Category Archives: Blog/Блоґ

Рафал Воячек – Говорю до тебе тихо

Говорю до тебе тихо так тихо ніби свічуся
І цвітуть зірки на полі моєї крові
Говорю так тихо що аж моя тінь біла

Я холодний острів для твого тіла
яке падає в ніч гарячою краплею
Говорю до тебе так тихо як через сон
палає твій рот на моїй шкірі

Говорю до тебе так тихо як птах
вдосвіта опускає сонце до твоїх очей
Говорю до тебе так тихо
як сльоза різьбить зморшку

Говорю до тебе так тихо
як ти до мене

Рафал Воячек – Жидівка

Увійшла дівчина
заснула жінка
а Жидівка
сниться

Гола як подих
болісна як легені зсередини
вилущена з імені
соромиться

Схиляється наді мною
і просить
дрібними персами

Стиґмат
крапля живої крові
застигла на ясному чолі

Вальтер фон дер Фоґельвайде – В затінку липи…

В затінку липи
на зарінку,
де ми ховалися бува,
потай, без хлипу,
безгомінко
зелена вилягла трава.
На галяві лісовій,
тандарадай,
тьохка ніжно соловій.

Ввечері тихо
йшла тривожно,
коханий мій уже чекав.
Раптом, як вихор,
(мати божа!)
підніс мене він на руках.
Цілувались тьму разів:
тандарадай,
ротик мій почервонів.

Ложе строкате
він стелив нам,
щоб м’яко нам було удвох.
Хтось міг назвати
дивом дивним
це наше ложе із квіток.
Де троянда процвіла,
тандарадай,
голова моя була.

Поруч зі мною
(о мій боже!),
приліг мій любий чоловік.
Хай таїною
наше ложе
залишиться для всіх навік.
Пташка лиш про нас все зна:
тандарадай,
приховає все вона.

Переклад Юрія Завадського

Про автора вірша >>

«Таксист» Юрія Завадського

cover

Книжка «Таксист» Юрія Завадського, як і попередні, радикально відрізняється від українського поетичного мейнстріму, представляючи читачам документ безкінечного пошуку ліричним персонажем своїх власних меж. Форма віршів «Таксиста» є свідченням беззупинного пошуку автором засобів виразності, котрі б якнайкраще допасовувалися до світоглядного та емоційного тла, на якому будується так званий художній світ Юрія Завадського. У книжці змішалися партитури саунд-віршів, ориґінальні ще свіжі та емоційні тексти і рімейки текстів із старших книжок, які відновили свій первинний потік та вдавану кінечність. Відтак треба наголосити на тому, що найстарші вірші датуються ще двотисячним роком, а найновіші — кінцем чотирнадцятого.

Книжка видана в серії сучасної української поезії видавництва «Крок» у 2015 році. У серії також вийшли книжки Василя Махна, Дмитра Лазуткіна, Юлії Мусаковської, Томаша Деяка, Олега Коцарева. Серію дизайнує Ілля Стронґовський, продовжуючи лінію оновлення українського книжкового дизайну. Увесь звук, використаний на цих сторінках, записаний на студії Шпиталь Рекордс у Тернополі. Книжку можна придбати в книгарнях України, Білорусі та Польщі.

*

«…НЕ ПІДДАВАТИСЯ ТЕКСТУ…»

На фото: Роман Малиновський, Юрій Завадський. Автори фото: Andriy Golcha, Alisa Achramovič

Роман Малиновський: Який тариф у таксі, де кермує «Таксист»? І скільки має заплатити людина, котра доїде до самого кінця?

Юрій Завадський: Валюта, що нею оперують у книжці, вимірюється кількістю шляхів, які розруйновують перспективу. Перед тим, кого везе таксист, стоїть вибір між сміливістю і сміливістю, між мудрістю і мудрістю. Але є те, що говорить таксист, є його воля дати пасажиру вільно обрати собі дорогу, і це буде або війна, або самогубство, або любов, або бездоріжжя, або влада, або письмо тощо. Хоча цей таксист і не є, він у собі.

Роман Малиновський: Звідки беруться і куди прямують персонажі твоїх віршів?

Юрій Завадський: Розхитуючи цей світ у пам’яті, раніше ніяк не міг набратися сміливості лупонути ним з усієї сили, аби він розбився. Одного разу я таки наважився це зробити, і він розсипався, як автомобільне шкло. Між дрібними його фраґментами я не міг відновити й одного тексту, котрий був би достатньо наповнений ґазами поетизмів. Емоційний вибух перевідкрив мені мої тексти, і саме тому частина віршів у «Таксисті» – рімейки віршів попередніх років і книжок, які були між собою пов’язані натурально, залінковані персонажами й чинами. Говорити про природність цих віршів мені не треба, не треба мені, бо я добре це знаю та відчуваю. Кожна книжка була наступним дуже суттєвим етапом, і ця – чи не найсильніший удар по собі самому, після якого вже й писати несила.

Роман Малиновський: В тебе така особистісна, замкнена поезія, особисті маленькі історії. Але у «Таксисті» є рефлексії на події, котрі упізнаються чи то за настроєм, чи за назвою. Ти часто рефлексуєш на якісь епохальні події, які вже виходять за межі твого інтимного простору?

Юрій Завадський: Мене нераз питали, чи в мене є вірші про те чи про інше, а я не міг сказати, про що вони, бо пишучи ніби про ніжність, я ніби пишу про диктатуру, а пишучи ніби про революцію, пишу ніби про секс. Справа в тім, що в жоден спосіб не пишу про «щось». І не пишу, думаючи. «Таксист»-вірш і «Таксист»-книжка народилися як цитата, хай навіть мені це не подобається. Із мене самого, із текстів, що в мені живуть, це тексти про пошук перспектив і про правду, котрої бракує щодня, особливо коли йдеться про мене самого. Паґанізм київських пагорбів, ґлінтвейн ілюзій, хоча це була істина емоційна, не філософічна, але від того не менша. Не менш епохальними подіями за революції та війни були відкриття нових людей. Не вірю нікому, нічого не чекаю, нічого не боюся. Один крітянин казав, що це і є свобода. Але це болісна свобода, свобода самотня.

Роман Малиновський: У твоїх віршах інколи курять. Потім п’ють алкоголь, ходять холодом без шапки. Ти наділяєш свої вірші особистими «спокусами» і «слабкостями»?

Юрій Завадський: О так, вони залежні. Десь ізмалечку ношу певні уявлення про персонажів, вони не привабливі трікстери, що притягують увагу публічності, вони собі в собі, люди в спортивних шапках, у тисняві маршруток і метра. Часом питаю себе, чи це дійсно мої «слабкості», бо й ніби нічого собі не забороняю. Мій персонаж давно курить, відівчити його несила, та йому краще знати. Є частиною культури ці прості речі, як і музика чи будівельні технології.

Роман Малиновський: Назви твоїх віршів – це люди, стани, рідини, періоди, комахи, кирилиця, латинка, території і ще бозна скільки всього. Назва вірша для тебе – це початок, кінець чи середина? Коли її вигадуєш?

Юрій Завадський: У «Таксисті» вперше так все просто вийшло з назвами, вони самі собою проявилися з тексту. І тут вони дійсно є назвами, не частиною тексту, а дверима до тексту. Ними можна ввійти до тексту, але, як і двері, їх я встановив згодом, коли фасад тексту вже чітко вималювався. Знову повернуся до особливостей книжки та скажу, що «Таксист» є дуже суттєвим проривом у боротьбі супроти свавілля тексту. Текст не керував анітрохи, і я зробив з ним усе, що потребував. Може мене зрозуміє хтось, що я маю на увазі, кажучи про свавілля, – не піддаватися тексту, керувати мовою, творити свою мову, ладнати метастиль, осліпнути нарешті.

Роман Малиновський: У «Таксисті» ти поєднав старі й нові поезії. Як це для тебе змішувати себе «нового» і себе «колишнього» під одною обкладинкою? Що тобі подобається в тому Юрієві Завадському, який писав вірші ще сім років тому, а що ні?

Юрій Завадський: Попри мову, ілюзії, оточення, я ніби писав один текст, і він по-різному себе виявляв. Саме тому в «Таксисті» є «вірші без слів». Саме тому там є рімейки, передумування текстів, пересортовування одиниць, відновлення старих зв’язків, будування нових текстів, досі ще непізнаних, досі ще вкрай важких і відвертих. Я не буваю відвертіший. Я захоплювався тим, як я писав у квітні дев’яносто восьмого року. У жовтні чотирнадцятого я зумів написати з такою ж силою, і це мене справді налякало. Думаю, не шкода було би взагалі перестати писати. Писалося колись легко, без зайвини, навпростець, без тягаря й осуду. Заздрю собі колишньому, так.

Роман Малиновський: Інколи мені видавалось, що твої вірші у «Таксисті», то переклади з шведської, чи, може, норвезької, так у них багато півночі. Ти зумисне добирав сюди вірші «холодних тонів» , чи так тобі просто писалося?

Юрій Завадський: Книжка виявилася настільки глибоким переосмисленням колишніх віршів, що я б сміливо датував її тринадцятим-чотирнадцятим роком. Вірші стали іншими. І в них дійсно багато жорстокості, хоча її не бракувало й раніше. Тепер усі бачать у віршах оці вбивства, зброю, зраду, війну. А вірші про це написані ще на початку двотисячних. У них багато холоду, бо, мабуть, його не бракує. Ситуація з непробивним шклом надалі актуальна.

Роман Малиновський: Книжку ти закінчуєш «Поспіхом», але насправді дуже вчасно, чітко і врівноважено. Книга поезій є добіркою текстів, поскладаних у певній послідовності. Для тебе має значення як укладати вірші під одною обкладинкою? З чого починати і чим закінчувати, а що ставити в середину?

Юрій Завадський: Кожна моя книжка могла повністю бути сенсовною лише в цілісності, хай часом її доводилося розтинати на фраґменти. Я писав покнижно, ґвалтуючи свій тимчасовий стиль, змінюючи напрям і бачення. Часом було більше пафосу, часом менше лексики. Тому скажу, що так, це дуже важливо, але це не фабула, я нічого не розповідаю, це лише вікно, композиція об’єктів у якому має бути зваженою й настільки негармонійною, аби скидатися на якусь дійсність.

Роман Малиновський: Коли ти перестав бути лишень поетом, а поряд з тим став видавцем, пізнавши особливості справи видавничої, це допомогло тобі якось по-інакшому подивитись на поетів, як персонажів літературного процесу? Ти ж в цьому випадку опинився «по той бік барикади».

Юрій Завадський: Особливість моєї діяльності як видавця, мабуть, і полягає в тім, що я поетом не перестав бути. Хай навіть клену поезію за те, що вона руйнує мене і моє життя. Не приховаю, що мені відкрився літературний світ зовсім з іншого боку відколи я почав видавництво. Хай деколи мене й розчаровують і нервують літератори. Ніколи не писав свого для когось, тому й звик диференціювати багато речей у своєму світі. Але часом заздрю іншим поетам, котрі вміють собою користуватися зараз популярності, не приховую цього анітрохи. Відтак люблю їх, поетів.

Роман Малиновський: Події у твоєму «Таксисті» відбуваються в місті без назви. Це якась локація загублена в ґуґл-мапс, місце без координат. Ти можеш зараз назвати це місце чи місто? Це Тернопіль?

Юрій Завадський: Та ж ні, як його назвати? Краковотернополекиєвольвовокосововільнюсоніде? А ще одна з небагатьох географічних назв у книжці, вкрай важлива для усвідомлення одного з планів змісту, не така вже й упізнавана для українського читача. А те, що Тернопіль там є, то хіба ж здивуєш когось? Хоча й топоніми вже й не топоніми, а таки слова, котрі мають значно більше простору в собі, повторювані й беззмістовні.

Роман Малиновський: Хочу врешті з’ясувати – юрійзавадський – це натяк на схильність до поезії фонетичної? Чи такий спосіб відділитись від Юрія Завадського щоденного, чи може, мільйон якихось інших причин? Назви бодай кілька, якщо вони є?

Юрій Завадський: Щось десь якось так. До речі, проклинаю той день, коли народився цей термін «фонетична» поезія, бо ж пишу «фонематичну» поезію, але взагалі не маю потреби це називати. А «юрійзавадський» дійсно відділився від Юрія Завадського. Ніби зсув автора й персонажа. Автора я колись прибрав з книжки, і може тоді персонаж почав курити. Тепер я почав по-іншому оперувати текстом, автор тепер існує. Я чомусь згадую тернопільську міську бібліотеку, літературну енциклопедію, Маяковського й Байрона, котрих там перегортав, мороз поза тридцять, тролейбуси та практикування в поетичній майстерності, шкільні роки, котрі вбив літературою, і перші тексти, до форми котрих сам дозрів, а виявилося, що я вже не перший. А потім Ружевич в ориґіналі, і Ружевич власним голосом, і голос Ружевича в слухавці, а тепер Ружевича немає. Автор – дуже особлива постать у тексті, дошукуватися якої часом не варто.

Роман Малиновський: Уявімо ситуацію з двома людьми: людина, яка прочитала твою книжку лише на половину, та інша людина, яка прочитала її повністю, вони переживуть одну й ту саму емоцію? Ти читаєш поетичні збірки повністю, чи вірші вибірково? Як думаєш, як робити краще для сприйняття збірки?

Юрій Завадський: Маю єретичну віру в те, що не треба читати тексти від початку до кінця. А відтак мав би вірити, що враження від фраґмента і від цілісності будуть майже однаковими. Але не можу в це вірити, бо вірити – це взагалі неможливо, хіба коротко й наосліп. «А» – все ж таки чорне, чергування голосних у корені – прийнятне, а читати всупереч своїм відчуттям – злочин. Я мало читаю. Поезію читаю вибірково, дуже хаотично, а до прози не беруся, хіба нон-фікшн і дуже нечасто. Яку інструкцію до книжки маю дати? Впитися горілкою, дістати по морді, закохатися в сусіда, змусивши його покинути сім’ю, бути популярною ґей-парою, а потім залишити його напризволяще, роздягатися привселюдно, вбивати чиновників, їсти сире м’ясо, любити свою дружину безоглядно й наосліп, стати лінґвістом і дошуковуватися асиміляцій, чи любити когось, попри те, що він брехливий і непевний, – хто його зна, який рецепт кращий, аби почати сприймати цю книжку.

Крок у авангард сучаснай украінскай паэзіі

На чацвёртым фестывалі паэзіі «Вершы на асфальце» творчая дэлегацыя Украіны ― найвялікшая, багата ў праграме і сумесных беларуска-ўкраінскіх імпрэз. 13 лютага ў Галерэі «Ў» на фестывалі адбыўся творчы вечар выдавецтва «Крок» з удзелам украінскіх і беларускіх аўтараў.

Сваю творчасць прадстаўлялі Дзмітро Лазуткін, Юры Мацевашчук, Алена Сцепаненка, Міхась Баярын і Сяргей Прылуцкі.

Завадатар прыезду цэлай каманды ўкраінскіх пісьменнікаў Юры Завадскі прэзентаваў некалькі кніг свайго выдавецтва.

Як ён адзначыў у сваёй прамове, яны прэзентавалі літаратуру, “якую раней не выдавалі ва Украіне”. Выдавецтва Юрыя Завадскага, паводле самога паэта, сёння з’яўляецца адной з самых смелых ініцыятыў ва ўсёй культурнай прасторы Украіны. Зусім нядаўна ў выдавецтве акрамя шведскай, фінскай, аўстралійскай, канадскай, новазеландскай і польскай палічак, дзякуючы актыўнаму супрацоўніцтву ўкраінскіх і беларускіх пісьменнкаў і перакладчыкаў, адкрылася і беларуская палічка.

Першай кніжкай ва ўласнай беларускай палічцы стаў зборнік вершаў Сяргея Прылуцкага, які з’яўляецца працягам яго празаічных тэкстаў. Як заўважыў Юры Завадскі, зараз яго выдавецтва друкуе беларускіх аўтараў у арыгінале, але ёсць спадзяванні данесці да ўкраінскага чытача беларускую літаратуру ўкраінскай мовай.

Надзвычай цікава і эмацыйна прачыталі свае вершы Юры Мацевашчук, Алена Сцепаненка і Дзмітро Лазуткін. Алена Сцепаненка зачаравала публіку сваімі мілагучнымі спевамі, якія разбаўлялі кактэйль украінскай паэзіі. Падтрымаў іх паэтычны марафон беларускі паэт Міхась Баярын.

Юры Мацевашчук працягнуў прэзентацыю кніжак сваіх суайчыннікаў і пацвердзіў думку Юрыя Завадскага аб тым, што выдавецтва “Крок” з’яўляецца авангардам сучаснага ўкраінскага мастацтва. Прэзентаваныя аўтары ствараюць паэтычнае выдавецтва, якое найперш стала інтэлектуальнай і мастацкай прасторай для многіх творцаў і толькі потым, па словах Мацевашчука, уласна бізнэсам.

Беларуская публіка вельмі цёпла сустрэла гасцей з Украіны. Імпрэза “Кроку” плаўна перацякла ў вечарыну Сяргія Жадана.

Цалкам праграма тут: http://stralcou-fest.by/

KB для lit-bel.org

krok-1

krok-3

krok-4

krok-5

krok-6

krok-7

krok-8

krok-9

krok-10

Міжнародны паэтычны фесытваль імя Міхася Стральцова “Вершы на асфальце”

10930951_10203649340531142_2894326787480731494_n

Штогадовы Міжнародны паэтычны фесытваль імя Міхася Стральцова “Вершы на асфальце” запачаткаваны ў 2012 годзе ГА “Саюза беларускіх пісьменнікаў” і Беларускім ПЭН-цэнтрам. У розныя гады ўдзельнікамі фестывалю былі паэты з Беларусі, Германіі, Ісландыі, Казахстана, Літвы, Латвіі, Нарвегіі, Польшчы, Расіі, Славакіі, Украіны, Швецыі, Фінляндыі, Эстоніі. Сярод традыцыйных мерапрыемстваў фестывалю – паэтычны слэм, літаратурныя чытанні, дыскусіі, прэзентацыя кніг, кніжных серый, музычныя выступы і г.д. Сёлета партнёрамі фестывалю выступаюць: Шведскі саюз пісьменнікаў, партал TUT.BY, кампанія Prestigio, Амбасада Літоўскай Рэспублікі ў Рэспубліцы Беларусь, Амбасада Латвійскай Рэспублікі ў Рэспубліцы Беларусь, грамадская культурніцкая кампанія “Будзьма беларусамі!”, Інстытут імя Гётэ ў Мінску.

