Other/Інше

З нагоди 60-літнього ювілею поета Володимира Дячуна

З нагоди 60-літнього ювілею поета Володимира Дячуна

“Коаґула – це зліп, згусток”, – так розпочинається інтродукція першої книги поета Володимира Дячуна, члена Тернопільської організації Національної Спілки письменників України. “Це згусток енергії плоду, що [..] летить на родюче безмежжя землі, щоб дати початок новому життю. Це, врешті, нависаючий обрис краплі, що відірветься ось-ось від загалу і зірветься вниз. Це, напевне, і сконденсований вияв думки, що заповнює кожну пoру паперу”, – в цих словах, як бачимо, поетичне кредо поета. Його досягнення в творчості доводять правоту такого бачення.
Продовжувати читання

Анатолію Косарєву – 60!

Анатолію Косарєву – 60!

Найбільша цінність літературної критики в тім, що здатна вона представити досвід індивідуального читання літературного тексту, і досвід цей надалі може бути використаний як про- чи анти- образ твору, якого собі творить інший читач. Це – надихає, і це – головний арґумент на користь літературної критики поза політикою та комерцією. Розпочинаючи мову про творчість Анатолія Косарєва, прагнеться бачити саме такою незаанґажованою нашу невелику розвідку.

Продовжувати читання

Карпенко О. Сонник для канатоходца

Карпенко О. Сонник для канатоходца. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2007. – 96 с.

Сьогодні мало залишилося поезії. А ще менше – справжніх поетів. А попит на поезію – зовсім непомітний. Проте час від часу доля все ж таки тішить нас поодинокими книгами, вистражданими та гідними. Власне, хотів би звернути увагу на книгу тернопільського російськомовного поета Олега Карпенка “Сонник для канатоходца”. Ця вже третя книга поета після “Columbarium” та “Чешуя барана”.

Продовжувати читання

Дишкант Ю. Гітарна кров

Дишкант Ю. Гітарна кров. Поезії. – Рівне: Волинські обереги, 2007. – 52 с.

Не треба думати, що літературна критика – спосіб дошкулити літераторові, зброя масового знищення поетів. Аж ніяк. Проте критика перетворюється на вбивче лезо, коли письму передує погане упередження, намір зашкодити. Це дійсно так. Разом із цією невеликою розвідкою, хай гострою та відвертою, хотілось би передати нашу надію на перспективність молодого поета з Тернопільщини Юхима Дишканта.

Продовжувати читання

Юрій Завадський. Віртуальна література. Нарис типології та поетики

Юрій Завадський. Віртуальна література. Нарис типології та поетики. Монографія, 2009 рік

mono

Завадський Ю.Р. Віртуальна література. Нарис типології та поетики: Монографія. – Тернопіль: Підручники і посібники, 2009. – 130 с. (Бібліотека наукового альманаху “Studia methodologica”)

Ця книга – перша в Україні монографія, присвячена зв’язкам літературного мистецтва та віртуального середовища. У праці пропонуються основи дослідження нового літературного різновиду, вказано перспективи його розвитку й дослідження. Основний корпус цієї книги складає текст дисертації Завадського Ю.Р. на здобуття вченого ступеня кандидата філологічних наук. Захист дисертації відбувся 12 жовтня 2006 року в Тернопільському національному педагогічному університеті імені Володимира Гнатюка.
Продовжувати читання

Любка А. Вісім місяців шизофренії

Любка А. Вісім місяців шизофренії: Вірші. – Ужгород: Ліра, 2007. – 60 с.

Оцінка мистецького доробку поета ускладнюється не лише особливостями стилю, так званим “новаторством”, віддаленістю від “літературної традиції”, але й… часовою близькістю. Тримаючи в руках першу збірку поета, критик мимоволі порівнює свій намір оцінки із потребою провести пряму через одну точку. Куди заведе молодого поета поезія? Що він прагне вичавити зі свого таланту? Наскільки цей талант самостійний? Саме в часі появи поки що ефемерної для нас другої книги поета Андрія Любки хочеться спробувати себе в ролі першопрохідця.

Продовжувати читання