі всієї України поповнили лави НСПУ

31 травня в Будинку письменників відбулося засідання Президія Національної спілки письменників України, головним питанням порядку денного якого стало прийняття до лав організації низки нових членів. Серед прийнятих — як молоді, так і досвідчені літератори, які з різних причин ще не отримали спілчанського посвідчення. Загалом лави НСПУ сьогодні поповнило 26 поетів, прозаїків, публіцистів, літературознавців, перекладачів, критиків та драматургів. Ось детальний список нових членів НСПУ:
Азманов Валерій Іванович — прозаїк (Київська обл.);
Безручко Олександр Вікторович — прозаїк (Київ);
Булах-Маковець Оксана Йосипівна — поетеса (Філадельфія, США);
Вахніна Лариса Констянтинівна — поетеса, прозаїк (Київ);
Гармазій Надія Сергіївна — поетеса (Кіровоград);
Гладир Юлія Федорівна — поетеса (Кіровоград);
Гостюк Василь Андрійович — поет (Івано-Франківськ);
Григор’єва Олександра Георгіївна — поетеса (Одеса);
Дорошенко Юрій Олегович — прозаїк (Київ);
Джугастрянська Юлія Володимирівна — перекладач (Київ);
Дудка Ганна Іванівна — поетеса (Київ);
Кисельова Тамара Іванівна — перекладач (Черкаси);
Кириченко Борис Йосипович — публіцист (Київ);
Кокуца Івана Іванович — прозаїк, драматург (Київська область);
Легещич Алевтина Юріївна — поетеса (Луганськ);
Лукінюк Михайло Васильович — прозаїк, публіцист (Київ);
Лучканин Сергій Мирославович — перекладач (Київ);
Матюша Валерія Олександрівна — поетеса (Донецьк);
Назарук Євгенія Іванівна — поетеса (Волинь);
П’ятаченко Сергій Васильович — поет (Суми);
Сенченко Микола Іванович — публіцист (Київ);
Сердюк Володимир Євгенович — прозаїк, драматург, сценарист (Київ);
Смик Олександр Іванович — поет (Тернопіль);
Тупицький Юрій Петрович — прозаїк (Черкаси);
Хороб Степан Іванович — літературознавець, критик (Івано-Франківськ);
Фінкільштейн Борис Григорович — прозаїк (Крим).

Джерело: http://ualit.org/…

ЗУСТРІЧ З ПОЕТОМ І ВИДАВЦЕМ ВОЛОДИМИРОМ ДЯЧУНОМ

ТОО НСПУ ЗАПРОШУЄ:
У рамках «Літературних четвергів»
29 ТРАВНЯ О 17 00

ЗУСТРІЧ З ПОЕТОМ І ВИДАВЦЕМ ВОЛОДИМИРОМ ДЯЧУНОМ
У програмі:
– Авангард і традиція в літературі;
– Діалог поколінь в літературі;
– Поезія Володимира Дячуна;

Модерує Наталя Пасічник
Адреса: вул. Й. Сліпого, 3,
ТОО НСПУ.

Серія Pixels від видавництва Крок

Видавництво “Крок” спільно з літературною студією “87” започатковує нескінченну серію книг молодих літераторів різних стилів, світобачень і майстерностей “Pixels”, – це фраґменти, що складають цілісний образ фраґмента; це найпростіші системи, що впроваджують неспокій та безлад до гидкої впорядкованості; це квадрати, що округлюють всесвіт. Ми поставили собі й авторам серії за мету накреслити обрій на картині розчиненого в реальниих і віртуальних світах сьогочасного літературного процесу, і зробити се варто влучно, коротко, смачно й рентабельно: однаковий обсяг кожної книги в сорок вісім сторінок, формат книги під розмір задньої кишені джинсів. Серія відкрита до продовження, пам’ятайте.

Гадаю, такий формат найбільше пасує тим, хто хотів би спробувати ковтнути реального повітря після довгих блукань у мережі. Це також причинок збиратися разом і творити текст, що для всіх має значення. Щиро надіюся, що ця серія не буде лишень купою паперу, а спільнотою. Спілкування, виявляється, існує.

Юрій Завадський, керівник видавництва “Крок”

*

Книги дуже маленькі. А6, 48 с. – це дуже маленька книга, але кращого формату для поетичної серії молодих авторів підібрати буде важко. Сенс в тому, щоб узручнити формат “метелика” і спонукати людей збирати серію – адже вкупі ці книжечки виглядатимуть ще краще. Дизайн серії і обкладинок мій, версткою займатиметься хтось инший. По дизайну головною метою було зробити щось яскраве і відтворюване, тому відштовхувався від робленої для “Кроку” перекладної поетичної серії – менше строгости, більше експресії. Поруч, до речі, серії мають виглядати близькими родичами, як і задумувалося.

стронґовський, дизайнер серії

*

Видання книги може бути профінансуване спільнотами, інституціями, видавничими радами та самими авторами. Вартість видання книги 48 сторінок А6 формату: 50 шт = 680 грн; 100 шт = 960 грн; 300 шт = 1640 грн; 500 шт = 2260 грн.

Просимо звертатися за консультаціями та з приводу видання книг: Видавництво “Крок”, info@krokbooks.com, +380352248436, +380969431704.