Праграма

IV Міжнародны паэтычны фестываль імя Міхася Стральцова
(12 – 15 лютага 2015)
12.02 Чацвер
Месца: Галерэя «Ў» (пр-т Незалежнасці, 37а)
19.00 Фестывальны пралог.
Інстытут імя Гётэ ў Мінску прадстаўляе вечарыну «Як намаляваць верш» з удзелам паэта Андрэя Хадановіча і мастака Райнхарда Кляйста (Германія). Спецыяльны госць — Уладзь Лянкевіч (гітара).
13.02 Пятніца
Месца: Галерэя «Ў» (пр-т Незалежнасці, 37а)
18.00-19.00 Антыпаэзія: вечар празаікаў Школы маладога пісьменніка.
19.00-20.00 «Усход-Захад»
Жанар Секербаева (Казахстан), Арвіс Вігулс і Сяргей Цімафееў (Латвія), Эрлінг Кітэлсэн (Нарвегія).
20.00-21.00 «Крок»: Юры Завадскі прадстаўляе кнігі беларускіх і ўкраінскіх аўтараў.
Дзмітро Лазуткін, Юры Мацевашчук, Міхась Баярын, Сяргей Прылуцкі.
21.00 «Жыццё Марыі»: вечар Сяргея Жадана (Украіна) з удзелам перакладчыка Андрэя Хадановіча (Беларусь).
14.02 Субота
Месца: Галерэя «Ў» (пр-т Незалежнасці, 37а)
15.00-16.40 «Літаратура і мультыкультуралізм. Роля паэта як амбасадара культуры».
Дыскусія з удзелам Жанар Секербаевай (Казахстан), Атэны Фарухсад (Швецыя), Уладзімера Арлова і Дзмітрыя Строцава (Беларусь).
Мадэратар: Юля Цімафеева.
17.00-17.30 Урачыстае адкрыццё фестывалю. Спецыяльны госць — Атэна Фарухсад (Швецыя).
17.30-19.30 «Вялікае Княства Паэзіі».
Гінтарас Граяўскас, Гедрэ Казлаўскайтэ (Літва), Юстына Баргельска (Польшча), Ірына Баташчук, Сяргей Жадан (Украіна), Лявон Баршчэўскі, Адам Глобус, Наста Кудасава, Наталка Кучмель, Уладзь Лянкевіч (Беларусь).
20.00-22.00 Паэтычны СЛЭМ: Зборная Беларусі — зборная Украіны.
15.02 Нядзеля
Месца: Галерэя TUT.BY (пр-т Дзяржынскага, 57; ст. м. Міхалова)
13.30 – 15.20 Беларускі Калегіюм прадстаўляе: «Літаратура пасля літаратуры. Канец прыгожага пісьменства?»
Дыскусія з удзелам Валянціна Акудовіча, Максіма Жбанкова і Андрэя Хадановіча (Беларусь), Сяргея Цімафеева (Латвія), Юрыя Завадскага (Украіна).
Мадэратар: Ірына Дубянецкая.
15.30 – 16.30 Прэзентацыя дэбютных кніг паэзіі:
Кася Сянкевіч, Таня Скарынкіна, Антон Рудак, Юля Цімафеева.
16.40 – 17.00 Беларускі клімат: «Навязванне». Дзмітры Плакс (Беларусь-Швецыя): тэкст, Ігар Корзун: вязанне, Drum Ecstasy: шум.
17.00 Паэтычны марафон. 1-я частка
Эрлінг Кітэлсэн (Нарвегія), Юры Завадскі (Украіна), Ірына Бельская, Яўген Бясчасных, Ганна Аўчыннікава, Зміцер Вішнёў, Уладзімір Глазаў і Ярына Дашына (Беларусь).
18.30-18.50 Сяргей Балахонаў з музычнай праграмай «Гомельскае метро»
19.00 Паэтычны марафон. 2-я частка
Арвіс Вігулс (Латвія), Гінтарас Граяўскас і Гедрэ Казлаўскайтэ (Літва), Сабіна Брыло, Таня Светашова, Стась Карпаў, Мікіта Найдзёнаў і Людка Сільнова (Беларусь).
20.30 Музычна-паэтычны Джэм
Уладзімір Лянкевіч, Таня Скарынкіна, Дзмітрый Строцаў, Віка Трэнас, Юля Цімафеева, Сяргей Цімафееў, Дзмітро Лазуткін, Сяргей Прылуцкі, Алена Сцепаненка (Украіна).
З удзелам музычных гуртоў: Intelligency, TonqiXod, Triangle.

stralcou-fest.by

ПШЕМИСЛАВ ВІТКОВСЬКИЙ – З КНИЖКИ “ВИШКОЛИ”

17.
константа

що приглядаються, звикла.
світ може змінитися, але це – ні,
поправді.

коли йде, то йде так дуже,
що мертві дерева цвітуть, хворі діти
здоровіють.

26.
фотограф-аматор, біля барної стійки

могти це сказати – маю студію.

(зроблена з мила, з монтажної піни;
штучна, як розчинна кава;
це носять, і цим заводять,
ніщо. просто ніщо)

могти це сказати – йдемо до мене.

СЕРГІЙ ПРИЛУЦЬКИЙ – ОДИНАДЦЯТА ЗАПОВІДЬ

палячи ввечері на балконі
з видом на заднє подвір’я продуктового магазину
не думаєш ні про що
просто спостерігаєш як коти
ніби злі духи
б’ються біля смітника
за шматок ліверної ковбаси
а робітник електролампового заводу
випивши за кіоском торпеду плодового
несе додому мішок цибулі
щоб потішити жінку
щоб жінка не била
щоб жінка принаймні любила
хоча кохання
двадцять років як послало їх подалі

а на лавці за будинком
під гітарний гул
дівчата роблять мінет
а пацани згадують Льоху з «Монтани»
і помста дозріває під їхніми
чорними куртками

допаливши цигарку йдеш у кухню
п’єш молоко
і чуєш як сусід згори
твій шкільний воєнрук
б’є жінку головою до кахлю

і що б не казали
апостоли батьки чи твій дільничний
забудь усі заповіді
і постарайся полюбити
це страхіття

Continue reading СЕРГІЙ ПРИЛУЦЬКИЙ – ОДИНАДЦЯТА ЗАПОВІДЬ

BEZ NAZWY

wwwwwwwwwwwwwwwwwww
wwwwwwwwwwwwwwwwwwwwwwww
wwwwwwwwwwwwwwwwwwwwww
wwwwwwwwwwwwwwwwwwwwwww
wwwwwwwwwwwwwwwwwwwww
wwwwwwwwwwwwwwwwwwwwwww
wwwwwwwwwwwwwwwwwwwwwww
wwwwwwwwwwwwwwwwwwwwww
wwwwwwwwwfffffffffffffffffffffffffffff
fffffffffffffffffffffffffffffffffffffff
fffffffffffffffffffffffffffffffffffffffff
fffffffffffffffffffffffffffffffffffffffffff
fffffffffffffffffffffffffffffffffffffffffffff
ffffffffffffffffffffffffffffffffffffffffffffffffffff
ffffffffffffffffffffffffffffffffffffffff

БАЗОВА ПАРТИТУРА до ALMOSTNOTHING (FRAZE-FRAZENKO/ZAVADSKY), ч. 1

п т п п т п т т т п т п п т т т п т т т т т т т т т т т п п п п п т п т п т п т п т п т т т т т п п п т п т п т п
п т п т п т п т т т т п п п п т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т п п п п п п п
п т п т п т п т п т п т п т п п п п п п п п п п п п п п п п т т т т т т т т т т т т т т т т т т
п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п т т т т т т т т т т т т т т т т т
т т т т т т т т т т т т т т т п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п т п т п т п т п т п т п п п т т
п п п п п т п т т т т т т т т п п п п п п п т п т п п п п т т т п т п п т п т п т п т п т п т п т п
п п т п п п п т т т п т п т п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п
п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п
п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п
т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т
т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т
п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п т т т т т т т т т т т
п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п т т т т т т т т т т т т т
п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т
п п п п п п п п п п п п т т т т т т т т п п п п т т п т п т п т п п т п п п т т т п т п т п
п т п п п п п п п т т т т т т т т т п п п п п п п т т т т т т т т т т т т т т т т т т
п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п
п т п п п п т п т п п п п т п т п т т т т т т п п п п п п п п т т т т т т т т т п п п п п п т
п т п т п т т т т п т п т п т п п п т п т т т т п т п т п п п п т п т п п п т п т п т п п п п п п п
т п п т п п п т т т т т т т т т п п п п т п т п т п т п т п п п п п п п п п п п п п п п
п п п п п т т т т п т п т п т п т т т п п п т т т п т п п п п т п т п т п т п т п т п т п т п т т т
п п п т т т т т т т т п п п п п п т п т п т т т п п п т т т т п т п п п п п п п п п
п п т п т т т т т п т п п п т п т п т п т п т п п п т п т п п п п п п п п т т т т т т т т т т т т
т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т
т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т
п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п
т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т
п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п
п п п п п п п п т т т т т т т п п п п п п п п т т т т т т т п п п п п п п п т т т т т т т
т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т
т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т
т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т
т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т
т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т
т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т
п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п
п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п
п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п
п т п п п п т п т п п п п т п т п т т т т т т п п п п п п п п т т т т т т т т т п п п п п п т
п т п т п т т т т п т п т п т п п п т п т т т т п т п т п п п п т п т п п п т п п п п п п п п
п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п
п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п п
п т п п т п п п т п п п т п т т т т т т т п п п п т п т п т п т д п т п п т п т т т т т п п п п п
т т т д т т п т п т т п т п п п п п т т т т т т т д т п т п т п т п т п т п п п т д
т б п т п т п т п т п т п т п т б д б д п т п т п т п т п п п п п п п п т т т т т
т т т т т т т т т т т т т т тт т т т т т п п п п п п п п п п п п п п б б б б б б б б
д д д д д д д д д д д т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т т п п п п п п п п
п п п п п п п п п т п т п т п д б п т п т д б п т п т п т д д д д д д д б б б б б б б б б
б п д т п —
б п д т п —
б п д т д п —
б п д т п —
б п д п т п —
б п д т п —
б п д т п —
б п д б т п —
б п д т п —
б п д т п —
б п д т п —
б п д т т п —
б п д т п —
п т п п п п п т п п т т т т т т т т т т т т т т т т п п п п п п п п д д б д б д д б д б
д б д б д б д б д б д дд д д д д д д д д д д д д п т п т п т д д д д д д д д д д д д
б д б д б д д б д б д б б б д д д д д д д д д б б б д б д б д б д б д б д б д д
д д д д д д д д д д д д д д д д д д д д д д д д д д д д д д д д д д д д д д д д
д д д д д д д д д д д д д д д д д д д д д д д д д д д д д д д д д д д
д д д д д д д д д д д д д д д д д д д д д д д д д д д д д д д д д д д д д
д д д д д д д д д д д д д д д д д д д д д д д д д д д д д д д д д д д д д д д
д б д б д б б б б б б б б б б б б б б б б б б б б б б б б б б б б б б б б б б
д б б б б б б б б б б б б б б б б б б б б б б б б б б б б б б б б б б
д б б б б б б б б б б б б б б б б б б б б б б б б б б б б б б б б
д б б б б б б б б б б б б б б б б б б б б б б б б б б б б б б б б б д
д б б б б б б б б б б б б б б б б б б б б б б б б б б б б б б б б б б д д
д д д д д д д д д б б б б б б б б д д д д д д б д б д б д б д б д б д б д
д д д д д д д д д д д д д д д д д д д д д д д д д д д д д д д д д д д д
д д д д д д д д д д д д д д д д д д д д д д д д д д д д д д д д д д д д
д д д д д д д д д д д д д д д д д д д д д д д д д д д д д д д д д д д
д д д д д д д д д д д д д д д д д д д д д д д д д д д д д д д д д д
д д д д д д д д д д д д д д д д д д д д д д д д д д д д д д д д д д д д д
д д д д д д д д д д д д д д д д д д д д д д д д д д д д д д д д
д д д д д д д д д д д д д д д д д д д д д д д д д д д д д д д д д д д д д

АДВЕРТИСМЕНТИ

Адвертисменти мовчать.
Могли б казати:
«Вбиваємо заради вас»
або «Заради вашої любові
ненавидимо».

Твоя воля, людино,
комусь небезпечна,
й обирати собі ворогів
ніби мусиш.

Дитина-згусток
не мусить все знати,
як не мусиш і ти,
щоб не загубитися в собі.

Свічка з людського лою —
цей порядок у світі.

@ Київ, 11/2014

Майженічого – проект Олександра Фразе-Фразенка і Юрія Завадського

1512085_870193236338223_7354213467011532363_o

Майженічого – проект Олександра Фразе-Фразенка і Юрія Завадського, який поєднує вільну імпровізаційну музику та фонетичну поезію. Кожен концерт цього тандему мусить бути цілком інший, ніж попередній, тож радимо відвідати кожен!

Олександр Фразе-Фразенко – поет, перекладач, кінорежисер, мультиінструменталіст. Автор чотирьох поетичних книг та книги перекладів віршів Джима Моррісона. З останніх гучних фільмів – документальна повнометражна стрічка “Чубай”. Автор кількох десятків музичних дисків у стилях вільна імпровізація, електроакустика, стоунер-рок та арт-рок. Грав разом з Міколаєм Тшаскою, Юрієм Яремчуком, Леонідом Нарушевичем, Марком Токарем, Андрієм Орлом та іншими. Живе у Львові.

Юрій Завадський – поет, перекладач, видавець. Автор майже десятка поетичних книг. Активно працює в жанрі фонетичної поезії. Директор видавництва “Крок”. Часто влаштовує музичні перфоменси, переважно з гуртом ZSUF, з якими записав музичний диск. Живе в Тернополі.

А назва проекту виникла теж з нічого, а саме – з такого діалогу:
ОФФ: Що даємо на афішу?
ЮЗ: Майже нічого.
ОФФ: Добре.

Майженічого – проект Олександра Фразе-Фразенка і Юрія Завадського

1512085_870193236338223_7354213467011532363_o

Майженічого – проект Олександра Фразе-Фразенка і Юрія Завадського, який поєднує вільну імпровізаційну музику та фонетичну поезію. Кожен концерт цього тандему мусить бути цілком інший, ніж попередній, тож радимо відвідати кожен!

Олександр Фразе-Фразенко – поет, перекладач, кінорежисер, мультиінструменталіст. Автор чотирьох поетичних книг та книги перекладів віршів Джима Моррісона. З останніх гучних фільмів – документальна повнометражна стрічка “Чубай”. Автор кількох десятків музичних дисків у стилях вільна імпровізація, електроакустика, стоунер-рок та арт-рок. Грав разом з Міколаєм Тшаскою, Юрієм Яремчуком, Леонідом Нарушевичем, Марком Токарем, Андрієм Орлом та іншими. Живе у Львові.

Юрій Завадський – поет, перекладач, видавець. Автор майже десятка поетичних книг. Активно працює в жанрі фонетичної поезії. Директор видавництва “Крок”. Часто влаштовує музичні перфоменси, переважно з гуртом ZSUF, з якими записав музичний диск. Живе в Тернополі.

А назва проекту виникла теж з нічого, а саме – з такого діалогу:
ОФФ: Що даємо на афішу?
ЮЗ: Майже нічого.
ОФФ: Добре.

Презентація книжки Юрія Матевощука “Метрополь”

matevoshchuk_prez_metropol_23-10_low

24 жовтня 2014 року о 18:00 в ґалереї Бункермуз у Тернополі.

У Тернополі виросло нове літературне покоління, стилістика якого зависла поміж Театральною площею і студією 87. Вони гучні, їм хочеться усе сказати вже і тут. Вони випробовують свій час, підбирають слова просто з вулиці, з інтернетних повідомлень, з щоденних розмов, зі своїх розчарувань і життя інших поетів. Якщо міста й мають який-небудь вплив на поезію, то у Тернополі ці стосунки складні, вірніше вони ніколи й ніде не були простими. Я намагаюся це повторювати постійно, коли мова заходить проспівіснування слова і міста.

Юрій Матевощук пише згідно із диктатом свого часу, здається, що у деяких його віршах пропорція етики і естетики — ставлення і способу — втрачає своє первинне значення і важливішим для поета настає момент вироблення голосу чи, навіть, миттєвої реакції на політичні чи соціальні події в Україні.

Continue reading Презентація книжки Юрія Матевощука “Метрополь”

Поетичні читання літературної студії 87 на підтримку воїнів АТО

ato3_web

Юрій Матевощук
Василь Колісник
Юрій Завадський
Марта Томахів
Мар’яна Судова
Юлія Валах
Світлана Андріїшина
Роман Воробйов
Юлія Бабак
Богдан Боденчук
Ірина Розвадовська
Олеся Тенюх
та інші
Микола Шпаковський
гурт Bugs Bunny
+ розпродаж книжок

27 жовтня 2014 року о 19:00
у ґалереї Бункермуз у Тернополі

Вхід 20,00 грн = одна книжка

КІНЕЦЬ МІСЯЦЯ

Інспектор зі швидкості
навідувався до мене,
його долоньки мокрі й холодні,
на чолі блискітки поту,
а в останніх числах
він вирішив утекти від усіх.
Інспекторе, відкрий мені таємницю,
хто виграв у війні за свої любові,
кому віддав незліченного часу,
і як дожив би до лоґічного завершення
ліній ніжного метрополітену?
У кріслі сиджу навпроти нього,
витягую цигарку і не наважуюся підкурити,
я собі колишній, з повними легенями кашлю,
з усіченим відчуттям такту,
з нервовими літерами.
Був колись малим хлопцем, інспекторе,
без жалю за жовтим сонцем,
отримував листи, налиті віршами,
не хочу тепер і згадувати
імена коханців.
Рядок закінчується, як дорога,
запахом смоли і солярки,
і хто тепер чекатиме з перевіркою
мого наплічника і мої долоні?
Інспекторе, відкрий мені таємницю,
хто виграв у війні за свої любові,
кому віддав незліченного часу,
і як дожив би до лоґічного завершення
ліній ніжного метрополітену?

Юрій Завадський. еа (8)

008

Відповідаючи на питання, що робиться зі мною, коли я чую фонетичну поезію Юрія. Юр-ія. Хотілось відповісти фонетикою, та відповім синтаксисом. Я чую тугу, таку двоїсту тугу, за тими часами, коли майбутнє сприймалось, – майбутнє існувало у мові, на рівні суспільного договору: ми сприймаємо майбутнє, ми хочемо майбутнє, ми творимо. І все, що потрібно було від поета – не сперечатись з цим, а навпаки, бути будівничим. Я говорю насамперед про Радянський Союз 20-х та Америку 50-х, хоча і природа того відношення до майбутнього там була різна. Ця туга двоїста, бо є ще такі як семенко та бітли, котрі залишаються ракетами для уважних, а значить ще не все втрачено. Фігура Юрія під час поезії – фігура заповнювача: «слишком много у нас белых пятен, и не только в прошлом, но и в будущем». І я не знаю, як назвати себе, коли я дивлюсь, як Юрій заповнює час та простір своєю поезією. Ще не знаю.

Дмитро Левицький, письменник

Юрій Завадський. ea (7)

007

Мова в тому вигляді, в якому вона існує зараз – це сформовані тіла, що ходять своїми орбітами, зліплені із затверділого космічного матеріалу. Окремі звуки, як космічний пил, позбиралися в ці тіла достатньо давно. Тож фонетична поезія, оперуючи звуком як таким, повертає нас кудись ближче до моменту великого вибуху. От полетіла би хмара в інший бік, стали би фонеми по-іншому – і ми би поставили певну думку за отаким поєднанням звуків. А так – летить у простір згусток фонем, зачіпає атмосфери якихось планет, засвічується і зникає десь у космосі. Приблизно з таких звуків поезія починалася, паралельно з музикою і мовою взагалі. Фонетична поезія Юрка Завадського – хороша профілактика суто паперового слова, якому, за великим рахунком, усе одно, буде воно вимовлене чи ні. Ці слова бурмочуть, гурчать, співають, намагаються на щось спокусити, чимось вразити, але головне – вони претендують на сприймання, для якого потрібен не аналіз, а чуття.

Ганна Яновська, поетка, перекладачка

Юрій Завадський. ea (6)

006

Боїтеся поезії без рими? Ха! У віршах, що ввійшли до цієї книжки немає навіть слів! Адже Юрій Завадський – один із головних експериментаторів із формою в сучасній українській літературі. До вашої уваги його фонетична поезія. Тексти, де головними акторами є не слова, а звуки, склади та інші більш або менш наповнені затаєним сенсом частки. Фонетична, лінгвістична, візуальна поезія, найрізноманітніші напрямки ігор із самою структурою художнього мовлення сьогодні цілком упевнено почуваються в усій світовій літературі. Вони позбулися гострого епатажного й соціального пафосу, що був притаманний їхньому попереднику – авангардові ХХ століття. Вони не потребують неодмінної прив’язки «вертикалі», як це було в часи бароко. А відтак, можуть собі дозволити вільно рухатися в найрізноманітніших площинах і просторах. Книжка Юрія Завадського – не лише предмет естетичного і концептуального задоволення. Це ще й непоганий матеріал для роздумів про те, де пролягає межа літератури та про те, наскільки можливим є поетичний експеримент на початку ХХІ століття, коли, здавалось би, «все вже було»…

Олег Коцарев, поет, перекладач

Юрій Завадський. ea (5)

005

Уперше прочитала фонетичної поезії в книжці Завадського “Пейпербек”. До того моменту я не уявляла наскільки літера може бути автономною від слів, від раціональності, від звичайності. Найбільше ці тексти нагадують мені ритми маленької табли, а може і великої часом,разом з ними ти пірнаєш в медитацію, звуки шуму, колихання, а в кінці отримуєш дзен. Інколи треба прочитати текст двічі-тричі за раз, а коли читаєш вголос – дзен приходить швидше. От так.

Ярина Саєнко, художниця

Юрій Завадський. ea (4)

004

Ще ніколи виконання тексту не було таким далеким від самого тексту. Якщо не знати, що Завадський в цю мить читає, то можна подумати, що це екзотичний птах. З іншого боку, саме знаки на папері легітимізують звуки і роблять їх текстом. Цього й достатньо, щоб знати, що Юрко – поет.

Василь Карп’юк, поет, видавець

Юрій Завадський. ea (3)

003

Фонетична поезія Юрія Завадського – це музика на папері. Музика, яка оживає, якщо її прочитати. Вголос. Чимось схоже до останніх музичних віянь, на кшталт жанрів «low-fi», «dreamy», де важливо вміти володіти голосом не заради якості вокалу, а заради форми. Мені здається, такі вірші можна слухати тільки на живо, у виконанні автора, бо тільки так розкриваються усі потаємні сенси. Тільки так можна вчувати у цих звуках невідомі слова, вимальовувати в уяві цілі історії, поринати в транс, щоб опісля завершення ще довго розмірковувати, що це було насправді.

Світлана Андріїшина, поетка, журналістка

Юрій Завадський @ MIĘDZYNARODOWY FESTIWAL LITERACKI HA!WANGARDA 2014

1920590_10204034631439187_2976445267153580789_n10645056_10204034621198931_8302070278137235335_n
10424258_10204034627919099_5327815724293165174_n

Під час лекції Юрія Завадського про українську експериментальну поезію в ґалереї MOCAK у Кракові

 

10593176_10204034703640992_2649000374064419058_n

10632573_10204034650159655_8227949815153718002_n

10670265_10204029268185109_2678570644981257805_n

Перформанс Юрія Завадського за поемою “еа” з музичним супроводом від гурту ZSUF у Cafe Szafe у Кракові

 

10710954_10204035026009051_8731238372455939323_n

Кеті Інман Беренс (Kathi Inman Berens) репрезентує текст Юрія Завадського під час лекції про сучасні шляхи літератури

Юрій Завадський. ea (2)

002

Завадський оркестр інтуїтивної музики. Я дуже люблю Завадського, бо він свій недолік зробив своєю найкращою зброєю. Я теж так хочу. Я чую цілісність, яка мене поглинає, підкорює моє тіло своїй фонетиці. Я стояв найближче до нього і на нас дивилося кілька десятків людей. Музику найкраще слухати в оркестровій ямі, поезію найкраще слухати, коли стоїш за спиною в поета, коли він не знає, що ти на нього дивишся.

Олександр Фразе-Фразенко, режисер, перекладач, поет

Юрій Завадський. ea (1)

001

Простір поезії визначається лише тим, що ви спроможні за неї сприйняти. І якщо центром вашого сприйняття радше за все будуть пасторальні пейзажі силаботоніки чи урбаністика вільного вірша, фонетична поезія неминуче лишиться на краєчку. Її фьоррррди та льольодники привернуть увагу лише найвідчайдушніших пошуковців, що виповзли на перепочинок з глибин асемічної поезії. Ці нагромадження фонем і алофонів, що вгризаються, трощать, розчиняються й сублімують одне одного відлякують ще на письмі, наче скам’янілі тролі під сонячним промінням. Але справжній захват і радість першовідкривача прийдуть разом із голосом. Авторським, зрозуміло що. Бо хто покаже небачені вами краєвиди краще, ніж їх творець? У Завадського, ретранслятора стверділих звуків, відчувається тривала практика в їх приборканні. В його супроводі ваша екскурсія буде багатшою та безпечнішою, хоч вірогідність підчепити якого дрібного й дошкульного дифтонґа зберігається. Все ж, ризикніть.

Ілля Стронґовський, дизайнер, поет

К

Ж ж Ж ж

т т т к

( ) ( )

Ж ж Ж ж

т т т т к

т т к

т к т т т

т т т к

к т т

к т т т т к т

( ) ( )

т т к т т т к т к

( ) ( ) ( ) ( )

Ж ж

Ж ж Ж ж

к

т к

т т т к т к

Ж ж

( )

т т т т К т К

Ж ж Ж ж

( ) ( ) ( ) ( )

т т т

ж

т т т

ж

т т т

Ж

т т т к

( ) ( ) ( )

К К К К К К Т Т Т К

( ) ( )

Ж Ж Ж Ж Ж

( ( ( )

( ( ( )

( ( ( К

( ( ( К )

 

2-4.10.2014 – THE HA!WANGARDA INTERNATIONAL LITERARY FESTIVAL 2014

10712970_875770879102498_5463061092867925946_n

The Ha!wangarda Festival is geared towards promotion and presentation of avant-garde, experimental trends in global and Polish literature. Digital art presentations introducing the most significant works of electronic literature, generative literature workshops, exhibitions of video games based on literature and meetings with authors are the main features of the festival. It presents the diverse genres of digital literature, original approaches towards the book as a medium, and visual literature; it prioritizes writers who have freshly emerged onto the literary scene. On one hand, it maps current trends in experimental writing, and on the other it explores the question of the future of literature in the digital world.

Continue reading 2-4.10.2014 – THE HA!WANGARDA INTERNATIONAL LITERARY FESTIVAL 2014

ЛИСТОПАД

Ось і Люципер, який тримав мене за руку,
я зігрівав його як міг.
Повернися, повернися до мене.

Увійди знову, листопад попереду,
і сорому більше нема —
кілька куль і траншеї.
У шепоті потопав,
ранок — ніби тюрма,
а на шиї — два пальці відбилися.

Світло приніс мій Люципер
у мій листопад з моїми стереотипами —
приціл, оптика.
Людожери зі мною в купе,
із головами достиглими, —
безпілотники падали втомлені.

Моторошності попереду досить,
мене оббілують до кістки,
все ж захочеться близькості.
Замалі мені дози,
і загуслої крові ніскільки,
лиш проблиски,
і поцілунок задушить.

День

Заплутався чи ні, вулицю з’їв і запив вулицею,
залишившись тверезим і голодним.

Ти ж не знаєш, мабуть, що день — з випущеними кишками,
він сиґналізує про переможну природу голоду й нахабства.

На те, що непрошений гість виймає хуя зі штанів і висолоплює язика водночас,
цей світ реаґує відкупленням гріхів на хресті чи братовбивством.

Програв, оцінивши свою роботу задешево, програв,
бо недостатньо жорстокості вклав у своє сімейне життя.

Відмінок корисний, коли треба скоротити собі дорогу,
коли ти стоїш надто далеко, коли не вірю, що станеш ближче.

Ти ж не думаєш, мабуть, що ці паґанські звички — аморальні,
а ніж у кишені — зайвий.

Десятка поетичного конкурсу «Dictum» 2014 року!

6tU1F-gR8M-300x111

Завершився перший етап поетичного конкурсу «Dictum» від видавництва «Крок». До другого туру увійшли 10 поетів, котрі зустрінуться у Львові на гала-концерті:

Олесь Барліг, Богдан Боденчук, Оксана Гаджій, Катерина Грушовська, Томаш Деяк, Наталія Дьомова, Галина Танай, Карина Тумаєва, Анна Хромова, Олексій Чупа.

Переможну десятку запрошуємо на гала-концерт! Переможців конкурсу оголосимо під час концерту, який відбудеться в рамках Форуму видавців у Львові. Про час проведення гала-концерту повідомимо додатково.

Члени журі конкурсу: Василь Махно, Галина Крук, Григорій Семенчук, Юлія Мусаковська, Юрій Завадський і Анна Золотнюк. Координатор: Юрій Матевощук.

Few words about Belarusian-Swedish Literary Days in Vilnius (Lithuania)

During Belarusian-Swedish Literary Days in Vilnius (Lithuania) I took part in the festival events and met activists, writers, translators and historians whose works could be interesting for Ukrainian readers. Among these persond are Uladzimir Arlou, Andrej Kotljarchuk, Maria Söderberg, Stefan Ericsson, Cecilia Ruthström-Ruin, Anita Jacobson, Nastya Matsevich, Uladz Liankevich, Arkadij Babtjenko, Zmitser Vajtsiusjkevitj, Dmitri Plax, Uladzimir Niakliaeu, Athena Farrokhzad and others. We had a numerous ocassions to share personal visions on international cultural contacts and to plan exchanges in the nearest future. Among the decisions that was made are publishing of several books in Ukraine that will uncover contemporary literature of Sweden with its multiculturality, common seeking for financial support for publishing Belarusian literature to prevent censorship and language discrimination, publishing examples of Belarusian literature in Ukrainian translation. I’ve discussed the translations into Ukrainian of works by poets present at the festival and their participation in some literature events in Ukraine. Writers I’ve talked with are Uladzimir Arlou, Nastya Matsevich, Uladz Liankevich, Dmitri Plax, Athena Farrokhzad. My offer of Ukrainian book titles for translating and presenting in Luthuania, Sweden and Belarus was interesting for former Ambassador of Sweden in Belarus Stefan Ericsson, current Ambassador of Sweden in Lithuania Cecilia Ruthström-Ruin, well-known cultural manager Maria Söderberg and others. The negotiation with famous writer and politician Uladzimir Niakliaeu was very successful, as a pilot plan for several events and translational project was made due to the current social and cultural situation in Belarus and Ukraine. During meetings I had a opportunity to share the information and some broshures about Book Platform project.

10157233_799465323398017_2844758581133997955_n

009

010

012

015

016

This trip was important for from different points of veiw. First of all, this was an opportunity to establish important for my literary and business development connections that can predetermine my future work as a writer and a publisher. Cultural crossroads I work on are expecially distinct and important at such kind of events. The Swedish-Belarusian-Ukrainian-Lithuanian-Polish intercultural exchange made the cultural climate of the region we use to live in. To undertand the obscured from the today’s man eye roots and paths we have to actualise the role of the Swedish and Belarusian (Lithuanian) cultural systems in the history of the whole North and Eastern Europe, especially The Great Duchy of Lithuania. The business benefits of the negotiations I’ve provided I can’t describe in the details, but have to underscore the main points: making the Ukranian-Swedish collaboration more wide and deep; establishing more intensive Ukrainian-Belarusian collaboration, especially in translational projects; more intensive work on non-profit project for promoting Ukrainian and Belarusian literature abroad. For me personally this trip was an opening of big conglomerate of cultures, languages and people. I’ve visited the main historical places in Vilnius and met great people there (pic 003). Thanks to main manager of this event Maria Söderberg my work as a participator of the festival was successful. I highly appreciate the support for this professional trip received from Book Platform.

This event was supported by the Book Platform project funded by the European Union and implemented in the frames of the Eastern Partnership Culture Programme

Юрій Завадський – “Fratelli” i “Погоня”

ПОГОНЯ

Усе, що міг від них почути —
напрямок руху, перекреслений голодом,
напрямок руху, чиї жовті нігті —
усе, що міг від них почути.

— Поганий твій напрям, і кілька місяців свободи —
твоє паливо назавжди, самоціль
і твій самопал.

Бог-собака мав би народитися,
мав би просити в мене налити води,
а я мав би його сліпого
втопити в іноземній мові.

Я у погоні, я в човні ґумовому,
я — прем’єр-міністр з необережності,
я під місяцем, я жахливий громадянин,
я собі пісня про любов, біла пісня,
я собі червона хвиля, що набігає на чиюсь зону бікіні,
я — зима, що насувається.

Тиждень, коли кожного дня хтось умирає.

The Belarusian-Swedish Literary Days, May 2014 in Vilnius

2st Announcement Updated 16/4–14

The Belarusian-Swedish Literary Days has been going on since 2002. Everything started in the wonderful city of Polesia, Pinsk.

T H U R S D A Y 1 5 M A Y 2 0 1 4

Venue: Kino Pasaka, St Ignatius. 4/3, Vilnius.

19:00–21:30 Cinema evening (programme soon).

F R I D A Y 1 6 M A Y 2 0 1 4

9:30–10:30 Guided tour in Vilnius
Meeting point: City Hall, Grand st. 31.

Transport to EHU with minibus 11:30 from Didzioji g. 16.

12:00–16:30

Venue: EHU, University Campus, Valakupių g. 5, Vilnius,

Uladzimir Arlou
lecture on ”This Country called Belarus”.

Andrej Kotljarchuk
lecture on: ”Belarusians i Lithuania, Lithuanians in Belarus”.

”Häxan och regnet” (Swedish title). Translator Jonas Öhman about Jurga Ivanauskaitė (1961–2007).

The Swedish poet Athena Farrokhzad: A talk with Dmitri Plax

Andrei Dvihun about World of Tanks – a massively multiplayer online game developed by a Belarusian company. (December 2013, there are 75,000,000 registered players worldwide).

Venue: Kino Pasaka, St Ignatius. 4/3, Vilnius.

17:00–17:45 “Meeting with Swedish filmmaker Jonas Öhman, recent winner of Audience Award at Vilnius film festival with “The Invisible Front”, screening of roughcut material, discussion”

19:00–21:00

My life, my joik: Simon Issát Marainen

Poet Nasta Mantsevich

Poetry in Rock music: Music Producer Searhei Budkin with artists/musician/poets Aleh Khamenko, Palac, and Uladz Liankevich.

Uladz Liankevich reading: https://www.youtube.com/watch?v=jfwpRcFnhrQ

21:30–24:00 Filmsession

S A T U R D A Y 1 7 M A Y 2 0 1 4

Venue: Kino Pasaka, St Ignatius. 4/3, Vilnius.

Starts 12:00.

Vika Trenas (Victoria Liaikouskaia)

Masha Lappo

Svieta Kurs

Arkadij Babtjenko: From ”One Soldiers War in Chechnya” to todays situation in Ukraine.
16:00–17:00 Poetry Cup in Vilnius with Stefan Eriksson
Please compete with your poem in ANY language! 3 minutes. Nice prices!

18:30–21:00

Evening programme at Kino Pasaka, St Ignatius. 4/3, Vilnius.

The Swedish poet Athena Farrokhzad

Musical group Ára with Simon Issát Marainen

a unique mixture of traditional sami jojk, pop and jazz. Directly from Nedre Sopporo, near Kiruna.

Please watch this: https://www.youtube.com/watch?v=wV7-v-lMQQg
A Tribute to Ryhor Baradulin: Zmitser Vajtsiusjkevitj

Final Poetry Cup.

————————————

E X T R A P R O G R A M M E
I N T H E S M A L L R O O M
A T K I N O P A S A K A S A T U R D A Y
1 7 M A Y:

12:00–12:55
Uladzimir Arlou about the new book
”This Country called Belarus”.

13:00–13:00 From Swedish to Ukrainian language.
Lev Hrytsyuk, translator of Swedish literature.

16:00–16:55 Andrej Kotljarchuk
”Belarusians i Lithuania, Lithuanians in Belarus”.

17:30–17:55 Photografer and producer Maria Söderberg tells the story about The Literary Days together with Nadya Avisevich, NGO Kalegium.

18:00–21:00
World of Tanks: Play together with Andrei Dvihun.
WoT is a massively multiplayer online game developed by a Belarusian company. (December 2013, there are 75,000,000 registered players worldwide). Only 25 seats. Please make sure you will have a ticket,
send an e-mail to: info@mariafoto.se.

————————————

S U N D A Y 1 8 M A J 2 0 1 4

Czesław Miłosz

A visit to the birthplace of Czesław Miłosz, Šeteniai.
Prel. in co-operation with Czesław Miłosz Cultural center.
Bus leaves at 9.30 a m from Vilnius. Guided tour.

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

Arranged by Litteraturresan/Belarus with the support of Sida, The Swedish Academy and
European Humanities University. All seminars are free.

Welcome! Maria Söderberg, producer +46-70 3500555
Litterarurresan/Belarus

20-21 May 2014: Belarusian-Swedish Literary Days in Brest. More information will come!
Due to Ice Hockey World Championship there´s a possibility to more easily travel to Belarus. It´s written that they offer visa free weeks in May 2014.
http://www.iihf.com/home-of-hockey/championships/world-championships.html

TENSION, 21/11/2013

 

i                                                                                                        i

i                  i

i                                                    i                     i i                      i

i                    i                     i i i  i        i i               i i i

i   i                          i                              i                          i

i

i                                    i          ii                                 i                     i

i

i                                     i                      i i

i                   i                          i                                                      ii

i

i i i i i i                            i i i

i                                                                   i

i                 i                                                             i

i            i i                                                i

i                                       i

i                                                   i

i                                                      i                                  i i

i                            i i                                  i

i                               i i i i i

i                          i

i                  i                i i i                 i i i             iii

i                 g                              iii i i i                 i

i i i i i                     i    i       i i  g                      i

i                                     iii                    iii

i                      i i i                           g g

i             iiii                     i i i i                i   i   i   i   i

g         g            i i i i                       g g g          i

ii ii i                  g g g        iii                          i i i           i

i i     i                     i   i    i        i         i      g g g g

i   i     i        i            i               i   ig ig ig ig ig

g         i                     g

i                                          i i i i

g ig ig           g ggggg i          gggg i            ggggg i

ig      ig        ig           i     g i     i    g                  i ggggggg

ig   ii iiiiii iii          ggggggggggg iiiiiiiiiiiiiiiiiii          iiiiiii

gggggggggggg iiiiiii                   g iiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiii

i ii igi iigi i igi igi gi                  igi iigi gi igii gii gi iigi gi

gggg iii igi gigigi gi igi gii gig             gi gi igigi giiigi iggii

gi igi igigigiigiggiigig igi i igi gii igi gig igi gig igiiggi igi igi

igi giigig igi gigigi gi gig ig igi gi iii igi gi igi gii gii igi gii gi

gigigigigigigig  ii igigigigigigigi igi gigigigigiiggi i igig i ig ig

gigigigigigigigigigigigigigigigigigigigigigigigigigigigigigi

gigigigigigigigigigigigigigigigigigigigigigigigigigigigigigigigigi

gigigigigigigigigigigigigigigigigigigigigigigigigigigigigigigigi

i i i i i i g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g

ii            gg                                        ii            gggg

gg ii gg ii                            ig gg ii

ig             igi           ig

ig igigiig

giig

gig

i

ПОЕТИЧНИЙ ВІЛЬНИЙ МІКРОФОН #1 у ґалереї БУНКЕРМУЗ

25 березня 2014 року о 18:00
у ґалереї БУНКЕРМУЗ
Тернопіль, бульвар Шевченка

ПОЕТИЧНИЙ ВІЛЬНИЙ МІКРОФОН

Спеціальний гість: білоруський поет Сяргей Прылуцкі

Prezentacja poezji głosowej Jurija Zawadzkiego (występowi towarzyszyć będzie muzyka noisowego zespołu ZSUF)

M i k r o f e s t i w a l
= Kryzys i awangarda =
28-30 III 2014

Miejsce: Pub Włodkowica 21, ul. Włodkowica 21, Wrocław

29 marca – The revolution will be live.
Poezja mówiona, slam, performance

19.30: Prezentacja poezji głosowej Jurija Zawadzkiego (występowi towarzyszyć będzie muzyka noisowego zespołu ZSUF)

Mikrofestiwal – festiwal młodej poezji – narodził się w 2008 roku jako alternatywa dla dużych festiwali literackich we Wrocławiu i w całej Polsce. „Alternatywa” jednak nie w sensie przeciwwagi, „kontry” wobec imprez uznanych i wysokobudżetowych, ale jako swoiste dopełnienie polskiej sceny literackiej i festiwalowej. Cel, jaki przed sobą stawiamy, to nie naprawienie tejże sceny, stworzenie festiwalu „innego niż wszystkie”, ale stworzenie festiwalu trochę innego, wystarczająco odmiennego, by zyskał swój charakterystyczny profil i zaintrygował możliwie szerokie grono odbiorców.

Mikrofestiwal skupia się głównie na poezji – nie dlatego, że bronimy jej jako absolutnie wyjątkowej i odrębnej formy sztuki; raczej dlatego, że dziś – w tym kraju, w tym momencie – powstają wiersze, które uważamy za szalenie ciekawe, istotne i domagające się (coraz) szerszego grona czytelników.

Tym niemniej podczas każdej edycji Festiwalu zapraszamy do współpracy artystów z różnych dziedzin – czytanie poezji łączymy z wernisażami grafików, koncertami, pokazami poezji multimedialnej, etc. Nie interesuje nas jednak „dialog między dziedzinami” prowadzony dla samego dialogu – sztuka, która za główny cel stawia sobie przekraczanie ustalonych przez samą siebie granic, ostatecznie okazuje się nudna, nuda zaś jest zawsze kontrrewolucyjna. Dlatego podczas Mikrofestiwalu skupiamy się na relacji między sztuką a tym, co społeczne i polityczne – nie ukrywając zasadniczo lewicowego charakteru imprezy.

Z powyższego wywodzi się też nieco inna formuła spotkania autorskiego, którą staramy się promować na Mikrofestiwalu. Z zaproszonymi autorami nie rozmawiamy wprost o ich książkach (bo zawsze kończy się to pytaniami z gatunku „woli pani pisać na papierze czy na komputerze?”), ale o pewnych „zewnętrznych” i szerszych tematach – o problemach sztuki, polityki, rynku wydawniczego, etc. Zakładamy, że czytelnik na spotkaniu autorskim chce usłyszeć coś, czego nie przeczyta ani w książce, ani w wywiadzie na łamach popularnego tygodnika.

Mikrofestiwal to przede wszystkim festiwal młodej poezji, co nie znaczy, że wszyscy zaproszeni przez nas poeci należą do najmłodszego pokolenia autorów – nie widzimy sensu w odcinaniu na siłę „młodych” od „starych”, w tworzeniu sztucznych opozycji tam, gdzie widać złożoną grę wzajemnych inspiracji, ciągłość tradycji, twórcze przetworzenia i (nad)interpretacje. Obok „młodych” autorów – Kiry Pietrek, Szczepana Kopyta, Konrada Góry, Tomka Pułki, „poetów cybernetycznych” czy Justyny Bargielskiej – w kolejnych edycjach pojawiali się też autorzy „starsi”; w zeszłym roku był to Darek Foks, w tym będziemy gościć Jerzego Jarniewicza oraz Andrzeja Sosnowskiego.

mikrofestiwal.org

LET IT BE

Із мене виходить богоматір
у закривавленому фартуху різника,
говорячи до мене словами
якоїсь мудрості.

Хай собі, хай собі, — кажу.

Якомусь небесному Гарісону
ти уявилась беззбройною, Україно,
але відповіді чи виправдання
опинилися на асфальті.

Нехай на хвилях нічного вогню
чиєсь життя стає важливішим за віру,
а богам нема виправдання.
Хай собі метушаться, — кажу.

Коли сокира — забита в череп,
а божественна сутність сміється,
а мої друзі з пробитими легенями
задихаться в калюжах крові,
я не можу нічого сказати.

Скільки ще разів це ранкове небо
ставатиме транквілізатором,
скільки ще…

SEX AND VIOLENCE

Без когось
хочу приховувати свою політичність
і йобану брехню, яка собі
як вона є,
на хвилі потягу до чоловічої плоті.

І на хвилі впертості.

Може, я можу мовчати,
у просторому комусь резонує голос,
і всіх обмаль.

У череві пияки,
і випрошують слова на мітинґу грошей,
кишенькових грошей.

Давно колись писав несподівано,
вголос хтось не промовить,
імені ще не досить,
ляже собі.

Моя дівчинко.

Вірші залежні, конячного м’якого знаку,
що Мінськ його не виблює на стіл.
Хто розчаровує?

Мені як на балеті альтернатив,
коли хтось на спектаклі в роботі,
є інше, такого ж нема.

Взяв собі це, не взяв іншого,
продавав кінцевому споживачу,
бо іншого – загубив.

Від мільярда коштує біль,
його неліквідна душа –
перед тим, як хильнув,
ніколи не існувала.

Тепер ніхто нічого не каже,
цмулить горівку, пробачив давно
невиразному зорові, як пройдисвіту –
брехливий посвист.

Народила чи голку, чи Ґінзберґа,
просілі обороги й одноактні колгоспи,
і виявилася моєю дівчинкою,
моя дівчинко.

Потяг раптово спиняється, як потяг до тебе,
і дівчинка з верхньої полиці плацкарту
мало не падає, пробуджуючись на краєчку,
і хтось, голодний.

Марного, марного,
в полі попелу, завдяки нездоровості,
у лісах, багатьох, множині,
де один, як один.

Чомусь голого Ґінзберґа
уявляю, з подякою зачиняю двері.

Відчиняй,
бо я можу бути, і хочу.

А тепер прошу мені переповісти
всі недоречності, що можуть розбурхати
інстинкт самозбереження.

Своєю поезією не хочу
просто спостерігати, творити простір,
просити.
Вона собі для…

Скоротити дорогу неможливо,
відкотити причини й усю йобану діалектику.
Ставати ліричним, аби виправдовувати словоблуд,
і ніж несподіваний, від часу оксидований, сталь сорок п’ять,
сталь сорок п’ять.

13-21 лютого 2014 року

Aðalsteinn Ásberg Sigurðsson / Адельстейн Асберґ Сіґурдсон – Свідомість

Вершники досі скачуть кам’янистими схилами
зустрічаються у верхогір’ї
ховають мечі до піхов.

Чи я чую відзвук
блакитного дзвону
чи це інший вік мене кличе?

Вечір відгомону.
Нові осідлості можуть
постати в цьому старому світі.

Віталь Рыжкоў – НАСУПЕРАК / НАВСУПЕРЕЧ

Життя продовжиться тобі навсупереч –
незадоволена ти йдеш, насуплена,
зсудомило щелепи з гніву й сумніву…
Життя продовжиться тобі навсупереч,
навсупереч.

Ти чуєш, сучко? –
все навсупереч!

На сонні очі переддень насунутий –
твоєю користуючись відсутністю –
в легкому ступорі у двері стукаю:
“Життя продовжиться!..
Тобі навсупереч!..”

Шкода мені, правда, але, по суті, це
життя продовжиться тобі навсупереч.

Ніби це камінь, що з душі мені зсунувся:
Життя –
продовжиться…

Віталь Рыжкоў – Насуперак @ Беларускае Лiтаратурнае Радыё

Стральцоўскі слэм-сэйшн — 14 лютага

14 лютага (пятніца) у крэатыўнай прасторы “Цэх” (пр-т. Незалежнасці, 58, корп. 6 (праход праз вул. П. Броўкі), левы пад’езд, другі паверх) адбудзецца Слэм-сэйшн “Зборная Беларусі — Зборная Свету” ў межах Трэцяга міжнароднага паэтычнага фестывалю “Вершы на асфальце” памяці Міхася Стральцова. Вядучы Андрэй Хадановіч. Пры ўдзеле Сяргея Пукста. Пачатак у 19.00. Уваход вольны.

У праграме — выступы паэтаў з Беларусі, Расіі, Украіны. Падчас слэму прагучаць не толькі аўтарскія тэксты ўдзельнікаў, але і творы класікаў беларускай і замежнай літаратуры.

Зборная Беларусі:

Раіса Баравікова, Вера Бурлак, Віктар Жыбуль, Глеб Лабадзенка, Таня Светашова, Усевалад Сцебурака, Андрусь Такінданг, Віка Трэнас, Анка Упала.

Прагучаць вершы Янкі Купалы, Аляксея Пысіна, Рыгора Барадуліна, Віктара Шалкевіча, Віталя Рыжкова і іншых.

Зборная Свету:

Чарлз Букоўскі (ЗША), Марыя Галіна (Расія), Алена Герасімюк (Украіна), Сулейман Дыяманка (Сенегал-Францыя), Юрый Завадскі (Украіна), Галіна Крук (Украіна), Сяргей Прылуцкі (Беларусь-Украіна), Акіта Фуджы (Японія), Аркадзь Штыпель (Расія).

Прагучаць пераклады Андрэя Адамовіча, Уладзя Лянкевіча, Марыі Мартысевіч, Юлі Цімафеевай.

Не прапусціце! Навіны Стральцоўскага фэсту і праграма ўсіх мерапрыемстваў на stralcou-fest.by.

Трэці стральцоўскі фэст. Праграма

13—16 лютага 2014 года ў Мінску адбудзецца Трэці міжнародны паэтычны фестываль “Вершы на асфальце” памяці Міхася Стральцова. Арганізатары фестывалю — Саюз беларускіх пісьменнікаў, Беларускі ПЭН-цэнтр. Партнёры — Амбасада Літоўскай Рэспублікі ў Рэспубліцы Беларусь, Інстытут імя Гётэ ў Мінску, Польскі Інстытут у Мінску, Шведскі саюз пісьменнікаў, грамадска-культурніцкая кампанія “Будзьма беларусамі”.

Месцы правядзення:

• 13, 14, 16 лютага — Крэатыўная прастора “ЦЭХ” (пр-т. Незалежнасці, 58, корп. 6 (праход праз вул. П. Броўкі), левы пад’езд, другі паверх);
• 15 лютага — Канферэнц-зала Інстытута імя Гётэ ў Мінску (вул. Веры Харужай, 25/3, чацвёрты паверх)

Праграма

13 лютага, чацвер (“ЦЭХ”)

18.30. Прэзентацыя кнігі Ўладзя Лянкевіча “70 % вады”.
Удзельнічаюць Уладзь Лянкевіч і гурт TonqiXod, а таксама Каця Зыкава, Марыя Мартысевіч, Юля Цімафеева, Андрэй Адамовіч, Валянцін Акудовіч, Віталь Рыжкоў, Андрэй Хадановіч.

14 лютага, пятніца (“ЦЭХ”)

18.00. Адкрыццё фестывалю. Адальстэйн Асбэрг (Ісландыя), Раіса Баравікова, Анастасія Векшына (Расія-Польшча), Алена Герасімюк (Украіна), Юлюс Келерас, Данатас Пятрошус (Літва), Барыс Пятровіч, Ціхан Чарнякевіч, Георгій Яфрэмаў (Літва-Расія).

19.00. СЛЭМ-СЭЙШН. Зборная Беларусі – Зборная Свету. Вядзе Андрэй Хадановіч. З удзелам Сяргея Пукста.

15 лютага, субота (Канферэнц-зала Інстытута імя Гётэ ў Мінску)

14.00. Паказ першага прафесійнага буктрэйлера “Смаленне вепрука”. Сустрэча са стваральнікам Змітром Вайноўскім.

14.30. Прэзентацыя зборніка “Азёрная школа паэзіі” пераможцаў літаратурнага конкурсу імя Максіма Танка. Удзельнічаюць Андрэй Адамовіч, Сабіна Брыло, Андрэй Вылінскі, Ганна Мананкова, Марыя Пушкіна, Наталля Рак, Антон Рудак, Юля Цімафеева, Ганна Янкута.

15.30. Прэзентацыя электронных кніг BYBOOKS. Удзельнічаюць Ася Волкава, Ліна Казакова, Воля Чайкоўская, Яўген Ліпковіч, Сяргей Прылуцкі, Андрэй Хадановіч. Мадэратар Павал Капанскі.

16.30. Раман Яраш. Акустычны канцэрт.

17.00. Чытаюць паэты-госці фестывалю: Адальстэйн Асбэрг (Ісландыя), Ірына Бельская (Наваполацк-Мінск), Марыя Галіна, Аркадзь Штыпель (Расія), Дзмітрый Дзмітрыеў (Магілёў), Наста Кудасава (Карэлічы), Дар’я Ліс (Залессе), Валеры Руселік (Горадня), а таксама перакладчыкі Альгерд Бахарэвіч і Ірына Герасімовіч.

18.30. “Magnus Ducatus Poesis – Вялікае Княства Паэзіі”. Уладзімер Арлоў, Алесь Разанаў, Антон Рудак, Дзьмітрый Строцаў (Беларусь), Данатас Пятрошус, Альвідас Шляпікас (Літва), Георгій Яфрэмаў (Літва-Расія), Адам Відэман, Агнешка Мірахіна (Польшча), Анастасія Векшына (Расія-Польшча), Алена Герасімюк, Юрый Завадскі (Украіна). З удзелам музыкі Яўгена Барышнікава. Мадэратар Андрэй Хадановіч

16 лютага, нядзеля (“ЦЭХ”)

17.00. “Вецер з Захаду”: прэзентацыя кнігі Ўладзіміра Глазава “Время собственное”. Удзельнічаюць Васіль Барысюк, Ярына Дашына, Павел Капанскі, Сяргей Прылуцкі, Уладзімір Глазаў (Берасце).

18.00. “3+3”: прэзентацыя кніг Кірылы Анохіна, Віялеты Пачкоўскай, Тані Скарынкінай, Анатоля Івашчанкі, Генадзя Лапаціна, Усевалада Сцебуракі (серыя “Пункт адліку” і серыя “Кнігарня пісьменніка”).

19.00. Прэзентацыя кнігі Віславы Шымборскай “Канец і пачатак”. Удзел бяруць паэты Агнешка Мірахіна і Адам Відэман (Польшча), музыкі Вольга Падгайская і Віталь Эпаў, перакладчыкі Анастасія Векшына (Польшча-Расія), Марына Казлоўская, Сяргей Прылуцкі і Андрэй Хадановіч.

Пікет МВС і прокуратури у Тернополі

Тернополяни!

Тернопільська міліція та прокуратура досі залишаються в підпорядкуванні диктатури Януковича. Вони бояться визнати силу та владу народу, надалі виконуючи функції репресивних органів.

За поданням прокуратури суд визнав протиправним волевиявлення мешканців нашої області, втілене в рішеннях обласної ради 25 січня 2014 року, чим заперечив наше право на самоврядування та свободу.

Керівники міліції досі керуються “драконівськими” законами, що загрожує нам арештами за будь-які найдрібніші вчинки проти диктатури регіоналів.

Ми мешкаємо в Тернополі, ми вільні люди, і ми не будемо чекати, допоки нас пересаджають по тюрмах.

СТОП ДИКТАТУРІ!

27 січня о 15:00 пікет МВС з боку Валової.
28 січня о 15:00 пікет прокуратури на Листопадовій.

Майте свої запитання й вимоги у будь-якій формі.

“…Народна культура – культура революцій і воєн, уяви́.”

Людина, що вміє їсти і спати –
Досконалий громадянин,
Машина для праці,
Дистальний прикус.
Такі люди помирають самостійно, зосереджено,
Діставши кулю в шию чи потилицю,
Зносячи біль, наче нетактовну похвальбу.
Народна культура – культура революцій і воєн, уяви́.

— юрійзавадський, крик, 2012

Звернення про всеукраїнську мобілізацію – СТОП ДИКТАТУРІ!

16 січня Віктор Янукович і його депутати в Верховній Раді перекреслили права та свободи мільйонів українців. Регіонали та комуністи сфальшували ухвалення одразу в усіх читаннях, а Янукович миттю підписав, “закони”, що запроваджують диктатуру.

Конституційний лад в Україні повалено. Відтепер КОЖНУ ЛЮДИНУ, навіть далеку від політики, можна кинути за ґрати. Свободи слова, преси та зібрань більше не існує.

Підписані Януковичем закони передбачають:

2 роки тюрми за “наклеп”, а насправді – за критику влади; 3 роки за статті й листівки, які влада визнає “екстремістськими”
10-15 діб тюрми за каску, намет чи гучномовець на мітингу, і 10 років, якщо влада визнає протестну акцію “масовим заворушенням”
2-3 роки тюрми за збирання інформації про міліціонерів та суддів
вилучення прав і автомобіля на 2 роки за рух у колоні більше 5 машин, вилучення прав за будь-яке порушення не лише у водія, а й у власника авто
закриття незалежних сайтів і конфіскацію їх майна
заборону діяльності організацій і навіть церкви під приводом “екстремізму”, обов’язок тисяч громадських організацій зареєструватися як “іноземні агенти”
право держави будь-кому відключити Інтернет
людину можуть засудити заочно, без вручення повістки й присутності в суд
Окрім того, “беркут”, який бив студентів та журналістів на Майдані, і тих, хто віддав цей злочинний наказ, звільняють від покарання. Цей перелік не повний, але й цього достатньо, щоб зрозуміти: це – війна влади проти кожного громадянина.

Лише масовий і негайний опір народу може зупинити злочинців і захистити людей від масових репресій. Настав час кожному стати на захист своєї свободи, своїх родин, своєї країни.

МИ ОГОЛОШУЄМО ЗАГАЛЬНУ МОБІЛІЗАЦІЮ У КИЄВІ НА МАЙДАНІ НЕЗАЛЕЖНОСТІ.

Підтримуємо рішення громадського об’єднання “Майдан” і парламентської опозиції про проведення Народного Віча на Майдані в неділю, 19 січня о 12:00. З цього Віча ми розпочнемо відновлення конституційного ладу. Диктатурі буде покладено край. Ці дні – вирішальні. Де б Ви не жили, їдьте до Києва, кличте з собою всіх та ЗАЛИШАЙТЕСЯ.

Кияни! Піднімайте сусідів, колег і рідних, і йдіть на Майдан. Допоможіть співвітчизникам з інших міст з ночівлею та їжею. Де б Ви не працювали – не виконуйте незаконних вказівок влади, не визнавайте “законів” Януковича і долучайтеся до всеукраїнського опору диктатурі.

Поширте цей заклик будь-яким способом, донесіть його якомога більшого числа людей.

Журналісти, допоможіть донести цей заклик до кожного українця!

Закликаємо громадські та політичні об’єднання, кожного відповідального громадянина долучатися до загальної мобілізації. Об’єднаймо наші зусилля і покладемо край корумпованій кримінальній диктатурі.

Уладзь Лянкевич – “ворони кричать голосами капризних дітей…” / Уладзь Лянкевіч – “вароны крычаць галасамі капрызных дзяцей…”

ворони кричать голосами капризних дітей
великий смітник крони дерев ровер
калюжами у дворі описує одне за одним
вісімка коло вісімка коло вісімка коло

ями і рівчаки дорожнього покриття об’їжджає
ночами від людей подалі катається привид ровера
на бульварі самі крутяться руль і педалі
колесо проколене колесо проколене колесо проколене

вороний ровер примара мрія привид велосипедний
обіцяний тобі у дитинстві але не подарований
невідомо скільки уже він так їздить
довкіл дому колами довкіл дому колами довкіл дому колами

Continue reading Уладзь Лянкевич – “ворони кричать голосами капризних дітей…” / Уладзь Лянкевіч – “вароны крычаць галасамі капрызных дзяцей…”

Уладзь Лянкевич – “покажи, що ти ховаєш у руці” / Уладзь Лянкевіч – “пакажы, што ты хаваеш у руцэ…”

* * *

«мене в дитинстві мати називала – Ляля»
– з її слів

покажи, що ти ховаєш у руці
пальчики ніби в ляльки, зробленої зі шматочків крейди
і що довше вона водить рукою по моєму волоссі
коротшають її пальці, стираються, списуються
а я сивію
ніжки її, коли танцює, залишають малюнки
а трохи пізніше, як забракне грошей, ми влаштуємо тебе на роботу
ти будеш наносити розмітку (куди досі не заїжджали колеса машини)
лише тепер я розумію, чому вона не вміє плавати (чому ти не вмієш плавати, лялечко)
крейду легко покривдити
крихка
хто тебе зібрав з крейдинок? що залишилися в зарослих мохом класах
закотилися під вчительський стіл
старі дерев’яні дошки покрила зелень, хтось прикрасив маєм
лабіринти щілинок у затерному паркеті, рубці
летіли сороки, вхопили уроки
я чув, що на морі-океані стоїть білий камінь
діди над морем пролітали, їхні сльозинки на камінь упали

ти звідти?

я хвилююся, коли ти печеш що-небудь з муки, я боюся, аби ти не заблукала в ній, не сховалася,
а печиво твоє завжди з таким чарівним смаком
а раптом це ти щоразу частинку себе у тісто кришила?
а родзинки у пирозі – це твої зіниці? чоловічки? лялечки?

Continue reading Уладзь Лянкевич – “покажи, що ти ховаєш у руці” / Уладзь Лянкевіч – “пакажы, што ты хаваеш у руцэ…”

Партрэт Андрэя Хадановіча

 

ааааааааааа ееееееееее аааааааааа аааааааааа

аааааааааааааааааааааааааааааа аааааааааааааа

ааааааааааааа ееее ееееееееее аааааааааааааааааау

ыыыыыыыыыы еееееееееееееыыыыыыы ыыыы

аааааааааааааааааааааа ааааааааааааааааао

і-і-і-і-і-і-і-і-і-і-і-і-і ееееееееееееееееееееееееео

аааааааааааааааааааааааааааааааааааааа

ааааааааааааааааааа

ыыыыыыыыыы

Повноголосний вірш, варіянт перший

голо оло ерез ере
сторо ере орон пере
ород моло горо
ерег олод коро
дере коро
оборо ереву селезі коло
холо огоро орова верева ідборі ожеле
впере олос осторо воро пере переворо
сере олок своло обора
ворот передо головно уголо переве переби попере
похоро
повора переспро переє молоде перево короле поздоро
черечу хоро пересе
впівголо

 

*

 

głó ło rzez rze
stro rze ron prze
rod mło gro
rzeg łód kro
drze kro
obro rzewu śledzi kłó
chło ogro rowa wrzewa odbró oźle
wprze łos ostrzo wró prze przewró
śre łok zwło obro
wrot przedo głó ugło przewe przeby poprze
pochro
powró przespro przeje młode przewo króle pozdro
czreczę chro przese
wpólgło

Ilona Witkowska, z książki ‘Spendida realta’ / Ілона Вітковська, з книжки ‘Spendida realta’

малі балконні виконавці сумних хітів

ми не знаємо яким чином сьогодні блищати адже
простота є надзвичайно важливою.

ще тліє вогнище, але те, що говорю, вже було.

*

в коло співаємо ту саму пісеньку

ми усвідомили, що стоїмо з відкритими ротами.
за пів року усвідомили, що так стоїмо.

існує якась межа порожнечі, така доза,
більше якої вже ні, вже навіть ніщо.

*

свято

дивимося на машину для виготовлення цукрової вати.
невідомо, що робити з другою рукою. втечі немає.

чоловік, що робить вату, порізав пальця,
а діти думають, що це малинова.

*

розкіш

пані в хутрі. виглядає як горобець.
як самі лиш пір’їни, без птаха, збиті в кульку.

підскакують в клітці, не усвідомлюючи відсутності.

© Ilona Witkowska, text
© Юрій Завадський, переклад

Ernst Jandl – schtzngrmm / Ернст Яндль – трншш

трншш
трншш
т-т-т-т
т-т-т-т
рррншшшшш
т-т-т-т
ш—-ш—-ш
рншш
рншш
рншш
рррншшшшш
трн
трн
т-т-т-т
т-т-т-т
трншш
трншш
тсссссссссс
ррнт
рррррнт
рррррррррнт
тр
тр
т-т-т-т-т-т-т-т-т-т
тр
рншш
рншш
т-т-т-т-т-т-т-т-т-т
тр
тр
тр
тр
тр
рннннннннннннннннннннннн
т-тт

Original:

schtzngrmm
schtzngrmm
t-t-t-t
t-t-t-t
grrrmmmmm
t-t-t-t
s——c——h
tzngrmm
tzngrmm
tzngrmm
grrrmmmmm
schtzn
schtzn
t-t-t-t
t-t-t-t
schtzngrmm
schtzngrmm
tssssssssssssssssssss
grrt
grrrrrt
grrrrrrrrrt
scht
scht
t-t-t-t-t-t-t-t-t-t
scht
tzngrmm
tzngrmm
t-t-t-t-t-t-t-t-t-t
scht
scht
scht
scht
scht
grrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrr
t-tt

ПОЕТИЧНИЙ ШТАНҐЕЛЬ: Микола Шпаковський і Юрій Завадський

zavadsky_shpakovsky_13-11_low

Микола Шпаковський і Юрій Завадський
ПОЕТИЧНИЙ ШТАНҐЕЛЬ
13 листопада 2013 року о 18:00
у книгарні “Є” у Тернополі на Валовій, 8

Поети вимірюватимуть свою поетичну потенцію, представивши нові книжки, видані видавництвом “Крок”: “Шафа шамана” Миколи Шпаковського та “Пейпербек” Юрія Завадського. Книжки можна буде придбати безпосередньо в книгарні “Є”.

Інформаційна підтримка: book-ye.com.ua, krokbooks.com, 87.te.ua, yuryzavadsky.com, bukvoid.com.ua, chytomo.com, litakcent.com, doba.te.ua, vilne.org.ua

ЗАПЛУТАВСЯ В…

Не йняв віри в руйнування храму
та прикрощі перероджень,
а писав попри спокусу не писати,
а ні?

Обрав собі курс на самість і фраґменти,
на крики, дощі, оксид алюмінію, хром.
Я не вмів співати.

Пече тонка ріка, через когось
стаєш прикрий, через іншого –
гірший.

У руці: полива на камені,
працювати: знаходити себе між людей,
кажучи: оце я, другий ряд, третій зліва,
а ні?

Відмовився від багатьох переваг і комфортів,
коліс і буттів, кому залишив
перейняті віри, метали та богородиці?

Нагромадження гіркоти на кінці язика,
зіскочив на ці камені, що, як люди,
без потреби.

Premiera tomiku poezji Piotra Macierzyńskiego pt. “kwik”

Korporacja Ha!art zaprasza na premierę tomiku poezji Piotra Macierzyńskiego pt. “kwik” do krakowskiego Czułego Barbarzyńcy! Podczas wydarzenia odbędzie się premierowy pokaz klipu Justyny Król do wiersza “XXX [nie wiem czy Justyna jeszcze pamięta…]”. Prowadzenie: Piotr Marecki.

• • •

Drogi ubogi!

“Ubogi”, bo stoi u Ciebie, że poeci rodzą się na ubogich glebach. No i cytujesz jeszcze kogoś, kto mówi, że trzeba upaść na głowę i jeszcze wciągnąć krew nosem, żeby zachwycać się poezją. No więc upadłem na głowę i wciągnąłem.

No i dobrze się w Twoim “chlewie” czułem, wśród tych kwików i chrząknięć. Niezła z Ciebie świnia, potrafisz odsłonić się maksymalnie (“w poezji jest trochę inaczej niż w boksie”). Ja w ogóle dobrze się czuję z poetą, który napierdala głową w pocztową skrzynkę, a jego ukochana dupa musi ją potem otwierać nożem. Który jest jak kot wykąpany i wystawiony na mróz z hipotermią w oczach skrobie w szybę. Który bity przez kolegów w dzieciństwie mści się na niepełnosprawnej dziewczynce i pisze o tym wiersz. Który, onanizując się, odkrywa, że duszy nie da się oszukać ręką. Który o protezach swego ojca pisze tak: “tata nigdy nie bał się psów / zawsze kopał je protezą […] miał nogę na każdą okazję”. Potwór, nie człowiek ten Twój ojciec. Mam nadzieję, że jego protezy zżarły mu już korniki. Ale pamiętaj, dzięki niemu mogłeś napisać te wiersze. Mam Cię z głowy?

Janusz Rudnicki

• • •

Piotr Macierzyński (ur. 1971). Wiersze publikował między innymi w “Studium”, “Kwartalniku Artystycznym”, “Lampie”, “Akcencie”, “Ha!arcie”, “Opcjach”, “Czasie Kultury”. Wydał tomiki “Danse macabre i inne sposoby spędzania wolnego czasu” (2001), “tfu, tfu” (2004), “Odrzuty” (2007), “Zbiór zadań z chemii i metafizyki” (2009), “antologia wierszy ss-mańskich” (2011). Więcej na stronie: http://www.piotrmacierzynski.republika.pl/.

Видавництво «Крок» на 20 Форумі видавців у Львові та 8-ий Львівському міжнародному літературному фестивалі

Видавництво «Крок» на 20 Форумі видавців у Львові та 8-ий Львівському міжнародному літературному фестивалі
10 – 15 вересня, Львів

12 вересня 13:00-13:45 год.
Презентація книги: Богдан Боденчук «Море».
Штука (вул. Котлярська, 8)
Богдан Боденчук, Юрій Матевощук, Микола Шпаковський.

12 вересня 14:00-14:45 год.
Презентація книги: Ейвінд Юнсон. «Ще раз, капітане!». Переклад – Олег Король.
Кав’ярня Леваковського (пл. Катедральна, 3)
Юрій Завадський, Олег Король

12 вересня 15:00-15:45 год.
Відкриті читання: літературна студія 87 та презентація антології «87. Том 2».
Музей-ресторан «Сало» (просп. Свободи, 6/8)
Юрій Завадський, Юрій Матевощук, Василь Колісник, Сашко Бугаєнко, Маряна Судова, Богдан Боденчук та ін.

12 вересня 16:00-16:45 год.
Авторська зустріч з Девідом Масгрейвом (Австралія). Модератор Юрій Завадський.
Музей історії Релігії (пл. Музейна, 2) Юрій Завадський

13 вересня 13:00-13:45 год.
Презентація книги: Микола Шпакоський «Шафа Шамана».
Дзиґа (вул. Вірменська, 35)
Юрій Завадський, Микола Шпаковський

13 вересня 15:00-15:45 год.
Презентація серії “Pixels”
Штука (вул. Котлярська, 8)
Юрій Матевощук та автори серії Pixels.

13 вересня 16:00-16:45 год.
Презентація: роман канадського письменника Фрейзера Сазерленда «Втрачений паспорт. Життя та слова Едварда Лейсі» у перекладі Альбіни Позднякової та Вікторії Сєдової.
Львівський Державний природознавчий Музей НАН України
Юрій Завадський, Альбіна Позднякова.

13 вересня 18:00-18:45 год.
Авторська зустріч з Енріком Казасесом (Каталонія). Модератори Каталіна Джіроне і Андрій Антоновський
Театр ім. Леся Курбаса (вул. Леся Курбаса, 3)
Андрій Антоновський, Казасес Енрік, Джірона Каталіна, Юрій Завадський.

14 вересня 14:00-14:45 год.
Презентація нових книг поетичної перекладної серії
Музей-ресторан «Сало» (просп. Свободи, 6/8)
Казасес Енрік Камалі Дарен Лейла Абдулаєва Галина Яновська та ін.

14 вересня 21:00-21:30
Музично-поетична імпровізація Дарена Камалі (Нова Зеландія) і Юрія Завадського (Україна).
Відкрита сцена у проїзді Крива Липа (проїзд “Крива Липа”)
Юрій Завадський
Камалі Дарен

14 вересня 21:00-05:00
«Ніч поезії і музики нон-стоп»: 20 поетів і гурти «PabloPavo i Ludziki» (Польща), Ян Бедерман (Росія), «DRUMТИАТР», «ZAPASKA» (Україна). Вхід: 30 грн.
Перший український театр для дітей та юнацтва (вул. Гнатюка, 11)

15 вересня 14:00-14:45 год.
Презентація роману канадської письменниці Крістіни Кілбурн «Дорогами озера Ґоу Гоум».
Кав’ярня Леваковського (пл. Катедральна, 3)
Юрій Завадський, Кілбурн Крістіна, Рос Ґоді

15 вересня 15:00-15:45 год.
Презентація книги: зібране Юрія Завадського «Пейпербек».
Дзиґа (вул. Вірменська, 35)
Юрій Завадський, Юрій Матевощук

Дарен Камалі (Нова Зеландія). Казки, вірші та пісні підводного світу

Камалі Д. Казки, вірші та пісні підводного світу /Переклад з англійської Лейли Абдуллаєвої. — Тернопіль: Видавництво «Крок», 2013. — 54 с.

Музика та океан

«Заглибитись у подорож Океанією та разом отримати задоволення від моєї рідної культури та мови крізь подорож на човнику-вака поезії» – у слові до українського читача пропонує тихоокеанський письменник і перформер Дарен Kaмалі. Тож отак, із перших сторінок поетичної збірки «Казки, вірші та пісні підводного світу» розумієш: окрім не зовсім сентиментальної подорожі, чекає екзотика не тільки образна, а й лексична. Тому, до слова, vaka — каное.

У книжці багато океану. А відтак, суші. Проте її менше. Остання, зокрема, опредметнюється в деревах – манговому, пальмі. «Кокосова пальма» відкриває збірку, і чи не тому під час читання десь на обрії постає світове дерево: «Задовго до появи цивілізації // кокосова пальма // стояла самотньо // посеред безлюдного тихоокеанського острова // погойдуючись у такт з морським бризом. // Молодий кокосовий горіх впав з її верхівки // покотився пляжем // до велетенського океану // і поплив від острова до острова // залишаючи насіння на кожному з них». Ось заявлена у назві особливість збірки – казковість і тяжіння до пісенності. Лиш, якщо у звичних нам казках діють лисички-сестричики-вовчики-баратики, то тут, зокрема: «Діти матері-Восьминога // народжені плавати вільними // Манта-Рей зі зламаним хвостом // і Гігантський Кальмар // Тагалоа-Ву-Аумакуа // об’єднані з океаном // охоронці глибин // що захищають наші острови».

Далі, якщо йти за координатами, розміченими книжкою, – предки-наступники: «у голові дзвенять мов дзвони // спогади тих часів // коли я згадую про мій народ // із перламутрових островів // від Фіджі до Аотеароа1 у дев’яносто другому». Діалог ведеться чи не постійно: «я чую, як промовляють предки мої // старайся з усіх сил і не падай духом // своє вчора не розрухуй // не забувай старі добрі часи, мій сину // гей, послухай». І: «швидко життя проживаючи // про минуле не забуваючи // не маючи іншого вибору // окрім як спостерігати // політ часу // ніщо не вічне // люди відходять // острови стають космополітичними // легальний чужинець у передмісті // щойно з літаючої тарілки // що мандрує алеями та скверами».

Дарен Kaмалі розповідає, крім іншого, про єднання «з цими людьми стали // братами / сестрами / матерями / // батьками // ми — тихоокеанський народ // ми — родина // це стало розширенням мого світу».

Тут треба зупинитися і трохи озирнутися. Дарен згадує життя у Вейсарі (у п’ятдесяти хвилинах їзди від столиці Фіджі). «Моя фіджійська вимова була настільки ж поганою, як і його англійська, але принай¬мні у нас було щось спільне. Ми одразу потоваришували з Етуате. Ми розповідали історії, кожен своєю мовою, і так виникла наша дружба».

Оповідаючи далі, виникають нові дружби, навіть якщо вони дистанційно-книжкові.

Довідково:

Дарен Камалі — поет і перформер з Нової Зеландії. Народився на Фіджі у родині, що походить з островів Фіджі, Футуна та Волліс. Активно працює як письменник, культурний діяч, наставник з літературної творчості, організатор фестивалів та літературних акцій. Займається промоцією тихоокеанської культури, вливаючи її мотиви в свою вель¬ми сучасну творчість. Його твори тісно пов’язані з життям на островах Фіджі та в Новій Зеландії. Разом із дружиною створив спільноту Niu Navigations (http://www.niunavigations.com/).

Лейла Абдуллаєва — навчалась у Львівському національному універ¬ситеті імені Івана Франка за спеціальністю «англійська філологія». Перекладач-аматор, техрайтер. У повсякденному житті не дотична до літератури. Переклала українською цю книжку Дарена Камалі та Ґер¬труди Стайн «Tender Buttons». Працює над перекладом роману китай¬ської режисерки та письменниці Xiaolu Guo.

Під час Форуму видавців 2013 року у Львові відбудуться зустрічі з Дареном Камалі: 14 вересня о 14:00 презентація поетичної серії видавництва «Крок» у Музеї-ресторані «Сало»; Музично-поетична імпровізація Дарена Камалі (Нова Зеландія) і Юрія Завадського (Україна) 14 вересня о 21:00 на відкритій сцені у проїзді Крива Липа. Книжку Дарена Камалі «Казки, вірші та пісні підводного світу» можна буде придбати на стенді видавництва «Крок» під час Форуму видавців (№407, 3 поверх).

Карло Міла (Нова Зеландія). Риба-мрія пливе



Міла К. Риба-мрія пливе /Переклади з англійської, коментарі та післямова Ганни Яновської. — Тернопіль: Видавництво «Крок», 2012. — 156 с.

Щирість, інтимність, смак Нової Зеландії

Карло Міла — письменниця й журналістка тонґансько-самоансько-європейського походження. Народилася в місті Роторуа, Нова Зеландія, 1974 року. У передмові до українського видання пише: «Просто казково, що мої вірші перекладено українською мовою. Я вірю, що поезія здатна долати відстані й мовні бар’єри, знаходячи шлях до серця читача. Для мене надзвичайна честь мати оцю українську версію моєї книжки, яка пройшла свій шлях від моєї частини світу до вашої. Сподіваюся, вона знайде відгук. ’Офа ату». Останнє — офа ату тонґанською означає привіт, вітання.

Із післямови перекладачки Ганни Яновської: «Строкатість книжки, власне, дає всі підстави замислитись: а з чого ж вона зроблена? З чого взагалі складається творчість новозеландської поетки Карло Міли?

На думку авторки, яку вона втілила в упорядкуванні книжки, такими складниками є: друзі-побратими-вчителі — Океанія — виклик — ко¬хання — громадянська позиція — рід.

За походженням Карло Міла, як і більшість міського населення По¬лінезії, — хафе касі, людина мішаного походження. Поетка говорить про свою ідентичність так: «Мати різнорідне походження — це двосічний меч».

Океанія, що тече жилами поетки, сповнена зворушливих деталей, які наш читач не бачив на екзотичних картинках, зате знає на власному подібному досвіді: детективні та комедійні серіали, усілякі «Ангели Чарлі», паперові ляльки, ікони на килимках тайванського походження, хлопці з дредами, дискотеки з повільними танцями тощо… Тільки тлом для цього всього — розкиданість островів, океан, простір, простір…

Світів, у яких розгортається життя авторки, ліричної героїні і всіх на¬вколо, принаймні два: міський і сільський. Карло Міла бачила зблизь¬ка обидва і не ідеалізує жоден. Головна вада міста — всім усе байдуже. Протиставити цій реальності село не вдається, бо авторка бачила вживу полінезійські села. Небайдужість і згуртованість людей там, однорідність їхньої моралі має чимало переваг. А проте чи таку на¬родну мораль (зазначимо в дужках, аж ніяк не унікальну в світі) можна. У такій ситуації авторка і її лірична героїня балансують між двома світами, перебуваючи приблизно в тому згаданому вище місці, де два океани спливаються і обмінюються кольорами.

У Карло Міли одразу впадає в око щирість і темпераментність роздачі характеристик, а також те, що в її поезіях надзвичайно гарних людей і місць набагато більше, ніж надзвичайно поганих. Щирого захоплен¬ня в цій книжці на порядок більше, ніж щирої зневаги.

Серед поезій Карло Міли, які найчастіше шукають в інтернеті, здебіль¬шого інтимна лірика: «Це любов», «Прощавай, прекрасний принце», «Гачок і поплавець», «Їм чорний шоколад, слухаючи вибачення Пола Голмса». Інтимна, та й не дуже інтимна лірика поетки подекуди вияв¬ляється дуже тілесною. Фізіологізм у Карло ненав’язливим не назвеш, але наявність своєї тілесності й чуттєвості не лише в героїв-людей, а так само й в океану (у вірші, який у цю книжку не увійшов), у шоко¬ладного батончика, дощу та інших форм життя теж по-своєму єднає світ.

Серед тих чуттів, якими героїня Карло Міли пізнає світ, аж ніяк не останнє місце належить смакові. Райдуга смаків, яка розкинулася на сторінках «Риби-мрії…», просто феєрична — від глобалізованого полу¬ничного йогурту чи шоколаду і туго звареного варення до австра¬лійських закусок мармайту й віт-біксу, полінезійських більш чи менш традиційних наїдків ота іка (сира риба з лаймом по $15.99 кіло), пові масіма (описана в авторській примітці чітко й неапетитно — чи не єдина неприємна страва на всю збірку), а ще уму, лу, фаїкакаї, поке… Через смак та їжу описується і кохання, і увага закоханої матері до своїх дітей, і насолода від книжки, і расові ознаки, і голос, насичений чи то перегаром, чи чаєм із бергамотом, а може бути й «солоний попкорн твоєї усмішки».

Громадянська лірика в цієї поетки теж багато в чому йде «від тіла», що й надає такої живості віршу «Їм чорний шоколад…», де «звичайний расизм» ходить навколо цілком живих людей: батька героїні, її друзів і закоханостей, просто людей не як статистичних одиниць, а як істот, котрих майже можна помацати: «скінхеди не висовуються / голять¬ся не так радикально / надто багато реґбійних м’язів / у кокосових біцепсах / мені казали що я вершки котрі підіймаються на поверхню /найкращий врожай / полінезійська королева / стійкий / солодкий шоко¬ладний солдатик».

У такому людському, живому контексті читачеві може бути цікаво погратися в пошук аналогій з українською реальністю на зразок «ло’і хоосі яке продається без перекладу» (сало — воно і є сало?) або яблук із написом на ціннику «Труянда Океанії» («Нікторин» наших ринків, такий самий екзотично-малозрозумілий, як європейська емблематич¬на квітка в Полінезії, де її як символ заступають плюмерія, іланг-іланг (мосо’ої — самоанська квітка духів) тощо). А може, виявити громадян¬ський пафос і поставити поряд однаково урочисто укладені і зраджені договір Ваїтанґи і Переяславську раду?

Щирість, темперамент, тепла самоіронія, якась внутрішня доброта й увага до чи не всіх знайомих виявів життя в гармонійному багато¬голоссі мов і культур стали, вочевидь, чинниками присудження цій смачній і живій книжці премії за найкращий дебют. Хоча джерелом назви виявляється моторошнуватий вірш про привиди минулого, риба-мрія, як водиться, бадьоро б’є хвостом і з цікавістю підпливає до далеких берегів».

KrokBooks.com: юрійзавадський (Україна). пейпербек

юрійзавадський. пейпербек. — Тернопіль: Видавництво «Крок», 2013. — 458 с.

Паперова спина юріязавадського

Мабуть, вірші Юрка Завадського це вірус, бо читаючи їх, налаштовуєшся на його дикцію, стаєш ніби дочірнім його підприємством. Його диктаторство вчувається у кожному рядку «Пейпербеку», надрукованому на ностальгійному a la газетному папері, – всього трохи більше 460 жовтих, шорстких сторінок, обгорнутих помаранчевою обкладинкою у стилі олдскульних пінгвінів (привіт від Стронґовського) і все те у зручному форматі поклади-в-кишеню.

За допомогою книжечки зібраного «Пейпербек» кожен може повноформатно погратися у юріязавадського, чи повправлятися в артикуляції (примітка: гра ускладнюється тим, що тре відійти від майже магнетичного бажання поепігонствувати).

Про те, що всередині. А там причаїлися 11 частин. Прикметно, що три з них означені юрійзавадський, остання – Бонус. Спершу – «СЛИПСТРІМ». За ним «Спазм» – укомплектована передмовою, котра бодай щось та розповідає: «Якось спробував склеїти те, що давно бродило в голові, і змішати нові й старі техніки, про що собі мріяв. Вірші дивним чином закрутилися довкіл духової музики, дихання й прадавніх звуків, що виходили з кісток, легень і рук розкиданих землями людей».

Далі – відкрите плавання. Пояснення що, як і чому можна збирати у текстах, так само, як Маріо збирав гриби, мандруючи різними площинами: «Писати безпосередньо, що це означає, // кому воно потрібне і скільки воно може // коштувати, мій дорогий друже», «Мова // нарешті розтане, зробиться вільною, чи ні. // Окремішній голос, що нагадує про повноту запахів», «І говорити літери з великої літери, // і друзів мати за літери, і літери за випадки», «На межі між сіллю і корінням // відмерлого моря виростає артикуляція // Синтаксис розбита дорога».

Далі звуки. Зокрема, у частинах юрійзавадський. Серед іншого, маємо фонетичні портрети: нічних комах, спокою, затишку, розвитку, етс, етс. Читаючи, дозволяєш запротоколеному порядку літер розпадатися, щоби потім вони волею внутрішніх донорно-акцепторних зв’язків виводили сакральні хороводи. І покладаєшся на свій язик.

Групуючи знаки, символи, чуєшся звіриною, наприклад, гепардом, що має вполювати зебру, що, коли біжить, стає суцільним зоровим трікстером: «A A A A a a a // [ ] [ ] [ ] // a a a a a a ///a a A A Aa Aa// Aa AAa AAa a a // a [ ] a [ ] // a [ ] [ ] [ ]».

Зрештою, чотири з половиною сотні сторінок – це потужне джерело сенсів і каналів виходу. Путівник у світ поезії, але сказано: «Поезiя — не в письмi, // Се вже напевне». Так що доста.

І повертаючись до назви. «Пейпербек», сиріч паперова обкладинка, але бек – ще й може означати «спина». Паперова спина. Кажуть, бережи спину, watch your back – стережися, спина – то твоє найслабше місце, ворог – він б’є туди. А ще таке – спина – то ніби твоє, але його не бачиш, тому й буває спина білою, за сією простою аналогією – збірка – вона, ніби теж частина автора, але споглядає її чительник. І вирішує, стріляти у спину, чи ні.

KrokBooks.com: Богдан Боденчук (Україна). Море

Боденчук Б. Море. — Тернопіль: Видавництво «Крок», 2013. — 50 с.

Очікування моря

Була спокуса назвати цей текст «Боденчук і море», відсилаючи до обсцесивного рибалки, але Богданові Боденчуку пощастило більше – його рибина на свободі, відтак він у солодкому очікуванні її.

Поетична збірка Богдана Боденчука «Море» має досить небезпечні складники. Серед них: любов, вона, ми, море і ще кілька проюзаних поколіннями понять, від чого вони, з одного боку, обросли інтерпретаціями, і самі по собі можуть правити за повноцінні тексти, але, з іншого, — відтягнувши на себе коц, ладні звести сказане до чергової мінестрелевої історії про Двох і Кохання. Проте все інакше.

Вируливши від небезпек овульгарнення, автор вийшов на свій шлях широкий, і таки зумів сказати нове та в новий спосіб про мовлене-перемовлене. Зрештою, нема нічого нового під цим сонцем.

І біля цього моря. Воно, отже, розлилося обкладинкою, присутнє чи не в кожному тексті в той чи інший спосіб: «А хочеш ми зникнемо десь біля моря // де хвилі молитву читають», «Ми як маяки у морях одинокі // Даємо іноді надію як світло для інших». Вода, як відомо, набирає різних форм, так і тут. В одному випадку: життєва волога, місця зародження життя, зрештою, й з’яви Афродіти. Тому до моря щораз вертається і звертається ліричний герой. В іншому випадку: море — топос омріяний та очікуваний. Топос здійснення: «І кохати тебе сильніше // Торкаючись ранкової води із якої сходить сонце // Води по якій ходив Ісус».

Далі таке: «мені від вулиць і міст нічого уже не потрібно // я твоє море терпке допоки у мене є ти». Вимальовується струнка композиція тези-антитези: місто-море; у першому – цигарки, вулиці, кухні, інше – наповнене піском і сонцем. Місто, як реально наявний топос; море, як щось, що існує на іншому рівні. Хоча час від часу одне заплітається у інше: «Любов моя до тебе наче місто // Така ж одинока і трішки заплутана // Наосліп веде до своєї пристані // Стрибає у ріки тікає від русла».

Так само й «ти»-«ми» постійно присутнє: «ти знаєш і десь в далекому піднебессі // у наші серця вливають море», «у мене є ти а більше мені нічого не треба», «я твоє море терпке допоки у мене є ти». Роздвоєння на себе та іншого: відкрито та/або приховано. Інший присутній завжди, його очікується: «малювати двері відкритими // щоб ти могла увійти в них». Образ іншого маячить на горизонті, але залишається недосяжним і водночас вживленим, що позбавляє необхідності лиття сліз та інших рідин: «Ти живеш у моїх легенях // ти живеш у моєму слові».

Незважаючи на романтичність самої фігури очікування, бадьорить те, ще вона неовульгарнена та не загнана у загінчик того, що англійською гарно кличуть cаlf або puppy love, себто інфантильні виплакування й милування у стилі Дафніса і Хлої, Марусі та її кавалера. «Ми з тобою такі от собі пароплави //Що стараються тихо пливти оминаючи хвилі // Ми з тобою беззвучно німі».

Так само, як текстами розливається інший, ними розливається очікування. Очікування заради очікування, як мета і засіб. Очікування її та моря: власне, проектування себе у той-час-коли. «Знаєш напевно найважче чекати // Коли ти востаннє цілуєш уста осінні», «Мені б покинути все // пережити без тебе цю осінь і зиму // Зігріватись теплом зовсім інших // щоб не мерзнути у долоні».

І як доважок: символізм, звісно, гнила річ, але чорт забирай, таки добре на закінчення процитувати останній вірш на останній сторінці: «а поки ти дівчинко слухай // пісні що рятують від смутку і болю // зачитуй поетів виписуй фрази буденні // чекаючи свого кохання що // пливе до тебе як човен».

На додаток:
Богдан Боденчук: поет, учасник літературної студії «87» ім. Юрія Завадського, організатор культурних подій, учасник гарту ALLSTARS, переможець П’ятого західноукраїнського поетичного батлу 2013 року. Наразі працює вчителем світової літератури.

Про збірку «Море» відгукнулися:
Дмитро Лазуткін: «Боденчук продовжує шукати власний спосіб наближення до сакрального світу. Його поетика через побутові речі вступає у нескінченний діалог зі світом зникомих, але й до болю знайомих почуттів».
Юрій Завадський: «запізнюється, в поспіху дошукуючись нових слів, котрими сказав би все належно… Книжка «Море» навчить нас бачити нову сучасну поезію, непричесану й неочікувану, і навчить автора бути раціональнішим у формі й жорсткішим у спілкуванні зі своїм персонажем».
Андрій Любка: «вірші Богдана Боденчука такі різні, що його не можна назвати окремо «ліричним», «іронічним», «громадянським», «сучасним», «традиційним», «провокативним», «римованим» чи «неримованим» поетом, бо він є всім цим водночас».
Богдан-Олег Горобчук: «Море» — це передовсім збірка лірики, поезії очікування і передчуттів».

Презентація книжки відбудеться під час Форуму видавців у Львові 12 вересня о 13:00 в Штуці (Львів, вул. Котлярська, 8). Книжку можна буде придбати на стенді видавництва “Крок” (Палац мистецтв, стенд №407, 3 поверх).

KrokBooks.com: Микола Шпаковський (Україна). Шафа шамана

Стихії, голосні та приголосні

Шпаковський М. Шафа шамана /Микола Шпаковський. — Тернопіль: Видавництво «Крок», 2013. — 72 с.

Приблизно таке та його похідні змішалися у поетичній збірці «Шафа шамана» Миколи Шпаковського. Прикрашена всевидним оком на палітурці, вписаним у трикутник, локалізований у межиніжжі, — з перших сторінок дає простір для рефлексій.

Далі назва — важливий контрапункт — повна гри зі звучанням. «Йшлося про обігрування шиплячих звуків та певну абстракцію, яка містить загадку для мене самого: хто є я, що далі та що є справжнє. Шафа ─ це місце, в якому складені різні речі, згодом деякі викидаються, а на їхньому місці з’являються нові. Слово «шаман» тут не означає буквального чарівника, мольфара чи мага», — пояснює Микола Шпаковський.

Усередині збірки, як у скрині Пандори, теж доста символів. Почати бодай з того, що поділена на частини, котрі відповідають стихіям. Від шаманства у текстах – інвокаційність й заклинальність, виражена у ритміці, що наштовхує на розспівність й наспівність. Зрештою, є пряме відсилання: «поети могли б запросто воскрешати померлих // як в притчах // де круп’є стає на добрий шлях сіяча // де митник продає свої нирки // щоби тільки узріти те // царство». Наступне — слова, що рідняться одне з одним повторюваними елементами, і тоді: «А кров крижана аж пражиться», «менестрелі міняють у Марти магніти на мирту», «стан сутностей сливе стабільний», «одноооке небо спить // одинокі пальці замерзли». Натрапляння на такі частини приносить особливе задоволення від їх вимовляння й входження у голосно-приголосневий транш.

Населені в різний спосіб знаками та символами, тексти стають перетином сакрального й буденного, зокрема: «моя кохана наречено // медовий місяць // проведемо // не в Толедо // не в Гамбурзі // не в плаванні // гайнемо в // Сербію // у Чорногорію // або Білорусь», «що відбувається в твоєму розумі // і в сонці серця також // чи іграшки там уночі // святкують День Людини // чи ні», «бабуні, що знають усі ймення Бога напам’ять і число Його екіпажу — // намагаються балакати впевнено, не маючи вже навіть сили грішити».

А координатність розділів впливає на те, щоб ті символи припасувати у певні місця, підштовхує помічати пташинні перельоти, «мої вітряки // для твоїх крил», повітря для подушок безпеки, чути звуки, як «дихаю на літеплі зорі» в одній частині; у іншій – зауважувати, як «поливає вона сонних зівак», читати про те, що «пили вони так, аж розчинялися пломби», і так далі.

Хоча, зрештою, «вірш ніколи не передасть дотику // він щонайбільше – скалка на мізинці // солоний льодяник для випльовування», тому варто закінчувати з описом.

Довідково: Микола Шпаковський народився 13 листопада 1983 року в с. Конопківка на Тернопільщині. Закінчив факультет психології в Люблінському Католицькому Університеті ім. Івана Павла ІІ, стипендіат Фундації Івана Павла ІІ. Засновник і учасник багатьох поетично-музичних проектів в Любліні, Тернополі та Львові. Зокрема, актуального наразі гурту «Шафа Шамана». Перекладає із польської. Лауреат ІІІ-ї Літературної Премії видавництва «Смолоскип», номінант-переможець Міжнародного Кінофестивалю «Куб», лауреат ІІ-ї Літературної Премії ім. Богдана-Ігоря Антонича.

Перша презентація книжки відбудеться під час Форуму видавців у Львові 13 вересня 2013 року о 13:00 у ґалереї “Дзиґа”, Львів, вул. Вірменська, 35.
Книжку можна буде придбати на стенді видавництва “Крок” (Палац мистецтв, стенд №407, 3 поверх).

28 СЕРПНЯ – МИСТЕЦЬКИЙ ПІКНІК ПІД ЗАМКОМ

zamok_2013

Тернопільська міська рада та Мистецьке об’єднання Коза продовжують традицію свята нашого замку.
Цього року ми проводимо його у вільному форматі пікніка. Глядачі зможуть зручно розташуватися на подушках і спостерігати за подіями міні-фесту. Серед атракцій свята – концерт, поетичні читання, лицарські змагання, художня ділянка та купа всього.
Запрошуємо всіх!

28 серпня 2013 / середа
галявина під Тернопільським замком

В програмі свята:

14:00 – Середньовічний ярмарок, історична кухня, майстер класи (стрільба з луку, виготовлення кольчуги, виготовлення середньовічної книжки, ковальство за середньовічними технологіями).

15:00 – Колективне розмальовування ретро-футуристичного Тернополя.

16:00 – Барабанний етнічний джем-сейшн. Майстер класи гри на етнічних ударних.

17:00 – Поетичні читання “87 і друзі”

Учасники:
Тарас Малкович (Київ),
Василь Карп’юк (Івано-Франківськ),
Роман Штігер (Львів),
Юрій Завадський (Тернопіль)
+ студія 87: Юрій Матевощук, Мар’яна Судова, Василь Колісник, Юля Бабак, Юля Валах, Марта Томахів, Ірина Розвадовська, Світлана Андріїшина, Роман Воробйов, Сашко Бугаєнко. Максим Мукомела, Богдан Боденчук.

18:00 – Лицарський турнір «Меч Короля Данила» у номінації «щит-меч», лекція по озброєнню та обладунках Галицько-Волинського князівства,та середньовічної кухні, середньовічні ігри.

19:00 – Музичний пікнік від Кози:

Fidel Trio Quartet (Львів)
BeBoBul (Чернівці)
Zapaska (Кам’янець-Подільський)

22:30 – Вогняне шоу.

Технічний партнер – музичний центр Бастер.

Aotearoa Pacific Poet Heads to Ukraine: Daren Kamali

On the 7th of September, Aotearoa/ Pacific performance poet Daren Kamali will head to the Ukraine to present and perform at the 8th Literary Festival in Lviv. This opportunity made possible by an independent publisher Yury Zavadsky – KROK Publishers Ternopil, Ukraine. Ukrainians are fascinated by Pacific literature and poetry as they live far from the ocean. Daren’s first self-published book entitled ‘Tales Poems and Songs from the Underwater World’ (2011) is the 5th NZ/Pacific authored book to be translated by Krok Press into Ukrainian. Daren’s poetry performance fuses a unique blend of poems, Fijian chants, melodies, rap and spoken word.

Daren’s book is a bilingual book of English and Fijian, the island of his birth and upbringing. Daren arrived in Wellington in 1992 at the age of 17 years old. Always with a passion for music, Daren was introduced to the world of poetry by Pacific community worker and poet Rev Mua Strickson-Pua. Daren has represented as a delegate for New Zealand Arts at the Pacific Arts Festival in 2004 (Palau) and 2012 (Solomon Islands). Also the Fulbright and Creative New Zealand Pacific Writer in Residence at the University of Hawaii, Manoa in 2012. Completes this year with a manuscript for his second book and a Bachelor of Creative Writing from the Manukau Institute of Technology.

Daren is booked for tour dates in Ukraine, London and Dubai from the 7 – 30th of September 2013 – taking Aotearoa/ Pacific poetry and performance to unsuspecting ears and hearts in Europe, the UK and Dubai. Not bad for someone who was a street poet 10 years ago busking on the street corners of Auckland city.

ADDITIONAL INFORMATION

Short Bio:
Daren Kamali is and International Pacific Poet/ Author/ Teacher Artist of Fijian/ Wallis and Futuna ancestry – migrated to New Zealand in 1992. Graduates with a Bachelor in Creative Writing from the Manukau Institute of Technology in 2013. Graduated with a Diploma in Creative Writing and student of the year award in 2011. Launched his first self published bilingual Book/CD (English/Fijian) Tales, Poems and Songs from the Underwater World in NZ, Fiji and Hawaii – Debut album in 2000 – ‘Immigrant Story’ and EP album ‘Keep it Real’ in 2005. proudly sponsored/ funded by Creative NZ and Pacific Education Centre. Daren has performed/presented on stages in NZ, Australia, USA, Hawaii, Fiji, Tahiti, Tonga, Rarotonga and Palau since 1999 with dates booked in September 2013 for Ukraine, London and Dubai. “My dream is to take Pacific poetry as far and wide as possible”. Co- Founder of the South Auckland Poets Collective (2007) and Co – Director of Pacific poetry company ‘Niu Naviagations’ (2012). Creative arts Facilitator/ Teacher artist/ Mentor since 2004. A former member of the first NZ/Pacific poets collective “POLYNATION” (Queensland Poetry Festival and Going West Festival 2008). Daren fuses voices of chants, melodies, rhymes, rap and harmonies in Fijian and English into his writings and performances. Themes of his work are drawn from his migration and upbringing in Fiji and NZ. His creations range from contemporary to traditional styles, ancient, new, islands, city, Pacific, arts, language, people, the ocean, culture, passion and life experiences.

“I draw from the strength of my Fijian roots, culture, spirituality, thoughts, feelings, emotions, people, places and time. My writing is a vehicle that provides a powerful ability to express myself and generations gone on a page, performance allows me to that page and recreate for the stage”. Daren is also Co-Director of Niu Navigations with his partner and spoken word poetry artist Grace Taylor.

Video of Daren in performance http://www.youtube.com/watch?v=vOO_TB2EVVE

Переможці поетичного конкурсу DICTUM!

Перше місце: Юлія Мусаковська
1001402_714458568580203_659892429_n

Друге місце: Ірина Шувалова
996924_714458478580212_507124761_n

Третє місце: Наталія Єрьоменко
12686_714458338580226_334745298_n

Фіналісти: Олена Заславська, Елла Євтушенко, Любов Якимчук, Томаш Деяк, Ірина Батащук, Катерина Грушовська, Максим Мукомела.

Фотки, відео та інша інформація про конкурс в розділі Події.

Конкурс DICTUM: 10 фіналістів

Шановні друзі! Раді повідомити, що до другого туру поетичного конкурсу «Dictum» видавництва «Крок» увійшли:

Ірина Батащук, Катерина Грушовська, Наталія Єрьомєнко, Елла Євтушенко, Олена Заславська, Томаш Деяк, Максим Мукомела, Юлія Мусаковська, Ірина Шувалова, Любов Якимчук.

Ті, хто надсилав заявки на участь у конкурсі, можуть узяти участь у виступах, пройшовши додаткову реєстрацію о 17:00 (кількість учасників обмежена).

Гала-концерт поетичного конкурсу відбудеться 17 серпня 2013 року о 18:00 в арт-барі «Коза» (м. Тернопіль, бульвар Тараса Шевченка).

Реєстрація учасників розпочнеться о 17:00.

Оголошення переможців відбудеться після гала-концерту.

Міжнародний фестиваль мистецтв «Франко.Місія»

В Україні з’явиться потужний культурний проект Міжнародний фестиваль мистецтв «Франко.Місія», який пройде на Львівщині з 19 по 28 липня 2013 р. «Франко.Місія» постала з об’єднання двох великих фестивалів «Fort.Missia» та «Франко Фест», які вирішили упродовж десяти днів створити масштабний і різножанровий мистецький рух.
Вхід на всі заходи фестивалю – безкоштовний!

На фестивалі «Франко.Місія» виступлять:
Nino Katamadzе & Insight (Грузія), Олег Скрипка та Лє Ґранд Оркестр, Кому Вниз,Тарас Чубай та Плач Єремії , Тhe Lemon Bucket Orkestra (Канада), KATYA CHILLY GROUP, Ryan Socash Duet (США-Польща), Крихітка, Berlinska Dróha (Німеччина), Kozak System, KALO CHAVO (Сербія), Місько Барбара & Josef Ostřansky (Україна – Чехія), ДримбаДаДзиґа, The Washing Machine (Польща), Калєкція, AtmAsfera, The Stylacja (Польща), ShockolaD, Corna Kruswa (Німеччина), Rock-H, Marinita & Agabeyli Brothers (Україна-Азербайджан), ГИЧ оркестр, дитяча студія Петрос, Zapaska, Miąższ (Польща), Абу-Касимові Капці, Рутенія, Andrew Kokhan Blues Band, Kofei.IN , The Mandry, Vinipuz Mob, КораЛЛі, Джалапіта, DrumТиАтр, Фіолет, Один в каное, Bandurband, Триста8ісім, Патриція, Kind of Zero feat Марвінок, Funk Masters та ще багато інших проектів.

Потужною буде літературна та мистецька програма, яким фестиваль приділяє особливу увагу.

Серед письменників-учасників найрізноманітніших проектів будуть Оксана Забужко, Олег Лишега, Василь Голобородько, Василь Герасим’юк, Віктор Неборак, Галина Пагутяк, Володимир Лис, Юрій Прохасько,Євген Михеда, Олена Герасим’юк, Тарас Прохасько, Володимир Єшкілєв, Юрій Винничук, Василь Карп’юк, Лесь Белей, Галина Крук, Юрій Іздрик, Маріанна Кіяновська, Катерина Калитко, Ігор Павлюк, Григорій Семенчук, Юрій Завадський, Мар’яна Савка, Катерина Оніщук та інші.

Перфоманси, гепенінги, land-art об’єкти будуть творити кілька десятків митців з різних міст України та з-за кордону. Зокрема: Юрій Єрмоленко, Олександр Нікітюк, Роберт Саллер, Стас Туріна, Юрій Білей, Павло Ковач (junior), Данило Ковач, Анатолій Татаренко, Антон Варга, Ярослав Футимський, Сергій Радкевич, Андрій Хір, Karol Rębisz, Nordyk, та Kamil R. Filipowski. Куратором візуальної частини фестивалю буде знаний митець, фіксатор дійсності, арт-директор галереї «Дзиґа» Влодко Кауфман.

Об’єднання «Fort.Missia» та «Франко Фесту»

Два фестивалі, Франко-фест та Форт.Міссія, вирішили об’єднати свої зусилля.
Розпочне спільну акцію 19-21 липня фестиваль Fort.Misia в околицях села Поповичі, а далі ми запросимо учасників, публіку з фортів та ту, яка захоче долучитися по дорозі, чотири наступні дні мандрувати разом із нами з мистецькими акціями по місцях, що лежатимуть на шляху до Нагуєвичів, щоб 26-28 липня завершити спільну акцію Франко-фестом.

Молоді амбітні фестивалі, організовані молодими людьми з якнайширшими культурними інтересами. Обидва фестивалі вже встигли заявити про себе як відкриті і налаштовані на різні культурні сфери та середовища. Обидва стали мультижанровими, об’єднані намаганням працювати з сучасною музикою, театром, літературою, візуальним мистецтвом.
читати весь текст

Обидва заледве чи можна охарактеризувати як «молодіжні», вони скоріше мислять себе як відкриті території для чогось нового, аніж снобістськи орієнтовані на легко прогнозовані та наперед визначені «смаки» старшої чи (насправді не менш снобістської) публіки молодшої генерації.
Мета обидвох фестивалів була і залишається однаковою – популяризація мистецтва і культурне співробітництво. То чому не почати із себе і не зробити щось разом? Щоб однакова мета стала спільною.

Зробити разом щось для того, щоб показати потужність української культури, коли митці та організатори здатні об’єднуватися і проводити спільні пошуки нової естетичної якості.

Бо що таке культура, як не діалог і не спільна справа, яка робиться на свій страх і ризик, без будь-яких очікуваннь, без наперед прорахованої реакції, справа, яка робиться чесно. Кожне мистецтво – це питання без заготованої відповіді.

Час і простір в мистецтві мають власні закони, відмінні від буденних. Кілька просторів може існувати водночас і кілька часів відбуватися в одному місці. Можна бути в кількох місцях водночас. І два доданки цілком можуть становити одиницю; можуть об’єднуватись і не зливатись в одне.

Не впевнений, чи хотів би надто застановлятися над питанням, як сам Франко ставився до Першої світової. Багато українців, серед них і Франко, покладали великі надії на Першу велику війну, сподіваючись, що вона запустить механізми становлення і визволення народу. Натомість вона відкрила (але не викликала) століття масакр, 20-те століття. Що тут скажеш?..

Великі мрії невіддільні від великих ілюзій. Взаємна ця єдність не раз дивуватиме і згірчуватиме нас – зрештою ще й останніми роками. Чи можуть помилятися мрійники та візіонери? Китайці казали: у великого дерева – велика тінь. Навколо яскравої індивідуальності завжди багато руху, відгуків, розбурханих думок, захоплених і ненависних поглядів, але також і багато пліток, чуток, домислів.

Залишається знизати плечима і продовжувати вірити у те, що робиш – в облагороджуючу, очищуючу та гуманізуючу силу мистецтва. У те, що воно може й не здатне, як казав Вістан Оден про поезію, нічого змінити, але здатне врятувати.

Врешті, що таке форт? Оборонна споруда. У нашому випадку – оборона мистецтва і літератури від їхніх ворогів. Хто скаже, що Нагуєвичі – не форт, який слід захищати, не плацдарм? Хіба Франко, принаймні для галичан, – не наше все?

Оновити, відновити, зробити наново, зробити новим. Захищати ми будемо від-роджуючи, даючи нове життя, поглядом новичка ми заново хочемо глянути на те, до чого звикли, на те, що стало загальним місцем, locus communis. Наново побачити Франка, виходячи із вже дуже давньої максими Езри Паунда – make it new.
Це It у сентенції є старим, бо що може бути старшим за це? Колись слова були звільнені від синтаксису, ноти від традиційної гармонії і колір та лінії від перспективи. Драматичні твори стали музичними і музика стала візуальною, і тексти стали скульптурні.

Франко врешті повернувся до того, з чого починав і що було найважливішим для нього, тяжко відпрацювавши своє життя, втомлений трудами і днями, щоб випередити свій час творами останніх кількох років життя (що б не говорили про те літературознавці). Тепер ми озираємося назад, щоб поглянути вперед.

Юрій Кучерявий

Місце та час проведення:

– оборонні форти Першої Світової війни в с. Поповичі неподалік Шегині на кордоні України та Польщі (19 – 21 липня);

– мандрівка фестивалю від Поповичів до Нагуєвичів (22 – 25 липня): м. Судова Вишня, с. Вишня (палац Фредра-Шептицьких), м. Самбір, м. Добромиль, м. Дрогобич

– с. Нагуєвичі, 10 км від Дрогобича (26 – 28 липня);

Довідка:

«Fort.Missia» – легендарний фестиваль, який проходить на унікальних оборонних фортах Першої світової війни на кордоні між Україною і Польщею у с. Поповичі неподалік від с. Шегині. Це ексклюзивна територія – сюди можна потрапити тільки раз на рік і тільки на фестиваль. www.fortmissia.com

«Франко Фест» – найбільш успішний молодий український фестиваль 2012 року, який з першого разу зібрав 30 тис. людей у селі Нагуєвичі, де народився Іван Франко. Кожен гурт, який виступає на фестивалі, спеціально готує пісню на вірші Івана Франка та презентує її в Україні. www.frankofest.org.ua

Птахи

Ніколи не знав
назв птахів
імен персонажів

Питаєш в мене поради
в мене лише недовіра
і недобачення

Футбол за плечима
на чужому даху
як незалежність

Житиму далеко
спільними будуть
хіба що птахи

Кілька разів
намагався закінчити гру
але вплутувався
знову

Маючи часу вдосталь
і запахів три десятки
слухав у темряві крила

Розумію що люди
як справжні примати
злягаються потемки

Вітряно

Хвилююся

Неодмінно психологізований краєвид
і не можу писати

Не зовсім знаю не зовсім був
товстішає краєвид 2HB
за мінусом двох
іржавих вантажівок

Вчора вітряно і неодмінно
набридливий машинний переклад
і звідти кілька корисних слів

Аж нерви беруть
коли стаю сам над словом

Цигарка

Вулиця безіменна, як жарівка сорок ват,
для мене пряма, часом ні.

Прикро, коли скло надтріснуте,
для вас, без ніг і голів.

Автобус, налитий мастилом по шиби,
котрого нема як утилізувати.

Вона собі прикурює потаємно
за гаражем тонку цигарку.

Ця вулиця непомітна, монотонна реклама
побутової хімії.

Таксист

Достойно чекати покарання
за нехіть до праці, в термінах стислих наук
відкривати собі небачені досі
постаті горбанів і карликів.

Лисий таксист із повним ротом прокльонів,
найвиразніший лідер усіх ситуацій,
де комети стають враз м’якими від газів,
а міжпланетні відстані до смерті нездоланними.

Переміщення, що гнучке й обережне,
особливо здається небезпечним,
а його невичерпні загрози
дивляться з-під брів таксистової доньки.

Не йти, не намагатися, не вписувати себе
в переліки випадкових суддів,
у рожевих фальбанках і сексистських сукнях
шукати якогось кутка, щоб посцяти.

Мені все ж здається, що вписані в розклад події
найпотворніші та найгіркіші, він каже,
іржавіють половину життя,
а половину блякнуть під сонцем.

А третю свою половину, що більша за інші,
ставлять коми в чужому тексті
і не можуть покластись на ближнього,
бо ближній зійшов на ніщо.

Таксист закурив, і пахло соляркою з димом,
а його донька ставала виразним зразком
недовіри до богоматері,
в ґумаках і купальнику.

Будь мені самописцем у скринці,
упередженим родичем, каже,
бо двигун цього стану заклинив,
а решта родини відкусила би вухо за правду.

Співставив потвор і потвор,
коли більше не треба їм авторитетів,
і не треба святкових обгорток
для цього заскнілого всесвіту.

Народив і позбувся чуття відповідності,
адже звик до пропорцій міських краєвидів,
звик, що платити за правду така ж зрозуміла манера,
як писати чи сцяти.

Випив, і бачив, що це не початок,
і, каже, мені наплювати,
всі мене знають, що я маю мозок як олово,
і російською мовою приварене хамство до шкіри.

Коли зупиниться рух, і я зголоднію,
ковтатиму всесвіт назад.

Презентація серії перекладної поезії у книгарні Є

Видавництво Крок представляє серію перекладної поезії: «Жовтоока» Раґнара Стрьомберґа (Швеція), «Tusitala» Селіни Тусітали Марш (Нова Зеландія), «Від Гаваїв до Аотеароа» Альберта Вендта (Нова Зеландія) та «Фосфоресцентні канарки» Енріка Казасеса (Каталонія)

ea (part)

ea

a a aaa a aaa a a aaa aa aaaa aaa aaaa aa aaaaa aaa aaa aaa a a aaa a
a a a a a a a a aaaaaa a a a a aaaaaa a a a a aaaaaaaaaaaaa a a a a a a a a
a a a a a a a a a a a a a a a aaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaa
aaaaaaaaaaaaaaaaa aaa aaaaa aaaaaaaaaaa aaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaa
aaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaa a a a a aa a a aa a aaa aa aaaaa aaaaa aa aaaa aaaa
a aaaaaaaaaaaaaaa aa aaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaa aaaaaa aaaaaaaaaaaaaaaa
aaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaa e g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g
g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g
g g g g g g g g g g g g
g.
g.
g.
g.
g.
g.
g.
g.

aaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaa a a a a aaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaa
agagagagagagagaga
aaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaa a
aaaaaaaaaaaaa a
aaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaa a
g.
a.
g.

iiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiig
iiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiig
iiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiig
iiiiiiiiiiiiiiiiiiiig
i i i i ig
i i i i i i i i i i i i i ig
iiiii ig
iiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiii i i i i i i ig
ig

oe oe oe oe oe oe oe oe ig
aaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaae
aaaaaaaaaaaaaaaaaaaae
aaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaae ae

ae ga ae g ae ig ae g
aoeig aoeig ig
eago eago eagu egu egi
eaagi eaegigu a eogu
arg ag ig
ag ogi ar
aro gi an gi ra
rog ari ga ogr

aeoa aeoa aeoa aeoa

n nnnn nnnnnnnnnnnnnnnnnnn
a p a pa pa a pa p a a aaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaa
ppppppppppppppp

zgbp zgbrrrrrrrrrrrrrrrrr zgbp p p p p p p
p p p p p p p p p p p p p p p p p p
p p p p p p p p p p

zgbrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrr rrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrr
agbrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrr zgb agb zgb agb
agb zzzzzzzzzzzzzzz
agbzpa agbzpzzzzzzzzzzzzzzzz a z a z

nkp a p nkp a p nkp a p nkp a p
apkn apkn apknp apknp a p kpn a p a
pkn a pkn pkn a pkna

teeeeeeeeeeeeeeeeeeeeeeeeeee
atatatatatatatatatata
tooooooooooooooooo t a t a t a
tooooooooooooo t a t a t a t a
aaaaaaaaaaaaaaa oooooooooot ooot ot ot
tro ot t t t t t t t
t.

eaeaeaeaeaeaeaeae
e a e aa aa
a e ae ae a e ae ae ae ae
aeaeaeaeaeaeeeea
ae
ааe
aaaaaaaaae
aaaaaaaaaaaaa a a a a a a a a e
aaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaa e
aaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaa e
eeeeeeeee e eeeeeeeeeeeeeeeeeee e eeeeeeeeeeeeeeeeeeeeeeee e
aeaeaeaeaeaeaeaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaae
aeaeaeaeaeaeaeaeaeaeaeaeaeaeeaeaeeeeeaeaeaaaaaeaaeeeaeaaaaeaeea e
eaaaaaaaaaaaaaaaaaaa
eeeeeeeeeaaaeaeeaeea
aea
eeeeeeeeeee a a a a a a a eeeeee
e a a e eaeaeaeeaeaeeeeaeaaaaaaaaaaaa
eaeaeaeaeaeaeaeaeaeaeaeaeaea
ea

eka gr trrrrrrrrr
eka gorrrrrr ek k k k
otrrrrrrrr ek ek ek
o k k k k k k k k k k k k k
o t
o tk
o tk
o o o
tk grrrr
tk grrrr tk gr
r.
r. r.
a.

gtk gtk gtk gtk gtk gtk gtk gtk gtk
gtk gtk gtk gtk gtk gtk gtk gtk
gtk gtk gtk gtk gtk gtk
eeeeeeeeeeeeeeeeeeeeeeeeeeeeeeeeeeeeeeeeeeeeee

g tk
g tk
g tk
eeeeeeeeeeeeeeeeeeeeeeeeee

e.
e.
g.

g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g
g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g
g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g
g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g
g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g
g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g
g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g
g.
g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g
g g g g g g g g g g
g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g
g g g g g g
g g g g g g g g g
g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g
g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g
g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g
g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g g

a.e a.o a.e a.e a.o a.e a.o a.e a.e a.o

atrrrrrrrrrrrrrrrrr atrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrr
atrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrr atrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrr
errrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrr
trrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrr errrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrr

tg
tgtr
tgtr e
tgtr ae
aer aera aertrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrr
trrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrr trrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrr
trrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrr
o t k
o t k
o t k
o t k
orrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrr
errrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrr orrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrr
trt errrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrr
tar tor tra ert
t
t
t
t
t t t t t t t t t t t t t t t t t t t t t t t t t t t t t t t t t t t t t t
t
t
t
t
t
t
t t t t t t t t t t t t t t t t t t t t t t t t t t t t t t t t t t
traaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaa
t t t t t t t t t t t t t
errrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrr
er errrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrr

ea ea eat ea t t t ea t eao eao oo ooooooooooo eaot eaot
atto atto atta atta tatta tatto attoat attoattoat
tatoat attoattoat tatta atta otta ottoat
atta atta atta atta atta aa aa aa aa aa aa
a a a a a a a a a a a a
a.
a.
a.
o.
t t t t

tro aoaeo tro aaaoea
tro aooaooa tro aooooaoa
aoooaoa
aooaooaaaaoa
oaoaooaoooooaaaaaaa
aoooaooao
aoooaoaooaoa
ooooooooa
oaoaoaoaaaa
aaaaaaaaaaaaaao
aaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaao
aaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaao
tro a
tro o
tro o
tro o
tro o
tro o
tro o

oooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo
ooooooooo ooooooooooooooooooooooooo o ooooooooooooooooo
o o o o oooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo
o oooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo
o o oooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo
o o o o ooooooooooooooooooooooo ooo ooo ooo ooo ooo oooooooo
o o o o o o o oooooooooooooooooooooooooooooooooooooo
o ooooooooo o o oooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo
o o o o o oooooo o o o o o ooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo
oooooooooo o o o o ooooooooooooooooooooooooooooooooo
ooooooooooooooooo o o o o o ooooooooooooooooo
o o o ooooooooooooooooooooooooooooooo
o o o o o ooooooooooooooooooooooooooooooooo
o o o oooooooooooooo o o o oo oooooooooooooooooo
oooooooooooooooooooooooooo o o o o oooooooooooooooooo
o ooooooooooooooooooooooooooooooooo o o o ooooooooooo
ooooooooooooooooooooooooooo o oooooooooooooooooooooooooooo
ooooooooooo o oooooooooooooooooooooooooooooooooooooo
oooooooooooooooooooooo o ooooooooooooooooooooooooooooooo o o
oooooo o oooooooooooooooooooo o o o o o ooooooooooooooooooooo
oooooooooooooooooooo o o o o o o o o o ooooooooooooooooooooooooooo
oooooo o o ooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo
o o o o o o o ooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo
ooooooooooooooooooooooooooooooooo o o o o oooooooooooooo
ooooooooooooooo o oo o ooooo ooo o oooo o oooooooooooooooooooooooo
ooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o o o oooooooooooooooo
ooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o o
ooooooooooooooo o o o o o o o o o o oooooooooooooooooooooo
oo o ooo oooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o o o o
o o o ooo oooo ooo o o ooooo ooooooooooooooooooooooooo o o oo o
o o o o o o ooooooooooooo ooo oooo o o oo o o oooo o o o oooooooo
o o o ooooooooooooooooooooooooo o o o o oooooooooooo o o o oooo o
o o ooooo o o o ooooooooooo o o oooo o oooooooooooooooo o o oo o ooooo
ooooooooooooooooooooooo o o oooooooooooooo o o o o oooooooooooooooooo
oooooooooooooooooooooooo o oooooo oooo oooo ooooo oooooooooooooo
ooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo oo
oooooooooooooo o o o ooooooooooooooo o o ooooo o o oooooo
o o o o oo ooooooooooooo o oooo ooo oooooooooooooo
o o oo oooooooooo o o ooooooooooooo oooo ooo ooo ooo ooooooo
oooooo ooooooo ooooooo ooooooooooooo oooooooooooo ooooooo
ooooo oooooo ooooooooo oo ooo ooo ooo ooo o oo ooo ooo o o ooo oo
oo ooo ooo oooooo ooo oooooo ooo ooooo ooo o oooo ooo ooooooooooooo ooo
ooo oo ooo oo oooo oooo ooo oooo oooo oooooo o oooo oooo oooo
ooooo ooo oooooo oooo o oooo oo ooo ooo ooo ooo oooooooo ooo oooooo
oooo oooooo ooo ooo o o oooo oo o ooooo oooo ooo ooo oooo

gftr gftr gftr gftr gftr gftr gftr gftr gftr gftr gftr gftr
trrrrrrrrrrrrrrrrrgf trrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrgf trrrrrrrrrrgf trgf trrrrgf
trrrrrrrgf trrrgf trrrrrrrrgf trrrrrrgf trgf trgf trgf trgf trgf trgf trgf trgf trgf
trgf trgf trgf trgf trgf trgf trrrrgf trrrrgf trrrrrrrgf trrrrrrrgf trrrrgf trgf trrrgf
trrrrrrgf trrrrrrrrrrrrrrrrgf trrrgf trgf trgf trgf trgf trgf trgf trgf trgf trgf
trgf trgf trgf trgf trgf trgf trgf trgf trgf trgf trgf trgf trgf trgf
trgf trgf trgf trgf trgf trgf trgf trgf trgf trgf trgf
trgf trgf trgf trgf trgf trgf gftr trgf gftr trgf gftr trgf gftr trgf gftr
trgf gftr trgf gftr trgf gftr trgf gftr

a. a.
a. o. a. o. tr tr aoff aoff aoff aoff aoff aoff a. a. a. a. a. a. a. a.
a.
aoff o. aoff o. aoff o. aoff o. aoff o.
aoff o. aoff o.
aoff o. aoff o. aoff o.
aoff o.
aoff o. aoff o. aoff o. aoff o. aoff o.
aoff o. aoff o. aoff o.
aoff o. aoff o.
aoff o. aoff o. aoff o.
aoff o.
aoff o. aoff o. aoff o. aoff o.
o. o. o. o. o. o. o. o. o. o.

aaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaa
aaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaa
aaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaa
aaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaa
aaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaa
aaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaa
aaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaa
aaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaa
aaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaa
aaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaa
aaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaa
aaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaa
aaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaa
aaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaa
aaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaa
aaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaa
aaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaa
aaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaa
aaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaa
aaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaa
aaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaa
aaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaa
aaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaa
aaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaa
aaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaa
aaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaa
aaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaa
aaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaa
aaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaa
aaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaa

gf o gf o gf o gf oooooooooo gf oooooooooooooooooooooooo
gf o gf o gf o gf o
gf o gf o gf o gf o gf o gf o gf o gfo
gf o gfo gf o gf o gf o
ooooooooooooooooooooo gf o gf o gf o gf o gf o

gf
gf
gf
gf
gf
gf
gf
gf
gf
gf
fffffffffffffffffffffffffffffffffffffffff
gf
gf
gf
gf
fffffffffffffffff
gf
gf
gf
gf

oooooooooooooooooooooooooo o
ooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
oooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
oooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
oooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
ooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
oooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
ooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
ooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
ooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
ooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
oooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
ooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
ooooooooooooooooooooooooooooooo o
oooooooooooooooooooooooooooooooo o
oooooooooooooooooooooooooooooo o
ooooooooooooooooooooooooooooo o
ooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
ooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
oooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
oooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
oooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
oooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
ooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
oooooooo o
oooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
ooooooooooooooooooooooooooooooo o
oooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
ooooooooooooooooooooooooooooooooo o
ooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
ooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
ooooooooooooo o
ooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
oooooo o
oooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
oooooooooooooooooooooooooooo o
oooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
ooooooooooooooooooooooo o
oooo o
oooooooo o
oooo o
oooooooo o
oooo o
oooo o
oooooo o
ooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
ooooooooo o
ooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
ooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
oooooooooooooooooooooooooo o
oooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
oooooooooooooooooooooooo o
oooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
oooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
oooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
oooooooooooooooooooooooooooooooooo o
oooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
ooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
ooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
ooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
ooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
ooooooooooooooooooooooooooooooo o
ooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
oooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
oooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
oooooooooooooooooooooooooooooooooo o
oooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
ooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
oooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
ooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
oooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
oooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
ooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
oooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
ooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
ooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
ooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
oooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
ooooooooooooooooooooooooooooo o
oooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
oooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
oooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
oooooooooooooooooooooooooooo o
ooooooooooooooooooooooooooooooooo o
ooooooooooooooooooooooooooooooooo o
oooooooooooooooooooooooooooooooo o
ooooooooooooooooooooo o
oooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
oooooooooooooooooooooooooooo o
oooooooooooooooooooooooooooooo o
ooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
ooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
oooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
ooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
oooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
oooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
oooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
ooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
ooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
ooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
oooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
oooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
ooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
ooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
oooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
ooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
oooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
ooooooooooooooooooooooooo o
ooooooooooooooooooooooo o
ooooooooooooooooooooooooo o
ooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
ooooooooooooooooooooooooo o
oooooooooooooooooooooooooooooooooo o
oooooooooooooooooooooooooooooooo o
ooooooooooooooo o
ooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
oooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
ooooooooooooooooooooooooooooooooooo o
oooooooooooooooooooooooooooo o
ooooooooooooooo o
ooooooooooooooooooooooo o
ooooooooooooooooooooooo o
ooooooooooooooo o
oooooooooooooooooooooo o
oooooooooo o
ooooooooooooooooooo o
ooooooooooooo o
oooooooo o
ooooooooooo o
oooooo o
ooooo o
ooooooo o
ooo o
oo o
oooo o
o o o

Poems from May 14, 2013 / Вірші 14 травня 2013 року

Перевага в уяві Взаємна замінність
Оптимальна кількість слів у потоці
Сиґнал що минає Зблиск

*

На сраці порцеляна
підперезана магнітом
що притягує гуляк

Заклала музику на вуха
притиснулася до скла спати

Потвора що працює в мармурі
е е и а і

*

Сім’я вільна від статі й закону
коли всі поспішають виживати

Ти жіночко ти Ти
вицвіла

*

Розповідь про швидкість

ОК не крийся Смоґ

Можу пів на пів

А на е

*

Середина ріки Небажаний спокій
можливий лише за умови
що покинеш і покинеш

Бучач можливий під моїми нігтями
і пиво і розм’якла натура зрілого чоловіка
котрої він не приховує

*

Нема пісень в нового покоління
або я про це нічого не знаю
з дієсловами Людина жіночої статі

Пісні-пшениця Пісні-копії
Короткі зуби Дизельний ритм

Не належу собі як лірика
Моя перемога-опір

[NaPoWriMo] Bonus / Бонус

31

Спазмолітик-птах

Зелені крони

Перемишль          у Перемишлі

32

Армоване піднебіння
переглодало кору й окалину
мільйонами фіктивних тон
і болючими очима

Натискай кнопку          виймай монету          чекай

33

Пляшка          сторінка          сходи

Кубометри всесвіту
дріб’язок екватором якого
не вистачить сил

За життя не зможу стільки відстаней
скільки діаметрів там

Ось вона пляшка
залишений так
ні з ким не мав
нічого не собі
і поетка з якою          штиль


34

Аналог цифри          перископ
прабгупада в моїх черевиках
далекобачення дає мені сил
не вгавати і не боятися вмерти

Словами привідкрив тиражність
і навіть імовірність голоду

Ти як я перескакував з
пагорба на пагорб і
навіть досяг
не знаю чого

Віддалі          віддалі наминають
колеса
я собі ти          а ти собі

35

Сніг раптом крізь шум і слова і весільний галас

Що мені як часник
і слово Кабрамата
перший не перший

Т т т
т т т
мені як часник

36

Остерігався          мураха

Нагромаджував нагороди
стверджував що ненависть
щезає ненароком коли
вищерблюється точило
як сільський священик

Це хвилева природа мови
що кущиться і цвіте

Остерігався і того що чужі дружини
будуть ласі до прикметників
і стосуватимуть технології
перевірені хоч небезпечні

37

Я не можу собі відповісти
чи хтось помітить мої зусилля

Говорить мовою без кісток
і вичавлює пиво зі слів

Українська географія

Е ееее

Я не можу собі відповісти
чи говорити мовою зусилля
і вичавлювати слова з кісток
не можу собі відповісти

Василь Махно і видавництво «Крок» презентують книжку «Я хочу бути джазом і рок-н-ролом…» з гуртом Nameless у Коза Барі

19 травня 2013 року о 19:00 у Коза Барі Василь Махно і видавництво «Крок» презентують нову книжку «Я хочу бути джазом і рок-н-ролом. Вибрані вірші про Тернопіль і Нью Йорк» 2013 року разом із гуртом Nameless (Тернопіль, Україна).

Перша книжка серії української поезії видавницва «Крок» представляє вибрані вірші про Тернопіль і Нью Йорк відомого українського поета Василя Махна. Книжка складається з двох частин: «Джаз» і «Рок-н-рол». Вірші в різний спосіб пов’язані з географічними пунктами, котрі відіграла в поетовій долі важливу роль. Цей том, як і всі наступні книжки серії, містить коротке інтерв’ю з поетом, зумисне спроектоване для цього видання.

поезія — мабуть перейде в слова і зникне в провінції
від постійного пошуку сенсу життя і провізії
де все сходить з рук
бліді поетески помалу спиваються
співають пісень — акушерством займаються
і блядством — як вислід душевних мук
Василь Махно

…Юрій Завадський: Найголовніше: сьогодні стиль Вашого поетичного письма впізнається відразу; чи можете розповісти про власне бачення поетики та принципів побудови свого поетичного тексту?
Василь Махно: Я прихильник деталей, я урбаніст, мої поетичні деталі виринають з пам’яті місця, а самі ці місця розпорошені у багатьох сферах від Тернополя і Нью-Йорка до метафізики. На сьогодні я вже бачу свої пагорби та долини, якими мені довелося перейти, щоби пружність поетики та форми не переставали взаємодіяти поміж собою, якимось чином впливаючи на естетику та емоцію вірша. Мої принципи доволі стихійні, якщо говорити про побудову вірша, вони не однозначні й не визначені раз і назавжди. Формально моя внутрішня боротьба поміж верлібром та римованим віршем так і не вирішена; тематично — Нью-Йорк як текст мною до кінця не дописаний, ніяких принципів написання вірша я не маю, бо схильний мислити, що цей словесний вибух твориться з конкретики та метафізики, а тому якомусь аналізові важко піддається…

Один рядок / One line

а е о а е о а е о а е е е е е е е е і і і і і і і і і і і і і е е е е е о а е о а е і і і і а е а е а е а е а е а е а е а е а о о о о о о о о о і е і е і і і і і і і і а а а а а а е е е е о о о о о е а а е е е е а е е а еа еа е а еоеоаоеоаоеоаоеоаоеоаоеоаоеоаоеоаоеоаоеоаоеоаоеоаоеоаоеоаоеоаоеоаоеоаое і і і і і і і е а і